Провадження № 22-ц/803/9148/21 Справа № 182/5958/17 Суддя у 1-й інстанції - Кобеляцька-Шаховал І. О. Суддя у 2-й інстанції - Барильська А. П.
08 грудня 2021 року м.Кривий Ріг
справа № 182/5958/17
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Барильської А.П.
суддів - Бондар Я.М., Зубакової В.П.
секретар судового засідання - Голуб О.О.
сторони:
скаржник - ОСОБА_1
заінтересована особа - державний виконавець Нікопольського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) Прудський Дмитро Леонідович
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі, в режимі відеоконференції, в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 28 липня 2021 року, яка постановлена суддею Кобеляцькою-Шаховал І.О. у м. Нікополі Дніпропетровської області, відомості щодо дати складання повного тексту ухвали в матеріалах справи відсутні, -
В жовтні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду зі скаргою на дії державного виконавця Нікопольського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) Прудського Д.Л. щодо винесення постанов про встановлення тимчасових обмежень боржника.
В обґрунтування скарги зазначено, що рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 15 січня 2019 року у справі № 182/5958/17 було задоволено частково позов ОСОБА_2 та присуджено стягувати з неї аліменти на користь ОСОБА_2 на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку щомісяця, починаючи з 22 червня 2015 року і до досягнення дитиною повноліття.
На виконання вказаного судового рішення був виданий виконавчий лист від 15 січня 2019 року на підставі якого державним виконавцем Нікопольського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) Прудським Д.Л. постановою від 13 серпня 2019 року було відкрито виконавче провадження ВП № 59789657.
27 вересня 2019 року державним виконавцем Прудським Д.Л. було винесено постанову про арешт майна скаржника.
27 квітня 2020 року державним виконавцем Прудським Д.Л. було винесено постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві користування вогнепальною мисливською, пневматичною та охолодженою зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами та постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві полювання.
Скаржник вважає вказані постанови безпідставними, незаконними і такими, що підлягають скасуванню з огляду на те що дійсно, відповідно до п.2, 3, 4 ч.9 ст.71 Закону України «Про виконавче провадження», за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за чотири місяці, державний виконавець виносить вмотивовані постанови: про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі; про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві користування вогнепальною мисливською, пневматичною та охолодженою зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі; про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві полювання до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі.
Згідно ч.4 ст.1 Закону України «Про виконавче провадження», строк обчислення заборгованості зі сплати аліментів для застосування заходів, передбачених пунктами 1-4 частини дев'ятої, частиною чотирнадцятою статті 71 цього Закону, обчислюється з дня пред'явлення виконавчого документа до примусового виконання. Отже, підставою для винесення державним виконавцем оскаржуваних постанов є наявність заборгованості зі сплати аліментів на момент винесення, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за чотири місяці.
В оскаржуваних постановах державний виконавець зазначив, що у скаржника утворилася заборгованість зі сплати аліментів за період з 13 серпня 2019 року по 31 березня 2020 року в розмірі 62 251 грн. 26 коп., що перевищує суму відповідних платежів за шість місяців, з чим скаржник категорично не згодна, оскільки у матеріалах провадження знаходяться заяви ОСОБА_2 про те, що стягувач отримав від неї аліменти у жовтні 2019 року - 2 000 грн., у листопаді 2019 року - 2 000 грн., у грудні 2019 року - 2 000 грн. Заява про отримання цих коштів написана стягувачем власноруч 03 березня 2020 року на ім'я начальника Нікопольського ВДВС. Крім цього, стягувач отримав від неї аліменти 04 березня 2020 року у сумі 1 500 грн., в листопаді 2019 року - 2 000 грн., в грудні 2019 року - 2 000 грн. та 1 940 грн. (два платежі за два попередніх місяці), 26 березня 2020 року - на суму 1 500 грн. Заява про отримання цих коштів написана стягувачем власноруч 17 квітня 2020 року на ім'я начальника Нікопольського ВДВС.
