справа №367/5144/21 головуючий у суді І інстанції: Линник В.Я.
провадження №33/824/5333/2021 головуючий у суді ІІ інстанції: Сушко Л.П.
Іменем України
02 грудня 2021 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі судді Сушко Л.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою адвоката Руденка Владислава Олександровича, який діє в інтересах ОСОБА_1 на постанову Ірпінського міського суду Київської області від 17 серпня 2021 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії АПР №510786 від 16 квітня 2021 року - ОСОБА_1 16.04.2021 р., близько о 15 годині 40 хвилин перебуваючи в АДРЕСА_1 , ухилилась від виконання передбачених законодавством батьківських обов'язків, по відношенню до доньки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , через, що неповнолітня залишилась без батьківського піклування в результаті неналежного виховання матері надала неправдиву інформацію поліції та швидкої допомоги "103" в результаті неналежного виховання матері, чим вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 184 КУпАП.
Постановою Ірпінського міського суду Київської області від 17 серпня 2021 року ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП та закрито провадження у зв'язку із закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності.
Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, адвокат Руденко Владислав Олександрович, який діє в інтересах ОСОБА_1 03 листопада 2021 року подав апеляційну скаргу, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови та скасувати постанову Ірпінського міського суду Київської області від 17 серпня 2021 року і провадження у справі закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП.
В обґрунтування клопотання про поновлення строку зазначає, що оскаржувана постанова оприлюднена на сайті Єдиного державного реєстру судових рішень 25 серпня 2021 року. Протягом десяти днів після опублікування оскаржуваної постанови захисником ОСОБА_1 було подано апеляційну скаргу на постанову суду з клопотанням про поновлення строку на оскарження - 06.09.2021 року. Постановою Київського апеляційного суду від 16 вересня 2021 року апеляційна скарга захисника повернута з підстав того, що у додатку до скарги була відсутня виписка з договору про правничу допомогу. Після чого, захисник ОСОБА_1 повторно подав апеляційну скаргу - 08.10.2021 року, однак апеляційна скарга була помилково не була підписана захисником, у зв'язку з чим, постановою Київського апеляційного суду від 23 жовтня 2021 року була повернута. З урахуванням зазначеного просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови Ірпінського міського суду Київської області від 17 серпня 2021 року.
На обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що одним з обов'язкових реквізитів протоколу про адміністративне правопорушення, є пояснення правопорушника, втім пояснень ОСОБА_1 протокол не містить.
Вказує, що не зважаючи на недоліки судової справи, суд не вправі самостійно змінювати на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка є викладом обставин складу адміністративного правопорушення, що ставиться у вину особі, винуватість якої у вчиненні правопорушення має доводитися в суді; суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки суд діючи таким чином, порушує вимоги ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, перебираючи на себе функції прокурора та позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя.
Зазначає, що у постанові лише коротко описані дії доньки ОСОБА_1 - ОСОБА_2 і вказано про те, що донька викликала поліцію, повідомивши начебто неправдиві відомості, втім головне, що саме вчинила, або не вчинила (але зобов'язана була вчинити) ОСОБА_1 в цій ситуації і за тих обставин, у цьому формулюванні відсутні.
Звертає увагу суду на те, що донька ОСОБА_1 - ОСОБА_2 має освіту, вільно володіє англійською мовою (завдяки зусиллям матері), живе окремо, користуючись відповідним суб'єктивним правом, наданим будь-якій особі, що досягла 14-річного віку, згідно зі ст.29 ЦК України, ст.12-13 Закон) України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні». Вона не є маленькою дитиною, за якою потрібен постійний і безперервний догляд. Отже, фактичні і юридичні підстави з яких ОСОБА_1 визнана винною у вчиненні адміністративного правопорушення, залишились невизначеними.
Вважає, що визнання ОСОБА_1 «винною» за таких умов суперечить принципу правової визначеності закріпленому у рішеннях ЄСПЛ (п.31 по справі «Ракевич проти Росії» та п.109 по справі «Церква Бесарабської Митрополії проти Молдови») та інших, де він сформульований наступним чином: «закон має бути доступним та передбачуваним, що стосується його наслідків, тобто вираженим із достатньою точністю, щоб дати змогу особі в разі необхідності регулювати його положеннями свою поведінку». Докази, надані на підтвердження вини ОСОБА_1 просто відсутні. Навіть протокол про адміністративне правопорушення не може вважатись таким доказом, оскільки не містить конкретного описання способу ухилення ОСОБА_1 від виконання батьківських обов'язків.
Також вважає, що ухваливши у справі окреме рішення про визнання винності, до того ж без накладення адміністративного стягнення суддя вийшов за межі своїх повноважень, встановлених чинним законодавством.
У судове засідання суду апеляційної інстанції адвокат Руденко Владислав Олександрович та ОСОБА_1 не з'явились, про день та час розгляду справи були повідомлені належним чином.
Вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, обговоривши доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження підлягає задоволенню, разом з тим апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Так, доводи адвоката Руденка Владислава Олександровича, який діє в інтересах ОСОБА_1 про поновлення процесуального строку на апеляційне оскарження постанови Ірпінського міського суду Київської області від 17 серпня 2021 року, на думку апеляційного суду, є обґрунтованими.
Встановлено, що оскаржувана постанова оприлюднена на сайті Єдиного державного реєстру судових рішень 25 серпня 2021 року.
В подальшому 06.09.2021 року захисником ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу на постанову суду з клопотанням про поновлення строку на оскарженн.
Постановою Київського апеляційного суду від 16 вересня 2021 року апеляційна скарга захисника повернута з підстав того, що у додатку до скарги була відсутня виписка з договору про правничу допомогу.
Після чого, захисник ОСОБА_1 повторно подав апеляційну скаргу - 08.10.2021 року, однак апеляційна скарга була помилково не була підписана захисником.
Постановою Київського апеляційного суду від 23 жовтня 2021 року була повернута.
Відтак, суд апеляційної інстанції приймає до уваги аргументи, які наведено у клопотанні про поновлення строку.
Враховуючи зазначене, з метою забезпечення вільного доступу до правосуддя, права на апеляційне оскарження, реалізації положень Європейської Конвенції з прав людини та основоположних свобод, з огляду на викладені обставини суд апеляційної інстанції вважає за необхідне клопотання задовольнити, поновити адвокату Руденку Владиславу Олександровичу, який діє в інтересах ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Ірпінського міського суду Київської області від 17 серпня 2021 року як такий, що пропущений з поважних причин.
Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Постанова суду першої інстанції повністю відповідає зазначеним вище вимогам.
Як убачається з матеріалів справи та судового рішення, при розгляді даної справи суд першої інстанції достатньо повно, об'єктивно та всебічно дослідив наявні у ній письмові матеріали та дійшов правильного висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП, і такий висновок, всупереч тверджень апелянта, ґрунтується на наявних у матеріалах справи адміністративної справи доказах.
Диспозиція ч.1 ст. 184 КУпАП передбачає відповідальність за ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.
При цьому з об'єктивної сторони правопорушення, передбаченого вказаною статтею, полягає в: ухиленні батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.
Відповідно до ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.
Відповідно до ст. 150 Сімейного кодексу України батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов'язані поважати дитину. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї. Забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини. Забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.
Винуватість ОСОБА_1 у порушенні ч. 1 ст. 184 КУпАП, за обставин, викладених у постанові, всупереч доводів апеляційної скарги, підтверджується наявними у справі доказами, а саме, даними, які містяться:
- у протоколі про адміністративне правопорушення серії АПР №510786 від 16 квітня 2021 року - ОСОБА_1 16.04.2021 р., близько о 15-40 год. перебуваючи в АДРЕСА_1 , ухилилась від виконання передбачених законодавством батьківських обов'язків, по відношенню до доньки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , через, що неповнолітня залишилась без батьківського піклування в результаті неналежного виховання матері надала неправдиву інформацію поліції та швидкої допомоги "103" в результаті неналежного виховання матері, чим вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 184 КУпАП;
- поясненнями ОСОБА_2 , у яких зазначено: "перебуваючи за місцем проживання зі своїм хлопцем, страждала від нападу мігрені та, як наслідок, пригніченого стану, що стало приводом до виклику бригади швидкої допомоги. Операторка неправильно оформила виклик, вказавши категорію "погроза самогубства". коли бригада приїхала, вони помітили, що вона живе без батьків (тимчасово, мама ще не встигла переїхати), що й стало причиною відвезти мене до поліцейського відділку;
- у рапорті помічника чергового поліції №2 (м. Ірпінь) Бучанського РУП ГУНП в Київській області Скорохода А.М. від 16.04.2021 року, у якому зазначено про те, що дівчина на прізвище ОСОБА_2 17 років, погрожує, що покінчить з життям шляхом вживання таблеток. Двічі вже була спроби самогубства у даної особи, і вона перебуває на обліку у психіатра;
- у рапорті інспектора СЮП Бучанського РУП капітана поліції Олесі Коваль, у якому зазначено про те, що ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ухилення від виконання передбачених законодавством батьківських обов'язків по відношенню до неповнолітньої доньки ОСОБА_2 , через що неповнолітня залишилась без батьківського піклування, що призвело до неправомірного виклику карети швидкої допомоги та працівників поліції.
Відтак, виходячи з аналізу вище перелічених норм законодавства, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про визнання винною ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП та закрито провадження у зв'язку із закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності, оскільки в матеріалах справи наявні належні та достатні докази,ж які свідчать про не виконання належним чином ОСОБА_1 батьківських обов'язків, щодо виховання її доньки ОСОБА_2 .
Доводи апеляційної скарги про те, що одним з обов'язкових реквізитів протоколу про адміністративне правопорушення, є пояснення правопорушника, втім пояснень ОСОБА_1 протокол не містить, суд апеляційної інстанції відхиляє, оскільки з пояснень ОСОБА_2 встановлено, що її мати ОСОБА_1 не проживає, а тому при складення протоколу вона не була присутня і він не містить її пояснень.
Доводи апеляційної скарги про те, що не зважаючи на недоліки судової справи, суд не вправі самостійно змінювати на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка є викладом обставин складу адміністративного правопорушення, що ставиться у вину особі, винуватість якої у вчиненні правопорушення має доводитися в суді, суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки суд діючи таким чином, порушує вимоги ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, перебираючи на себе функції прокурора та позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, суд апеляційної інстанції не приймає до уваги, оскільки судом першої інстанції не змінено фабулу викладену у протоколі, про що зазначено постанові.
Доводи апеляційної скарги про те, що у постанові лише коротко описані дії доньки ОСОБА_1 - ОСОБА_2 і вказано про те, що донька викликала поліцію, повідомивши начебто неправдиві відомості, втім головне що саме вчинила, або не вчинила (але зобов'язана була вчинити) ОСОБА_1 в цій ситуації і за тих обставин, у цьому формулюванні відсутні, суд апеляційної інстанції відхиляє, оскільки постанова суду першої інстанції відповідає нормам діючого законодавства України.
Доводи апеляційної скарги про те, що донька ОСОБА_1 - ОСОБА_2 має освіту, вільно володіє англійською мовою (завдяки зусиллям матері), живе окремо, користуючись відповідним суб'єктивним правом, наданим будь-якій особі, що досягла 14-річного віку, згідно зі ст.29 ЦК України, ст.12-13 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні». Вона не є маленькою дитиною, за якою потрібен постійний і безперервний догляд. Отже, фактичні і юридичні підстави з яких ОСОБА_1 визнана винною у вчиненні адміністративного правопорушення, залишились невизначеними, апеляційний суд відхиляє, оскільки на момент складення протоколу ОСОБА_6 було 17 років, тобто вона була неповнолітньою особою, а з 14 років дитина має право обирати з ким із батьків їй проживати.
Доводи апеляційної скарги про те, що визнання ОСОБА_1 «винною» за таких умов суперечить принципу правової визначеності закріпленому у рішеннях ЄСПЛ (п.31 по справі «Ракевич проти Росії» та п.109 по справі «Церква Бесарабської Митрополії проти Молдови») та інших, де він сформульований наступним чином: «закон має бути доступним та передбачуваним, що стосується його наслідків, тобто вираженим із достатньою точністю, щоб дати змогу особі в разі необхідності регулювати його положеннями свою поведінку». Докази, надані на підтвердження вини ОСОБА_1 просто відсутні. Навіть протокол про адміністративне правопорушення не може вважатись таким доказом, оскільки не містить конкретного описання способу ухилення ОСОБА_1 від виконання батьківських обов'язків, суд апеляційної інстанції не приймає до уваги, оскільки закриття справи у зв'язку з закінченням строків для притягнення до відповідальності встановлено ст. 38 КУпАП не є реабілітуючим, а тому суд при розгляді справи вірно встановив наявність вини.
Доводи апеляційної скарги про те, щоухваливши у справі окреме рішення про визнання винності, до того ж без накладення адміністративного стягнення суддя вийшов за межі своїх повноважень, встановлених чинним законодавством, апеляційний суд не приймає до уваги, оскільки судом першої інстанції вірно застосовано положення ст. 38 КУпАП, закрив провадження, звільнив від накладення стягнення та встановив вину.
Таким чином, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції було прийнято законне і обґрунтоване рішення щодо винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП, з наведенням обґрунтованої мотивації прийнятого рішення.
Переконливих доводів, які б безумовно спростовували висновки суду в постанові і були підставами для її скасування та закриття провадження в справі у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, апелянтом не наведено і при розгляді апеляційної скарги не встановлено.
Відповідно до ст. 38 КУпАП адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення.
Крім того, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про закриття провадження на підставі ст. 38 КУпАП, оскільки закінчилися строки притягнення до адміністративної відповідальності, передбачені ст.38 КУпАП.
Враховуючи наведене, апеляційний суд приходить до висновку про те, що постанова Ірпінського міського суду Київської області від 17 серпня 2021 року є законною та обґрунтованою, а тому, апеляційна скарга адвоката Руденка Владислава Олександровича, який діє в інтересах ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд,
Клопотання адвоката Руденка Владислава Олександровича, який діє в інтересах ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Ірпінського міського суду Київської області від 17 серпня 2021 року задовольнити.
Поновити адвокату Руденку Владиславу Олександровичу, який діє в інтересах ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Ірпінського міського суду Київської області від 17 серпня 2021 року.
Апеляційну скаргу адвоката Руденка Владислава Олександровича, який діє в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Ірпінського міського суду Київської області від 17 серпня 2021 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Київського апеляційного суду Л.П. Сушко