Справа №521/7872/21
Пр.№2/521/3662/21
29 листопада 2021 року м. Одеса
Малиновський районний суд міста Одеси в складі:
головуючого - судді Сегеди О.М.,
при секретарі -Кіреу Д.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Одесі цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості,
встановив:
У травня 2021 року Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк») звернулось до суду із вищевказаним позовом до ОСОБА_1 , посилаючись на те, що 24 вересня 2011 року відповідачка звернулася до банку з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписала Заяву б/н від 24 вересня 2011 року про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, на підставі якої останній було відкрито картковий рахунок та надано у користування кредитну картку.
Позичальник підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Тарифами», які викладені на банківському сайті http://privatbank.ua, складає між нею та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві.
Банк свої зобов'язання за кредитним договором виконав в повному обсязі, надавши позичальнику кредит, у встановленому договором розмірі.
Оскільки ОСОБА_1 ухиляється від належного виконання взятих на себе зобов'язань, встановлених кредитним договором, позивач просив стягнути з останньої суму заборгованості за кредитним договором б/н від 24 вересня 2011 року в розмірі 10665,68 грн. та судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2270,00 грн.
Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 08 червня 2021 року було відкрито провадження у справі та ухвалено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання (а.с. 71-72).
Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 05 липня 2021 року витребувано з Малиновської державної нотаріальної контори у місті Одеса витяг зі спадкового реєстру відносно ОСОБА_1 та з Відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Миколаєві ПМУ МЮ (м. Одеса) належним чином засвідчену копію актового запису про смерть ОСОБА_1 (а.с. 82-83).
Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 29 липня 2021 року залучено до участі у справі за позовом АТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в якості правонаступників відповідачки - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (а.с. 110-111).
Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 29 липня 2021 року було витребувано з Малиновської державної нотаріальної контори у місті Одеса витяг зі спадкового реєстру відносно ОСОБА_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ; з Чорноморського відділу державної реєстрації актів цивільного стану в Одеському районі Одеської області ПМУ МЮ (м. Одеса) повний витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб ОСОБА_1 повний витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть ОСОБА_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , актовий запис про смерть №654, складений 22 вересня 2020 року Чорноморським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану ПМУ МЮ(м. Одеса) (а.с. 113-114).
Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 28 вересня 2021 року було витребувано з Малиновської державної нотаріальної контори у місті Одеса належним чином засвідчену копію спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , номер у спадковому реєстрі №67166558 (а.с. 147-148).
Представник АТ КБ «ПриватБанк», діючий за довіреністю від 24 листопада 2020 року, в судове засідання не з'явився, надав до суду заяву, якою позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив їх задовольнити та розглянути поданий позов за його відсутності (а.с. 47, 65).
Відповідачі в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись судом у відповідності до ст. 128 ЦПК України, відзиву на позов у встановлений судом строк не надали (а.с. 100, 144).
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, закріплено право кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку. Тобто зловживання процесуальними правами, спрямоване на свідоме невиправдане затягування судового процесу, порушує права інших учасників цього процесу та вимоги названих Конвенції та Кодексу.
Ратифікуючи зазначену Конвенцію Україна взяла на себе зобов'язання гарантувати кожній особі права та свободи, закріплені в Конвенції, включаючи право на справедливий судовий розгляд протягом розумного строку.
З аналізу зазначених норм Конвенції та практики Європейського суду слідує, що питання про порушення статті 17 Конвенції, яка закріплює один із основоположних принципів Конвенції - принцип неприпустимості зловживання правами, може поставати лише у сукупності з іншою статтею Конвенції, положення якої у конкретному випадку дають підстави для висновку про зловживання особою наданим їй правом.
У справах «Рябих проти Росії» (заява № 52854/99, рішення від 24 липня 2003 року, пункт 52) та «Пономарьов проти України» (заява № 3236/03 від 03 квітня 2008 року, пункт 40) Європейський суд з прав людини зазначив, що сторона, яка приймає участь у судовому процесі, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнова проти України»).
У зв'язку з неявкою відповідачів та неповідомленням про поважні причини такої неявки в судове засідання, в порядку статті 280 ЦПК України, зі згоди предствника позивача суд вважає можливим провести розгляд справи у відсутності відповідачів та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст. 223 ЦПК України.
Згідно ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши і оцінивши надані докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором, підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Встановлено, що ПАТ КБ «ПриватБанк» з 21 травня 2018 року змінило тип товариства з публічного на приватне та назву на Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (50, 51-52).
У відповідності до ч. 2 ст. 5 Закону України «Про Акціонерні товариства» зміна типу товариства з приватного на публічне або з публічного на приватне не є його перетворенням. Зміна назви юридичної особи не тягне за собою правонаступництва, а лише правовий наслідок проведення державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, пов'язаних зі зміною назви.
Судом встановлено, що 24 вересня 2011 року ОСОБА_1 звернулася до ПАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є АТ КБ «ПриватБанк», з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписала Заяву б/н від 24 вересня 2011 року про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, на підставі якої останній було відкрито картковий рахунок та надано у користування кредитну картку(а.с. 16)
Позичальник підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Тарифами», які викладені на банківському сайті http://privatbank.ua, складає між ним та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві.
Відповідно до довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки, оформленої на ім'я відповідачки, вбачається, що початковий кредитний ліміт був встановлений у розмірі 4100,00 грн., який в подальшому неодноразово змінювався (а.с. 15).
До кредитного договору банк додав Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», «Універсальна Contract», «Універсальна Gold» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті https://privatbank.ua/terms/ (а.с. 18, 19-42).
Із доданої банком до позовної заяви довідки вбачається, що між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 був підписаний кредитний договір № б/н, за яким відповідачці було відкрито рахунок, встановлено кредитний ліміт та видана кредитна картка. В подальшому картка неодноразово перевипускалася Банком, остання картка видана строком дії до останнього дня 07/23 (а.с. 14).
Факт отримання ОСОБА_1 кредитних коштів підтверджується банківською випискою по рахунку останнього за договором б/н (а.с. 53-62).
Згідно з наданим банком розрахунком, через невиконання зобов'язань за договором б/н від 24 вересня 2011 року станом на 12 травня 2021 року у ОСОБА_1 утворилась заборгованість перед АТ КБ «ПриватБанк» в розмірі 10665,68 грн., яка складається з:
заборгованості за тілом кредиту - 8386,84 грн.,
заборгованості за простроченими відсотками - 2278,84 грн. (а.с. 5-13).
Будь-яких доказів, які б спростовували проведений позивачем розрахунок заборгованості за вказаним кредитним договором відповідачем суду не надано.
Встановлено, що ОСОБА_1 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується актовим записом про смерть № 654 від 22 вересня 2020 року, виданого за заявою ОСОБА_4 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 .
03 лютого 2021 року із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_1 звернувся її чоловік - ОСОБА_2 та її рідний син - ОСОБА_3 , що підтверджується матеріалами спадкової справи №87/2021, наданої Малиновською державною нотаріальною конторою. (а.с. 160, 169).
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 527 ЦК України передбачено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Зобов'язання, строк виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк виконання боржником обов'язку не встановлений, або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором Банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому, з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України, можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Відповідно до ст. 608 ЦК України зобов'язання припиняється смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов'язаним з його особою і у зв'язку з цим не може бути виконане іншою особою. Отже, якщо є спадкоємці, які вступили в спадщину, вони можуть виконати зобов'язання перед банком. Після вступу у спадщину відбувається заміна боржника у кредитному зобов'язанні і таким чином воно не припиняється.
Відповідно до ст. ст. 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
За ст.1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (ч. 2 ст. 1220 ЦК України).
Зі смертю позичальника зобов'язання з повернення кредиту включаються до складу спадщини, строки пред'явлення кредитодавцем вимог до спадкоємців позичальника, а також порядок задоволення цих вимог регламентуються статтями 1281 і 128 2ЦК України.
Згідно із ст. 1282 ЦК України спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен зі спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора вони зобов'язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями і кредитором не встановлено інше. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передано спадкоємцям у натурі.
У разі смерті фізичної особи, боржника за зобов'язанням у правовідносинах, що допускають правонаступництво у порядку спадкування, обов'язки померлої особи (боржника) за загальним правилом переходять до іншої особи її спадкоємця, тобто відбувається передбачена законом заміна боржника у зобов'язанні, який несе відповідальність у межах вартості майна, одержаного у спадщину.
Таким чином, правовідносини, що виникли між банком та боржником (який помер), після його смерті трансформуються у зобов'язальні правовідносини, що виникли між кредитодавцем та спадкоємцями боржника і вирішуються у порядку положень ст. 1282 ЦК України.
Таким чином, відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 прийняли спадщину, до складу якої входить, у тому числі кредитні зобов'язання померлої ОСОБА_1 за кредитним договором № б/н від 24 вересня 2011 року у розмірі 10665,68 грн.
Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у п. 32 Постанови від 30 березня 2012 року №5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» роз'яснив, що з урахуванням положення ст. 1282 ЦК спадкоємці боржника за умови прийняття спадщини є боржниками перед кредитором у межах вартості майна, одержаного у спадщину. При цьому спадкоємці несуть зобов'язання погасити нараховані відсотки і неустойку тільки в тому випадку, якщо вони вчинені позичальником за життя. Інші нараховані зобов'язання фактично не пов'язані з особою позичальника і не можуть присуджуватися до сплати спадкоємцями.
Суд вважає, що позивачем вчинено всі дії, згідно із законом та умовами договору кредиту для досудового врегулювання спірних правовідносин.
Відповідачами не було надано до суду жодних заперечень проти позову та доказів у підтвердження цих заперечень.
Своїм правом бути присутніми у судових засіданнях відповідачі також розпорядились на свій розсуд.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що позов про стягнення заборгованості за кредитним договором та судових витрат з відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , як правонаступників ОСОБА_1 , підлягає задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.
На підставі ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивачем при зверненні до суду було сплачено судовий збір в розмірі 2270,00 грн., тому дані виплати підлягають стягненню з відповідачів (а.с. 1).
Керуючись ст.ст. 610, 611, 612, 625, 1049, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 81, 223, 259, 264, 280-289, 354ЦПК України, суд
вирішив:
Позовну заяву Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості- задовольнити.
Стягнути солідарно з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, код ЄДРПОУ 14360570, МФО 305299, рах. № НОМЕР_3 ) заборгованість за кредитним договором б/н від 24 вересня 2011 року, станом на 12 травня 2021 року в розмірі 10655 (десять тисяч шістсот п'ятдесят п'ять) гривень 68 копійок, яка складається з:
заборгованості за тілом кредита - 8386,84 грн.,
заборгованості за простроченими відсотками - 2278,84 грн.
Стягнути в рівних частках з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, код ЄДРПОУ 14360570, МФО 305299, рах. № НОМЕР_3 ) судовий збір у розмірі 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) гривень 00 копійок.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Апеляційна скарга на заочне рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення суду набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повний текст рішення складено 06 грудня 2021 року
Суддя: О.М. Сегеда