29 листопада 2021 р.Справа № 440/3536/21
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Чалого І.С.,
Суддів: Катунова В.В. , Ральченка І.М. ,
за участю секретаря судового засідання - Юсіфової Г.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду в м. Харкові адміністративну справу за апеляційною скаргою Фермерського господарства "Карнаух" на рішення Полтавського окружного адміністративного суду (головуючий суддя І інстанції Кукоба О.О., м. Полтава) від 05.07.2021 (повний текст рішення складено 12.07.2021) по справі № 440/3536/21 за позовом Фермерського господарства "Карнаух" до Голового управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-
Фермерське господарство "Карнаух" (надалі - позивач, ФГ "Карнаух") звернулось до суду з позовом до Головного управління ДПС у Полтавській області (надалі також відповідач), у якому позивач просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 18.01.2021 №00002870705 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 500000,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог посилаються на безпідставність застосування до платника податків штрафних (фінансових) санкцій за зберігання пального без наявності на те відповідної ліцензії, оскільки контролюючим органом безпосередньо у ході проведення фактичної перевірки не встановлено фактів зберігання пального ФГ "Карнаух". Крім того стверджував про невідповідність наказу про проведення перевірки вимогам пункту 81.1 статті 81 ПК України, оскільки у ньому не зазначено підставу проведення фактичної перевірки.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 05.07.2021 було відмовлено у задоволенні позову Фермерського господарства "Карнаух" до Голового управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.
Позивач, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на необґрунтованість рішення суду першої інстанції та порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 05.07.2021 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, позивач зазначає, що не повинен був отримувати ліцензію на право зберігання пального, оскільки таке пальне було завантажене у пальні баки транспортних засобів. Зазначає, що фактичний огляд та заміри під час проведення перевірки не проводились. Працівниками, що проводили фактичну перевірку, не було виявлено на території господарства під час проведення фактичної перевірки ні пального, ні ємності для зберігання пального.
Відповідач надав письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Представники сторін про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені у встановленому законом порядку.
Колегія суддів визнала за можливе розглянути справу з урахуванням положень ч. 4 ст. 229 та ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного перегляду справи, що ФГ "Карнаух" у визначеному законом порядку зареєстроване як юридична особа, код ЄДРПОУ 38492205; перебуває на обліку як платник податків у Чутівській ДПІ Головного управління ДПС у Полтавській області.
Позивач провадить господарську діяльність за місцем розташування основних засобів по вул. Комінника, 50 у с. Нова Кочубеївка Чутівського району Полтавської області, що відповідає податковій адресі платника податків.
Основним видом діяльності ФГ "Карнаух" є вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (код КВЕД-2010 01.11).
20.11.2020 Головним управління ДПС у Полтавській області виданий наказ №2217, яким визначено провести з 23.11.2020 фактичну перевірку тривалістю 10 діб за місцем фактичного провадження діяльності, розташування господарських об'єктів або інших об'єктів права власності (зокрема, місць зберігання та/або відпуску пального), через які здійснює (провадить) діяльність ФГ "Карнаух", за період з 01.01.2020 по дату закінчення перевірки у встановленому ПК України порядку /а.с. 56/.
Результати перевірки оформлені актом від 02.12.2020 №0502/16/31/РРО/38492205 /а.с. 57-60/, у якому відображено факт порушення позивачем вимог частини першої статті 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального", а саме: зберігання пального з 06.07.2020 по 04.11.2020 у місцях, на які не отримано відповідні ліцензії на право зберігання пального.
18.01.2021 на підставі зазначеного вище акта Головним управлінням ДПС у Полтавській області сформовано податкове повідомлення-рішення №00002870705 про застосування до ФГ "Карнаух" штрафних (фінансових) санкцій на підставі абзацу восьмого частини другої статті 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального" у розмірі 500000,00 грн /а.с. 68/.
Не погоджуючись з цим рішенням, позивач оскаржив його до суду.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої виходив з того, що позовні вимоги відповідачем у ході проведення фактичної перевірки ФГ "Карнаух" встановлено факти придбання позивачем пального разовими партіями щомісяця упродовж липня - листопада 2020 року, наявність у нього бочки (тобто, об'єкта, пристосованого для зберігання пального), трактора колісного та комбайна загальною ємністю баків 1143 л, що є недостатнім для відвантаження пального безпосередньо з пересувного акцизного складу у паливні баки та об'єктивно свідчить про необхідність зберігання такого пального платником податків за відсутності у нього ліцензії на цей вид діяльності.
Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.
У ч.2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
В свою чергу, відповідно до ч. 1 ст. 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Судовим розглядом встановлено, що напрямами господарської діяльності позивача є вирощування зернових культур, бобових культур і насіння олійних культур.
