79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
30.11.2021 справа № 914/3111/21
Господарський суд Львівської області у складі судді Кидисюка Р.А. за участю секретаря судового засідання Зусько І.С. розглянув в порядку загального позовного провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УТА», м.Варшава, Республіка Польща
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Спільного українсько-польського підприємства «Равтранс», м. Рава-Руська, Жовківський р-н, Львівська обл.
про стягнення 65614,88 EURO заборгованості, що еквівалентно 1999731,57 грн (курс НБУ станом на 11.10.2021 року - 30.4768 грн) за Договором №4800050 від 29.06.2017
за участю представників:
від позивача: Щербина Я.М.
від відповідача: Савляк М.О.
Судові процедури
Господарським судом Львівської області розглядається справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УТА» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Спільного українсько-польського підприємства «Равтранс» про стягнення 65614,88 EURO заборгованості за Договором №4800050 від 29.06.2017.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями 19.10.2021 справу №914/3111/21 передано на розгляд судді Кидисюку Р.А.
Ухвалою суду від 22.10.2021 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 16.11.2021.
Ухвалою суду від 03.11.2021 заяву (вх.№25633/21) представника Товариства з обмеженою відповідальністю “УТА” про участь у судовому засіданні 16.11.2021 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів задоволено.
У судовому засіданні 16.11.2021 в підготовчому провадженні оголошено перерву до 30.11.2021.
У судовому засіданні 30.11.2021 за клопотанням сторін суд ухвалив закрити підготовче провадження та перейти до розгляду справи по суті в даному судовому засіданні.
У судовому засіданні з розгляду справи по суті представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, зазначив, що не вважає наявність санкцій підставою для звільнення від відповідальності, заявив клопотання про відшкодування витрат на правову допомогу та зобовязався подати відповідну заяву з підтверджуючими документами протягом 5 днів з дня ухвалення рішення у даній справі.
Представник відповідача у судовому засіданні з розгляду справи по суті наявність боргу визнав, у звязку із наявністю санкцій виконати зобовязання не вбачає можливим, а відтак, проти позову заперечив.
Позиція позивача
Позовні вимоги обґрунтовуються невиконанням відповідачем умов Договору №4800050 від 29.06.2017 в частині оплати наданих позивачем послуг, внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед позивачем.
На спростування тверджень відповідача зазначив, що в період з 15.03.2021 року по 04.04.2021 року відповідач не сплатив кошти у розмірі 9 539,89 Євро згідно Акту про виконання робіт (надання послуг) від 15.03.2021 року, хоча мав можливість та достатньо часу, адже рахунок був заблокований тільки 05.04.2021 року.
Про безвідповідальну поведінку відповідача та відсутність наміру сплачувати отримані від позивача послуги свідчить і той факт, що відповідач, будучи обізнаним про те, що 05.04.2021 року його рахунки заблоковані відповідно до Указу Президента України № 140/2021 від 03.04.2021 року, але продовжував користуватись послугами позивача, підписав відповідні Акти та свідомо збільшив свою заборгованість за Актом про виконання робіт (надання послуг) від 15.04.2021 року, Актом про виконання робіт (надання послуг) від 20.04.2021 року, Актом про виконання робіт (надання послуг) від 30.04.2021 року, Актом про виконання робіт (надання послуг) від 30.04.2021 року, розмір послуг за зазначений період становить 15 872,44 Євро.
Із системного аналізу положень Закону України «Про санкції» та Рішення РНБО, яке приймалося на підставі статті 5 вказаного закону, слідує, що спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції) встановлюються на певний строк (у випадку з відповідачем - на три роки), що свідчить про їх тимчасовий характер. У зв'язку з цим, застосування санкцій не звільняє особу від виконання зобов'язань, а є, за своєю правовою природою, відстроченням виконання певних зобов'язань, відкладенням здійснення певних дій на певний період на підставі спеціального нормативного акту (Рішення РНБО) (висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 19.03.2020 у справі № 824/146/19).
У відповіді на відзив (вх.№2845/21 від 26.11.2021) позивач зазначив, що Закон України «Про санкції» та Рішення РНБО не передбачають звільнення юридичних осіб України від виконання зобов'язань за укладеними ними угодами, тому навіть за умови застосування санкцій щодо Відповідача, такі не звільняють його від виконання господарських зобов'язань за договором № 4800050 від 29.06.2017 року.
