Справа № 760/17479/21
№ апеляційного провадження: 22-ц/824/15907/2021
30 листопада 2021 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді - доповідача Слюсар Т.А.,
суддів: Білич І.М., Коцюрби О.П.,
за участю секретаря судового засідання Пальчика М.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Деркач Тетяни Григорівни в інтересах дочірнього підприємства «КиївГазЕнерджи» на рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 16 вересня 2021 року у складі судді Зуєвич Л.Л.,
у справі за позовом ОСОБА_1 до дочірнього підприємства «КиївГазЕнерджи» про зобов'язання вчинити певні дії, -
У липні 2021 року ОСОБА_1 звернулася у суд із позовом в якому просить зобов'язати ДП "КиївГазЕнерджи" відкрити (оформити) окремий особовий рахунок на оплату газопостачання до 37/200 буд. АДРЕСА_1 на ім'я ОСОБА_1 із відповідно заключенням договору газопостачання.
Позов обґрунтовано, тим, що рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 14.09.2020 у справі № 760/16736/19 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення порядку користування житловим приміщення, позов задоволено. Встановлено порядок користування будинком АДРЕСА_1 , виділивши ОСОБА_1 в користування кімнату площею 7,6 кв. м та кімнату площею 6,4 кв. м в будинку АДРЕСА_1 та виділивши ОСОБА_2 в користування кімнату площею 17,5 кв. м в будинку АДРЕСА_1 , інші приміщення - місця загального користування залишено в спільному користуванні.
ОСОБА_2 (боржник) уклала договір з ДП "КиївГазЕнерджи" про реструктуризацію заборгованості № 75 від 07.11.2019, відповідно до якого станом на 31.10.2019 року у боржника існує заборгованість перед підприємством в сумі 8 167 грн 74 коп.
Позивач стверджує, що ОСОБА_2 заборгованість за зазначеним договором не сплачено, що на думку позивача, дає підстави вважати, що у найближчий час відключать газопостачання до 37/100 частин буд. АДРЕСА_1 , що належать їй, що порушить її право безперешкодно користуватись належним їй 37/200 частин вказаного будинку.
Позивач звернулась з листом до відповідача в якому просила відкрити їй окремий особовий рахунок для оплати газопостачання відповідно до її 37/200 частин буд. АДРЕСА_1 . Однак, відповідач відповіді на вказане звернення не надав.
У зв'язку з чим ОСОБА_1 звернулася до суду з метою захисту свого порушеного права.
Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 16 вересня 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Зобов'язано ДП «КиївГазЕнерджи» оформити окремий особовий рахунок на оплату послуг газопостачання в будинку АДРЕСА_1 на ОСОБА_1 , як власника 37/200 частин такого житлового будинку. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі адвокат Деркач Т.Г. в інтересах ДП «КиївГазЕнерджи» посилаючись на порушення норм процесуального та неправильного застосування норм матеріального права, неповне з'ясування фактичних обставин справи, просить скасувати рішення районного суду в задоволеній частині та ухвалити нове судове рішення про відмову в позові в цій частині.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що оформлення окремого особового рахунку для оплати послуг з газопостачання відповідно до умов договору, неможливе без укладання окремого договору на постачання природного газу (за наявності окремої поштової адреси), виділення частки, що належить позивачу в натурі, а тому рішення суду першої інстанції в частині зобов'язання оформити окремий особовий рахунок без укладання договору є незаконним.
Вказано, що суд першої інстанції у своєму рішенні в частині застосування норм права, керується положеннями статей 20, 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року № 1875-IV, проте, втратив чинність у зв'язку з прийняттям нового Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 № 2189-VIII.
Також, на спірні правовідносини не поширюється дія підзаконного нормативного акта - Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків, з огляду на те, що будинок позивача перебуває у приватній власності, а тому суд не мав правових підстав застосовувати вказаний нормативно-правовий акт.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить законне та обґрунтоване рішення районного суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Колегія суддів, заслухавши представників дочірнього підприємства, які підтримали апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, приходить до наступного.