Судом першої інстанції було встановлено та не спростовано у суді апеляційної інстанції, що у ході проведення фактичної перевірки за даними Єдиного реєстру акцизних накладних контролюючий орган встановив факти придбання ФГ "Карнаух" у період з 06.07.2020 по 04.11.2020 дизельного палива Євро5 та ДП-Л-Євро5-ВО, а саме:
06.07.2020 дизельного палива Євро5 кількістю 5600 л;
03.08.2020 дизельного палива Євро5 кількістю 5020 л;
02.09.2020 дизельного палива Євро5 кількістю 10560 л;
09.10.2020 дизельного палива ДП-Л-Євро5-ВО кількістю 5360 л;
04.11.2020 дизельного палива ДП-Л-Євро5-ВО кількістю 10560 л.
Подальша реалізація придбаного ДП відсутня, ліцензія на зберігання пального у спірний період позивачем не отримана.
При зверненні до суду та під час розгляду справи заявник не заперечував та не спростовував обставин фізичного отримання у власність пального за переліченими вище епізодами, ані за календарними датами, ані за обсягами, ані за будь-якими іншими параметрами.
Тому, факт отримання платником пального мав місце.
Колегія суддів зазначає, що відповідно до ч.1 ст.15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального" була викладена у редакції Закону України від 23.11.2018р. №2628-VIII, згідно з яким оптова торгівля пальним та зберігання пального здійснюються суб'єктами господарювання (у тому числі іноземними суб'єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності за наявності ліцензії.
Згідно з ч.8 ст.15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального" була викладена у редакції Закону України від 23.11.2018р. №2628-VIII та Закону України від 18.12.2019р. №391-IX суб'єкти господарювання отримують ліцензії на право оптової торгівлі пальним та зберігання пального на кожне місце оптової торгівлі пальним або кожне місце зберігання пального відповідно, а за відсутності місць оптової торгівлі пальним - одну ліцензію на право оптової торгівлі пальним за місцезнаходженням суб'єкта господарювання.
При цьому, відповідно до ч.21 ст.15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального" у редакції Закону України від 18.12.2019р. №391-IX суб'єкти господарювання, які здійснюють роздрібну, оптову торгівлю пальним або зберігання пального виключно у споживчій тарі до 5 літрів, ліцензію на роздрібну або оптову торгівлю пальним або ліцензію на зберігання пального не отримують.
Відповідно до п.п.14.1.1411 ст.14 Податкового кодексу України, пальне - нафтопродукти, скраплений газ, паливо моторне альтернативне, паливо моторне сумішеве, речовини, що використовуються як компоненти моторних палив, інші товари, зазначені у підпункту 215.3.4 пункту 215.3 статті 215 Кодексу.
За приписами ст.1 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального" місце зберігання пального - місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування.
Змісту визначення "зберігання" положення наведених вище актів права не розкривають, однак суд вважає, що під зберіганням слід розуміти триваючий у часі процес постійної та безперервної фізичної наявності певної кількості речей матеріального світу (у даному випадку - пального) в конкретному місці, корисні властивості якого придатні забезпечити досягнення бажаної для заінтересованої особи мети - існування речі у незмінному стані (тобто у будівлі, на земельній ділянці, у сховищі, у цистерні тощо).
При цьому, загальна ємність паливних баків наявних у користуванні позивача, який в своїй господарській діяльності використовував транспортні засоби та сільськогосподарську техніку формально може виключати необхідність фізичного зберігання пального.
Відповідно до частини 16 статті 15 Закону №481/95 суб'єкт господарювання (у тому числі іноземний суб'єкт господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) має право зберігати пальне без отримання ліцензії на право зберігання пального в місцях виробництва пального або місцях оптової торгівлі пальним чи місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримані відповідні ліцензії.
Згідно з частиною 19 статті 15 Закону №481/95 ліцензія на право зберігання пального не отримується на місця зберігання пального, що використовуються: підприємствами, установами та організаціями, які повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевого бюджету; підприємствами, установами та організаціями системи державного резерву; суб'єктами господарювання (у тому числі іноземними суб'єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) для зберігання пального, яке споживається для власних виробничо-технологічних потреб виключно на нафто та газовидобувних майданчиках, бурових платформах і яке не реалізується через місця роздрібної торгівлі.
Статтею 17 Закону №481/95 передбачена відповідальність за порушення норм цього Закону, відповідно до якої за порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, пальним та зберігання пального посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством.
До суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі: оптової торгівлі пальним або зберігання пального без наявності ліцензії - 500000 гривень. Зазначені зміни щодо відповідальності набирали чинності з 1 липня 2019 року. Статтею 18 Закону №481 (в редакції Закону №391-IX від 18.12.2019) передбачено, що тимчасово до 31 березня 2020 року до суб'єктів господарювання не застосовується фінансова санкція, у разі зберігання пального без наявності відповідної ліцензії.
Згідно з частиною 43 статті 15 Закону №481/95 отримання ліцензії суб'єктами господарювання, що здійснюють зберігання пального, яке вони не реалізовують іншим особам і використовують виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки, відбувається за спрощеною процедурою. Вони не повинні додавати до заяви про отримання ліцензії на право зберігання пального копії документів, перелік яких встановлено частиною 38 статті 15 Закону №481/95. Такі суб'єкти господарювання в заяві зазначають про використання пального для потреб власного споживання чи переробки, загальну місткість резервуарів та ємностей, що використовується для зберігання пального, та їх фактичне місцезнаходження.
Відповідно до підпункту 14.1.6 пункту 14.1 ст.14 ПК акцизний склад - це: а) спеціально обладнані приміщення на обмеженій території (далі - приміщення), розташовані на митній території України, де під контролем постійних представників контролюючого органу розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, пакування, фасування, зберігання, одержання чи видачі, а також реалізації спирту етилового, горілки та лікеро-горілчаних виробів; б) приміщення або територія на митній території України, де розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізації пального.
Не є акцизним складом:
а) приміщення відокремлених підрозділів розпорядника акцизного складу, які використовуються ним виключно для пакування, фасування, зберігання, одержання чи видачі маркованих марками акцизного податку горілки та лікеро-горілчаних виробів, відвантажених з акцизного складу, а також для здійснення оптової та/або роздрібної торгівлі відповідно до отриманої розпорядником акцизного складу ліцензії;
б) приміщення або територія, на кожній з яких загальна місткість розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального не перевищує 200 кубічних метрів, а суб'єкт господарювання (крім платника єдиного податку четвертої групи) - власник або користувач такого приміщення або території отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 1000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), та використовує пальне виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам.
Критерій, визначений цим підпунктом, щодо загальної місткості ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального не застосовується до ємностей суб'єктів господарювання, які є розпорядниками хоча б одного акцизного складу;
в) приміщення або територія незалежно від загальної місткості розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального, власником або користувачем яких є суб'єкт господарювання - платник єдиного податку четвертої групи, який отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 10000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), та використовує пальне виключно для потреб власного споживання і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам;
г) паливний бак як ємність для зберігання пального безпосередньо в транспортному засобі або обладнанні чи пристрої;
ґ) приміщення або територія, у тому числі платника податку, де зберігається або реалізується виключно пальне у споживчій тарі ємністю до 5 літрів включно, отримане від виробника або особи, яка здійснила його розлив у таку тару.
З наведеного слідує, що приміщення або територія на митній території України, де розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом зберігання пального є акцизним складом. Однак не є акцизним складом, зокрема, паливний бак як ємність для зберігання пального безпосередньо в транспортному засобі або обладнанні чи пристрої, а відтак, у разі зберігання пального у паливному баку безпосередньо в транспортному засобі або обладнанні чи пристрої відсутній обов'язок отримувати ліцензію на право зберігання пального.
Аналіз наведених норм дозволяє дійти висновку, що суб'єкти господарювання всіх форм власності, які отримують пальне для власних потреб та здійснюють діяльність з його зберігання, повинні отримати відповідну ліцензію в органах ДПС, за винятками, встановленими законами.
Такими винятками, з-поміж іншого, є зберігання пального в паливних баках транспортних засобів чи технологічного обладнання (пристроїв).
Як вбачається з акту перевірки, на підставі якого контролюючим органом винесене оскаржуване податкове повідомлення-рішення, перевіркою контролюючого органу встановлено, що Фермерське господарство "Карнаух" у період з 06.07.2020 по 04.11.2020 здійснювалось придбання дизельного пального від ТОВ "Навтобізнес Контракт". Вказане не заперечується сторонами у справі.
Позивач не заперечуючи факт поставки пального, стверджує про відсутність події його зберігання з підстав використання пального відразу після поставки.
Водночас, зміст акту фактичної перевірки не відображає обставин щодо встановлення контролюючим органом факту фізичного зберігання позивачем придбаного пального (наявність його залишку на дату перевірки) у місцях, на які не отримувалися відповідні ліцензії.
Так, висновок відповідача про зберігання позивачем пального в місцях, на які не отримувалися відповідні ліцензії, базується лише на обставинах придбання позивачем пального.
При цьому, відповідачем не наведено безспірних доказів фактичної наявності та фізичного зберігання такого пального в ємностях Фермерського господарства "Карнаух" , розташованих за адресою: Чутівський район, с. Нова Кочубеївка, вул. Комінника, 50, а саме (але не виключно): акту вимірювання обсягів пального в ємностях, що знаходяться на території Фермерського господарства "Карнаух", документів щодо використання такого пального тощо.
Крім того, під час перевірки взагалі не виявлено самого пального. Вказане не заперечується відповідачем.
