07 грудня 2021 року м. Дніпросправа № 160/12718/20
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Семененка Я.В. (доповідач),
суддів: Бишевської Н.А., Добродняк І.Ю.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1
на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2020 року (суддя Сліпець Н.Є.) у справі №160/12718/20 за позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Тернівської районної у м.Кривий Ріг ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до виконавчого комітету Тернівської районної у м.Кривий Ріг ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2020 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачу десятиденний строк з дня вручення копії даної ухвали для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання до суду доказів на підтвердження майнового стану для вирішення заявленого клопотання про звільнення від сплати судового збору за подання адміністративного позову, або оригіналу документу про сплату судового збору.
07.12.2020 року на адресу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від ОСОБА_1 надійшла заява від 28.11.2020 про поновлення провадження у справі після усунення недоліків, в якій останній, серед іншого, ставив питання про звільнення його від сплати судового збору за подання позовної заяви.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2020 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору відмовлено, адміністративний позов повернуто позивачу.
Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції виходив з того, що у встановлений судом строк позивачем вимоги ухвали про залишення позовної заяви без руху не виконані, у зв'язку з чим наявні правові підстави для її повернення позивачеві на підставі п.1 ч.4 ст.169 КАС України.
Не погодившись із вказаною ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить ухвалу суду скасувати. Апеляційна скарга фактично обґрунтована незгодою з висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для повернення позовної заяви позивачеві. Позивач наполягає на тому, що заявою від 28.11.2020 ним недоліки позовної заяви усунуто, у зв'язку з чим у суду були наявні підстави для відкриття провадження у справі.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить залишити судове рішення без змін з
огляду на його законність і обґрунтованість.
Перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно частини 3 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Досліджуючи матеріали позовної заяви, судом першої інстанції встановлено, що всупереч вимогам вищенаведеної норми, позивачем не долучено до позовної заяви документу про сплату судового збору. При цьому, ОСОБА_1 заявлено клопотання про звільнення від сплати судового збору, зокрема, у зв'язку із тяжким майновим станом.
За приписами частини першої статті 133 КАС України, суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Як слідує з наведених положень процесуального закону, вирішуючи питання про звільнення від сплати судового збору, суд враховує майновий стан сторони. Втім, визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень її майнового стану.
На підтвердження своїх аргументів щодо тяжкого майнового стану позивачем надано довідку Тернівського УПСЗН м.Кривий Ріг від 01.09.2020 №5764 про суму отриманої ним щомісячної компенсаційної виплати непрацюючій особі, яка доглядає за особою з інвалідністю 1-ої групи за період з жовтня 2018 року по вересень 2020 року.
Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що надана позивачем довідка УПСЗН сама по собі не може бути розцінена як достатній доказ на підтвердження скрутного матеріального стану позивача, оскільки не містить відомостей про майновий стан заявника, який може мати інші джерела доходу (вклади, нерухоме та рухоме майно, грошові допомоги та компенсації, тощо). Доказів, що вказана виплата є єдиним доходом, а також інших доказів щодо тяжкого матеріального стану, заявником не надано.
З цих підстав, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано вказав на необхідність подання позивачем інших, окрім довідки УПСЗН, доказів на підтвердження майнового стану, яких було б достатньо для вирішення заявленого клопотання про звільнення від сплати судового збору за подання адміністративного позову, або ж оригіналу документу про сплату судового збору.
Частинами першою та другою статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
З огляду на вищенаведене, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що при подачі позовної заяви ОСОБА_1 не дотримано вимог ч.3 ст.161 КАС України, у зв'язку з чим суд першої інстанції обґрунтовано залишив позовну заяву без руху та надав позивачу строк для усунення виявлених недоліків.
Як свідчать матеріали справи, копія ухвали про залишення позову без руху отримана позивачем 28.11.2020 (а.с.9).
07.12.2020 року на адресу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від ОСОБА_1 надійшла заява від 28.11.2020 про поновлення провадження у справі після усунення недоліків, в якій позивач знов просив звільнити його від сплати судового збору, посилаючись на те, що розмір належного до сплати судового збору перевищує 5 відсотків річного доходу. До заяви позивач додав довідку Тернівського УПСЗН м.Кривий Ріг №6926 від 11.11.2020 про суму отриманої ним щомісячної компенсації непрацюючій працездатній особі, яка доглядає за інвалідом 1-ої групи ОСОБА_2 , за період з листопада 2018 по жовтень 2020 року, вказуючи, що дана довідка відображає його доходи за попередній рік.
Разом з тим, доказів на підтверження того, що дана компенсаційна виплата є єдиним джерелом доходу, а також інших доказів щодо тяжкого матеріального стану позивачем не надано.
Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 8 Закону України "Про судовий збір" враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі, якщо розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті (ч. 2 ст. 8 Закону України "Про судовий збір").
Як обґрунтовано зазначив суд першої інстанції, з наданої позивачем довідки УПСЗН не вбачається сума отриманого ним сукупного доходу за попередній календарний рік. Така довідка не підтверджує відсутність у позивача іншого доходу для сплати судового збору, а лише встановлює факт отримання ним щомісячної компенсаційної виплати.
Суд зазначає, що обов'язок щодо надання до суду переконливих доказів, які свідчать про неможливість сплати судового збору покладений саме на учасника справи, який звертається з відповідним клопотанням. Лише у разі неможливості самостійно подати такі докази з об'єктивних причин, особа повинна про це повідомити суд, заявивши відповідне клопотання про їх витребування. У поданій позовній заяві позивачем не наведено причин, які унеможливлюють самостійного подання до суду доказів його матеріального стану.
При цьому, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на те, що надання таких доказів не може бути підставою лише для звільнення позивача від сплати судового збору, оскільки положення статті 133 КАС України передбачають і інший порядок вирішення питання щодо сплати судового збору, а саме: зменшення розміру належного до оплати судового збору, відстрочення або розстрочення сплати судового збору. Таких клопотань позивачем заявлено не було.
Зважаючи на те, що звільнення від сплати судового збору є правом, а не обов'язком суду, а позивачем, окрім довідки УПСЗН, жодних інших документів на підтвердження скрутного матеріального становища не надано, суд апеляційної інстанції вважає, що висновки суду першої інстанції щодо відсутності підстав для звільнення позивача від сплати судового збору за поданою ним заявою є обгрунтованими.
Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
За змістом частини 5 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України,суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду не пізніше п'яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків.
Отже, з огляду на приписи наведених норм права та не виконання позивачем вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху у встановлений судом строк, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про обгрунтованість висновків суду першої інстанції, що позовна заява має бути повернута позивачеві.
З огляду на викладене, враховуючи те, що повернення позову не позбавляє ОСОБА_1 процесуальної можливості повторно звернутися до суду, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали суду першої інстанції.
На підставі викладеного, керуючись п.1 ст.315, ст.ст.316 321, 322, 325 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2020 року по справі №160/12718/20 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку у строки. які визначено ст..329 КАС України.
Повний текст судового рішення складено 07.12.2021р.
Головуючий - суддя Я.В. Семененко
суддя Н.А. Бишевська
суддя І.Ю. Добродняк