Провадження № 11-кп/803/2799/21 Справа № 208/6620/19 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
06 грудня 2021 року м. Дніпро
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю:
секретаря - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
обвинувачених - ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
захисників - ОСОБА_9 (в режимі відеоконференції), ОСОБА_10 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 12019040160001711 від 06 вересня 2019 року, за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_10 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 на вирок Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 11 листопада 2020 року щодо
ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Дніпродзержинська, Дніпропетровської області, громадянки України, яка зареєстрована та мешкала за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судима:
- 17.11.2016 вироком Заводського райсуду м. Дніпродзержинська за ст. 185 ч.1 КК України до 1 року позбавлення волі, з іспитовим строком на 1 рік,
- 18.12.2018 вироком Заводського райсуду м. Дніпродзержинська за ст. ст. 185 ч.1, 185 ч.2, 70 ч.1, 71 КК України, до відбуття 2 роки 1 місяць позбавлення волі. Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 18.12.2018 вирок змінено в частині призначення покарання, остаточно призначено до відбуття 2 роки 2 місяця позбавлення волі, звільнена в залі суду,
ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Дніпродзержинська, Дніпропетровської області, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
обвинувачених у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, -
Вироком Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 11 листопада 2020 року ОСОБА_8 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, та призначено йому покарання у виді 4 років позбавлення волі та ОСОБА_7 визнано винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, та призначено їй покарання у виді 4 років 9 місяців позбавлення волі.
ОСОБА_8 та ОСОБА_7 визнано винними у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, за таких обставин.
ОСОБА_13 , будучі раніше судимою за вчинення корисливих злочинів, на шлях виправлення не стала, належних висновків для себе не зробила та знов вчинила аналогічне кримінальне правопорушення.
06.09.2019, о 16.17 годині, ОСОБА_7 разом із раніше знайомим ОСОБА_8 , знаходились на першому поверсі під'їзду № 1 будинку № 65 по проспекту Гімназичному у м. Кам'янське, де побачивши раніше незнайому їм малолітню ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в вухах якої були вдягнуті золоті сережки, вступили між собою у попередню змову спрямовану на відкрите викрадення у неповнолітньої майна.
Реалізуючи свій раптово виниклий злочинний умисел, діючи сумісно і погоджено, спираючись на підтримку одне одного, ОСОБА_15 розташувався поряд з вихідними з під'їзду дверми, а ОСОБА_16 діючи повторно, підійшла спереду до малолітньої ОСОБА_17 та з метою придушення волі потерпілої до спротиву, однією рукою закрила останній рот, не даючи таким чином можливості покликати на допомогу та чинити опір їх із ОСОБА_15 спільним протиправним діям, застосувавши таким чином до малолітньої потерпілої ОСОБА_17 насильство, що не є небезпечним для її життя та здоров'я, а іншою рукою почала знімати з її правого вуха золоту сережку.
Внаслідок спротиву малолітньою ОСОБА_18 їх протиправним діям, ОСОБА_16 переставши закривати рота останній, відпустила малолітню потерпілу та продовжила знімати сережку двома руками. В цей час, малолітня ОСОБА_19 почала кричати та звати на допомогу, і ОСОБА_15 , допомагаючи реалізувати спільний протиправний умисел, з метою придушення волі малолітньої ОСОБА_18 до спротиву, підійшов до неї та ОСОБА_16 , рукою закрив рота потерпілій, при цьому утримуючи її голову та не даючи поворухнутись, тим самим застосувавши до ОСОБА_17 насильство, що не є небезпечним для її життя та здоров'я. Скориставшись допомогою ОСОБА_15 , ОСОБА_16 зняла з правого вуха малолітньої потерпілої золоту сережку, виготовлену із золота 585 проби, вагою 0,54 г, вартість якої становить 388,66 гривень, тобто відкрито заволоділи зазначеним майном.
З метою отримання реальної можливості розпоряджатись викраденим майном, ОСОБА_15 та ОСОБА_16 вибігли з під'їзду та втекли з місця вчинення злочину, тобто довели свій спільний протиправний умисел до кінця, чим заподіяли потерпілій майнову шкоду на зазначену суму.