На думку позивача, посилання відповідача на ст. 607 ЦК України є недоречним та безпідставним, оскільки у відповідача наявні виключно грошові зобов'язання перед позивачем, а тому позовні вимоги є законними та обґрунтованими.
Незгода відповідача з нарахованими відсотками за несвоєчасну оплату рахунків не є вагомим аргументом для суду, оскільки згідно статті 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Заперечення відповідача
Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив з підстав, наведених у відзиві на позовну заяву (вх.№27048/21 від 16.11.2021). Зокрема, зазначив, що позовних вимог не визнає, прострочення виконання зобов'язань виникло не з його вини.
03 квітня 2021 року Президентом України видано Указ № 140/2021 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 2 квітня 2021 року «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)», яким уведено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони, якою відповідно до статті 5 Закону України «Про санкції» вирішено підтримати внесені Службою безпеки України пропозиції щодо застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) щодо юридичної особи - Товариства з обмеженою відповідальністю «Спільне Українсько-Польське підприємство «Равтранс».
Правління Національного банку України постановою «Про забезпечення реалізації і моніторингу ефективності персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)» № 654 від 01.10.2015 року, зобов'язало банки України зупинити фінансові операції осіб, зазначених у санкційних списках, до яких застосовано санкцію «зупинення фінансових операцій».
Як наголошує відповідач, внаслідок Указу Президента зупинено господарську діяльність відповідача - зупинено операції зі списання коштів з його рахунків. Банком АТ «Райффайзен Банк Аваль» відхилено проведення будь-яких платежів, з причин не пов'язаних з діями відповідача.
Зупинення виконання економічних та фінансових зобов'язань згідно з Указом Президента України № 140/2021 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 2 квітня 2021 року «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)» та зупинення банком АТ «Райффайзен Банк Аваль» операцій зі списання коштів з банківських рахунків - об'єктивні обставини, що не залежать від волі та дій відповідача та які зумовлюють неможливість виконання його господарських зобов'язань.
Таким чином, у зв'язку з діями органів державної влади, відповідач тимчасово (протягом 3-ох років) позбавлений можливості виконувати свої господарські зобов'язання перед позивачем, тому такі зобов'язання мають бути тимчасово припинені.
Також, відповідач не погоджується з твердженням позивача щодо нарахування йому відсотків за несвоєчасну оплату рахунків, відповідно до п. 5.1. Договору між відповідачем та позивачем.
Обставини справи
29 червня 2017 між ТОВ «Тімекс Кард» (Польща) (Тімекс Кард) та ТОВ «СПІЛЬНЕ УКРАЇНСЬКО-ПОЛЬСЬКЕ ПІДПРИЄМСТВО "РАВТРАНС» (Клієнт) року був укладений Договір № 4800050 (Договір), відповідно до п.1.1. якого Тімекс надає Клієнту для користування сервісні картки UTA (далі KK-UTA), які дають Клієнту право користування послугами і право купівлі товарів від імені і за рахунок UTA (з обов'язковим відшкодуванням витрат Клієнтом), винятково за межами України, а саме:
- безготівкову закупку паливно-мастильних матеріалів на автозаправних станціях, що належить нафтовим компаніям, що приймають KK-UTA і зареєстровані UTA в його мережі автозаправних станцій;
- безготівкову оплату за товари та послуги в фірмах: сервісних, ремонтних, допомоги на дорогах, прикордонних, на поромних переправах та інших, що приймають KK-UTA і зареєстровані UTA в його мережі автозаправних сервісних станцій;
- оплат за користування дорогами, автострадами, мостами, тунелями (тзв. Платне користування дорогами).
28.11.2018 між ТОВ «СПІЛЬНЕ УКРАЇНСЬКО-ПОЛЬСЬКЕ ПІДПРИЄМСТВО "РАВТРАНС» (Клієнт) та ТОВ «УТА» (Польща) (УТА) укладено Угоду про зміну і доповнення Договору №4800050 ві 29.06.2017, відповідно до п.п.1,2 якого в преамбулі Договору №4800050 від 29.06.2017 ТОВ ТІМЕКС КАРД (Польща) замінити на ТОВ «УТА» (Польща) - ексклюзивний представник в Україні фірми: Union Tank Eckstein GmbH&Co. KG (Німеччина); в тексті Договору №4800050 від 29.06.2017 ТОВ ТІМЕКС КАРД (Польща) у всіх відмінках замінити на ТОВ «УТА» (Польща).
