Справа №826/13623/18 Суддя (судді) першої інстанції: Добрівська Н.А.
08 грудня 2021 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Ключковича В.Ю.,
суддів Грибан І.О.,
Парінова А.Б.,
розглянувши у письмовому апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 липня 2021 року, прийнятого у спрощеному провадженні, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, в якому просив суд зобов'язати відповідача провести позивачу індексацію пенсії відповідно до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» з урахуванням показника індексу інфляції по Україні за період з січня 2014 року по жовтень 2017 року включно 224,4%, з урахуванням величини оцінки одного року страхового стажу на рівні 1,35%.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.07.2021 адміністративний позов задоволено повністю:
- зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві провести ОСОБА_1 індексацію пенсії відповідно до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» з урахуванням показника індексу інфляції по Україні за період з січня 2014 року по жовтень 2017 року включно 224,4%;
- зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві провести ОСОБА_1 перерахунок пенсії з урахуванням величини оцінки одного року страхового стажу на рівні 1,35%;
- стягнуто на користь ОСОБА_1 понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 704,80 грн. (сімсот чотири гривні 80 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, в якій просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.07.2021 та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
В апеляційній скарзі відповідач вказує, що як вбачається з листа Державної служби статистики України від 13.06.2018, в період з січня 2014 по жовтень 2017 року індексація становила 224,4%. В той же час, в цьому ж листі зазначено індекс інфляції щомісячно в кожному році, зокрема, з 01.01.2016 індексація жодного разу не перевищила 103%.
Також, 01.10.2017 відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03.10.2017 №2148-08 проведено осучаснення раніше призначених пенсій з урахуванням середньої заробітної плати в Україні за 2014-2016 роки 3 764.40 грн. та страхового стажу, один рік якого дорівнює 1%. Розмір пенсій був обчислений з урахуванням коефіцієнту страхового стажу (3 кратністю 1)
Відповідач вважає, що він не порушив права позивача своїми діями.
Відзив на апеляційну скаргу до Шостого апеляційного адміністративного суду не надходив.
Керуючись частинами 1 та 2 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Як підтверджено матеріалами справи, ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні (Деснянський район) та з 01.06.2014 одержує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
18.06.2018 позивач звернувся до відповідача із заявою та просив повідомити здійснену індексацію пенсії щомісячно з 01.01.2014 по жовтень 2017 року з урахуванням індексу інфляції в розмірі 224,4% та повідомити яка кратність у відсотковому значенні коефіцієнта стажу застосовується до пенсії ОСОБА_1
05.07.2018 відповідач листом повідомив, що з 01.10.2017 проведено осучаснення раніше призначених пенсій з урахуванням середньої заробітної плати в Україні за 2014-2016 роки 3 764,40 грн. та страхового стажу, один рік якого дорівнює 1%; розмір пенсії позивача обчислено з урахуванням коефіцієнту страхового стажу (з кратністю 1); на індексацію пенсії позивач не має права відповідно до положень Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078.
Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позовні вимоги у частині зобов'язання відповідача провести індексацію є обґрунтованими, а тому такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі. Також, суд першої інстанції вважає, що підстав для визначення розміру, в якому повинно бути проведено індексацію, немає, оскільки зазначене до компетенції суду не входить, а розраховується безпосередньо відповідачем під час виконання судового рішення.
Також, суд першої інстанції виходив з того, що нормами Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій», якими внесено зміни в частині перерахування з 01.10.2017 пенсії із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1%, не визначено його зворотну дії в часі, у зв'язку з чим, суд першої інстанції прийшов до висновку, що відповідачем протиправно було зменшено оцінку одного року страхового стажу з 1,35% до 1%.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів приходить до наступного.
Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України «Про індексацію грошових доходів населення» №1282-ХІІ від 03.07.1991 (далі - Закон №1282-ХІІ).
За визначенням, що міститься у статті 1 Закону №1282-ХІІ, індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
За приписами ст. 2 Закону №1282-ХІІ індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру: пенсії; стипендії; оплата праці (грошове забезпечення); суми виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їхніх сімей і пенсій, які індексуються відповідно до закону за цими видами страхування; суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника, крім суми виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування; розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі.
Стаття 4 Закону №1282-ХІІ встановлює, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 відсотка. Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті. Підвищення грошових доходів населення у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін. У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв'язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.2015 №911-VIII, який набрав чинності з 01.01.2016, було внесено зміни до ч. 1 ст. 4 Закону №1282-ХІІ шляхом підвищення порогу індексації з 101 до 103 відсотків.
Таким чином, наведеними нормами визначено підстави, за яких проводиться індексація, а також розмір грошового доходу, який підлягає індексації. Підставою індексації грошових доходів населення визначено перевищення величиною індексу споживчих цін порогу індексації, який встановлено в розмірі 101% (до 01.01.2016) і 103% (після 01.01.2016).
Також, 28.12.2014 до Закону №1282-ХІІ були внесені зміни, зокрема доповнено ст. 5 ч. 6 такого змісту: «Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на відповідний рік».
Водночас, п. 9 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» від 28.12.2014 №80-VIII (далі - Закон №80-VIII) встановлено, що Кабінетом Міністрів України затверджується особливий порядок проведення індексації грошових доходів населення у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на 2015 рік, а норми і положення Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на 2015 рік.
Колегія суддів звертає увагу на те, що наведені норми є чинними та не скасовані в установленому законом порядку, а вимоги п. 9 Прикінцевих положень Закону №80-VIII не визнані неконституційними.
Таким чином, з 01.01.2015 проведення індексації наростаючим підсумком та виплата фактично нарахованих сум проводиться виключно у межах бюджетних асигнувань на вказані цілі, встановлених Кабінетом Міністрів України.
Діючі на сьогоднішній час обмеження на проведення нарахування та виплату індексації мають застосовуватися органами Пенсійного фонду України у чіткій відповідності із розмірами бюджетних асигнувань, оскільки такі норми є чинними та не скасовані в установленому законом порядку, а вимоги пункт 9 Прикінцевих положень Закону №80-VIII не визнані неконституційними.
У зв'язку з прийняттям постанови Кабінету Міністрів України «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та винесення змін до деяких нормативно-правових актів» від 09.12.2014 №1013, що набрала чинності з 15.12.2015 та застосовується з 01.12.2015, набранням чинності з 01.01.2016 змін до Закону №1282-ХІІ, змінився порядок визначення базового місяця для проведення індексації та обробки фіксованої індексації.
Відповідно до пункту 3 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 17.07.2003 №1078 (далі - Порядок №1078) (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) до об'єктів індексації, визначених у пункті 2, не відносяться зокрема, соціальні виплати, які визначаються залежно від прожиткового мінімуму (пенсії, обчислені з урахуванням абз. 1 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»; додаткова пенсія, підвищення, компенсаційні виплати, надбавки та інші доплати до пенсії, які визначаються залежно від прожиткового мінімуму.
За приписами абз. 5 п. 4 Порядку №1078 частина грошових доходів, яка перевищує прожитковий мінімум, встановлений для відповідних соціальних і демографічних груп населення, індексації не підлягає.
З вищевказаного вбачається, що пенсія, яку отримує позивач, є об'єктом індексації, яка має нараховуватись щомісячно, за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив встановлений поріг індексації, у частині, що дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Верховний Суд України у постанові від 17.02.2016 року по справі №21-5368а15 дійшов висновку про те, що відповідно до статей 3, 4 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індекс інфляції споживчих цін, що перевищив поріг 101 відсоток, може бути застосованим для індексації пенсії тільки у місяці, що настає після опублікування індексу споживчих цін за попередній місяць, що слідує за базовим, але у зв'язку з тим, що вказаний місяць, коли може бути застосована індексація, збігається із щоквартальним підвищенням пенсії, відповідно до приписів абзацу першого пункту 5 Порядку індексація у базовому місяці не проводиться. Таким чином, підстав, які ґрунтувалися б на законі, для здійснення індексації пенсії немає.
Разом з тим, до спірних правовідносин підлягає застосуванню п. 3 Порядку №1078, оскільки він є чинним та не скасований у встановленому законом порядку, а вимоги прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2015» 2016, 2017 роки не визнані неконституційними.
З аналізу вищезазначеного вбачається, що проведення індексації наростаючим підсумком та виплата фактично нарахованих сум проводиться виключно у межах бюджетних асигнувань на вказані цілі, встановлених Кабінетом Міністрів України.
Бюджетами Пенсійного фонду України на 2014, 2015, 2016, 2017 роки не закладено коштів на проведення індексації пенсії.
Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 є пенсіонером за віком з 01.06.2014, таким чином, відсутні підстави для індексації позивачу пенсії у період з січня 2014 року по травень 2014 року включно, з огляду на те, що пенсія йому у цей період не виплачувалась.
Крім того, позивач просить здійснити індексацію пенсії шляхом множення прожиткового мінімуму, встановленого для непрацездатних осіб на індекс інфляції - 224,4%, втім вказаний спосіб не передбачений Порядком №1078.
Також, як вбачається з довідок про розмір призначеної і фактично отриманої пенсії ОСОБА_1 за період з 01.06.2014 по 31.10.2017 така складала від 2 252,12 грн. до 2 406,72 грн., тобто перевищувала встановлений розмір прожиткового мінімуму, як наслідок в силу абз. 5 п. 4 Порядку №1078 індексації не підлягає.
Таким чином, колегія суддів вважає, що ГУ ПФУ в м. Києві діяло в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством.
З огляду на викладене, позовна вимога про зобов'язання відповідача провести позивачу індексацію пенсії з урахуванням показника індексу інфляції по Україні за період з січня 2014 року по жовтень 2017 року включно 224,4 %, задоволенню не підлягає.
Стосовно позовної вимоги про зобов'язання відповідача провести перерахунок пенсії з урахуванням величини оцінки одного року страхового стажу на рівні 1,35%, колегія суддів зазначає наступне.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсі» від 03.10.2017 №2148-VIII у ч. 1 ст. 25 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» друге речення абз. 5 викладено в такій редакції: «За період участі в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування величина оцінки одного року страхового стажу дорівнює 1%». Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» набрав законної сили 11.10.2017.
Керуючись абз. 2 п. 2 Розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03.10.2017 №2148-VIII (далі - Закон №2148-VIII) у разі, якщо внаслідок перерахунку, проведеного відповідно до цього Закону, розмір пенсії зменшується, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі.
Вищевказаним спростовуються доводи ОСОБА_1 про те, що застосування відповідачем при обчисленні його пенсії величини оцінки одного року страхового стажу у розмірі 1% в порівнянні з 1,35% призведе до звуження вже набутих прав та рівня соціальної захищеності.
Колегія суддів зауважує, що позивачем не надано будь-яких доказів того, що внаслідок проведеного перерахунку пенсії із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу у розмірі 1% відбулось зменшення розміру виплачуваної пенсії.
Слід зазначити, що при зменшенні величини оцінки одного року страхового стажу з 1,35% до 1% одночасно було підвищено розмір середньої заробітної плати, який використовується при обчисленні пенсій. З 01.10.2017 перерахунок раніше призначених пенсій здійснено із використанням показника середньої заробітної плати на рівні 3 764,40 грн.
Відтак, колегія суддів вважає, що вказані зміни не погіршили умов отримання пенсії позивачем.
Посилання позивача на порушення статті 22 Конституції України у зв'язку зі зміною правого регулювання спірних правовідносин є безпідставними, адже Закон №2148-VIII не визнано неконституційним.
Крім того, Конституційний Суд України у ршенні від 26.12.2011 №20-рп/2011 вказав, що одним із визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень.
Колегія суддів також враховує позицію Європейського суду з прав людини, викладену у рішенні «Велікода проти України» від 03.06.2014, зокрема, висновок щодо того, що законодавчі норми можуть змінюватися, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.
Одним з визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень.
Враховуючи викладене, позовні вимоги в частині зобов'язання ГУ ПФУ в м. Києві провести перерахунок пенсії з урахуванням величини оцінки одного року страхового стажу на рівні 1,35%, задоволенню не підлягають.
Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, доводи сторін, колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позову, крім того допущені порушення норм матеріального права призвели до неповного з'ясування обставин справи, та передчасного висновку про необхідність задоволення позовних вимог. Натомість доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження під час перегляду даної справи в суді апеляційної інстанції.
Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
У відповідності до ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при ухваленні рішення неправильно застосовано норми матеріального права, при цьому неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, а тому рішення суду першої інстанції слід скасувати та ухвалити нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 242-245, 308, 310, 315, 317, 321-322, 325, 328 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві задовольнити.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 липня 2021 року скасувати та ухвалити нову постанову, якою відмовити в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про зобов'язання вчинити дії.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя В.Ю. Ключкович
Судді І.О. Грибан
А.Б. Парінов