Таким чином, скаржник зауважує на тому, що державному виконавцю було добре відомо про те, що аліменти сплачуються з моменту відкриття провадження і за вказаний період заборгованість відсутня. Більше того, остання заява ОСОБА_2 була отримана 25 квітня 2020 року, тобто за два дні до винесення оскаржуваної постанови. Однак, ОСОБА_4 не прийняв до уваги дані обставини. Крім того, зазначена в оскаржуваній постанові заборгованість не обґрунтована жодним документом. Матеріали виконавчого провадження не містять жодного запиту державного виконавця до органів податкової системи для встановлення розміру заробітної плати чи до органів місцевого самоврядування щодо розміру середнього заробітку у м.Нікополі. Тобто, державний виконавець жодним чином не тільки не намагався обґрунтувати заборгованість, а й встановити ті обставини, які він зобов'язаний був встановити при здійсненні виконавчих дій.
На підставі вище викладеного, скаржник просила суд визнати незаконними та скасувати постанову державного виконавця Нікопольського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) Прудського Дмитра Леонідовича ВП № 59789657 від 27 вересня 2019 року про арешт належного їй майна; постанови від 27 квітня 2020 року про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві користування вогнепальною мисливською, пневматичною та охолодженою зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії; встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами; встановлення тимчасового обмеження боржника у праві полювання.
Ухвалою Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 28 липня 2021 року в задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії державного виконавця Нікопольського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) Прудського Д.Л. щодо винесення постанов про встановлення тимчасових обмежень боржника відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 ставить питання про скасування ухвали суду першої інстанції та постановлення нової ухвали по справі про задоволення її скарги посилаючись на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин справи.
Апелянт зауважує на тому, що судом першої інстанції при постановленні ухвали не враховано, що на момент винесення оскаржуваних постанов в рамках виконавчого провадження № 59789657 державний виконавець був позбавлений такого права, оскільки був обізнаний про те, що за період з 13 серпня 2019 року по 31 березня 2020 року у боржника була відсутня заборгованість, так як стягувач ОСОБА_2 отримав від ОСОБА_1 аліменти у жовтні 2019 року - 2 000 грн., у листопаді 2019 року - 2 000 грн., у грудні 2019 року - 2 000 грн. Заява про отримання цих коштів написана стягувачем власноруч 03 березня 2020 року на ім'я начальника Нікопольського ВДВС. Крім цього, стягувач отримав від неї аліменти 04 березня 2020 року у сумі 1 500 грн., в листопаді 2019 року - 2 000 грн., в грудні 2019 року - 2 000 грн. та 1 940 грн. (два платежі за два попередніх місяці), 26 березня 2020 року - на суму 1 500 грн. Заява про отримання цих коштів написана стягувачем власноруч 17 квітня 2020 року на ім'я начальника Нікопольського ВДВС.
При цьому скаржник зауважує, що вона не була обізнана про відкриття виконавчого провадження з виконання судового рішення від 15 січня 2019 року у справі № 182/5958/17 про стягнення з неї аліменти на користь ОСОБА_2 на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Крім того апелянт зауважує що постановою Дніпровського апеляційного суду від 16 березня 2021 року встановлена відсутність доказів, які б свідчили про факти умисного ухилення скаржника від виконання покладених на неї рішенням суду зобов'язань, встановлено відсутність беззаперечних доказів сплати нею аліментів за період, вказаний в оскаржуваних постановах та відсутність заборгованості за зазначений проміжок часу.
Подані Нікопольським міськрайонним відділом державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) заперечення (відзив) на апеляційну скаргу колегію суддів не враховується, оскільки вказані заперечення (відзив) подані до суду з порушенням вимог ч. 4 ст. 360 ЦПК України, так як до заперечень (відзиву) не додано докази надсилання копій заперечень та доданих до них документів іншим учасникам справи.
Заслухавши суддю-доповідача, скаржника ОСОБА_1 , представника ОСОБА_1 - ОСОБА_5 в режимі відеоконференції, які, кожен окремо, підтримали доводи апеляційної скарги та просили її задовольнити, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, з наступних підстав.
