Справа № 580/4547/20 Суддя першої інстанції: Марина БІЛОНОЖЕНКО
08 грудня 2021 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
судді-доповідача - Степанюка А.Г.,
суддів - Губської Л.В., Епель О.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Черкаській області на прийняте у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Черкаській області про визнання протиправним та скасування рішення і зобов'язання вчинити дії, -
У жовтні 2020 року ОСОБА_1 (далі - Позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Черкаській області (далі - Відповідач, ГУ ПФ в Черкаській області) про:
- визнання протиправним та скасування рішення ГУ ПФ в Черкаській області від 09.06.2020 №231650000558 про відмову в призначенні пенсії;
- зобов'язання ГУ ПФ в Черкаській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. «А» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та рішення Конституційного Суду №1-р/2020 від 23.01.2020 з урахуванням пільгового стажу в період роботи на посаді рентгенолаборанта КНП «Лисянська центральна районна лікарня» Лисянської районної ради Черкаської області.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 21.12.2020 позов задоволено повністю. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що рішення Відповідача про відмову у призначенні пенсії Позивачу за віком на пільгових умовах є необґрунтованим з огляду на те, що після прийняття Конституційним Судом України рішення від 23.01.2020 №1-р/2020 спірні правовідносини врегульовані одночасно двома законами, які встановлюють різний віковий ценз для отримання права на призначення такої пенсії, а відтак мають застосовуватися у найсприятливіший для заявника спосіб. Відтак, на переконання суду, з урахуванням документального підтвердження пільгового та страхового стажу Позивача, останній має право на призначення пенсії.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю. Свою позицію обґрунтовує тим, що судом було залишено поза увагою, що рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/2020 впливає лише на право призначення пенсій на пільгових умовах, яке виникло до 11.10.2017, і на цей час Позивач не досяг віку призначення такої пенсії. Підкреслює, що умови призначення пільгової пенсії визначаються положеннями Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а не приписами Закону України «Про пенсійне забезпечення», що свідчить про обґрунтованість безпідставно скасованого судом першої інстанції рішення ГУ ПФ в Черкаській області.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 08.02.2021 відкрито апеляційне провадження у справі та встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 зазначає, що рішення суду є законним та обґрунтованим, а підстав для його скасування немає.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 23.03.2021 призначено справу до розгляду у порядку письмового провадження.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 24.03.2021 зупинено апеляційне провадження у справі №580/4547/20 до набрання законної сили рішенням Верховного Суду у зразковій справі №360/3611/20, а також зобов'язано учасників справи після усунення обставин, які стали підставою для зупинення провадження у справі, повідомити про це суд.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 11.05.2021 відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення апеляційного провадження у справі.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 08.06.2021 відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення апеляційного провадження у справі.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 06.12.2021 задоволено клопотання ОСОБА_1 - поновлено апеляційне провадження у справі та призначено її до розгляду у порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з такого.
Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до трудової книжки серії НОМЕР_1 , працює: з 01.03.2007 по теперішній час в Лисянській районній лікарні (реорганізованій на підставі рішення Лисянської районної ради №38-12/VII від 30.07.2019 в КНП «Лисянська центральна районна лікарня») на посаді рентген - лаборанта відповідно до наказів №19 від 01.03.2007 та №59 від 27.08.2007 (а.с. 13-15).
Із змісту електронної особової справи ОСОБА_1 (електронний носій DVD-R; а.с. 32) вбачається, що згідно наказів Лисянської районної лікарні від 06.03.2003 №19-к, від 14.07.2008 №82А, від 08.04.2013 №54а та від 06.11.2017 «Про підсумки атестації робочих місць рентгенвідділення за списком №1» затверджено підсумки атестації робочих місць за умовами праці та підтверджено працівникам рентген відділення право на пільгове пенсійне забезпечення за списком №1, зокрема, рентгенлаборанту.
Відповідно до довідки КНП «Лисянська центральна районна лікарня» від 09.09.2020 №892 «Про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» Позивач з 01.03.2007 по даний час виконувала проведення рентгенологічних знімків, флюорографічні обстеження за професією, посадою - рентгенлаборант, що передбачена Списком №1 код КП 3229 на підставі Постанови КМ України №479 від 04.07.2017 та №708 від 14.08.2019 за період з 01.03.2007 по 01.06.2020.
Судом першої інстанції встановлено, що 01.06.2020 ОСОБА_1 звернулася до ГУ ПФ в Черкаській області із заявою про призначення пенсії за віком за Списком №1 (а.с. 12).
Однак листом від 03.08.2020 №2300-0302-8/37414 Відповідач повідомив, що відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-ІV, працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки, які народилися з 1 квітня 1973 року по 30 вересня 1973 року - після досягнення ними 48 років 6 місяців.
Зазначено також, до заяви Позивачем надано довідку про пільговий характер роботи від 01.06.2020 №410, видану Лисянською цетральною районною лікарнею, також виписки із наказів від 06.03.2003 №19, від 14.07.2008 №18а, від 09.04.2013, від 06.11.2017 про результати проведення атестації робочих місць за умови праці. При цьому зауважено, що довідка не відповідає додатку №5 (відсутній номер та Постанова КМ України), в наданих наказах про результати атестації від 06.03.2003р. є виправлення, та не чіткий наказ і дата про результати атестації від 09.04.2013.
У зв'язку із тим, що Позивач не досягла пенсійного віку, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах по списку №1, прийнято рішення (протокол №231650000558 від 09.06.2020) про відмову у призначенні пенсії (а.с. 9-11).
Судом першої інстанції встановлено, що 17.09.2020 ОСОБА_1 повторно звернулась із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1.
Разом з тим, за наслідками розгляду цієї заяви ГУ ПФ в Черкаській області листом від 02.10.2020 №2300-0302-8/49292 повідомив, що оскільки пенсії за віком на пільгових умовах призначаються відповідно до статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», то для їх призначення з урахуванням рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 підстави відсутні.
Крім того, у листі зауважено, що загальний страховий стаж Позивача становить 40 років 10 днів, у тому числі на пільгових умовах за Списком №1 - 12 років 9 місяців 18 днів. Разом з тим, згідно з пунктом 1 частини 2 статті 114 Закону Позивач буде мати право на пенсію на пільгових умовах після досягнення віку 48 років 6 місяців, зв'язку з чим прийнято рішення (протокол №231650000558 від 24.09.2020) про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1, у зв'язку із не досягненням пенсійного віку.
На підставі встановлених вище обставин, виходячи з системного аналізу приписів ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», а також рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/2020, суд першої інстанції дійшов висновку про необґрунтованість рішення ГУ ПФ в Черкаській області про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, оскільки воно прийнято без наявних на те правових підстав та без урахуванням правил розв'язання законодавчих колізій.
З таким висновком суду першої інстанції не можна не погодитися з огляду на таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
3 жовтня 2017 року Верховною Радою України було прийнято Закон № 2148-VIII, що доповнив Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» розділом XIV-1, який містить пункт 1 частини другої статті 114 такого змісту:
«На пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.».
За правилами статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення» право на пенсію за віком мають чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років, жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.
У свою чергу, згідно п. «а» статті 13 цього Закону у редакції, чинній до внесення змін Законом № 213-VІІІ, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком N 1 ( 36-2003-п ) виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Законом № 213-VІІІ, який набрав чинності з 01.04.2015, збільшено раніше передбачений пунктом «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» вік набуття права на пенсію на пільгових умовах, зокрема, жінкам з 45 років до 50 років.
Разом з тим, відповідно до пункту 1 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 № 1-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» зі змінами, внесеними Законом № 213-VIII (пункт 1 рішення).
Крім того, згідно п. 3 резолютивної частини зазначеного рішення суду конституційної юрисдикції застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, зокрема, працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Таким чином, рішенням № 1-р/2020 Конституційний Суд України визнав неконституційними окремі положення Закону України «Про пенсійне забезпечення», у зв'язку із чим вони втратили чинність з дня ухвалення цього рішення (пункт 2 резолютивної частини). Одночасно Конституційний Суд України встановив, що підлягають застосуванню відповідні норми у редакції до внесення змін Законом № 213-VIII.
У зв'язку із цим на час виникнення спірних правовідносин Закон України «Про пенсійне забезпечення» з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 № 1-р/2020 встановлював право на пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, для жінок після досягнення 45 років (за наявності стажу роботи та інших умов, визначених в рішенні Конституційного Суду України).
Отже, на момент виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між нормами Закону України «Про пенсійне забезпечення» з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 № 1-р/2020 з одного боку, та Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» - з іншого в частині віку набуття права на пенсію на пільгових умовах. Перший із цих законів визначав такий вік у 45 років, тоді як другий - у 50 років.
Оскільки норми названих законів регулюють одне і те ж коло відносин, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03.11.2021 у справі №360/3611/20, справа №580/4547/20 щодо якої є аналогічною, прийшла до висновку, що вони явно суперечать один одному. Таке регулювання порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (див. пункт 56 рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010 у справі «Щокін проти України»).
Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі № 520/15025/16-а сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Отже, всупереч доводів Апелянта, у цій справі застосуванню підлягають саме норми Закону України «Про пенсійне забезпечення» з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 № 1-р/2020, а не Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відтак, висновок суду першої інстанції про протиправність рішення ГУ ПФ в Черкаській області від 09.06.2020 №231650000558 про відмову у призначенні пенсії, як і про наявність у ОСОБА_1 права на її призначення є правильним, позаяк матеріали справи свідчать (що і не заперечується Відповідачем), що загальний страховий стаж Позивача складає більше 40 років, у тому числі на пільгових умовах за Списком №1 - 12 років 9 місяців 18 днів, а станом на 01.06.2020 ОСОБА_1 досягла 45-річного віку, встановленого Законом України «Про пенсійне забезпечення» з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 № 1-р/2020.
Доводи Апелянта про те, що відповідно до статті 5 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону, а відтак останній має пріоритет у застосуванні, судовою колегією оцінюється критично, адже, як було зазначено Великою Палатою Верховного Суду у згаданій вище справі, Конституція України не передбачає можливості надання певному закону вищої юридичної сили щодо інших законів, або можливості передбачити законом заборону законодавцю приймати інші закони, що регулюють однопредметні відносини. Крім того, Закон України «Про пенсійне забезпечення» був прийнятий раніше за Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Також у цій же справі Велика Палата Верховного Суду не погодилася з посиланням скаржника (Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області) на абзац другий пункту 16 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», відповідно до якого положення Закону України «Про пенсійне забезпечення» застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинності Законом № 2148-VІІІ мають вислугу років та стаж, необхідні для призначення такої пенсії. На думку Апелянта, це положення свідчить про обмеження сфери застосування Закону України «Про пенсійне забезпечення» відносинами, про які йдеться в цьому пункті. Проте, Велика Палата Верховного Суду вважала, що якби таким був намір законодавця, то він мав би виключити із Закону України «Про пенсійне забезпечення» всі інші положення, чого зроблено не було.
Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду першої інстанції не спростовують.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 291, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Черкаській області - залишити без задоволення, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2020 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Суддя-доповідач А.Г. Степанюк
Судді Л.В. Губська
О.В. Епель
Повний текст постанови складено та підписано « 08» грудня 2021 року.