ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
08 грудня 2021 року м. Київ № 826/15314/18
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кармазіна О.А., розглянувши за правилами письмового провадження адміністративну справу
за позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до ГУ ДПС у м. Києві (відокремлений підрозділ ДПС України; код ЄДР ВП 44116011)
проскасування податкового повідомлення-рішення, вимоги та рішення,-
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код: НОМЕР_1 ) звернувся до ГУ ДПС у м. Києві (відокремлений підрозділ ДПС України; правонаступник первинного відповідача; код ЄДР ВП 44116011), в якому просить: скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у м. Києві від 17.04.2018 № 0130791302; скасувати податкову вимогу ГУ ДФС у м. Києві від 03.07.2018 № 122770-17; скасувати рішення про опис майна у податкову заставу ГУ ДФС у м. Києві від 03.07.2018 № 122770-12.
Позиція позивача.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає наступне.
07.03.2018 головним державним ревізором-інспектором відділу адміністрування податків із самозайнятих осіб управління податків і зборів з фізичних осіб ГУ ДФС у м. Києві Паламарчук Оксаною Валентинівною була проведена камеральна перевірка його податкової декларації про майновий стан і доходи за 2017 рік за наслідком якої був складений акт № 1903/26-15-13-02-11-1727504596.
В Акті перевірки відзначається, що у декларації позивач занизив суму податкового зобов'язання з 4469,63 грн до суми 372,47 грн, тобто на 4097,16 грн. і повинен сплатити до бюджету суму у розмірі 4097,16 грн., а також штраф у розмірі 25% від суми податкового зобов'язання.
Як зазначає позивач, він не погоджується з висновками акту перевірки, оскільки позивач самостійно визначив суму податкового зобов'язання у п. 10 і п. 10.7 декларації, у сумі 4469,63 грн. і наголошує, що своєчасно сплатив цю суму до бюджету, про що свідчить платіжне доручення № 1 від 01.02.2018.
Пояснює, що позивач допустив суто технічну помилку у декларації у п. 18,21, а саме, замість суми податкового зобов'язання 4469,63 грн вказав суму військового збору 372,47 грн. і не заповнив п. 22.1.
За твердженням позивача, відповідач у Акті перевірки повністю ігнорує той факт, що податок у сумі 4469,63 грн. сплачений до бюджету і робить свої висновки на основі того, ніби податок сплачений у сумі 372,47 грн, і борг складає різницю між сумою 4469,63 грн. і сумою 372,47 грн, а саме 4097,16 грн.
На думку позивача, відповідач ігнорує той факт, що у додатку № Ф2 до Декларації сума податку, що підлягає сплаті до бюджету вказана вірно у п. 1.1, 1.5, 3.1 а саме: у розмірі 4469,68 грн.
Додає, що 02.04.2018 позивач подав заяву до ГУ ДФС з оскарженням висновків, викладених у Акті перевірки, і надав відповідачу докази відсутності у нього заборгованості перед бюджетом, а саме: копію платіжного доручення №1 від 01.02.2018 на суму 4469,68 грн.
Позивач зазначає, що податкове повідомлення-рішення (форми «Р») від 06.04.2018 № 0125001302 про нарахування суми грошового зобов'язання по податку на суму 5121,45 грн. він не отримав.
Разом з тим, як зазначено у позовній заяві 17.04.2018 відповідач в особі в.о. заступника начальника ГУ ДФС О.М. Малихіної надіслав на адресу позивача лист про розгляд заперечення на акт камеральної перевірки від 07.03.2018 № 1903/26-15-13-02-11/ НОМЕР_1 ФОП ОСОБА_1 , в якому повідомляється, що податкове повідомлення-рішення (форми «Р») від 06.04.2018 № 0125001302 про нарахування суми грошового зобов'язання по податку на суму 5121,45 грн. вважається відкликаним (скасованим), як винесене передчасно.
