П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
01 грудня 2021 р.м.ОдесаСправа № 420/12860/21
Головуючий в 1 інстанції: Балан Я.В.
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Джабурія О.В.
суддів - Вербицької Н.В.
- Кравченка К.В.
при секретарі - Філімович І.М.
за участю:
представника апелянта - Зауліної О.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Приватного виконавця виконавчого округу Одеської області ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2021 року по справі за позовом Приватного виконавця виконавчого округу Одеської області ОСОБА_1 до Дисциплінарної комісії приватних виконавців, Міністерства юстиції України про визнання протиправними та скасування рішення та наказу, -
До Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою звернувся Приватний виконавець виконавчого округу Одеської області ОСОБА_1 до Дисциплінарної комісії приватних виконавців, Міністерства юстиції України про:
- визнання протиправним та скасування рішення Дисциплінарної комісії приватних виконавців, оформлене протоколом №63 від 25.06.2021 року, у частині застосування до Приватного виконавця виконавчого округу Одеської області ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді догани;
- визнання протиправним та скасування наказу Міністерства юстиції України №2323/7 від 12.07.2021 року про введення у дію рішення Дисциплінарної комісії приватних виконавців від 15.06.2021 року, у частині застосування до Приватного виконавця виконавчого округу Одеської області ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді догани;
- зобов'язання Міністерства юстиції України виключити з Єдиного реєстру приватних виконавців України інформацію про застосування до приватного виконавця виконавчого округу Одеської області ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді догани.
Приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Колечко Дмитро Миколайович зазначив, що застосування до нього дисциплінарного стягнення у вигляді догани є протиправним, оскільки Законом України №1304-VІІ від 03.06.2014 року "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті", введено мораторій на примусове звернення стягнення на нерухоме житлове майно, яке є предметом іпотеки та використовується, як місце постійного проживання майнового поручителя. Однак, як зазначає позивач, ним було звернуто стягнення на майно боржника у вигляді садового будинку та земельної ділянки для ведення садівництва, які не відносяться до житлового фонду та під час реалізації яких не можуть застосовуватися норми Закону України №1304-VІІ від 03.06.2014 року "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті".
Дисциплінарною комісією приватних виконавців та Міністерством юстиції України вказано, що оскільки боржниця проживала у будинку, який належав їй на праві власності та іншого нерухомого майна за нею зареєстровано не було, враховуючи, що зазначений будинок був предметом іпотеки та виступав як забезпечення виконання боргових зобов'язань за кредитом, наданим в іноземній валюті, звернувши стягнення на вказаний будинок приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області ОСОБА_1 було порушено вимоги пункту 1 статті 1 Закону України №1304-VІІ від 03.06.2014 року "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті".
Таким чином, на думку Дисциплінарної комісії приватних виконавців та Міністерства юстиції України, у зв'язку з виявленням у діях приватного виконавця виконавчого округу Одеської області ОСОБА_1 ознак дисциплінарного проступку, були всі підстави для внесення подання Міністерством юстиції України про притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності та застосування дисциплінарного стягнення у вигляді догани.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2021 року у задоволенні позовних вимог Приватного виконавця виконавчого округу Одеської області ОСОБА_1 до Дисциплінарної комісії приватних виконавців, Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування рішення Дисциплінарної комісії приватних виконавців оформлене протоколом №63 від 25.06.2021 року, у частині застосування до Приватного виконавця виконавчого округу Одеської області ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді догани; визнання протиправним та скасування наказу Міністерства юстиції України №2323/7 від 12.07.2021 року про введення у дію рішення Дисциплінарної комісії приватних виконавців від 15.06.2021 року, у частині застосування до Приватного виконавця виконавчого округу Одеської області ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді догани; зобов'язання Міністерства юстиції України виключити з Єдиного реєстру приватних виконавців України інформацію про застосування до приватного виконавця виконавчого округу Одеської області ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді догани - відмовлено.
