ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 757/54908/20
провадження № 2/753/6064/21
(заочне)
"16" листопада 2021 р. Дарницький районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді Сирбул О.Ф.
за участю секретаря Лаптєвої Ю.М.
позивача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, -
встановив:
У квітні 2021 року позивач ОСОБА_1 (далі по тексту- позивач ОСОБА_1 ) звернувся до суду із зазначеним позовом до ОСОБА_2 (далі по тексту-відповідач ОСОБА_2 ) про стягнення коштів. В обґрунтування позову позивач посилався на те, що ОСОБА_1 та адвокат Лосіхін О.О. уклали договір про надання послуг з правової допомоги від 20 грудня 2018 року, для надання позивачу правової допомоги та бути представником і захисником у Бородянському районному суді Київської області по справі № 12017110120000739 від 19.07.2017. Сторони погодили суму гонорару у 2000 доларів США, на період до завершення даної справи або у будь-якому випадку до 31 грудня 2020 року (пункт 3.1 договору). Так як сума значна і у позивача було лише 8500 гривень (300 доларів США), сторони домовилися, про те, що суму коштів він буде віддавати частинами. На аркуші паперу формату А4 відповідач власноруч написав суму 2000 доларів США (про яку вони домовились, як гонорар за справу), а також написав дату коли забрав першу частину грошей у розмірі 300 доларів США (8500 грн.) і дату та суму коли він забере наступну частину, також поставив підпис на даному аркуші.
Решту грошей відповідач забирав частинами без розписок, квитанцій та будь-яких облікових документів. Була також усна домовленість про відшкодування транспортних витрат на судові засідання у розмірі 400 грн. за кожне. Транспортні витрати позивач виплачував, перераховуючи кошти зі свого карткового рахунку на рахунок відповідача через monobank, або адвокат ОСОБА_2 забирав готівку особисто без розписок, квитанцій та будь-яких облікових документів. Наприкінці 2019 року коли відповідач забрав частинами увесь гонорар (2000 доларів США) далі почав вимагати додаткові гроші для подальшого ведення справи тому, що справа, як сказав відповідач складніша чим йому здалося на початку і він хоче ще більше грошей.
У результаті чого, відповідач перестав з'являтися на судові засідання та належним чином не повідомляв про свою неявку. У подальшому позивач звертався до відповідача з метою з'ясування підстав пропуск судових засідань та питаннями щодо представлення його прав у суді.
Також, позивач пропонував відповідачу якщо він не хоче чи не може бути його захисником, повернути матеріали по справі, і також половину суми гонорару який становив 2000 доларів США, тобто 1000 доларів США, так як згідно укладеного договору, відповідач числився лише половину обумовленого терміну (пункт 3.1 договору). Відповідач у відповідь на звернення позивача відписався по мережі Viber, що на його думку він уже відпрацював оплачену суму, а також вказав, щоб позивач надалі шукав іншого адвоката. На телефонні дзвінки відповідач більше не відповідав, та не віддавав матеріали по справі, чим створив ситуацію коли позивач не міг належним чином захищати свої інтереси у суді.
12.08.2020 позивач звертався зі скаргою до Кваліфікаційно-Дисциплінарної комісії адвокатури Київської області.
11.11.2020 рішенням Дисциплінарної палати Кваліфікаційно-Дисциплінарної комісії адвокатури Київської області застосувано до відповідача дисциплінарне стягнення у вигляді зупинення права на заняття адвокатською діяльністю строком на 1 рік, що підтверджує з боку відповідача грубі та систематичні порушення адвокатом Правил Адвокатської етики та професійних обов'язків.
Після отримання висновку КДКА Київської області щодо відповідача №288/2020, ОСОБА_2 позивачем було запропоновано вирішити питання стосовно повернення частини гонорару, або в іншому випадку позивач змушений звертатися до суду, проте вказані звернення залишені відповідачем поза увагою.