Додає, що заступником начальника управління начальником відділу адміністрування податків із самозайнятих осіб управління податків і зборів з фізичних осіб ОСОБА_2 позивачу надіслано податкове повідомлення-рішення від 17.04..2018 № 0130761302 від ГУ ДФС у м. Києві, в якому повідомляється, що позивач повинен сплатити до Держбюджету суму 5587,04 грн (податкове зобов'язання - 4469,63 грн., штрафні санкції - 1117,41 грн.), яку позивач отримав 24.04.2018.
При цьому, позивач зазначає, що визнаючи факт технічної помилки у декларації позивач подав уточнюючу декларацію про майновий стан і доходи з додатком Ф2, зареєстровану Святошинською ДПІ 27.04.2018, а також сплатив штраф у розмірі 3% (122,92 грн. - рядок 27) у зв'язку з виправленням помилки.
Натомість зазначає, що уповноваженою особою ГУ ДФС у м. Києві О.Л. Огарь позивачу надісланий лист № 31724/.Б/26-15-17-03-27 від 04.07.2018, в якому повідомляється, що позивач має податковий борг у розмірі 5388,55 грн.
Також, позивачу надіслано податкову вимогу від 03.07.2018 № 122770-17 ГУ ДФС у м. Києві, в якій повідомляється, що станом на 02.07.2018 сума податкового боргу платника податків становить 5388,55 грн, у тому числі: основний платіж - 4097,16 грн., штрафні санкції 1117,41 грн., пеня - 173,98 грн., а також рішення № 122770-17 від 03.07.2018 про опис майна у податкову заставу.
Позивач звертає увагу суду на те, що відповідач не може визначитись, яку суму, за його думкою, позивач заборгував Держбюджету, оскільки у податковому повідомленні-рішенні відповідач зазначив суму боргу 5587,04 грн (податкове зобов'язання - 4469,63 грн., штрафні санкції - 1117,41 грн.).
Тоді як у податковій вимозі та рішенні про опис майна у податкову заставу відповідач зазначив суму боргу 5388,55 грн. (податкове зобов'язання - 4097,16, штрафні санкції - 1117,41 грн., пеня - 173,98 грн.
На думку позивача, зазначені рішення, які оскаржуються, є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки відповідач не враховує факту сплати позивачем податкового зобов'язання у сумі 4469,63 грн., а також відповідач не може визначитись, яку, суму боргу повинен сплатити позивач та, на думку позивача, відповідач не враховує факту подання позивачем уточнюючої декларації.
Підсумовуючи викладене позивач просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
22.10.2018 позивач надіслав до суду заяву, в якій просить суд додати до позовних вимог, перелічених у позові, вимогу щодо зобов'язання відповідача видалити з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків записи, щодо ФОП ОСОБА_1 , зроблені після 27.04.2018.
Позиція відповідача.
Відповідач надіслав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки спірні рішення та вимога, прийняті у відповідності до вимог Податкового кодексу України.
Додає, що як свідчать обставини справи, ОСОБА_1 було подано до ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві податкову звітну декларацію про майновий стан і доходи за 2017 рік (№ 40926 від 09.02.2018), в якій було визначено податкове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у сумі 4469,63 грн. (рядок 10.7 декларації), сума податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб, що підлягає сплаті до бюджету самостійно платником податків за результатами звітного (податкового) року 0 грн. (рядок 22.1 декларації).
Зазначає, що за результатами проведеної камеральної перевірки податкової декларації про майновий стан і доходи за 2017 рік фахівцями ГУ ДФС у м. Києві було встановлено заниження податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у сумі 4097,16 грн. та складено акт перевірки від 07.03.2018 № 1903/26-15-13-02-11-172.7504596, який було направлено на поштову адресу, з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, та отримано ОСОБА_1 27.03.2018.
Під час розгляду заперечень на акт камеральної перевірки від 0703.2018 № 1903/26-15-13-02-11-1727504596 було виявлено, що в акті допущено технічну помилку, у зв'язку з чим неправильно визначено суму податку, що підлягає сплаті. З урахуванням виправлених показників, а також документів, наданих платником для розгляду заперечення, сума податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб, що підлягає сплаті до бюджету, становить 4469,63 грн.