На виконання умов Договору на підтвердження виконання робіт між сторонами підписано наступні акти про виконання робіт за Договором № 4800050 від 29.06.2017 року:
- Акт про виконання робіт (надання послуг) від 15.03.2021 року, яким сторони підтвердили виконання Позивачем робіт на загальну суму 9 539,89 Євро; строк оплати до 04.04.2021 року;
- Акт про виконання робіт (надання послуг) від 20.03.2021 року, яким сторони підтвердили виконання Позивачем робіт на загальну суму 6 746,85 Євро; строк оплати до 09.04.2021 року;
- Акт про виконання робіт (надання послуг) від 31.03.2021 року, яким сторони підтвердили виконання Позивачем робіт на загальну суму 31 452,99 Євро; строк оплати до 20.04.2021 року;
- Акт про виконання робіт (надання послуг) від 15.04.2021 року, яким сторони підтвердили виконання Позивачем робіт на загальну суму 14 308,45 Євро; строк оплати до 05.05.2021 року;
- Акт про виконання робіт (надання послуг) від 20.04.2021 року, яким сторони підтвердили виконання Позивачем робіт на загальну суму 5 705,27 Євро; строк оплати до 10.05.2021 року;
- Акт про виконання робіт (надання послуг) від 30.04.2021 року, яким сторони підтвердили виконання Позивачем робіт на загальну суму 878,62 Євро; строк оплати до 20.05.2021 року;
- Акт про виконання робіт (надання послуг) від 30.04.2021 року, яким сторони підтвердили виконання Позивачем робіт на загальну суму 7 850,10 Євро; строк оплати до 20.05.2021 року;
Як зазначив позивач у позовній заяві, за період з 15.03.2021 року по 20.05.2021 року (встановлена у Акті від 30.04.2021 року дата для оплати) відповідач мав заборгованість по оплаті за отримані послуги у розмірі 76 212,39 Євро.
17.05.2021 року позивач направив до відповідача лист-вимогу про сплату заборгованості, у якій зазначив про необхідність погасити борг у розмірі 76 212,39 Євро до 28 травня 2021 року.
Відповідач борг не сплатив, проте направив до позивача відповідь на лист-вимогу про сплату заборгованості від 14.06.2021 року за № 60, яким підтвердив наявність заборгованості у розмірі 76 212,39 Євро за Договором № 4800050 від 29.06.2017 року та пояснив, що у зв'язку із блокуванням 05.04.2021 року рахунків через санкції відповідно до Указу Президента України № 140/2021 від 03.04.2021 року «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 2 квітня 2021 року "Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)", відповідач не має можливості виконати свої зобов'язання.
У липні 2021 року Позивач надіслав Відповідачу повідомлення, яким повідомив, що «відповідно до п.4.2. Договору № 4800050 від 29.06.2017 року виконання зобов'язань за цим договором забезпечується шляхом перерахування Клієнтом протягом 14 календарних днів з моменту підписання даного договору передоплату у розмірі 12 000 Євро. Відповідно до п. 5.3. договору, в випадку порушення клієнтом істотних умов даного Договору, а особливо тих, що стосується розрахунків, ТІМЕКС КАРД має право використати гарантію, про яку йде мова в п.4.2. даного Договору для проведення розрахунку. Станом на 05.07.2021 року заборгованість ТОВ «СУПП «РАВТРАНС» перед ТОВ ТІМЕКС КАРД становить 76 212,39 Євро.
Даним листом ТОВ ТІМЕКС КАРД інформує про те, що в порядку п.5.3. договору використовує грошові кошті у розмірі 12000 Євро, отримані від ТОВ «СУПП «РАВТРАНС» в порядку п. 4.2. Договору. Таким чином, заборгованість станом на 05.07.2021 року становить 64 212,39 Євро (76 212,39 - 120000).
Крім того, Позивачем у червні 2021 року були надані послуги відповідачу, про що було зазначено у Акті про виконання робіт (надання послуг) від 15.06.2021 року на суму 7 472,27 Євро, строк оплати до 05.07.2021 року. Даний Акт 08.07.2021 року направлений Відповідачу та отриманий Відповідачем 12.07.2021 року, що підтверджується підписом Відповідача на повідомлення про вручення листа із трекером 0304010598566.