Не погоджуючись з вищезазначеним судовим рішенням, Приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Колечко Дмитро Миколайович подав апеляційну скаргу, в якій апелянт просить скасувати рішення Одеської окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2021 року та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позов в повному обсязі, а також покласти на відповідачів по справі судові витрати у зв'язку з розглядом справи. Апелянт вважає, що судом першої інстанції при вирішенні справи неправильно застосовані норми матеріального права та неповно з'ясовані судом обставини, що мають значення для справи, а тому, на думку апелянта, є всі підстави для скасування рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, на підставі звернення ОСОБА_2 від 09.03.2021 року, відповідно до статті 34 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень та інших органів" №1403-VІІІ від 02.06.2016 року, пунктів 19, 26 розділу III Порядку проведення перевірок діяльності органів державної виконавчої служби, приватних виконавців, затвердженого наказом Міністерства юстиції України №3284/5 від 22.10.2018 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.10.2018 року за №1195/32647, Управлінням забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) проведено позапланову невиїзну перевірку діяльності приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечка Дмитра Миколайовича щодо здійснення виконавчого провадження №62996355 (т.1 а.с.144-147).
У своєму зверненні ОСОБА_2 зазначила, що під час здійснення виконавчого провадження №62996355, приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Колечко Дмитром Миколайовичем реалізовано належне їй на праві власності майно, яке було її єдиним житлом та виступало як засіб забезпечення зобов'язання за споживчим кредитом в іноземній валюті, чим порушено вимоги Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" №1304-VІІ від 03.06.2014 року (т.1 а.с.197-199).
29.04.2021 року, Управлінням забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) складено Довідку за результатами проведення позапланової невиїзної перевірки діяльності приватного виконавця виконавчого округу Одеської області ОСОБА_1 , за висновками якої встановлено порушення пункту 1 статті 1 Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" №1304-VІІ від 03.06.2014 року (т.1 а.с.208-210).
03.06.2021 року, Дисциплінарною комісією приватних виконавців винесене подання про притягнення до дисциплінарної відповідальності приватного виконавця виконавчого округу Одеської області ОСОБА_1 (т.1 а.с.160).
15.06.2021 року, на засіданні Дисциплінарної комісії приватних виконавців вирішено задовольнити подання Міністерства юстиції України про притягнення приватного виконавця виконавчого округу Одеської області ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та застосувати до нього дисциплінарне стягнення у вигляді догани (т.1 а.с.167-173).
Наказом Міністерства юстиції України №2323/7 від 12.07.2021 року, рішення дисциплінарної комісії щодо оголошення догани було введено у дію.
Вважаючи рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани протиправним, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.
Вимогами ч.1 ст.2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до вимог ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає та враховує наступне.
Спірні правовідносини, які виникли між сторонами регулюються Конституцією України, Законом України "Про виконавче провадження" №1404-VIII від 02.06.2016 року (далі - Закон №1404-VIII), Законом України "Про органи та осіб, що здійснюють примусове виконання судових рішень та рішень інших органів" №1403-VIII від 02.06.2016 року (далі - Закон №1403-VIII), "Порядком проведення перевірок діяльності органів державної виконавчої служби, приватних виконавців" №3284/5 від 22.10.2018 року, "Інструкцією з організації примусового виконання рішень", затвердженої наказом Міністерства юстиції України №512/5 від 02.04.2012 року (у редакції наказу Міністерства юстиції України №2832/5 від 29.09.2016 року) (далі - Інструкція).
Статтями 1, 3-5 Закону №1404-VIII визначено, що виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом №1403-VIII.
Законом №1403-VIII визначаються основи організації та діяльності з примусового виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) органами державної виконавчої служби та приватними виконавцями, їхні завдання та правовий статус.
Відповідно до вимог статті 34 Закону №1403-VII контроль за діяльністю приватного виконавця здійснюється Міністерством юстиції України шляхом проведення планових і позапланових перевірок у порядку, встановленому Міністерством юстиції України.
Позапланові перевірки проводяться на підставі: 1) заяви приватного виконавця про проведення перевірки; 2) письмових звернень учасників виконавчого провадження щодо рішень, дій або бездіяльності приватного виконавця; 3) неподання приватним виконавцем у встановлені строки звітності чи іншої інформації та/або подання недостовірної інформації.
Під час проведення позапланових перевірок з'ясовуються лише ті питання, необхідність перевірки яких стала підставою для здійснення таких перевірок. Повторна перевірка з питань, що вже були предметом перевірки, не допускається, крім випадків, передбачених цим Законом.
У разі проведення позапланової невиїзної перевірки Міністерство юстиції України надсилає приватному виконавцю письмовий запит у межах предмета звернення. У зазначений у запиті строк, який має бути достатнім для підготовки відповіді та копій документів, але не менше 10 календарних днів, приватний виконавець надає Міністерству юстиції України вмотивовану відповідь та копії відповідних документів.
У разі виявлення під час здійснення перевірок ознак дисциплінарного проступку приватного виконавця Міністерство юстиції України вносить вмотивоване подання до Дисциплінарної комісії про притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності.
Механізм здійснення Міністерством юстиції України перевірок діяльності у тому числі приватних виконавців, визначає "Порядок проведення перевірок діяльності органів державної виконавчої служби, приватних виконавців" №3284/5 від 22.10.2018 року (далі - Порядок).
У силу підпунктів 2, 4 розділу І Порядку, організація та проведення перевірок покладаються на структурний підрозділ Міністерства юстиції України, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері організації примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб) (далі - структурний підрозділ Міністерства).
Перевірки діяльності приватного виконавця здійснюються шляхом проведення планових і позапланових перевірок.
Позапланова перевірка діяльності приватного виконавця проводиться з підстав, визначених частиною 3 статті 34 Закону №1403-VIII, та/або у разі надходження від Дисциплінарної комісії приватних виконавців скарги на діяльність приватного виконавця, яка була подана до цієї комісії.
Пунктами 19, 26-31 розділу ІІІ Порядку передбачено, що позапланові перевірки діяльності приватного виконавця поділяються на виїзні та невиїзні.
Позапланові невиїзні перевірки діяльності приватного виконавця проводяться на підставі письмових звернень учасників виконавчого провадження щодо рішень, дій або бездіяльності приватного виконавця чи у разі надходження від Дисциплінарної комісії приватних виконавців скарги на діяльність приватного виконавця, яка була подана до цієї комісії, ухвалення Дисциплінарною комісією приватних виконавців рішення про відхилення подання про притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності та спрямування матеріалів для повторної перевірки діяльності приватного виконавця.
Під час проведення позапланових перевірок діяльності приватного виконавця з'ясовуються лише ті питання, потреба перевірки яких стала підставою для здійснення таких перевірок.
Позапланова невиїзна перевірка діяльності приватного виконавця проводиться шляхом витребування від приватного виконавця потрібних документів та відомостей у межах предмета звернення та надання висновку щодо відповідності рішень, дій або бездіяльності приватного виконавця вимогам законодавства, який викладається в довідці за результатами такої перевірки.
Позапланова невиїзна перевірка проводиться управлінням, яке входить до складу структурного підрозділу Міністерства та до повноважень якого належить забезпечення контролю за діяльністю приватних виконавців (далі - Управління контролю), або Управлінням забезпечення примусового виконання рішень, яке визначає керівник структурного підрозділу Міністерства (крім Управління забезпечення примусового виконання рішень, що перебуває в межах виконавчого округу приватного виконавця).
Про проведення позапланової невиїзної перевірки приватному виконавцю надсилається письмовий запит. У запиті зазначаються строк для надання вмотивованої відповіді приватним виконавцем щодо фактів, викладених у зверненні, який не може бути менше десяти календарних днів, перелік копій документів, які потрібно надати для проведення перевірки.
Під час проведення позапланової невиїзної перевірки діяльності приватного виконавця використовуються інформація та копії документів, надані приватним виконавцем, відомості автоматизованої системи виконавчого провадження, інша інформація та документи, які стосуються предмета звернення.
Якщо під час позапланової невиїзної перевірки діяльності приватного виконавця виникла потреба в одержанні від приватного виконавця додаткової інформації або копій документів у межах предмета звернення, структурний підрозділ Міністерства (Управління забезпечення примусового виконання рішень) може надіслати приватному виконавцю повторний письмовий запит. Запит має містити обґрунтування потреби одержання додаткової інформації та/або копій документів та строк, у який приватний виконавець має надати таку інформацію та/або документи.
Позапланова невиїзна перевірка діяльності приватного виконавця має бути проведена не пізніше ніж через тридцять робочих днів із дня надходження до структурного підрозділу Міністерства звернення (скарги) учасника виконавчого провадження.
У відповідності до розділу IV Порядку, у разі виявлення під час здійснення планових та позапланових перевірок діяльності приватного виконавця ознак дисциплінарного проступку, визначених пунктами 1, 3, 4 частини 2 статті 38 Закону №1403-VII, структурний підрозділ Міністерства вносить вмотивоване подання до Дисциплінарної комісії приватних виконавців про притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності.
Подання спрямовується до Дисциплінарної комісії приватних виконавців протягом двох місяців із дня виявлення дисциплінарного проступку, але не пізніше ніж за два роки з дня його вчинення.
У поданні зазначаються: прізвище, ім'я, по батькові приватного виконавця, виконавчий округ, у якому приватний виконавець здійснює діяльність, номер посвідчення приватного виконавця; вид перевірки, під час якої виявлено порушення, та підстави її проведення; реквізити довідки, складеної за результатами перевірки; зміст виявлених порушень із посиланням на відповідні норми нормативно-правових актів; наслідки, до яких призвели (або можуть призвести) порушення приватним виконавцем вимог законодавства (за наявності); відомості про застосування до приватного виконавця дисциплінарних стягнень (вид дисциплінарного стягнення, реквізити наказу Міністерства юстиції України про застосування до приватного виконавця дисциплінарного стягнення).
У поданні не зазначаються відомості про застосування до приватного виконавця дисциплінарного стягнення, якщо з дати видання наказу Міністерства юстиції України про введення в дію рішення Дисциплінарної комісії приватних виконавців про застосування до приватного виконавця дисциплінарного стягнення минув один рік.
Дисциплінарним проступком приватного виконавця є: 1) факт зайняття діяльністю, несумісною з діяльністю приватного виконавця; 2) порушення правил професійної етики приватного виконавця; 3) розголошення професійної таємниці або вчинення дій, що призвели до її розголошення; 4) невиконання або неналежне виконання своїх обов'язків; 5) невиконання статуту Асоціації приватних виконавців України, рішень Ради приватних виконавців України та з'їзду приватних виконавців України.
Статтею 40 Закону 1403-VIIІ встановлено, що дисциплінарна комісія розглядає подання про притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності та приймає рішення про застосування до приватного виконавця дисциплінарного стягнення протягом двох місяців з дня виявлення дисциплінарного проступку, але не пізніше двох років з дня його вчинення.
Дисциплінарна комісія, розглядаючи подання про притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності: 1) зобов'язана запросити на засідання приватного виконавця та заслухати його пояснення з питань, що стали підставою для внесення подання про притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності; 2) має право запросити на засідання учасника виконавчого провадження, скарга якого стала підставою для перевірки діяльності приватного виконавця та внесення подання про його притягнення до дисциплінарної відповідальності, для надання додаткових пояснень по суті скарги; 3) має право запросити на засідання та заслухати думку представників органів державної влади, органів місцевого самоврядування та інших осіб за їхньою згодою.
Дисциплінарна комісія, розглядаючи подання про притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності, приймає одне з таких рішень: 1) задовольнити подання та застосувати до приватного виконавця дисциплінарне стягнення; 2) відхилити подання та направити матеріали для повторної перевірки діяльності приватного виконавця; 3) відхилити подання та відмовити в застосуванні до приватного виконавця дисциплінарного стягнення.
За статтею 41 Закону 1403-VIIІ за вчинення дисциплінарного проступку до приватного виконавця може бути застосовано одне з таких дисциплінарних стягнень: 1) попередження; 2) догана; 3) зупинення діяльності приватного виконавця на строк до шести місяців; 4) припинення діяльності приватного виконавця.
Рішення Дисциплінарної комісії про задоволення відповідного подання Міністерства юстиції України чи Ради приватних виконавців України та застосування до приватного виконавця дисциплінарного стягнення вводиться в дію наказом Міністерства юстиції України.
Про застосування до приватного виконавця дисциплінарного стягнення робиться запис у Єдиному реєстрі приватних виконавців України.
Рішення про застосування до приватного виконавця дисциплінарного стягнення, введене в дію наказом Міністерства юстиції України, може бути оскаржено до суду.
ОБҐРУНТУВАННЯ ДОВОДІВ СТОРІН
Колегією суддів встановлено, що підставою для здійснення позапланової перевірки приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечка Дмитра Миколайовича, слугувало звернення ОСОБА_2 від 09.03.2021 року, щодо вчинених приватним виконавцем дій у виконавчому провадженні №62996355 (т.1 а.с.144-147).
Як вбачається з матеріалів справи, на примусовому виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечка Дмитра Миколайовича перебував виконавчий лист Овідіопольського районного суду Одеської області №1521/4908/12 від 30.03.2017 року про стягнення солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" загальної суми боргу за кредитним договором у розмірі 1 651 194,74 гривень (т.1 а.с.21-22).
Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 09.09.2020 року, за ОСОБА_3 зареєстровано: садовий будинок з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 142,8 кв.м. Право власності на будинок набуте на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Овідіопольського районного нотаріального округу Одеської області Панченко О.О. 15.06.2004 року за №1427; земельна ділянка для ведення садівництва загальною площею 0,092 га, з кадастровим номером 5123783200:01:003:1472, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Право власності підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯІ№638130 від 29.03.2010 року, виданим відділом Держкомзему в Овідіопольському районі Одеської області на підставі розпорядження Овідіопольської районної державної адміністрації №406 від 16.04.2009 року.
Іншого нерухомого майна, належного ОСОБА_2 на праві власності, згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна - не зареєстровано, що не заперечувалося сторонами по справі.
У межах виконавчого провадження №62996355, приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Колечком Дмитром Миколайовичем було описано та накладено арешт на садовий будинок та земельну ділянку для ведення садівництва, площею 0,092 га, з кадастровим номером 5123783200:01:003:1472, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , що належали на праві приватної власності ОСОБА_2 (т.1 а.с.36- 39).
21.10.2020 року, у відповідності до абзацу 2 частини 1 статті 48 Закону №1404-VIІІ, приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Колечко Дмитром Миколайовичем прийнято постанову про звернення стягнення на майно боржника ОСОБА_2 у межах суми звернення стягнення за виконавчими документами, з урахуванням основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів (т.1 а.с.91).
21.10.2020 року, приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Колечко Дмитром Миколайовичем до ДП "СЕТАМ" була надіслана заявка №3374, на реалізацію арештованого майна боржника ОСОБА_2 , а 22.10.2020 року інформацію про примусову реалізацію вказаного нерухомого майна було внесено до системи електронних торгів арештованим майном ДП "СЕТАМ" (т.1 а.с.92-94).
Відповідно до протоколу №512796 від 23.11.2020 року проведення електронних торгів, майно ОСОБА_2 , а саме: Іпотека, садовий будинок площею 142,8 кв.м та земельна ділянка площею 0,092 га з кадастровим номером 5123783200:01:003:1472, було придбано ОСОБА_5 , за вищою ціновою пропозицією 239 677,00 гривень (т.1 а.с.115-117).
08.12.2020 року, приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Колечко Дмитром Миколайовичем складено акт про реалізацію предмета іпотеки який видано на ім'я ОСОБА_5 на підставі протоколу проведення електронних торгів №512796 від 23.11.2020 року (т.1 а.с.120-122).
У свою чергу, Дисциплінарна комісія приватних виконавців дійшла висновку про порушення приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Колечком Дмитром Миколайовичем пункту 2 частини 1 статті 4 Закону України №1403-VI щодо здійснення діяльності з дотриманням принципу законності; пункту 3 частини 1 статті 2 Закону України №1404-VIІІ щодо здійснення виконавчого провадження з дотриманням засад законності; пункту 1 статті 1 Закону України №1304-VІІ від 03.06.2014 року "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" щодо заборони звернення стягнення на майно боржника, на яке поширюється дія мораторію, встановленого цим Законом.
Пунктом 1 статті 1 Закону України №1304-VІІ від 03.06.2014 року "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" (чинного на час виникнення спірних правовідносин, далі - Закон України №1304-VІІ) постановлено, що протягом дії цього Закону:
1) не може бути примусово звернено стягнення (відчужене без згоди власника) на майно, що віднесене до об'єктів житлового фонду (далі - нерухоме житлове майно), об'єкт незавершеного житлового будівництва, майнові права на нього, що є предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно/об'єкт незавершеного житлового будівництва/майнові права виступають як забезпечення виконання зобов'язань фізичної особи (позичальника або майнового поручителя) за кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об'єктом незавершеного житлового будівництва, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності немає іншого нерухомого житлового майна; або; таке нерухоме житлове майно придбавалося за кредитні кошти і при цьому умовами кредитного договору передбачена заборона реєстрації місця проживання позичальника або майнового поручителя за адресою знаходження нерухомого житлового майна, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності немає іншого нерухомого житлового майна; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об'єкта незавершеного житлового будівництва) не перевищує 140 квадратних метрів для квартири та 250 квадратних метрів для житлового будинку.
Апелянт в своїй апеляційній скарзі зазначає, що ним не було допущено порушення пункту 1 статті 1 Закону України №1304-VІІ під час примусового звернення стягнення на майно ОСОБА_2 , оскільки майно боржника у вигляді садового будинку та земельної ділянки для ведення садівництва - не відноситься до житлового фонду.
Як зазначено у Податковому кодексі України визначено, що об'єктами житлової нерухомості є будівлі, віднесені відповідно до законодавства до житлового фонду, дачні та садові будинки (пп.14.1.129 статті 14 Податкового кодексу України).
Відповідно до підпункту 14.1.129.1. статті 14 Податкового кодексу України, будівлі, віднесені до житлового фонду, поділяються на такі типи, зокрема: а) житловий будинок - будівля капітального типу, споруджена з дотриманням вимог, встановлених законом, іншими нормативно-правовими актами, і призначена для постійного у ній проживання. Житловий будинок садибного типу - житловий будинок, розташований на окремій земельній ділянці, який складається із житлових та допоміжних (нежитлових) приміщень; г) котедж - одно-, півтораповерховий будинок невеликої житлової площі для постійного чи тимчасового проживання з присадибною ділянкою.
Підпунктом 14.1.129.2 статті 14 Податкового кодексу України надано визначення садовому будинку це будинок для літнього (сезонного) використання, який в питаннях нормування площі забудови, зовнішніх конструкцій та інженерного обладнання не відповідає нормативам, установленим для житлових будинків.
У свою чергу, у нежитловій нерухомості виділяють: а) будівлі готельні; б) будівлі офісні; в) будівлі торговельні; г) гаражі; ґ) будівлі промислові та склади; д) будівлі для публічних виступів; е) господарські (присадибні) будівлі - допоміжні (нежитлові) приміщення, до яких належать сараї, хліви, гаражі, літні кухні, майстерні, вбиральні, погреби, навіси, котельні, бойлерні, трансформаторні підстанції тощо; є) інші будівлі.
Таким чином, колегія суддів критично ставиться до доводів апеляційної скарги стосовно того, що садовий будинок ОСОБА_2 не відноситься до житлового фонду.
Крім того, реєстрація місця проживання фізичної особи за адресою садового будинку є можливою та повністю узгоджується зі статтями 6, 9-1 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" №1382-IV від 11.12.2003 року.
Реєстрація місця проживання ОСОБА_2 за адресою садового будинку - не заперечується сторонами по справі.
Колегія суддів зазначає, що відмінність будівельних норм у частині вимог до окремих конструктивних рішень, що застосовуються під час будівництва житлових будинків у порівнянні з садовими будинками, не позбавляє останніх ознак, притаманних житлу, і не спростовує їхньої придатності для постійного проживання, за умови, що власник садового будинку з власної ініціативи пристосував його для цього, встановивши додаткове обладнання чи комунікації.
Отже, факт будівництва садового будинку на підставі будівельних норм, що відрізняються від будівельних норм, установлених для житлових будинків, не спростовує того, що він може потім використовуватися для проживання у ньому.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові по справі №2340/4673/18 від 10 жовтня 2019 року та у постанові по справі №522/6588/17 від 25 червня 2020 року.
Колегія суддів враховує вищезазначену правову позицію Верховного Суду, однак вважає за можливе зазначити наступне.
Згідно іпотечного договору № PM-SME501/050/2008 від 28.03.2008 року, укладеного між ЗАТ "ОТП Банк" та ОСОБА_3 , місцем проживання останньої зазначено: АДРЕСА_1 (т.1 а.с. 201-203).
Крім того, згідно виконавчого листа, виданого 30.03.2017 року Овідіопольським районним судом Одеської області по справі №1521/4908/12 про стягнення солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" загальної суми боргу за кредитним договором у розмірі 1 651 194,74 гривень, також адресою боржника зазначено: АДРЕСА_1 (т.1 а.с.21-22).
Також, з матеріалів справи углядається, що поштова кореспонденція, що була адресована ОСОБА_2 , надсилалась позивачем саме за вищевказаною адресою.
Отже, колегія суддів доходить до висновку, що єдиним постійним місцем проживання ОСОБА_2 є будинок садового типу, розташований за адресою: АДРЕСА_1 . А тому, враховуючи що таке нерухоме житлове майно використовується боржницею як місце її постійного проживання, на підставі описаних вище вимог п.1. статті 1 Закону України №1304-VІІ від 03.06.2014 року "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" воно не належало продажу.
Разом з цим, колегія суддів вважає необґрунтованими твердження апелянта про відсутність належної мотивації оскаржуваного рішення, оскільки під час накладення дисциплінарного стягнення Дисциплінарною комісією були враховані обставини вчинення проступку приватним виконавцем, ступінь його вини, тяжкість вчиненого ним дисциплінарного проступку, наявність наслідків (фактична реалізація предмета іпотеки, що є місцем постійного проживання майнового поручителя), розмір заподіяної шкоди, а також факти застосування до приватного виконавця дисциплінарних стягнень протягом останнього року.
Таким чином, на підставі наведеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про правомірність рішення Дисциплінарної комісії приватних виконавців, оформлене протоколом №63 від 25.06.2021 року, у частині застосування до приватного виконавця виконавчого округу Одеської області ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді догани, оскільки приватним виконавцем було порушено пункт 1 статті 1 Закону України №1304-VІІ та звернуто примусове стягнення на майно ОСОБА_2 , що віднесене до об'єктів житлового фонду, було предметом іпотеки та виступало забезпеченням виконання зобов'язання за кредитом, наданим в іноземній валюті.
Відповідно до вимог ч.2 ст.6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позову Приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечка Дмитра Миколайовича до Дисциплінарної комісії приватних виконавців, Міністерства юстиції України про визнання протиправними та скасування рішення та наказу.
За таких обставин колегія суддів вважає наведені висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 7, 8, 9, 10, 73, 74, 77 КАС України та не приймає доводи, наведені в апеляційній скарзі про те, що судове рішення підлягає скасуванню.
Відповідно до вимог ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Отже, в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 308; 310; 315; 316; 321; 322; 325 КАС України, суд апеляційної інстанції,
Апеляційну скаргу Приватного виконавець виконавчого округу Одеської області Колечка Дмитра Миколайовича залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2021 року - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення з підстав, передбачених статтею 328 КАС України.
Повний текст судового рішення виготовлений 07.12.2021 року.
Головуючий суддя Джабурія О.В.
Судді Вербицька Н. В. Кравченко К.В.