Справа № 352/841/21
Провадження № 33/4808/784/21
Категорія ст.130ч.1 КУпАП
Головуючий у 1 інстанції ГРИНЬКІВ Д. В.
Суддя-доповідач Васильєв
07 грудня 2021 року м. Івано-Франківськ
Суддя Івано-Франківського апеляційного суду Васильєв О.П.,
за участю захисника Боровського І.І. адвоката Горина В.М.
розглянувши справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_1 адвоката Горина В.М. на постанову Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 17 листопада 2021 року, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України,
визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік, а також стягнуто судовий збір в розмірі 454 грн. 00 коп.,-
Судом першої інстанції встановлено, що 19.04.2021 в 10 год. 20 хв. на автодорозі Н-10 Стрий-Чернівці 113 км між с. Черніїв та с. Марківці ОСОБА_1 керував скутером Сузукі, без номерного знаку, з явними ознаками алкогольного сп'яніння (різкий запах алкоголю з ротової порожнини, почервоніння обличчя та очей, нестійка хода). Від проходження медичного огляду на визначення стану алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою приладу Драгер та в медзакладі відмовився в присутності двох свідків.
Не погодившись з вказаним рішенням суду захисник ОСОБА_1 адвокат Горин В.М. подав апеляційну скаргу, в якій вважає, що постанова суду не відповідає вимогам закону, матеріалам справи та обставинам справи.
Сторона захисту зазначає, що ОСОБА_1 не відмовлявся від проходження огляду на стан сп'яніння та не вчиняв правопорушення.
Зазначає, що ОСОБА_1 має вади слуху, що підтверджується медичними даними та посвідченням інваліда, а тому під час спілкування із працівниками поліції йому не було зрозумілим те, що йому інкримінували, а також те, що відмова від проходження огляду на стан сп'яніння буде розцінюватись як перебування за кермом в такому стані.
Захисник зазначив, що ОСОБА_1 був зупинений працівниками поліції по причині відсутності шолома при керуванні скутером. Під час подальшого спілкування із працівниками поліції йому було запропоновано пройти огляд на визначення стану сп'яніння, від якого він відмовився не розуміючи які наслідки він матиме. Вся подія відбувалась дуже швидко, а працівники поліції запевняли ОСОБА_1 про те, що нічого страшного йому не буде і йому потрібно підписати тільки деякі документи, після чого він зможе поїхати далі.
Дізнавшись, що в провадженні суду знаходиться дана справа, ОСОБА_1 звернувся за правовою допомогою, внаслідок чого було укладено відповідну угоду. Апелянт зазначає, що при ознайомленні із матеріалами справи було встановлено, що у врученій правопорушнику копії протоколу відсутні дані статті та пункту ПДР, які останній порушив. Про вказані порушення ним заявлено суду в судовому засіданні, після чого постановою суду матеріали справи були направлені на доопрацювання.
Після повернення матеріалів справи до суду, недоліки протоколу про адміністративні правопорушення були виправлені тим, що долучено рапорт працівника поліції в якому зазначено, що слід вважати, що ОСОБА_1 було порушено вимоги пункту 2.5 ПДР України.
Стороною захисту двічі направлялось клопотання про закриття провадження у справі, в якому звернуто увагу, що оскаржуваний протокол не містить відомостей про технічний засіб, за допомогою якого було здійснено відеозапис, що суперечить висновку КАС ВС від 15.11.20218 року, відповідно до якого відеозапис не може вважатися належним доказом у справі за відсутності посилань на технічний засіб.
Апелянт вважає, що у разі відсутності в оскаржуваній постанові суду посилань на технічний засіб, за допомогою якого було здійснено запис, такий відеозапис не може вважатися належним та допустимим доказом у справі.
Адвокат Горин В.М. наголошує на тому, що у відповідності до Інструкції, працівник поліції не має права знімати відеофіксацію власним мобільним телефоном, а тому, надані працівником поліції відеозаписи з власного мобільного телефону не можуть бути належними доказами у справі. Працівник поліції не скористався можливістю здійснити відеозапис на нагрудну камеру.