Як встановлено судом та вбачається із матеріалів справи, рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 15 січня 2019 року з ОСОБА_1 було стягнуто аліменти на користь ОСОБА_2 на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку щомісяця, починаючи з 24 жовтня 2017 року і до досягнення дитиною повноліття. 12 серпня 2019 року, на підставі вищевказаного рішення, позивачу ОСОБА_2 було видано виконавчий лист.
Постановою державного виконавця Нікопольського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) Прудського Д.Л. від 13 серпня 2019 року було відкрито виконавче провадження ВП № 59789657.
У скаржника існує заборгованість зі сплати аліментів за період з 13 серпня 2019 року по 31 березня 2020 року в розмірі 62 251 грн. 26 коп. (а.с.48-49 копія виконавчого провадження № 59789657).
У зв'язку з невиконанням ОСОБА_1 рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 15 січня 2019 року, державним виконавцем Нікопольського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) Прудським Д.Л. 24 вересня 2019 року було винесено постанову про арешт майна боржника в рамках виконавчого провадження (а.с.7), 27 квітня 2020 року - постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника в праві керування транспортним засобом (а.с.8-9), 27 квітня 2020 року - постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві користування вогнепальною мисливською, пневматичною та охолодженою зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії (а.с.10-11), 27 квітня 2020 року - постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві полювання (а.с.12-13).
Звертаючись до суду зі скаргою на дії державного виконавця Нікопольського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) Прудського Д.Л. скаржник посилалася на те, що нею сплачуються аліменти з моменту відкриття провадження і за вказаний період заборгованість по сплаті аліментів відсутня.
Відмовляючи в задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії державного виконавця Нікопольського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) Прудського Д.Л. щодо винесення постанов про встановлення тимчасових обмежень боржника суд першої інстанції виходив з того, що скаржником не спростовано наявність заборгованості по сплаті аліментів по виконавчому провадженню № 59789657.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Відповідно до пункту 9 частини другої статті 129 Конституції України, статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України.
Право на суд, захищене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), було б ілюзорним, якби органи державної виконавчої служби дозволяли, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, як це передбачено першим реченням пункту 1 статті 1 Першого протоколу. Відповідно необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов'язкового для виконання судового рішення може становити порушення Конвенції.
Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина друга статті 19 Конституції України).
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій, визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до вимог статті 18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Згідно з частинами першою, другою, четвертою статті 13 Закону України «Про виконавче провадження», під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. Арешт на майно (кошти) накладається не пізніше наступного робочого дня після його виявлення, крім випадку, передбаченого частиною сьомою статті 26 цього Закону.
Згідно статті 56 Закону України «Про виконавче провадження», арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.
Отже, в даному випадку, з урахуванням наявної у боржника ОСОБА_1 заборгованості по сплаті аліментів станом на 31 березня 2020 року в розмірі 62 251 грн. 26 коп., державний виконавець вирішив питання про арешт майна боржника для забезпечення реального виконання рішення з дотриманням вимог закону. Порушення прав боржника цією постановою не встановлено, при цьому в самій скарзі ОСОБА_1 не зазначає, в чому саме полягає незаконність винесеної 27.09.2019 року державним виконавцем постанови про накладення арешту на майно боржника в рамках виконавчого провадження № 59789657, тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для скасування вказаної постанови.
Крім того, частиною дев'ятою статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено особливий порядок дій, метою яких є створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання, який передбачає, що за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за шість місяців, державний виконавець виносить вмотивовані постанови: 1) про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі; 2) про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі; 3) про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві користування вогнепальною мисливською, пневматичною та холодною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі; 4) про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві полювання - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі.
При цьому, вказані у цій статті обмеження будуть вважатись такими, що застосовані із дотриманням вимог Закону України «Про виконавче провадження», зокрема частини дев'ятої статті 71 Закону України «Про виконавче провадження», у разі, коли таке рішення буде вмотивоване державним виконавцем у відповідних постановах належним чином.
За правилами Закону України «Про виконавче провадження» розмір заборгованості по аліментах визначається державним виконавцем за місцем виконання рішення, виходячи з фактичного заробітку (доходів), одержаного боржником за час, протягом якого стягнення не провадилось, або одержуваного ним на момент визначення заборгованості у твердій грошовій сумі або у відсотковому відношенні. Якщо боржник в цей період не працював, заборгованість визначається виходячи з середньої заробітної плати для даної місцевості.
При встановленні державним виконавцем наявності заборгованості зі сплати аліментів і того, що її сукупний розмір перевищує суму відповідних платежів за чотири місяці, застосування вказаних обмежень прямо передбачено частиною дев'ятою статті 71 Закону України «Про виконавче провадження».
При цьому вказана стаття не зобов'язує державного виконавця перевіряти наявність таких прав у боржника, а містить припис у вигляді імперативного обов'язку виконавця винести постанови, перелік яких визначено у цій статті, адже застосування заходів, прямо передбачених частиною дев'ятою статті 71 Закону України «Про виконавче провадження», слугують належному захисту прав дітей та сприяють встановленню механізму притягнення до відповідальності осіб за несплату аліментів та ухилення боржників у подальшому від виконання призначеного обов'язку із стягнення за несплату аліментів, зменшенню заборгованості зі сплати аліментів.
У разі усунення заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за чотири місяці, яка дає підстави виконавцю для накладення постанови про обмеження певних прав, виконавцем будуть вжиті заходи, передбачені Законом України «Про виконавче провадження».
Відповідно до статей 76, 77, 78, 79, 80 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Матеріалами справи, а саме копією виконавчого провадження № 59789657 встановлено, що у скаржника утворилася заборгованість зі сплати аліментів за період з 13 серпня 2019 року по 31 березня 2020 року в розмірі 62 251 грн. 26 коп. (а.с.48-49 копії виконавчого провадження), що перевищує суму відповідних платежів за шість місяців. Доказів, які б підтверджували незаконність винесення оскаржуваних постанов, боржником суду не надав.
Частиною 10 статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що тимчасове обмеження боржника у праві керувати транспортними засобами не може бути застосовано в разі: 1) якщо встановлення такого обмеження позбавляє боржника основного законного джерела засобів для існування; 2) використання боржником транспортного засобу у зв'язку з інвалідністю чи перебуванням на утриманні боржника особи з інвалідністю I, II групи, визнаної в установленому порядку, або дитини з інвалідністю; 3) проходження боржником строкової військової служби, військової служби за призовом осіб офіцерського складу, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період або якщо боржник проходить військову службу та виконує бойові завдання військової служби у бойовій обстановці чи в районі проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях; 4) розстрочення або відстрочення сплати заборгованості за аліментами у порядку, встановленому законом.
Також ОСОБА_1 не надано доказів на підтвердження винятків, визначених у частині 10 статті 71 Закону України «Про виконавче провадження».
Ураховуючи, що заборгованість за аліментами існує тривалий час і має триваючий характер, на час вжиття державним виконавцем відповідних обмежень не погашена, колегія суддів вважає, що у такому випадку державним виконавцем не порушені основні засади виконавчого провадження, встановлені статтею другою Закону України «Про виконавче провадження», зокрема щодо співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями.
Встановивши, що за боржником рахується заборгованість зі сплати аліментів на утримання дитини, розмір якої перевищує сукупну суму відповідних платежів за шість місяців, державний виконавець правомірно виніс постанови про обмеження боржника у встановленні тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України, про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами, про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві полювання, про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві користування вогнепальною мисливською, пневматичною та охолощеною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії відносно боржника ОСОБА_1 до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі.
Висновок суду узгоджується з нормами матеріального права, які суд правильно застосував.
Втручання держави у право на мирне володіння майном є законним, якщо здійснюється на підставі закону, нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним щодо застосування та наслідків дії його норм.
Оскільки оскаржувані постанови державного виконавця винесені згідно з вимогами Закону України «Про виконавче провадження», направлені на забезпечення прав третьої особи - дитини, жодним чином не позбавляють боржника права на працю, то доводи апеляційної скарги щодо порушення оскаржуваною постановою її прав, є неспроможними.
Не можуть бути підставою для скасування ухвали суду першої інстанції та задоволення скарги ОСОБА_1 доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції при постановленні ухвали не враховано, що на момент винесення оскаржуваних постанов в рамках виконавчого провадження № 59789657 державний виконавець був позбавлений такого права, оскільки був обізнаний про те, що за період з 13 серпня 2019 року по 31 березня 2020 року у боржника була відсутня заборгованість, так як стягувач ОСОБА_2 отримав від неї аліменти у жовтні 2019 року - 2 000 грн., у листопаді 2019 року - 2 000 грн., у грудні 2019 року - 2 000 грн. Заява про отримання цих коштів написана стягувачем власноруч 03 березня 2020 року на ім'я начальника Нікопольського ВДВС. Крім цього, стягувач отримав від неї аліменти 04 березня 2020 року у сумі 1 500 грн., в листопаді 2019 року - 2 000 грн., в грудні 2019 року - 2 000 грн. та 1 940 грн. (два платежі за два попередніх місяці), 26 березня 2020 року - на суму 1 500 грн. Заява про отримання цих коштів написана стягувачем власноруч 17 квітня 2020 року на ім'я начальника Нікопольського ВДВС, оскільки за період з 13 серпня 2019 року по 31 березня 2020 року у боржника ОСОБА_1 існувала заборгованість по сплаті аліментів в розмірі 62 251 грн. 26 коп., при цьому сплачені нею кошти за період з березня 2020 року по грудень 2020 року не свідчать про повне погашення вказаної заборгованості та, як наслідок, незаконність винесення державним виконавцем оскаржуваних постанов.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що скаржник не була обізнана про відкриття виконавчого провадження з виконання судового рішення від 15 січня 2019 року у справі № 182/5958/17 про стягнення з неї аліменти на користь ОСОБА_2 на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не звільняє боржника від відповідальності за невиконання рішення суду.
Колегією суддів не приймаються до уваги посилання апелянта на те, що постановою Дніпровського апеляційного суду від 16 березня 2021 року встановлена відсутність доказів, які б свідчили про факти умисного ухилення скаржника від виконання покладених на неї рішенням суду зобов'язань, встановлено відсутність беззаперечних доказів сплати нею аліментів за період, вказаний в оскаржуваних постановах та відсутність заборгованості за зазначений проміжок часу, оскільки в даному випадку зазначена скаржником постанова суду апеляційної інстанції винесена в іншій справі та стосуються іншого періоду існування заборгованості боржника по сплаті аліментів, тобто інших правовідносин, тоді як, відповідно до ч.4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права. Крім того колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що постановою Дніпровського апеляційного суду від 16 березня 2021 року дійсно встановлена відсутність доказів, які б свідчили про факти умисного ухилення скаржника від виконання покладених на неї рішенням суду зобов'язань за період з 13.08.2019 року по 24.09.2020 року, при цьому не було встановлено відсутності заборгованості у боржника по сплаті аліментів за вказаний період.
При цьому колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що оскільки оскаржувані постанови державного виконавця винесені згідно з вимогами Закону України «Про виконавче провадження», направлені на забезпечення прав третьої особи - дитини, яка потребує посиленного захисту на належне утримання шляхом вдосконалення порядку примусового стягнення заборгованості зі сплати аліментів, жодним чином не позбавляють боржника права на працю, у державного виконавця були підстави для встановлення тимчасових обмежень. При цьому при погашенні скаржником заборгованості в рамках виконавчого провадження № 59789657, яка, відповідно до наданої скаржником суду апеляційної інстанції довідки станом на листопад 2021 року становить 67 043,57 грн., тимчасові обмеження боржника будь скасовані.
Вказані висновки повністю узгоджуються зі сталою позицією Верховного Суду, яка викладена в Постанові від 20 вересня 2021 року у справі № 454/586/20, провадження № 61-7359св21 та Постанові від 10 листопада 2021 року у справі № 2-5232/09, провадження № 61-3888св20.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що підстав для скасування ухвали суду не вбачається, у зв'язку із чим вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду - залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375,381,382 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 28 липня 2021 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено 09 грудня 2021 року.
Головуючий:
Судді: