ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
29 листопада 2021 року Справа № 924/581/21
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Петухов М.Г., суддя Маціщук А.В. , суддя Мельник О.В.
секретар судового засідання Приступлюк Т.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СК Промінь"
на рішення Господарського суду Хмельницької області від 06.09.2021
(ухвалене о 12:35 год. у м. Хмельницький, повний текст складено 06.09.2021)
у справі № 924/581/21 (суддя Заверуха С.В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укравіт Агро"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "СК Промінь"
про стягнення 328 628 грн 98 коп. штрафу, 270 874 грн 07 коп. пені, 41 442 грн 18 коп. 3% річних, 28 119 грн 50 коп. інфляційних втрат
за участю представників сторін:
від позивача - Портянко Т.А.;
від відповідача - Костенко С.С.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Укравіт Агро" звернулося з позовом до Господарського суду Хмельницької області про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "СК Промінь" 328 628 грн 98 коп. штрафу, 270 874 грн 07 коп. пені, 41 442 грн 18 коп. 3% річних, 28 119 грн 50 коп. інфляційних втрат.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем Договору поставки №У-156-2019 від 04.03.2019 та додатків (специфікацій) до нього, а саме зазначає, що відповідач за поставлений позивачем товар розрахувався з порушенням строків, встановлених у додатках (специфікаціях) до договору поставки.
Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 06.09.2021 у справі № 924/581/21 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Укравіт Агро" до Товариства з обмеженою відповідальністю "СК Промінь" про стягнення 328 628 грн 98 коп. штрафу, 270 874 грн 07 коп. пені, 41 442 грн 18 коп. 3% річних, 28 119 грн 50 коп. інфляційних втрат задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "СК Промінь" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укравіт Агро" 41 432 грн 04 коп. 3% річних, 26 543 грн 56 коп. інфляційних втрат, 270 799 грн 67 коп. пені, 164 314 грн 49 коп. штрафу, 10 011 грн 06 коп. витрат по оплаті судового збору. В позові в частині стягнення 10 грн 14 коп. 3% річних, 1 575 грн 94 коп. інфляційних втрат, 74 грн 40 коп. пені та 164 314 грн 49 коп. штрафу відмовлено.
При ухвалені вказаного рішення суд першої інстанції виходив з того, що 04.03.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Укравіт Агро" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "СК Промінь" (покупець) укладено договір поставки № У-156-2019, відповідно до якого постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі передати у власність покупця (поставити) товар (засоби захисту рослин, добрива з мікроелементами, регулятори росту рослин), а покупець зобов'язується в порядку та на умовах визначених у цьому договорі, прийняти товар та оплатити його вартість.
Відповідно до додатків № 635-К-2019 від 04.03.2019, № 642-К-2019 від 04.03.2019, №653-К-2019 від 05.03.2019 сторонами погоджено перелік, кількість та ціну товару, що постачається.
Суд встановив, що позивач поставив відповідачу товар, а відповідач оплатив такий товар, однак із простроченням термінів погоджених між сторонами, що стало підставою для нарахування позивачем згідно п. п. 5.2, 5.3. Договору поставки та ч. 2 ст. 625 ЦК України пені, штрафу, 3% річних та інфляційних втрат.
Місцевий господарський суд здійснив перерахунок 3% річних, інфляційних втрат, пені та вказав, що правомірними до стягнення будуть суми штрафних санкцій в таких сумах: 41 432 грн 04 коп. річних; 26 543 грн 56 коп. інфляційних втрат; 270 799 грн 67 коп. пені. За наведеного, в задоволенні стягнення 10 грн 14 коп. 3% річних, 1 575 грн 94 коп., 74 грн 40 коп. пені суд відмовив з підстав необґрунтованості.
Щодо штрафу в сумі 328 628 грн штрафу, суд вказав, що за період з 01.11.2019 по 06.02.2020 із розрахунку 2 % на місяць, суд дійшов висновку, що розрахунок штрафу є арифметично правильним та відповідає вимогам чинного законодавства та умовам договору.
Також, суд користуючись правом передбаченим ч. 3 ст. 551 ЦК України дійшов висновку про зменшення розміру штрафу на 50 %, з огляду на те, що відповідачем повністю погашено основну заборгованість за отриманий товар, відсутність доказів понесення позивачем збитків в результаті дій відповідача, нарахування та стягнення з відповідача 41 432 грн 04 коп. річних, 26 543 грн 56 коп. інфляційних втрат; 270 799 грн 67 коп. пені за прострочення грошового зобов'язання слугує компенсацією позивачеві негативних наслідків, пов'язаних з порушенням відповідачем умов договору, а стягнення з відповідача штрафу в повному обсязі, призведе до невиправданого та надмірного збагачення позивача.
Таким чином, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову та стягнення з відповідача 41 432 грн 04 коп. 3% річних, 26 543 грн 56 коп. інфляційних втрат, 270 799 грн 67 коп. пені, 164 314 грн 49 коп. штрафу.
Розглядаючи спірні правовідносини, місцевий господарський суд застосував відповідні положення ст. ст. 6, 530, 549, 551, 625, 627, 629, 692, 712 ЦК України, ст. ст. 173, 174, 175, 231, 233 Господарського кодексу України.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням із апеляційною скаргою до Північно-західного апеляційного господарського суду звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "СК Промінь", у якій просить скасувати рішення Господарського суду Хмельницької області від 06.09.2021 у справі № 924/581/21 в частині стягнення 164 314 грн 49 коп. штрафу, 270 799 грн 67 коп. пені, 26 543 грн 56 коп. інфляційних втрат, 10 011 грн 06 коп. витрат по оплаті судового збору і ухвалити нове рішення в цій частині, яким стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СК Промінь" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укравіт Агро" 18 969 грн 23 коп. пені та судовий збір у розмірі 905 грн 22 коп., в решті позовних вимог відмовити.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги зазначає таке.
Скаржник неодноразово у відзиві, заперечені на відповідь, звертав увагу суду першої інстанції на першочерговій необхідності з'ясувати форму правочину (письмова чи усна), якою мають регулюватися відносини між позивачем та відповідачем у цій справі даному спору, оскільки відповідач заперечував факт підписання його керівником договору поставки № У-156-2019 від 04.03.2019 та специфікацій до нього. У зв'язку з цим, відповідачем подавалось клопотання про призначення комплексної почеркознавчої та технічної експертизи документів.
Натомість суд першої інстанції своєю ухвалою від 09.08.2021 відмовив у задоволенні відповідного клопотання мотивуючи це тим, що останній не позбавлений можливості захистити свої права в інший передбачений законом спосіб (визнання недійсним договору), а також останній не надав доказів звернення відповідача до правоохоронних органів у зв'язку з втратою чи викраденням печатки.
Також, аргументуючи необхідність призначення комплексної експертизи відповідач посилався на те, що у нього відсутні оригінали вище зазначених документів, а також на те, що з 04.03.2019 пройшов значний проміжок часу, а тому з огляду значний обсяг документації, який супроводжує господарську діяльність підприємства відповідача, керівник останнього немає фізичної змоги надати стверджувальну відповідь про те, що ним підписувалися/чи не підписувалися та проставлялася печатка підприємства на документах, копії яких долучив позивач до матеріалів справи.
Тобто, відповідач не аргументував необхідність призначення експертизи тим, що ним було втрачено печатку, а тому, на думку відповідача, така позиція суду першої інстанції підтвердженням упередженості, спрямованої на обмеження можливості відповідача довести обставини, що взаємовідносини між позивачем та відповідачем регулювалися усним правочином.
Згідно п. 5.2. Договору передбачено, що відповідач сплачує на користь позивача штраф у розмірі 2% на місяць від суми несплаченого платежу. В цьому випадку, таке визначення порядку нарахування штрафу суперечить чинному законодавству.
Виходячи з розрахунку, який позивач надав в частині обґрунтування стягнення штрафу, вбачається, що останній просить суд неодноразово (за кожний місяць) застосувати один вид відповідальності (штраф) за одне й те саме правопорушення (несвоєчасний розрахунок),
Норма ст. 549 ЦК України не передбачає можливості нараховувати штраф за кожний місяць, це суперечить правовій природі такого виду неустойки
В п. 5.3. Договору мало б бути чітко вказано строк протягом якого сторони можуть нараховувати один одному штрафні санкції за невиконання/неналежне виконання договірних зобов'язань, однак у зв'язку з невизначеністю змісту п. 5.3. Договору в частині збільшення/зменшення строку нарахування штрафних санкцій, скаржник переконаний, що має застосовуватися строк, який передбачений ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.
Тому скаржник зазначає, що загальний розмір пені має складати 189 692 грн 29 коп.
Разом з тим, скаржник погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність виняткових підстав для застосування дискреційних повноважень суду щодо зменшення розміру штрафних санкцій. Водночас, з огляду на нікчемність п. 5.2. Договору в частині стягнення штрафу, скаржник просить суд апеляційної інстанції застосувати дискреційні повноваження в частині зменшення розміру пені на 90 %, тобто до 18 969 грн 23 коп.
Із аналізу Договору вбачається, що грошовий еквівалент ціни товару визначається в іноземній валюті - доларах США, а відповідно до практики Верховного Суду, у випадку порушення грошового зобов'язання, предметом якого є грошові кошти, виражені в гривнях з визначенням еквівалента в іноземній валюті, втрати від знецінення національної валюти внаслідок інфляції відновлюються еквівалентом іноземної валюти.
Тому, висновок суду першої інстанції про стягнення з відповідача інфляційних втрат не узгоджується з вище зазначеними висновками Верховного Суду.
За заведеного відповідач вважає, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення, допустив не повне з'ясування дійсних обставин справи, зібраним доказам дав не вірну оцінку, що призвело до неправильних висновків та неправильного застосування норм матеріального права.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу вважає, що не погоджується з викладеними в апеляційній скарзі аргументами з огляду на таке.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Укравіт Агро" укладає з контрагентами договори та додатки (специфікації) в письмовій формі, така форма договору також встановлена законодавством.
Відсутність у відповідача оригіналу договору поставки № У-156-2019 від 04.03.2019 та специфікацій, які складені у двох автентичних примірниках, які мають однакову юридичну силу, - по одному для кожної із Сторін, не є підставою для призначення комплексної експертизи.
Сторони домовилися у пункті 5.3. Договору, що згідно п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України позовна давність до вимог про сплату (стягнення) штрафних санкцій (пені), нарахованих відповідно до умов цього Договору, становить три роки. Нарахування та сплата штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання за цим Договором, не припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Щодо посилання відповідача на ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, то зазначає, що у цьому випадку, як раз у Договорі і було змінено строк нарахування пені.
Вважає, що позивач дотримався строків позовної давності, а отже має право на стягнення штрафних санкцій.
Оскільки ціна була зафіксована у гривнях, розрахунок відбувався у гривнях, без донарахування у зв'язку зі зміною курсу долара, позивач має право на стягнення інфляційних втрат.
Просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги в повному обсязі, рішення Господарського суду Хмельницької області від 06.09.2021 у справі №924/581/21 залишити без змін.
Товариство з обмеженою відповідальністю "СК Промінь" направило до суду апеляційної інстанції клопотання про призначення комплексної почеркознавчої експертизи та технічної експертизи документів, відповідно до якого просить призначити по справі комплексну почеркознавчу та технічну експертизу документів на вирішення якої поставити питання:
1. Чи виконано підпис від імені Ольшевського Петра Івановича у документах: договору поставки № У-156-2019 від 04.03.2019, специфікацій № 642-К-2019 від 04.03.2019, № 635-К-2019 від 04.03.2019, № 653 від 05.03.2019 тією особою, від імені якої він зазначений, чи іншою особою?
2. Чи нанесено відтиск печатки відповідача в наданих документах: договорі поставки № У-156-2019 від 04.03.2019, специфікаціях № 642-К-2019 від 04.03.2019, № 635-К-2019 від 04.03.2019, № 653 від 05.03.2019 печаткою, експериментальні та вільні зразки відтисків якої (якого) надані для порівняльного дослідження?
Проведення вище зазначеної судової експертизи просить доручити Київському науково-дослідному інституту судових експертиз, (03057, м. Київ, вул. Смоленська,6). Гарантує своєчасну та повну оплату вартості експертного дослідження.
Мотивуючи таке клопотання скаржник вказує, що він не визнає факту укладення в письмовій формі договору поставки № У-156-2019 від 04.03.2019, специфікацій № 642-К-2019 від 04.03.2019, № 635-К-2019 від 04.03.2019, № 653 від 05.03.2019, з підстав, що керівник відповідача особисто не підписував вище зазначені документи. Скаржник переконаний в необхідності призначення судової експертизи з метою встановлення ідентичності підпису керівника та відтиску печатки, які містяться на документах, що знаходяться в розпорядженні позивача в порівнянні з експериментальними та вільними зразками.
Вважає, що з метою встановлення факту укладення між позивачем та відповідачем в письмовій формі правочину, просить суд призначити по справі комплексну почеркознавчу та технічну експертизу документів.
Позивач у запереченнях проти клопотання про призначення комплексної почеркознавчої експертизи та технічної експертизи документів вказує на таке.
Підписання договору поставки № У-156-2019 від 04.03.2019 саме директором ТОВ "СК Промінь" підтверджується наявністю на такому договорі відтиску печатки відповідача, яка дає додаткову можливість ідентифікувати особу, що брала участь у здійсненні відповідних правовідносин.
Відповідачем не надано підтвердження протиправності використання своєї печатки чи доказів її втрати, так само як і не надано доказів звернення до правоохоронних органів, у зв'язку із втратою чи викраденням печатки.
Скаржник не заперечує, що йому було поставлено товар, що підтверджується видатковими накладними ЦБ-1500 від 26.03.2019, ЦБ-1496 від 26.03.2019, ЦБ-1491 від 26.03.2019, ЦБ-1822 від 01.04.2019, де до того ж є посилання на Договір поставки № У-156-2019 від 04.03.2019 та на номера специфікацій, які є додатками до зазначеного Договору, а отримуючи Товар у відповідача не виникало питань, що за договір зазначений у видаткових накладних.
Відповідач при оплаті Товару у платіжних дорученнях, які були долучені до матеріалів справи разом з відзивом до позову, теж у призначенні платежу зазначає цей договір, оскільки інший текст Договору № У-156- 2019 від 04.03.2019 відповідачем не надано, вважає, що немає підстав для призначення експертизи.
Предметом розгляду цієї справи є стягнення штрафу, пені, 3% річних та інфляційних витрат. Натомість факт підтвердження або спростування, за результатами проведення судової почеркознавчої експертизи, обставин щодо підписання договору не директором відповідача, а іншою особою, не є обставинами, які входять в предмет доказування у цій справі.
Тому, просить відмовити у задоволенні клопотання про призначення комплексної почеркознавчої експертизи та технічної експертизи документів ТОВ "СК Промінь".
В судовому засіданні Північно-західного апеляційного господарського суду 29.11.2021 представник скаржника підтримав доводи, наведені в апеляційній скарзі, стверджує, що судом першої інстанції при ухвалені оскарженого рішення було порушено норми матеріального та процесуального права, не повно з'ясовано обставини, що мають значення для справи. Просив рішення Господарського суду Хмельницької області від 06.09.2021 у справі № 924/581/21 в частині стягнення 164 314 грн 49 коп. штрафу, 270 799 грн 67 коп. пені, 26 543 грн 56 коп. інфляційних втрат, 10 011 грн 06 коп. витрат по оплаті судового збору і ухвалити нове рішення в цій частині, яким стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СК Промінь" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укравіт Агро" 18 969 грн 23 коп. пені та судовий збір у розмірі 905 грн 22 коп., в решті позовних вимог відмовити.
Також підтримав клопотання про призначення комплексної почеркознавчої експертизи та технічної експертизи документів, просив його задоволити.
Представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Укравіт Агро" в судовому засіданні заявив, що з доводами позивача не погоджується, вважає їх безпідставними. Вказав про відсутність підстав для задоволення клопотання призначення комплексної почеркознавчої експертизи та технічної експертизи документів. З огляду на зазначене, просив суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги.
Дослідивши матеріали справи, апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при ухвалені рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задоволити частково, а оскаржуване рішення змінити в мотивувальній частині щодо розрахунку штрафу, виходячи з таких підстав.
Судом апеляційної інстанції встановлено та як убачається з матеріалів справи, що 04.03.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Укравіт Агро" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "СК Промінь" (покупець) укладено Договір поставки № У-156-2019 (далі - Договір; а. с. 17-23), відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі передати у власність покупця (поставити) товар (засоби захисту рослин, добрива з мікроелементами, регулятори росту рослин), а покупець зобов'язується в порядку та на умовах визначених у цьому договорі, прийняти товар та оплатити його вартість.
Відповідно до п. 1.2. Договору найменування товару, його кількість, терміни поставки та оплати, визначені у специфікаціях до цього договору, які є його невід'ємною частиною. Сторони погоджуються, що базис поставки (місце передачі покупцю) вказується у специфікації, до цього договору, якщо інший базис поставки не вказаний у відповідній накладній на поставку товару до договору. Ціна за одиницю виміру товару та його загальна ціна, яку має сплатити покупець, визначається специфікаціями (додатками) до цього договору, з урахуванням вимог щодо цього, викладених в тексті самого договору (розділ 2). Постачальник має право достроково виконати свої зобов'язання щодо поставки товару.
Згідно п. 1.2.1. Договору в специфікаціях (додатках) до цього договору визначаються умови поставки постачальником товару покупцю, зокрема умови попередньої оплати товару, відстрочки платежу та розрахунку за поставлений товар векселями, авальованими банками. Без підписання відповідної специфікації, поставка товару постачальником покупцю не здійснюється.
Як передбачено п. 1.4. Договору, факт поставки та передачі товару від постачальника до покупця фіксується шляхом складання та підписання накладних (або актів приймання-передачі) повноважними представниками сторін. З моменту підписання сторонами накладних до покупця переходить право власності на товар та ризики його випадкового знищення або пошкодження.
У відповідності до п. 1.4.1. Договору за згодою сторін, покупець здійснює отримання товару на складі постачальника товару за узгодженою сторонами адресою. Для виконання зазначеної умови, шляхом підписання договору, покупець може залучати перевізників або покупець надає право постачальнику залучати перевізників. Порядок поставки, в тому числі найменування перевізника, номер машини, прізвище, ім'я водія, дата та час передач товару перевізнику, фіксується в заявках на поставку, які направляються покупцем на електронну адресу постачальника. Право власності на товар, а також ризик випадкового знищення або пошкодження товару, переходить від постачальника до покупця в момент передачі товару першому перевізнику. Факт передачі товару перевізнику підтверджується підписаною перевізником товарно-транспортною накладною / декларацією / іншим документом, що підтверджує факт передачі постачальником товару перевізнику. Перевізник несе відповідальність за дотримання вимог законодавства при здійсненні транспортування товару покупцю.
За умовами п. 2.1.-2.3. Договору ціна товару (в т.ч. ціна за одиницю товару) вказується сторонами в специфікаціях, що є невід'ємною частиною цього договору. Ціна товару включає вартість неповоротної тари, упаковки. Сплата ціни товару покупцем здійснюється у гривнях України. Сторони можуть визначити в специфікації грошовий еквівалент ціни товару в іноземній валюті - у доларах США. Покупець здійснює оплату товару шляхом перерахування грошових коштів в гривнях на банківський рахунок постачальника. Банківські реквізити сторін для здійснення взаєморозрахунків вказані у договорі (розділ 10). Якщо у специфікації визначений еквівалент ціни товару (її частини) в доларах США, то сума ціни товару (її частина), яку має сплатити покупець у гривнях України, визначається шляхом множення грошового еквівалента ціни товару (її частини), вираженого в доларах США, що зазначений в специфікаціях, на офіційний курс НБУ продажу долара США на дату розрахунку. У разі збільшення курсу долара США більше ніж на 3% на дату розрахунку до курсу, що визначений у специфікації, покупець зобов'язується провести оплату за товар згідно діючого курсу долара США та протягом 10 робочих днів підписати додаткову угоду про зміну ціни в зв'язку зі зміною курсу.
Згідно п. 2.5. Договору термін оплати: оплата товару проводиться в терміни, які вказані в специфікаціях до даного договору.
Як передбачено п. 2.7. Договору, незалежно від призначення платежу у банківському переказі, у разі порушення покупцем платіжних зобов'язань за договором, покупець надає згоду на те, що постачальник має право зарахувати оплату грошових коштів, що надійшли від покупця, в оплату простроченої заборгованості по договору та повідомляє покупцеві про таке зарахування, шляхом направлення листа на електронну адресу покупця, вказану у розділі 10.
У відповідності до п. 2.8. Договору якщо дата оплати товару покупцем припадає на не банківський день (не робочий день), оплата товару здійснюється покупцем в банківський день (робочий день), що передує не банківському дню (не робочому дню).
Пунктом 2.9. Договору передбачено, що покупець зобов'язується оплатити поставлений постачальником товар шляхом перерахування на поточний рахунок постачальника ціну товару у термін, вказаний в відповідній специфікації до договору, але в будь якому разі не пізніше 31.10.2019.
Покупець зобов'язаний сплатити вартість товару в установлені терміни та у визначеному порядку (п. 3.2.1. Договору).
Відповідно до п. 5.2. Договору сторони досягли згоди, що за порушення строків (термінів) платежів покупець сплачує на користь постачальника штраф у розмірі 2% на місяць від суми несплаченого платежу та пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
В п. 5.3. договору сторони домовились, що згідно п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України позовна давність до вимог про сплату (стягнення) штрафних санкцій (пені), нарахованих відповідно до умов цього договору, становить 3 роки. Нарахування та сплата штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання за цим договором, не припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Як передбачено п. 9.1. Договору, цей договір набуває чинності з моменту його підписання та скріплення печатками сторін, і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором.
У відповідності до п. 9.5. Договору всі зміни та доповнення до договору є обов'язковими для сторін, якщо вони викладені в письмовій формі, підписані повноважними представниками сторін та скріплені печатками. Зміни та доповнення до договору не скріплені печатками сторін, вважаються недійсними.
Пунктом 9.8. Договору передбачено, що сторони підтверджують, що 1) їхні представники мають усі необхідні повноваження на укладення, підписання та виконання умов цього договору, а також вчинення всіх дій, що передбачені ним або зумовлені ним; 2) договір відповідає їх інтересам та реальній домовленості; 3) штрафні санкції, що передбачені цим договором, є прийнятними для обох сторін.
Відповідно до додатку № 635-К-2019 від 04.03.2019 (а. с. 24) до Договору поставки № У-156-2019 від 04.03.2019 (специфікація) сторонами погоджено, що загальна вартість товару, що постачається за цією специфікацією, складає 1 654 863 грн 48 коп. (61 605,56 еквівалент доларів США) (п. 1 специфікації). Згідно п. 3 специфікації оплата товару здійснюється на умовах: попередня оплата 30% від загальної вартості товару, що складає 496 459 грн 04 коп. (18 481,67 еквівалент доларів США). Сума сплачується на розрахунковий рахунок постачальника протягом 3-х банківських днів, але в будь якому разі до моменту поставки товару покупцю. Товарний кредит 70% від загальної вартості товару, що складає 1 158 404 грн 44 коп. (43 123,89 еквівалент доларів США) сплачується до 31.10.2019.
Згідно додатку № 642-К-2019 (а. с. 25) від 04.03.2019 до Договору поставки № У-156-2019 від 04.03.2019 (специфікація) сторонами погоджено, що загальна вартість товару, що постачається за цією специфікацією, складає 529 803 грн 90 коп. (19 722,99 еквівалент доларів США) (п. 1 специфікації). Згідно п. 3 специфікації оплата товару здійснюється на умовах: попередня оплата 30% від загальної вартості товару, що складає 158 941 грн 17 коп. (5 916,90 еквівалент доларів США). Сума сплачується на розрахунковий рахунок постачальника протягом 3-х банківських днів, але в будь якому разі до моменту поставки товару покупцю. Товарний кредит 70% від загальної вартості товару, що складає 370 862 грн 73 коп. (13 806,10 еквівалент доларів США) сплачується до 31.10.2019.
Відповідно до додатку № 653-К-2019 від 05.03.2019 (а. с. 26) до Договору поставки № У-156-2019 від 04.03.2019 (специфікація) сторонами погоджено, що загальна вартість товару, що постачається за цією специфікацією, складає 176 799 грн 84 коп. (6 590,35 еквівалент доларів США) (п. 1 специфікації). Згідно п. 3 специфікації оплата товару здійснюється на умовах: попередня оплата 30% від загальної вартості товару, що складає 53 039 грн 95 коп. (1 977,10 еквівалент доларів США). Сума сплачується на розрахунковий рахунок постачальника протягом 3-х банківських днів, але в будь якому разі до моменту поставки товару покупцю. Товарний кредит 70% від загальної вартості товару, що складає 123 759 грн 89 коп. (4 613,24 еквівалент доларів США) сплачується до 31.10.2019.
Товариством з обмеженою відповідальністю "Укравіт Агро" (постачальник) на виконання договору поставки № У-156-2019 від 04.03.2019 поставлено Товариству з обмеженою відповідальністю "СК Промінь" (покупець) товар (засоби захисту рослин, добрива з мікроелементами, регулятори росту рослин) на загальну суму 2 361 467 грн 22 коп., що підтверджується видатковими накладними: № ЦБ-1491 від 26.03.2019 на суму 271 273 грн 80 коп., № ЦБ-1496 від 26.03.2019 на суму 1 383 589 грн 68 коп., № ЦБ-1822 від 01.04.2019 на суму 529 803 грн 90 коп., № ЦБ-1500 від 26.03.2019 на суму 176 799 грн 84 коп. (а. с. 27, 30, 32, 34)
Відповідно до товарно-транспортної накладної № УАЦБ-001104 від 26.03.2019 ПП "Фірма "Голд Транс" (перевізник) на замовлення ТОВ "Укравіт Агро" (замовник) поставлено ТОВ "СК Промінь" (вантажоодержувач) за довіреністю № 49 від 25.03.2019 (виданої комірнику Нетребчуку В.О.) товар (захисник, КС) кількістю 1225 л загальною масою 1,47000 т. (а. с. 29)
Згідно товарно-транспортної накладної № УАЦБ-001128 від 26.03.2019 ПП "Фірма "Голд Транс" (перевізник) на замовлення ТОВ "Укравіт Агро" (замовник) поставлено ТОВ "СК Промінь" (вантажоодержувач) за довіреністю № 49 від 25.03.2019 (виданої комірнику Нетребчуку В.О.) товар (Гліфовіт Екстра, Тізер, Авангард, Соняшник гібридний) кількістю 10140 л загальною масою 12,07200 т. (а. с. 31).
Товариством з обмеженою відповідальністю "СК Промінь" видано комірнику Нетребчуку В.О. довіреності № 47 від 25.03.2019, № 48 від 25.03.2019, № 49 від 25.03.2019 на отримання від Товариства з обмеженою відповідальністю "Укравіт Агро" цінностей, передбачених у Додатках № 635-К, № 642-К, № 653-К до Договору (а. с. 28, 33, 35).
Товариством з обмеженою відповідальністю "СК Промінь" видано комірнику Нетребчуку В.О. довіреність № 47 від 25.03.2019р. на отримання від товариства з обмеженою відповідальністю "Укравіт Агро" згідно рахунку № ЦБ-653 від 05.03.2019 товару (Соняшник гібридний) в кількості 80 міш.
Відповідно до претензії № 386 від 14.12.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю "Укравіт Агро" звернулося до Товариства з обмеженою відповідальністю "СК Промінь", у якій вимагало протягом 5 днів з дня отримання претензії належним чином виконати зобов'язання за договором поставки № У-156-2019 від 04.03.2019 шляхом перерахування на рахунок товариства простроченої заборгованості в розмірі 618 718 грн 43 коп. (а. с. 36-38).
Надіслання претензії підтверджується описом вкладення від 17.12.2020 рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення від 24.12.2020, фіскальним чеком від 17.12.2020 (а. с. 39-40).
Відповідно до банківської виписки від 21.04.2021 Товариством з обмеженою відповідальністю "СК Промінь" сплачено Товариству з обмеженою відповідальністю "Укравіт Агро" заборгованість за поставлений товар в загальній сумі 2 583 010 грн 42 коп. (а. с. 41-43).
Також на підтвердження погашення заборгованості за поставлений товар в загальній сумі 2 636 010 грн 42 коп. відповідачем надано платіжні доручення: № 835 від 15.03.2019 на суму 158 941 грн 17 коп., № 73 від 15.04.2019 на суму 496 459 грн 04 коп., № 74 від 15.03.2019 на суму 53 039 грн 95 коп., № 12532 від 23.12.2019 на суму 100 000 грн, № 1248 від 06.02.2020 на суму 123 759 грн 89 коп., № 1977 від 09.07.2020 на суму 810 грн 37 коп., № 2207 від 25.08.2020 на суму 200 000 грн, № 2277 від 01.09.2020 на суму 200 000 грн, № 2394 від 25.09.2020 на суму 200 000 грн, № 2480 від 13.10.2020 на суму 300 000 грн, № 2542 від 27.10.2020 на суму 250 000 грн, № 2610 від 05.11.2020 на суму 200 000 грн, № 2978 від 23.12.2020 на суму 300 000 грн, № 3877 від 25.05.2021 на суму 53 000 грн (а. с. 60-72).
З урахуванням викладеного, оскільки відповідач виконав свої зобов'язання щодо оплати вартості товару згідно договору поставки № У-156-2019 від 04.03.2019, додатків до нього з простроченням, позивач нарахував 328 628 грн 98 коп. штрафу, 270 874 грн 07 коп. пені, 41 442 грн 18 коп. 3% річних, 28 119 грн 50 коп. інфляційних втрат та звернувся з цим позовом до суду.
Аналізуючи встановлені обставини справи та переглядаючи спірні правовідносини на предмет наявності правових підстав для задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції приймає до уваги наступні положення діючого законодавства з урахуванням фактичних обставин справи.
Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
У відповідності до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України).
У відповідності до ст. 20 Господарського кодексу України держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів. Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.
Як убачається із встановлених обставини у даній справі, між сторонами виникли договірні правовідносини на підставі укладення Договору поставки № У-156-2019 від 04.03.2019 та додатків № 635-К-2019 від 04.03.2019, № 642-К-2019 від 04.03.2019, № 653-К-2019 від 05.03.2019.
Згідно з ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
У відповідності до частин 1, 2 статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно із ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Пунктом 2 ч. 1 ст. 664 ЦК України передбачено, що обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Відповідно до ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін .
Згідно з ч. 1 ст. 693 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу
В силу положень ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).
У відповідності до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до положень статей 525, 526 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтями 610, 612 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Як встановлено судом вище, позивач поставив відповідачу товар (засоби захисту рослин, добрива з мікроелементами, регулятори росту рослин), що підтверджується підписаними сторонами видатковими та товарно-транспортними накладними.
В свою чергу, відповідач повністю виконано свої зобов'язання щодо оплати поставленого Товариством з обмеженою відповідальністю "Укравіт Агро" товару згідно договору поставки та додатків до нього, однак таке виконання відбулося із простроченням термінів, визначених у п. 3 додатків до договору поставки, що стало підставою для нарахування позивачем згідно п. п. 5.2, 5.3. Договору поставки та ч. 2 ст. 625 ЦК України пені, штрафу, 3% річних та інфляційних втрат.
Щодо нарахування штрафних санкцій по кожному зобов'язанню окремо суд зазначає таке.
Згідно видаткових накладних № ЦБ-1491 від 26.03.2019р. та № ЦБ-1496 від 26.03.2019 позивачем поставлено товар (засоби захисту рослин) в загальній сумі 1 654 863 грн 48 коп., яку відповідачем було погашено (із врахуванням призначення платежу та їх черговості) платежами від 15.03.2019 в сумі 496 459 грн 04 коп., від 23.12.2019 в сумі 100 000 грн, від 09.07.2020 в сумі 810 грн 37 коп., від 25.08.2020 в сумі 200 000 грн, від 01.09.2020 в сумі 200 000 грн, від 25.09.2020 в сумі 200 000 грн, від 13.10.2020 в сумі 300 000 грн, від 27.10.2020 в сумі 250 000 грн.
Таким чином, періодами прострочення оплати товару згідно додатку № 635-К-2019 від 04.03.2019 є:
01.11.2019 - 22.12.2019 на суму 1 158 404 грн 44 коп.;
23.12.2019 - 08.07.2020 на суму 1 058 404 грн 44 коп.;
09.07.2020 - 24.08.2020 на суму 1 057 594 грн 07 коп.;
25.08.2020 - 31.08.2020 на суму 857 594 грн 07 коп.;
01.09.2020 - 24.09.2020 на суму 657 594 грн 07 коп.;
25.09.2020 - 12.10.2020 на суму 457 594 грн 07 коп.;
13.10.2020 - 26.10.2020 на суму 157 594 грн 07 коп.; (переплата - 92 405 грн 93 коп.);
Відповідно до видаткової накладної № ЦБ-1822 від 01.04.2019 позивачем поставлено товар (антиколорад) в сумі 529 803 грн 90 коп., яку відповідачем було погашено (із врахуванням призначення платежу та їх черговості) платежами від 15.03.2019 в сумі 158 941 грн, від 27.10.2020 в сумі 92 405 грн 93 коп. (переплата), від 05.11.2020 в сумі 200 000 грн, від 23.12.2020 в сумі 300 000 грн.
Таким чином, періодами прострочення оплати товару згідно додатку № 642-К-2019 від 04.03.2019 є:
01.11.2019 - 26.10.2020 на суму 370 862 грн 73 коп.;
27.10.2020 - 04.11.2020 на суму 278 456 80 коп. (із врахуванням переплати в сумі 92 405 грн 93 коп.);
05.11.2020 - 22.12.2020 на суму 78456 грн 80 коп. (переплата - 221 543 грн 20 коп.).
Відповідно до видаткової накладної № ЦБ-1500 від 26.03.2019 позивачем поставлено товар (соняшник гібридний) в сумі 176 799 грн 84 коп., яку відповідачем було погашено (із врахуванням призначення платежу та їх черговості) платежами від 15.03.2019 в сумі 53 039 грн 95 коп., від 06.02.2020 в сумі 123 759 грн 89 коп.
Таким чином, періодом прострочення оплати товару згідно додатку № 653-К-2019 від 05.03.2019 є 01.11.2019 - 05.02.2020 на суму 123 759 грн 89 коп.
Частиною 2 статті 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши розрахунок 3% річних, наданий позивачем (а. с. 14) апеляційний господарський суд дійшов висновку, що правомірними до стягнення будуть 3% річних в сумі 41 432 грн 04 коп., як вірно встановлено судом першої інстанції. Тому, позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню, а в стягненні 10 грн 14 коп. слід відмовити.
Щодо стягнення інфляційних, суд бере до уваги таке.
Згідно статті 3 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.
Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 26.06.2020 у справі № 905/21/19 при розрахунку "інфляційних втрат" у зв'язку з простроченням боржником виконання грошового зобов'язання до цивільних відносин за аналогією закону підлягають застосуванню норми Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", приписи Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, та Методика розрахунку базового індексу споживчих цін, затверджена наказом Державного комітету статистики України від 27.07.2007 № 265, а також визначений порядок нарахування інфляційних втрат у випадку часткового помісячного погашення суми основного боргу (пункти 25 - 29 постанови Верховного Суду від 26.06.2020 у справі № 905/21/19). Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про те, що у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов'язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов'язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов'язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати.
У кредитора згідно з частиною другою статті 625 ЦК України є право вимоги до боржника щодо сплати інфляційних втрат за період прострочення в оплаті основного боргу. Водночас, якщо боржник після нарахування йому інфляційних втрат за відповідний місяць допустив подальше прострочення в оплаті основного боргу, то кредитор, виходячи з того, що зобов'язання зі сплати інфляційних втрат, яке виникло в силу закону, є грошовим, вправі нарахувати боржнику інфляційні втрати на суму основного боргу, збільшену на індекс інфляції за попередній місяць прострочення (пункт 23 постанови Верховного Суду від 26.06.2020 у справі №905/21/19).
Також, об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у справі № 905/21/19 наведено формулу, за якою можна розрахувати інфляційні втрати: "Х" * "і-1" - 100 грн. = "ЗБ", де "Х" - залишок боргу на початок розрахункового періоду, "і-1" - офіційно встановлений індекс інфляції у розрахунковому місяці та 100 грн. - умовна сума погашення боргу у цьому місяці, а "ЗБ" - залишок основного боргу з інфляційною складовою за цей місяць (вартість грошей з урахуванням інфляції у цьому місяці та часткового погашення боргу у цьому ж місяці). При цьому зазначено, що за наступний місяць базовою сумою для розрахунку індексу інфляції буде залишок боргу разом з інфляційною складовою за попередній місяць ("ЗБ" відповідно до наведеної формули), який перемножується на індекс інфляції за цей місяць, а від зазначеного добутку має відніматися сума погашення боржником своєї заборгованості у поточному місяці (якщо таке погашення відбувалося).
Для відокремлення інфляційних збитків за певний період від основної заборгованості, від остаточного розрахунку основного боргу з інфляційною складовою, проведеного із застосуванням такої послідовності, необхідно відняти основний борг, який залишився непогашеним на кінець розрахункового періоду.
У випадку, якщо погашення боргу не відбувалося декілька місяців підряд, то залишок основного боргу з інфляційною складовою за перший розрахунковий місяць такого періоду ("ЗБ") перемножується послідовно на індекси інфляції за весь період, протягом якого не відбувалося погашення боргу та ділиться на 100% (п. 28 постанови у справі № 905/21/19).
Об'єднана палата Касаційного господарського суду в постанові від 20.11.2020 у справі №910/13071/19 роз'яснила, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.
Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.
Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов'язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:
- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;
- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.
При цьому, Верховний Суд у складі суддів Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 05.07.2019 у справі № 905/600/18 дійшов висновку, що до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Посилання скаржника на те, що стягнення інфляційні втрати не підлягають до стягнення оскільки грошовий еквівалент ціни товару визначався в іноземній валюті (доларах США) не беруться до уваги, з тих підстав, що ціна товару була зафіксована у гривнях, розрахунок відбувався у гривнях, без донарахування курсової різниці.
Зокрема, Верховний Суд в постанові від 11.11.2019 у справі № 910/15951/18 вказав, що сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. При цьому судами попередніх інстанцій враховано, що за умовами договору сума платежу визначена у гривні в еквіваленті до іноземної валюти і в подальшому на день фактичної сплати коштів згідно з таким перерахунком не змінюється, тобто залишається гривневим, то відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник зобов'язаний на вимогу кредитора сплатити борг з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення виконання даного зобов'язання.
Також, у постанові від 27.11.2019 у справі № 340/385/17 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про правомірність нарахування на суму основної заборгованості індексу інфляції, оскільки позивач скористався своїм процесуальним правом обирати валюту зобов'язання та пред'явив позовну вимогу щодо стягнення заборгованості в гривневому еквіваленті за курсом НБУ. Відтак, з цієї дати валютою заборгованості стала національна валюта України - гривня, тому нарахування індексу інфляції на таку заборгованість є правомірним.
Перевіривши розрахунок інфляційних втрат, наданий позивачем (а. с. 15) апеляційний господарський суд погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що правомірними до стягнення будуть інфляційні втрати в сумі 26 543 грн 56 коп., а в стягнені 1 575 грн 94 коп. інфляційних втрат слід відмовити з підстав необґрунтованості.
Щодо позовних вимог про стягнення 270 874 грн 07 коп. пені за період з 01.11.2019 по 06.02.2020 та 328 628 грн 98 коп. штрафу в розмірі 2% за місяць за період з 01.11.2019 по 06.02.2020, суд бере до уваги таке.
Згідно з ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно із ч. ч. 4, 6 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Відповідно до п. 5.2. Договору за порушення строків (термінів) платежів покупець сплачує на користь постачальника штраф у розмірі 2% на місяць від суми несплаченого платежу та пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
При цьому, з аналізу змісту такої умови Договору, вбачається, що сторони дійшли згоду про те, що штраф у розмірі 2% має розраховуватися із суми заборгованості, котра рахується за відповідачем за кожний повний місяць порушення строку виконання зобов'язання.
Посилання скаржника на постанову Великої Палати Верховного Суду у справі №910/12876/19 від 01.06.2021 не приймаються до уваги, оскільки в зазначеній справі були інші обставини, зокрема позивачем було заявлено до стягнення 10% штрафу за порушення строків надання послуг на строк понад 10 днів та 20% штрафу за порушення строків надання послуг на строк понад 30 днів і Велика Палата Верховного Суду надавала оцінку можливості одночасного стягнення штрафу за порушення строків понад 10 днів та понад 30 днів (до яких входить перші 10 днів і за які вже заявлено вимогу), тобто обставини вказаної справи та цієї справи №924/581/21 є різними.
Окрім того, суд бере до уваги, що в цьому випадку нарахування штрафу здійснюється окремо за кожний повний місяць, із суми боргу на такий місяць, без врахування суми штрафу за попередній місяць.
Також, п. 5.3. Договору передбачено, що згідно п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України позовна давність до вимог про сплату (стягнення) штрафних санкцій (пені), нарахованих відповідно до умов цього договору, становить 3 роки. Нарахування та сплата штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання за цим договором, не припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Доводи скаржника про невизначеність змісту цієї умови Договору щодо збільшення/зменшення строку нарахування штрафних санкції спростовуються таким.
Для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) ( ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України).
В силу ч. 1 ст. 259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін.
Також, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання,якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).
Тобто, в силу вище викладених норм законодавства сторони, при укладанні договору, вправі змінити строк позовної давності, в тому числі до вимог про стягнення неустойки, та погодити більший строк нарахування штрафних санкцій, ніж встановлений у ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, що сторони і зробили при укладанні Договору.
Перевіривши розрахунок пені (а. с. 12-13), із врахуванням сум та періодів заборгованості відповідача згідно додатків до договору, суд дійшов висновку, що правомірним до стягнення буде пеня в сумі 270 799 грн 67 коп., а тому відмовляє в стягненні 74 грн 40 коп. за безпідставністю.
Щодо стягнення 2 % штрафу на місяць, суд апеляційної інстанції вважає, що такий розрахунок зроблений з помилками, а саме позивач розрахував такий штраф виходячи не із суми заборгованості за кожний повний місяць, а також нарахування здійснювалося на неповний місяць (позивач враховував дні).
В той же час, вище суд вказав, що вказав, що штраф у розмірі 2% має розраховуватися із суми заборгованості, котра рахується за відповідачем за кожний повний місяць.
Тому, здійснивши власний розрахунок такого штрафу, з врахуванням обставин справи, суд дійшов висновку, що правомірним буде нарахування штрафу у сумі 314 954 грн 02 коп., а не 328 628 грн 98 коп., котрі заявлені позивачем.
ПеріодСума на кінець періоду2%Кількість місяцівЗагальна сума
01.11.2019-30.11.20191158404.4423168.09123168.09
01.12.2019-01.07.20201058404.4421168.097148176.62
01.07.2020-31.07.20201057594.0721151.88121151.88
01.08.2020-31.08.2020857594.0717151.88117151.88
01.09.2020-30.09.2020457594.079151.8819151.88
01.10.2020-26.10.20200.000.0000.00
01.11.2019-02.10.2020370862.737417.251181589.80
02.10.2020-02.11.2020278456.805569.1415569.14
02.11.2020-02.12.202078456.801569.1411569.14
02.12.2020-31.12.20200.000.0000.00
01.11.2019-01.02.2020123759.892475.2037425.59
314954.02
Також, суд зазначає, що одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій (постанова Великої Палати Верховного Суду у справі №910/12876/19 від 01.06.2021).
В той же час, згідно зі статтею 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Право суду зменшувати розмір неустойки передбачене також частиною 3 статті 551 ЦК України.
Зі змісту наведених норм вбачається, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов'язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення. Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки порівняно з розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків та ін. При цьому обов'язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.
В той же час, ні у зазначених нормах, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.
При цьому зменшення розміру неустойки є правом суду, а за відсутності в законі як переліку виняткових обставин, так і врегульованого розміру (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи в їх сукупності, на власний розсуд з дотриманням правил статті 86 Господарського процесуального кодексу України вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе таке зменшення та його розмір.
Цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементів принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.
Висновок суду щодо необхідності зменшення розміру пені, який підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, крім викладеного, також на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність та відповідати завданням господарського судочинства, котрі передбачені статті 2 ГПК України, зокрема справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів.
Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором (рішення Конституційного Суду від 11.07.2013 року № 7-рп/2013).
Велика Палата Верховного суду у постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18 зробила наступний правовий висновок: для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило частини третьої статті 551 ЦК України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити. Якщо неустойка стягується понад збитки (частина перша статті 624 ЦК України), то вона також не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер. Така неустойка стягується не понад дійсні збитки, а лише понад збитки у доведеному розмірі, які, як правило, є меншими за дійсні збитки. Для запобігання перетворенню неустойки на каральну санкцію суд має застосовувати право на її зменшення. Тож право суду на зменшення неустойки є проявом принципу пропорційності у цивільному праві (п.8.24 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18).
Відтак, апеляційний господарський суд дослідивши наявні в матеріалах справи докази, враховуючи, що відповідачем повністю погашено основну заборгованість за отриманий товар, а також, з огляду на те, що позивачем не надано доказів наявності у нього збитків в результаті дій відповідача, зважаючи на те, що нарахування та стягнення з відповідача 41 432 грн 04 коп. 3% річних, 26 543 грн 56 коп. інфляційних втрат та 270 799 грн 67 коп. пені за прострочення грошового зобов'язання слугує компенсацією позивачеві негативних наслідків, пов'язаних з порушенням відповідачем умов договору, а стягнення з відповідача штрафу в повному обсязі, призведе до невиправданого та надмірного збагачення позивача, а тому виходячи із загальних засад цивільного законодавства, а саме, справедливості, добросовісності, розумності, суд приходить до висновку про наявність передбачених ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України виняткових підстав для застосування дискреційних повноважень суду щодо зменшення заявленого до стягнення розміру штрафу до суми 164 314 грн 49 коп. (без застосування відсоткового співвідношення).
За наведеного суд апеляційної інстанції зазначає, що місцевий господарський суд не з'ясував обставин, що мають значення для справи щодо порядку нарахування штрафу та дійшов помилкового висновку про правомірність заявленої до стягнення суми штрафу.
В той же час, оскільки апеляційний господарський суд дійшов висновку про зменшення суми штрафу до 164 314 грн 49 коп. (суми, котра була стягнена місцевим господарським судом), то рішення суду першої інстанції слід змінити в мотивувальній частині щодо стягнення штрафу, виклавши його в редакції цієї постанови.
Також, розглянувши клопотання відповідача про призначення комплексної почеркознавчої експертизи та технічної експертизи документів, суд дійшов висновку про відмову в його задоволені, з таких підстав
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
За приписами ст. 98 ГПК України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права. Висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи. Висновок експерта викладається у письмовій формі і приєднується до справи. Суд має право за заявою учасників справи або з власної ініціативи викликати експерта для надання усних пояснень щодо його висновку. У висновку експерта повинно бути зазначено: коли, де, ким (прізвище, ім'я, по батькові, освіта, спеціальність, а також, за наявності, свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта, стаж експертної роботи, науковий ступінь, вчене звання, посада експерта), на якій підставі була проведена експертиза, хто був присутній при проведенні експертизи, питання, що були поставлені експертові, які матеріали експерт використав. Інші вимоги до висновку експерта можуть бути встановлені законодавством. У висновку експерта має бути зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а у випадку призначення експертизи судом, також про відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків. Якщо експерт під час підготовки висновку встановить обставини, що мають значення для справи, з приводу яких йому не були поставлені питання, він має право включити до висновку свої міркування про ці обставини.
Статтею 1 Закону України "Про судову експертизу" передбачено, що судова експертиза- це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об'єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.
Як зазначено вище, відповідач просить призначити у справі експертизу, на вирішення якої поставити питання:
1. Чи виконано підпис від імені Ольшевського Петра Івановича у документах: договору поставки № У-156-2019 від 04.03.2019, специфікацій № 642-К-2019 від 04.03.2019, № 635-К-2019 від 04.03.2019, № 653 від 05.03.2019 тією особою, від імені якої він зазначений, чи іншою особою?
2. Чи нанесено відтиск печатки відповідача в наданих документах: договорі поставки №У-156-2019 від 04.03.2019, специфікаціях № 642-К-2019 від 04.03.2019, № 635-К-2019 від 04.03.2019, № 653 від 05.03.2019 печаткою, експериментальні та вільні зразки відтисків якої (якого) надані для порівняльного дослідження?
Суд апеляційної інстанції зазначає, що звертаючись до суду з цим позовом, позивач просить стягнути з відповідача штрафні санкції за неналежне виконання відповідачем умов договору поставки № У-156-2019 від 04.03.2019, специфікацій № 642-К-2019 від 04.03.2019, №635-К-2019 від 04.03.2019, № 653 від 05.03.2019.
А тому, предметом доказування в цій справі є обставини, пов'язані із виконання сторонами умов вказаних правочинів. При цьому, обставини підписання/не підписання таких правочинів зі сторони відповідача не входить в коло доказування.
Також, відповідач не скористувався своїм правом в суді першої інстанції на подання зустрічного позову з відповідною вимогою, на підтвердження якої, слід було призначити експертизу за питаннями, визначених відповідачем.
Окрім наведеного, друге питання, яке відповідач просить поставити експерту фактично зводиться для встановлення обставин чи не здійснений відтиск печатки у правочинах іншою особою, однак не надає доказів на підтвердження обставин щодо повідомлення відповідних правоохоронних органів, зокрема щодо підроблення печатки відповідача.
Суд апеляційної інстанції бере до уваги, що в матеріалах справи наявні: видаткові накладні, довіреності відповідача на отримання цінностей, товарно-транспортні накладні; платіжні доручення. Вказані докази в своїй сукупності з договором поставки № У-156-2019 від 04.03.2019, специфікаціями № 642-К-2019 від 04.03.2019, № 635-К-2019 від 04.03.2019, № 653 від 05.03.2019 вказують на те, що відповідач прийняв умови відповідних правочинів та вчиняв дії щодо їх виконання.
Поруч з наведеним ще в суді першої інстанції у відзиві на позов, підтвердив отримання від позивача товару за видатковими накладними: № ЦБ-1491 від 26.03.2019 на суму 271 273 грн 80 коп., № ЦБ-1496 від 26.03.2019 на суму 1 383 589 грн 68 коп., № ЦБ-1822 від 01.04.2019 на суму 529 803 грн 90 коп., № ЦБ-1500 від 26.03.2019 на суму 176 799 грн 84 коп. на загальну суму 2 361 467 грн 22 коп., а також проведення розрахунків за такими поставками (а. с. 63-64).
При цьому, у вищевказаних накладних чітко зазначено, що поставка товару здійснювалася згідно Договору поставки № У-156-2019 від 04.03.2019, по замовленнях відповідача, вказаним у конкретних специфікаціях, які підписані сторонами та скріплені їх печатками.
Доводи представника відповідача про те, що необхідно встановити форму укладання правочину не беруться до уваги, оскільки поставка товарів без укладення договору поставки може здійснюватися лише у випадках і порядку, передбачених законом (ч. 5 ст. 265 Господарського кодексу України).
Однак, у п. 1 ч. 1 ст. 208 ЦК передбачено, що у письмовій формі належить вчиняти правочини між юридичними особами.
Тобто, оскільки сторонами Договору поставки № У-156-2019 від 04.03.2019, то такий договір міг бути вчинений тільки в письмовій формі.
Враховуючи викладене, апеляційний господарський суд відмовляє в задоволені клопотання про призначення комплексної почеркознавчої експертизи та технічної експертизи документів.
Відповідно до ст. 86 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних в справі доказів.
В силу приписів ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Місцевий господарський суд, розглядаючи спірні правовідносини, дійшов вірного висновку про відмову в позові, однак з підстав відсутності порушеного права, при цьому не надав оцінки можливому порушенню охоронюваного законом інтересу позивача та обраного позивачем способу захисту.
Зважаючи на вказане, судова колегія зазначає, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, знайшли своє підтвердження частково, а тому остання підлягає частковому задоволенню.
Пунктом 2 частини 1 статті 275 ГПК України встановлено, що за результатами розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право змінити рішення.
За змістом п. п. 1, 3 ч.1 ст.277 ГПК України підставами для зміни рішення є нез'ясування обставин, що мають значення для справи та невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи.
Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини (ч.4 ст.277 ГПК України).
Враховуючи вищевикладене, рішення Господарського суду Хмельницької області від 06.09.2021 у справі №924/581/21 змінити в мотивувальній частині щодо стягнення штрафу, виклавши її в редакції цієї постанови, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СК Промінь" задоволити частково.
Керуючись статтями 269, 270, 273, 275-279, 282 ГПК України, Північно-західний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СК Промінь" задоволити частково.
2. Рішення Господарського суду Хмельницької області від 06.09.2021 у справі №924/581/21 змінити в мотивувальній частині щодо стягнення штрафу, виклавши її в редакції цієї постанови.
В решті рішення Господарського суду Хмельницької області від 06.09.2021 у справі №924/581/21 залишити без змін.
3. Справу № 924/581/21 надіслати Господарському суду Хмельницької області.
4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у випадках, строках та порядку встановлених статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складений "07" грудня 2021 р.
Головуючий суддя Петухов М.Г.
Суддя Маціщук А.В.
Суддя Мельник О.В.