ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
23 листопада 2021 року Справа № 906/335/21
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Маціщук А.В., суддя Петухов М.Г. , суддя Олексюк Г.Є.
секретар судового засідання Шилан О.С.
за участю представників сторін:
позивача - не з'явився
відповідача - не з'явився
розглянувши апеляційну скаргу Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства "Колос"
на рішення Господарського суду Житомирської області від 12.08.2021 р.
ухвалене у м.Житомирі, повний текст складено 18.08.2021 р.
у справі № 906/335/21 (суддя Машевська О.П.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НФМ Агро"
до відповідача Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства "Колос"
про стягнення 513928,82 грн (згідно заяви про збільшення розміру позовних вимог від 28.05.2021 року за вх. г/с №02-44/880/21)
Відповідно до рішення Господарського суду Житомирської області від 12.08.2021 р. у справі № 906/335/21 позов задоволено. Відповідно до рішення підлягає стягненню з Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства "Колос" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "НФМ Агро" 391318,57 грн. основного боргу, 41310,69 грн. пені, 39131,85 грн. штрафу, 32242,17 грн. інфляційних втрат, 9925,54 грн. відсотків річних та 7708,93 грн. судового збору.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач Приватно-орендне сільськогосподарське підприємство "Колос" звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Господарського суду Житомирської області від 12 серпня 2021 року по справі № 906/335/21 та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю.
Відповідач вважає рішення суду таким, що не відповідає нормам ст. 236 ГПК України, незаконним та необгрунтованим в зв'язку з невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; прийнятим з неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.
Посилаючись на п.5.1, 7.2 договору, скаржник доводить, що судом неправильно встановлено період прострочення, відповідно, нарахувань та порушено ч.6 ст.232 ГК України відповідно до якої, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. До апеляційної скарги скаржник додав власний розрахунок заборгованості, штрафних санкцій, інфляційних втрат, 3% річних.
Посилаючись на п.2.5. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», скаржник доводить, що нарахування пені за порушення грошових зобов'язань застосовується норма частини шостої статті 232 ГК України, оскільки даною нормою передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців.
Стверджує, що позивачем штучно завищено розмір суми боргу, який зовсім не відповідає фактичним обставинам справи, така обставина дозволяє припустити, що позивач має на меті отримання збагачення за рахунок відповідача, тоді як правила частини третьої статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника.
Окрім того, скаржник доводить, що Господарським судом Житомирської області порушено право ПОСП «Колос» на справедливий судовий розгляд. Так, у день проведення підготовчого засідання 22.06.2021 р. представник ПОСП «КОЛОС» звернувся до Господарського суду Житомирської області з клопотанням про відкладення розгляду справ з підстав перебування керівника юридичної особи у відпустці в період з 22.06.2021 р. по 06.07.2021 р., що підтверджувалося відповідною копію наказу про відпустку, проте суд першої інстанції всупереч вимогам ч.2 ст.202 ГПК України постановив ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.
Просить врахувати викладене і скасувати рішення Господарського суду Житомирської області від 12 серпня 2021 року по справі № 906/335/21 про стягнення 513928,82 грн. прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю.
Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "НФМ Агро" відзиву на апеляційну скаргу суду не подав.
Учасники не забезпечили явку представників у судове засідання, тоді як були повідомлені судом про дату, час і місце розгляду справи в установленому порядку, що підтверджено рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень /а.с.57-59 у т.3/.
Відповідач Приватно-орендне сільськогосподарське підприємство "Колос" подав суду клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату, пославшись на зайнятість представника в іншому судовому засіданні, на підтвердження чого надав копію ухвали Господарського суду Житомирської області від 12.10.2021 р. у справі № 906/245/21.
Колегія суддів відхиляє клопотання про відкладення розгляду справи, враховуючи таке. Переглядаючи справу в суді апеляційної інстанції за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження, колегія суддів керується нормами ст.270 ГПК України. Відповідно до норм ч.12 ст.270 ГПК України неявка у судове засідання сторін, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи, оскільки визначальним є не явка представників, а достатність матеріалів справи для ухвалення рішення у справі.
