Провадження № 11-кп/803/2839/21 Справа № 203/1567/21 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
06 грудня 2021 року м. Дніпро
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю:
секретаря - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
представника особи, відносно якої вирішується питання про застосування примусових заходів медичного характеру - ОСОБА_7 ,
захисника - ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали клопотання прокурора про застосування примусових заходів медичного характеру у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №12020045030000008 від 03 січня 2021 року, за ознаками суспільно-небезпечного діяння, передбаченого ч.2 ст. 186 КК України, за апеляційною скаргою заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_9 на ухвалу Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 12 серпня 2021 року про застосування примусових заходів медичного характеру щодо
ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дніпропетровська, громадянина України, раніше судимого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
Ухвалою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 12 серпня 2021 року до ОСОБА_10 застосовано примусові заходи медичного характеру у вигляді госпіталізації до закладу з надання психіатричної допомоги зі звичайним наглядом.
Мотивуючи ухвалене рішення, суд посилався на те, що ОСОБА_10 у період інкримінованого йому діяння, страждав і в теперішній час страждає на хронічне психічне захворювання у формі шизофренії, параноїдної форми, безперервного перебігу, виражений змішаний тип дефекту. Зазначене хронічне психічне захворювання позбавляло останнього можливості усвідомлювати свої дії (бездіяльність) і керувати ними в період часу, що відноситься до інкримінованого йому діяння, а тому за своїм психічним станом ОСОБА_10 у даний час також не може усвідомлювати свої дії (бездіяльність) і керувати ними та потребує застосування до нього примусових заходів медичного характеру у вигляді госпіталізації до закладу з надання психіатричної допомоги зі звичайним наглядом.
Згідно з обставинами, встановленими судом 02.01.2021, о 16 год. 10 хв., ОСОБА_10 прибув до магазину «Prostor» № 150, що належить ТОВ «Стиль Д», який розташований за адресою: м. Дніпро, пр.О.Поля, 11, де, реалізуючи свій раптово виниклий злочинний умисел, направлений на таємне заволодіння чужим майном, взяв товар, який належить ТОВ «Стиль Д», а саме: рідкий засіб для прання Perwoll Advanced Black & Fiber 2,7 л, у кількості 2 шт на суму 397,98 грн, капсули для прання Ariel Pods Все-в-1 для чутливої шкіри (13 шт), у кількості 2 шт., загальною вартістю 437,34 грн, та капсули для прання Ariel Pods Гірське Джерело (15 шт.), у кількості 1 шт., вартістю 132 грн, капсули для прання Ariel Pods tag1 & Style (15 шт.), у кількості 1 шт., вартістю 132 грн., після чого не розрахувавшись за товар вийшов за лінію каси магазину, після чого вийшов з приміщення магазину № 150 ТОВ «Стиль Д», та зник з місця скоєння злочину з викраденим майном.
Вказані вище дії були замічені заступником керівника магазину, яка відразу відреагувала, почала кричати та наздоганяти ОСОБА_10 , але останній побачивши, що за ним біжить працівник зазначеного магазину та розуміючи, що його дії перестали мати таємний характер та переросли у відкрите викрадання чужого майна, ігноруючи законні вимоги про припинення злочинних дій, маючи злочинний умисел направлений на відкрите заволодіння чужого майна, вчиненого повторно, побіг з викраденим майном в бік виходу з торгівельного центру «Меріада», однак був зупинений невідомим чоловіком на першому поверсі біля виходу з ТЦ «Меріада», чим заподіяв магазину «ТОВ «Стиль Д» матеріальну шкоду на загальну суму 1099,32 гривень.
В апеляційній скарзі прокурор просить ухвалу змінити, виключивши з її мотивувальної частини посилання на спрямованість умислу при вчиненні суспільно-небезпечного діяння, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України.
Прокурор зазначає, що висновки суду про наявність умислу не ґрунтуються на правильному тлумаченні закону України про кримінальну відповідальність, який визначає, що умисна форма вини передбачає правильне відображення у свідомості суб'єкта як фактичних, так і юридичних ознак злочину, обов'язковою передумовою чого є осудність. Прокурор зауважує, що висновком судово-психіатричної експертизи встановлено, що ОСОБА_10 є неосудним, що виключає наявність у свідомості останнього чітко сформованого умислу.
Заслухавши суддю-доповідача, прокурора, який апеляційну скаргу підтримав, захисника, який проти задоволення апеляційної скарги не заперечував, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до таких висновків.
Згідно з вимогами ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Перевіривши доводи апеляційної скарги прокурора щодо неправильного застосування судом першої інстанції закону України про кримінальну відповідальність, колегія суддів приходить до висновку про їх обґрунтованість.
Так, суб'єктивна сторона злочину, передбаченого ст.186 КК України, характеризується прямим умислом і корисливим мотивом.
Прямий умисел є тоді, коли особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільно небезпечні наслідки і бажала їх настання (ч.2 ст.24 КК України).
Усвідомлення суб'єктом суспільно небезпечного характеру свого діяння означає, що він усвідомлює всі фактичні обставини вчиненого діяння, які відповідають ознакам складу інкримінованого злочину, та одночасно розуміє, що вчинене ним діяння є соціально-осуджуваним, шкідливим для суспільства.
Цілеспрямованість є ознакою усвідомленої вольової діяльності людини, а умисна форма вини при цьому передбачає правильне відображення у свідомості суб'єкта як фактичних, так і юридичних ознак злочину, обов'язковою передумовою чого є осудність.
Разом з тим, особа може бути позбавлена здатності усвідомлювати свої дії (бездіяльність) або керувати ними внаслідок хронічного психічного захворювання, тимчасового розладу психічної діяльності, недоумства або іншого хворобливого стану психіки. Такий стан особи при вчиненні суспільно небезпечного діяння, передбаченого законом про кримінальну відповідальність, за визначеними у ч.2 ст.19 КК України критеріями визначає неосудність особи та виключає притягнення її до кримінальної відповідальності. До такої особи за рішенням суду можуть бути застосовані примусові заходи медичного характеру.
Так, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 19 КК України осудною визнається особа, яка під час вчинення злочину могла усвідомлювати свої дії (бездіяльність) і керувати ними.
Не підлягає кримінальній відповідальності особа, яка під час вчинення суспільно небезпечного діяння, передбаченого цим Кодексом, перебувала в стані неосудності, тобто не могла усвідомлювати свої дії (бездіяльність) або керувати ними внаслідок хронічного психічного захворювання, тимчасового розладу психічної діяльності, недоумства або іншого хворобливого стану психіки. До такої особи за рішенням суду можуть бути застосовані примусові заходи медичного характеру.
Тобто, осудність - це юридична передумова вини і кримінальної відповідальності, обов'язкова ознака суб'єкта злочину, та лише психічно здорова людина свідомо обирає варіанти поведінки, здатна розуміти те, що чинить і тому може бути відповідальною за свої діяння. В той час, як неосудність виключає можливість притягнення особи до кримінальної відповідальності, оскільки при такому стані особа під час вчинення діяння не могла усвідомлювати свої дії (бездіяльність) або керувати ними внаслідок хронічного психічного захворювання, тимчасового розладу психічної психіки, недоумства або іншого хворобливого стану психіки.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, зокрема, висновку судово-психіатричної експертизи № 55 від 14 квітня 2021 року ОСОБА_10 у період інкримінованого йому діяння страждав і на теперішній час страждає на хронічне психічне захворювання у формі шизофренії, параноїчної форми, безперервного перебігу, вираженого змішаного типу дефекту, що позбавляло можливості останнього усвідомлювати свої дії та керувати ними.
Висновки суду першої інстанції, що ОСОБА_10 скоїв суспільно-небезпечне діяння у стані неосудності є правильними з огляду на наявність хворобливого розладу психічної діяльності, тому суд обґрунтовано, відповідно до вимог ч. 2 ст. 513 КПК України застосував примусові заходи медичного характеру, що прокурором не оскаржується.
Водночас, суд першої інстанції помилково зазначив в своїй ухвалі про спрямованість умислу ОСОБА_10 при вчинення суспільно-небезпечного діяння, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, оскільки, як обґрунтовано зазначено в апеляційній скарзі прокурора, це є ознаком усвідомленої вольової діяльності людини і прояв цієї ознаки є неможливим у разі порушень психічних функцій, за яких особа нездатна усвідомлювати характер і значення своїх діянь та керувати ними.
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок або ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право змінити вирок або ухвалу.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 409, п. 3 ч. 1 ст. 413 КПК України підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, що полягає в неправильному тлумаченні закону, яке суперечить його точному змісту.
З цих підстав апеляційний суд вважає, що доводи прокурора є обґрунтованими, а тому його апеляційна скарга підлягає задоволенню, шляхом виключення з мотивувальної частини ухвали посилання на спрямованість умислу ОСОБА_10 при вчиненні суспільно-небезпечного діяння, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України.
Керуючись ст.ст. 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_9 задовольнити.
Ухвалу Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 12 серпня 2021 року про застосування примусових заходів медичного характеру щодо ОСОБА_10 , змінити.
Виключити з мотивувальної частини ухвалу посилання на спрямованість умислу ОСОБА_10 при вчиненні суспільно-небезпечного діяння, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України.
В іншій частині ухвалу залишити без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4