Порушення дотримання умов укладеного договору з відповідачем, а саме самоусунення відповідача, відмова в односторонньому порядку надавати послуги у межах та строки які описані у відповідному договорі. При цьому вищезазначене сталося відразу після отримання відповідачем усієї оплати за дані послуги, чим було викликане глибоке відчуття несправедливості та розчарування.
Описаними діями відповідач створив умови додаткових переживань стосовно можливої втрати важливих документів серед яких знаходилися оригінали відгуків та характеристик з попередніх місць роботи.
Вищевказані дії написання заяв, скарг, відвідування дисциплінарних комісій займали велику кількість часу та постійно супроводжувалися душевними муками стосовно несправедливості, яка виникла з вини відповідача який не дотримувався умов договору та не бажанням з його сторони вирішувати питання по даній ситуації шляхом переговорів, завдали позивачу моральної шкоди.
Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду із вказаним позовом, у вимогах якого просив суд: - стягнути з відповідача ОСОБА_2 на його користь суму 30 687 грн. (з яких 28 490 грн. = 1000 доларів США по курсу Нацбанку на 01.12.2020 та 2197 грн. оплата за організаційно технічне забезпечення проведення засідання КДКА Київської області); - стягнути з ОСОБА_2 на його користь 100 000 грн. моральної шкоди.
Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 10.06.2021 відкрито провадження у справі розгляд якої здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження.
У судовому засіданні позивач позов підтримав та просив його задовольнити, надавши пояснення аналогічні змісту позовної заяви.
Відповідач у судове засідання не з'явився, хоча про день, час і місце слухання справи повідомлявся судом належним чином, про причини неявки суд не повідомив. Клопотань про відкладення розгляду справи, відзив на позовну заяву до суду не надійшло.
Згідно із ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
За таких обставин, суд вважає за можливе розглядати і вирішувати справу відповідно до вимог ст.ст. 280, 281 ЦПК України.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 89 ЦПК України).
Дослідивши матеріали справи суд прийшов до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
За правилами ч. 1 ст. 12 ЦПК України та згідно з п. 4 ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно з частиною другою статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно зі статтями 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір.
Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.
Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Отже, дослідивши повно та всебічно обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані по справі докази, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, виходячи зі свого внутрішнього переконання, суд дійшов висновку про необхідність відмови в задоволенні заявлених позовних вимог з наступних підстав.
Так, відповідно до п. 1 умов договору Адвокат зобов'язується в порядку та на умовах визначених даним договором надавати правову допомогу Клієнту, а Клієнт зобов'язується прийняти та оплатити надані послуги та фактичні витрати на надання таких послуг.
Під правовою допомогою в даному Договорі сторони розуміють здійснення юридичних та фактичних дій щодо захисту законних інтересів Клієнта, як сторони кримінального провадження (п. 1.2 умов договору).
Надання будь-яких інших послуг Адвокатом Клієнту, здійснюється на підставі додаткової угоди до цього Договору. (п. 1.3 умов договору).
Витрати зі сплати зборів та платежів, пов'язаних з виконанням даного договору (в тому числі, але не обмежуючись: судовий збір, реєстраційний збір та плата за отримання витягів тощо); витрати з проведення необхідних експертиз, отримання висновків спеціалістів, надання послуг і/або виконання робіт третіми особами, які є необхідними для виконання умов даного договору несе Клієнт. (п. 2.2 умов договору).
Адвокат зобов'язується надати послуги протягом строку, необхідного для надання послуги, але у будь-якому випадку до 31 грудня 2020 року (п. 3.1 умов договору).
У випадку якщо неможливість виконання договору у встановлені строки, що сталася внаслідок дій Клієнта (ненадання довіреностей, затягування строків підписання документів тощо) Адвокат звільняється від будь-якої відповідальності за цим договором.
Адвокат здійснює представництво інтересів Клієнта в судах у строки та терміни, що встановлюються судом (п.3.2 умов договору).