На підставі акта камеральної перевірки було винесено податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 17.04.2018 № 0130761302, де сума грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування - 5587,04 грн (податкове зобов'язання - 4469.63 грн, штрафні (фінансові) санкції 1117,41 грн.), яке вручене позивачу особисто 24.04.2018.
При цьому, відповідач додає, що уточнююча податкова декларація про майновий стан і доходи за 2017 рік № 62509 від 27.04.2018 подана ФОП ОСОБА_1 після завершення камеральної перевірки.
Відтак, відповідач робить висновок про те, що оскільки за даними інформаційної системи: «Податковий блок» станом на момент розгляду справи в інтегрованій картці платника з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування, обліковується податковий борг у сумі 5388,55 грн, підстави для відкликання зазначеної податкової вимоги та рішення про опис майна у податкову заставу відсутні.
Процесуальні дії у справі.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.09.2018 позовну заяву залишено без руху як таку, що подана без додержання вимог, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України (далі по тексту - КАС України), та встановлено строк для їх усунення.
Ухвалою судді Окружного адміністративного суду м. Києва Кармазіна О.А. від 03.10.2018 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Вирішено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.
Ухвалою від 08.12.2021 здійснено заміну відповідача на його правонаступника - ГУ ДПС у м. Києві (відокремлений підрозділ ДПС України; код ЄДР ВП 44116011).
Встановлені судом обставини.
Розглянувши наявні в матеріалах справи документи, враховуючи пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, дослідивши та оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
01.02.2018 ФОП ОСОБА_1 до податкового органу подано податкову декларацію про майновий стан та доходи за 2017 рік (вх. № 40926 від 09.02.2018).
Згідно рядка 10.7 вказаної податкової декларації позивачем самостійно визначено суму податку на доходи фізичних осіб у розмірі 4469,63 грн.
Натомість у рядку 18 розділу VI декларації позивачем зазначено, що загальна сума податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб складає 372,47 грн.
Тоді як відповідно до рядка 22.1 розділу VI декларації сума податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб, що підлягає сплаті до бюджету самостійно платником податків за результатами звітного (податкового) року складає 0 грн.
07.03.2018 ГУ ДФС у м. Києві проведена камеральна перевірка декларації про майновий стан і доходи позивача за 2017 рік, за результатами якої складено акт від 07.03.2018 № 1903/26-15-13-02-11-1727504596, яким встановлено заниження податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у сумі 4097,16 грн.
Не погоджуючись з висновками акту перевірки позивачем 02.04.2018 за вх. № Б/10115/ФОП-інші подано заперечення на такий акт перевірки.
Листом від 12.04.2018 № 16945/Б/26-15-13-02-15 «Про розгляд заперечення на акт камеральної перевірки від 07.03.2018 № 1903/26-15-13-02-11/1727/ НОМЕР_2 ФОП ОСОБА_1 » ГУ ДФС у м. Києві податкове повідомлення-рішення (форми «Р») від 06.04.2018 № 0125001302 про нарахування суми грошового зобов'язання по податку на суму 5121,45 грн. вважається відкликаним (скасованим), як винесене передчасно.
При цьому, у вказаному листі зазначено, що позивачем порушено вимоги п. 177.1 ст. 177 ПК України та абз. 5 п. 6 розділу ІІІ Інструкції щодо заповнення податкової декларації про майновий стан і доходи, затвердженої наказом Міністерства фінансів України 02.10.2015 № 859 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 06.06.2017 № 556), а саме: занижена сума податкового зобов'язання на 4469,63 грн.
Також зазначено, що за порушення ФОП ОСОБА_1 вимог п. 177.1 ст. 177 ПК України та абз. 5 п. 6 розділу ІІІ Інструкції щодо заповнення податкової декларації про майновий стан і доходи, затвердженої наказом Мінфіну України 02.10.2015 № 859 (із змінами), фізичній особі будуть донараховані податкові зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 4469,63 грн. Відповідно до п. 123.1 ст. 123 ПК України, у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкових зобов'язань - тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 25% суми, визначеного податкового зобов'язання, а саме: будуть донараховані штрафу санкції в сумі 1117,41 грн.
17.04.2018 ГУ ДФС у м. Києві прийнято податкове повідомлення № 0130791302, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування у загальному розмірі 5587,04 грн., з яких 4469,63 за основним зобов'язанням та 1117,41 грн. за штрафними санкціями.
03.07.2018 ГУ ДФС у м. Києві винесено вимогу № 122770-17 на суму податкового боргу 5388,55 грн., 4097,16 грн. за основним платежем та 1117,41 грн. за штрафними санкціями.
Також 03.07.2018 ГУ ДФС у м. Києві прийнято рішення про опис майна у податкову заставу від 03.07.2018 № 122770-12.
18.07.2018 позивач звернувся до ДФС України із заявою.
Листом від 29.07 2018 № 13033/Б/99-99-13-01-02-14 «Про розгляд звернення» ДФС України повідомило позивача про те оскільки за даними інформаційної системи «Податковий блок» станом на 23.08.2018 в інтегрованій картці платника податків з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, обліковується податковий бору у розмірі 5388,55 грн., підстави для відкликання визначеної податкової вимоги та рішення про опис майна у податкову заставу відсутні.
Разом з тим, позивач не погоджуючись з вказаними податковим повідомленням-рішенням, вимогою про сплату борту та рішенням про опис майна у податкову заставу, звернувся до суду з даним позовом.
Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України).
У відповідності до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.
Відповідно до пункту 75.1 статті 75 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
Згідно з підпунктом 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 20 ПК України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.
Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов'язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.
За змістом пункту 76.1 статті 76 ПК України камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.
Отже, камеральна перевірка є одним з видів податкових перевірок, встановлених пунктом 75.1 статті 75 ПК України, та за своєю правовою сутністю та формою поточного документального контролю за дотриманням платником вимог податкового законодавства на підставі декларацій та інших документів податкової звітності, одержаних від платника, у тому числі щодо своєчасності сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов'язання.
Згідно з пункту 86.2 ПК України, за результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації у контролюючому органі вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.
З Акту перевірки вбачається, що за результатами проведеної перевірки ГУ ДФС у м. Києві встановлено порушення позивачем порядку заповнення податкової декларації про майновий стан і доходи за 2017 рік вх. № 40926 від 09.02.2018.
Згідно з пункту 54.1 статті 54 ПК України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
Відповідно до підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 ПК України, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.
Згідно з пунктом 123.1 статті 123 ПК України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.
Абзацом 1 пункту 46.1 статті 46 ПК України передбачено, що податкова декларація, розрахунок, звіт (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов'язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.
Відповідно до підпунктів 49.1., 49.2 статті 49 ПК України податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків. Платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об'єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є. Цей абзац застосовується до всіх платників податків, в тому числі платників, які перебувають на спрощеній системі оподаткування обліку та звітності.
Згідно абзацу 1 пункту 49.3 ПК України податкова декларація подається за вибором платника податків, якщо інше не передбачено цим Кодексом, в один із таких способів:
а) особисто платником податків або уповноваженою на це особою;
б) надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення;
в) засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням вимог законів щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису.
При цьому, відповідно до статті 47 ПК України відповідальність за неподання, порушення порядку заповнення документів податкової звітності, порушення строків їх подання контролюючим органам, недостовірність інформації, наведеної у зазначених документах, несуть:
- юридичні особи, постійні представництва нерезидентів, які відповідно до цього Кодексу визначені платниками податків, а також їх посадові особи;
- фізичні особи - платники податків та їх законні чи уповноважені представники у випадках, передбачених законом;
- податкові агенти.
Наказом Міністерства фінансів України від 02.10.2015 № 859 «Про затвердження форми податкової декларації про майновий стан і доходи та Інструкції щодо заповнення податкової декларації про майновий стан і доходи», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26.10.2015 за № 1298/27743 затверджено Інструкцію щодо заповнення податкової декларації про майновий стан і доходи (далі - Інструкція № 859, у редакції наказу Міністерства фінансів України 06.06.2017 № 556).