Таким чином, стверджуючи, що платник зберігав пальне без відповідної ліцензії, податковий орган не зміг пояснити: скільки і якого пального, в якому місці, в який період часу платник зберігав.
У свою чергу, позивач під час судового розгляду справи наполягав на тому, що придбане пальне після поставки було використане у господарській діяльності позивача для заправки транспортних засобів та сільськогосподарської техніки.
Разом з цим, відповідачем на спростування обставин щодо використання позивачем придбаного пального для заправки транспортних засобів Фермерського господарства "Карнаух" без зберігання у відповідних ємностях до суду апеляційної інстанцій жодних пояснень або доказів не надав.
Крім того, зі змісту наявних у матеріалах справи копій акцизних накладних вбачається, що у верхній лівій частині останніх у рядку "Напрям використання" зазначено "0", а також вказано адресу місця зберігання пального для власних потреб: Чутівський район, с. Нова Кочубеївка, вул. Комінника, 50.
Разом з тим, колегія суддів зазначає, що зазначені акцизні накладні підтверджують саме факт придбання позивачем пального у ТОВ "Навтобізнес Контракт" та його поставку, однак не є беззаперечним доказом його зберігання позивачем у розумінні ст.1 Закону № 481/95-ВР та жодним чином не вказують на порушення, які наведено в ч.1 ст.15 Закону № 481/95-ВР.
При цьому обов'язковою умовою для застосування штрафних санкцій на підставі 2 статті 17 Закону № 481/95-ВР є встановлення конкретного порушення (факту зберігання пального у місцях, на які не отримувалися відповідні ліцензії), підтвердженого відповідними доказами.
Враховуючи, що під час проведення фактичної перевірки Головним управлінням ДПС у Полтавській області не встановлено факт фізичного зберігання позивачем пального з посиланням на відповідні докази, а лише констатовано факт його придбання у ТОВ "Навтобізнес Контракт", колегія суддів вважає, що висновки відповідача про порушення позивачем положень ст. 15 Закону № 481/95-ВР не є достатньо вмотивовані та ґрунтуються виключно на припущеннях, які не підтверджені документально.
Відповідач фактично ототожнив поняття придбання пального та зберігання пального, відповідачем не представлено жодного належного та допустимого доказу здійснення позивачем зберігання пального без наявності ліцензії, що свідчить про відсутність правових підстав для застосування до Фермерського господарства "Карнаух" штрафних (фінансових) санкцій у вигляді штрафу на підставі частини 2 статті 17 Закону №481/95-ВР.
Згідно висновків Верховного Суду, викладених в постанові від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 27.05.2020 у справі №2-879/13, концепція негативного доказу сама по собі порушує принцип змагальності, оскільки допускає можливість вважати доведеним твердження позивача через відсутність спростування цього твердження відповідачем.
Із акту фактичної перевірки від 02.12.2020 вбачається, що відповідач обмежився лише описом факту придбання Фермерським господарством "Карнаух" пального, не встановивши належними і допустимими доказами наявність або відсутність можливості його зберігання, факт його зберігання, місце зберігання, наявні на час перевірки залишки та порядок його використання.
Відтак, висновок контролюючого органу про зберігання позивачем пального без наявності ліцензії слід вважати недоведеним, а податкове повідомлення-рішення від 18.01.2021 №00002870705 таким, що підлягає скасуванню.
На підставі викладеного, відповідач не дотримався вимог ч.2 ст.19 Конституції України, оскільки обставини події з'ясував неповно, діяння особи кваліфікував неправильно, оцінки усім юридично значимим факторам не надав, внаслідок чого міра застосованої юридичної відповідальності не узгоджується із характером, змістом та наслідками діяння особи.
Відповідно до ч.1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
У відповідності до ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Таким чином, з огляду на викладене вище, колегія суддів приходить до висновку, що рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 29.11.2021, прийнято з помилковим застосуванням норм матеріального права та підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення
Відповідно до п. 4 ч. 1, ч. 2 ст. 317 КАС України, підстави для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Фермерського господарства "Карнаух" задовольнити.
Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 05.07.2021 по справі № 440/3536/21 скасувати.
Прийняти нову постанову, якою позов Фермерського господарства "Карнаух" до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.
Скасувати податкове повідомлення-рішення від 18.01.2021 № 00002870705 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 500000,00 грн.
Стягнути на користь Фермерського господарства "Карнаух" (Полтавська область, с. Нова Кочубеївка, вул. Комінника, 22, код ЄДРПОУ 38492205) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Полтавській області (36000, м. Полатва, вул. Європейська, 4, код ВП 44057192) судовий збір у розмірі 18750 грн. (вісімнадцять тисяч сімсот п'ятдесят гривень).
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя І.С. Чалий
Судді В.В. Катунов І.М. Ральченко
Повний текст постанови складено 09.12.2021 року