Адвокат передає Клієнту виконані роботи разом з Актами виконаних робіт або надсилає акти виконаних робіт на адресу Клієнта вказану в Договорі. Обов'язок вчасного отримання кореспонденції покладається на Клієнта.
Клієнт зобов'язаний підписати Акти виконаних робіт протягом двох робочих днів або надати свої заперечення Адвокату в той же строк. (п. 3.4 умов договору).
Якщо Клієнт не підписав Акти виконаних робіт та не надав свої заперечення протягом строку, вказаного в п. 3.4. Договору, такі Акти виконаних робіт вважаються підписаними, а роботи прийняті в повному обсязі (п. 3.5 умов договору).
Відповідно до п. 4.3.1. Адвокат має право в односторонньому порядку відмовитись від виконання робіт/надання послуг у випадку неналежного виконання умов договору Клієнтом і/а бо у випадку виявлення неправомірних дій Клієнта (в тому числі тих, що тягнуть цивільну, дисциплінарну, адміністративну або кримінальну відповідальність) і/або у випадку виявлення конфлікту інтересів письмово попередивши Клієнта за п'ять днів.
Відповідно до п. 4.3.2. Адвокат має право вимагати від Клієнта надання копій та оригіналів документів, вчинення інших дій Клієнтом, з метою надання послуг.
Відповідно до п. 4.3.3. Адвокат має право на компенсацію витрат, здійснених ним, з метою виконання доручення Клієнта.
Сторони несуть відповідальність за невиконання, а також неналежне виконання умов цього Договору відповідно до вимог чинного законодавства України(п. 5.1 умов договору).
Адвокат не надає жодних гарантій стосовно виконання доручення Клієнта та не несе будь-якої відповідальності за прийняті рішення органами судової влади, іншими державними органами, підприємствами, установами, організаціями за наслідками виконання наданого доручення (п. 5.2 умов договору).
Адвокат не несе відповідальності за порушення строків виконання цього договору, якщо це сталося внаслідок прийняття відповідних рішень органами судової влади, іншими державними органами, підприємствами, установами, організаціями. (п. 5.3 умов договору).
Відповідно до п. 6.8 підписанням цього договору Клієнт з метою виконання Адвокатом наданого доручення надає останньому право бути представником та захисником у Бородянському районному суді Київської області та у всіх органах, установах, підприємствах, організаціях незалежно від їх форм власності та підпорядкування (в тому числі в органах державної влади та управління, міністерствах, відомствах, державних комітетах та підвідомчих їм органах, органах внутрішніх справ, прокуратури, державній фіскальній службі, державній виконавчій службі та приватними виконавцями, громадських організаціях, тощо), перед фізичними особами, в органах нотаріату (перед державними нотаріальними конторами, приватними нотаріусами та нотаріальними архівами) а також у судових органах України, з усіма правами, які надаються стороні у судовому процесі: знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії з документів, долучених до справи, одержувати копії рішень, ухвал, брати участь у судових засіданнях, подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, задавати питання іншим особам, які беруть участь у справі, а також свідкам, експертам, спеціалістам, заявляти клопотання та відводи, давати усні та письмові пояснення судові, подавати свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти клопотань, доводів і міркувань інших осіб, знайомитися з журналом судового засідання, знімати з нього копії та подавати письмові зауваження з приводу його неправильності чи неповноти, прослуховувати запис фіксування судового засідання технічними засобами, робити з нього копії, подавати письмові зауваження з приводу його неправильності чи неповноти, оскаржувати рішення і ухвали суду, користуватися іншими процесуальними правами, встановленими законом; перед правоохоронними органами, органами прокуратури, судовими органами, органами державної виконавчої служби та приватними виконавцями тощо з усіма правами, що надаються Кримінальним процесуальним кодексом України захиснику і/або представнику будь-якого учасника кримінального провадження (свідка, потерпілого, підозрюваного, обвинуваченого, цивільного позивача, цивільного відповідача).
В тому числі бути представником з усіма вище переліченими правами у Бородянському районному суді Київської області.
