ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,
тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/
22 листопада 2021 року м. Херсон Справа № 923/893/21
Господарський суд Херсонської області у складі судді Пінтеліної Т.Г., за участю секретаря судового засідання Кудак М.І., розглянувши у відкритому судовому засідання справу за позовом: Громадської організації "Херсонська обласна організація Фізкультурно-спортивного товариства "Динамо", м.Херсон, вул.Перекопська, 4, код ЄДР 02942433,
до Відповідача: Приватного підприємства "Телеорганізація "Булава" м. Херсон, вул. Радянська, 46, код 24107725,
про стягнення коштів та виселення з орендованого приміщення,
за участю представників:
від позивача - Рибак М.М. керівник юридичної особи, згідно витягу ЄДР; адвокат Лапко Е.М., ордер серії ВТ № 1010835 від 15.03.21, договір про надання правової допомоги від 18.01.21, діє до прийняття рішення по суті;
від відповідача - не прибули;
30.06.2021 до господарського суду надійшла позовна заява Громадської організації "Херсонська обласна організація Фізкультурно-спортивного товариства "Динамо" з вимогами до "Телеорганізація "Булава" про стягнення 16293,51грн. боргу по орендним платежам, 1524,33грн. неустойки, 2000грн. плати за фактичне користування орендованим приміщенням та виселення відповідача з нежитлового приміщення шляхом передачі його позивачу за актом прийому-передачі у правовідносинах за договором оренди нежитлових приміщень, укладеного сторонами 01.01.2018.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.06.2021 справу розподілено судді Пінтеліній Т.Г.
Ухвалою від 01.07.2021 судом встановлено, що позовна заява подана без додержання вимог викладених у ст.ст. 162, 164, 172 ГПК України, у зв'язку з чим позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків.
Ухвалою від 21.07.2021, після надходження 16.07.2021 заяви про усунення недоліків Господарський суд відкрив провадження у справі, постановив розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження, перше судове засідання по справі призначив на 03.09.2021, установив відповідачу строк для подачі відзиву не пізніше 15-ти днів від дня отримання даної ухвали.
У зв'язку з неналежним повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи, суд ухвалою від 03.09.2021 продовжив розгляд справи у розумні строки на підставі Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відклав судове засідання на 22.09.2021, розмістивши оголошення про виклик відповідача в судове засідання на офіційному веб-сайті судової влади України.
В судовому засіданні 22.09.2021 судом було оголошено перерву до 04.10.2021 для надання можливості представнику відповідача ознайомитись з матеріалами справи та подати відзив на позовну заяву.
01.10.2021 представником відповідача подано відзив на позовну заяву з обґрунтуванням своїх заперечень щодо заявлених вимог.
Ухвалою від 04.10.2021 судом відкладено розгляд справи на 25.10.2021 для надання можливості позивачу подати свої заперечення на відзив.
25.10.2021 позивачем було подано відповідь на відзив з доказами направлення копії відповідачу.
В судове засідання представники сторін не прибули, сторони заявили клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату, суд ухвалою від 25.10.2021 призначив судове засідання на 22.11.2021 на 10:00 год.
01.11.2021 відповідачем подано заперечення на відповідь на відзив з доказами їх направлення позивачу.
22.11.2021 безпосередньо в судовому засіданні позивачем було подано до суду заяву про збільшення позовних вимог.
Відповідно до частини третьої статті 46 ГПК України, до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п'ять днів до початку першого судового засідання у справі.
У постанові від 25.06.2019 по справі № 924/1473/15 Велика Палата Верховного Суду надала правовий висновок застосування положень наведеної статті 46 ГПК України.
Зокрема, Суд зазначив, що під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Тобто зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається (пункт 7.42).
У постанові від 04.12.2019 по справі № 917/1739/17 Велика Палата Верховного Суду розширила вказані висновки щодо застосування положень статті 46 ГПК України.
Зокрема, у пункті 83 Суд зазначив, що правові підстави позову - це зазначена у позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.
Згідно з частиною другою статті 252 ГПК України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
Отже, відповідно до статті 46 ГПК України, позивач вправі змінити предмет або підстави позову виключно в межах встановленого цим Кодексом строку.
Враховуючи, що позивачем була надано заяву про збільшення позовних вимог лише 22.11.2021р., останнім не дотримано строків, передбачених процесуальним законодавством для її подання.
В частині п'ятій статті 46 ГПК України зазначено, що у разі подання будь-якої заяви, передбаченої пунктом 2 частини другої, частиною третьою або четвертою цієї статті, до суду подаються докази направлення копії такої заяви та доданих до неї документів іншим учасникам справи. У разі неподання таких доказів суд не приймає до розгляду та повертає заявнику відповідну заяву, про що зазначає в ухвалі.
Доказів надіслання заяви про збільшення позовних вимог відповідачу суду надано не було.
Враховуючи наведене, суд визнає подану позивачем заяву про збільшення позовних вимог такою, що не відповідає вимогам частини третьої статті 46 ГПК України.
Згідно з частиною першою статті 252 ГПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
Частиною восьмою статті 252 ГПК України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи також заслуховує їх усні пояснення.
Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позиції у справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній доказами та матеріалами.
Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається з закінченням встановленого законом або призначеного судом строку, а заяви, скарги, документи, що подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
З врахуванням зазначеного суд залишає подану заяву без розгляду, оскільки вона подано з пропуском строку визначеного законом і судом.
За результатами судового засідання 22.11.2021 суд видалився до нарадчої кімнати для прийняття рішення по справі. Після виходу судді з нарадчої кімнати, у зв'язку з неявкою учасників справи в судове засідання, відповідно до ч. 4 ст. 240 ГПК України прийняте судове рішення не проголошувалося.
Суть позовний вимог:
Позивач просить суд прийняти рішення, яким
- Виселити Приватне підприємство «Телеорганізація Булава» (73003, м. Херсон, вул. Радянська, 46, код ОКПО 24107725) з нежитлового приміщення загальною площею 42,6 кеш., що знаходиться за адресою м. Херсон, аул. Ярослава Мудрого, 46 шляхом його передачі Громадській Організації «Херсонська Обласна Організація Фізкультурно Спортивного Товариства «Динамо» України» (73003, м. Херсон, вул. Перекопська, 4, код ЄДРПОУ 02942433) за актом прийому-передачі.
- Стягнути з Приватного підприємства «Телеорганізація Булава» (73003, м. Херсон, вул. Радянська, 46, код ОКПО 24107725) на користь Громадській Організації «Херсонська Обласна Організація Фізкультурно Спортивного Товариства «Динамо» України» (73003, м. Херсон, вул. Перекопська, 4, код ЄДРПОУ 02942433) заборгованість по сплаті орендних платежів у розмірі 16293,51 грн., неустойку у розмірі 1524, 33 грн., 2000 гривень за фактичне користування за січень-лютий 2021 року.
- Стягнути з Приватного підприємства «Телеорганізація Булава» (73003, м. Херсон, вул. Радянська, 46, код ОКПО 24107725) на користь Громадській Організації «Херсонська Обласна Організація Фізкультурно Спортивного Товариства «Динамо» України» (73003, м. Херсон, вул. Перекопська, 4, код ЄДРПОУ 02942433) судовий збір у розмірі 4540 гривень
Позивач стверджує що 1 квітня 2019 року між Громадською організацією «Херсонська обласна організація Фізкультурно-спортивного товариства «Динамо» України та Приватним підприємством «Телеорганізація «Булава» був укладений договір про оренду нежитлових приміщень, загальною площею 42,6 кв. м., що знаходиться за адресою м. Херсон, вул. Ярослава Мудрого, 46.
На переконання позивача, на момент звернення до суду відповідно до акту взаємних розрахунків виник борг, загальна сума якого складає 16293, 51 грн., який відповідач без жодних правових підстав відмовляється сплатити, а також фактичні майнові витрати, пов'язані з протиправним утриманням вказаних приміщень відповідачем.
Виходячи з того факту, що відповідачем було безпідставно порушено умови договору від 1 квітня 2019 року, орендодавець залишив за собою право розірвати договір в односторонньому порядку.
Відповідно до п. 3.1. договору № 3 від 13.05.2019 року, сторони домовилися, що умови даного договору застосовуються до відносин сторін, які виникли з 01.04.2019 до 01.04.2020 (12 місяців).
Згідно зі ст.284 Господарського кодексу України строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
Частиною 2 статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майка" встановлено, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору, він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, що були передбачені договором.
Відтак, якщо на дату закінчення строку договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір припиняється.
Позивач стверджує, що оскільки строк дії договору закінчувався відповідно до його умов 01.04.2020, то останньою вимогою про виконання належним чином взятих на себе зобов'язань від 21.01.2021 року позивач звернувся до відповідача з вимогою сплатити борг, а також фактичні майнові витрати, пов'язані з протиправним утриманням відповідачем нежитлових приміщень, загальною площею 42,6 кв. м., що знаходиться за адресою м, Херсон, вул. Ярослава Мудрого, 46 та з проханням звільнити займане приміщення та передати її орендарю згідно з актом прийому-передачі у зв'язку із закінченням строку дії договору.
Таким чином, враховуючи норми чинного законодавства України та умови договору, договір оренди нежитлового приміщення від 01.04.2019 є припиненим з 01.04.2020.
Згідно зі статтею 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.
Відповідно до ч. 1 ст.785 Цивільного кодексу України, у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Тож, позивач, враховуючи припинення дії договору оренди, заявляє, що у відповідача відсутні підстави для зайняття орендованого приміщення за договором оренди житлового приміщення від 01.04.2019 року.
Відповідно до абз.4 п.5.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна» від 29.05.2013 №12, з урахуванням положень статті 795 Цивільного кодексу України та умов договору, якщо останніми передбачено, що після закінчення або дострокового розірвання договору оренди нарахування орендної плати за фактичне користування майном припиняється з моменту підписання акта приймання-передачі приміщень орендодавцеві, нарахування орендної плати за відповідний період є правомірним.
Аналогічну позицію висловив Вищий господарський суд України у постанові від 22.11.2016 у справі № 910/314/16.
Пунктами 2.6., 2.7. договору встановлено, що орендні платежі сплачуються орендарем, по день фактичної передачі орендодавцю жилого приміщення за актом прийому-передачі. У випадку припинення, розірвання цього Договору, орендар сплачує орендодавцю плату за фактичне користування приміщенням, у розмірі орендної плати, по день фактичної передачі приміщення Орендодавцю за актом прийому-передачі.
Одночасно, системний аналіз вищевказаних норм з урахуванням положень ст. 11 Цивільного кодексу України, ст. 174 Господарського кодексу України та умов договору оренди свідчить про те, що у зв'язку із припиненням договору у розумінні ст.291 Господарського кодексу України - внаслідок закінчення строку, на який його було укладено, у відповідача виник обов'язок негайно повернути позивачу майно з оренди шляхом підписання відповідного акта. Наслідком порушення виконання цього обов'язку є застосування до відповідача самостійної майнової відповідальності у сфері орендних правовідносин у вигляді сплати неустойки у розмірі подвійної орендної плати за час прострочення. При цьому, основне зобов'язання відповідача сплачувати орендну плату за весь час фактичного користування майном, яке виникло з договору оренди, не припиняється, оскільки його припинення у розумінні ст.795 Цивільного кодексу України пов'язано не з закінченням строку, на який було укладено договір, а з моментом підписання сторонами відповідного документу (акта) про повернення орендарем предмета договору оренди.
Таким чином, навіть після закінчення дії Договору, відповідач був зобов'язаний сплачувати на користь позивача орендну плату до моменту повернення майна за актом приймання-передачі.
Відтак, позивачем було нараховано до стягнення з відповідача орендну плату за період користування відповідачем майном за 2020 рік у розмірі 16 293, 51 грн., а також 2000 гривень за фактичне користування за січень-лютий 2021 року.
Крім того, виходячи з вищевикладеного, за невиконання обов'язку щодо повернення об'єкта оренди відповідач повинен сплатити неустойку в розмірі 1524,33 грн.
Відповідно до ч.2 статті 785 Цивільного кодексу України якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.
Неустойка, стягнення якої передбачено частиною другою статті 785 Цивільного кодексу України, є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин і визначається як подвійна плата за користування річчю за час прострочення. Ця неустойка не може бути ототожнена з неустойкою (штрафом, пенею), передбаченою пунктом 1 частики другої статті 258, 785 Цивільного кодексу України, оскільки, на відміну від приписів статті 549, 785 Цивільного кодексу України, її обчислення не здійснюється у відсотках від суми невиконання або неналежного виконання зобов'язання (штраф), а також у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (пеня).
Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Позивач стверджує, що відповідно до п. 7,1, договору встановлено, що у разі невиконання чи несвоєчасного виконання орендарем обов'язку, визначеного п.5.2. договору, орендодавець має право вимагати від орендаря сплати неустойки у розмірі 0,2% від простроченої суми за кожен день такого прострочення, але не більше розміру, що встановлений чинним законодавством України .
Умовами п. 5.2. договору встановлено, що розмір щомісячної орендної плати орендарю за користування нежитловими приміщеннями в розмірі 25,00 гривень (без ПДВ) за 1 (один) кв.м., загальною площею 42,6 кв.м. приміщень Об'єкта оренди, що складає 1000 гривень (без ПДВ) за місяць.
Таким чином, сторони без заперечень та зауважень, в добровільному порядку відповідно до статей 6, 627 Цивільного кодексу України передбачили право орендодавця здійснювати нарахування неустойки у розмірі подвійної орендної плати за користування річчю за весь час прострочення.
За таких обставин позивачем заявлено до стягнення з відповідача складається з 16293, 51 грн заборгованості за орендну плату, 1524, 33 грн. неустойки та 4540 грн. сплаченого судового збору.
Позиція відповідача:
У своєму відзиві відповідач зазначає,що 01.04.2018 між ГО «ХОО ФСТ «Динамо» України» та Приватним підприємством «Телерадіоорганізація Булава» було укладено договір про оренду нежитлових приміщень , загальною площею 42, 6 кв.м., що знаходиться за адресою м. Херсон, вул. Ярослава Мудрого, 46.
Пунктом 1.4 Договору визначено, що вартість майна оренди становить 1000 (одну тисячу) гривень, однак, не погоджується з вимогами щодо розміру невиконаних зобов'язань в сумі 12225 грн.
Фактично, підприємство-відповідач є орендарем вказаних приміщень з 2014 року, за вказаний час нами за власний кошт було проведено ремонтні роботи, у зв'язку з чим приміщення стало можливим для використання за цільовим призначенням (проведено ремонт приміщень, проведено ремонт покрівлі, проведено комунікації, ліній зв'язку, тощо). Вказані грошові кошти, за попередньо досягнутою домовленістю мали врахувати в рахунок орендної плати, однак бухгалтерія ГО «ХОО ФСТ «Динамо» України» систематично ухиляється від виконання вказаної домовленості систематично переносячи боргові зобов'язані, яких фактично не існує.
Так, станом на 31.03.2020 згідно акту звірки заборгованість становила 7 293, 51 грн, яка в тому числі складалась із 2000 грн., що виникла в 2016 році та мала бути списана в рахунок проведеного відповідачем ремонту даху. Сума в розмірі 293,51 грн. взагалі є помилково нарахованим земельним податком, що не міг ні нараховуватись, ні включатись в заборгованість по орендній платі.
Відповідач зазначає, що Договір Оренди на 2020 рік між сторонами підписано не було. Водночас з 12 березня до 3 квітня 2020 р. на усій території України установлено карантин (постанова Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу СОVID-19» від 11.03.2020 р. № 211). Карантинні заходи були неодноразово продовжені на території України до середини червня місяця 2020 року.
Вказані обставини унеможливили фактичне використання Приватним підприємством «Телерадіоорганізація Булава» нежитлових приміщень загальною площею 42, 6 кв.м., що знаходиться за адресою м. Херсон, вул. Ярослава Мудрого, 46.
Постановою № 1236 від 09.12.2020 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» Кабінет Міністрів України встановив нові обмеження, що позбавило наше підприємство здійснювати використання з 08.01.2021 до 24.01.2021 (включно) за призначенням нежитлових приміщень загальною площею 42, 6 кв.м., що знаходиться за адресою м. Херсон, вул. Ярослава Мудрого, 46.
Як вбачається, з листа вих. 5 від 04.08.2020 року - 04.08.2015 року ПП "Булава" з квітня 2014 року є орендарем приміщення ФСТ "Динамо". Заборгованість станом на 31.03.2020 року згідно Акту звірки ГО ХОО ФСТ "Динамо становить 7293,51 грн. Ця сума складається з заборгованості за 2016 року - 2000,00 грн. ремонт даху, яка повинна була списатись за домовленістю з попереднім директором Савловим А.В. з орендної плати за 2016 р. та 293,51 грн. - земельний податок, який помилково нарахований до основної орендної плати.
Протягом 2017 і 2018 років орендна плата сплачувалась регулярно, а не списана сума боргу (2293,51|грн.) переходила щороку в Акт звірки, неодноразово звертались до бухгалтерії ГО ХОО ФСТ "Динамо" (Нікішенко О.О., Благовка НГ.) з проханням скоригувати дані заборгованості.
Відповідач зазначає, що борг, який виник за орендну плату, став наслідком режиму карантину в України, що і передбачено у статті 8 Договору оренди, яка передбачає настання форс-мажору, тобто ситуації, яка склалась, не залежала від волі орендаря та підтвердження не є обов'язковим, оскільки є загальновідомим фактом у всій країні.
Згідно платіжного доручення № 53 від 07.10.2020 року ПП «ТРО «Булава» сплатили позивачу 3000,00 грн. в рахунок оренди приміщення.
12.01.21 року з боку відповідача була пропозиція укласти новий Договір Оренди із визначенням суми оренди в розмірі 1000 (одна тисяча) гривень на місяць із строком дії 12 місяців, тобто з 15.02.2021 до 15.02.2022 року. За умови укладення вказаного Договору Приватне підприємство «Телерадіоорганізація Булава» пропонує вважати наявною узагальнену заборгованість за всі попередні періоди в розмірі 6000 грн., яку Приватне підприємство «Телерадіоорганізація Булава» зобов'язується виплатити рівними частками протягом року, шляхом проведення доплат до кожного місяця в сумі 500грн., вважати врахованою та списаною вартість проведених Приватним підприємством «Телерадіоорганізація Булава» покращень до нежитлових приміщень загальною площею 42, 6 кв.м., що знаходиться за адресою м. Херсон, вул. Ярослава Мудрого, 46.
Однак, позивач проігнорував пропозиції відповідача. При відмові орендарю у поновленні договору оренди на новий строк або на нових умовах власник зобов'язаний чітко вказати причину, інакше переважне право орендаря буде порушено (ВС КГС, № 910/12017/17 від 18 січня 2018р.)
Так, переважне право передбачено і ст. 777 ЦК України, і ст. 285 ГК України. Суть такого право зводиться до того, що сумлінний орендар має переважне право перед іншими бажаючими на укладання договору оренди на новий строк, або на тих самих умовах, що були або на нових умовах. При цьому власник майна повинен запропонувати цьому орендарю нові умови, і тільки у випадку його відмови - передати майно в оренду іншій особі на тих же самих умовах, що були запропоновані орендарю.
На противагу переважному праву орендаря діє ціла низка статей законів на захист права власника, зокрема в даному випадку ст. 319 ЦК України, відповідно до якої власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Ця та інші статті дозволяють власнику майна відмовитися від подальшої передачі його в оренду після закінчення строку договору оренди та використовувати своє майно у власних потребах. Проте і це рішення повинне бути доведено до орендаря. Тільки після доведення цього рішення власником переважне право орендаря припиняється.
Враховуючи, що позивачем проігноровано звернення відповідача з приводу перерахунку суми оренди, яку ставлять як борг, а також необґрунтовано нарахована сума неустойки, без зазначення будь-якого розрахунку у позові, відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Крім того, відповідач просить врахувати факт , що позивач без усяких поважних на то причин відмовляє відповідачу у продовженні договору оренди приміщення, не дивлячись на те, що у період дії договору позивач неухильно сплачував кошти за користування приміщенням, яким користувався на підставі вказаного договору оренди, що підтверджується квитанціями у період з 16.05.2014 року по 07.10.2020 року.
Ніяких рахунків за період, який зазначає позивач, відповідачу не надходило та новий договір не укладено, що унеможливило орендну оплату у зв'язку із цим.
Позивач посилається на вимогу про виконання зобов'язань, яку відповідач не отримував, однак не враховує той факт, що порушує право відповідача, як орендаря, (який декілька років сплачував орендну плату та вчиняв дії щодо збереження орендованого майна, які полягали у ремонті покрівлі та іншому), а саме на першочергове право оренди, у якому останнім відмовлено без всяких поважних на то причин.
Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи, а також належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов обґрунтованого висновку про настпне.
Висновки суду та мотивувальна частина рішення:
Як вбачається з тексту позовної заяви, позивач посилається на укладений 01 квітня 2019 року договір між Громадською організацією «Херсонська обласна організація Фізкультурно-спортивного товариства «Динамо» України та Приватним підприємством «Телеорганізація «Булава» про оренду нежитлових приміщень, загальною площею 42,6 кв. м., що знаходиться за адресою м. Херсон, вул. Ярослава Мудрого, 46.
Натомість до матеріалів справи додано копію договору, укладеного 01 квітня 2018 року укладений між тими ж з сторонами про оренду нежитлових приміщень, загальною площею 42,6 кв. м., що знаходиться за адресою м. Херсон, вул. Ярослава Мудрого, 46. (а.с. 25-27).
Крім того, у тексті позовної заяви (а.с.3, абз.3) позивач (адвокат Лапко Е.М.) посилається на пункт 3.1 іншого договору № 3 від 13.05.2019р., примірника якого до позовної заяви не додавав, у матеріалах справи відсутній.
В судовому засіданні 03.09.2021 керівником та представником позивача адвокатом Лапко Е.М. було надано суду для огляду оригінал договору, про який зазначено в позовній заяві - від 01 квітня 2019 року. Після зауваження суду, що в матеріалах справи міститься копія іншого договору, який укладався між сторонами 01.04.2018, представник (адвокат Лапко Е.М.) зазначив, що подасть до матеріалів справи відповідне клопотання та належним чином засвідчену копію договору від 2019 року.
Однак, як вбачається з матеріалів справи, станом на 22.11.2021р. позивачем (адвокатом Лапко Е.М.) зазначений договір до матеріалів справи надано не було.
Необхідно зазначити, що відповідно ухвали від 01.07..2021р. суд залишив без руху позовну заяву, подану позивачем та підписану представником адвокатом Лапко Е.М., зазначивши, що до позову з додатків додано лише ордер та свідоцтво адвоката Лапко Е.М. (незавірені жодним чином копії). Будь-яких інших доказів до позову не додано взагалі.
До матеріалів позовної заяви не було додано доказів надіслання позову та усіх додатків відповідачу.
Заявивши складовими у вимозі про стягнення заборгованості з орендної плати у розмірі 16293,51грн. та неустойки у сумі 1524,33грн., позивачем не додано розрахунку цих сум, не наведено його і у тексті позовної заяви.
Також, суд зазначає, що ціною позову вказано 24 358,грн., тоді як загальна сума вимог становить іншу суму.
В порушення приписів ст.ст.162, 164 ГПК України, до позову не було додано взігалі будь-якого договору оренди нежитлових приміщень з відповідачем та будь-яких інших доказів. Не додано доказів сплати судового збору, не зазначено відомих номерів засобів зв"язку зі сторонами , офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти, не зазначено про наявність оригіналів документів, що підтверджують позовні вимоги, не надано розрахунку попередніх судових витрат .
Позивачем (адвокат Лапко Е.М.) було подано заяву про усунення недоліків позовної заяви, текст позовної заяви у тому ж варіанті, а не в новій редакції, з додатками - а.с.16-44, у тому числі копію договору оренди нежитлових приміщень від 01.04.2018р., укладеного між громадською організацією "Херсонська обласна організація Фізкультарно-спортивного товариства "Динамо" України (орендодавець) та приватним підприємством "Телерадіоорганізація"Булава"(орендар)
Аналізуючи наявну у матеріалах справи додану до позовної заяви позивачем (адвокат Лапко Е.Н.) копію договору оренди нежитлових приміщень від 01.04.2018р. , суд зазначає, що відповідно до п.1.1. Договору Сторони погодили умови, на яких Орендодавець зобов'язується передати, а Орендар прийняти в строкове платне користування (оренду) нежитлові приміщення ( надалі Об'єкт оренди), характеристика яких наведена в пункті 1.3. цього Договору.
Цей Об'єкт оренди належить Орендодавцю на підставі свідоцтва про право власності за №635805 САЕ від 30.07.2012 р.(п.1.2 Договору). 1.3. Об'єкт оренди складається з офісного та підсобного приміщень загальною площею 42,6 кв. м., що заходиться за адресою: м. Херсон, вул. Ярослава Мудрого, 46. (п.1.3)
Вартість майна об'єкта оренди з урахуванням індексації визначається відповідно до положень, стандартів, бухгалтерського обліку і становить одну тисячу грн.
Відповідно до розділу (статті) 2 сторони погодили порядок передачі Об'єкта оренди в користування.
Сторони не заперечують, що об"єкт оренди передано орендарю у встановленому порядку.
Розділом (статтею) 3 Договору сторони погодили загальні умови використання Об'єкта оренди, права та обов'язки Сторін та домовились, що
- Строк оренди розпочинається з дати приймання Орендарем Об'єкта оренди по відповідному акту, передбаченим статтею 2 цього Договору (п.3.1).
- Виконання Орендарем умов цього Договору припускає пролонгацію його дії, а відповідно і строку оренди, на наступний аналогічний проміжок часу. У підтвердження факту пролонгації дії цього Договору Сторони складають додаткову угоду, за наявності письмового дозволу ФСТ "Динамо" України. (п.3.1.1)
- Об'єкт оренди передається Орендарю в користування з метою ведення останнім фінансово-господарської діяльності, що не суперечить чинному законодавству України, а саме для господарської діяльності. (п.3.2.1).
- Усі від'ємні і невід'ємні поліпшення Об'єкту оренди зроблені Орендарем передаються на баланс Орендодавця і не підлягають відшкодування. (п.3.2.4.6.)
Також сторонами погоджено (розділ, стаття 3 договору) порядок нарахування амортизаційних відрахувань на орендоване майно та їх використання , доля можливих поліпшень орендованого майна, здійснені за рахунок амортизаційних відрахувань, є власністю орендодавця, незмінність права власності на Об'єкт оренди, нормативи, правила, інструкції, дозволи, порядок доступу власника до об"єкту оренди, ризик випадкової загибелі Об'єкта оренди, порядок обслуговування Об'єкта оренди (розділ, стаття 4), сплати комунальних платежів
Відповідно до розділу (статті) 5 договору сторони погодили розмір орендної плати та порядок розрахунків, зазначивши, шо .
- п.5.1. - Орендна плата нараховується за весь фактичний термін оренди, який починається з дати приймання Орендарем Об'єкта оренди (п.3.1 цього Договору) та завершується датою повернення Об'єкта оренди Орендодавцю, як це передбачено статтею 6 цього Договору.
- п.5.2.- Сторони погодились, що за використання Об'єкта оренди Орендар сплачує Орендодавцю щомісячну орендну плату в розмірі 25,00 гривен (без ПДВ) за 1(один) кв. м. площі 42,6 кв. м приміщень Об'єкта оренди, що складає 1000 грн. (з ПДВ) за місяць. - п.5.2.1.- Орендна плата підлягає індексації відповідно до індексу інфляції.
- п.5.2.2. Розмір орендної плати підлягає перегляду щомісячно і визначається згідно додаткової угоди.
- п.5.3.Орендар сплачує орендну плату не пізніше 20 (двадцятого) числа поточного місяця. Орендна плата сплачується у тій формі, що взаємоприйнятна для обох Сторін та не заборонена при цьому чинним законодавством України.
Розділом (статтею 6 договору) сторонами узгоджено порядок повернення Об'єкта оренди, а саме :
- п. 6.1.- Після завершення строку оренди або у випадку дострокового припинення дії цього Договору Орендар зобов'язується протягом 60 календарних днів повернути Орендодавцю Об'єкт оренди,та сплати оренди за період звільнення у розмірі 20%.
Сторони також передбачили та погодили умови відповідальності сторін - розділ (стаття 7 договору) :
- п.7.1. - У випадку невиконання чи несвоєчасного виконання Орендарем чи Орендодавцем будь-якого грошового зобов'язання, що передбачене цим Договором, винна Сторона сплачує контрагенту пеню у розмірі 0,2% від простроченої суми за кожен день такого прострочення, але не більше розміру, що встановлений чинним законодавством України.
- п.7.4.- У випадку порушення положень цього Договору винна Сторона, крім сплати передбачених цим Договором штрафних санкцій, відшкодовує контрагенту збитки в повному обсязі.
- п.7.5. - Сторони можуть нести й іншу відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов цього Договору, якщо це обумовлено або буде передбачено чинним законодавством України.
Розділом (статтею 9 договору) погоджено умови та порядок припинення дії та зміна умов Договору :
- п.9.1.- Зміни і доповнення до цього Договору приймаються за взаємною згодою Сторін та оформляються у вигляді додаткових угод, які становитимуть невід'ємну частину цього Договору. Будь-які виправлення в тексті Договору чи його додатках не допускаються.
- п. 9.2.-Дія цього Договору припиняється у зв'язку з припиненням строку оренди.
- п.9.3 - Дія цього Договору може бути достроково припинена:
- п.9.3.1.- На вимогу Орендаря шляхом надіслання Орендодавцю письмового повідомлення про намір припинити дію Договору. В цьому випадку дія Договору оренди припиняється одночасно зі спливом 1 (одного календарного) місяця з дати отримання Орендодавцем вищезгаданого повідомлення або в інший більш пізній термін, що може бути вказаний Орендарем в надісланому повідомленні.
- п. 9.3.2 - Дія цього Договору може бути достроково припинена на вимогу Орендодавця, якщо:
• Орендар не сплатив орендної платив впродовж 1 календарного місяця з дня настання строку такого платежу.
• Внаслідок діяльності (дій чи бездіяльності) Орендаря значно погіршився стан Об'єкта оренди.
• Орендар використовує Об'єкт оренди не за його цільовим призначенням, як це
• Орендар порушує будь-який пункт цього Договору.
- п.9.3.3- У разі дострокового припинення дії Договору з інших підстав, Сторона, з ініціативи якої припиняється Договір, повинна повідомити іншу Сторону не пізніше ніж за три місяці.
Статтею 193 Господарського кодексу України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ч. 1 ст. 631 Цивільного кодексу України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
Позивач стверджує, що строк дії договору від 01.04.2019 сплив 01.04.2020, однак відповідач продовжує безпідставно використовувати орендоване майно позивача, в зв'язку з чим позивач просить суд висилити ПП "Телеорганізація Булава" з нежитлового приміщення загальною площею 42,6 кв.м., що знаходиться за адресою: м.Херсон, вул. Ярослава Мудрого, 46. Разом з тим, надана до матеріалів справи копія договору оренди нежитлових прміщень від 01.04.2018р. не містить дати закінчення строку дії даного договору.
Відповідач стверджує, і цей факт визнається позивачем, що сторони перебувають в договірних відносинах щодо спірного майна з 2014 року. Між ними укладалось за цей період декілька договорів оренди одного й того ж об"єкту - нежитлового приміщення загальною площею 42,6 кв.м., що знаходиться за адресою: м.Херсон, вул. Ярослава Мудрого, 46, з різними умовами щодо строку дії договору.
Суду дійсно надавався для огляду оригінал іншого договору оренди, але його позивачем не додано до матеріалів справи. Крім того, позивач посилається також і на наявність між сторонами договору № 3 від 13.05.2019р., який також суду не надано.
Відповідно до п.5 ст.236 ГПК України, суд може обгрунтовувати своє рішення лише дослідивши у судовому засіданні надані сторонами докази. Відтак, суд позбавлений можливості надати оцінку та дослідити доказ, який стороною не доданий до матеріалів справи.
Позивачем додано до позовної заяви копію вимоги до відповідача про сплату заборгованості та звільнення орендованого приміщення та про своє право розірвати договір в односторонньому порядку (а.с.24 на лицьовій стороні та на звороті ). Проте будь-яких доказів дійсного надсилання зазначеної вимоги відповідачу не надавалось.
Суд зазначає, згідно із ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч.1 ст.74 ГПК України).
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч.3 ст.74 ГПК України).
За приписами ст.76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч.1 ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із положеннями ст.ст.78, 79 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Оскільки позивачем ( адвокатом Лапко Е.М.) суду не було надано копію договору від 01.04.2019, суд не може підтвердити чи спростувати твердження позивача про закінчення строку дії договору, у зв'язку з чим суд приходить до висновку про відмову в задоволенні заявленої вимоги про виселення ПП "Телеорганізація Булава" з нежитлового приміщення загальною площею 42,6 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Херсон, вул. Ярослава Мудрого, 46, у зв'язку з недоведенням факту закінчення терміну дії договору оренди.
Відповідно до принципу диспозитивності господарського судочинства (ст.14 ГПК України) суд роглядає справу не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, наданих учасниками справи. Збирання або витребування доказів не є обов"язков суду, а є прямим обов"язком сторони.
Відтак, негативні наслідки ненадання доказів та недоведеність обставин справи несе сторона, яка не обгрунтувала свої вимоги.
Щодо заявленої вимоги про стягнення з відповідача 16 293,51 грн заборгованості з орендних платежів суд зазначає наступне.
В позовній заяві, стверджуючи про наявність боргу в сумі 16 293,51 грн (перша сторінка позовної заяви (в новій редакції) позивач посилається на акт взаємних розрахунків, який додано до матеріалів справи (а.с. 31).
В судовому засіданні 03.09.2021 суд звернув увагу позивача, що наданий ним акт не підписаний головним бухгалтером ГО ХОО ФСТ "Динамо" України О.І. Бедза та не скріплений печаткою організації. Суду було надано на огляд оригінал акту, однак він не відрізнявся від наданої суду копії, також не підписаний жодною із сторін та не скріплений печатками.
В таблиці наданого акту (а.с.31) зазначено, що сальдо на початок становить 5293,51 грн, починаючи з 15.01.2020 до 31.12.2020 щомісячно нараховано в графі дебет 1000,00 грн, в графі Кредит зазначено що 19.03.2020 було надходження 1000,00 грн, 08.07.2020 зафіксовано надходження 1000,00 грн та 07.10.2020 рахується 3000,00 грн, а всього 5000,00 грн. Сальдо на кінець періоду відповідно до наданого акту становить 12 293,51грн.
Відповідач стверджує, що станом на 31.03.2020 згідно Акту звірки (який також суду не було надано) становить 7 293,51 грн, яка складається з заборгованості з орендної плати за 2016 рік, яка повинна була бути списана за домовленістю сторін в рахунок ремонту орендарем даху та 293,51 грн - земельного податку, який помилково був нарахований відповідачу. Відповідач підтвердив, що у березні та липні було перераховано 2 000,00 грн, тому на його думку залишок богу по орендній платі становить 4 000,00 грн.
Позивач заперечував щодо тверджень відповідача, однак позивачем так і не надано жодного належного та допустимого доказу в розумінні ст. 73 ГПК України на підтвердження заявлених до стягнення 16 293,51 грн заборгованості з орендних платежів.
Разом з тим, у акті звірки взаємних розрахунків за 2020р. (а.с.31) не зазначено - на виконання якого саме укладеного між сторонами договору цей документ складено.
Крім того, відсутні відомості та пояснення стосовно суми 5293,51грн. ( сальдо на початок 2020р.) неможливо встановити дату виникнення та зміст цієї вимоги.
Як зазначено у постанові Верховного Суду від 05.03.2019 по справі № 910/1389/18,
«Відповідно до вимог чинного законодавства акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій.
Акт відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом.
Разом з цим, акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб'єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо.
Однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб.
Як правило, акти звірок розрахунків (чи заборгованості) складаються та підписуються бухгалтерами контрагентів і підтверджують остаточні розрахунки сторін на певну дату. Відсутність в акті звірки підписів перших керівників сторін або інших уповноважених осіб, які мають право представляти інтереси сторін, у тому числі здійснювати дії, направлені на визнання заборгованості підприємства перед іншими суб'єктами господарювання, означає відсутність в акті звірки юридичної сили документа, яким суб'єкт господарської діяльності визнає суму заборгованості.
Підписання акту звірки, у якому зазначено розмір заборгованості, уповноваженою особою боржника, та підтвердження наявності такого боргу первинними документами свідчить про визнання боржником такого боргу.
Відповідно до частини 7 статті 8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", головний бухгалтер або особа, на яку покладено ведення бухгалтерського обліку підприємства (далі - бухгалтер), зокрема забезпечує дотримання на підприємстві встановлених єдиних методологічних засад бухгалтерського обліку, складання і подання у встановлені строки фінансової звітності; організує контроль за відображенням на рахунках бухгалтерського обліку всіх господарських операцій; забезпечує перевірку стану бухгалтерського обліку у філіях, представництвах, відділеннях та інших відокремлених підрозділах підприємства.
Отже, відповідно до вимог чинного законодавства бухгалтер, який підписав акт звірки, має такі повноваження в межах здійснення ним бухгалтерського обліку та посадових обов'язків.
Таким чином, акти звірки взаємних розрахунків, підписані уповноваженою особою відповідача (боржника) є доказами, що свідчать про фактичне визнання відповідачем наявності у нього перед позивачем боргу.
Перебіг строку позовної давності до зазначеної вимоги, як і до вимоги про стягнення основного боргу за договором, переривається на підставі частини 4 статті 267 Цивільного кодексу України у зв'язку з підписанням відповідачем актів звірки взаємних розрахунків за договором, тобто переривався у зв'язку з вчиненням відповідачем (боржником) дій, що свідчать про визнання ним свого боргу, та згідно із частиною 3 зазначеної норми перебіг строку позовної давності після переривання починається заново.».
Разом з тим, суд встановив, що акт звірки взаємних розрахунків (і його копія, а.с.31, і оригінал, який надавався для огляду) не були підписані навіть головним бухгалтером позивача. Підпис головного бухгалтера відповідача також відсутній.
Крім того, позивачем з посиланням на положення ст. 785 ЦК України та п. 7.1. договору від 01.04.2019 нараховано неустойку за неналежне виконання умов договору в сумі 1524,33 грн.
Суд зазначає, що відповідно до ч.2 статті 785 Цивільного кодексу України якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.
Неустойка, стягнення якої передбачено частиною другою статті 785 Цивільного кодексу України, є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин і визначається як подвійна плата за користування річчю за час прострочення.
Однак, позивачем не надано договору, будь-якого розрахунку нарахованої суми неустойки, не зазначено порядку та строку, за який вона нарахована, а зважаючи на той факт, що позивачем не доведено факт прострочення строку повернення майна, то суду не наведено та не доведено - з якого періоду нарахована заявлена сума.
Аналогічна ситуація прослідковується і з нарахованими 2000 грн за фактичне користування майном за січень-лютий 2021 року.
Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 74 ГПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
При цьому, відповідно до ст. 73 ГПК доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно зі ст. 77 ГПК допустимість доказів полягає у тому, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
У п. п. 1- 3 ч. 1 ст. 237 ГПК передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.
Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 03.12.2019 у справі № 904/10956/16 рішення не може ґрунтуватися на припущеннях і поясненнях однієї зі сторін. З 15.12.2017 принцип "об'єктивної істини", який полягав в обов'язку суду з'ясовувати усі дійсні обставини, пов'язані зі спірними правовідносинами, виключений із ГПК.
Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.
Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (п. 1 ст. 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23 серпня 2016 року у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 ГПК).
У зв'язку з недоведенням позивачем наданими доказами факту закінчення строку дії договору оренди приміщення, суд вважає недоведеним факт незаконного безпідставного використання орендованого приміщення відповідачем.
Враховуючи все викладене суд приходить до висновку, що всі заявлені вимоги позивачем не доведені належними та допустимими доказами, в зв'язку з чим суд відмовляє в їх задоволені.
При цьому, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, викладену у справі «Проніна проти України» у рішенні від 18.07.2006 та у справі «Трофимчук проти України» у рішенні від 28.10.2010, в яких зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
Відповідно до ст. 129 ГПК України, судові витрати покладаються на позивача.
Керуючись статтями 73, 74, 123, 129, 232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. В задоволені позовних вимог відмовити в повному обсязі.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення, з урахуванням приписів ч.4 розділу Х Прикінцевих положень Господарського процесуального кодексу.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення оформлено і підписано 30.11.2021
Суддя Т.Г. Пінтеліна