Відповідно до ухвали апеляційного суду від 08.11.2021 р. про призначення апеляційної скарги до розгляду суд не визнав обов'язковою явку представників сторін.
Доводи Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства "Колос" викладені ним в апеляційній скарзі. Додаткові докази чи пояснення суду сторонами не надані.
При цьому господарський суд виходить з того, що учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника; неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах.
Отже, відповідачем не доведено неможливість участі в судовому засіданні іншого представника або неможливість розгляду справи без участі відповідача.
Колегія суддів виходить з того, що відкладення розгляду справи - не обов'язок, а прерогатива суду, і визначальною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Зважаючи, що судом вжито необхідних заходів для завчасного повідомлення сторін про час і місце розгляду справи, явка представників в судове засідання обов'язковою не визнавалась і неявка представника відповідача не перешкоджає вирішенню спору, колегія суддів дійшла висновку, що наявні у справі матеріали є достатніми для постановлення обґрунтованого рішення, тому є можливим завершення розгляду апеляційної скарги без участі представників сторін за наявними у справі матеріалами.
Розглянувши апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено наступне.
01.07.2019 р. Товариством з обмеженою відповідальністю "НМФ Агро" та Приватно-орендним сільськогосподарським підприємством "Колос" укладений договір №Н-376 SP-19 постачання запасних частин, відповідно до умов якого постачальник зобов'язаний передати у власність покупця запчастини, масла, мастила і технічні рідини до сільськогосподарської техніки, а покупець зобов'язався - прийняти і оплатити товар на умовах договору /а.с. 16-22 у т. 1/.
Відповідно до п.1.2. договору товар за цим договором поставляється окремими партіями, за специфікаціями (у випадку їх складання), які є невід'ємною частиною цього договору.
У пункті 2.1. договору сторони погодили, що загальна сума договору вказується у специфікаціях, які є невід'ємною частиною договору, видаткових накладних, в рахунках-фактурах на товар, на відповідну партію товару і включає ПДВ-20%. При цьому загальна сума договору складається з вартості всього поставленого товару за цим договором та не може перевищувати 2000000 грн. з урахуванням ПДВ протягом 1 (один) календарного року та не більше 4000000 грн. з урахуванням ПДВ протягом загального строку дії цього договору.
Перехід права власності на товар виникає з моменту здійснення постачальником поставки товару (п. 3.4. договору).
Згідно з п. 5.1. договору оплата за товар здійснюється покупцем на умовах і в строки, погоджені сторонами у специфікації (у випадку її укладення), яка є невід'ємною частиною договору, а у випадку не укладення специфікацій на поставку окремої партії товару, оплата здійснюється покупцем на умовах відстрочення платежу, який складає 30 (тридцять) календарних днів із дати здійснення постачальником поставки товару.
Відповідно до п. 5.2. договору оплата здійснюється покупцем в гривнях шляхом прямого банківського переказу на поточний рахунок постачальника, вказаного у даному договорі.
Товар передається від постачальника до покупця за дорученням покупця на підставі видаткових накладних (п.6.1. договору).
Пунктом 7.2. договору сторони погодили, що у разі порушення терміну оплати за товар, зазначеного в п. 5.1. цього Договору, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення оплати.
Покупець в разі несвоєчасної оплати вартості товару понад 20 (двадцять) календарних днів, відповідно до умов цього договору додатково сплачує постачальнику штраф у розмірі 10% від вартості несвоєчасно оплаченого товару (п. 7.3. договору).
Відповідно до п.7.4 договору строки позовної давності для нарахування та оплати неустойки (пені), передбаченої в цьому договорі, встановлюється на період 3 (три) роки відповідно до статті 259 ЦК України. Нарахування та оплата неустойки (пені) проводиться за весь період існування заборгованості.
Згідно з п. 11.1. договору він діє з моменту підписання до 31 грудня 2020 року, але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за даним договором.
Договір підписаний та скріплений печатками сторін.
На виконання умов договору постачання запасних частин від 01.07.2019 р. № Н-376 SP-19 позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "НМФ Агро" поставив дизельне паливо, а відповідач у свою чергу прийняв вказаний товар, що підтверджується видатковими накладними:
1) за березень 2020 року: № РН-00008693 від 19.03.2020 року на суму 16 068, 22 грн.; № РН-00008713 від 19.03.2020 р. на суму 826,84 грн.; № РН-00008716 від 19.03.2020 р. на суму 5094,53 грн. /а.с. 23-24,130 у т. 1/;
2) за квітень 2020 року: № РН-00010970 від 02.04.2020 р. на суму 900,00 грн.; № РН-00012385 від 10.04.2020 р. на суму 10444,73 грн.; № РН-00013399 від 16.04.2020 р. на суму 12405,68 грн. /а.с. 25-27 у т.1/;
3) за травень 2020 року: №РН-00019688 від 29.05.2020 р. на суму 13878,97 грн.; № РН-00019710 від 29.05.2020 р. на суму 11686,92 грн.; № РН-00019690 від 29.05.2020 р. на суму 3760,46 грн.; № РН-00019703 від 29.05.2020 р. на суму 138,41 грн.; № РН-00019691 від 29.05.2020 р. на суму 67347,34 грн.; № РН-00019704 від 29.05.2020 р. на суму 509,95 грн.; № РН-00019689 від 29.05.2020 р. на суму 4829,47 грн.; № РН-00019701 від 29.05.2020 р. на суму 20182,50 грн. /а.с. 28-34, 131 у т.1/;
4) за червень 2020 р.: № РН-0002295 від 15.06.2020 р. на суму 15157,75 грн.; № РН-00022951 від 15.06.2020 р. на суму 4680,77 грн.; № РН-00023123 від 16.06.2021 р. на суму 5850,12 грн.; № РН-00023413 від 17.06.2020 р. на суму 894,00 грн.; № РН-00023665 від 17.06.2020 р. на суму 1133,35 грн.; № РН-00023428 від 17.06.2020 р. на суму 923, 16 грн.; № РН-00023390 від 17.06.2020 р. на суму 349,94 грн.; № РН-00023389 від 17.06.2020 р. на суму 349,94 грн.; № РН-00023459 від 17.06.2020 р. на суму 343,20 грн.; № РН-00023387 від 17.06.2020 р. на суму 5091,48 грн.; № РН-00023441 від 17.06.2020 р. на суму 373,22 грн.; № РН-00023386 від 17.06.2020 р. на суму 5091,48 грн.; № РН-00023563 від 17.06.2020 р. на суму 267,70 грн.; № РН-00023550 від 17.06.2020 р. на суму 343,20 грн.; № РН-00023423 від 17.06.2020 р. на суму 954,10 грн.; № РН-00023436 від 17.06.2020 р. на суму 643,68 грн.; № РН-00023424 від 17.06.2020 р. на суму 447,00 грн.; № РН-23458 від 17.06.2020 р. на суму 911,88 грн.; № РН-00023426 від 17.06.2020 р. на суму 128,30 грн.; № РН-00023578 від 17.06.2020 р. на суму 902,04 грн.; № РН-00023689 від 17.06.2020 р. на суму 575,92 грн.; № РН-00022747 від 12.06.2020 р. на суму 10998, 05 грн.; № РН-00023654 від 17.06.2020 р. на суму 99387,16 грн.; № РН-00023391 на суму 17.06.2020 р. на суму 1088,42 грн.; № РН-00024151 від 19.06.2020 р. на суму 2084,88 грн.; № РН-00023679 від 17.06.2020 р. на суму 2467,01 грн.; № РН-00023687 від 17.06.2020 р. на суму 1600,62 грн.; № РН-00024150 від 19.06.2020 р. на суму 3217,54 грн.; № РН-00023670 від 17.06.2020 р. на суму 11768,34 грн.; № РН-00023674 від 2331,67 грн.; № РН-00024154 від 19.06.2020 р. на суму 294,24 грн.; № РН-00025382 від 25.06.2020 р. на суму 3742,58 грн.; № РН-00025650 від 26.06.2020 р. на суму 3172,08 грн.; № РН-00019700 від 01.06.2020 р. на суму 6302,64 грн.; № РН-00022423 від 12.06.2020 р. на суму 78,14 грн. /а.с. 35-65, 133 у т.1/;
5) за липень 2020 р.: № РН-00026414 від 01.07.2020 р. на суму 6557, 95 грн.; № РН-00028219 від 07.07.2020 р. на суму 28 946, 66 грн.; № РН-00028226 від 07.07.2020 р. на суму 6676,97 грн.; № РН-00028225 від 07.07.2020 р. на суму 447, 66 грн.; № РН-00028407 від 08.07.2020 р. на суму 4155, 12 грн.; № РН-00029959 від 14.07.2020 р. на суму 10 872, 13 грн.; № РН-00029970 від 14.07.2020 р. на суму 573, 65 грн.; № РН-00031645 від 22.07.2020 р. на суму 7228,97 грн.; № РН-00028223 від 07.07.2020 р. на суму 6676,97 грн. /а.с. 66-73, 134 у т.1/;
- за жовтень 2020 р.: № РН-00049437 від 20.10.2020 р. на суму 3670,44 грн. /а.с.74 у т.1/.
В накладних підставою поставки зазначено договір № H-376 SP-19 від 01.07.2019 р. Накладні підписані представниками сторін та скріплені їх печатками.
Також поставка товару Товариством з обмеженою відповідальністю "НМФ Агро" підтверджується копіями податкових накладних /а.с. 88-146 у т.2/ та податковими деклараціями з податку на додану вартість за березень 2020 року та розшифровкою податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5) за березень 2020 року /а.с.185-208 у т.1/; за квітень 2020 року та розшифровкою податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5) за квітень 2020 року /а.с.209-230 у т.1/; за травень 2020 року та розшифровкою податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5) за травень 2020 року /а.с. 231-249 у т. 1, а.с. 1-4 у т.2/; за червень 2020 року та розшифровкою податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5) за червень 2020 року /а.с. 5-29 у т.2/; за липень 2020 року та розшифровкою податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5) за липень 2020 року /а.с. 30-58 у т.2/; за серпень 2020 року та розшифровкою податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5) за серпень 2020 року /а.с. 59-86 у т.2/.
Таким чином, за договором постачання запасних частин від 01.07.2019 р. № Н-376 SP-19 позивач поставив відповідачеві товари на загальну суму 437826,14 грн.
Відповідач свої зобов'язання по оплаті за отриманий товар виконав частково - на суму 46507,57 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 92874973 від 25.06.2020 р. на суму 19097, 60 грн., № 92875044 від 13.07.2020 р. на суму 22335,91 грн. та № 92875544 від 29.10.2020 р. на суму 5074, 06 грн. /а.с. 75-77 у т.1/.
Сплачені відповідачем кошти в сумі 46507,57 грн. позивач зарахував в рахунок повної оплати за поставлений товар за наступними видатковими накладними: № РН-00008693 від 10.03.2020 р. на суму 16068,22 грн., № РН-00008713 від 19.03.2020 р. на суму 826,84 грн., № РН-00008716 від 19.03.2020 р. на суму 5094,53 грн.; № РН-00010970 від 02.04.2020 р. на суму 900,00 грн.; № РН-00012385 від 10.04.2020 р. на суму 10444,73 грн.; № РН-00013399 від 16.04.2020 р. на суму 12405,68 грн., а також 767,57 грн. в рахунок оплати часткової суми заборгованості за видатковою накладною № РН-00019688 від 29.05.2020 р. на суму 13878,97 грн.
10.02.2021 р. позивач надіслав відповідачу вимогу про сплату заборгованості на суму 391318,58 грн. /а.с. 159-162 у т.2/.
Вимогу про сплату заборгованості Приватно-орендне сільськогосподарське підприємство "Колос" залишило без задоволення і реагування.
Отже, на умовах договору постачання запасних частин від 01.07.2019 р. № Н-376 SP-19 між сторонами склались правовідносини з поставки, які врегульовані нормами пар.1-3 гл.54 Цивільного кодексу України та гл.30 Господарського кодексу України.
Згідно зі статтею 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товари у власність покупця для виконання його підприємницької діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до частини шостої статті 265 ГК України та частини 2 статті 712 ЦК України до договору поставки застосовують загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст.193 ГК України та ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання мають виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Частина 1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до норм ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідач не заперечує факт поставки товару за видатковими накладними.
Позивач також надав суду податкові накладні, податкові декларації з податку на додану вартість, розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5), які у сукупності з видатковими накладними підтверджують реальний рух товарів за спірний період, що дає підстави вважати встановленими обставини поставки (передачі товарів).
Відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю "НМФ Агро" умови п. 5.1 договору не виконав, оскільки перерахував 46507,50 грн. Заборгованість становить 391318,57 грн. і підлягає стягненню відповідно до вищенаведених норм чинного законодавства та умов договору постачання запасних частин №Н-376 SP-19 від 01.07.2019 р.
Відповідно до ст.216, ч.1 ст.218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання. Невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання має наслідком застосування штрафних санкцій (неустойки, штрафу, пені) відповідно до норм ст.ст.230-232 ГК України та ст.ст.549-551 ЦК України.
Відповідно до частини першої статті 230 ГК України учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня).
Відповідно до частини шостої статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Наведеною нормою передбачено період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане. Законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається із дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконано, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.
Скаржник посилається на п.5.1, 7.2 договору та доводить, що судом не правильно визначено період прострочення та не враховано ч.6 ст.232 ГК України.
Відповідно до п.7.2 договору за порушення терміну оплати за товар покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення оплати, і за умовами п.7.4 договору сторони погодили, що нарахування та оплата неустойки (пені) проводиться за весь період існування заборгованості.
Така умова договору не суперечить вищенаведеним нормам законодавства та узгоджується із свободою договору, встановленою ст.627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Крім того, за умовами п. 7.4 договору сторони погодили, що строк позовної давності для нарахування та оплати пені встановлюється у три роки.
Позивач правомірно у відповідності до умов договору нарахував пеню окремо по кожній видатковій накладній в загальній сумі 41310,69 грн. за період 30.06.2020 р. по 21.05.2021 р./а.с.147-155 у т.1/. Колегія суддів, перевіривши правильність здійсненого позивачем розрахунку пені, встановила, що розрахунок відповідає умовам договору і є арифметично вірним, відтак позовна вимога в цій частині правомірно задоволена судом першої інстанції у заявленій сумі.
Крім того, умовами п. 7.3 договору сторони передбачили право на застосування штрафу у розмірі 10% у разі несвоєчасної оплати вартості товару понад 20 календарних днів.
Позивач заявив до стягнення штраф у розмірі 39131,85 грн., що складає 10% від загальної суми заборгованості 391318,57 грн. Оскільки має місце прострочення виконання оплати понад 20 календарних днів, судом першої інстанції правомірно, згідно з умовами договору і ст.ст.230-232 ГК України, ст.ст.549-551 ЦК України задоволена також вимога про стягнення штрафу у сумі 39131,85 грн.
При цьому колегія суддів відповідно до ч.6 ст.13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», ч.4 ст. 236 ГПК України враховує правову позицію викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.06.2021 р. у справі № 9108/12876/19, відповідно до якої одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Оскільки має місце порушення грошового зобов'язання, також правомірно з урахуванням норм ст.625 ЦК України та обґрунтованого розрахунку позивача, перевіреного судом, задоволена позовні вимоги про стягнення з відповідача 9925,54 грн. 3% річних та 32242,17 грн. інфляційних втрат за період прострочення з 30.06.2020 р. по 21.05.2021 р. (періоди прострочення визначені окремо по кожній накладній).
Колегією суддів відхиляються як безпідставні доводи відповідача/скаржника щодо порушення судом першої інстанції права ПОСП «Колос» на справедливий судовий розгляд.
Так, скаржник пояснює, що у день підготовчого засідання 22.06.2021 р. представник ПОСП «КОЛОС» звернувся до Господарського суду Житомирської області з клопотанням про відкладення розгляду справ з підстав перебування керівника юридичної особи у відпустці в період з 22.06.2021 р. по 06.07.2021 р., що підтверджувалося відповідною копію наказу про відпустку. Скаржник доводить про порушення судом норм ч.2 ст.202 ГПК України, оскільки Господарський суд Житомирської області розгляд справи не відклав, закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті, чим порушив право відповідача на справедливий судовий розгляд.
Статтею 202 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.
Колегія суддів на підставі матеріалів справи встановила, що 05.05.2021 р. Приватно-орендне сільськогосподарське підприємство "Колос" подало до суду першої інстанції клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із перебуванням керівника відповідача у відрядженні, і відповідно до ухвали Господарського суду Житомирської області від 06.05.2021 р. у справі № 906/335/21 розгляд справи було відкладено на 31.05.2021 р.
31.05.2021 р. Приватно-орендне сільськогосподарське підприємство "Колос" подало до суду першої інстанції клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із перебування в іншому судовому засіданні. Відповідно до ухвали Господарського суду Житомирської області від 01.06.2021 р. у справі № 906/335/21 розгляд справи було відкладено 22.06.2021 р.
Отже, представник відповідача двічі не з'являвся у підготовче засідання, тоді як в установленому порядку був повідомлений про час і місце розгляду справи.
22.06.2021 р. Приватно-орендне сільськогосподарське підприємство "Колос" не забезпечило участь подало до суду першої інстанції клопотання про відкладення у зв'язку із перебуванням керівника відповідача у відпустці. Відповідно до ухвали Господарського суду Житомирської області від 22.06.2021 р. у справі № 906/335/21 суд мотивовано відмовив у задоволенні клопотання про відкладення, закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті /а.с.188-189 у т.2/.
Клопотання відповідача про відкладення розгляду справи було розглянуто та відхилене судом першої інстанції правомірно, оскільки не встановлено підстав відповідно до норм ст..183 ГПК України та з урахуванням строку підготовчого провадження.
Колегія суддів звертає увагу, що коло представників юридичної особи у господарському судочинстві є необмеженим і відповідач, добросовісно користуючись своїми процесуальними правами, не був позбавлений права забезпечити явку в судове засідання іншого представника та довести до відома суду свої доводи чи заперечення шляхом подачі відзиву, письмових пояснень тощо. Неможливість заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах.
Скаржник/відповідач в апеляційній скарзі не пояснює, яким чином відхилення клопотання про відкладення порушило його процесуальні права, враховуючи належне та завчасне повідомлення відповідача про призначені судові засідання.
Згідно з ч. 4 ст.11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. В силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі “Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії” зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 даної Конвенції (§66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
Підсумовуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Господарського суду Житомирської області від 12.08.2021 р. у справі № 906/335/21 ґрунтується на матеріалах справи, відповідає чинному законодавству, тому відсутні підстави для його зміни чи скасування. Не встановлено порушення судом першої інстанції норм процесуального права, а доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, спростовані матеріалами справи.
Витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на скаржника згідно з ст.129 ГПК України.
Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 276, 281 - 282 Господарського процесуального кодексу України, суд
Апеляційну скаргу Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства "Колос" залишити без задоволення. Рішення Господарського суду Житомирської області від 12.08.2021 р. у справі № 906/335/21 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку, визначеному Господарським процесуальним кодексом України.
Матеріали справи № 906/335/21 повернути Господарському суду Житомирської області.
Повний текст постанови складений 06.12.2021 р.
Головуючий суддя Маціщук А.В.
Суддя Петухов М.Г.
Суддя Олексюк Г.Є.