ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/20502/20
провадження № 2/753/3743/21
"27" жовтня 2021 р. Дарницький районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді - Лужецької О.Р.,
при секретарі - Григораш Н.М.,
за участю:
представника позивава ОСОБА_1 ,
представника відповідача Цимбалюка С.В.,
розглянув в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «Київський страховий дім», ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди, -
У грудні 2020 року позивач, ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до відповідачів, Приватного акціонерного товариства «Київський страховий дім»(далі по тексту - Відповідач 1), ОСОБА_3 (далі по тексту - Відповідач 2) про відшкодування шкоди, завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди, мотивуючи свої вимоги тим, що 30.11.2017 р. в м. Києві на бульварі Дружби Народів сталася дорожньо-транспортна пригода за участі автомобіля «Мітсубіші», д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_3 та автомобіля «Нісан», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 . Вина водія, ОСОБА_3 у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди та в скоєнні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, підтверджується постановою Печерського районного суду м. Києва від 20.06.2018 р. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди був пошкоджений автомобіль «Нісан», д.н.з. НОМЕР_2 , власником якого є позивач.
Відповідно до звіту №88/84.01.18 складеного 10.01.2018 р. ФОП ОСОБА_4 вартість відновлювального ремонту автомобіля «Нісан», д.н.з. НОМЕР_2 , пошкодженого внаслідок ДТП складає 189 856 грн. 84 коп., ринкова вартість даного автомобіля 153 974 грн. 70 коп.
Відповідно до звіту №88/84.09.18 складеного 24.09.2018 р. ПП «УЦВЗ» ЛАДЕН-Авто» утилізаційна вартість автомобіля «Нісан», д.н.з. НОМЕР_2 складає 42 857 грн. 10 коп.
Посилаючись на вказані звіти та на ст. 30 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» зазначає, що вартість матеріального збитку, заданого йому в результаті ДТП становить різницю між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а саме 111 117 грн. 60 коп.
Зазначає, що поніс додаткові витрати на оплату експертного дослідження по звіту №88/84.01.18 складеного 10.01.2018 р. ФОП ОСОБА_4 в сумі 1 500 грн.
На момент ДТП цивільно-правова відповідальність винуватця ДТП за шкоду заподіяну здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу «Мітсубіші», д.н.з. НОМЕР_1 була застрахована у ПрАТ «Київський страховий дім» згідно із полісом АК/006865757, за яким ліміт за завдання шкоди майну становить 100 000 грн., франшиза - 0 грн.
Враховуючи, що відповідач 1 не сплатив суму страхового відшкодування, а відповідач 2 ухиляється від відшкодування шкоди, позивач, з урахуванням того, що розмір заподіяного збитку перевищує вказаний ліміт, просить суд: стягнути з ПрАТ «Київський страховий дім» суму страхового відшкодування у розмірі 100 000 грн.; стягнути з ОСОБА_3 різницю між фактичним розміром шкоди та лімітом відповідальності, яка складає 11 117 грн. 60 коп., витрати по оплаті послуг оцінювача в розмірі 1 500 грн., та моральну шкоду яку позивач оцінює в 30 000 грн.
Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 11.01.2021 р. відкрито провадження у даній справі та постановлено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
27.08.2021 р. від представника відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_5 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити в задоволенні позову, посилаючись на те, що відсутні докази звернення до відповідача 2 з повідомленням про страхову подію. Вказує, що звіт №88/84.01.18 від 10.01.2018 р. та звіт №88/84.09.18 від 24.09.2018 р. є неналежними доказами розміру матеріального збитку завданого позивачу, оскільки позивач не повідомив відповідачів про час та місце огляду експертом пошкодженого автомобіля, та складені з порушенням Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України № 1335/5/1159 від 24.07.2009 року та Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
В судовому засідання представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі.
Представник відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_5 в судовому засіданні заперечував щодо задоволення позову.
Представник відповідача, ПрАТ «Київський страховий дім» в судове засідання не з'явився, хоча відповідач про час та місце слухання справи повідомлявся належним чином, причини неявки не відомі.
Всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному і об'єктивному розгляді справи, зібрані по справі докази, керуючись законом, суд дійшов до висновку, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Встановлено, що 30.11.2017 р. в м. Києві на бульварі Дружби Народів сталася дорожньо-транспортна пригода за участі автомобіля «Мітсубіші», д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_3 та автомобіля «Нісан», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 .
Постановою Печерського районного суду м. Києва від 20.06.2018 р., встановлено, що вина водія, ОСОБА_3 у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди та в скоєнні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП є доведеною. (а.с.8)
Згідно з ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Таким чином, вина відповідача 2 у скоєнні ДТП є підтвердженою.
Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди був пошкоджений автомобіль «Нісан», д.н.з. НОМЕР_2 , власником якого є позивач.
Як вбачається із матеріалів справи, на момент ДТП цивільно-правова відповідальність винуватця ДТП за шкоду заподіяну здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу «Мітсубіші», д.н.з. НОМЕР_1 була застрахована у ПрАТ «Київський страховий дім» згідно із полісом АК/006865757, за яким ліміт за завдання шкоди майну становить 100 000 грн., франшиза - 0 грн. (а.с.38)
06.12.2021 року позивач звернулась до ПрАТ «Київський страховий дім» із заявою про виплату страхового відшкодування. (а.с.40)
Однак, як вбачається із матеріалів справи ПрАТ «Київський страховий дім» не виплатило позивачу суму страхового відшкодування.
Відповідно до звіту №88/84.01.18 складеного 10.01.2018 р. суб'єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_4 вартість відновлювального ремонту автомобіля «Нісан», д.н.з. НОМЕР_2 , пошкодженого внаслідок ДТП складає 189 856 грн. 84 коп., ринкова вартість даного автомобіля 153 974 грн. 70 коп. (а.с.9-15)
Як вбачається із матеріалів справи, за проведення експертного дослідження суб'єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_4 позивач сплатив 1 500 грн., що підтверджується квитанцією №88/84.09.18 від 10.01.2018 р. (а.с.37)
Відповідно до звіту №88/84.09.18 складеного 24.09.2018 р. суб'єктом оціночної діяльності ПП «УЦВЗ» ЛАДЕН-Авто» утилізаційна вартість автомобіля «Нісан», д.н.з. НОМЕР_2 складає 42 857 грн. 10 коп. (а.с.26-31)
З даних звітів вбачається, що вартість відновлювального ремонту автомобіля перевищує вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди.
Згідно зі ст. 30 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з аварійним сертифікатом (рапортом), звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним аварійним комісаром, оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди.
Якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди.
Таким чином, виходячи з аналізу вищевказаної норми вартість матеріального збитку, заданого йому в результаті ДТП становить різницю між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а саме 111 117 грн. 60 коп. (153 974 грн. 70 коп. - 42 857 грн. 10 коп. = 111 117 грн. 60 коп.)
Згідно з ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Відповідно до статей 1166, 1187 ЦК України шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.
Відповідно до ч.ч. 1-2, 5 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Відповідно до ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
За змістом п.1 ч. 1 ст. 988 ЦК України страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про страхування» (далі по тексту - ЗУ «Про страхування») страхова виплата це грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку.
У відповідності зі ст. 979 ЦК України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Відповідно до ст. 5 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» Об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.
Відповідно до п. 22.1. ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
У відповідності з положеннями п. п. 34.1., 34.2., 34.3., 34.4. ст. 34 цього Закону страховик зобов'язаний протягом двох робочих днів з дня отримання повідомлення про настання події, що містить ознаки страхового випадку, розпочати її розслідування, у тому числі здійснити запити щодо отримання відомостей, необхідних для своєчасного здійснення страхового відшкодування.
Протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов'язаний направити свого представника (працівника, аварійного комісара або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків.
Якщо представник страховика (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) не з'явився у визначений строк, потерпілий має право самостійно обрати аварійного комісара або експерта для визначення розміру шкоди. У такому разі страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) обов'язаний відшкодувати потерпілому витрати на проведення експертизи (дослідження).
Для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків страховиком та МТСБУ залучаються їх працівники. Страховиком, МТСБУ та потерпілими також можуть залучатися аварійні комісари, експерти або юридичні особи, у штаті яких є аварійні комісари чи експерти.
Таким чином, суд вважає, що відповідач, ПрАТ «Київський страховий дім», не прийняв рішення і не виплатив у встановлений строк позивачеві страхове відшкодування чим порушив його права, які підлягають захисту, шляхом стягнення з відповідача 1 суми страхового відшкодуванняв розмір 100 000 грн., що становить ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну, встановлену полісом.
Крім того, з ПрАТ «Київський страховий дім» на користь позивача підлягає стягненню вартість оцінки матеріального збитку в розмірі 1 500 грн.
Щодо позовних вимог стосовно відповідача ОСОБА_3 , то суд дійшов до наступного висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 1194 ЦК України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Відповідно до п. 14 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки" від 01.03.2013 року № 4 при визначенні розміру та способу відшкодування шкоди, завданої майну потерпілого, судам слід враховувати положення статті 1192 ЦК. Наприклад, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ такого ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Коли відшкодування шкоди в натурі неможливе, потерпілому відшкодовуються в повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Враховуючи викладене слід дійти висновку про стягнення з ОСОБА_3 на користь позивача різниці між фактичним розміром шкоди (111 117 грн. 60 коп.) і страховим відшкодуванням (100 000 грн.), що складає 11 117 грн. 60 коп.
