Справа № 404/2070/21
Номер провадження 2/404/607/21
25 листопада 2021 року Кіровський районний суд м. Кіровограда в складі:
головуючого судді - Іванової Н.Ю.
при секретарі - Тригубенко І.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості, -
У березні 2021 року Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» звернулось до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, просило стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором про надання банківських послуг б/н від 06 вересня 2011 року у розмірі 25 365,72 грн. станом на 25 лютого 2021 року, яка складається з наступного: 23 432,30 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 23 432,30 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 1933,42 - заборгованість за простроченими відсотками.
В обґрунтування поданого позову зазначено, що ОСОБА_1 звернулась до АТ КБ «Приватбанк» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписала заяву б/н від 06 вересня 2011 року. За умовами вказаного договору відповідач отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідач взяті на себе зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконує, внаслідок чого станом на 25 лютого 2021 року утворилась заборгованість у розмірі 25 365,72 грн.
Ухвалою судді Кіровського районного суду м. Кіровограда від 08 квітня 2021 року відкрито провадження у справі, призначено розгляд справи за правилами спрощеного провадження в судовому засіданні з викликом сторін.
12 липня 2021 року від представника відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву та заява про застосування строків позовної давності.
28 липня 2021 року від представника позивача до суду надійшла відповідь на відзив.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку. В матеріалах справи міститься заява про розгляд справи без участі представника позивача.
Відповідач в судове засідання не з'явилась, про час, дату та місце розгляду справи повідомлялась у встановленому законом порядку.
Представник відповідача надала заяву про розгляд справи за її відсутності, заперечувала проти задоволення позову.
Дослідивши письмові матеріали справи, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з таких підстав.
Судом встановлено, що 06 вересня 2011 року відповідачем ОСОБА_1 подано до АТ КБ «Приватбанк» анкету - заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку, чим виявлено бажання приєднатися до Умов та Правил надання банківських послуг. Вказана заява місить лише анкетні дані відповідача, його контактну інформацію та бажання отримати дебетову особисту картку. У анкеті-заяві бажаний кредитний ліміт не визначено, не обрано вид кредитної карти, не зазначено процентну ставку та відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов'язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру. Крім того, заява не містить номеру картки, яку отримала відповідач та термін її дії.
Долучений до позовної заяви витяг з Умов і Правил надання банківських послуг не містять підпису відповідача.
Доказів, що саме долучені позивачем до матеріалів справи Умов та Правил надання банківських послуг, були надані відповідачу для ознайомлення та що він погодився із нарахуванням визначених у цих Умовах відсотків, комісії та штрафів, суду не надано.
Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.
Довідка про умови кредитування, яка долучена до матеріалів справи позивачем, судом до уваги не приймається, оскільки неможливо встановити її належність до анкети - заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку.
Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов'язань.
Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості за кредитним договором заборгованість відповідача станом на 25 лютого 2021 року, яка складається з наступного: 23 432,30 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 23 432,30 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 1933,42 - заборгованість за простроченими відсотками.
Відповідно до ч.2 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
У ч.1 ст.1055 ЦК України передбачено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори).
За змістом ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
У ч.1 ст.634 ЦК України передбачено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Частиною 1 ст.638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Як встановлено судом, у матеріалах справи міститься лише копія анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку, що підписана відповідачем. При цьому, копії додатків, а саме Витяг з умов та правил надання банківських послуг, що долучені позивачем до матеріалів позовної заяви, підписів відповідача не містять, що свідчить про недоведеність факту ознайомлення відповідача саме з цими Умовами та Правилами надання банківських послуг. Також, в матеріалах справи відсутня Пам'ятки клієнта.
Тобто, матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей Витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, а також те, що вказаний документ станом на 06 вересня 2011 року містив умови, зокрема й щодо сплати відсотків та неустойки (пені, штрафів).
Частина 4 ст. 263 ЦПК України передбачає, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, провадження № 14-131цс19, зауважила на тому, що роздруківка із сайту позивача не може бути належним доказом, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування. За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачці Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена щодо укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
Таким чином, із наявної в матеріалах справи копії анкети-заяви про приєднання до Умов не можливо дійти висновку, що дана анкета-заява містить істотні умови властиві для даного типу договору, адже з матеріалів справи вбачається, що анкета-заява, у якій міститься підпис позивача, стосується лише його наміру оформити дебетову особисту картку. Інші надані банком документи містить лише загальну інформацію щодо умов надання банківських послуг у Приватбанку. Позивачем не надано жодного підтвердження про погодження відповідачем будь-якого розміру відсоткової ставки.
Враховуючи вищезазначене суд дійшов висновку, що позивачем не доведено, що відповідач підписала документ, який би обумовлював порядок та умови нарахування і сплати таких платежів, як: відсотки за користування коштами, комісія та неустойка (штраф), а тому в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Однак, суд враховує наданий позивачем розрахунок заборгованості, адже ним окрім інших сум, заявлених до стягнення з відповідача, було визначено і заборгованість по тілу кредиту. Також, позивачем на підтвердження заявлених вимог надано виписку по рахункам.
Враховуючи суму сплачених відповідачем коштів на погашення заборгованості відповідно до наданого позивачем розрахунку, яка перевищує суму заявлених вимог за тілом кредиту, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог у частині стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту.
Таким чином, суд вважає, що тіло кредиту є повністю погашеним відповідачем, що є в даному випадку підставою для відмови у задоволенні позову в частині тіла кредиту.
Відповідно до ч.3 ст.12, ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.ч.5, 6 ст.81 ЦПК України).
Згідно з ст.83 ЦПК України позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.
За таких обставин, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову за його недоведеністю та безпідставністю.
У окремій заяві поданій до суду представник відповідача просила застосувати наслідки спливу позовної давності.
За нормами ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права.
Відповідно до частини четвертої статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Зважаючи на те, що суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовної вимоги, оскільки заявлені вимоги позову є безпідставними та необґрунтованими, що є самостійною підставою для відмови в позові, тому заява про застосування наслідків спливу позовної давності задоволенню не підлягає.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, в зв'язку з відмовою в позові, судові витрати, понесені позивачем відшкодуванню не підлягають.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 4-5, 7, 10, 12-13, 77-81, 95, 141, 258-260, 263-265, 352, 354 ЦПК України, суд, -
У задоволенні позову Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відомості про учасників справи:
Позивач: Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк», місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, б.1Д, МФО 305299, ЄДРПОУ 14360570, рах. № НОМЕР_1 .
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , ІПН: НОМЕР_2 .
Повний текст судового рішення складено 08.12.2021 року.
Суддя Кіровського Н. Ю. Іванова
районного суду
м.Кіровограда