Відповідно до пункту 2 розділу І Інструкції № 859 подання податкової декларації про майновий стан і доходи (далі - декларація) передбачено Конституцією України, Кодексом.
Фізична особа - платник податку (фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи; фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні) подає декларацію за звітний (податковий) період в установлені Кодексом строки до контролюючого органу за своєю податковою адресою (місцем проживання фізичної особи, за яким вона береться на облік як платник податку у контролюючому органі) (пункт 3 розділу І Інструкції № 859).
Відповідно до пункту 1 розділу ІІІ Інструкції № 859 декларація складається із семи розділів, що подаються на одному двосторонньому аркуші формату А4, та двох додатків до декларації (далі - додатки), які подаються на одно-, двосторонніх аркушах формату А4 та містять розрахунки окремих видів доходів (витрат).
У декларації та додатках зазначаються всі передбачені в них відомості (показники), крім випадків, прямо визначених у декларації та/або додатках. Якщо будь-який рядок декларації та/або додатка не заповнюється через відсутність інформації (операції, суми), такий рядок прокреслюється, крім випадків, прямо визначених у декларації та/або додатках (пункт 3 розділу ІІІ Інструкції № 859).
Так, відповідно до підпункту 1 пункту 2 розділу ІІІ Інструкції № 859 у розділі II декларації «Доходи, які включаються до загального річного оподатковуваного доходу»:
у рядку 10 вказується загальна сума доходів, які включаються до загального річного оподатковуваного доходу, що розраховується як сума рядків декларації:
рядок 10.1 + рядок 10.2 + рядок 10.3 + рядок 10.4 + рядок 10.5 + рядок 10.6 + рядок 10.7 + рядок 10.8 + рядок 10.9;
у графі 3 вказується сума річного оподатковуваного доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платника податку протягом звітного (податкового) періоду, з урахуванням податків і внесків, які відповідно до закону утримуються з таких доходів;
у графі 6 вказується сума податку на доходи фізичних осіб, обов'язок щодо сплати (перерахування) до бюджету якого згідно з нормами розділу IV Кодексу покладається на платника податку;
Згідно з підпунктом 8 пункту 1 розділу ІІІ Інструкції № 859 у рядку 10.7 вказується сума чистого оподатковуваного доходу, отриманого фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, які обрали спрощену систему оподаткування. У разі отримання таких доходів разом з декларацією заповнюється та подається додаток Ф2 до декларації.
У графі 3 рядка 10.7 декларації вказується додатне значення графи 9 рядка 1 "Усього" розділу І додатка Ф2 до декларації;
у графі 6 рядка 10.7 вказується сума податку на доходи фізичних осіб, що підлягає сплаті до бюджету, розрахована за ставкою 18%, визначеною пунктом 167.1 статті 167 розділу ІV Кодексу, та відображена у рядку 1.5 розділу ІІI додатка Ф2 до декларації;
При цьому, відповідно до підпункту 1 пункту 6 розділу ІІІ Інструкції № 859 у розділі VI декларації «Податкові зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб/військового збору»: у рядку 18 вказується загальна сума податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб. Значення цього рядка дорівнює значенню графи 6 рядка 10.
Тобто, сума податкового зобов'язання, яка зазначена позивачем у графі 6 рядка 10 має відповідати (дорівнювати значенню) сумі податку, що підлягає сплаті до бюджету з податку на доходи зазначену платником податку у рядку 18 Декларації.
Як вже було встановлено вище судом, 01.02.2018 ФОП ОСОБА_1 до податкового органу подано податкову декларацію про майновий стан та доходи за 2017 рік (вх. № 40926 від 09.02.2018).
У вказаній податковій декларації позивачем задекларовано, зокрема: відповідно до рядка 10 декларації загальна сума доходів, які включаються до загального річного оподатковуваного доходу, в тому числі (рядок 10.1 + рядок 10.2 + рядок 10.3 + рядок 10.4 + рядок 10.5 + рядок 10.6 + рядок 10.7 + рядок 10.8 + рядок 10.9 + рядок 10.10): згідно графи 3 складає 25 420,13 грн.