Ухвалюючи рішення про зобов'язання відповідача оформити на ОСОБА_1 окремий особовий рахунок на оплату послуг газопостачання у будинку АДРЕСА_1 , районний суд виходив з того, що спірний будинок перебуває у спільній частковій власності між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 й порядок користування яким встановлено рішенням суду, а тому саме задоволення заявленого позову буде ефективним способом захисту прав позивача.
Між тим, з такими висновками районного суду погодитися неможливо.
У частинах першій, другій та п'ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону судове рішення в оскаржуваній частині відповідає.
Обов'язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів.
Усебічність та повнота розгляду передбачає з'ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв'язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Як убачається з матеріалів справи, на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого 03.03.2006року, ОСОБА_1 на праві власності належить 25/200 частин земельної ділянки та 37/200 частин житлового будинку по АДРЕСА_1 .
Встановлено, що рішенням Солом'янського районного суду міста Києва від 14.09.2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення порядку користування житловим приміщення, встановлено порядок користування будинком АДРЕСА_1 шляхом виділення у користування ОСОБА_1 кімнату площею 7,6 кв.м. та кімнату площею 6,4 кв.м., а користування ОСОБА_2 - кімнату площею 17,5 кв.м., місця загального користування будинку залишено у спільному користуванні сторін (а.с. 22).
Відповідно до даних технічного паспорту ОСОБА_1 та ОСОБА_2 належить частина будинку, загальною площею 61,5 кв. метри, що складається з трьох ізольованих житлових кімнат площею 7,6 кв. метри, 6,4 кв. метри та 17,5 кв. метри, коридору площею 10,9 кв. метри, кухні площею 10,9 кв. метри, ванної кімнати площею 4,8 кв. метри та коридору площею 3,4 кв. метри (а.с.22).
Зі справи убачається, що у належній ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на праві спільної часткової власності частині житлового будинку встановлено один вузол обліку природного газу.
Відповідно до ч. 1 ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про ринок природного газу» постачання природного газу побутовим споживачам здійснюється на підставі типового договору, що затверджується Регулятором та оприлюднюється в установленому порядку.
Відповідно до п. 3 розділу І Правил постачання природного газу, затверджених Постановою Національної комісії, що здійснює регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 24986 постачання природного газу споживачу здійснюється на підставі договору постачання природного газу між постачальником та споживачем, який укладається відповідно до вимог цих Правил, та після включення споживача до Реєстру споживачів постачальника в інформаційній платформі Оператора ГТС у відповідному розрахунковому періоді в порядку, визначеному Кодексом газотранспортної системи.
Положеннями п. 5 розділу І Правил постачання природного газу, визначено, що об'єкт побутового споживача - територіально відокремлена газифікована споруда (житловий будинок, квартира, майстерня, літня кухня тощо), що належить споживачеві на правах власності або користування.
Відповідно до п. 20 р. ІІІ Правил постачання природного газу за однією поштовою адресою укладається один договір постачання природного газу. У разі коли об'єкт побутового споживача перебуває у власності (користуванні) кількох осіб, укладається один договір з одним із співвласників (користувачів) за умови письмової згоди всіх інших співвласників (користувачів), про що робиться відмітка в заяві-приєднанні.
Звертаючись з позовом, ОСОБА_1 вказала, що інший співвласник ОСОБА_2 (боржник, власник особового рахунку № НОМЕР_1 ) уклала договір з ДП "КГЕ" про реструктуризацію заборгованості № 75 від 07.11.2019, відповідно до якого станом на 31.10.2019 у боржника існує заборгованість перед відповідачем в сумі 8 167,74 грн (а.с. 7).
У позові позивач стверджувала, що ОСОБА_2 заборгованість за зазначеним договором не сплачує, що на її переконання дає підстави вважати, що у найближчий час відключать газопостачання, що порушить право позивача безперешкодно користуватись належними їй 37/200 частинами будинку АДРЕСА_1 .