Відповідно до п. 2.3. Договору, неотримання позивачем підписаного Відповідачем акту виконаних робіт або не отримання вмотивованої відмови від підписання акту протягом 7 календарних днів з дня його відправлення від позивача до відповідача, прирівнюється до підписання цього акту та акцептування Відповідачем оплати за дані послуги.
Оскільки у визначені п. 2.3. Договором строки Відповідач не повернув підписаний Акт про виконання робіт від 15.06.2021 року на суму 7 472,27 Євро, не була надіслана Позивачу вмотивована відмова, даний акт прирівнюється до підписання та акцептування оплати за надані послуги.
01.10.2021 року Позивач надіслав на адресу Відповідача наступне повідомлення, яким повідомило про те, що:
- Листом від 05.07.2021 року ТОВ «СУПП «РАВТРАНС» повідомив про те, що заборгованість ТОВ «СУПП «РАВТРАНС» перед ТОВ “УТА” (Польща) станом на 05.07.2021 року становить 64 212,39 Євро. Оскільки відповідно до Акту про виконання робіт (надання послуг) від 15.06.2021 року за Договором № 4800050 від 29.06.2017 року, загальна сума до оплати відповідно до Договору складає 7 472,27 Євро (сім тисяч чотириста сімдесят дві 27/100), і підлягає оплаті ТОВ УТА на підставі даного акта до 05.07.2021 року. Станом на 01.10.2021 року 7 472,27 ЕІІКО відповідно до Акту про виконання робіт (надання послуг) від 15.06.2021 року НЕ сплачені, тому заборгованість ТОВ «СУПП «РАВТРАНС» перед ТОВ “УТА” (Польща) становить 71 684,66 Євро.
- 31.08.2021 року ТОВ “УТА” (Польща) отримало повернення/відшкодування ПДВ у розмірі 13127,44 Євро, що підлягають перерахуванню ТОВ «СУПП «РАВТРАНС». Проте, враховуючи наявну заборгованість ТОВ «СУПП «РАВТРАНС» за Договором №4800050 від 29.06.2017 року у розмірі 71 684,66 (станом на 01.10.2021 року), ТОВ “УТА” (Польща) даним листом ТОВ “УТА” (Польща) інформує про те, що грошові кошті у розмірі 13127,44 Євро зараховує як часткову сплату наявної заборгованості, таким чином, заборгованість станом на 01.10.2021 року становить 58 557,22 Євро (71 684,66- 13127,44)
- та вимагав протягом 3 банківських днів від дати отримання даного листа, сплатити заборгованість за договором у розмірі 58 557,22 ЕІІКО за реквізитами Позивача.
Даний лист-вимогу Відповідач отримав 05.10.2021 року, що підтверджується інформацію з сайту Укрпошти по листі із трекером 0304010699494.
Станом на 11.10.2021 року відповідач не виконав свої зобов'язання відповідно до умов Договору та не сплатив вищезазначену заборгованість у розмірі 58 557,22 Євро у встановлені строки.
Позиція суду
Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи мають право звертатися до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Відповідно до ст. 365 ГПК України іноземні особи мають такі самі процесуальні права та обов'язки, що і громадяни України та юридичні особи, створені за законодавством України, крім винятків, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Статтею 76 Закону України «Про міжнародне приватне право» визначено, що суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом, зокрема, якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України.
Пунктом 8.1 договору № 4800050 від 29.06.2017 року, укладеного у м.Києві, сторони погодили, що при неможливості вирішення шляхом переговорів, вирішення спірного питання передається на розгляд Господарського суду України.
Відповідно до п. 8.2. Договору, відносини, не врегульовані даним договором, регулюються із застосування матеріального і процесуального права України.
Відтак, позивачем цілком правомірно звернувся до Господарського суду Львівської області з позовною заявою про стягнення заборгованості за Договором за місцезнаходженням відповідача.
Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Статтею 174 Господарського Кодексу України визначено, що господарські зобов'язання виникають, зокрема, безпосередньо з господарського договору, інших угод, передбачених законом, але таких, які йому не суперечать, а також внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.
Господарські зобов'язання між сторонами виникли на підставі укладеного між сторонами Договору №4800050 від 29.06.2017.
Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Пунктом 2.5. Договору визначено, що Клієнт зобов'язується проводити оплату на користь УТА в безготівковій формі протягом 20 календарних днів від дати виставлення стандартного акту виконаних робіт до дати зарахування коштів на розрахунковий рахунок УТА.
Всупереч взятим на себе зобов'язанням за Договором відповідач не оплатив вартість наданих позивачем послуг.