Тоді як, загальна сума податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб (графа 6 рядка 10) складає 4469,63 грн. (зазначена сума має відповідати (дорівнювати) сумі, визначеної у рядку 18).
Відповідно до графи 3 рядка 10.7 Декларації чистий оподатковуваний дохід, отриманий фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування (додаток Ф2) складає 24431,28 грн..
У графі 6 рядка 10.7 Декларації позивачем зазначено, що сума податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб складає 4469,63 грн.
В той же час, у рядку 18 Декларації (загальна сума податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб (графа 6 рядка 10) позивачем визначено загальну суму, що підлягає сплаті з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 372,47 грн.
Тобто, сума податку зазначена у графі 6 рядка 10 Декларації не відповідає сумі загального грошового зобов'язання, зазначеного позивачем у рядку 18 Декларації.
Разом з тим, зі змісту такого податкового повідомлення-рішення видно, що позивачу збільшено загальну суму грошового зобов'язання на 5 587, 04 грн., з яких 4469,63 грн. за основним платежем та 1117,41 грн. за штрафними (фінансовими) санкнціями.
Тобто, контролюючим органом, у відповідності до пункту 123.1 статті 123 ПК України, позивачу самостійно визначено суму податкового зобов'язання.
Між тим, з матеріалів справи видно, що відповідно до платіжного доручення від 01.02.2018 № 1 (том 1 а.с. 14) позивачем було сплачено суму податку у розмірі 4469,63 грн. Відповідно до призначення платежу зазначено: Податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування.
Тобто, зважаючи на те, що позивачем було сплачено суму податку у розмірі 4469,63 грн., натомість беручи до уваги допущення позивачем у декларації про майновий стан і доходи за 2017 рік помилок щодо її заповнення, а також зважаючи на те, що контролюючим органом самостійно позивачу визначено суму податкового зобов'язання, за яке пунктом 123.1 статті 123 ПК України передбачена відповідальність у вигляді накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування, тобто у розмірі 1117,41 грн., суд проаналізувавши вказані обставини у сукупності, у їх взаємозв'язку з викладеним нормами податкового законодавства, приходить до висновку про скасування податкового повідомлення-рішення від 17.04.2018 № 0130791302 в частині на суму 4469,63 грн.
Податкове повідомлення-рішення від 17.04.2018 № 0130791302 в частині на суму 1117,41 грн. залишається чинним (в силі).
Посилання позивача на те, що ним було подано уточнюючу (виправлену) декларацію про майновий стан і доходи за 2017 рік, в якій у рядку 18 зазначено вірну суму податку, що підлягає сплату до бюджету у розмірі 4469,63 грн., є необґрунтованими, оскільки таку декларацію позивачем подано 24.04.2018, тобто вже після проведеної камеральної перевірки та прийняття податкового повідомлення-рішення ГУ ДФС у м. Києві від 17.04.2018 № 0130791302, яким контролюючим органом самостійно визначено суму грошового зобов'язання.
Що ж стосується визнання протиправної та скасування податкової вимоги від 03.07.2018 № 122770-17, то суд виходить з наступного.
Як зазначає відповідач у відзиві на позовну заяву податкове повідомлення-рішення від 17.04.2018 № 0130791302 отримано позивачем 24.04.2018. Зазначене позивачем не заперечується та не спростовується.
В контексті наведеного слід зазначити, що відповідно до п/п. 14.1.153. ПК України (в редакції на час прийняття податкової вимоги) податкова вимога - письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.
Відповідно до пункту 59.1 статті 59 ПК України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків.
Податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання (пункту 59.3 вказаної статті).
Тобто, у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Так, з податкової вимоги вбачається, що загальна сума податкового боргу складає 5388,55 грн., з яких 4097,16 грн. - основний платіж, 1117,41 грн.- штрафних (фінансових) санкцій та 173,98 грн. пеня.
Між тим, судом встановлено, що за податковим повідомленням-рішенням від 17.04.2018 № 0130791302 сума грошового зобов'язання складає 1117,41 грн., яка не сплачена позивачем, а відтак є сумою податкового боргу, у зв'язку з чим, суд приходить до висновку про визнання протиправним та скасування податкової вимоги від 03.07.2018 № 122770-17 в частині на суму загальну суму 4271,14 грн. (4097,16 грн. - основного платежу та 173,98 грн. пеня).
В частині на суму 1117,41 грн. податкова вимога від 03.07.2018 № 122770-17, є чинною.
Що ж стосується оскарження визнання протиправним та скасування рішення про опис майна у податкову заставу ГУ ДФС у м. Києві від 03.07.2018 № 122770-12, то суд зазначає про наступне.
Відповідно до підпункту 89.1.2 пункту 89.1 статті 89 ПК України право податкової застави виникає у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу.
Відповідно до п. 89.3. ПК України майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису.
Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, яке пред'являється платнику податків, що має податковий борг.
Таким чином, зважаючи на чинність податкового повідомлення-рішення від 17.04.2018 № 0130791302 на сума податкового зобов'язання у розмірі 1117,41 грн., а також на чинність податкової вимоги від 03.07.2018 № 122770-17 на суму податкового боргу також у розмірі 1117,41 грн. та беручи до уваги несплату суми грошового зобов'язання, суд приходить до висновку про правомірність прийняття податковим органом рішення про опис майна у податкову заставу від 03.07.2018 № 122770-12, у зв'язку з чим позивні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
Що ж стосується вимоги позивача, надісланої до суду заявою від 22.10.2018, в якій просив суд додати до позовних вимог, перелічених у позові, вимогу щодо зобов'язання відповідача видалити з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків записи, щодо ФОП ОСОБА_1 , зроблені після 27.04.2018, то суд звертає увагу заявника на те, що така вимога задоволенню не підлягає, оскільки, по-перше, такій вимозі зобов'язального характеру, у відповідності до вимог ч. 1 ст. 5 КАС України, повинна передувати вимога про визнання протиправними рішення, дій чи бездіяльності щодо не видалення з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків записів щодо ФОП ОСОБА_1 , зроблені після 27.04.2018, по-друге, в порушення вимог ч. 1, п.п. 4 та 5 ч. 5 ст. 160 КАС України, така позовна вимога не містить викладу обставин щодо її обґрунтування та по своїй суті є передчасною.
Частиною 2 ст. 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Положеннями ч. 1 ст. 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
В свою чергу відповідачами не надано суду достатніх належних і допустимих у розумінні ст. 73 КАС України доказів, які б підтверджували правомірність у повній мірі своїх дій щодо прийняття оскаржуваних рішень.
У взаємозв'язку з наведеним слід зазначити, що відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.
Відтак, виходячи з меж заявлених позовних вимог та їх обґрунтування, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки досліджених доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на з'ясуванні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.
На підставі ст. 139 КАС України на користь позивача підлягає стягненню судовий збір відповідно до частини задоволених позовних вимог у розмірі 131,11 грн. (1,5 % від 8740,77 грн.).
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 241-246, 250, 255 КАС України, суд, -
1. Адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код: НОМЕР_1 ) задовольнити частково.
2. Визнати протиправними та скасувати:
податкове повідомлення рішення від 17.04.2018 № 0130791302 в частині на суму 4469,63 грн.;
податкову вимогу від 03.07.2018 № 122770-17 в частині на загальну суму 4271,14 грн. (4097,16 грн. - основного платежу та 173,98 грн. пеня).
3. В іншій частині позовних вимог відмовити.
4. Стягнути на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДР: 39439980) судовий збір у розмірі 131,11 грн.
Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Зважаючи на затвердження Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя 17 серпня 2021 року N 1845/0/15-21, апеляційні скарги в електронній формі подаються безпосередньо до апеляційного суду.
Суддя О.А. Кармазін