06 грудня 2021 р.м.ОдесаСправа № 400/2854/21
Головуючий в 1 інстанції: Лісовська Н. В.
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду
у складі: головуючої судді - Шевчук О.А.,
суддів: Бойка А.В., Федусика А.Г.
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 26 липня 2021 року, ухвалене в порядку письмового провадження в м. Миколаєві, по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Вільнозапорізької сільської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
У квітні 2021 року до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Вільнозапорізької сільської ради, в якій позивач просить суд: визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо невжиття заходів для реєстрації в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно права комунальної власності на земельну ділянку площею 6 га, кадастровий номер 4824581200:04:000:0471, розташованої в межах території Вільнозапорізької сільської ради Баштанського району Миколаївської області; зобов'язати відповідача вжити заходів для реєстрації в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно права комунальної власності на земельну ділянку площею 6 га, кадастровий номер 4824581200:04:000:0471, розташованої в межах території Вільнозапорізької сільської ради Баштанського району Миколаївської області; визнати протиправною бездіяльність відповідача, що полягає в ненаданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 2 га для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності, а саме: із земельної ділянки площею 6 га, кадастровий номер 4824581200:04:000:0471, розташованої в межах території Вільнозапорізької сільської ради Баштанського району Миколаївської області (за межами населених пунктів, поблизу с. Ростовець), або мотивованої відмови в наданні такого дозволу у формі рішення сесії, за клопотанням від 17.02.2021 року; зобов'язати прийняти рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 2 га для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності, а саме: із земельної ділянки площею 6 га, кадастровий номер 4824581200:04:000:0471, розташованої в межах території Вільнозапорізької сільської ради Баштанського району Миколаївської області (за межами населених пунктів, поблизу с. Ростовець), за клопотанням від 17.02.2021 року.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що в лютому 2021 року позивач звернулась до відповідача з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 2 га для ведення особистого селянського господарства. Відповідач не надав ні дозволу, ні мотивованої відмови, що порушує права позивача на отримання земельної ділянки у власність. Також, позивач зазначає, що бажана земельна ділянка була передана у комунальну власність наказом Головного управління Держгеокадастру від 08.12.2020 року, однак, право власності територіальної громади не зареєстровано. На думку позивача, відповідач протиправно зволікає з державною реєстрацією права власності на дану земельну ділянку.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 26 липня 2021 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з таким рішенням, позивач надала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, неповне з'ясування обставин у справі, просить скасувати рішення суду першої інстанції та винести нове судове рішення про задоволення позову частково, а саме позивач просить визнати протиправною бездіяльність відповідача, що полягає в неприйнятті одного з рішень, передбачених ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України, у формі рішення сесії, за клопотанням від 17.02.2021 року та зобов'язати відповідача повторно розглянути дане клопотання. Доводами апеляційної скарги зазначено, що судом першої інстанції не застосовані до спірних правовідносин вимоги ст.ст. 118, 122 Земельного кодексу України, ст.ст. 26, 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та не враховано, що клопотання позивача має бути розглянуто на пленарному засіданні сесії відповідача, за результатами якого відповідач має прийняти рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність або про відмову у його наданні, а лист не є тим рішенням за формою і змістом, яке відповідач має прийняти, за результатами розгляду клопотання позивача. Також, на думку апелянта, судом першої інстанції помилково не враховано, за правилами ч. 1 ст. 28 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» рішення органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у власність може бути прийняте за відсутності державної реєстрації права власності територіальної громади на таку земельну ділянку.
Відзиву на апеляційну скаргу відповідач не надав.
Разом з цим, представником відповідача подано клопотання про вжиття заходів з припинення зловживання процесуальними права, яке обґрунтоване відповідачем тим, що позивач не дочекавшись результатів розгляду апеляційної скарги у даній справі подала аналогічний позов до суду першої інстанції.
У відповідності до вимог ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що 17.02.2021 року позивач звернулась до Вільнозапорізької сільської ради про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності у власність земельної ділянки площею 2 га для ведення особистого селянського господарства, розташованої в межах території Вільнозапорізької сільської ради Баштанського району Миколаївської області (за межами населених пунктів, поблизу с. Ростовець).
На клопотання позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність відповідачем був направлений лист від 25.03.2021 року, яким повідомлено позивача, що 11.03.2021 року на сесії сільської ради поставлено на голосування клопотання позивача та за результатами проведеного депутатами голосування: «за» - жодного голосу, «проти» - жодного голосу, присутні на сесії депутати утримались від голосування. У вказаному листі зазначено, що оскільки більшість депутатів сільської ради за результатами обговорення на пленарному засіданні питання за клопотанням позивача не проголосували «за» чи «проти» його задоволення, рішення сільської ради за цим клопотанням не було прийнято.
Не погоджуючись із бездіяльністю відповідача, посилаючись на те, що проектна організація відмовляється виготовляти проект землеустрою без дозволу сільської ради, позивач звернулась до суду з даним позовом.
Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що сторони не надали суду доказів того, що право комунальної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 4824581200:04:000:0471 є зареєстрованим, відтак, до державної реєстрації права комунальної власності на земельну ділянку загальною площею 6 га з кадастровим номером 4824581200:04:000:0471 право на розпорядження нею у відповідача відсутнє.
З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов висновку, що вимоги позивача в частині визнання протиправною бездіяльності щодо ненадання дозволу на розроблення проекту землеустрою та зобов'язання прийняти рішення про надання такого дозволу є передчасними та задоволенню не підлягають, оскільки відповідач ще не уповноважений розпоряджатися бажаною позивачем земельною ділянкою.
Також, позовні вимоги в частині визнання протиправною бездіяльності щодо невжиття заходів для реєстрації в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно права комунальної власності на земельну ділянку та зобов'язання вжити заходів для реєстрації права комунальної власності на земельну ділянку суд першої інстанції визнав необґрунтованими, посилаючись на те, що позивач не навела жодної правової норми, яка регулює строк, у який сільська рада має вчинити дії щодо реєстрації в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно права комунальної власності на земельну ділянку.
Суд першої інстанції зазначив, що позивач подала заяву про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою через два з половиною місяці з дати наказу Головного управління Держгеокадастру про передачу земельної ділянки у комунальну власність.
Враховуючи значну кількість переданих земельних ділянок (38), необхідність розроблення технічної документації та складення пакету документів для проведення реєстраційних дій по кожній ділянці, строк у два з половиною місяці суд першої інстанції не вважав надмірним.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач не позбавлена права на звернення до відповідача за отриманням дозволу на розроблення проекту землеустрою після реєстрації права комунальної власності на земельну ділянку.
Таким чином, суд першої інстанції вказав на те, що не встановив порушення відповідачем прав позивача.
Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на викладене.
Згідно ч.ч. 1-4 ст. 116 Земельного кодексу України (чинного та в редакції на момент виникнення спірних правовідносин, далі - ЗК України) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Набуття права власності громадянами та юридичними особами на земельні ділянки, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, відбувається в порядку, визначеному частиною першою статті 128 цього Кодексу.
Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.
Відповідно до вимог ч.ч. 1-7 ст. 118 ЗК України громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим.
Рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо приватизації земельних ділянок приймається у місячний строк на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки.
Громадяни - працівники державних та комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, а також пенсіонери з їх числа, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельних ділянок, які перебувають у постійному користуванні цих підприємств, установ та організацій, звертаються з клопотанням про приватизацію цих земель до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.
Відповідний орган місцевого самоврядування або орган виконавчої влади в місячний термін розглядає клопотання і надає дозвіл підприємствам, установам та організаціям на розробку проекту приватизації земель.
Передача земельних ділянок у власність громадянам - працівникам державних та комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, а також пенсіонерам з їх числа провадиться після затвердження проекту приватизації земель у порядку, встановленому цим Кодексом.
Громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб'єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.
У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Статтею 122 ЗК України визначено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Верховна Рада Автономної Республіки Крим, обласні, районні ради передають земельні ділянки у власність або у користування з відповідних земель спільної власності територіальних громад для всіх потреб.
Районні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: а) ведення водного господарства; б) будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), з урахуванням вимог частини сьомої цієї статті; в) індивідуального дачного будівництва.
Центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.
Обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.
Кабінет Міністрів України передає земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування у випадках, визначених статтею 149 цього Кодексу, та земельні ділянки дна територіального моря, а також у користування земельні ділянки зони відчуження та зони безумовного (обов'язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Земельні ділянки, що вилучаються, викуповуються або примусово відчужуються для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, надаються у користування для таких потреб органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, які прийняли рішення про їх вилучення, викуп або примусове відчуження для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності.
Відповідно до п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання: вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.
Таким чином, колегія суддів зазначає, що наведеними положеннями чинного законодавства чітко визначені, як підстави, порядок, строки, процедура надання органами місцевого самоврядування дозволу зацікавленим громадянам на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність, так і чітко визначені порядок, строки, відповідна процедура та підстави для відмови у наданні такого дозволу, а так само і форма прийнятих відповідних рішень.
Так, із системного аналізу наведених норм вбачається, що регулювання відносин щодо розпорядження землями відноситься до виключних повноважень відповідної сільської ради та здійснюється на підставі відповідних рішень, які, в свою чергу, приймаються виключно на пленарних засіданнях.
Як вбачається з матеріалів справи, 17.02.2021 року позивач звернулась до Вільнозапорізької сільської ради із клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності у власність земельної ділянки площею 2 га для ведення особистого селянського господарства, розташованої в межах території Вільнозапорізької сільської ради Баштанського району Миколаївської області (за межами населених пунктів, поблизу с. Ростовець), до якого додані, зокрема, графічні матеріали.
Проте, станом на момент подання даного позову та розгляду даної справи в суді, за результатами заявленого позивачем клопотання відповідачем не було прийнято рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність або про відмову у надані такого дозволу.
З матеріалів справи вбачається, що на клопотання позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність відповідачем був направлений лише лист від 25.03.2021 року, яким повідомлено позивача, що 11.03.2021 року на сесії сільської ради поставлено на голосування клопотання позивача та за результатами проведеного депутатами голосування: «за» - жодного голосу, «проти» - жодного голосу, присутні на сесії депутати утримались від голосування. У вказаному листі зазначено, що оскільки більшість депутатів сільської ради за результатами обговорення на пленарному засіданні питання за клопотанням позивача не проголосували «за» чи «проти» його задоволення, рішення сільської ради за цим клопотанням не було прийнято.
Тобто, у даній справі відповідачем фактично взагалі не розглянуто клопотання позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність та не прийнято будь-якого рішення або про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою або відмову у наданні такого дозволу, що прямо суперечить наведеним вимогам ЗК України, Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що відповідачем допущена протиправна бездіяльність щодо не розгляду клопотання позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність та неприйняття за його наслідками відповідного рішення згідно вимог Закону України «Про місцеве самоврядування» та Земельного кодексу України.
Зазначені обставини не були враховані судом першої інстанції та їм не надано оцінки.
Що стосується посилань суду першої інстанції на наявність у органу місцевого самоврядування повноважень розпоряджатися земельними ділянками, які перебувають у комунальній власності, та відсутність доказів щодо державної реєстрації права комунальної власності на земельну ділянку загальною площею 6 га з кадастровим номером 4824581200:04:000:0471, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Як вже зазначалось колегією суддів, на клопотання позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність відповідачем був направлений лист від 25.03.2021 року, яким повідомлено позивача, що 11.03.2021 року на сесії сільської ради поставлено на голосування клопотання позивача та за результатами проведеного депутатами голосування: «за» - жодного голосу, «проти» - жодного голосу, присутні на сесії депутати утримались від голосування, більшість депутатів сільської ради за результатами обговорення на пленарному засіданні питання за клопотанням позивача не проголосували «за» чи «проти» його задоволення, рішення сільської ради за цим клопотанням не було прийнято.
При цьому, у направленому позивачу листі відповідач не посилався на відсутність у нього повноважень щодо розпорядження землею, про яку позивач зазначив у клопотанні.
Фактично відповідачем взагалі не розглянуто клопотання позивача та не прийнято будь-якого рішення.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що у суду першої інстанції не було підстав для відмови у задоволенні позову з посиланням на відсутність у відповідача повноважень розпоряджатися спірною земельною ділянкою.
Колегія суддів наголошує, що суд у даній справі мав надати оцінку заявленим вимогам щодо визнання протиправною бездіяльності відповідача та перевірити дотримання відповідачем наведених вимог ЗКУ, Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» при розгляді клопотання позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, а не посилатись обставини, які взагалі відповідач не встановлював.
З цих саме підстав, колегія суддів вважає, що не підлягають задоволенню вимоги позивача щодо визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо невжиття заходів для реєстрації в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно права комунальної власності на земельну ділянку площею 6 га, кадастровий номер 4824581200:04:000:0471, розташованої в межах території Вільнозапорізької сільської ради Баштанського району Миколаївської області, та зобов'язання вжити наведених заходів, оскільки відповідач у спірному випадку не відмовляв позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки у власність з підстав відсутності державної реєстрації прав на неї та фактично взагалі не розглянув клопотання позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, не прийняв будь-якого рішення або про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою або відмову у наданні такого дозволу.
Що стосується позовних вимог про зобов'язання відповідача прийняти рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 2 га для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності, а саме: із земельної ділянки площею 6 га, кадастровий номер 4824581200:04:000:0471, розташованої в межах території Вільнозапорізької сільської ради Баштанського району Миколаївської області (за межами населених пунктів, поблизу с. Ростовець), за клопотанням від 17.02.2021 року, колегія суддів зазначає наступне.
Так, у постанові від 05.09.2018 року у справі № 826/9727/16 Верховний Суд аналізував застосування п. 4 ч. 2 ст. 245 КАС України і дійшов висновку, що суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, за сукупності наступних умов: 1) судом встановлено порушення прав, свобод чи інтересів позивача; 2) на час вирішення спору прийняття рішення належить до повноважень відповідача; 3) виконано усі умови, визначені законом для прийняття такого рішення, зокрема подано усі належні документи, сплачено необхідні платежі і між сторонами немає спору щодо форми, змісту, повноти та достовірності наданих документів; 4) прийняття рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
Аналогічний правовий висновок висвітлено й у постанові Верховного Суду від 06.03.2019 року у справі № 2340/2921/18 та від 17.10.2019 року у справі № 813/1950/16.
Водночас, у цій справі сукупність цих підстав не була підтверджена належним чином, навпаки, судом встановлено, що відповідачем фактично не вирішено питання щодо наявності чи відсутності підстав для надання позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за поданим клопотанням, а тому, підстави для зобов'язання відповідача прийняти рішення, яким надати позивачу дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки відсутні.
Враховуючи вищевикладене, на думку колегії суддів, права позивача в даному випадку підлягають поновленню саме шляхом визнання протиправною бездіяльність сільської ради щодо неприйняття за результатами розгляду поданого клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність відповідного рішення згідно вимог Земельного кодексу України, Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», зобов'язання відповідача розглянути вказане клопотання та прийняти відповідне рішення згідно вимог Земельного кодексу України, Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».
Враховуючи викладені обставини та з огляду на наведені положення законодавства, на підставі ст. 317 КАС України, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду першої інстанції скасуванню із прийняттям нового судового рішення про часткове задоволення позову.
Що стосується клопотання відповідача про вжиття заходів з припинення зловживання процесуальними права, яке обґрунтоване відповідачем тим, що позивач не дочекавшись результатів розгляду апеляційної скарги у даній справі подала аналогічний позов до суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що вказане клопотання задоволенню не підлягає, оскільки судом апеляційної інстанції у даній справі не встановлено підстав для вжиття заходів з припинення зловживання процесуальними права. Колегія суддів зазначає, що наслідки встановлення судом обставин щодо перебування в провадженні цього або іншого суду справи про спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, визначені п. 4 ч. 1 ст. 170, п. 3 ч. 1 ст. 240 КАС України, і такими наслідками є повернення позовної заяви, залишення позовної заяви без розгляду. Колегія суддів за даними ЄДРСР встановила, що позов у справі № 400/8207/21, на яку посилається відповідач, залишений без розгляду. Зазначені обставини свідчать про безпідставність заявленого клопотання.
Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 26 липня 2021 року скасувати та прийняти нове судове рішення, яким адміністративний позов ОСОБА_1 до Вільнозапорізької сільської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Вільнозапорізької сільської ради щодо неприйняття за результатами розгляду клопотання ОСОБА_1 від 17.02.2021 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності у власність земельної ділянки площею 2 га для ведення особистого селянського господарства, розташованої в межах території Вільнозапорізької сільської ради Баштанського району Миколаївської області (за межами населених пунктів, поблизу с. Ростовець) відповідного рішення згідно вимог Земельного кодексу України, Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».
Зобов'язати Вільнозапорізьку сільську раду розглянути клопотання ОСОБА_1 від 17.02.2021 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності у власність земельної ділянки площею 2 га для ведення особистого селянського господарства, розташованої в межах території Вільнозапорізької сільської ради Баштанського району Миколаївської області (за межами населених пунктів, поблизу с. Ростовець) та прийняти відповідне рішення згідно вимог Земельного кодексу України, Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Відповідно до ст.ст. 325-328 КАС України постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає крім випадків: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Головуюча суддя: О.А. Шевчук
Суддя: А.В. Бойко
Суддя: А.Г. Федусик