Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
Харків
07 грудня 2021 року № 520/8962/21
Суддя Харківського окружного адміністративного суду Рубан В.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , НОМЕР_3 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії ,-
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_2 , в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо не нарахування та не виплати індексації грошового забезпечення за період з 08.08.2015 року по 25.03.2021 рік та зобов'язати Військової частини НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 08.08.2015 року по 25.03.2021 рік4
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 , щодо не виплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані 40 календарних днів щорічної основної відпустки за 2020 рік;
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 , щодо не виплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані 40 календарних днів щорічної основної відпустки за 2021 рік;
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 , щодо не виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 50 % від місячного грошового забезпечення за кожний повний прослужений календарний рік;
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 (ЄДРПОУ: НОМЕР_3 ), щодо не виплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учасник бойових дій за 2016-2021 роки;
- відшкодувати ОСОБА_1 витрати на надання професійної правничої допомоги.
В обґрунтування позову позивач зазначив, що відповідачем не нарахована та виплачена йому індексація грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 01.12.2018 року, не виплачено грошову компенсацію за невикористані 40 календарних днів щорічної основної відпустки за 2020 рік, одноразову грошову допомогу при звільненні в розмірі 50 % від місячного грошового забезпечення за кожний повний прослужений календарний рік, грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки як учасник бойових дій за 2016-2021 роки. Не погодившись з діями відповідача позивач звернувся до суду.
Через канцелярію суду представником відповідача надано відзив на позовну заяву, у якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки відповідач діяв в межах повноважень, на підставі та у спосіб, передбачені чинним законодавством.
Ухвалою від 29.07.2021р. суд витребував у відповідача додаткові докази.
З 02.08.2021р. по 17.09.2021р. суддя Рубан В.В. перебувала у щорічній відпустці, з 20.09.2021р. по 08.10.2021р. на лікарняному.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 , в період з 08 серпня 2015 року по 25.03.2021 рік проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 .
25.03.2021 позивач був звільнений з військової служби відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України №57 відповідно до підпункту «а» пункту два частини п'ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» у зв'язку із закінченням контракту, що підтверджується відповідним витягом з зазначеного наказу.
Позивач вважає, що в день звільнення Військовою частиною НОМЕР_2 йому протиправно не виплачено: індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 01.12.2018 року, грошову компенсацію за невикористані 40 календарних днів щорічної основної відпустки за 2020 рік, одноразову грошову допомогу при звільненні в розмірі 50 % від місячного грошового забезпечення за кожний повний прослужений календарний рік, грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки як учасник бойових дій за 2016-2021 роки.
Не погоджуючись з бездіяльністю відповідача, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав з даним адміністративним позовом.
Вирішуючи даний спір, суд виходить з таких підстав.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною п'ятою статті 17 Конституції України передбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Відповідно до частини другої статті 9 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей від 20.12.1991 №2011-XII (далі - Закон №2011-XII) до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (ч. 3 ст. 9 Закон №2011-XII).
Преамбулою Закону України Про індексацію грошових доходів населення від 03.07.1991 №1282-XII (далі - Закон №1282-XII) встановлено, що цей Закон визначає правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України.
У статті 1 Закону №1282-XII визначено, що індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Відповідно до статті 2 Закону №1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Згідно з частиною першою статті 4 Закону №1282-XII індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.
Згідно з частиною першою статті 5 Закону №1282-XII підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів.
Підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України (ч. 2 ст. 5 Закону №1282-XII).
Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на відповідний рік (ч. 6 ст. 5 Закону №1282-XII).
Відповідно до пункту 1-1 Порядку №1078 підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 р. - місяця опублікування Закону України від 6 лютого 2003 року №491-IV Про внесення змін до Закону України Про індексацію грошових доходів населення.
У разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян проводиться їх компенсація відповідно до законодавства (абз. 8 п. 4 Порядку №1078).
Згідно з пунктом 6 Порядку №1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.
На підставі аналізу наведених положень законодавства суд приходить до висновку, що індексація грошового забезпечення як складова грошового забезпечення військовослужбовців є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, тому підлягає обов'язковому нарахуванню і виплаті.