Окрім того, в порушення вимог законодавства, ОСОБА_1 не було роз'яснено прав та наслідків, які настануть у разі проходження ним чи відмови проходити огляд на стан сп'яніння.
Апелянт вказує на те, що протокол про адміністративне правопорушення не може бути належним доказом у справі, оскільки складений із порушенням вимог закону, а суд не вправі змінювати фактичні обставини справи, викладені у протоколі та відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушень.
Судом не було перевірені належним чином докази у справі, чим відступив від принципу повноти та об'єктивності судового розгляду.
Просить скасувати постанову суду та закрити провадження по справі у зв'язку з відсутністю у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.
Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши та дослідивши доводи захисника адвоката Горина В.М., який підтримав вимоги апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що Європейський суд неодноразово вказував, що адміністративне правопорушення, санкція за вчинення якого у КУпАП передбачає адміністративний арешт, визнається кримінальним правопорушенням у розумінні Конвенції (справа "Гурепка проти України"), а позбавлення прав на управління транспортним засобом також розглядається Європейським Судом кримінально-правовою санкцією, оскільки “право керувати автомобілем є дуже корисним в щоденному житті і для здійснення діяльності.
Визнання кримінально-правового змісту справи свідчить про те, що особа, яка притягається до відповідальності за вчинення такого правопорушення повинна користуватися основними гарантіями, які забезпечуються при обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, серед яких право знати, у вчиненні якого правопорушення його підозрюють або обвинувачують, бути чітко і своєчасно повідомленим про свої права та обов'язки, мати захисника, оскаржувати судові рішення та інші.
Згідно ст.245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення є всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її у точній відповідності із законом.
Відповідно до вимог ст.280 КУпАП, суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення має з'ясувати, чи було вчинено правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції, встановивши фактичні обставини адміністративного правопорушення, належним чином мотивував свої висновки щодо доведеності вини ОСОБА_1 та призначив йому справедливе стягнення в розмірі, який встановлено санкцією ч.1 ст.130 КУпАП, яке відповідає особі правопорушника та характеру вчиненого правопорушення.
Перевіряючи доводи захисника адвоката Горина В.М. щодо невинуватості ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, апеляційний суд, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Оцінка доказів, відповідно до ст. 252 КУпАП, відбувається за внутрішнім переконанням особи, що приймає рішення та ґрунтується на всебічному, повному, та об'єктивному досліджені всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю, а жодний доказ не має наперед встановленої сили.
Статтею 254 КУпАП передбачено, що у випадку виявлення адміністративного правопорушення, складається протокол про адміністративне правопорушення, який є основним процесуальним документом і єдиною підставою для розгляду справи про адміністративне правопорушення.
Постанова суду відповідає вимогам ст.283 КУпАП, і містить опис обставин, встановлених при розгляді справи, зазначення нормативного акту, який передбачає відповідність за дані правопорушення та прийняте по справі рішення.
Суд першої інстанції в мотивувальній частині постанови суду обґрунтовано зазначив, що незважаючи на те, що адвокат Горин В.М. та ОСОБА_1 заперечували щодо притягнення останнього до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, проте його вина у вчиненому доводиться сукупністю зібраних по справі доказів, зокрема: протоколом серії ДПР18 №458442 від 19.04.2021 року про адміністративне правопорушення в якому зафіксовано факт відмови ОСОБА_1 від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння з зазначенням двох свідків адміністративного правопорушення з відповідними їх підписами; направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції; актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів; письмовими поясненнями ОСОБА_1 , в яких він зазначає, що відмовився від проходження огляду на стан сп'яніння та чітко зазначає, що на нього складено адміністративний протокол за ст. 130 КУпАП; копією постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 19.04.2021 серії БАБ №970031 щодо ОСОБА_1 ; відеоматеріалами, що містяться на оптичному диску.
Судом взято до уваги, що у протоколі про адміністративне правопорушення дійсно не зазначено, який саме приладом здійснювалася відеофіксація обставин відмови водія від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку та складання стосовно нього протоколу про адміністративне правопорушення. Однак, на переконання суду, таке порушення не є суттєвим і не має своїм правовим наслідком визнання всіх долучених до протоколу про адміністративне правопорушення відеозаписів недопустимими.