При цьому суд відхиляє заперечення відповідача про тимчасове припинення його зобов'язань за Договором у зв'язку з Указом Президента України № 140/2021 від 03 квітня 2021 року «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 2 квітня 2021 року «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)».
Натомість, постанова Верховного Суду від 19.03.2020 у справі № 824/146/19 містить наступні висновки: з системного аналізу положень Закону України «Про санкції» та Рішення РНБО, яке приймалося на підставі статті 5 вказаного закону, слідує, що спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції) встановлюються на певний строк (у випадку з відповідачем - на три роки), що свідчить про їх тимчасовий характер. У зв'язку з цим, застосування санкцій не звільняє особу від виконання зобов'язань, а є, за своєю правовою природою, відстроченням виконання певних зобов'язань, відкладенням здійснення певних дій на певний період на підставі спеціального нормативного акту (Рішення РНБО).
Тобто, Закон України «Про санкції» та Рішення РНБО не передбачають звільнення юридичних осіб України від виконання зобов'язань за укладеними ними угодами, тому навіть за умови застосування санкцій щодо відповідача, такі не звільняють його від виконання господарських зобов'язань за договором № 4800050 від 29.06.2017 року.
Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 Цивільного кодексу України).
За приписами статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до положень частини 1 статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
При цьому, суд враховує, що в період з 15.03.2021 року по 04.04.2021 року відповідач не сплатив кошти у розмірі 9 539,89 Євро згідно Акту про виконання робіт (надання послуг) від 15.03.2021 року, хоча строк оплати настав, а рахунок був заблокований тільки 05.04.2021 року. Відповідач, будучи обізнаним про те, що 05.04.2021 року його рахунки заблоковані відповідно до Указу Президента України № 140/2021 від 03.04.2021 року, продовжував користуватись послугами позивача, підписав відповідні Акти та збільшив свою заборгованість.
Відповідно до п.2.4. Договору, розрахунки за даним договором проводяться в Євро. Витрати на переказ грошей оплачує Клієнт.
18.09.2020 року Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у справі № 916/4693/15 вказав, що законодавство України не встановлює заборони на виконання грошового зобов'язання в іноземній валюті, у якій його зазначено у договорі.
Аналіз ст.ст. 524, 533 ЦК України свідчить про те, що гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України. Сторони, якими можуть бути як резиденти, так і нерезиденти, які перебувають на території України, у разі укладення цивільно-правових угод, які виконуються на території України, можуть визначити в грошовому зобов'язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті.
Як вбачається, заборони на виконання грошового зобов'язання в іноземній валюті, у якій його зазначено у договорі, чинне законодавство не містить.
Відповідно до п. 2.3. Договору, оплата проводиться по факту надання послуг або купівлі товару. Факт надання послуг УТА фіксується в акті виконаних робіт, що підписується УТА і Клієнтом. При отриманні акту виконаних робіт від УТА, Клієнт зобов'язаний його підписати і негайно відправити УТА протягом 5 робочих днів від дати його відправлення заказним листом від УТА.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про задоволення вимог позивача про стягнення з відповідача 58557,22 Євро заборгованості по оплаті виконаних робіт (наданих послуг) за період 01.03.2021 по 15.06.2021.
Що стосується вимог про стягнення відсотків на суму заборгованості та 3 % річних, то слід зазначити наступне.
Відповідно до п. 5.1. Договору, відповідальність сторін і порядок застосування штрафних санкцій за даним договором визначається відповідно до ЗПК (Загальні правила користування), що є невід'ємною частиною даного договору.
Статтею 549 ЦК України визначено поняття неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частиною 4 ст. 231 ГК України встановлено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Відповідно до п. 5.2. Договору, при несвоєчасній оплаті рахунків УТА нараховує Клієнту відсотки в розмірі 0,5% за кожен день прострочення (але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент прострочення). Відсотки нараховуються від першого дня прострочення платежу до дня оплати щодо кожної суми, належної до оплати. Днем заборгованості вважається день, коли зазначені кошти зараховані на розрахунковий рахунок УТА.
Позивачем при розрахунку відсотків враховано наведені положення Договору та законодавства.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до Постанови ВП ВС від 16.01.2019 № 464/3790/16-ц (14-465цс18), Великої Палати ВС зазначила про наступні висновки: З % річних, передбачені ст. 625 ЦК України, можуть бути визначені у доларах США та нараховуються виходячи із простроченої суми, вираженої у відповідній грошовій валюті. У частині другій статті 625 ЦК України прямо зазначено, що 3 % річних визначаються від простроченої суми за весь час прострочення. Тому при обрахунку 3 % річних за основу має братися прострочена сума, визначена у договорі чи судовому рішенні, а не її еквівалент у національній валюті України. Суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті.
Також, Велика Палата Верховного Суду по вищезгаданій справі погодилась з висновками судів попередніх інстанцій у частині визначення 3 % річних у доларах США, оскільки стаття 625 ЦК України розміщена в розділі І «Загальні положення про зобов'язання» книги 5 ЦК України, то вона поширює свою дію на всі зобов'язання, якщо інше не передбачено в спеціальних нормах, які регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов'язань.
Передбачене частиною другою статті 625 ЦК України нарахування 3 % річних має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає в отриманні компенсації від боржника. Такі висновки містяться, зокрема, у постанові Верховного Суду України від 06 червня 2012 року №6-49цс12, і Велика Палата Верховного Суду не вбачає підстав для відступу від такої позиції.
У частині другій статті 625 ЦК України прямо зазначено, що 3 % річних визначаються від простроченої суми за весь час прострочення.
Тому, при обрахунку 3 % річних за основу має братися прострочена сума, визначена у договорі чи судовому рішенні, а не її еквівалент у національній валюті України.
Перевіривши правильність здійсненого позивачем розрахунку розміру позовних вимог, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача у повному обсязі та стягнення з відповідача на користь позивача:
- 58 557,22 Євро заборгованості по оплаті виконаних робіт (наданих послуг) за період з 01.03.2021 року по 15.06.2021 року;
- 5 933,57 Євро нарахованих відсотків (0,5% за кожен день прострочення (але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент прострочення) на суму заборгованості за період з 05.04.2021 року по 11.10.2021 року;
- 1 124,09 Євро 3% річних за період з 05.04.2021 року по 11.10.2021 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно ч. 1 ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Частиною 2 статті 86 ГПК України передбачено, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до частин 1, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Судові витрати
За звернення до суду з позовною заявою майнового характеру позивачем сплачено судовий збір у розмірі 29995,67 грн, що підтверджується долученою до матеріалів справи квитанцією №0.0.2296272126.1 від 11.10.2021.
Пунктом 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 2, 12, 20, 73, 74, 76-80, 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з ТОВ "СПІЛЬНЕ УКРАЇНСЬКО-ПОЛЬСЬКЕ ПІДПРИЄМСТВО «РАВТРАНС» (код ЄДРПОУ 25231628; 80316, Львівська обл., Жовківський р-н, місто Рава-Руська, ВУЛИЦЯ КОНОВАЛЬЦЯ, будинок 27) на користь ТОВ «УТА» (Польща, № КРС 0000647504, Польща, 00-203, Варшава, вул. Боніфратерська, 17, № ІПН РЕ5213755802) 58557,22 (п'ятдесят вісім тисяч п'ятсот п'ятдесят сім Євро 22 євроцентів) Євро заборгованості по оплаті виконаних робіт (наданих послуг) за період з 01.03.2021 року по 15.06.2021 року, 5 933,57 (п'ять тисяч дев'ятсот тридцять три Євро 57 євроцентів) Євро нарахованих відсотків на суму заборгованості за період з 05.04.2021 року по 11.10.2021 року, 1 124,09 (одна тисяча сто двадцять чотири Євро 09 євроцентів) Євро 3% річних за період з 05.04.2021 року по 11.10.2021 року.
3. Стягнути з ТОВ "СПІЛЬНЕ УКРАЇНСЬКО-ПОЛЬСЬКЕ ПІДПРИЄМСТВО «РАВТРАНС» (код ЄДРПОУ 25231628; 80316, Львівська обл., Жовківський р-н, місто Рава-Руська, ВУЛИЦЯ КОНОВАЛЬЦЯ, будинок 27) на користь ТОВ «УТА» (Польща, № КРС 0000647504, Польща, 00-203, Варшава, вул. Боніфратерська, 17, № ІПН РЕ5213755802) 29995,67 грн (двадцять дев'ять тисяч дев'ятсот дев'яносто п'ять гривень 67 копійок) судового збору.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене в Західному апеляційному господарському суді в порядку, визначеному розділом IV Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення складено 08.12.2021.
Суддя Кидисюк Р.А.