В апеляційній скарзі захисник в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 просить змінити вирок, звільнивши обвинуваченого від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України строком на 3 роки.
Обґрунтовуючи заявлені вимоги адвокат посилається на невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого обвинуваченим злочину та його особі, внаслідок суворості. На переконання захисника, суд не надав належної оцінки тим обставинам, що обвинувачений свою вину визнав, раніше не судимий, має позитивну характеристику за останнім місцем роботи. Окрім цього, суд повною мірою не врахував, що матеріальна та моральна шкода потерпілій відшкодована.
Заслухавши суддю-доповідача, обвинуваченого ОСОБА_8 та його захисника - адвоката ОСОБА_10 , які апеляційну скаргу підтримали, обвинуваченої ОСОБА_7 та її захисника - адвоката ОСОБА_9 , які проти задоволення апеляційної скарги заперечували, прокурора, який апеляційну скаргу не підтримав та просив вирок залишити без змін, перевіривши матеріали провадження, суд апеляційної інстанції приходить до таких висновків.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, у цьому кримінальному провадженні суд апеляційної інстанції переглядає вирок в межах апеляційної скарги.
Як вбачається з матеріалів провадження, висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, за обставин, встановлених судом та викладених у вироку, та кваліфікація дій останньої учасниками провадження не оскаржується, а тому апеляційним судом не переглядаються.
Водночас, захисник оскаржує вирок щодо ОСОБА_8 , з підстав невідповідності призначеного судом покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі обвинуваченого.
За таких обставин колегія суддів переглядає вирок лише щодо ОСОБА_8 та виключно з підстав, зазначених його захисником в апеляційній скарзі.
При цьому, порушень кримінального процесуального закону під час встановлення фактичних обставин кримінального провадження, які могли б істотно вплинути на висновки суду про винуватість обвинувачених та на кваліфікацію їх дій, колегією суддів не встановлено.
Вирішуючи питання про правильність застосування судом першої інстанції закону України про кримінальну відповідальність та відповідність призначеного ним покарання ступеню тяжкості вчиненого обвинуваченим злочину і особі останнього, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з вимогами ст. 50 КК України, покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення особи, яка вчинила злочин, та попередження вчиненню нею нових злочинів.
Відповідно до ч. 2 ст. 65 КК України, призначаючи покарання, суд повинен враховувати ступінь тяжкості вчинених злочинів, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
На думку колегії суддів, покарання обвинуваченому ОСОБА_8 призначено відповідно до вищезазначених вимог.
Так, призначаючи ОСОБА_8 покарання суд врахував ступінь тяжкості скоєного ним злочину, а також особу обвинуваченого, який раніше не судимий, позитивно характеризується за місцем мешкання, вину визнав повністю, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває.
В якості обставини, що обтяжує покарання, суд визнав вчинення злочину щодо малолітньої дитини.
Надавши правову оцінку зазначеним судом відомостям та доказам на їх підтвердження, що містяться в матеріалах кримінального провадження, колегія суддів приходить до висновку про те, що призначене ОСОБА_8 покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України і є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів.
З висновками суду першої інстанції про можливість виправлення останнього виключно в умовах ізоляції від суспільства протягом визначеного судом строку, колегія суддів погоджується та вважає, що призначене ОСОБА_8 покарання за своїм видом та розміром слід вважати справедливим.
Колегія суддів звертає увагу на те, що ОСОБА_8 вчинив тяжкий злочин, за попередньою змовою групою осіб, із застосуванням насильства, проти малолітньої дитини, яка неспроможна чинити належний опір, що, на думку суду, виключає можливість застосування до обвинуваченого положень ст.ст. 69, 75 КК України.
Щодо стосується доводів апелянта про те, що обвинувачений відшкодував завдану шкоду, то вони хоча і мають місце, проте підстав для призначення більш м'якого покарання не дають.
Отже, за наслідками апеляційного розгляду, колегія суддів приходить до висновку про законність та обґрунтованість оскаржуваного вироку, який скасуванню з викладеній в апеляційній скарзі мотивів не підлягає.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 409, 419 КПК України,
колегія суддів, -
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_10 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 залишити без задоволення.
Вирок Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 11 листопада 2020 року щодо ОСОБА_8 залишити без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4