вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
08.12.2021м. ДніпроСправа № 904/8255/21
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Фещенко Ю.В.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) представників сторін, справу
за позовом Акціонерного товариства "ДніпроАзот" (м. Кам'янське, Дніпропетровська область)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інженерно-технічний центр "Категорія Техно" (м. Дніпро)
про стягнення заборгованості за договором про виконання робіт № 674/21-21 від 06.05.2021 в загальному розмірі 151 300 грн. 00 коп.
Акціонерне товариство "ДніпроАзот" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інженерно-технічний центр "Категорія Техно" (далі - відповідач) заборгованість за договором про виконання робіт № 674/21-21 від 06.05.2021 в загальному розмірі 151 300 грн. 00 коп.
Ціна позову складається з наступних сум:
- 124 100 грн. 00 коп. - пеня за порушення строків виконання першого етапу робіт, передбаченого графіком виконання робіт до договору, нарахованої на підставі пункту 9.4. договору;
- 27 200 грн. 00 коп. - грошові кошти в якості забезпечення компенсації можливих витрат (втрат) замовника, пов'язаних із недотриманням виконавцем своїх зобов'язань, передбачених підпунктом 4.3.1. пункту 4.3. та пунктів 9.12., 13.14 договору, розраховані відповідно до пункту 9.13. договору.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань за договором про виконання робіт № 674/21-21 від 06.05.2021 в частині порушення строів виконання робіт, внаслідок чого на підставі пункту 9.4. договору позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача: пеню за період прострочення з 03.08.2021 по 19.08.2021 в сумі 124 100 грн. 00 коп. а також, на підставі пункту 9.13. договору, грошові кошти у розмірі 20% від загальної суми договору, в якості забезпечення компенсації можливих витрат (втрат), пов'язаних із недотриманням зобов'язань за договором, у сумі 27 200 грн. 00 коп. Крім того, позивач зазначає, що ним враховано передбачений договором значний розмір штрафних санкцій, тому до стягнення заявлений зменшений за власною ініціативою їх розмір.
Також, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 270 грн. 00 коп.
Ухвалою господарського суду від 11.10.2021 позовну заяву було прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.
З приводу дотримання прав відповідача під час розгляду даної справи судом, слід зазначити таке.
Частиною 2 статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" визначено, що в Єдиному державному реєстрі містяться відомості щодо юридичної особи, зокрема, про місцезнаходження останньої.
Місцезнаходження юридичної особи при здійсненні державної реєстрації, відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" вноситься до відомостей про цю юридичну особу. За змістом частини 4 статті 17 вказаного Закону, державній реєстрації підлягають зміни до відомостей про юридичну особу, що містяться у Єдиному державному реєстрі, тобто і зміна місцезнаходження, про що юридична особа має звернутись із відповідною заявою. Не вживши заходів для внесення до Єдиного державного реєстру відомостей про зміну свого місцезнаходження (в разі такої зміни), юридична особа повинна передбачати або свідомо допускати можливість настання певних негативних ризиків (зокрема щодо неотримання поштової кореспонденції).
На підтвердження адреси відповідача судом долучено до матеріалів справи витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 08.10.2021, з якого вбачається, що місцезнаходженням відповідача є: 49038, м. Дніпро, вулиця Курчатова, будинок 7, офіс 318 (а.с.100), на яке і була направлена кореспонденція господарського суду для відповідача.
Слід відзначити, що аналогічна адреса відповідача зазначена у спірному договорі від 06.05.2021 (а.с.21).
Відповідно до частини 3 статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
Відповідно до частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є:
1) день вручення судового рішення під розписку;
2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи;
3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення;
4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;
5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Ухвала суду від 11.10.2021 була надіслана відповідачу за його офіційною адресою згідно з витягом Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, однак вказане поштове відправлення було повернуто за зворотною адресою з довідкою Акціонерного товариства "Укрпошта" форми 20 "Адресат відсутній за вказаною адресою" (а.с. 104-108).
Отже, в розумінні частини 3 статті 120 Господарського процесуального кодексу України відповідач є належним чином повідомлений про розгляд даної справи судом; ухвала суду від 11.10.2021 вважається врученою відповідачу 28.10.2021 (а.с.104).
З огляду на викладене, суд зазначає також таке.
Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Верховного Суду від 18.03.2021 у справі № 911/3142/19, від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).
До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її офіційним місцезнаходженням, визначеним у відповідному державному реєстрі) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.
Крім того, частиною 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Отже, в разі коли фактичне місцезнаходження особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.
Також судом враховані положення Правил надання послуг поштового зв'язку, визначені постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 05.03.2009 (далі - Правила).
Так, порядок доставки поштових відправлень, поштових переказів, повідомлень про вручення поштових відправлень, поштових переказів, періодичних друкованих видань юридичним особам узгоджується оператором поштового зв'язку разом з юридичною особою. Для отримання поштових відправлень юридична особа повинна забезпечити створення умов доставки та вручення поштових відправлень відповідно до вимог Закону України "Про поштовий зв'язок", цих Правил (пункт 94 Правил).
Відтак, повна відповідальність за достовірність інформації про місцезнаходження, а також щодо наслідків неотримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням покладається саме на юридичну особу (фізичну особу-підприємця).
У разі якщо копію прийнятого судового рішення (ухвали, постанови, рішення) направлено судом листом за належною поштовою адресою, тобто повідомленою суду учасником справи, і повернено підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання чи закінчення строку зберігання поштового відправлення, то вважається, що адресат повідомлений про прийняте судове рішення.
Вказана правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 923/1432/15.
Також, суд наголошує, що за змістом статей 2, 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" вбачається, що кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.
З урахуванням наведеного, відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області по даній справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень.
Враховуючи викладене, неперебування відповідача за місцем його державної реєстрації чи небажання отримати поштову кореспонденцію та, як наслідок, ненадання відзиву, не є перешкодою розгляду справи судом за наявними матеріалами і не свідчить про порушення норм процесуального права саме зі сторони суду.
Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 03.03.2018 у справі № 911/1163/17 та від 10.05.2018 у справі № 923/441/17.
За таких обставин можна дійти висновку, що невручення ухвали суду відбулось через недотримання відповідачем вимог законодавства щодо забезпечення отримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням (поштовою адресою), що розцінюється судом як фактична відмова від отримання адресованих йому судових рішень (ухвал). Відповідач, у разі незнаходження за своєю офіційною (юридичною) адресою, повинен був докласти зусиль щодо отримання поштових відправлень за цією адресою або повідомлення суду про зміну свого місцезнаходження.
Більше того, права відповідача, як учасника справи, не можуть забезпечуватись судом за рахунок порушення прав позивача на своєчасне вирішення спору судом, що є безпосереднім завданням господарського судочинства, та яке відповідно до норм частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Так, ухвалою суду від 11.10.2021, з урахуванням вимог частини 8 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, судом було запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву протягом 15-ти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Судом також враховані Нормативи і нормативні строки пересилання поштових відправлень, затверджені наказом Міністерства інфраструктури України № 958 від 28.11.2013, на випадок направлення відповідачем відзиву на позовну заяву або клопотання до суду поштовим зв'язком.
Однак, станом на 08.12.2021 строк на подання відзиву на позовну заяву, з урахуванням додаткового строку на поштовий перебіг, закінчився.
Будь-яких клопотань про продовження вказаного процесуального строку у порядку, передбаченому частиною 2 статті 119 Господарського процесуального кодексу України, до суду від відповідача не надходило; поважних причин пропуску вказаного строку суду також не повідомлено.
Згідно із частиною 1 статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.
Слід також зауважити, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України).
Суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на надання відзиву на позовну заяву та вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами.
Враховуючи предмет та підстави позову у даній справи, суд приходить до висновку, що матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення, оскільки у відповідача було достатньо часу для подання як відзиву на позову заяву так і доказів погашення спірної заборгованості, у разі їх наявності, чого відповідачем зроблено не було, будь-яких заперечень чи відомостей щодо викладених у позовній заяві обставин відповідачем суду також не повідомлено.
Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.
Відповідно до частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, а також доводи, викладені у відзиві на позовну заяву, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті,
Предметом доказування у даній справі є обставини, пов'язані з укладенням договору підряду, строку його дії, порядок та строки виконання робіт, факт виконання та передачі робіт замовнику або наявність прострочення виконання робіт; наявність підстав для стягнення пені та інших грошових коштів за договором.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Так, 06.05.2021 між Акціонерним товариством "ДніпроАзот" (далі - замовник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інженерно-технічний центр "Категорія Техно" (далі - виконавець, відповідач) було укладено договір про виконання робіт № 674/21-21 (далі - договір, а.с.214-21), відповідно до умов пункту 1.1. якого в порядку і на умовах, визначених договором, виконавець зобов'язується на свій ризик, своїми силами та коштами виконати роботи в залізничному цеху АТ "ДніпроАзот" з капітального та середнього ремонту залізничних колій, середнього ремонту стрілочних переводів та одиночній заміні шпал (далі - роботи), та здати замовнику закінчені роботи, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити закінчені роботи.
До договору сторонами були підписані:
- Графік виконання робіт (додаток № 1) (а.с.22-23);
- Договірна ціна (додаток № 2) (а.с.24);
- Локальний кошторис (додаток № 3) (а.с.25-27);
- Протокол узгодження договірної ціни (додаток № 4) (а.с.28);
- Перелік матеріалів (додаток № 5) (а.с.29).
У пункті 13.1. договору сторони визначили, що договір набирає чинності з моменту його укладення сторонами та діє до 30.06.2022, а в частині гарантійних зобов'язань виконавця - до спливу гарантійного строку на виконані роботи.
Доказів визнання недійсним вказаного договору сторонами суду не надано.
Судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором підряду, який підпадає під правове регулювання норм глави 61 розділу ІІІ Книги п'ятої Цивільного кодексу України.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Згідно з пунктом 1.2. договору предмет, склад, обсяги етапи та строки виконуваних робіт за договором визначені:
- графіком виконання робіт (далі - графік) (додаток № 1 до договору);
- договірною ціною (додаток № 2 договору);
- локальним кошторисом (додаток № 3 договору);
- протоколом узгодження договірної ціни (додаток № 4 договору);
- переліком матеріалів (додаток № 5 договору), які узгоджуються обома сторонами та є невід'ємними частинами договору.
У пункті 1.3. договору сторони погодили, що результатом виконаних робіт за договором є відремонтовані залізничні колії, стрілочні переводи та замінені шпали.
Відповідно до частини 1 статті 843 Цивільного кодексу України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.
Відповідно до пункту 2.1. договору вартість робіт у договорі є договірною, твердою і зміні у бік збільшення не підлягає. Загальна вартість робіт, що є предметом договору (загальна сума договору) зазначена у протоколі узгодження договірної ціни (додаток № 4 до договору) та складає 1 825 000 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ (20%) - 304 166 грн. 67 коп.
Відповідно до статті 846 Цивільного кодексу України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов'язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов'язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.
Пунктом 3.1. договору визначено, що види робіт та строки їх виконання визначаються сторонами у графіку (додаток № 1 до договору).
Так, згідно з графіком виконання робіт (додаток № 1 до договору) строк виконання робіт першого етапу встановлений з 01.07.2021 до 31.07.2021.
Згідно з пунктом 2.4. договору замовник здійснює оплату по факту виконання виконавцем робіт по відповідному етапу після перевірки достовірності результатів робіт по відповідному етапу і підписання замовником наданих виконавцем "Акту приймання виконаних будівельних робіт", за формою № КБ-2в та "Довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати" за формою № КБ-3 по відповідному етапу, за умови надання документів, які підтверджують витрати виконавця на відрядження працівників, що враховані кошторисною документацією, протягом 60 календарних днів від дати підписання замовником зазначених документів та надання виконавцем замовнику рахунку та всіх документів, які підлягають переданню замовнику відповідно до умов договору та/або вимог чинного законодавства України. У разі неотримання замовником від виконавця всіх необхідних документів строк оплати виконаних робіт продовжується на час прострочення надання відповідних документів.
Відповідно до частини 1 статті 853 Цивільного кодексу України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.
Згідно з частиною 4 статті 882 Цивільного кодексу України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.
Доказів виконання відповідачем робіт за спірним договором, зокрема, актів приймання виконаних будівельних робіт за будь-яким етапом робіт, матеріали справи не містять; відомостей щодо їх виконання сторонами суду не повідомленою
При цьому, як зазначає позивач, з 01.07.2021 виконавець не розпочав роботи з капітального та середнього ремонту залізничних колій, середнього ремонту стрілочних переводів та одиночній заміні шпал.
У зв'язку із невиконанням зобов'язань виконавця за договором, АТ "ДніпроАзот" неодноразово надсилало листи на адресу виконавця про необхідність розпочати роботи за договором з попередженнями про застосування штрафних санкцій за прострочення виконання робіт відповідно до умов договору, а саме: листи № 007/565 від 07.07.2021 (ас.30) та №007/576 від 14.07.2021 (а.с.31).
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем було надано відповідь - лист № 62/КТ від 15.07.2021, в якому ТОВ "Інженерно-технічний центр "Категорія Техно" повідомило АТ "ДніпроАзот", що через форс-мажорні обставини, а саме: через погодні спекотні умови та температуру повітря на території України, яка становить та буде триматися більше ніж 30-38 градусів С, та яка перевищує допустимі 28 градусів С, що встановлені санітарними нормами України для працівників, які постійно перебувають на відкритому повітрі і не мають змоги знаходитися у захисних приміщеннях, початок виконання робіт за договором потребує переносу на 01.08.2021 (а.с.32).
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем вживалися заходи досудового врегулювання спору, а саме: 02.08.2021 АТ "ДніпроАзот" було направлено претензію-вимогу №016/51/ГК від 02.08.2021 із вимогами невідкладно розпочати виконання роботи першого етапу, надати документи згідно з пунктом 13.14 договору, а також із вимогами про сплату штрафних санкцій за порушення умов договору і грошових коштів в якості забезпечення компенсації можливих втрат за порушення виконавцем пунктів 4.3, 9.12, 13.14 договору (а.с.34-40).
У відповідь на вказану претензію ТОВ "Інженерно-технічний центр "Категорія Техно" надало заперечення № 68/КТ від 10.08.2021, відповідно до яких вимоги, викладені у претензії № 016/51/ГК від 02.08.2021, не визнало, фінансові претензії пропонувало скасувати (а.с.41-43).
В подальшому, 19.08.2021 АТ "ДніпроАзот" направило відповідь на заперечення №68/КТ від 10.08.2021 із повторними вимогами про сплату штрафних санкцій за порушення умов договору і грошових коштів в якості забезпечення компенсації можливих втрат за порушення виконавцем пунктів 4.3, 9.12, 13.14 договору (а.с.44-47).
Умовами пункту 4.1. договору визначені права замовника, так, зокрема, згідно з підпунктом 4.1.5 договору, замовник має право відмовитися від договору та вимагати відшкодування збитків, якщо виконавець своєчасно не розпочав роботи (етап робіт) або виконує їх настільки повільно, що закінчення їх у строк, визначений договором, стає неможливим. Про відмову від договору замовник письмово повідомляє виконавця. Повідомлення про відмову від договору направляється замовником виконавцю поштою, цінним листом з описом вкладення і повідомленням про вручення поштового відправлення. Сторони узгодили, що у випадку розірвання договору за ініціативою замовника він вважається таким, що достроково припинив свою дію за взаємною згодою сторін, з 10-го календарного дня від дати направлення замовником виконавцю повідомлення про відмову від договору.
Як вбачається з матеріалів справи, 20.08.2021, у зв'язку з невиконанням виконавцем своїх зобов'язань за договором, керуючись частиною 2 статті 849 Цивільного кодексу України та пунктами 4.1.5, 4.1 договору, на адресу ТОВ "Інженерно-технічний центр "Категорія Техно" було відправлено повідомлення про відмову від договору про виконання робіт № 674/21-21 від 06.05.2021 (а.с.48). Докази направлення вказаного повідомлення відповідачу 20.08.2021 наявні в матеріалах справи (а.с.49). Вказане повідомлення було отримано відповідачем 30.08.2021, що вбачається з повідомлення про вручення поштового відправлення № 5190905901097 (а.с.49 на звороті).
Отже, враховуючи умови пункту 4.1. договору, а також наявність підстав та дотримання позивачем умов цього пункту під час реалізації свого права на відмову від договору, судом встановлено, що договір є розірваним з 10-го календарного дня від дати направлення замовником виконавцю повідомлення про відмову від договору, а саме: 30.08.2021.
Звертаючись із позовом до суду, позивач посилається на порушення відповідачем зобов'язань за договором про виконання робіт № 674/21-21 від 06.05.2021 в частині порушення строків виконання робіт, у зв'язку з чим на підставі пункту 9.4. договору позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача: пеню за загальний період прострочення з 03.08.2021 по 19.08.2021 в сумі 124 100 грн. 00 коп. а також, на підставі пункту 9.13. договору, грошові кошти у розмірі 20% від загальної суми договору, в якості забезпечення компенсації можливих витрат (втрат), пов'язаних із недотриманням зобов'язань за договором, у сумі 27 200 грн. 00 коп. Крім того, позивач зазначає, що ним враховано передбачений договором значний розмір штрафних санкцій, тому до стягнення заявлений зменшений за власною ініціативою їх розмір.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з огляду на таке.
Відповідно до статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно зі статтею 174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір.
Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону та договору. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Згідно з частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Згідно з частиною 7 статті 193 Господарського кодексу України одностороння відмова від виконання умов договору не допускається.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом (зобов'язання).
Відповідно частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Наявність укладеного між сторонами справи договору про виконання робіт № 674/21-21 від 06.05.2021 свідчить на користь виникнення між ними майново-господарських зобов'язань, в силу яких, як-то встановлено приписами статей 173-175 Господарського кодексу України, одна сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони, а інша управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Проте, всупереч положень закону та умов вказаного договору відповідач не виконав свої зобов'язання перед позивачем щодо виконання робіт у встановлені договором строки. Доказів протилежного матеріали справи не містять.
Таким чином, відповідач порушив власне господарське зобов'язання за вказаним договором перед позивачем.
Відповідно до частини 2 статті 320 Господарського кодексу України якщо підрядник не береться своєчасно за виконання договору або виконує роботу настільки повільно, що закінчення її до строку стає явно неможливим, замовник має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.
Відповідно до частини 1 статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Поряд з цим, відповідно до частини 2 статті 849 Цивільного кодексу України якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.
У зв'язку з тим, що відповідач не приступив своєчасно до виконання робіт, внаслідок чого закінчення робіт у термін, встановлений договором стало неможливим, у позивача в силу закону (частини 2 статті 849 Цивільного кодексу України) та договору (пункту 4.1.. договору) виникло право на відмову від договору та відшкодування збитків.
Як було вказано вище, 20.08.2021 позивачем (замовником) було направлено відповідачу (виконавцю) повідомлення про відмову від договору про виконання робіт № 674/21-21 від 06.05.2021 (а.с.48). Докази направлення вказаного повідомлення відповідачу 20.08.2021 наявні в матеріалах справи (а.с.49). Вказане повідомлення було отримано відповідачем 30.08.2021, що вбачається з повідомлення про вручення поштового відправлення №5190905901097 (а.с.49 на звороті).
Отже, враховуючи умови пункту 4.1. договору, а також наявність підстав та дотримання позивачем умов цього пункту під час реалізації свого права на відмову від договору, судом встановлено, що договір є розірваним з 10-го календарного дня від дати направлення замовником виконавцю повідомлення про відмову від договору, а саме: 30.08.2021.
При цьому, з метою захисту законних прав та інтересів фізичних та юридичних осіб при укладанні різноманітних правочинів та договорів законодавство передбачає ряд способів, які сприяють виконанню зобов'язань - способи або види забезпечення виконання зобов'язань.
Правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов'язань передбачені, зокрема, приписами статей 549 - 552, 611, 625 Цивільного кодексу України.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).
У відповідності до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Так, у пункті 9.4. договору сторони передбачили, що за порушення строків виконання робіт (етапу робіт), виконавець сплачує замовнику пеню у розмірі 0,4% загальної суми договору, за кожний день прострочення виконання робіт. За прострочення виконання робіт (етапу робіт) більш ніж на 30 календарних днів виконавець, додатково до пені, і не виключаючи її, сплачує замовнику штрафу розмірі 10% загальної суми договору. У випадку прострочення виконання робіт (етапу робіт) більш ніж на 30 календарних днів, замовник має право відмовитися від договору. При цьому, договір припиняє свою дію через 10 календарних днів від дати направлення виконавцю письмового повідомлення замовника про відмову від договору.
Так, на підставі пункту 9.4. договору позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню за період прострочення з 03.08.2021 по 19.08.2021 в сумі 124 100 грн. 00 коп.
Господарським судом здійснено перевірку розрахунку пені, зробленого позивачем, та встановлено, що під час його проведення позивачем було вірно визначено період прострочення, арифметично розрахунок проведено також вірно. Отже, розрахунок пені, наведений у позовній заяві (а.с. 4), визнається судом обґрунтованим та таким, що відповідає вимогам законодавства, умовам договору та фактичним обставинам справи.
Враховуючи вищезазначене, є правомірними та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги в частині стягнення пені в сумі 124 100 грн. 00 коп.
Крім того, у пункті 13.14. договору сторонами було погоджено перелік документів, які мають бути надані виконавцем замовнику не пізніше ніж через 10 календарних днів з моменту його укладення.
Належних доказів виконання відповідачем (виконавцем) вказаного зобов'язання матеріали справи не місять.
Відповідно до пункту 9.13. договору сторони домовилися, що у випадку невиконання чи недотримання виконавцем будь-якого зі своїх зобов'язань чи обов'язків, передбачених пунктами 3.1, 3.2, 3.8, 3.10, 4.3-4.6, 5.3, 5.4, 6.1, 6.4, 7.1, 7.2, 7.4, 7.5, 7.9, 7.11, 7.12, 7.13, 9.10, 9.12, 13.7-13.16 договору, виконавець зобов'язується на вимогу замовника перерахувати на користь замовника грошові кошти у розмірі 20% загальної суми договору в якості забезпечення компенсації можливих витрат (втрат) замовника, пов'язаних із недотриманням виконавцем своїх зобов'язань чи обов'язків, передбачених пунктами 3.1, 3.2, 3.8, 3.10, 4.3-4.6, 5.3, 5.4, 6.1, 6.4, 7.1, 7.2, 7.4, 7.5, 7.9, 7.11, 7.12, 7.13, 9.10, 9.12, 13.7-13.16 договору. Сторони домовились, що сплата виконавцем замовнику коштів згідно з пунктом договору здійснюється у безспірному порядку не пізніше 10 календарних днів від дати направлення замовником вимоги виконавцю і є самостійним (грошовим) зобов'язанням виконавця перед замовником за договором.
Як було вказано судом вище, така вимога була направлена відповідачу та отримана останнім.
Як зазначає позивач, відповідно до пункту 13.14. договору документи щодо ТОВ "Інженерно-технічний центр "Категорія Техно" мали бути надані не пізніше 10 календарних днів з моменту укладення договору, однак ані у встановлений строк, ані разом із запереченнями на претензію (вимогу) № 016/51/ГК від 02.08.2021, ані на момент звернення із позовом до суду, вказані документи відповідачем не були надані.
При цьому, суд відзначає, що позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача суму, яка є меншою ніж та, що розрахована у відповідності до умов пункту 9.13. договору. З цього приводу позивач зазначив таке. Беручи до уваги те, що сума нарахованих позивачем штрафних санкцій за порушення відповідачем умов договору має значний розмір, а також враховуючи, що ціна на природній газ, який використовується позивачем при виробництві власної продукції (мінеральних добрив: аміаку, карбаміду, хлору рідкого) постійно збільшується, є непомірно великою та потребує значних витрат підприємства для його придбання, через що позивачу вкрай не вистачає оборотних коштів, з метою мінімізації витрат позивача на судовий розгляд, у тому числі на сплату судового збору, позивач вважає за необхідне заявити до стягнення з відповідача за порушення умов договору зменшені штрафні санкції у наступному розмірі:
- пеню за порушення строків виконання першого етапу робіт, передбаченого графіком виконання робіт до договору, відповідно до пункту 9.4 договору, у розмірі 124 100 грн. 00 коп.;
- грошові кошти в якості забезпечення компенсації можливих витрат (втрат) замовника, пов'язаних із недотриманням виконавцем своїх зобов'язань, передбачених пунктами 4.3.1, 9.12, 13.14 договору, відповідно до пункту 9.13 договору, у розмірі 27 200 грн. 00 коп. (тобто у зменшеному розмірі, ніж визначено у розрахунку).
Враховуючи, що матеріалами справи підтверджується та відповідачем не спростовано наявність підстав для застосування відповідальності, визначеної пунктом 9.13. договору, а також враховуючи, що розрахована позивачем та заявлена до стягнення сума не виходить за межі правомірної (є меншою), що є правом позивача, суд вважає вимоги щодо стягнення 27 200 грн. 00 коп. в якості забезпечення компенсації можливих витрат (втрат) замовника, пов'язаних із недотриманням виконавцем своїх зобов'язань, передбачених підпунктом 4.3.1. пункту 4.3. та пунктів 9.12., 13.14 договору, розраховані відповідно до пункту 9.13. договору, правомірними та такими, що підлягають задоволенню.
При цьому, судом під час прийняття рішення у даній справі проаналізовано фактичні обставин справи на предмет можливості застосування до них права суду на зменшення розміру штрафних санкцій, за наслідками чого суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України та статті 551 Цивільного кодексу України суд має право зменшити розмір штрафних санкцій (штрафу, пені).
Вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
Між тим, суд звертає увагу, що:
- відповідач не навів суду жодного аргументу та не надав жодного пояснення з приводу причин неналежного виконання умов спірного договору;
- матеріали справи не містять жодного доказу, який би свідчив про майновий стан відповідача;
- сторони знаходяться в рівних економічних умовах та штрафні санкції є спірозмірними порівняно з допущеним відповідачем порушенням та його наслідками;
- відсутність будь-яких об'єктивних поважних причин невиконання відповідачем зобов'язань за договором.
Суд відзначає, що вказане питання вирішується судом з урахуванням приписів статті 86 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Враховуючи вказане, суд не вбачає підстав для зменшення розміру штрафних санкцій у даній справі.
Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача; стягненню з відповідача на користь позивача підлягають 2 270 грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.
Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позовні вимоги Акціонерного товариства "ДніпроАзот" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інженерно-технічний центр "Категорія Техно" про стягнення заборгованості за договором про виконання робіт № 674/21-21 від 06.05.2021 в загальному розмірі 151 300 грн. 00 коп. - задовольнити у повному обсязі.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інженерно-технічний центр "Категорія Техно" (49038, м. Дніпро, вулиця Курчатова, будинок 7, офіс 318; ідентифікаційний код 33669421) на користь Акціонерного товариства "ДніпроАзот" (51909, Дніпропетровська область, м. Кам'янське, вулиця С.Х. Горобця, будинок 1; ідентифікаційний код 05761620) 124 100 грн. 00 коп. пені, 27 200 грн. 00 коп. грошових коштів в якості забезпечення компенсації можливих витрат (втрат) замовника та 2 270 грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено 08.12.2021.
Суддя Ю.В. Фещенко