Отже, при укладенні договору про надання правової допомоги між сторонами досягнуто згоди з усіх істотних умов: предмет, умови та порядок його виконання, порядок оплати, відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору. Угода укладена в письмовій формі, сторони угоди мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення сторін було вільним і відповідало їхній внутрішній волі, що підтверджується їх підписами.
Відтак, укладений між сторонами договір визначає права та обов'язки кожної сторони, а саме адвоката - надати правову допомогу та захист, клієнта - сплатити послуги з надання правової допомоги.
Відповідно до вимог ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги, який укладається в письмовій формі.
Таким чином, договір про надання правової допомоги укладається відповідно до вимог Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.
Згідно із ч.1 п.п. 1, 2, 6, 7 ст. 19 Закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської, серед іншого, діяльності є: 1) надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; 2) складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; 6) представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами; 7) представництво інтересів фізичних і юридичних осіб, держави, органів державної влади, органів місцевого самоврядування в іноземних, міжнародних судових органах.
Відповідно до п. 4 ст. 1, ч. 3 ст. 27 Закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.
За змістом ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Звітно-виборчим З'їздом адвокатів України від 09.06.2017 затверджені Правила адвокатської етики.
Відповідно до ст.ст. 17, 33 Правил адвокатської етики в угоді про надання правової допомоги мають бути чітко і недвозначно визначені всі головні умови, на яких адвокат приймає доручення клієнта.
Таким чином, саме в договорі про надання правової допомоги визначається порядок обчислення гонорару, при встановленні розміру якого враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші фактори.
Отримуваний адвокатом за надання правової допомоги гонорар, який є єдиною допустимою формою отримання адвокатом винагороди за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту, має бути законним за формою і порядком внесення та розумно обґрунтованим за розміром і враховувати наряду з іншими факторами витрачений адвокатом час.
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України, зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Стаття 526 Цивільного кодексу України встановлює загальні умови виконання зобов'язань та закріплює основний принцип виконання зобов'язань - принцип належного виконання, що стосується як суб'єктів, так і предмета, строку чи терміну, місця і способу виконання. Так, згідно її положень зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутність таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 614 ЦК України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Відповідно до ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За договором про надання послуг, згідно з ч. 1 ст. 901 ЦК України, одна сторона виконавець зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник, згідно з вимогами ч. 1 ст. 903 ЦК України, зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Згідно ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами (ч. 1 ст. 905 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 906 ЦК України збитки, завдані замовнику невиконанням або неналежним виконанням договору про надання послуг за плату, підлягають відшкодуванню виконавцем, у разі наявності його вини, у повному обсязі, якщо інше не встановлено договором. Виконавець, який порушив договір про надання послуг за плату при здійсненні ним підприємницької діяльності, відповідає за це порушення, якщо не доведе, що належне виконання виявилося неможливим внаслідок непереборної сили, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно приписів норм ст.ст. 623, 906 ЦК України, тягар доказування факту невиконання або неналежним виконанням договору про надання послуг покладається на замовника послуг.
Договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін. Порядок і наслідки розірвання договору про надання послуг визначаються домовленістю сторін або законом (ст. 907 ЦК України).
Статтею 29 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що договір про надання правової допомоги може бути достроково припинений за взаємною згодою сторін або розірваний на вимогу однієї із сторін на умовах, передбачених договором. При цьому клієнт зобов'язаний оплатити адвокату (адвокатському бюро, адвокатському об'єднанню) гонорар (винагороду) за всю роботу, що була виконана чи підготовлена до виконання, а адвокат (адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язаний (зобов'язане) повідомити клієнта про можливі наслідки та ризики, пов'язані з достроковим припиненням (розірванням) договору.
Відповідно до статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
Статтею 654 ЦК України визначено, що зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.
Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Звітно-виборчим З'їздом адвокатів України від 09.06.2017 затверджені Правила адвокатської етики.
Відповідно до ст.ст. 17, 33 Правил адвокатської етики в угоді про надання правової допомоги мають бути чітко і недвозначно визначені всі головні умови, на яких адвокат приймає доручення клієнта.
Таким чином, саме в договорі про надання правової допомоги визначається порядок обчислення гонорару, при встановленні розміру якого враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші фактори.
Отримуваний адвокатом за надання правової допомоги гонорар, який є єдиною допустимою формою отримання адвокатом винагороди за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту, має бути законним за формою і порядком внесення та розумно обґрунтованим за розміром і враховувати наряду з іншими факторами витрачений адвокатом час.
Відповідно до ч. 2 ст. 78 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Таким чином, Законом передбачено можливість припинення дії договору про надання правової допомоги на вимогу однієї із сторін договору. Реалізація однією із сторін договору права на припинення договору в односторонньому порядку здійснюється шляхом повідомлення іншої сторони про прийняття відповідного рішення в позасудовому порядку.
Термін дії договору встановлюється за згодою сторін. Адвокат при веденні справи/наданні послуг повинен додержуватись взаємно обумовлених термінів ведення справи (п. 6.1 умов договору).
У ході судового розгляду встановлено, що позивач не повідомляв відповідача про розірвання договору та не звертався до суду з позовом про розірвання договору.
З наданих позивачем договору про надання правової допомоги від 20 грудня 2018 року вбачається, що сторони не передбачили умов про розірвання договору.
При цьому, відповідно до п. 4.3.1. Адвокат має право в односторонньому порядку відмовитись від виконання робіт/надання послуг у випадку неналежного виконання умов договору Клієнтом і/а бо у випадку виявлення неправомірних дій Клієнта (в тому числі тих, що тягнуть цивільну, дисциплінарну, адміністративну або кримінальну відповідальність) і/або у випадку виявлення конфлікту інтересів письмово попередивши Клієнта за п'ять днів.
Як вбачається зі скріншотів телефонних перемовин сторін вбачається, що адвокат зі свого боку повідомив позивача про те, що фактично в односторонньому порядку відмовився від надання юридичних послуг позивачу, після річного спливу виконання робіт з моменту укладення договору про надання правової допомоги.
У ході судового розгляду встановлено, що позивач не повідомляв відповідача про розірвання договору та не звертався до суду з позовом про розірвання договору.
Натомість в обґрунтування позову та на підтвердження доводів невиконання ОСОБА_2 умов договору, позивач долучив рішення Дисциплінарної палати Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Київської областівід 11.11.2020, яким застосовано до ОСОБА_2 дисциплінарне стягнення у вигляді зупинення права на заняття адвокатською діяльністю строком на один рік, за скаргою позивача 12.08.2020 надії адвоката ОСОБА_2 , тобто через значний проміжок часу з дати укладання договору про надання правої допомоги від 20.12.2018.
Наявність рішення Дисциплінарної палати Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Київської області від 11.11.2020 вказує на неналежне виконання адвокатом своїх обов'язків за договором станом лише на час прийняття комісією рішення, однак не означає, що ним не могло чи не було вжито заходів для виконання договірних обов'язків після притягнення до дисциплінарної відповідальності.
При цьому, посилання позивача на рішення Дисциплінарної палати Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Київської областіяк на підставу доведення порушення ОСОБА_2 умов укладеного договору є безпідставним та не можуть бути покладені в основу рішення, оскільки всі спори щодо якості наданих послуг та їх обсяг підлягають доведенню і підсудні суду.
Судом встановлено, що позивач не звертався до суду з позовом про розірвання укладеного договору про надання правої допомоги від 20.12.2018 укладених між позивачем та адвокатом Лосіхіним О.О., позивачем також не надано доказів розірвання договору у судовому порядку.
Зазначені обставини дають суду підстави вважати, що укладений між сторонами договір про надання правової допомоги діє і на час розгляду даної справи.
При цьому, факт накладення на адвоката дисциплінарного стягнення у вигляді зупинення права на заняття адвокатською діяльністю, не позбавляє позивача обов'язку довести наявність підстав для відповідальності відповідача за завдання збитків замовнику невиконанням або неналежним виконанням умов договору про надання послуг за плату з його вини (ч. 2 ст. 78 ЦПК України).
Незважаючи на те, що ОСОБА_2 на час розгляду даної справи втратив право на зайняття адвокатською діяльністю, суд зазначає, що договір укладався за взаємною згодою та вільним волевиявленням сторін, позивач погодився з умовами та розміром гонорару адвоката, доказів того, що зазначений правочин було розірвано або визнано у судовому порядку недійсним суду не надано, а тому діє презумпція правомірності правочину (ст. 204 ЦК України).
Крім того, відповідно до п. 2.1 сторони між собою погодили, що послуги договором оплачуються у порядку та розмірі передбаченому у додаткових угодах до цього Договору. Тоді як, будь-яких додаткових угод до матеріалів справи позивачем додано не було.
Окрім того, позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження своїх доводів про обставини передачі (сплати) коштів частинами відповідачу, оскільки з копії долученого аркушу паперу на якому відображені рукописні написи з датами та сумами коштів, які як вказує позивач передавав відповідачу за виконання послуг з представництва інтересів у суді за договором про надання правової допомоги від 20.12.2018, неможливо встановити факт отримання коштів саме адвокатом Лосіхіним О.О., а не іншою особою підстави отримання їх саме за представництво інтересів позивача, у разі отримання їх останнім.
Одним з основних принципів цивільного судочинства є принцип диспозитивності, згідно якого сторони вільно розпоряджаються своїми правами.
Так, розпорядившись своїми процесуальними правами на власний розсуд, позивач не надав суду належних та допустимих доказів, які б обґрунтовано підтверджували існування обставин, про які останній зазначає у позовній заяві. Вказані твердження ґрунтуються виключно на поясненнях самого позивача, з яких судом встановлено, що всі домовленості з відповідачем в усному порядку.
Щодо стягнення з відповідача оплату за організаційно технічне забезпечення проведення засідання КДКА Київської області у розмірі 2197,00 грн., суд також не вбачає підстав для задоволення вказаної позовної вимоги, оскільки як встановлено судом вище, між сторонами виникли договірні правовідносини, а відтак інші витрати пов'язані з виконанням даного договору несе позивач самостійно.
Вирішуючи питання наявності вини відповідача у завданні позивачу моральної шкоди, суд вважає необхідним зазначити, що відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, а тому вирішуючи позов в частині вимог, щодо відшкодування моральної шкоди, суд вважає, що позивачем не надано суду доказів того, що у зв'язку з будь-якими неправомірними діями відповідача, у нього відбулись зміни в житті, що виразились у вигляді переживань, погіршення їх психологічного та фізичного стану, втратою можливості вести звичайний для нього спосіб життя, а тому вимога щодо відшкодування моральної шкоди у розмірі 100 000,00 грн., з вищенаведених підстав не підлягає задоволенню.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі "Бочаров проти України" (остаточне рішення від 17 червня 2011 року) суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа лише в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
Відповідно до принципу диспозитивності цивільного процесу сторони справи на власний розсуд розпоряджаються наданими їм законом правами та обов'язками щодо предмета спору (стаття 13 ЦПК України) а суд на засадах змагальності сторін може лише сприяти застосуванню таких прав та виконанню обов'язків, ураховуючи при цьому принципи справедливості та рівності учасників процесу перед законом та судом.
За правилами ч. 1 ст. 12 ЦПК України та згідно з п. 4 ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно з частиною другою статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
На основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які посилались сторони, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд дійшов категоричного висновку про необхідність відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позову повністю.
Судові витрати стягненню з відповідача не підлягають.
Керуючись ст.ст. 12, 19, 42, 76, 89, 263-264, 265, 280-282, 354, 355 ЦПК України, суд, -
У задоволені позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди - відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя: