Справа № 401/273/21 ;
Провадження № 2/401/412/21
02 грудня 2021 року м.Світловодськ
Світловодський міськрайонний суд Кіровоградської області, в складі:
головуючий суддя Макарова Ю.І.,
секретар Горбатюк К.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про стягнення боргу за договором позики,
встановив:
08 лютого 2021 року року позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики від 01 січня 2020 року в сумі 8615 доларів США, суми індексу інфляції за весь період прострочення виконання зобовязання з 01 квітня 2021 року до моменту прийняття судового рішення, трьої процентів річних від простроченої суми та відсотків у розмірі облікової ставки НБУ.
Зазначені позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 01.01.2020 між нею та відповідачем було укладено письмовий договір позики про отримання відповідачем від неї 8615 доларів США на строк до 01.04.2020. На підтвердження отримання у позивача вказаної суми грошових коштів відповідач власноручно написала розписку в присутності двох свідків. Разом з тим, відповідач не виконала свої зобов'язання за вказаним договором, грошові кошти отримані в борг не повернула. Враховуючи порушення відповідачем умов договору, просила стягнути, окрім суми боргу, суму індексу інфляції за весь період прострочення виконання зобовязання з 01 квітня 2021 року до моменту прийняття судового рішення, трьої процентів річних від простроченої суми та відотків у розмірі облікової ставки НБУ.
Ухвалою суду від 09 лютого 2021 року позовну заяву залишено без руху, позивачу надано строк для усунення недоліків.
19 березня 2021 року позивачем подано заяву про залишення позовних вимог в частині стягнення з відповідача суми індексу інфляції за весь період прострочення виконання зобов'язання з 01 квітня 2021 року до моменту прийняття судового рішення, трьої процентів річних від простроченої суми та відотків у розмірі облікової ставки НБУ, без розгляду.
Ухвалою суду від 05 березня 2021 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 в частині стягнення суми індексу інфляції за весь період прострочення виконання зобов'язання з 01 квітня 2021 року до моменту прийняття судового рішення, трьої процентів річних від простроченої суми та відсотків у розмірі облікової ставки НБУ, залишено без розгляду за заявою позивача. Відкрито спрощене позовне провадження за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу за договором позики, справу призначено до першого судового засідання на 31 березня 2021 року, яке було відкладено через відсутність доказів належного повідомлення відповідача про час, дату та місце його проведення.
22 квітня 2021 року від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог. Представник зазначає, що ОСОБА_2 не отримувала грошові кошти від ОСОБА_1 за договором позики і розписки від 01.01.2020. Зауважує, що у провадженні Світловодського міськрайонного суду перебуває декілька цивільних справ про стягнення з ОСОБА_2 грошових коштів за договорами позики, а саме за позовами ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , які надійшли до суду майже одночасно та мають ідентичні за змістом і формою позовні заяви. Також, вказані позовні заяви обґрунтовуються тим, що ОСОБА_2 нібито взяла в борг у вказаних осіб грошові кошти. При цьому, чотири зобов'язання підтверджуються ідентичними договорами позики від 01.01.2020 та розписками від 01.01.2020, які складені за однаковою формою та змістом, свідками у розписках виступають ОСОБА_6 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 . Вказані обставини, на думку представника, свідчать, що всі особи пов'язані між собою та мають на меті отримати від ОСОБА_2 грошові кошти, які фактично їй не передавались. (а.с. 34-35)
Судове засідання, призначене на 30 квітня 2021 року відкладено за клопотанням представника позивача для надання часу ознайомитись із відзивом.
26 травня 2021 року до суду надійшла відповідь на відзив від позивача згідно якої позивач підтримує позовні вимоги. Зазначає, що відповідач дійсно отримала від неї в борг грошові кошти в сумі 8615 доларів США, договір позики та розписка були складені представником відповідача та заповнені особисто ОСОБА_2 в присутності свідків після отримання грошових коштів.
В судовому засіданні позивач та її представник підтримали позовні вимоги з підстав, викладених в ній. Позивач за її згодою, допитана в порядку ст. 234 ЦПК України, суду засвідчила, що до неї звернулась знайома ОСОБА_2 з проханням позичити грошові кошти на короткий проміжок часу. Також, попрохала знайти ще знайомих, які б могли дати в борг грошові кошти. На прохання ОСОБА_2 вона погодилась, також зателефонувала знайомій ОСОБА_3 якій повідомила прохання ОСОБА_2 , на що остання погодилась. Раніше вона давала в борг ОСОБА_2 грошові кошти, але остання завжди їх повертала, тому у неї не виникло будь-якої підозри. 01.01.2020 в приміщенні квартири, куди вона запросила ОСОБА_3 , особисто вона передала ОСОБА_2 в борг грошові кошти в сумі 8615 доларів США в присутності ОСОБА_3 та ОСОБА_6 , на підтвердження чого остання передала розписку та договір. Після цього, ОСОБА_3 також передала грошові кошти ОСОБА_2 .
Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти задоволення позовних вимог. Зазначив, що ОСОБА_2 фактично не отримувала грошові кошти від позивача. При цьому, ОСОБА_2 не заперечує факт складення договору та розписки особисто нею, але вона це зробила під психологічним тиском присутніх в квартирі ОСОБА_1 осіб. Разом з тим, будь-яких доказів щодо здійснення тиску на відповідача під час укладення договору позики не має.
Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_3 суду засвідчила, що 01.01.2020 прибула до квартири знайомої ОСОБА_1 на її запрошення. Напередодні ОСОБА_1 повідомила, що гр.. ОСОБА_2 просить дати їй в борг грошові кошти на короткий проміжок часу, на що вона погодилась. Перебуваючи в приміщенні квартири, ОСОБА_1 в її присутності передала відповідачу в борг грошові кошти в доларах США на строк до 01.04.2020. ОСОБА_2 перерахувала кошти та написала розписку, суму отриманих грошових коштів ОСОБА_2 записувала особисто. Також, при передачі грошей був присутній ОСОБА_6 . Після цього, в присутності ОСОБА_1 та ОСОБА_6 вона також передала грошові кошти ОСОБА_2 в борг, про що остання власноручно склала розписку. В подальшому вони разом попили каву і розійшлись.
Суд, заслухавши сторони, представників сторін, свідка, дослідивши письмові докази по справі, встановив наступні обставини та відповідні ним правовідносини.
Судом встановлено, що 01 січня 2020 року між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем по справі ОСОБА_2 було укладено договір позики, згідно якого ОСОБА_2 отримала в борг від ОСОБА_1 8615 доларів США, які зобов'язалася повернути до 01 квітня 2020 року. Вказана обставина підтверджується письмовим договором. (а.с. 6-7) На підтвердження отримання позичених коштів в сумі 8615 доларів США 01 січня 2020 року ОСОБА_2 власноручно написала розписку, яку надала позивачу.(а.с.8). При цьому, договір та розписка містять всю необхідну інформацію про позикодавця та позичальника, суму та строк договору.
Відповідно до п.5.1 укладеного між сторонами договору, забезпеченням зобов'язання являється належне позичальнику майно. Згідно копії свідоцтва про право на нерухоме майно, відповідачу на праві власності належить будинок АДРЕСА_1 . (а.с. 12, 13) Копією Державного акту на право власності на земельну ділянку підтверджено право власності відповідача на земельну ділянку площею 0, 1506 гектарів, розташовану в АДРЕСА_1 . (а.с. 14)
Копія ухвали Світловодського міськрайонного суду від 15 березня 2021 року про відкриття загального позовного провадження за позовною заявою ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу за договором позики, копія позовної заяви, із копією розписки та договору від 01.01.2020.
Копія ухвали Світловодського міськрайонного суду від 17 березня 2021 року про відкриття загального позовного провадження за позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу за договором позики, копія позовної заяви, із копією розписки та договору від 01.01.2020.
Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи, або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Статтею 202 ЦК України визначено - правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
Згідно ч. 1 і ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За нормами ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За приписами ч. 1, ч. 2 ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Згідно з ч. 1 ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Стаття 1047 ЦК України передбачає, що на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника.
Тлумачення статей 1046 та 1047 ЦК України свідчить, що по своїй суті розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видає боржник (позичальник) кредитору (позикодавцю) за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей.
Згідно ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
Згідно з частиною першою статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 204 ЦК України встановлено презумпцію правомірності правочину, згідно з якою правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
На час розгляду справи зобов'язання в повному обсязі не виконано, що не заперечувалось представником відповідача.
Відповідно до ч. 3 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно правової позиції Верховного Суду України, висловленої у постанові від 02 липня 2014 року при розгляді цивільної справи №6-79цс14, - відповідно до норм ст. ст. 1046, 1047 ЦК України договір позики (на відміну від договору кредиту) за своєю юридичною природою є реальною односторонньою, оплатною або безоплатною угодою, на підтвердження якої може бути надана розписка позичальника або інший письмовий документ, незалежно від його найменування, з якого дійсно вбачається як сам факт отримання в борг (тобто із зобов'язанням повернення) певної грошової суми, так і дати її отримання.
Отже, за своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики після отримання коштів, підтверджуючи як факт укладення договору та зміст умов договору, так і факт отримання боржником від кредитора певної грошової суми.
Виходячи зі встановлених обставин та наявних у справі доказів, суд вважає, що договір позики укладений 01.01.2020 між позивачем та відповідачем, а також розписка відповідача ОСОБА_2 від 01.01.2020, власноручне написання та підписання якої нею не заперечується, як борговий документ, свідчать про існування між сторонами договірних відносин, а також підтверджують факт укладення договору, і засвідчують отримання боржником від кредитора певної грошової суми.
Наявність у позивача оригіналу боргових документів є належним та допустимим доказом як факту отримання ОСОБА_2 від ОСОБА_1 грошових коштів та її волевиявлення у строк, визначений в них та у відповідності до вимог ст. 1049 ЦК України повернути борг, так і невиконання відповідачем даного боргового зобов'язання.
При цьому, суд не бере до уваги доводи представника відповідача щодо неотримання відповідачем грошових коштів в борг від позивача та написання відповідачем договору і розписки під психологічним примусом, оскільки вказане спростовується вищеописаними доказами. Крім того, наявність у провадженні суду інших цивільних справ про стягнення з ОСОБА_2 боргу за позовами інших осіб жодним чином не спростовують доводи позивача ОСОБА_1 .
Крім того, при ухваленні даного рішення суд враховує правовий висновок, викладений у постанові ВП ВС від 16 січня 2019 року за наслідками розгляду справи № 464/3790/16-ц, згідно якого, суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті. З огляду на положення частини першої статті 1046 ЦК України, а також частини першої статті 1049 ЦК України належним виконанням зобов'язання з боку позичальника є повернення суми коштів у строки, у розмірі та у саме тій валюті, яка визначена договором позики, а не в усіх випадках та безумовно в національній валюті України.
Враховуючи відсутність доказів про те, що станом на день розгляду справи у суді відповідач виконала умови укладеного з позивачем договору позики, позовні вимоги підлягають задоволенню та з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 необхідно стягнути суму боргу за довором позики від 01 січня 2020 року, яка складає 8615 доларів США.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягають стягненню на користь позивача судові витрати у виді сплаченого судового збору в сумі 2401,86 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. 526-527, 530, 534, 625, 1046, 1048 ЦК України, ст.ст. 3, 10, 12, 80, 141, 260, 272, 354 ЦПК України, суд -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму боргу за договором позики від 01 січня 2020 року, яка складає 8615 (вісім тисяч шістсот п'ятнадцять) доларів США.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 2401, 86 грн.
Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 273 ЦПК України.
Рішення може бути оскаржене до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня отримання повного судового рішення в порядку, визначеному ст. 355 ЦПК України.
Відомості про сторони:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серія НОМЕР_1 , виданий 01.08.2006 Світловодським МРВ УМВС України в Кіровоградській області, РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт серія НОМЕР_3 , виданий 17.11.2000 Світловодським МРВ УМВС України в Кіровоградській області, РНОКПП НОМЕР_4 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .
Суддя Світловодського міськрайонного суду
Кіровоградської області Ю.І. Макарова
"02" грудня 2021 р.