Відповідно до пункту 32 частини 1 статті 1 Закону України «Про ринок природного газу» Регулятором на ринку природного газу України є національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.
Частиною першою статті 4 Закону визначено, що державне регулювання ринку природного газу здійснює Регулятор у межах повноважень, визначених цим Законом та іншими актами законодавства.
Положеннями пункту 5 розділу І Правил постачання природного газу затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2494 встановлено, що об'єкт побутового споживача - територіально відокремлена газифікована споруда (житловий будинок, квартира, майстерня, літня кухня тощо), що належить споживачеві на правах власності або користування.
Відповідно до пункту 3 розділу І Правил постачання природного газу постачання природного газу споживачу здійснюється на підставі договору постачання природного газу між постачальником та споживачем, який укладається відповідно до вимог цих правил.
Районний суд указав, що належна ОСОБА_1 та іншій особі на праві спільної часткової власності частина житлового будинку знаходиться за однією поштовою адресою, щодо якого рішенням суду визначений певний порядок користування, а тому наявні підстави для відкриття окремого особового рахунку на оплату газопостачання у відповідності до п. 20 розділу 111 Правил постачання природного газу.
Разом з тим, суд неправильно витлумачив зміст указаного пункту Правил постачання природного газу, не застосував інші спеціальні нормативні документи, що регулюють спірні правовідносини й прийшов до помилкового висновку про наявність підстав до оформлення окремого особового рахунку на газопостачання частини будинку, що перебуває у спільній частковій власності.
Так, згідно вимог п. 20 розділу 111 Правил постачання природного газу за однією поштовою адресою укладається один договір постачання природного газу. При цьому, у разі коли об'єкт побутового споживача перебуває у власності (користуванні) кількох осіб, укладається один договір з одним із співвласників (користувачів) за умови письмової згоди всіх інших співвласників (користувачів), про що робиться відмітка в заяві-приєднанні.
За змістом указаного положення Правил, договір на постачання природного газу може бути укладено з одним із співвласників за умови перебування об'єкта побутового споживача у спільній сумісній власності осіб, а не спільній частковій, як встановлено матеріалами справи, а також саме договір, а не шляхом відкриття окремого особового рахунку.
Відповідно до п. 1 розділу II Правил постачання природного газу встановлено, що підставами для постачання природного газу побутовому споживачу є:
наявність у побутового споживача договору розподілу природного газу, укладеного з Оператором ГРМ, до газорозподільної системи якого підключений об'єкт споживача, та присвоєння споживачу Оператором ГРМ персонального ЕІС-коду як суб'єкту ринку природного газу; наявність у побутового споживача укладеного з постачальником договору постачання природного газу побутовим споживачам та дотримання його умов; включення споживача до Реєстру споживачів постачальника у відповідному розрахунковому періоді.
При цьому у пункті 2.2. розділу II, пункті 5.2. розділу V Типового договору постачання природного газу побутовим споживачам, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2500 (далі - Типовий договір) міститься аналогічна вимога, що передбачає також наявність укладеного договору розподілу природного газу як обов'язкову умову для постачання природного газу.
Окрім того, згідно з п. 1. 3. Типового договору фактом укладення договору постачання є включення постачальником споживача до свого Реєстру споживачів постачальника на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи на підставі заяви-приєднання, поданої споживачем в установленому законодавством порядку.
У заяві приєднання в обов'язковому порядку зазначається ЕІС-код споживача - персональний код ідентифікації споживача як суб'єкта ринку природного газу, присвоєний йому в установленому порядку оператором ГРМ, до газових мереж якого підключений об'єкт споживача.
Такий ЕІС-код споживача не є аналогом особового рахунку, проте без такого ЕІС-коду споживач не зможе отримувати послуг з постачання та розподілу природного газу.