При прийнятті рішення у справі, суд вважав, що відсутні дані, які свідчать, що наявні в матеріалах справи докази отримані з порушенням встановленого законом порядку та повинні бути визнані недопустимими. На переконання суду, долучені відеозаписи є належними та допустимими доказами, оскільки отримані у встановленому законом порядку та дозволяють повно і всебічно встановити обставини вчиненого адміністративного правопорушення. Крім того, судом встановлено, що відображена у відеоматеріалах інформація відповідає обставинам, викладеним у протоколі про адміністративне правопорушення, а відеозаписи стосуються обставин вчинення ОСОБА_1 правопорушення та оформлення матеріалів протоколу про адміністративне правопорушення.
Судом першої інстанції обґрунтовано вказано на те, що ОСОБА_1 не зазначено яким чином відсутність даних про технічні засоби відеофіксації має істотне значення для розгляду справи, впливає на вирішення питання щодо допустимості вказаного доказу та порушує право особи, яка обвинувачується у вчиненні правопорушення на організацію ефективного захисту своїх інтересів.
Таким чином, суд, враховуючи обставини за яких було здійснено відеозапис, вважав, що у даному випадку, наявність або відсутність інформації про те, яким технічним засобом було створено відеозапис, жодним чином не впливає на правову оцінку вищевказаного доказу щодо його допустимості та належності, оскільки достовірність обставин, які ним зафіксовано не викликає сумнівів.
Судом при прийнятті постанови суду досліджено доводи сторони захисту на порушення при складенні протоколу, зокрема не зазначення пункту ПДР, який був порушений ОСОБА_1 та зазначено, що на підставі поданого захисником Горин В.М. 22.09.2021року клопотання про закриття провадження постановою суду від 22.09.2021 року матеріали справи про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП були направлено на доопрацювання у відділення поліції №1 (м.Тисмениця) Івано-Франківського районного управління поліції. За наслідками виконання вищевказаної постанови інспектором відділення поліції №1 (м.Тисмениця) Івано-Франківського районного управління поліції складено рапорт яким повідомлено, що в даному випадку ОСОБА_1 було порушено п.2.5 ПДР.
Судом також було враховано при прийнятті рішення у справі, що з долучених до матеріалів справи відеозаписів вбачається, що ОСОБА_1 був ознайомлений з тим, що відносно нього складено протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП, погоджувався з діями працівників поліції щодо складання протоколу про адміністративне правопорушення та розумів зміст висунутого обвинувачення, відповідно до якого відмовився від проходження огляду на стан сп'яніння в установленому законом порядку за допомогою приладу Драгер та в медичному закладі.
Так, в судовому засіданні судом були досліджені відеозаписи, долучені до матеріалів справи та достеменно встановлено, що ОСОБА_1 було роз'яснено про складення відносно нього протоколу саме за порушення ч.1 ст.130 КУпАП.
Окрім того, судом взято до уваги, що в своїх поясненнях від 19.04.2021, які містяться в матеріалах адміністративної справи та були досліджені судом в якості письмового доказу, ОСОБА_1 ствердно зазначає про відмову від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння та про складення відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення за ст.130 КУпАП.
Апеляційний суд надає оцінку сукупності доказів, які містяться в матеріалах справи з точки зору належності, допустимості, достовірності та достатності для прийняття відповідного процесуального рішення.
Так, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №458442 від 19 квітня 2021 року, водій ОСОБА_1 19.04.2021 року о 10 год. 20 хв. на автодорозі Н-10 Стрий-Чернівці 113 км між с. Черніїв та с. Марківці керував скутером Сузукі, без номерного знаку, з явними ознаками алкогольного сп'яніння (різкий запах алкоголю з ротової порожнини, почервоніння обличчя та очей, нестійка хода). Від проходження медичного огляду на визначення стану алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою приладу Драгер та в медзакладі відмовився в присутності двох свідків.
Вказаний протокол про адміністративне правопорушення складений уповноваженою на те особою - інспектором СРПП відділення №1 м. Тисмениці Данилець В.Я., з заповненням всіх необхідних реквізитів, встановлених ст.256 КУпАП та підписаний уповноваженою особою.
Особу правопорушника ОСОБА_1 встановлено на підставі бази «ІПНП».
ОСОБА_1 було роз'яснені його права та обов'язки відповідно до ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП та повідомлено про розгляд справи в Тисменицькому районному суді, про що свідчить власноручний підпис ОСОБА_1 .
В протоколі зазначені свідки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , їх анкетні дані, правильність яких засвідчена їх власноручними підписами.
До протоколу про адміністративне правопорушення додано матеріали справи, пояснення свідків та водія.
Працівниками поліції Боровському І.І. тимчасовий дозвіл не видався на право керування транспортним засобом, посвідчення водія у останнього також не було вилучено.
У вказаному протоколі у графі пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності зазначено, що особа надала пояснення окремо.
Зі змістом протоколу ОСОБА_1 був ознайомлений під підпис, що свідчить про ознайомлення правопорушника із ознайомленням інкримінованого йому правопорушення.
Відповідно до виписаних у ст. ст.254, 255, 256 КУпАП положень, протокол про адміністративне правопорушення - це офіційний документ, відповідним чином оформлений уповноваженою особою про вчинення діяння, яке містить ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого КУпАП, у якому крім іншого, зазначаються відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності; місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.
Апеляційним судом не встановлено порушень вимог ст. ст.254, 255, 256 КУпАП.
Протокол про адміністративне правопорушення є документом, що офіційно засвідчує факти неправомірних дій і розцінюється як основне джерело доказів.
В своїх судових рішеннях Європейський Суд з прав людини неодноразово вказував на те, що формулювання обвинувачення є важливою умовою справедливого та об'єктивного судового розгляду.
Зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що суть обвинувачення полягає в тому, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП звинувачується у відмові від проходження в установленому законом порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння та порушенні вимог ст.2.5 Правил дорожнього руху України.
Апеляційний суд вважає, що обвинувачення висунуте ОСОБА_1 є конкретним, оскільки зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що суть обвинувачення полягає в тому, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП звинувачується у тому, що керуючи транспортним засобом, відмовилась від проходження в установленому законом порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Апеляційний суд вважає безпідставними доводи адвоката Горина В.М. про те, що обвинувачення не може бути визнано конкретним, оскільки в ньому не зазначено пункт Правил дорожнього руху, який було порушено ОСОБА_1 .
Разом з тим, зі змісту диспозиції ч.1 ст.130 КУпАП вбачається, що формулювання обвинувачення щодо притягнення до адміністративної відповідальності за вищевказаним законом не містить вимог про необхідність зазначення відповідного пункту ПДР України, який було порушено, оскільки у даному випадку відповідальність настає за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до вимог ст.256 КУпАП протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами.
Зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що ОСОБА_1 був ознайомлений із права та обов'язками, повідомлений про розгляд матеріалів справи в Тисменицькому суді, надав пояснення на окремому аркуші та ознайомився із змістом протоколу під його власноручний підпис.
Відсутність у копії протоколу про адміністративне правопорушення, яку було вручено ОСОБА_1 даних щодо правової кваліфікації адміністративного правопорушення не може бути визнана обставиною, яка свідчить про неконкретність висунутого обвинувачення та істотне порушення права на захист, оскільки сукупність досліджених доказів свідчить про те, що працівниками поліції були прийняті достатні заходи щодо розуміння особою, яка притягається до адміністративної відповідальності суті висунутого обвинувачення та було повідомлено про відповідну правову кваліфікації його дій за ч.1 ст.130 КУпАП.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку посадова особа встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до статті 251 КУпАП відеофіксація є одним із доказів в справі про адміністративне правопорушення, тому з метою всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності, судом апеляційної інстанції були досліджені відеозаписи з нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) інспекторів патрульної поліції.
Судом апеляційної інстанції у повному обсязі були досліджені відеозаписи, які долучені до протоколу про адміністративне правопорушення.
Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано визнав відеозаписи належним та допустимим доказом, оскільки вони отримані у встановленому законом порядку та дозволяє повно і всебічно встановити обставини вчиненого адміністративного правопорушення.
Апеляційний суд вважає безпідставними доводи адвоката Горина В.М. про те, що долучені до матеріалів справи відеозаписи не можуть бути визнані належним та допустимим доказом за відсутності посилання щодо відомостей на технічний засіб за допомогою якого було здійснено відеозапис.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що апелянтом не доведено яким чином відсутність даних про технічні засоби порушує право особи, яка обвинувачується у вчиненні правопорушення на організацію ефективного захисту своїх інтересів.
Апеляційний суд, враховуючи обставини за яких було здійснено відеозапис, вважає, що у даному випадку, наявність або відсутність інформації про те, яким технічним засобом було створено відеозапис, жодним чином не впливає на правову оцінку вищевказаного доказу щодо його допустимості та належності, оскільки достовірність обставин, які ним зафіксовано не викликає сумнівів.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що вищевказаний відеозапис було зроблено інспекторами патрульної поліції, які приймали участь у складанні протоколу про адміністративне правопорушення за допомогою наявних технічних засобів.
Зафіксовані відеозаписом обставини стосуються вчиненого правопорушення, що надає можливість повно та об'єктивно дослідити їх, детально відновити послідовність подій та конкретизувати поведінку поліцейських та особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.
Відеозаписами зафіксовані реальні дані, які носять об'єктивний характер та не можуть бути спотворені і мають істотне значення для розгляду справи, оскільки дозволяють встановити психологічне ставлення апелянта до вчиненого правопорушення та додаткові обставини, які прямо вказують на нього, як на правопорушника, який відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку.
Зокрема, зі змісту відеозапису вбачається, що відеозаписи містять дані того, що ОСОБА_1 керував скутером та був зупинений працівником поліції по причині керування транспортним засобом за відсутності шолома.
На відеозаписі зафіксовано надання ОСОБА_1 анкетних даних щодо себе.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що відеозаписи містять дані того, що ОСОБА_1 були роз'яснені його права та обов'язки та зафіксовано, на з'ясовано чи останній розуміє своє права та обов'язки, на що ОСОБА_1 відповів, що все зрозумів. На пропозицію працівника поліції водієві пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння за допомогою спеціального технічного засобу або у медичному закладі, ОСОБА_1 відмовився в присутності свідків.
Так, відеозаписи містять дані того, що працівник поліції повідомив ОСОБА_1 про те, що на нього буле складено протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП
Так, зафіксовані відеозаписом обставини, які були здійснені поліцейським, безумовно стосуються вчиненого правопорушення, що надає можливість повно та об'єктивно дослідити їх, детально відновити послідовність подій та конкретизувати поведінку поліцейських та особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.
Досліджений судом відеозапис має достатньо високу інформативність, позбавлений упередження і суб'єктивного ставлення, має безсторонній характер, що вимагає від суду ретельного та уважного дослідження вищевказаного доказу у сукупності із іншими доказами по справі.
Таким чином, зі змісту відеозапису з нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) інспекторів патрульної поліції вбачається, що саме водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом, що не заперечується правопорушником, ОСОБА_1 було роз'яснено його права та обов'язки у відповідності до вимог закону, запропоновано пройти огляд на визначення стану сп'яніння сертифікованим приладом Драгер та в медичному закладі в присутності свідків, після чого водій ОСОБА_1 в категоричній формі відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння поліцейським з використанням спеціально технічного приладу Драгер та в медичному закладі, працівником поліції Боровського І.І. було повідомлено про складання протоколу про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП, роз'яснено зміст протоколу.
Вказаний відеозапис надає можливість повно та об'єктивно дослідити обставини вчиненого правопорушення, детально відновити послідовність подій та конкретизувати поведінку ОСОБА_1 .
Суд першої інстанції обґрунтовано визнав вищевказані відеозаписи належним та допустимими доказами, оскільки вони отримані у встановленому законом порядку та дозволяють повно і всебічно встановити обставини вчиненого адміністративного правопорушення.
Апеляційний суд вважає безпідставними доводи адвоката Горина В.М. про те, що ОСОБА_1 як інвалід війни внаслідок вади слуху не мав можливості зрозуміти зміст висунутих до нього вимог щодо проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку, оскільки вищевказані доводи повністю спростовуються даним відеозапису, яким зафіксовано, що під час спілкування з працівниками поліції ОСОБА_1 розумів, що його зупинено як водія транспортного засобу у зв'язку із порушенням ним Правил дорожнього руху та свідомо відмовився від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку. Відеозапис не містить даних, які вказують на те, що спілкування ОСОБА_1 з працівниками поліції було ускладнено тим, що він має певні вади слуху і не мав можливості зрозуміти ситуацію в який опинився внаслідок порушення ним ПДР України. Апеляційний суд також звертає увагу на те, що ОСОБА_1 , як водій транспортного засобу, який у встановленому законом порядку отримав відповідне право на керування транспортними засобами, повинен був розуміти та розумів наслідки своїх дій щодо відмови від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку.
Разом з тим, зі змісту апеляційної скарги вбачається, що адвокат Горин В.М., який діє в інтересах ОСОБА_1 не погоджується із діями працівників поліції, оскільки вважає, що під час спілкування ОСОБА_1 із працівниками поліції йому було запропоновано пройти огляд на визначення стану сп'яніння, від якого він відмовився не розуміючи, які правові наслідки він матиме, та працівники поліції запевнили ОСОБА_1 про те, що нічого страшного йому не буде і йому потрібно підписати тільки деякі документи, після чого він зможе поїхати далі.
Таким чином, зі змісту вищевказаних доводів вбачається, що адвокат Горин В.М. вказує на те, що дії працівників поліції містять ознаки правопорушення, оскільки були пов'язані із психологічним тиском на ОСОБА_1 та явно виходили за межі наданих їм повноважень.
Так, відповідно до п. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод: "кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку"
За таких обставин, апеляційний суд вважає, що доводи про вчинення злочину іншими особами можуть бути повно та всебічно перевірені тільки в межах відповідного кримінального провадження, яке проводиться стосовно вищевказаних осіб.
Враховуючи принцип презумпції невинуватості, апеляційний суд вважає, що факт неправомірних дій працівників поліції, застосування ними психологічного тиску чи введення в оману ОСОБА_1 може бути встановлено тільки в межах кримінального провадження стосовно вищевказаних осіб, оскільки встановлення вказаних обставин пов'язано із правом вказаних осіб на презумпцію невинуватості.
Разом з тим, апеляційний суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що матеріали справи не містять даних про обґрунтованість вищевказаних доводів захисника адвоката Горина В.М.
Так, під час розгляду справи апеляційним судом не встановлено доказів, які свідчать про те, що працівники поліції перевищували свої повноваження, чи вводили в оману ОСОБА_1 при його відмові від проходження огляду на визначення стану сп'яніння та сфальсифікували протокол про адміністративне правопорушення та долучені до нього матеріали, надавши ОСОБА_1 для підпису.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що право органів Національної поліції вимагати пройти у встановленому порядку огляд у відповідності до п.2.5 ПДР України кореспондується із обов'язком водія не керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.
Разом з тим, зі змісту матеріалів справи та відеозаписів долучених до матеріалів справи вбачається, що підставою для зупинки транспортного засобу під керуванням водія ОСОБА_1 було те, що він керував транспортним засобом з порушенням ПДР України.
До матеріалів справи долучено акт огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів (а.с.3), у відповідності до якого у водія ОСОБА_1 були виявлені ознаки алкогольного сп'яніння, а саме: нечітка вимова, почервоніння шкірного покриву обличчя, запах алкоголю з порожнини рота. В акті огляду зазначено, що огляд водія ОСОБА_1 за допомогою приладу Драгер не проводився у зв'язку із його відмовою, про що ОСОБА_4 в акті огляду у відповідній графі акту засвідчив власноручним підписом. В акті зазначені свідки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 із їх власними підписами.
