Провадження № 22-ц/803/9520/21 Справа № 212/6326/21 Суддя у 1-й інстанції - Пустовіт О. Г. Суддя у 2-й інстанції - Барильська А. П.
08 грудня 2021 року м.Кривий Ріг
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді: Барильської А.П.,
суддів: Бондар Я.М., Зубакової В.П.,
секретар судового засідання: Голуб О.О.
сторони:
позивач: ОСОБА_1
відповідач: Акціонерне товариство «Криворізький залізорудний комбінат»,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі, в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» на рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 25 серпня 2021 року, яке ухвалено суддею Пустовітом О.Г. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області, повний текст рішення суду складено 25 серпня 2021 року, -
В липні 2021 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» (надалі АТ «Кривбасзалізрудком») і просив стягнути у відшкодування моральної шкоди 360 000 грн., у зв'язку з отриманими ним професійними захворюваннями на виробництві, внаслідок праці протягом тривалого часу в шкідливих умовах праці. Висновком МСЕК від 08 червня 2021 року позивачу було первинно встановлено 60% втрати професійної працездатності, з яких 40% - по радикулопатії та 20% - по Хозл, ІІІ група інвалідності, безстроково.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 25 серпня 2021 року позов задоволено частково.
Стягнуто з АТ «Кривбасзалізрудком» на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди 185 000 грн. без утримання податку з доходів з фізичних та на користь держави стягнуто судовий збір у сумі 1 850 грн.
В іншій частині позову відмовлено.
В апеляційній скарзі АТ «Кривбасзалізрудком», посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог позивача, посилаючись на те, що суд першої інстанції залишено поза увагою роз'яснення, що містяться у Постанові Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику у справах про відшкодування моральної шкоди», тому сума стягнення завищена та не відповідає тяжкості та характеру шкоди, вимогам розумності та справедливості.
На думку апелянта, судом першої інстанції не було враховано, що роботодавець здійснював всі передбачені законодавством про охорону праці заходи, які спрямовані на зменшення впливу та дії шкідливих виробничих факторів на здоров'я позивача.
Крім того, суд не врахував, що позивач був попереджений про наявність на робочому місці небезпечних та шкідливих факторів і їх вплив на здоров'я та свідомо приймав запропоновані йому умови праці.
АТ «Кривбасзалізрудком» вважає, що довідка МСЕК є лише документом, який підтверджує виникнення професійних захворювань, проте він не може бути беззаперечним доказом заподіяння моральної шкоди позивачу.
Також вважає, що судом першої інстанції при винесенні рішення суду не було враховано, що положеннями Закону України від 16 січня 2020 року № 466-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві», яке набрало чинності 23 травня 2020 року, внесено зміни до п.п.164.2.14 а статті 164 Податкового кодексу України щодо оподаткування податком на доходи фізичних осіб сум відшкодування моральної шкоди.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідача представник позивача зазначає про те, що апеляційна скарга є необґрунтованою та безпідставною, натомість рішення суду ухвалено на основі повного і всебічно з'ясованих обставин, тому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача ОСОБА_2 , яка заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, просила рішення суду залишити без змін, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, за наявними у справі матеріалами, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.
Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що позивач ОСОБА_1 працював з 14 травня 2001 року по 09 жовтня 2001 року гірничим робочим першого розряду, з 09 жовтня 2001 року по 21 вересня 2011 року - прохідником, з 21 вересня 2011 року по 30 вересня 2020 року - гірником на шахті «Октябрська» ПАТ «Кривбасзалізрудком», правонаступником якого є АТ «Кривбасзалізрудком». 30 вересня 2020 року позивач звільнений на підставі ст. 38 КЗпП України (а.с. 13-зворот -14 - зворот).
Згідно п. 17 Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) від 21 квітня 2021 року, професійні захворювання у позивача виникли внаслідок праці на підприємстві відповідача, де внаслідок недосконалості технології підземного видобутку руди, мавших місце порушення систем вентиляції, пилоподавлення та режимів експлуатації гірничошахтного устаткування, він підпадав під вплив параметрів аерозолів фіброгенної дії, що перевищували норми ГДК (а.с. 16).
Відповідно п. 18 Акту, причиною виникнення професійних захворювань позивача є важкість праці та пил, переважно фіброгенної дії (а.с. 16-зворот).
Висновком МСЕК від 08 червня 2021 року позивачу було первинно встановлено 60% втрати професійної працездатності, з яких 40% - по радикулопатії та 20% - по Хозл, ІІІ група інвалідності, безстроково (а.с. 20-21).
Суд, частково задовольняючи позов виходив з доведеності позовних вимог ОСОБА_1 та встановив, що між сторонами склалися трудові правовідносини, оскільки професійні захворювання отримані позивачем під час виконання ним трудових обов'язків, і наявності у зв'язку з цим підстав, передбачених ст. 153 КЗпП України, для відшкодування моральної шкоди.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди, однак не погоджується з визначеним судом розміром відшкодування моральної шкоди, з наступних підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП України, забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Частиною першої ст. 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
У пункті 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
Згідно рішення Конституційного Суду України від 27.01.2004 року, моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я. Ушкодження здоров'я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання.
Суд, на підставі медичних документів про лікування позивача у зв'язку з отриманими професійними захворюваннями, правильно визнав, що позивачу була заподіяна моральна шкода, так як він переносить фізичний біль, зазнав порушення свого звичайного способу життя і вимушений витрачати свої сили на організацію свого життя, внаслідок чого переносить моральні страждання.
Зазначений висновок суду першої інстанції є обґрунтованим, відповідає вимогам діючого законодавства, обставинам справи та узгоджується з роз'ясненнями, наданими в п. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4 з подальшими змінами та доповненнями.
Доводи апеляційної скарги відповідача про те, що довідка МСЕК є лише документом, який підтверджує виникнення професійних захворювань, проте він не може бути беззаперечним доказом заподіяння моральної шкоди позивачу не заслуговують на увагу, оскільки, висновок МСЕК є одним із доказів, який розглядається в комплексі з іншими документами і наявними відомостями про потерпілого.Матеріали справи містять достатньо доказів щодо спричинення позивачу в результаті ушкодження здоров'я, моральної шкоди, оскільки у зв'язку з професійними захворюваннями у позивача порушуються нормальні життєві зв'язки, він позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання, так як змушений залучати додаткові зусилля та ресурси для організації життя.
Не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги відповідача про те, що роботодавець здійснював всі передбачені законодавством про охорону праці заходи, які спрямовані на зменшення впливу та дії шкідливих виробничих факторів на здоров'я позивача, оскільки факт стійкої втрати працездатності, з точки зору погіршення здоров'я, втрати важливих особистих здібностей, зміни життєвого укладу, необхідності лікування, веде до висновків про наявність моральної шкоди. Зазначене також випливає з положень ст. 3 Конституції України, відповідно до якої, людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Крім того відповідно до частин 1, 3 ст. 13 Закону України «Про охорону праці», роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.
Не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги АТ «Кривбасзалізрудком» про те, що позивач був попереджений про наявність на робочому місці небезпечних та шкідливих факторів і їх вплив на здоров'я та свідомо приймав запропоновані йому умови праці, оскільки ч. 2 ст. 153 КЗпП України та ст. 13 Закону України «Про охорону праці» передбачений обов'язок саме власника або уповноваженого ним органу створити на робочому місці умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці й нести відповідальність в законом вставленому порядку за їх невиконання.
Не можуть бути підставою для скасування рішення суду доводи апеляційної скарги відповідача про те, судом першої інстанції при винесенні рішення суду не було враховано, що положеннями Закону України від 16 січня 2020 року № 466-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві», яке набрало чинності 23 травня 2020 року, внесено зміни до п.п.164.2.14 а статті 164 Податкового кодексу України щодо оподаткування податком на доходи фізичних осіб сум відшкодування моральної шкоди, з огляду на наступне.
Чинним податковим законодавством передбачено, що суми відшкодування немайнової (моральної) шкоди, стягнуті на підставі судового рішення, включаються до оподаткованого доходу платника податку, відповідно підлягають оподаткування, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику внаслідок заподіяння йому шкоди життю та здоров'ю.
Як вбачається з матеріалів справи, в даному випадку мова йде про суми відшкодування збитків, завданих платнику податків внаслідок заподіяння йому шкоди життю та здоров'ю, отже вищевказані зміни не поширюються на оподаткування сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику внаслідок заподіяння йому шкоди життю та здоров'ю.
Згідно роз'яснень, наведених Пленумом Верховного Суду України в п.9 Постанови «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995р. з подальшими змінами, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку, ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховуються характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, характер отриманого професійного захворювання, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, конкретні обставини по справі.
Однак, визначаючи розмір моральної шкоди, який підлягає стягненню з відповідача АТ «Кривбасзалізрудком» на користь позивача, суд першої інстанції не врахував наведені роз'яснення, стаж роботи позивача на підприємстві відповідача АТ «Кривбасзалізрудком».
За таких обставин, колегія суддів, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, й, беручи до уваги конкретні обставини по справі, характер професійних захворювань, і пов'язані з ним фізичні і моральні страждання позивача, істотність вимушених змін у його життєвих стосунках, і наслідків, що наступили, тривалість роботи позивача на підприємстві АТ «Кривбасзалізрудком» із загального періоду роботи у шкідливих умовах 34 роки, вважає необхідним змінити рішення суду в частині розміру моральної шкоди, стягнутої з АТ «Кривбасзалізрудком» на користь ОСОБА_3 зменшивши його з 185 000 грн. до 130 000 грн.
У зв'язку з чим доводи апеляційної скарги відповідача в цій частині заслуговують на увагу.
У зв'язку із зменшенням розміру стягнутої судом першої інстанції моральної шкоди підлягає зменшенню стягнутий судом першої інстанції розмір судового збору, з огляду на наступне.
Згідно положення, закріпленого в п. 2 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 року №3674 в редакції, чинній на момент постановлення рішення судом першої інстанції, від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також смертю фізичної особи.
Як вбачається з матеріалів справи, при зверненні до суду із позовом позивач звільнений від сплати судового збору на підставі положення п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».
Зі змісту положень п.3 ч. 3 ст. 175, п.1.ч.1 ст. 176 ЦПК України ціна позову визначається сумою грошових коштів, якщо позов підлягає грошовій оцінці.
Позивач подав позов про стягнення моральної шкоди, завданої працівнику внаслідок ушкодження його здоров'я та визначив її у грошовому вимірі, тому позовна вимога є майновою.
Такий висновок міститься в Постанові Верховного Суду від 28 листопада 2018 року, справа № 761/11472/15-ц.
Виходячи з цих обставин, колегія суддів, вважає за необхідне змінити рішення суду в частині визначеного судом розміру судового збору, стягнутого з АТ «Кривбасзалізрудком» і зменшивши його з 1 850 гривень до 1 300 гривень.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 374, 376, 382, 384 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат»- задовольнити частково.
Рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 25 серпня 2021 року змінити в частині визначеного судом розміру моральної шкоди, стягнутої з Акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат», на користь ОСОБА_1 , зменшивши цей розмір з 185 000 грн. до 130 000 (сто тридцять тисяч) грн.
Рішення суду змінити, зменшивши розмір стягнутого з Акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» на користь держави судового збору з 1 850 гривень до 1 300 (одна тисяча триста) гривень.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повний текст постанови складено 09 грудня 2021 року.
Головуючий:
Судді: