вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"02" грудня 2021 р. Справа№ 910/20925/20
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Яковлєва М.Л.
суддів: Куксова В.В.
Шаптали Є.Ю.
Розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи матеріали апеляційної скарги Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль"
на рішення Господарського суду Київської області від 13.09.2021
у справі №910/20925/20 (суддя Шевчуки Н.Г.)
за позовом Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль"
до Приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "Міжнародні авіалінії України"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях
про стягнення 26 526,13 грн за договором оренди №1731 нерухомого майна, що належить до державної власності від 30.09.2015.
У грудні 2020 року Державне підприємство "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" (далі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "Міжнародні авіалінії України" (далі-відповідач) 26 526,13 грн, з яких: 22 076,82 грн основний борг, 1 599,34 грн пені, 373,63 грн 3% річних, 268,65 грн інфляційні втрати та 2 207,69 грн штраф.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем порушено умови договору оренди №1731 нерухомого майна, що належить до державної власності від 30.09.2015 в частині своєчасної та повної оплати орендних платежів за період з лютого по червень 2020 року.
Рішенням Господарського суду Київської області від 13.09.2021 у справі №910/20925/20 закрито провадження в частині позовних вимог про стягнення 16 914,05 грн. В іншій частині вимог у позові відмовлено.
Присуджено до стягнення з Приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "Міжнародні авіалінії України" на користь Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" 1 340,31 грн витрат по сплаті судового збору та 38,08 грн витрат, пов'язаних із вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду та підготовки до її розгляду.
Приймаючи вказане судове рішення суд першої інстанції виходив із факту погашення відповідачем у процесі розгляду даної справи заборгованості у розмірі 16 914,05 грн, а також з врахуванням зменшення орендної плати на 50% відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №611 та додатку №2.
Не погодившись із вказаним судовим рішенням, позивач звернувся до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 13.09.2021 у справі №910/20925/20 в частині відмови в задоволенні позовних вимог та ухвалити нове судове рішення, яким стягнути з відповідача на його користь 6 823,94 грн, з яких: 4 429,31 грн основний борг, 701,24 грн пеня, 123,78 грн 3% річних, 807,92 грн штраф та 761,69 грн судовий збір.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач посилається на те, що оскаржуване судове рішення є незаконним та необґрунтованим, та прийняте з неповним встановленням обставин, що мають значення для справи, неправильним застосуванням норм п.2 постанови Кабінету Міністрів України від 15.07.2020 №611, п.1 додатку №2 до вказаної постанови, а також незастосуванням положень ст.188 Господарського кодексу України, ст.ст.651-654 Цивільного кодексу України, ч.5 ст.16 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», п.127, 129-131 Порядку передачі в оренду державного та комунального майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2020 №483 «Про деякі питання оренди державного та комунального майна».
Крім того, скаржник посилається на правову позицію Верховного Суду, яка викладена у постановах від 18.03.2015 по справі №3-19гс15 (№14/59/5022-941/2012 (18/18/5022-404/2012), від 29.03.2017 по справі №916/1689/15, від 15.02.2018 по справі 916/1578/15-г, від 02.05.2018 по справі №5016/149/2011(17/6), а також Конституційного Суду України, яка викладена в рішенні від 28.10.2009 №28-рп/2009.
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.10.2021, справу №910/20925/20 передано на розгляд колегії суддів у складі: Яковлєв М.Л. - головуючий суддя; судді: Шаптала Є.Ю., Куксов В.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.10.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" на рішення Господарського суду Київської області від 13.09.2021 у справі №910/20925/20 та розгляд вказаної апеляційної скарги ухвалено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
28.10.2021 через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду від третьої особи надійшли письмові пояснення, в яких вказує, що на період дії карантину, нарахування орендної плати за користування нерухомим державним майном, здійснюється у розмірі 50 відсотків суми нарахованої орендної плати. Також третя особа вказує на наявність у відповідача заборгованості у розмірі 5 079,06 грн.
05.11.2021 через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, як таке, що прийнято у повній відповідності до вимог законодавства України.
Згідно із ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, письмових пояснень та відзиву, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване судове рішення не підлягає скасуванню чи зміні, з наступних підстав.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та свідчать матеріали справи, 30.09.2015 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській області, яке відповідно до наказу Фонду державного майна України від 05.08.2019 № 786 було реорганізоване у Регіональне відділення Фонду Державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях, як орендодавцем (третя особа), та Приватним акціонерним товариством "Авіакомпанія "Міжнародні Авіалінії України", як орендар (відповідач), був укладений договір оренди №1731 нерухомого майна, що належить до державної власності (далі - Договір), відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно - нежитлове приміщення № 278 (інв. № 47578) площею 6,6 кв.м., реєстровий номер за ЄРОДВ 20572069.1435.НЛТНПД1884, яке розташоване на другому поверсі пасажирського терміналу "D" за адресою: Київська обл., м. Бориспіль, Міжнародний аеропорт "Бориспіль", 08307, та перебуває на балансі ДП МА "Бориспіль" (далі - Балансоутримувач, позивач), вартість якого визначена згідно з висновком про вартість на 31.07.2018 і становить незалежною оцінкою 633 462,00 грн без урахування ПДВ (п.1.1 Договору в редакції Додаткового договору № 3 від 26.10.2018).
Згідно з п.1.2 Договору майно передається в оренду з метою забезпечення діяльності пасажирських перевезень.
Пунктом 2.1 Договору визначено, що орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, вказаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами договору та акту приймання-передачі майна.
Пунктом 2.4 Договору обумовлено, що обов'язок складання акта приймання-передачі при укладенні договору покладається на орендодавця, а при поверненні майна з користування на орендаря.
Пунктом 3.1 Договору в редакції Додаткового договору № 3 від 26.10.2018 до Договору сторони визначили, що орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786 (зі змінами), і становить без ПДВ за перший (базовий) місяць оренди липень 2018 року 7 918,28 грн.
Пунктом 3.3 Договору сторони погодили, що орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць. Оперативна інформація про індекси інфляції, розраховані Державною службою статистики України, розміщується на веб-сайті Фонду державного майна України.
У відповідності до п.3.6 Договору оренда плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні 70% до 30% щомісяця не пізніше 15 числа місяця відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж.
Пунктами 3.7, 3.8 Договору визначено, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.6 співвідношенні відповідно до чинного законодавством України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, уключаючи день оплати. У разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованості за нею становить загалом не менше ніж три місяці, орендар також сплачує штраф у розмірі 10% від суми заборгованості.
Відповідно до пунктів 5.3, 5.9, 5.11 Договору орендар зобов'язується своєчасно і у повному обсязі сплачувати орендну плату до державного бюджету та балансоутримувачу; щомісячно до 15 числа надавати орендодавцеві та балансоутримувачу інформацію про перерахування орендної плати за попередній місяць (копія платіжного доручення з відміткою обслуговуючого банку про перерахунок орендної плати до Державного бюджету України та балансоутримувачу); на вимогу орендодавця проводити звіряння взаєморозрахунків по орендних платежах і оформляти відповідні акти звіряння; здійснювати витрати, пов'язані з утриманням орендованого майна; протягом 15 робочих днів після підписання договору укласти з балансоутримувачем орендованого майна договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю.
Згідно з п.7.1 Договору орендодавець зобов'язується передати орендарю майно згідно з договором за актом приймання-передачі майна, який підписується одночасно з договором.
Пунктом 10.3 Договору в редакції Додаткового договору № 3 від 26.10.2018 до Договору визначено, що зміни до умов договору або його розірвання допускаються за взаємної згоди сторін, балансоутримувача та органу, уповноваженого управляти державним майном. Зміни, що пропонуються внести, розглядаються протягом одного місяця з дати їх подання до розгляду іншою стороною.
Цей договір укладено строком 1 рік, що діє з 30.09.2015 до 29.09.2020 включно (п.10.1 Договору з урахуванням положень п.3 Додаткового договору № 4 від 19.11.2019).
Додатком № 1 до Договору в редакції Додаткового договору № 3 від 26.10.2018 визначено розмір орендної плати за базовий місяць (липень 2018 року) 7 918,28 грн без ПДВ.
30.09.2015 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській області (правонаступник - Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях) та Приватним акціонерним товариством "Авіакомпанія "Міжнародні Авіалінії України" підписано за погодженням ДП "МА "Бориспіль" акт № 1 приймання-передачі державного майна, який є Додатком № 2 до Договору оренди № 1731 від 30.09.2015, відповідно до якого орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування державне майно: нежитлове приміщення № 278 (інв. № 47578) загальною площею 6,6 кв.м розміщене на другому поверсі пасажирського терміналу "D" за адресою: Київська обл., м. Бориспіль, Міжнародний аеропорт "Бориспіль".
Відповідно до Реєстрів виданих/отриманих оригіналів документів за період лютий-червень 2020 року, орендар самостійно отримував від позивача рахунки-фактури разом з актами прийому-здачі виконаних послуг за вказаний період оренди об'єкта: приміщення № 278 на 2-му поверсі терміналу" D" по договору № 1731 від 30.09.2015, а саме:
- 12.03.2020 рахунок-фактура № 76/306 від 29.02.2020 на суму 10 462,27 грн, з яких на користь балансоутримувача підлягало до сплати 4 359,28 грн, строк оплати 15.03.2020; акт приймання-здачі виконаних робіт від 29.02.2020 на суму 10 462,27 грн;
- 16.04.2020 - рахунок-фактура № 76/507 від 31.03.2020 на суму 10 545,97 грн, з яких на користь балансоутримувача підлягало до сплати 4 394,15 грн; строк оплати 15.04.2020; акт приймання-здачі виконаних робіт від 31.03.2020 на суму 10 545,97 грн;
- 13.05.2020 - рахунок-фактура № 76/706 від 30.04.2020 на суму 10 630,34 грн, з яких на користь балансоутримувача підлягало до сплати 4 429,31 грн; строк оплати 15.05.2020; акт приймання-здачі виконаних робіт від 30.04.2020 на суму 10 630,34 грн;
- 11.06.2020 - рахунок-фактура№ 76/928 від 31.05.2020 на суму 10 662,24 грн, з яких на користь балансоутримувача підлягало до сплати 4 442,60 грн; строк оплати 15.06.2020; акт приймання-здачі виконаних робіт від 31.05.2020 на суму 10 662,24 грн;
- 10.07.2020 - рахунок-фактура № 76/1105 від 30.06.2020 на суму 10 683,56 грн, з яких на користь балансоутримувача підлягало до сплати 4 451,48 грн; строк оплати 15.07.2020; акт приймання-здачі виконаних робіт від 30.06.2020 на суму 10 683,56 грн.
Відповідно до умов пункту 3.6 Договору оренди, згідно з пропорціями розподілу, установленими Кабінетом Міністрів України, відповідач, як орендар, мав сплатити на користь позивача, як балансоутримувача, 22 076,82 грн за оренду майна.
Вказані акти приймання-здачі виконаних робіт за оренду майна у період лютий-червень 2020 року відповідачем залишились не підписані.
Як свідчать матеріали справи, позивач звертався до відповідача із претензією від 23.09.2020 № 35-28/5-190 про здійснення сплати суми заборгованості за вищевказаним договором в розмірі 22 076,82 грн за період лютий-червень 2020 року.
Листом від 26.10.2020 № 01.3.1.-10/135 у відповідь на претензію позивача відповідач повідомив про безпідставність вимог позивача та неможливість їх задоволення.
Орендну плату за користування майном у період лютий-червень 2020 року позивачу, як балансоутримувачу, відповідно до п.3.6 Договору, відповідач не сплатив.
З огляду на що, позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача 26 526,13 грн, з яких: 22 076,82 грн основний борг, 1 599,34 грн пеня, 373,63 грн 3% річних, 268,65 грн інфляційні та 2 207,69 грн штраф.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами Договору, колегія суддів погоджується з висновком суд першої інстанції, що за своєю правовою природою він є договором оренди.
Відповідно до ч.1 ст.283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Частиною шостою статті 283 Господарського кодексу України України передбачено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Крім того, враховуючи, що орендоване майно є державною власністю, до спірних правовідносин застосовуються положення Закону України "Про оренду державного та комунального майна", який є спеціальним законодавчим актом у сфері регулювання відносин, пов'язаних з передачею в оренду майна, що перебуває в державній та комунальній власності.
Приписами статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" визначено, що орендна плата встановлюється у грошовій формі і вноситься у строки, визначені договором. Орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків провадження господарської діяльності.
За користування майном з наймодавця справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (ч.1 ст.762 ЦК України).
Відповідно до ч.1 ст.286 Господарського кодексу України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.
Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Умовами Договору визначено порядок оплати орендованого майна, а саме орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу щомісяця, не пізніше 15 числа місяця наступного за звітним у співвідношенні 70% до державного бюджету, 30% - балансоутримувачу (п.3.6 Договору).
Відповідно до ч.2 ст.286 Господарського кодексу України орендар має право вимагати зменшення розміру орендної плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, змінилися передбачені договором умови господарювання або істотно погіршився стан об'єкта оренди.
Частиною шостою статті 762 Цивільного кодексу України передбачено, що наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.
Приписи частини шостої статті 762 Цивільного кодексу України визначають в якості підстави звільнення від зобов'язання сплатити орендну плату об'єктивну безпосередню неможливість використовувати передане у найм майно (бути допущеним до приміщення, знаходитись у ньому, зберігати у приміщенні речі тощо) через обставини, за які орендар не відповідає. Обставини, зазначені у даній статті можуть бути спричинені, зокрема, й безпосередньо вольовою дією як орендодавця, так і орендаря.
Таким чином, для застосування ч.6 ст.762 Цивільного кодексу України та звільнення наймача (орендатора) від плати за користування орендованим майном, визначальною умовою звільнення від сплати орендної плати є наявність обставин, за які орендар не відповідає, це такі обставини, за яких майно не використовувалося або не могло бути використане наймачем і він не відповідає за ці обставини.
Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, яка викладена в постановах по справах № 914/2264/17, № 914/1248/18, №914/70/18.
При цьому незалежними від волі орендаря обставинами є, зокрема, незаконне захоплення майна іншою особою, неповідомлення орендодавцем орендаря про права третіх осіб на майно (наприклад, право застави, при реалізації якого може накладатися арешт на майно, що унеможливлює доступ орендаря до нього), аварійний чи незадовільний технічний стан майна, правомірне зайняття приміщення третьою особою на підставі договору оренди, раніше укладеного з орендодавцем.
При настанні таких обставин вже після укладення договору оренди доказами на підтвердження неможливості використання майна можуть бути, зокрема, сертифікат торгово-промислової палати щодо форс-мажорних обставин, документально оформлені результати розгляду заяв та скарг до правоохоронних органів, акт державного виконавця про арешт майна та його передачу третій особі на відповідальне зберігання, судове рішення у справі за позовом про усунення перешкод у користуванні майном, висновок судової експертизи про аварійний стан об'єкта оренди, рішення компетентного державного органу про початок його реконструкції, реставрації чи капітального ремонту тощо.
Відповідач в обґрунтування підстав звільнення від орендної плати у період з 17.03.2020 по 14.06.2020 посилався саме на норму ч.6 ст.762 Цивільного кодексу України, стверджуючи при цьому, що внаслідок рішень органів державної влади (закриття з 17.03.2020 пунктів пропуску (пунктів контролю) через державний кордон для міжнародного пасажирського повітряного сполучення; встановлення заборони прийняття та відправлення повітряних суден, що виконують пасажирські перевезення осіб, які здійснюють подорож з туристичною метою) ПрАТ "Авіакомпанія "Міжнародні авіалінії України" є підприємством повітряного транспорту, здійснює свою діяльність в сфері повітряних перевезень пасажирів і є суб'єктом авіаційної діяльності, тимчасово призупинило виробничу діяльність та не могло використовувати майно; також зупинення за рішенням позивача роботи терміналу "D", в якому знаходилось орендоване по договору приміщення для розміщення офісу призвело до неможливості використання майна.
В даному випадку, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" від 11.03.2020 № 211 установлено з 12 березня 2020 на всій території України карантин.
Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30.03.2020 № 540-IX, який набрав чинності 02.04.2020, розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено пунктом 14 такого змісту: "14. З моменту встановлення карантину, введеного постановою Кабінету Міністрів України "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" від 11 березня 2020 року № 211 (з наступними змінами і доповненнями), і до його завершення в установленому законом порядку наймач може бути звільнений від плати за користування майном відповідно до частини шостої статті 762 цього Кодексу".
Законом України "Про внесення змін до Закону України Про Державний бюджет України на 2020 рік" № 553-IX від 13.04.2020, який набрав чинності 18.04.2020, пункт 14 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України викладено в такій редакції: "14. Встановити, що на час дії відповідних обмежувальних карантинних заходів, запроваджених Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), обставинами, за які наймач (орендар) не відповідає відповідно до частини другої статті 286 Господарського кодексу України, частин четвертої та шостої статті 762 Цивільного кодексу України, також є заходи, запроваджені суб'єктами владних повноважень, якими забороняються певні види господарської діяльності з використанням орендованого майна, або заходи, якими забороняється доступ до такого майна третіх осіб".
Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо державної підтримки сфери культури, креативних індустрій, туризму, малого та середнього бізнесу у зв'язку з дією обмежувальних заходів, пов'язаних із поширенням коронавірусної хвороби COVID-19" від 16.06.2020 № 692-IX, який набрав чинності 16.07.2020, пункт 14 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України викладено в такій редакції: "14. Установити, що з моменту встановлення карантину, введеного Постановою Кабінету Міністрів України "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" від 11.03.2020 № 211 (із наступними змінами і доповненнями), і до його відміни (скасування) в установленому законом порядку, плата за користування нерухомим майном (його частиною) підлягає зменшенню за вимогою наймача, який здійснює підприємницьку діяльність з використанням цього майна, впродовж усього часу, коли майно не могло використовуватися в підприємницькій діяльності наймача в повному обсязі через запроваджені обмеження та (або) заборони".
При цьому, постановою Кабінету Міністрів України від 23.03.2020 № 228 "Питання перевезень авіаційним транспортом" заборонено з 12 год. 00 хв. 24.03.2020 до 22.05.2020 прийняття та відправлення повітряних суден, що виконують пасажирські перевезення осіб, які здійснюють подорож з туристичною метою та прийняття та відправлення повітряних суден, що виконують пасажирські перевезення, крім перевезень, які здійснюються через державне підприємство "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" або у разі неможливості прийняття та відправлення повітряних суден державним підприємством "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" - через державне підприємство "Міжнародний аеропорт "Львів" імені Данила Галицького", як резервне.
Постановою Кабінету Міністрів України "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів" № 392 від 20.05.2020 установлено, що на період дії карантину забороняється прийняття та відправлення повітряних суден, що виконують міжнародні пасажирські перевезення, крім перевезень, які здійснюються через державне підприємство "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" або у разі неможливості прийняття та відправлення повітряних суден державним підприємством "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" - через державне підприємство "Міжнародний аеропорт "Львів" імені Данила Галицького", як резервне. У разі необхідності задоволення державних потреб прийняття та відправлення повітряних суден, що виконують пасажирські перевезення, а також перевезення членів екіпажів морських та річкових суден, що прямують до/з місця своєї роботи, здійснюється за погодженням з відповідним міністерством.
Даною постановою також установлено, що у регіонах, в яких здійснюється послаблення протиепідемічних заходів, дозволяється з 15 червня прийняття та відправлення повітряних суден, що виконують пасажирські перевезення авіаційним транспортом.
Вищеперелічені обставини відповідач визначав як форс-мажорні та такі, що унеможливили використання орендованого майна, на підтвердження чого ним надано копію сертифікату Торгово-промислової палати України № 3100-20-1731 про форс-мажорні обставини: карантин, встановлений Кабінетом Міністрів України ПрАТ "Авіакомпанія "Міжнародні авіалінії України" щодо обов'язку користування державним нерухомим майном, а саме: нежитловим приміщення № 278 на 2-му поверсі терміналу "D", площею 6,6 кв. м та перебуває на балансі ДП "МА "Бориспіль" за договором № 1731 від 30.09.2015 у період дії форс-мажорних обставин: 17.03.2020-04.06.2020, які унеможливили його виконання в зазначений термін.
Разом з тим, умовами укладеного між сторонами Договору не передбачено умов та підстав звільнення від обов'язку оплати орендної плати, у т.ч. з підстав настання форс-мажорних обставин.
Крім того, запровадження карантинних заходів з 12.03.2020 та встановлення Урядом України відповідних обмежень у сфері авіаперевезень і закриття кордонів призвело до вимушеного простою ПрАТ "МАУ", яке здійснює господарську діяльність у сфері повітряних перевезень пасажирів, не є безумовною підставою для звільнення від сплати орендної плати за договором, оскільки має бути оцінено неможливість використання орендованого майна відповідача у сукупності з усіма обставинами.
Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів заборони відповідачу використання орендованого приміщення.
Поряд з цим, як вже зазначалось вище, пунктом 14 "Прикінцевих та перехідних положень" Цивільного кодексу України установлено, що з моменту встановлення карантину, введенного постановою Кабінету Міністрів України "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" від 11 березня 2020 року № 211 (із наступними змінами і доповненнями), і до його відміни (скасування) в установленому законом порядку, плата за користування нерухомим майном (його частиною) підлягає зменшенню за вимогою наймача, який здійснює підприємницьку діяльність з використанням цього майна, впродовж усього часу, коли майно не могло використовуватися в підприємницькій діяльності наймача в повному обсязі через запроваджені обмеження та (або) заборони.
У випадку, визначеному абзацом першим цього пункту, розмір плати за користування майном не може перевищувати сукупний (пропорційно до орендованої площі) обсяг витрат, які наймодавець здійснив або повинен буде здійснити за відповідний період для внесення плати за землю, сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, і сплати вартості комунальних послуг.
Зазначені витрати покладаються на наймача як плата за користуванням майном за відповідний період пропорційно площі нерухомого майна, яку він наймає відповідно до договору, якщо договором не передбачений обов'язок наймача самостійно сплатити ці витрати повністю або частково.
Ця норма не поширюється на суб'єктів господарювання, які впродовж дії карантину фактично здійснювали діяльність з використанням цього майна в своїй господарській діяльності в повному обсязі, а також на договори найму майна, яке належить територіальній громаді.
З огляду на що, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав в розумінні ч.6 ст.762 Цивільного кодексу України для звільнення від сплати орендної плати у вказаний ним період, що становить частину спірного періоду у даній справі.
Стосовно посилань сторін на постанову Кабінетів Міністрів України від 15.07.2020 № 611 "Деякі питання сплати орендної плати за державне майно під час дії карантину", колегія суддів зазначає наступне.
Постановою Кабінетів Міністрів України від 15.07.2020 № 611 "Деякі питання сплати орендної плати за державне майно під час дії карантину" (далі - Постанова № 611) врегульовані питання щодо звільнення орендарів від орендної плати та зменшення її розміру.
Так пунктом 1 Постанови № 611 визначено, що на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2:
1) звільняються від орендної плати орендарі за переліком згідно з додатком 1;
2) нарахування орендної плати за користування нерухомим державним майном, розрахованої відповідно до Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 4 жовтня 1995 року № 786 (ЗП України, 1996 р., № 2, ст. 57; Офіційний вісник України, 2011 р., № 71, ст. 2677), здійснюється у розмірі:
50 % суми нарахованої орендної плати для орендарів за переліком згідно з додатком 2;
25 % суми нарахованої орендної плати для орендарів за переліком згідно з додатком 3.
При цьому, визначено, орендодавцям державного майна забезпечити нарахування орендної плати орендарям згідно з пунктом 1 цієї Постанови починаючи з дати встановлення карантину.
Відповідно до пункту 2 Постанови № 611 зобов'язано орендодавців державного майна забезпечити нарахування орендної плати орендарям згідно з пунктом 1 цієї постанови починаючи з дати встановлення карантину.
За змістом пункту 1 додатку № 2 до Постанови № 611 "Перелік орендарів, для яких нарахування орендної плати за користування нерухомим державним майном здійснюється у розмірі 50 відсотків", до цього переліку включено орендарів, які використовують нерухоме державне майно для розміщення транспортних підприємств з перевезення пасажирів.
Як свідчать матеріали справи, відповідач є підприємством повітряного транспорту, що надає послуги з перевезення пасажирів та вантажу, що підтверджується сертифікатом серії СЕ № UK021 від 14.10.2019.
Умовами Договору визначено, що майно передається в оренду з моменту забезпечення діяльності з пасажирських перевезень.
Тобто, відповідач як орендар, який використовує нерухоме державне майно для розміщення транспортного підприємства з перевезення пасажирів, відповідно до пункту 2 Постанови № 611, має право на зниження орендної плати на 50 відсотків.
Більше того, в матеріалах справи міститься наказ №672 від 26.10.2020 РВ ФДМУ по Київській, Черкаській та Чернігівській областях, яким погоджено відповідачу нарахування орендної плати за користування нерухомим державним майном здійснювати у розмірі 50% суми нарахованої орендної плати за Договором.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що належною до нарахування та стягнення з відповідача на користь позивача, як балансоутримувача, є орендна плата за спірний період (лютий-червень 2020 року) у розмірі 30%, розрахована відповідно до визначеної Методики розрахунку та порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786, із зменшенням на 50 % відповідно до положень пункту 2 частини першої постанови № 611 та додатку № 2 у період з 12.03.2020 по червень 2020 року включно.
Таким чином, належна до сплати орендна плата на користь балансоутримувача без наявності підстав для її зменшення за лютий 2020 року у розмірі заявленому позивачем - 4 359,28 грн та за період з 01.03.2020 по 11.03.2020 за перерахунком суду 1 559,25 грн (141,75 грн за один день оренди у вказаний період); враховуючи зменшення орендної плати на 50 % в силу норм чинного законодавства, належною до сплати є орендна плата у розмірі: 1 417,45 грн за березень 2020 року (з 12.03.2020 по 31.07.2020), 2 214,66 грн за квітень 2020 року, 2 221,30 грн за травень 2020 року та 2 225,74 грн за червень 2020 року. Всього сума орендних платежів за спірний період складає 14 097,68 грн.
При цьому, зволікання відповідача зі сплатою орендних платежів до задоволення його вимог про звільнення від сплати та/або зменшення орендної плати, судом першої інстанції правомірно розцінено як порушення виконання господарського зобов'язання, оскільки відповідач не був позбавлений здійснювати оплату орендної плати у визнаному ним розмірі та розраховувати на подальше узгодження сторонами взаєморозрахунків та конкретного розміру орендної плати у спірний період.
У зв'язку із несвоєчасним виконанням відповідачем зобов'язань з оплати орендних платежів, позивачем також заявлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі 1 599,34 грн, 3% річних у розмірі 373,63 грн, інфляційні втрати у розмірі 268,65 грн та штраф у розмірі 2 207,69 грн.
Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частина перша статті 612 Цивільного кодексу України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Оскільки судом визнано обґрунтованим зменшення орендної плати, то нарахування штрафних санкцій та нарахувань передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України необхідно також здійснювати з урахуванням цього зменшення.
Крім того, при здійсненні розрахунку пені позивачем не дотримано вимог ч.6 ст.232 Господарського кодексу України щодо обмеження нарахування пені шестимісячним строком з дня прострочення виконання зобов'язання, адже виклад умови пункту 3.7 Договору "за кожен день прострочення, уключаючи день оплати" не є угодою сторін про збільшення строку нарахування неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.
Колегія суддів перевіривши розрахунок суду першої інстанції визнає його вірним, тобто належною до стягнення є сума пені в розмірі 898,10 грн, штрафу в розмірі 1 399,77 грн, 3% річних в розмірі 249,85 грн 3% річних та інфляційні втрати в розмірі 268,65 грн інфляційні.
З огляду на викладене, з відповідача на користь позивача підлягають до стягнення 16 914,05 грн, з яких: 14 097,68 грн заборгованість по оплаті орендних платежів, 898,10 грн пеня, 1 399,77 грн штраф, 249,85 грн 3% річних та 268,65 грн інфляційні.
Разом з тим, як вірно встановлено судом першої інстанції та свідчать матеріали справи, відповідачем 16.02.2021 на рахунок Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" було здійснено платіж в розмірі 17 647,51 грн, що підтверджується платіжним дорученням № TAS0053515 від 16.02.2021. В призначенні платежу вказано: "прим. № 278 в тер. "D" 1731 у т.ч. ПДВ 7059,00грн згідно договору КЛ00018 рах. 76/306/76/507/76/928/76/1105 від 29.02.2020/31.03.2020/31.05.2020/30.06.2020".
Таким чином, сума здійсненого відповідачем платежу на погашення заборгованості за спірний період перекриває загальну суму встановлену судом до стягнення з відповідача за вказаним позовом.
При цьому, припинення існування предмета спору за Договором між сторонами відбулося в процесі розгляду справи, тоді як на момент виникнення спору між сторонами відповідний предмет спору існував.
Згідно з п.2 ч.1 ст.231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
У разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається (ч.3 ст.231 ГПК України).
Відтак, враховуючи у даному випадку сукупність встановлених вище обставин та положення ст.ст.75-79, 86 ГПК України, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для закриття провадження у даній справі в частині позовних вимог про стягнення з відповідача 16 914,05 грн заборгованості за Договором, у зв'язку з відсутністю предмету спору у відповідній частині через погашення заборгованості відповідачем в процесі розгляду справи, а також про наявність підстав для відмови в задоволенні у іншій частині позовних вимог.
Доводи скаржника загалом зводяться проти застосування до орендних платежів, які відповідач повинен сплачувати за оренду державного майна за Договором Постанови №611, оскільки практичною реалізацією положень останньої є зміна істотної умови договору оренди - зменшення розміру орендної плати. Тобто, скаржник вважає, що правові підстави для застосування положень Постанови № 611 в частині зменшення розміру орендної плати виникають лише з моменту внесення відповідних змін до умов Договору оренди. Натомість зміни до умов Договору в частині зменшення розміру орендної плати на підставі Постанови №611 у передбаченому законодавством порядку сторонами не вносились.
Разом з тим, відповідно до п. 2 Постанови № 611 зобов'язано орендодавців державного майна забезпечити нарахування орендної плати орендарям згідно з п. 1 цієї постанови починаючи з дати встановлення карантину.
З огляду на положення Постанови № 611 нарахування орендної плати орендарям у розмірах, передбачених п.1 цієї постанови, є державним регулюванням такої плати.
За договором оренди орендодавцем державного майна є Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях, отже, забезпечити нарахування орендної плати на період карантину може тільки орендодавець.
Оскільки Постанова № 611 не встановлює будь-якої процедури надання передбачених нею звільнень і знижок, у тому числі не передбачає необхідності отримання погоджень або укладення додаткових угод, колегія суддів дійшла висновку, що нарахування орендної плати орендарям у розмірах, передбачених п. 1 цієї Постанови, є державним регулюванням такої плати, а тому отримання погодження щодо звільнення або знижки орендної плати, так само як і внесення змін до договору оренди цією постановою не вимагається.
Тобто, право на нарахування орендної плати орендарям у розмірах, передбачених Постановою №611 виникає автоматично, в силу прямої норми закону та не потребує документального переоформлення орендних правовідносин шляхом внесення змін у договір.
Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, яка, зокрема, викладена у постановах від 26.08.2021 по справі №910/13397/20, від 12.10.2021 по справі №922/3735/20.
Посилання скаржника на правову позицію викладену в постановах Верховного Суду від 18.03.2015 по справі №3-19гс15 (№14/9/5022-941/2012 (18/18/5022-404/2012), від 29.03.2017 по справі №916/1689/15, від 15.02.2018 по справі 916/1578/15-г, від 02.05.2018 по справі №5016/149/2011(17/6) є неприйнятними, оскільки обставини у вказаних справах не є подібними із даною справою, а отже не є релевантними для вирішення справи №910/20925/20.
Посилання скаржника, як на підставу для скасування оскаржуваного судового рішення, на правову позицію викладену в рішенні Конституційного Суду України від 28.10.2009 №28-рп/2009, колегією суддів відхиляються, оскільки не спростовують вищевстановленого та не впливають на вказані вище висновки суду, а також такі висновки не суперечать висновкам щодо застосування норм права, викладених у вказаному рішенні.
Неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права колегією суддів під час перегляду справи не встановлено.
З огляду на викладене та аналізуючи повноту дослідження судом першої інстанції обставин справи та обґрунтування оскаржуваного судового рішення, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції дотримано обов'язок щодо надання оцінки аргументам учасників справи, що відносяться до предмету спору, та не вбачає порушення останнім норм процесуального права, в частині надання оцінки доводам позивача. До того ж, у оскаржуваному судовому рішенні належним чином зазначені підстави, на яких останнє ґрунтується, що відповідає усталеній практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя.
Доводи, наведені скаржником в апеляційній скарзі, колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються вищевикладеним та матеріалами справи, а також не впливають на правильне вирішення судом першої інстанції даного спору. Також, відсутні підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення в розумінні ст.269, 277 ГПК України з викладених в апеляційній скарзі обставин.
При цьому, колегія суддів звертає увагу, що Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").
Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає законодавству та матеріалам справи, а тому відсутні підстави для його скасування чи зміни. Колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.
Судові витрати на підставі ст.129 ГПК України покладаються на скаржників.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 8, 129, 252, 269, 270, 273, 275, 276, 281-285 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -
1.Апеляційну скаргу Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" на рішення Господарського суду Київської області від 13.09.2021
у справі №910/20925/20 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Київської області від 13.09.2021 у справі №910/20925/20 залишити без змін.
3.Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на скаржника.
4. Матеріали справи №910/20925/20 повернути до Господарського суду Київської області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.
Головуючий суддя М.Л. Яковлєв
Судді В.В. Куксов
Є.Ю. Шаптала