Не застосував районний суд й вимог Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2494 укладення такого договору лише за однією поштовою адресою передбачена пунктами 2 глави 1 розділу VI Кодексу ГРМ, пунктом 1 глави 3 розділу VI Кодексу ГРМ.
Отже, положення Закону України «Про ринок природного газу», Правила постачання природного газу, Типовий договір та Кодексу газорозподільних систем є спеціальними у сфері газопостачання, а тому й підлягають застосуванню до спірних правовідносин, а не положення ст.ст. 20, 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року на що послався суд, до того ж який втратив чинність у зв'язку з прийняттям нового Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 № 2189-УІІІ.
Не регулюють спірні правовідносини й Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.1992 № 572, в тому числі й п.10 на який послався суд у рішенні, остільки будинок позивача перебуває у приватній власності, в той час як указаною нормою вирішено питання оплати житлово-комунальних та інших послуг у випадку відсутності згоди між мешканцями квартири.
Залишив районний суд поза увагою та не дав оцінки у рішенні й змісту долученого до справи листа - роз'яснення від 31.07.2013 № 5256/16/47-13 Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, у якому у відповідності до законодавства зазначено вичерпні правові підстави укладання договору про надання послуг з кожним із співвласників будинку (квартири), які виникають за наступних умов: виділення часток спільної власності в натурі із забезпеченням частки кожного із співвласників окремим обліком спожитого природного газу, тобто забезпечення технічної можливості окремого споживання природного газу співвласниками в територіальних межах виділених в натурі часток приватного будинку (створення територіальної відокремленої газифікованої споруди); присвоєння в передбаченому законодавством порядку різних поштових адрес виділеним в натурі часткам співвласників (а.с.34,35).
Отже, укладенню договору постачання має передувати чи вчинятися одночасно за умов: укладення договору розподілу природного газу; договір постачання природного газу укладається лише за однією поштовою адресою; присвоєння споживачу за договором персонального ЕІС-коду як суб'єкта ринку природного газу.
Районний суд, поклавши у основу оскаржуваного рішення, рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 14.09.2020 року, належним чином не дослідив його зміст, яким хоча і встановлено порядок користування кімнатами частини житлового будинку між його співвласниками, проте належні ОСОБА_1 та ОСОБА_2 частки житлового приміщення в натурі не виділені, технічної можливості окремого споживання природного газу між ними не забезпечено, різні поштові адреси в передбаченому законодавством порядку, не присвоєно (а.с.22).
Колегія суддів враховує й те, що оскаржуваним рішенням зачіпаються права та законні інтереси іншого співвласника частини будинку - ОСОБА_2 , проте питання залучення указаної особи до участі у справі судом не вирішено.
Враховуючи викладене, а також ту обставину, що оформлення окремого особового рахунку для оплати послуг з газопостачання відповідно до умов договору, неможливе без укладання окремого договору на постачання природного газу та виділення частки, що належить позивачу в натурі, а також присвоєння окремої поштової адреси, колегія суддів вважає необґрунтованими висновки суду першої інстанції про зобов'язання відповідача оформити окремий особовий рахунок на оплату послуг газопостачання за адресою позивача.
За таких обставин, рішення суду першої інстанції в частині вимог ОСОБА_1 про зобов'язання оформити окремий особовий рахунок на оплату послуг газопостачання є незаконним, прийняте з порушенням норм процесуального права, неправильним застосуванням норм матеріального права, а тому підлягає скасуванню, а по справі в цій частині необхідно ухвалити нове рішення про відмову у позові.
У іншій частині рішення суду слід залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 382 ЦПК України, суд,-
А Апеляційну скаргу адвоката Деркач Тетяни Григорівни в інтересах дочірнього підприємства «КиївГазЕнерджи» задовольнити.
Рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 16 вересня 2021 року в частині вимог про оформлення окремого особового рахунку скасувати та ухвали по справі в цій частині нове рішення про відмову у позові.
В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з моменту складання повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 08 грудня 2021 року.
Суддя-доповідач:
Судді: