Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
Харків
08 грудня 2021 року № 520/11822/21
Суддя Харківського окружного адміністративного суду Рубан В.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під. 3, пов. 2, м. Харків, 61022, 14099344) про стягнення заборгованості з пенсії,-
До Харківського окружного адміністративного суду звернувся позивач, ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області , в якому просить суд:
- стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області заборгованість з виплати пенсії на користь ОСОБА_1 за період з 01.01.2020 р. по 31.05.2021 р. в розмірі 72947 грн. 00 коп.;
- допустити негайне виконання рішення суду в частині присудження виплати ОСОБА_1 пенсії у межах суми стягнення за один місяць.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач має право на одержання виплат за раніше призначеною пенсією, але коштів за пенсією за період з 01.01.2020 р. по 31.05.2021 р. в розмірі 72947,00 грн. не одержав.
Відповідач, Головне Управління Пенсійного фонду України в Харківській області, з поданим позовом не погодився. Зазначив, що на теперішній час виплата пенсії позивачу поновлена та виплачується. Виплати за минулий період з 01.01.2020 р. по 31.05.2021 р. нарахована, але не виплачена, буде проведена згідно окремого порядку визначеного Кабінетом Міністрів України.
З 02.08.2021р. по 17.09.2021р. суддя Рубан В.В. перебувала у щорічній відпустці, з 20.09.2021р. по 08.10.2021р. на лікарняному.
Дослідивши надані до справи матеріали, проаналізувавши докази у їх сукупності, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
За матеріалами справи судом установлено, що ОСОБА_1 є пенсіонером та має правовий статус внутрішньо переміщеної особи, перебуває на обліку як внутрішньо переміщена особа у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Харківській області та отримує пенсію за віком.
Виплата пенсії ОСОБА_1 призупинена в січні 2020 р. та відновлена з червня 2021 р.
Матеріалами справи підтверджено, що позивачу нараховувалась пенсія з 01.01.2020 р. по 31.05.2021 року в розмірі 72947 грн. 00 коп., однак не виплачена.
У зв'язку з невиплатою пенсійним органом вказаної суми заборгованості, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.
Перевіряючи відповідність закону оскаржених діянь владного суб'єкта, суд зазначає, що правовідносини з приводу соціального захисту громадян шляхом пенсійного забезпечення унормовані, насамперед, приписами ст.46 Конституції України, ст.25 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, Закону України “Про пенсійне забезпечення”, Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбаченим законом.
Пенсійне забезпечення громадян України, в тому числі порядок призначення та виплати пенсій, визначення розміру пенсії, регулюються Законом України від 09.07.2003 № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі Закон № 1058-IV).
Згідно ч. 1 ст. 47 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством.
Відповідно до ст. 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Так, випадки, коли відбувається припинення виплат за пенсією, викладені у ч. 1 ст. 49 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", де передбачено, що підставою для припинення виплат є рішення суду або рішення тероргану ПФУ, а приводом для прийняття такого рішення: призначення пенсії за недостовірними документами; подія смерті особи; подія неотримання пенсії протягом 6 місяців підряд; інші випадки згідно з законом.
Водночас із цим, суд зауважує, що іншого закону з приводу визначення таких приводів не існує.
Правовий висновок відносно застосування ст.49 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" міститься у постанові Верховного Суду від 03.05.2018 р. по справі №805/402/18 (провадження Пз/9901/20/18) і полягає у тому, що за відсутності визначених законом підстав виплати за пенсією не можуть бути припинені.
У ході розгляду спору судом встановлено, що у спірних правовідносинах відсутні і приводи, і підстави для припинення виплати пенсії, визначені ст.49 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
При цьому, даних щодо скасування рішення про призначення пенсії (чи втрати юридичної дії цього рішення у будь-який інший спосіб) матеріали справи не містять.
Вирішуючи спір, суд наголошує, що норми підзаконних нормативно-правових актів, у тому числі і постанов КМУ, на які посилається відповідач, не можуть змінювати приписів закону України.
Посилання відповідача на Постанову Кабінету Міністрів України від 08.06.2016р. № 365, згідно якої суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України, не спростовують висновків суду.
У силу положень ст.46 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми неотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії. Нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Компенсація втрати частини пенсії у зв'язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.
Отже суд дійшов висновку, що бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо не виплати пенсії ОСОБА_1 за період з 01.01.2020 року по 31.05.2021 року є протиправною.
Щодо вимоги позивача про стягнення заборгованості з пенсійних виплат, суд зазначає наступне.
Згідно зі ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція) кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому, у рішенні Європейського суду з прав людини від 29.06.2006р. по справі "Пантелеєнко проти України" зазначено, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
Зміст категорії “ефективність” розкрито, зокрема, у рішенні Європейського суду з прав людини від 31.07.2003р. по справі "Дорани проти Ірландії", де указано, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.
Також зміст цієї ж категорії розкрито і у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Салах Шейх проти Нідерландів", у якому зазначено, що ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.
Відповідно до правової позиції, викладеної у рішенні Європейського суду з прав людини від 17.07.2008р. по справі "Каіч та інші проти Хорватії" для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Отже, обраний судом спосіб захисту має бути ефективним та повинен забезпечити реальне відновлення порушеного суб'єктивного права чи захист ущемленого інтересу.
Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 20.10.2011 р. по справі "Рисовський проти України" (Rysovskyy v. Ukraine; заява № 29979/04) принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість.
Вирішуючи спір, суд зважає на специфіку реалізації владних управлінських функцій органами системи Пенсійного фонду України, котра полягає у тому, що рішення про призначення пенсії (індивідуальний акт, де викладається правова підстава для отримання громадянином коштів від ПФУ та одночасно обчислюється грошовий показник розміру пенсії) видається територіальним органом Пенсійного фонду України районного або обласного рівня, а асигнування видатків (тобто виділення фінансових ресурсів для проведення платежів) проводиться самим Пенсійним фондом України або у якості розпорядника бюджетних коштів вищого рівня.
З огляду на викладене, територіальний орган ПФУ не набуває речового права (права власності) на кошти, одержані від Пенсійного фонду України за цільовим призначенням для виплати пенсій.
А відтак, задоволення вимоги про стягнення неіснуючих у власності владного суб'єкта коштів є неможливим до реального виконання заходом примусу.
Натомість, для реального та найшвидшого відновлення суб'єктивного права особи владний суб'єкт - регіональний орган ПФУ повинен прийняти власне рішення про призначення пенсії у належному розмірі (тобто провести нарахування пенсії, в разі якщо таке нарахування не було проведено) та негайно після настання цієї події ініціювати процедуру отримання додаткових асигнувань для виконання прийнятого рішення в частині проведення платежів.
Отже, вимоги позивача про стягнення заборгованості з пенсійних виплат до задоволення не підлягає.
Натомість, з урахуванням того, що наразі розмір невиплаченої пенсії, на яку позивач мав право за період з 01.01.2020 р. по 31.05.2021 р. становить 72947,00 грн., для повного та ефективного захисту прав позивача, суд вважає необхідним вийти за межі позовних вимог згідно вимог ч. 2 ст. 9 КАС України, та зобов'язати владного суб'єкта виплатити вказану заборгованість по пенсії.
Щодо вимоги позивача про звернення рішення суду до негайного виконання, суд зазначає, що пунктом 1 ч. 1 ст. 371 КАС України передбачено негайне виконання рішення суду щодо присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.
Отже рішення підлягає негайному виконанню у межах суми стягнення пенсії за один місяць.
Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.
Розподіл судових витрат здійснити відповідно ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись ст.ст. 263, 255, 295, 297 КАС України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під. 3, пов. 2, м. Харків, 61022, 14099344) про стягнення заборгованості з пенсії - задовольнити частково.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області виплатити заборгованість за пенсією на користь ОСОБА_1 за період з 01.01.2020 р. по 31.05.2021 р. в розмірі 72947 (сімдесят дві тисячі дев'ятсот сорок сім) грн. 00 коп..
Допустити до негайного виконання рішення суду в частині присудження виплати пенсії ОСОБА_1 у межах суми стягнення за один місяць.
В іншій частині позовні вимоги залишити без задоволення.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під. 3, пов. 2, м. Харків, 61022, 14099344) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ) сплачений судовий збір у розмірі 908 (дев'ятсот вісім) грн..
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Рубан В.В.