Справа № 757/59141/21 Головуючий у І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/824/4745/2021 Суддя-доповідач ОСОБА_2
02 грудня 2021року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді - ОСОБА_2
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі - ОСОБА_5 ,
за участю:
захисника - ОСОБА_6 ,
обвинуваченого - ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційною скаргою захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_6 на ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 18 листопада 2021 року, якою продовжено строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_7 до 16 січня 2022 року включно, з визначенням застави в розмірі 30 прожиткових мінімумів для працездатних особі, що становить 68 100 гривень-
В провадженні Печерського районного суду м. Києва перебувають матеріали кримінального провадження № 12021100060001361 від 26.08.2021, за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК України.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 18 листопада 2021 року продовжено строк тримання під вартою ОСОБА_7 на 60 днів, тобто до 16 січня 2022року включно, з з визначенням застави в розмірі 30 прожиткових мінімумів для працездатних особі, що становить 68 100 гривень .
Не погоджуючись з ухвалою суду захисник обвинуваченого ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу скасувати та постановити нову ухвалу, якою застосувати щодо ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання.
Зазначає, що судом першої інстанції в порушення вимог ст. 178 КПК України, продовжуючи строк тримання під вартою обвинуваченого не надав належної оцінки відсутності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, не враховано дані про його особу, зокрема дані про погіршення стану його здоров'я у зв'язку з перебуванням під вартою.
Також вказує, що визначений судом першої інстанції альтернативний запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб є непомірним для обвинуваченого ОСОБА_7 .
Заслухавши доповідь судді, пояснення обвинуваченого та його захисника, які підтримали подану апеляційну скаргу та просили її задовольнити, дослідивши надані до апеляційного суду матеріали та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 КПК України.
Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 цього Кодексу.
При цьому, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин. Тримання особи під вартою може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; підвищена суспільна небезпечність інкримінованого обвинуваченому злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; ризик переховування від суду; можливість вчинення іншого правопорушення особою; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством (п. 79 рішення ЄСПЛ у справі «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року, рішення «Лабіта проти Італії» від 06.04.2000 р., рішення «Летельє проти Франції» від 26.06.1991 р.).
Як вважає колегія суддів, судом першої інстанції були дотримані зазначені вимоги кримінального процесуального закону при вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_7 , повно та об'єктивно досліджені всі обставини, з якими закон пов'язує можливість продовження такого запобіжного заходу, при цьому в ухвалі докладно наведені мотиви, з яких було прийнято відповідне рішення.
Під час розгляду суд встановив, що розгляд кримінального провадження ще не розпочато, а тому існування ризиків неналежної процесуальної поведінки обвинуваченого ОСОБА_7 , зокрема можливості перебуваючи на волі перешкоджати кримінальному провадженню чи вчинити інше кримінальне правопорушення, які поряд із ризиком можливості переховуватися від суду продовжують існувати та вірогідність їх настання є досить високою. При цьому, суд встановив під час розгляду, що достатні стримуючі фактори, які б вказували на протилежне в матеріалах провадження відсутні.
Так, ОСОБА_7 , обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, за який, у разі визнані його винуватим, може бути засудженим на тривалий тремін.
Оцінюючи вищевказані обставини, колегія суддів враховує також практику ЄСПЛ, зокрема, що тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Також ЄСПЛ в своєму рішенні «Летельє проти Франції» від 26 червня 1991 року зазначив, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
З урахуванням наведеного, колегія суддів оцінює доводи апеляційної скарги захисника щодо недоведеності існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, як безпідставні та такі, що не підлягають задоволенню.
Судом ретельно перевірено наявність обставин, які виправдовують подальше тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_7 , обгрунтованість висунутого щодо нього обвинувачення, встановлена наявність ризиків, визначених ст. 177 КПК України, враховано дані про особу ОСОБА_7 в їх сукупності, а також перевірено можливість застосування до обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу.
Твердження захисника в частині непомірно великого розміру застави, визначеного судом першої інстанції, оскільки судом визначено заставу в розмірі, який не суперечить вимогам п. 3 ч. 3 ст. 182 КПК України, оскільки саме такий розмір застави зможе гарантувати належну процесуальну поведінку обвинуваченого ОСОБА_7 .
Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано продовжив раніше обраний ОСОБА_7 запобіжний захід у виді тримання під вартою з визначенням застави в розмірі 68 100 гривень, оскільки відсутні підстави вважати, що інші (менш суворі) запобіжні заходи, передбачені ст.176 КПК України, можуть на даному етапі забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого.
За таких обставин, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів, за наслідками її розгляду, вважає необхідним вказану скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 177-178, 199, 331,376, 404, 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу захисника залишити без задоволення, а ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 18 листопада 2021 року щодо ОСОБА_7 - без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий:
Судді: