07 грудня 2021 року м. Рівне №460/13085/21
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Зозулі Д.П., розглянувши за правилами письмового провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
доГоловного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області в особі керівника Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області
про визнання дій та бездіяльності протиправними, стягнення моральної шкоди, -
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області в особі керівника ГУ ПФУ в Рівненській області (далі - відповідач), в якому просить суд:
1.Визнати дії відповідача протиправними із-за неналежної реєстрації поданої Позивачем заяви - 03.06.2021, зобов'язати належним чином реєструвати подані позивачем заяви, запити інші юридично значимі документи.
2. Стягнути з відповідача моральну шкоду в розмірі 3 (трьох) мінімальних прожиткових мінімумів для працездатних осіб (станом на 17.09.2021: 2379.00грн.*3 = 7137.00 грн.) за душевні хвилювання Позивача на протязі 3-х місяців (з 03.06.2021 по 16.09.2021) щодо відмови в належній реєстрації поданої Позивачем копії Заяви - 03.06.2021 від "03 " червня 2021 року.
3.Визнати бездіяльність відповідача протиправною в зв'язку з ненаданням офіційної відповіді на заяву-03.06.2021.
4. Стягнути з відповідача на користь позивача моральну шкоду в розмірі 3 ( трьох) мінімальних прожиткових мінімумів для працездатних осіб (станом на 17.09.2021р: 2379.00грн. * 3 = 7137.00 грн.) за душевні хвилювання позивача на протязі 3-х місяців (з 03.06.2021 по 16.09.2021) щодо відмови в наданні відповіді на Заяву-03.06.2021р. від "03 " червня 2021 року.
5. Визнати бездіяльність відповідача протиправною в зв'язку з ненаданням довідки про щомісячний стан направлення пенсійних виплат на ВПЗ-23 та повернення без доставки Позивачу. Зобов'язати відповідача надати достовірну та повну інформацію у формі письмової довідки щодо щомісячного стану направлення пенсійних виплатна ВПЗ-23 та повернення без доставки позивачу за період з 01.01.2021.
6. Стягнути з відповідача на користь позивача моральну шкоду в розмірі 3 ( трьох) мінімальних прожиткових мінімумів для працездатних осіб (станом на 17.09.2021: 2379.00грн.*3 = 7137.00 грн.) за душевні хвилювання позивача на протязі 3-х місяців (з 03.06.2021 по 16.09.2021) щодо відмови відповідача в наданні довідки про щомісячний стан направлення пенсійних виплат на ВПЗ-23 та повернення без доставки позивачу за період з 01.01.2021.
В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначає, що 03.06.2021 вона звернулася до відповідача за отриманням довідки про стан пенсійних виплат, однак у відділу обслуговування громадян видали лише довідку про встановлений розмір пенсії, однак категорично відмовили у видачі довідки про стан пенсійних виплат, аргументуючи, що такі довідки взагалі не передбачено видавати. Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області взагалі відмовило у видачі довідки, аргументуючи необхідністю чекати не менше місяця. Відтак, позивачка змушена писати рукописну офіційну заяву, однак цю заяву відповідачем було зареєстровано у юридично нікчемному вигляді без реєстраційного штампу. З підстав наведених у позові, позивачка просила суд позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Позиція відповідача щодо позовних вимог висловлена ним у відзиві на позовну заяву, відповідно до змісту якого він заперечував проти задоволення. Зазначав на обґрунтування такої позиції, що відповідно до звітів поштового відділення, пенсія позивачці за період з 01.01.2021 по 31.03.2021 виплачена в повному обсязі, а пенсію за квітень - серпень 2021 року не отримали. Зважаючи на це, пенсію за період з 01.04.2021 по 31.08.2021 в сумі 9020,15грн. буде включено у додаткові відомості на виплату пенсії на вересень 2021 року через відділення поштового зв'язку за місцем проживання, разом із пенсією за вересень 2021 року. Наголосив, що заява позивачки від 03.06.2021 зареєстрована, згідно із норм Закону України "Про звернення громадян" за № 4984/Г-1700-21. 15.06.2021 Головним управління Пенсійного фонду України в Рівненській області підготовлено відповідь позивачці за № 5235-4984/Г-04/8-1700/21. Наголосив, що 18.06.2021 відповідь ОСОБА_1 на звернення була сформована для відправлення простою кореспонденцією та передана до поштового відділення, підтвердженням цього є витяг з реєстру відправлених листів № 108-Г від 18.06.2021. Оскільки, органи пенсійного фонду діяли в межах своїх повноважень , то своїми діями не могли завдати фізичного болю та душевних страждань позивачці. З наведених підстав, просило суд у задоволенні позову відмовити повністю.
Ухвалою суду від 23.09.2021 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Ухвалою суду від 07.12.2021 у задоволенні клопотання Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про витребування доказів у справі № 460/13085/21 - відмовлено.
Ухвалою суду від 07.12.2021 у задоволенні клопотання Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору у справі № 460/13085/21 - відмовлено.
Оскільки розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до ч.4 ст.229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), то фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, судом встановлено наступне.
03.06.2021 ОСОБА_1 звернулася до відповідача із заявою, в якій просила видати довідку про стан щомісячного направлення на ВПЗ Рівне-23 пенсії ОСОБА_1 та стан щомісячного повернення пенсії (без доставки пенсіонеру) за період з 01.01.2021 по 31.05.2021.
Вказана заява зареєстрована в управлінні за № 4984/Г-1700-21.
Листом від 17.06.2021 за № 5235-4984/Г-04/8-1700/21 відповідач надав відповідь на звернення позивачки від 03.06.2021, у якій вказав, що відповідно до звітів поштового відділення, пенсія позивачці за період з 01.01.2021 по 31.03.2021 виплачена в повному обсязі, а пенсія за квітень та травень 2021 року позивачкою не отримана. Відповідно невиплата пенсії за період з 01.04.2021 по 31.05.2021 нарахована на основі відомостей за червень 2021 року в загальній сумі 5310,09грн.
Відповідь ОСОБА_1 на звернення була сформована для відправлення простою кореспонденцією, підтвердженням цього є витяг з реєстру відправлених листів № 108-Г від 18.06.2021.
Не погоджуючись із бездіяльністю відповідача, та вважаючи її протиправною, позивачка звернулася із вказаним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 34 Конституції України кожному гарантовано право на отримання, зберігання та поширення інформації. Кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.
Стаття 40 Основного Закону визначено, що усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об'єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів, а також забезпечення громадянам України можливості для участі в управлінні державними і громадськими справами, для впливу на поліпшення роботи органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, для відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення, регулюються Законом України "Про звернення громадян" від 02.10.1996 №393/96-ВР (далі - Закон України від 02.10.1996 №393/96-ВР).
Відповідно до статті 3 Закону України від 02.10.1996 №393/96-ВР, під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.
Так, вимоги до звернення встановлені статтею 5 вказаного Закону, де зазначено, що письмове звернення надсилається поштою або передається громадянином до відповідного органу, установи особисто чи через уповноважену ним особу, повноваження якої оформлені відповідно до законодавства. Письмове звернення також може бути надіслане з використанням мережі Інтернет, засобів електронного зв'язку (електронне звернення).
У зверненні має бути зазначено прізвище, ім'я, по батькові, місце проживання громадянина, викладено суть порушеного питання, зауваження, пропозиції, заяви чи скарги, прохання чи вимоги. Письмове звернення повинно бути підписано заявником (заявниками) із зазначенням дати. В електронному зверненні також має бути зазначено електронну поштову адресу, на яку заявнику може бути надіслано відповідь, або відомості про інші засоби зв'язку з ним. Застосування електронного цифрового підпису при надсиланні електронного звернення не вимагається.
Згідно із частини 1 статті 20 Закону України від 02.10.1996 №393/96-ВР, звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.
Позивачка у позовній заяві стверджує про те, що дії відповідача є протиправними із-за неналежної реєстрації поданої нею заяви від 03.06.2021, тобто без реєстраційного штампу.
З вказаними висновками позивачки суд не погоджується, з огляду на таке.
Відповідно до статті 13 Закону України "Про звернення громадян" Кабінет Міністрів України постановив затвердити Інструкцію з діловодства за зверненнями громадян в органах державної влади і місцевого самоврядування, об'єднаннях громадян, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності, в засобах масової інформації, яка затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 14.04.1997 № 348 (далі - Інструкція № 348).
Згідно із п.1 Інструкції № 348, діловодство за пропозиціями (зауваженнями), заявами (клопотаннями) і скаргами громадян в органах державної влади і місцевого самоврядування, об'єднаннях громадян, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності, в засобах масової інформації (далі - організаціях) здійснюється на засадах, визначених Типовою інструкцією з документування управлінської інформації в електронній формі та організації роботи з електронними документами в діловодстві, електронного міжвідомчого обміну, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 17 січня 2018 р. № 55 "Деякі питання документування управлінської діяльності" (Офіційний вісник України, 2018 р., № 23, ст. 770), з урахуванням передбачених цією Інструкцією особливостей для реєстрації пропозицій (зауважень), заяв (клопотань) і скарг громадян, що надійшли до організації.
За приписами п.2 Інструкції № 348, усі пропозиції, заяви і скарги, що надійшли, повинні прийматися та централізовано реєструватися у день їх надходження, а ті, що надійшли у неробочий день та час, - наступного після нього робочого дня на реєстраційно-контрольних картках, придатних для оброблення персональними комп'ютерами (додаток № 1), або в журналах (додаток № 2)(п.2 Інструкції № 348).
Як вказано у пунктах 145 та 156 розділі III "Організація документообігу та виконання документів" Типової інструкцією з документування управлінської інформації в електронній формі та організації роботи з електронними документами в діловодстві, електронного міжвідомчого обміну, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 17.01.2018 № 55 "Деякі питання документування управлінської діяльності", документи, створені у паперовій формі, проходять і опрацьовуються в установі на єдиних організаційних та правових засадах організації документообігу із документами, створеними в електронній формі, визначених Інструкцією з діловодства в електронній формі. У разі наявності підстав, які визнаються обґрунтованими для створення установою документів у паперовій формі, застосовуються засади організації документообігу, визначені цією Інструкцією. Реєстрація документів всіх категорій полягає у створенні запису облікових даних про документ та оформлення реєстраційно-моніторингової картки в електронній формі у системі електронного діловодства із зазначенням обов'язкових реквізитів, за допомогою яких фіксується факт створення, відправлення або одержання документа шляхом проставлення на ньому реєстраційного індексу з подальшим внесенням до реєстраційно-моніторингової картки необхідних відомостей.
Так, у п.2 Інструкції № 348 вказано, що реєстраційний індекс пропозиції, заяви, скарги зазначається у реєстраційному штампі (додаток № 5). Штамп ставиться на нижньому полі першого аркуша документа праворуч або на іншому вільному від тексту місці, крім місця, призначеного для підшивки.
Реєстраційний індекс складається з початкової літери прізвища заявника та порядкового номера пропозиції, заяви, скарги, що надійшла, наприклад, Д-401. Реєстраційний індекс може бути доповнений іншими позначеннями, що забезпечують систематизацію, пошук, аналіз і зберігання пропозицій, заяв і скарг.
На вимогу громадянина, який подав звернення до організації, на першому аркуші копії звернення проставляється штамп із зазначенням найменування організації, дати надходження та вхідного номера звернення. Така копія повертається громадянинові.
З огляду на наведене, законодавчо визначених вимог щодо поставлення відповідачем реєстраційного штампу із зазначенням найменування організації, дати надходження та вхідного номера звернення на поданих заявах, наведеними вище нормами не передбачено. Документально підтверджених відомостей про вимогу на проставлення штампу на копії заяви, яка повертається позивачці, у суду також немає.
Разом з тим, судом встановлено, що подана ОСОБА_1 заява зареєстрована шляхом проставлення на ній реєстраційного індексу.
А тому не підлягають задоволенню позовні вимоги про визнання дії відповідача протиправними із-за неналежної реєстрації поданої позивачем заяви 03.06.2021 та зобов'язання належним чином реєструвати подані позивачем заяви, запити інші юридично значимі документи.
Також не підлягають до задоволення позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання бездіяльності відповідача протиправною, в зв'язку з ненаданням офіційної відповіді на заяву від 03.06.2021, зважаючи на те, що до матеріалів справи відповідачем приєднано відповідь на заяву від 03.06.2021, датовану 17.06.2021 за № 5235-4984/Г-04/8-1700/21.
Вказана відповідь розглянута з урахуванням частини 1 статті 20 Закону України від 02.10.1996 №393/96-ВР.
Крім того, суд звертає увагу, що для відправки кореспонденції через поштові відділення зв'язку складається реєстр відправлень де зазначаються адреса та повне найменування адресата, вага, вартість та вихідний номер відправлення ( п. 198. 199, 203 Типової інструкції з діловодства у територіальних органах Пенсійного фонду України, затверджена наказом пенсійного фонду України №182 від 05.12.2012).
Постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270 затверджені Правила надання послуг поштового зв'язку (далі - Правила).
Ці Правила визначають порядок надання послуг поштового зв'язку, права та обов'язки операторів поштового зв'язку і користувачів послуг поштового зв'язку та регулюють відносини між ними.
Пунктом 2 Загальної частини Правил визначено, що просте поштове відправлення - поштове відправлення, яке приймається для пересилання без видачі розрахункового документа та доставляється/вручається без розписки.
Суд погоджується з доводами відповідача, що Законом України «Про звернення громадян» не визначено якою саме кореспонденцією необхідно направляти відповідь на звернення громадян, тому 18.06.2021 відповідь ОСОБА_1 на звернення було сформоване для відправлення простою кореспонденцією, про що свідчить долучена копія витягу з Реєстру відправлених листів № 108-Г від 18.06.2021.
Також, не знайшли свого підтвердження вимоги про визнання бездіяльності відповідача протиправною, в зв'язку з ненаданням довідки про щомісячний стан направлення пенсійних виплат на ВПЗ-23 та повернення без доставки позивачу та зобов'язання відповідача надати достовірну та повну інформацію у формі письмової довідки щодо щомісячного стану направлення пенсійних виплатна ВПЗ-23 та повернення без доставки позивачу за період з 01.01.2021, з огляду на те, що відповіддю від 17.06.2021 за № 5235-4984/Г-04/8-1700/21 відповідач надав інформацію про щомісячний стан направлення пенсійних виплатна ВПЗ-23 та повернення без доставки позивачу за період з 01.01.2021 по 31.05.2021, про що просила ОСОБА_1 у поданій заяві від 03.06.2021.
Таким чином, вказана інформація про стан щомісячного направлення на ВПЗ-23 пенсії для позивачки, оформлена листом від 17.06.2021 за № 5235-4984/Г-04/8-1700/21, у відповідності до вимог Закону України "Про звернення громадян".
Що стосується вимог про стягнення на користь позивачки моральної шкоди, суд зазначає таке.
Статтею 56 Конституції України передбачено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Засади та сутність інституту моральної шкоди розкриваються в Цивільному кодексі України, частина 2 статті 23 якого встановлює, що моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи; моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Зазначені положення викладені в постанові Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди".
Зважаючи на те, що заявлені позовні вимоги не знайшли свого підтвердження у позовній заяві, то враховуючи засади та сутність інституту моральної шкоди, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивачки моральної шкоди також є безпідставними та необґрунтованими.
Частиною 1 ст. 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно із ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Позивачем не було надано належні та допустимі докази на підтвердження обґрунтованості позовних вимог, а наведені ним доводи було спростовано відповідачем.
Відповідач, як суб'єкт владних повноважень обґрунтував обставини, на яких ґрунтуються його заперечення, а позивач не довів ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.
Оскільки судом невстановлений факт наявності порушеного права позивача з боку відповідача, то поданий позов необхідно залишити без задоволення.
Враховуючи те, що позивачка ухвалою суду від 23.09.2021 звільнено від сплати судового збору, а докази понесення інших витрат суду не надано, то підстави для розподілу судових витрат відповідно до ст. 139 КАС України - відсутні.
Керуючись статтями 241-246, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області в особі керівника Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання дій та бездіяльності протиправними, стягнення моральної шкоди, відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 . АДРЕСА_1 . ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області в особі керівника ГУ ПФУ в Рівненській області. вул. Короленка, 7, м. Рівне, 33028. ЄДРПОУ/РНОКПП 21084076.
Повний текст рішення складений 07 грудня 2021 року
Суддя Д.П. Зозуля