26 листопада 2021 року м. Рівне №460/14961/21
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Друзенко Н.В., розглянувши за правилами письмового провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
доГоловного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області
про визнання рішення протиправними, зобов'язання вчинення певних дій,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області за №172850011723 від 23.06.2021 про відмову у призначенні пенсії за інвалідністю та зобов'язання Головного управління Пенсійного Фонду України в Рівненській області призначити і виплачувати пенсію по інвалідності відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з 06.05.2021 з урахуванням до страхового стажу роботи періоди роботи з 03.10.1988 по 12.05.1989 (221 день); з 26.11.1990 по 01.03.1991 (95 днів); з 01.04.1991 по 30.12.1992 (639 днів); з 13.07.1995 по 17.09.1996 (432 дні).
За змістом позовної заяви позивач зазначає, що рішенням №172850011723 від 23.06.2021 відповідачем відмовлено у призначенні пенсії по інвалідності, оскільки до загального стажу роботи не можливо зарахувати періоди роботи згідно трудової книжки, через те, що вона містить недоліки заповнення. З цим позивач не погоджується, покликаючись на те, що відповідальність за заповнення трудової книжки несе роботодавець, а відтак відсутня вина позивача в тому, що трудову книжку роботодавцем оформлено не правильно. У зв'язку з наведеним, просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Відповідач проти задоволення позову заперечив, у встановлений судом строк подав відзив на позов. На обґрунтування заперечення зазначає, що 16.06.2021 позивач подав заяву про призначення пенсії по інвалідності та документи, передбачені законодавством. Згідно з поданими документами та даними, які містяться в системі персоніфікованого обліку, страховий стаж становить 9 років 8 місяців 14 днів (зарахований по 06.07.1995), в тому числі враховано період проходження строкової військової служби та період навчання. На переконання відповідача, до страхового стажу неможливо зарахувати періоди з 03.10.1988 по 12.05.1989, з 26.11.1990 по 01.03.1991, з 01.04.1991 по 30.12.1992 та з 13.07.1995 по 17.09.1996, оскільки наявні помилки у записах трудової книжки. Зазначене вище є порушенням вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників. Враховуючи вимоги статті 32 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" щодо наявності необхідного страхового стажу, 23.06.2021 було прийнято рішення № 172850011723 про відмову у призначенні пенсії по інвалідності за заявою від 16.06.2021 у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу (13 років). Крім того, відповідач зазначає про неточності у доданих до заяви довідках. На підставі викладеного, відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Ухвалою суду від 03.11.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №460/14961/21; ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідно до вимог частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 16.06.2021 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області із заявою про призначення пенсії по інвалідності ІІІ групи. До вказаної заяви позивачем додано пакет документів визначених чинним законодавством (а.с.5).
За результатом розгляду заяви позивача від 16.06.2021 із доданими до неї документами відповідачем прийняте рішення №172850011723 від 23.06.2021 про відмову у призначенні пенсії у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу роботи на дату звернення. Рішення обґрунтовано наступними висновками: вік заявника 54 роки; необхідний страховий стаж, визначений статтею 32 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", віком від 52 років до досягнення особою 55 років включно, становить 13 років; страховий стаж особи, становить 9 років 8 місяців 14 днів. Результати розгляду документів, доданих до заяви: за доданими документами до страхового стажу не зараховано: період з 03.10.1988 року по 12.05.1989 року, оскільки відсутній підпис відповідальної особи, яка мала засвідчити даний запис; період з 26.11.1990 року по 01.03.1991 року, оскільки у даті наказу про звільнення з роботи відсутнє число; період з 01.04.1991 року по 30.12.1992 року, оскільки підставою прийняття та звільнення з роботи являється договір без номеру, який відсутній в матеріалах ЕПС; з 13.07.1995 року по 17.09.1996 року, оскільки відсутній наказ та дата звільнення з роботи (а.с.6).
20.09.2021 позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії по інвалідності з 06.05.2021 з урахуванням до страхового стажу роботи періодів з 03.10.1988 по 12.05.1989, з 26.11.1990 по 01.03.1991, з 01.04.1991 по 30.12.1992, з 13.07.1995 по 17.09.1996 (а.с.7).
Листом від 29.09.2021 №9629-9856/С-02/8-1700/21 відповідач повідомив позивача, що враховуючи вимоги чинного законодавства, страховий стаж, визначений на підставі поданих до заяви про призначення пенсії по інвалідності від 16.06.2021, та даних системи персоніфікованого обліку, орієнтовно становить 10 років 03 місяці 19 днів (а.с.8-10).
Не погодившись з рішенням відповідача про відмову в призначенні пенсії, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Вирішуючи адміністративний спір по суті, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел передбачено Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).
Пунктом 1 частини першої статті 8 Закону №1058-IV передбачено, що право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Відповідно до частини першої статті 30 Закону № 1058-IV, пенсія по інвалідності призначається в разі настання інвалідності, що спричинила повну або часткову втрату працездатності за наявності страхового стажу, передбаченого статтею 32 цього Закону.
Статтею 32 Закону № 1058-IV визначено, що особи, яким установлено інвалідність, мають право на пенсію по інвалідності, залежно від групи інвалідності, за наявності такого страхового стажу на час настання інвалідності або на день звернення за пенсією, зокрема для осіб з інвалідністю II та III груп від 52 років до досягнення особою 55 років включно - 13 років.
Відповідно до статті 1 Закону №1058 страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.
Згідно з частиною першою статті 24 Закону №1058, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Наведене кореспондується положенням частини другої статті 24 Закону №1058-IV, якими визначено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Абзацом першим частини четвертої статті 24 Закону № 1058-IV визначено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Відповідно до статті 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Відповідно до статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення", основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 за № 637 "Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній" передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Згідно з пунктом 20 вказаної Постанови, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Мінсоцполітики та Мінфіном.
Аналіз наведених норм права дає змогу дійти висновку, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, тоді як підтвердження трудового стажу на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами можливе лише у випадку її відсутності або відсутності в ній записів.
Так, відповідно до записів трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 позивач працював:
з 01.09.1982 по 08.06.1985 навчався в Сосновськом СПТУ №8 Ровенской области;
з 09.07.1985 по 03.10.1985 електрозварювальником 4-го розряду у Ровенское СМУ "Промжилсрой-2";
з 31.10.1985 по 08.11.1987 служба в армії;
з 03.12.1987 по 06.06.1988 електрозварювальником 4-го розряду у Ровенское СМУ "Промжилсрой-2";
з 20.06.1988 по 20.09.1988 токарем на Рівненському заводі високовольтної апаратури;
з 03.10.1988 по 12.05.1989 на Тарко-Салінскому будівельному управлінні тресту "Уренгойгеострой";
з 15.05.1989 по 16.08.1989 електрозварювальником 4-го розряду у РБК "Рабочий";
з 16.08.1989 по 02.01.1990 в кооперативі "Обвект";
з 30.01.1990 по 11.11.1990 каменярем Ровенский ХРСУ;
з 26.11.1990 по 01.03.1991 каменярем на КП "Зміна";
з 01.04.1991 по 30.12.1992 каменярем в СПТУ №2 Здолбунів;
з 03.01.1993 по 06.07.1995 будівельником у кооперативі "Практик";
з 13.07.1995 по 17.09.1996 зварювальником-сантехніком у кооперативі "Свежесть" (а.с.19-23).
Судом встановлено, що підставою для не зарахування періодів слугувало таке:
з 03.10.1988 по 12.05.1989 - оскільки у записах № 10, 11 трудової книжки НОМЕР_1 відсутній підпис особи, яка внесла такі записи про роботу;
з 26.11.1990 по 01.03.1991 - оскільки у записах № 19, 20 зазначеної вище трудової книжки у графі 4 "На підставі чого, внесено запис (документ, його дата та номер)" відсутня дата наказу на звільнення з роботи;
з 01.04.1991 по 30.12.1992 - оскільки у графі 4 "На підставі чого внесено запис (документ, його дата та номер)" запису № 21 зазначеної вище трудової книжки підставою внесення зазначено договір від 01.04.1991; підстава внесення запису про звільнення відсутня;
з 13.07.1995 по 17.09.1996 - оскільки у записах № 25, 26 трудової книжки НОМЕР_1 у графі 4 не зазначено дату наказу на звільнення з роботи.
Відповідно до статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення", основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
На час первісного заповнення трудової книжки діяла Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях, затверджена постановою Держкомпраці СССР від 20.06.1974 №162 (з відповідними змінами).
Відповідно до п.1.2 вказаної Інструкції прийом на роботу без трудової книжки не допускається.
Згідно з пунктами 2.2, 2.3 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях, затвердженої 20.06.1974 ДК СРСР по праці і соціальним питанням (у редакції, яка діяла на момент заповнення трудової книжки в спірні періоди роботи) заповнення трудової книжки вперше здійснюється адміністрацією підприємства в присутності працівника не пізніше тижневого строку з дня прийому на роботу. Всі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, перевід на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а при звільненні у день звільнення повинні точно відповідати тексту наказу.
Відповідно до пункту 1.4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях, затвердженої 20.06.1974 ДК СРСР по праці і соціальним питанням, питання, пов'язані з порядком ведення трудових книжок, їх зберігання, виготовлення, постачання за обліку, врегульовано постановою Ради Міністрів СССР та ВЦСПС від 06.09.1973 №656 "Про трудові книжки робітників та службовців" та даною Інструкцією.
Відповідно до пункту 1 постанови Ради Міністрів СССР та ВЦСПС від 06.09.1973 №656 "Про трудові книжки робітників та службовців" встановлено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робочих та державних службовців, кооперативних і громадських підприємств, установ та організацій, що пропрацювали більше 5 днів, в тому числі на сезонних та тимчасових роботах, а також на позаштатних працівників при умові, що вони підлягають державному соціальному страхуванню.
Пунктом 13 вказаної постанови "Про трудові книжки робітників та службовців" при звільненні робітника або службовця всі записи про роботу, нагородження та подяки, занесені до трудової книжки за час роботи на даному підприємстві, в установі, підприємстві засвідчуються підписом керівника або спеціально уповноваженої особи та печаткою.
При цьому, відповідно до пункту 18 вказаної постанови відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання та видачу несуть спеціально уповноважені особи, що призначені наказом керівника підприємства, установи, організації.
На момент розгляду справи судом діє порядок ведення трудових книжок, який регулюється Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженою наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 (надалі -Інструкція №58).
Згідно з пунктом 2.4 Інструкції №58 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Відповідно до п.4.1 Інструкції №58 у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.
З положень пункту 2.4. Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників вбачається, що необхідним реквізитом під відповідним записом у трудовій книжці працівника є печатка.
Разом з тим, обов'язок щодо внесення записів до трудової книжки покладається на роботодавців, що виключає провину особи, яка бажає призначити пенсію, у недоліках таких записів.
Позивач має відповідні записи у трудовій книжці щодо спірних періодів роботи, та ці записи є належними та допустимими доказами підтвердження його трудового стажу.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.02.2018, справа № 275/615/17, провадження №К/9901/768/17.
Вказана позиція кореспондується з нормами Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12.08.1993 (далі - Порядок № 637), відповідно до пункту 1 якого основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Крім того, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 № 301 "Про трудові книжки працівників" відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на її особисті права.
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 у справі №677/277/17, провадження №К/9901/1298/17.
Верховним Судом в постанові від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а викладено правову позицію, відповідно до якої, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини підприємства не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань нарахування/призначення пенсії.
З аналізу наведених норм, судом встановлено, що відповідальність за ведення трудової книжки покладається на підприємство, відтак, заповнення неналежне оформлення граф трудової книжки не може бути підставою для виключення певних періодів роботи зі страхового стажу позивача.
Суд зазначає, що не зарахування спірного стажу ОСОБА_1 буде суперечити принципу правової визначеності, оскільки в п.3.1 Рішення Конституційного Суду України (Справа №1-25/2010 від 29 червня 2010 року) зазначено, що одним з елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки.
Суд вважає, що право позивача на встановлені законом гарантії не може бути поставлене в залежність від якості виконання обов'язків працівником, відповідальним за порядок ведення трудової книжки. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.
Неточність в записах в трудовій книжці не може бути підставою для виключення певних періодів роботи з трудового стажу позивача з момент призначення пенсії, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення та належний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства.
Підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.
Доказів визнання недостовірними записів у трудовій книжці щодо спірних періодів роботи позивача відповідачем суду не надано, а тому їх безпідставно не взято до уваги відповідачем при здійсненні перерахунку пенсії з моменту призначення пенсії.
Враховуючи викладене, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області за № 172850011723 від 23.06.2021 про відмову у призначенні позивачу пенсії по інвалідності є протиправним та підлягає скасуванню.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 45 Закону № 1058-IV пенсія по інвалідності призначається з дня встановлення інвалідності, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня встановлення інвалідності.
Як встановлено з матеріалів справи позивачу 06.05.2021 встановлено ІІІ групу інвалідності. За призначенням пенсії позивач звернувся 16.06.2021, тобто в межах трьохмісячного строку з дня встановлення інвалідності.
Оскільки трудовою книжкою позивача підтверджено відповідний період роботи, тому слід зобов'язати відповідача зарахувати періоди роботи позивача з 03.10.1988 по 12.05.1989, з 26.11.1990 по 01.03.1991, з 01.04.1991 по 30.12.1992, з 13.07.1995 по 17.09.1996 та призначити і виплачувати йому з 06.05.2021 пенсію по інвалідності відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За наведених вище обставин, перевіривши обґрунтованість доводів сторін та оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення адміністративного позову в повному обсязі.
Понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору підлягають відшкодуванню відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись статтями 241-246, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області за № 172850011723 від 23.06.2021 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії по інвалідності.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області зарахувати до страхового стажу для призначення пенсії ОСОБА_1 періоди його трудової діяльності з 03.10.1988 по 12.05.1989, з 26.11.1990 по 01.03.1991, з 01.04.1991 по 30.12.1992 та з 13.07.1995 по 17.09.1996, та призначити і виплачувати йому з 06.05.2021 пенсію по інвалідності відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області сплачений при зверненні до суду судовий збір в сумі в сумі 908,00 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 . ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_2 )
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вулиця Короленка, 7, місто Рівне, 33028. ЄДРПОУ/РНОКПП 21084076)
Повний текст рішення складений 26 листопада 2021 року
Суддя Н.В. Друзенко