Щодо заперечень та посилань представника відповідача-2 на те, що звіти №88/84.01.18 від 10.01.2018 р. та №88/84.09.18 від 24.09.2018 р. є неналежними та недопустимими доказами розміру матеріального збитку слід зазначити наступне.
Судом, відповідно до ч.5 ст. 12 ЦПК України роз'яснювалось право для вирішення питань, які потребують спеціальних знань, в т.ч. щодо визначення причин залиття квартири, вартості матеріального збитку, однак сторонами не було заявлено жодних клопотань про призначення відповідних судових експертиз.
Водночас, відповідно до приписів ст. 12 ЦПК цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
А частинами 1, 5, 6, 7 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Будь-яких доказів які б викликали сумнів у повності, ясності, правильності вказаних завітів суб'єктів оціночної діяльності, чи доказів пов'язаних з їх недостатньою професійною кваліфікацією, сторонами надано не було, а тому суд вважає їх вірними та обґрунтованими і такими, що не суперечать матеріалам справи, і можуть бути взятим до уваги судом при ухваленні рішення.
Суд не приймає до уваги заперечення сторони відповідача стосовно поданого позивачем звіту про оцінку завданого збитку, оскільки маючи сумніви щодо кваліфікації експертів та належності звіту як доказу, не погоджуючись із розміром шкоди та порядком його визначення відповідач не був позбавлений можливості надати свої докази на спростування даних такого висновку, або ж звернутись до суду із клопотанням про призначення відповідної судової експертизи, однак таким право не скористався.
Стосовно стягнення з відповідача ОСОБА_3 завданої позивачу моральної шкоди, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
ідповідно до ч.ч. 2, 5 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Пунктом 4 постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» визначено, що позивачем має бути зазначено в чому полягає моральна шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її завдано позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.
Згідно положень п.5 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній або юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Пунктом 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації.
Вивчивши зібрані у справі письмові докази та встановивши обставини справи, суд приходить до висновку, що позивачу дійсно завдано моральної шкоди у зв'язку із пошкодженням належного йому майна, що в свою чергу призводить до моральних страждань, які вимагають додаткових зусиль для організації життя. При визначенні розміру моральної шкоди суд враховує характер правопорушення, глибину душевних страждань позивача, завданих пошкодженням його майна, а також керується принципами співмірності, розумності та справедливості, і приходить до висновку про необхідність зменшення заявленого до стягнення розміру моральної шкоди.
Наданими суду документами позивачем не було доведено обсягу моральних та фізичних страждань, який би відповідав вимогам щодо відшкодування в розмірі 30 000,00 грн.
Дана сума є дещо завищеною. Тому з урахуванням викладених обставин, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, з урахуванням глибини душевних страждань позивача, суд приходить до висновку про часткове задоволення вимог щодо відшкодування моральної шкоди у розмірі 3 000 грн.
Відповідно до ч.ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд не приймає до уваги твердження та посилання сторони відповідача-2, оскільки обставини, на які він посилається як на підставу своїх заперечень щодо позовних вимог не знайшли свого підтвердження підчас розгляду справи в суді та спростовуються матеріалами справи.
Враховуючи вищевикладене, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Розподіл судових витрат здійснити відповідно до ст. 141 ЦПК України.
Керуючись ст.ст. 6, 9, 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст.ст. 22, 23, 1166, 1188, 1192, 1194 ЦК України, ст.ст. 3, 4, 5, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 17, 43, 49, 76, 77, 78, 79,80, 81, 223, 258, 265, 268, 273 ЦПК України, суд -
Позов ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «Київський страховий дім», ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди - задовольнити частково.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Київський страховий дім» на користь ОСОБА_2 страхове відшкодування в розмірі 100 000 грн. та витрати по оплаті послуг оцінювача в розмірі 1 500 грн.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 суму завданої майнової шкоди в розмірі 11 117,60 грн. та моральну шкоду в розмірі 3 000 грн.
В іншій частині - відмовити.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Київський страховий дім» на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 1013,57 грн.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 197,41 грн.
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги до або через Дарницький районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, цей строк обчислюється з дня складання повного тексту судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Реквізити учасників справи:
Позивач ОСОБА_2 ,ІНФОРМАЦІЯ_1 , відомості про ідентифікаційний номер відсутні, адреса: АДРЕСА_1 ;
Відповідач Приватне акціонерне товариство «Київський страховий дім», код ЄДРПОУ 25201716, місцезнаходження: м. Київ, вул. Січових Стрільців, 37-41;
Відповідач ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .
Суддя О.Р. Лужецька