Відповідно до статті 1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 1952 року кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
У справі Кечко проти України Європейський суд з прав людини встановив, що мало місце порушення ст. 1 Протоколу №1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи припинити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак якщо чинне законодавство передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними (п. 23 рішення від 08.11.2005, заява №63134/00).
Так, реалізація особою права, яке пов'язане з отриманням коштів і базується на спеціальних і чинних, на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не залежить від бюджетних асигнувань, відсутність яких не може бути підставою для порушення прав громадян.
У зв'язку з цим, Європейський суд з прав людини не прийняв аргумент Уряду України щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
Отже, суд зазначає, що обмежене фінансування жодним чином не впливає на наявність чи відсутність у позивача права на нарахування індексації грошового забезпечення, що є предметом спору у цій справі.
Частиною шостою статті 5 Закону №1282-XII не обмежено проведення, передбачених чинним законодавством України, виплат, а вказано на джерела походження цих коштів.
Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду від 19 липня 2019 року у справі №240/4911/18 (№К/9901/12055/19), а відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України суд при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Судом з довідки про нарахування та виплати індексації ОСОБА_1 встановлено, що позивачу нараховано та виплачено індексацію за періоди: червень 2016 року - лютий 2018 рік, грудень 2018 рік - березень 2020 рік.
Отже суд дійшов висновку, що позивачу за час служби нараховано та виплачено індексацію за окремі періоди, таким чином для захисту прав позивача суд дійшов висновку частково задовольнити позов в цій частині позовних вимог шляхом визнання протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо не нарахування та не виплати в повному обсязі ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 08.08.2015 року по 25.03.2021 рік та зобов'язання Військової частини НОМЕР_2 (ЄДРІІОУ: НОМЕР_3 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 08.08.2015 року по 25.03.2021 рік, з урахуванням виплачених сум.
Щодо позовних вимог про визнання протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 , щодо не виплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані 40 календарних днів щорічної основної відпустки за 2020 рік та за 2021 рік; щодо не виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 50 % від місячного грошового забезпечення за кожний повний прослужений календарний рік; щодо не виплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учасник бойових дій за 2016-2021 роки, суд зазначає наступне.
Судом з матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 наказом від 07.04.2020 №69 з 27.03.2020 року звільнений з посади та зарахований в розпорядження у зв'язку зі застосуванням запобіжного заходу кримінального провадження у виді цілодобового домашнього арешту, а з 27.05.2020 (наказ від 27.05.2020 №102) у вигляді домашнього арешту в нічний час доби за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, з 03.11.2020 (наказ від 19.11.2020 №236) змінено запобіжний захід на особисте зобов'язання, грошове забезпечення виплачувалось згідно п.3 розділу XXVII Наказу МВС України від 15.03.2018 №200 в розмірі окладу за військове звання та надбавки за вислугу років.
Так, Військовою частиною НОМЕР_2 , позивачу нараховано: грошову компенсацію за невикористані 40 календарних днів щорічної основної відпустки за 2020 рік та за 2021 рік на суму 5002,67 грн.; грошову допомогу при звільненні в розмірі 50 % від місячного грошового забезпечення за кожний повний прослужений календарний рік на суму 4690,00 грн., грошову компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учасник бойових дій за 2016-2021 роки на суму 5252,80 грн.
З матеріалів справи встановлено, що Військовою частиною НОМЕР_2 , вищезазначені нарахування позивачу виплачені. Спор з приводу розміру нарахованих виплат станом на час звернення з даним позовом до суду відсутній.
Отже суд дійшов висновку, що оскільки в матеріалах справи містяться докази нарахування та виплати позивачу вищезазначених нарахувань в цій частині позовних вимог позов підлягає залишенню без задоволенню.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Судові витрати підлягають розподілу відповідно до приписів ст. 139 КАС України.
Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295, 296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , НОМЕР_3 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо не нарахування та не виплати в повному обсязі ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 08.08.2015 року по 25.03.2021 рік.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 08.08.2015 року по 25.03.2021 рік, з урахуванням виплачених сум.
В іншій частині позовні вимоги залишити без задоволення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Рубан В.В.