До матеріалів справи долучено направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, до ОНД (а.с.2), складеного о 10.25 год. 19.04.2021 року у зв'язку з виявленими поліцейським у ОСОБА_1 ознаками алкогольного сп'яніння: нечітка вимова слів, почервоніння шкірного покриву обличчя, запах алкоголю з порожнини рота. Зазначено, що особу встановлено на підставі бази ІПНП. Огляд ОСОБА_1 не проводився у зв'язку із його відмовою. В направленні зазначено, що на ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №458442.
До матеріалів справи долучені письмові пояснення ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (а.с.4-5), з яких вбачається, що вони 04.04.2021 року о 01.44 хв. в м. Снятин були запрошені працівниками бути присутніми в якості свідків і в їхній присутності водій ОСОБА_1 відмовився пройти огляд на визначення стану алкогольного сп'яніння за допомогою приладу Драгер на місці зупинки транспортного засобу та в медичному закладі, про що свідки засвідчили власноручними підписами.
Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції безпідставно послався на показання вищевказаних свідків, оскільки в порушення принципу безпосередності дослідження доказів останні не допитувались у судовому засіданні.
Разом з тим, вищевказані письмові пояснення свідків не є достатньо вагомими і не мають вирішального значення щодо висновку суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, оскільки сукупність інших доказів разом із відеозаписом, яким зафіксовано вчинення адміністративного правопорушення, дозволяють повно та об'єктивно встановити обставини, які мають істотне значення для розгляду справи по суті.
Окрім того, до матеріалів справи долучено письмові пояснення ОСОБА_1 , надані ним після вчинення ним правопорушення (а.с.6), відповідно до яких правопорушник зазначив, що вчора - 18.04.2021 року він випив пиво і 19.04.2021 року керував мопедом Сузукі без мотошолома на автодорозі Н-10 між с. Черніїв та с. Марківці, після чого його зупинили працівники поліції. На вимогу пройти тест на факт вживання алкогольних напоїв в лікувальному закладі та на місці зупинки за допомогою приладу Драгер відмовився в присутності свідків, після чого в присутності свідків на нього було складено протокол про адміністративне правопорушення за ст.130 КУпАП. Посвідчення водія відповідної категорії він ніколи не отримував. Окрім того, ОСОБА_1 зазначив, що зобов'язується не керувати мопедом. Достовірність наданих пояснень ОСОБА_1 підтвердив власноручним підписом.
Таким чином, ОСОБА_1 у момент оформлення матеріалів справи стосовно нього за ч.1 ст.130 КУпАП надав пояснення, якими останній визнав факт керування транспортним засобом з порушенням вимог ПДР, та відмовився від проходження огляду на стан сп'яніння в установленому законом порядку за допомогою приладу Драгер та в медичному закладі.
До матеріалів справи долучено копію постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАБ №970031 від 19.04.2021 року, відповідно до якої на ОСОБА_1 накладено стягнення за те, що останній керував транспортним засобом без посвідчення водія відповідної категорії, чим порушив п.2.1А ПДР та без мотошолома та незареєстрованим в установленому законом порядку, за що передбачена відповідальність ст. ст.126, 121 КУпАП (а.с.7).
Апеляційний суд неодноразово наголошував на тому, що користування джерелом підвищеної небезпеки покладає на водія транспортного засобу певні додаткові обов'язки, які пов'язані із необхідністю забезпечення безпечного використання транспортних засобів і таке обмеження прав конкретної особи повністю відповідає інтересам суспільства щодо забезпечення безпеки дорожнього руху.
Апеляційний суд вважає, що правомірність дій поліцейських щодо зупинки транспортного засобу не знаходиться у причинному зв'язку з обов'язком водія транспортного засобу пройти відповідний медичний огляд з метою встановлення стану сп'яніння.
Апеляційний суд вважає безпідставними доводи захисника адвоката Горина В.М. про те, що останній не відмовлявся від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку, оскільки вищевказане твердження повністю суперечить сукупності досліджених судом доказів та відеозапису, який долучено до матеріалів справи.
Зі змісту апеляційної скарги вбачається, що захисник Горин В.М. не погоджується із діями працівників поліції, оскільки вважає, що останні порушили встановлений законом порядок огляду водіїв на стан алкогольного сп'яніння. Вважає, що зібрані з порушенням норм законодавства докази не доводять вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення та вважає, що всі здобуті докази можна вважати неналежними та недопустимими доказами у справі.
Перевіряючи вищевказані доводи захисника Горина В.М. апеляційний суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Апеляційний суд неодноразово звертав увагу на те, що пункт 1.3 ПДР України зобов'язує учасників дорожнього руху знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.
У разі невиконання вимог п. 2.5 ПДР України, передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
При цьому, згідно диспозиції даної частини статті, для настання адміністративної відповідальності, особа, яка керує транспортним засобом може відмовитись від проходження у встановленому законом порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції тільки за наявністю обставин, які передбачені ст.17 КУпАП.
Апеляційний суд вважає, що ОСОБА_1 не може бути звільнений від адміністративної відповідальності, оскільки не діяв в умовах крайньої необхідності, перебуваючи в стані необхідної оборони чи був у стані неосудності.
Відмова водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння поліцейським за допомогою спеціального технічного засобу та в медичному закладі мотивована необхідністю скористатись послугами захисника утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 ч.1 КУпАП, оскільки хоча і виглядає як намагання діяти відповідно до закону, однак за своїм змістом спрямована на невиконання вимог п.2.5 ПДР.
Апеляційним судом не встановлені обставини, які свідчать про те, що працівниками поліції були порушені вимоги ст.266 КУпАП та, що останні зловживаючи своїми повноваженнями, сфальсифікували докази по справі. Зокрема, апеляційний суд звертає увагу на те, що огляд на стан сп'яніння взагалі не проводився, оскільки водій відмовився від проходження такого огляду.
За змістом ч.2 ст.266 КУпАП огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
При цьому закон передбачає необхідну присутність двох свідків у тому випадку, якщо не можливо застосувати технічні засоби відеозапису. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що відповідно до національного законодавства працівник поліції самостійно на власний розсуд приходить до висновку про наявність ознак алкогольного сп'яніння у водія транспортного засобу та вирішує питання щодо необхідності проходження водієм транспортного засобу огляду на стан алкогольного сп'яніння.
У разі незгоди водія на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я.
В даному випадку, суд дійшов до правильного висновку, що матеріали адміністративної справи містять достатньо доказів того, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом та відмовився від проходження огляду на визначення стану сп'яніння за допомогою приладу Драгер та відмовився від проходження огляду у медичному закладі, тим самим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Таким чином, сукупність досліджених судом доказів поза розумним сумнівом свідчить про те, що ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом з ознаками алкогольного сп'яніння, відмовився від проходження у встановленому законом порядку огляду на стан сп'яніння, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Разом з тим, зі змісту матеріалів справи вбачається, що з ОСОБА_1 стягнуто судовий збір на користь держави в розмірі 454 грн. 00 коп , хоча останній є інвалідом другої групи і повинен був бути звільнений від стягнення судового збору.
Положення п.9 ч.1 ст.5 ЗУ «Про судовий збір» передбачає, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються особи з інвалідністю I та II груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю.
Згідно копії посвідчення серії НОМЕР_1 від 06.08.2020 року ОСОБА_1 є інвалідом 2 групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни-інвалідів війни.
За таких обставин суд апеляційної інстанції вважає, що постанова суду першої інстанції підлягає зміні в частині стягнення з ОСОБА_1 судового збору.
Керуючись ст.294 КУпАП,-
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 адвоката Горина В.М. задовольнити частково.
Постанову Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 17 листопада 2021 року, якою на ОСОБА_1 , накладено адміністративне стягнення за вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, змінити та виключити з постанови стягнення судового збору в розмірі 454 грн. 00 коп. на користь держави.
Звільнити ОСОБА_1 на підставі п.9 ч.1 ст.5 ЗУ «Про судовий збір» від сплати судового збору.
В іншій частині постанову судді першої інстанції залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення.
Суддя Івано-Франківського
апеляційного суду О.П. Васильєв