06 грудня 2021 року м. Дніпросправа № 160/12126/21
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача: Шальєвої В.А.
суддів: Білак С.В., Олефіренко Н.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду у м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.09.2021 р. (суддя Турова О.М., повне судове рішення складено 06.09.2021 р.) в справі № 160/12126/21 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства соціальної політики України, Комунального закладу «Центр здійснення соціальних виплат та надання інформаційно-консультативної допомоги з питань соціального захисту населення» Дніпропетровської обласної ради, управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Саксаганської районної у місті ради про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства соціальної політики України (далі - Мінсоцполітики), Комунального закладу «Центр здійснення соціальних виплат та надання інформаційно-консультативної допомоги з питань соціального захисту населення» Дніпропетровської обласної ради (далі - комунальний заклад), управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Саксаганської районної у місті ради (далі - УПСЗН) про:
1) визнання протиправними дій Мінсоцполітики, комунального закладу, УПСЗН щодо неналежного забезпечення визначення розміру, нарахування та виплати щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік, передбаченої Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» відносно ОСОБА_1 ;
2) стягнення солідарно з Мінсоцполітики, комунального закладу, УПСЗН на його користь недоплачену щорічну разову грошову допомогу до 5 травня за 2021 рік в сумі 7 354,00 грн.;
3) стягнення солідарно з Мінсоцполітики, комунального закладу, УПСЗН на його користь моральної шкоди в сумі 300 000,00 грн.
Крім того, позивач просив встановити судовий контроль за виконанням рішення суду.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.09.2021 р. позов задоволено частково, визнано протиправною бездіяльність Комунального закладу «Центр здійснення соціальних виплат та надання інформаційно-консультативної допомоги з питань соціального захисту населення» Дніпропетровської обласної ради щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком; зобов'язано Комунальний заклад «Центр здійснення соціальних виплат та надання інформаційно-консультативної допомоги з питань соціального захисту населення» Дніпропетровської обласної ради нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену щорічну разову грошову допомогу до 5 травня за 2021 рік у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньо виплаченої суми допомоги; у задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено; у задоволенні клопотання про встановлення судового контролю відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач просить скасувати рішення, стягнути на його користь солідарно з відповідачів недоплачену щорічну разову грошову допомогу до 5 травня за 2021 рік в сумі 7 354,00 грн., стягнути солідарно з відповідачів на його користь моральну шкоду в розмірі 300 000,00 грн., стягнути солідарно з відповідачів на його користь судові витрати, зобов'язати відповідачів подати звіт про повне виконання судового рішення протягом місячного строку з моменту набрання рішенням суду законної сили.
На думку апелянта, судом першої інстанції проігноровано зазначені ним в позовній заяві підстави для задоволення позовних вимог до всіх відповідачів та обрано спосіб захисту, про який він не просив.
Судом першої інстанції проігноровано висновок Верховного Суду України, викладений в постанові від 27.09.2017 р. в справі № 6-1435цс17, відповідно до якого є неправильними висновки про недоведеність завданої особі моральної шкоди, адже таким висновком судами покладено саме на позивача обов'язок доказування, проте суд мав виходити з презумпції спричинення позивачу моральної шкоди та обов'язку саме відповідача спростувати таку презумпцію.
Висновок суду першої інстанції щодо моральної шкоди суперечить висновкам Верховного Суду, викладеним в постанові від 27.11.2019 р. в справі № 750/6330/17, від 10.04.2019 р. в справі № 464/3789/17, відповідно до яких адекватне відшкодування моральної шкоди за порушення прав людини є одним з ефективних засобів юридичного захисту.
Вважає, що судом першої інстанції необґрунтовано справа розглянута в порядку спрощеного провадження без виклику сторін, що є порушенням норм процесуального права.
Справа судом розглянута без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами на підставі п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України у зв'язку з поданням апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Ухвалою суду від 15.11.2021 р. відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про розгляд справи у відкритому судовому засіданні із застосуванням режиму відеоконференцзв'язку, а також про призначення в справі судової психологічної експертизи.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд доходить висновку, що апеляційна скарга не може бути задоволена з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 є учасником бойових дій та має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій згідно із Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 , виданим Саксаганським райвійськкоматом м. Кривого Рогу 23.11.2015 року безтерміново.
У квітні 2021 року ОСОБА_1 отримав щорічну разову грошову допомогу до 5 травня як учасник бойових дій у сумі 1491,00 грн.
14.06.2021 р. позивач звернувся до Міністерства соціальної політики України з приводу перерахунку отриманої ним щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік і виплати її у повному обсязі, а саме у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.
Листом від 24.06.2021 р. №517/0/186-21 Міністерство соціальної політики України у відповідь на вищевказане звернення позивача повідомило останнього, що у 2021 році виплата допомоги до 5 травня здійснювалася відповідно до Порядку використання коштів державного бюджету, передбачених для виплати щорічної разової грошової допомоги ветеранам війни і жертвам нацистських переслідувань, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.04.2021р. №325 (далі - Порядок), яким встановлено розмір щорічної разової грошової допомоги до 5 травня учасникам бойових дій за 2021 рік - 1491,00 грн. Мінсоцполітики відповідно до визначених для нього пп. 41 п. 4 Положення про Міністерство соціальної політики України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.06.2015 р. №423, завдань організовує виплату допомоги до 5 травня. Згідно з п. 5 Порядку кошти, передбачені у державному бюджеті за програмою КПКВК 2501150, розподіляються Мінсоцполітики в межах бюджетних призначень і спрямовуються структурним підрозділам з питань соціального захисту населення обласних, Київської міської державних адміністрацій, які розподіляють їх між місцевими органами соціального захисту населення, центрами по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, які перераховують кошти отримувачам за місцем отримання пенсії або щомісячного довічного грошового утримання через відділення організації, що здійснює виплату і доставку пенсій та грошової допомоги за місцем фактичного проживання, або на поточні рахунки уповноваженого банку. З урахуванням викладеного, виплату допомоги до 5 травня у 2021 році районні органи соціального захисту населення і центри по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат проводили в межах бюджетних призначень.
В червні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Комунального закладу «Центр здійснення соціальних виплат та надання інформаційно-консультативної допомоги з питань соціального захисту населення» Дніпропетровської обласної ради із заявою про проведення донарахування та виплати одноразової грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік у повному обсязі, а саме у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.
Листом від 06.07.2021 року №Ч-1722//01/3995-01-08 Комунальний заклад «Центр здійснення соціальних виплат та надання інформаційно-консультативної допомоги з питань соціального захисту населення» Дніпропетровської обласної ради повідомив позивачеві, що у квітні 2021 року йому було нараховано зазначену допомогу в розмірі, передбаченому постановою Кабінету Міністрів України «Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується відповідно до Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та «Про жертви нацистських переслідувань», а саме 1491,00 грн. (відповідно до постанови КМУ від 08.04.2020 №325). Згідно зі ст. 17-1 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» щорічну виплату разової грошової допомоги до 5 травня в розмірах, передбачених статтями 12-16 цього Закону, здійснює центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення, - Міністерство соціальної політики України. Бюджетні призначення для виплати щорічної разової грошової допомоги до 5 травня, які передбачаються щороку законами про Державний бюджет України, є недостатніми для проведення виплати у розмірі, визначеному Законом України від 22.10.1993 № 3551-ХІІ у редакції Закону України від 25.12.1998 № 367-ХІV «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війні, гарантії їх соціального захисту» та Законом України «Про жертви нацистських переслідувань». Комунальний заклад «Центр здійснення соціальних виплат ДОР» не має повноважень щодо самостійного підвищення та перерахунку розміру допомоги.
Застосувавши правовий висновок, викладений Верховним Судом в постанові в зразковій справі № 440/2722/20, суд першої інстанції вважав, що разова грошова допомога, яка виплачується щорічно до 5 травня учаснику бойових дій, повинна виплачуватися у розмірі, встановленому статтею 12 Закону №3551 у редакції Закону №367-ХІV.
Також судом першої інстанції зазначено, що визначений Кабінетом Міністрів України порядок передбачає, що виплату грошової допомоги до 5 травня проводить саме Міністерство соціальної політики через відповідні структурні підрозділи (місцеві органи соціального захисту населення та центри по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат).
Саме місцеві органи соціального захисту населення та центри по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат перераховують кошти на спеціальні рахунки або через відділення зв'язку або установи банків на особові рахунки громадян.
Встановивши, що на підставі наказу Департаменту соціального захисту населення Дніпропетровської обласної державної адміністрації від 22.03.2019 року №ОД-65/0/209-19 «Про передачу функцій», починаючи з 2019 року функції з нарахування та здійснення соціальних виплат за КПКВК 2501150 передано до Комунального закладу «Центр здійснення соціальних виплат та надання інформаційно-консультативної допомоги з питань соціального захисту населення» Дніпропетровської обласної ради», суд першої інстанції вважав, що саме Комунальний заклад «Центр здійснення соціальних виплат та надання інформаційно-консультативної допомоги з питань соціального захисту населення» Дніпропетровської обласної ради є належним відповідачем у цій справі, у саме цим відповідачем допущена протиправна бездіяльність щодо виплати позивачеві щорічної разової грошової допомоги у меншому розмірі, ніж передбачено частиною п'ятою статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
При цьому суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги щодо виплати у належному розмірі щорічної разової грошової допомоги до 5 травня, зверненні до Міністерства соціальної політики України та Управління праці та соціального захисту населення виконкому Саксаганської районної у місті ради, не підлягають задоволенню, оскільки функції щодо нарахування та виплати такої допомоги передано саме КЗ «Центр здійснення соціальних виплат та надання інформаційно-консультативної допомоги з питань соціального захисту населення» Дніпропетровської обласної ради».
Із врахуванням висновків, викладених у рішенні Верховного Суду від 29.09.2020 року у зразковій справі №440/2722/20, обираючи належний та ефективний спосіб захисту порушеного права позивача, суд першої інстанції визнав протиправною бездіяльність Комунального закладу «Центр здійснення соціальних виплат та надання інформаційно-консультативної допомоги з питань соціального захисту населення» Дніпропетровської обласної ради щодо нарахування та виплати позивачеві як учаснику бойових дій щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком та зобов'язав Комунальний заклад «Центр здійснення соціальних виплат та надання інформаційно-консультативної допомоги з питань соціального захисту населення» Дніпропетровської обласної ради нарахувати та виплатити позивачеві недоплачену грошову допомогу до 5 травня за 2021 рік у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньо виплаченої суми такої допомоги, зазначивши, що це не змінює суті позовних вимог, враховуючи те, що цим відповідачем не була нарахована спірна сума, водночас, стягнення можливе лише в разі нарахування такої допомоги та протиправної її невиплати.
Відповідно, оскільки цим відповідачем не було проведено нарахування допомоги в повному обсязі, суд першої інстанції вважав, що належним способом поновлення порушеного права ОСОБА_1 є саме зобов'язання цього відповідача нарахувати та виплатити позивачеві недоплачену грошову допомогу до 5 травня за 2021 рік у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньо виплаченої суми такої допомоги.
Стосовно позовних вимог про відшкодування моральної школи суд першої інстанції вказав, що позивачем не надано достатніх доказів заподіяння йому душевних страждань протиправною бездіяльністю відповідача (комунального закладу), зокрема, доказів погіршення здоров'я або настання інших втрат немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, що настали внаслідок незаконної бездіяльності відповідача, а сам лише факт порушення прав позивача не може слугувати виключною підставою для стягнення моральної шкоди, оскільки завдана моральна шкода має бути обов'язково підтверджена належними та допустимими доказами.
Враховуючи, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження понесення моральної шкоди, наведений позивачем розрахунок суми моральної шкоди не відповідає заявленій до стягнення сумі, суд першої інстанції відмовив у задоволенні цих позовних вимог.
Також суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення, оскільки позивачем не наведено, а судом не встановлено, що загальний порядок виконання судового рішення не дасть очікуваного результату, або що відповідач не виконає рішення суду або буде ухилятися від його виконання.
Суд визнає приведений висновок обґрунтованим, з огляду на наступне.
Судом встановлено, що позивач має статус учасника бойових дій, має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій згідно із Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»
Відповідачем Комунальним закладом «Центр здійснення соціальних виплат та надання інформаційно-консультативної допомоги з питань соціального захисту населення» Дніпропетровської обласної ради позивачу виплачена разова допомога до 5 травня за 2021 рік в розмірі меншому ніж п'ять мінімальних пенсій за віком, тобто в розмірі, визначеному рішенням Уряду, в розмірі 1 491 грн.
Позивач 14.06.2021 р. звернувся до Мінсоцполітики з питання перерахунку отриманої ним щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік і виплати такої допомоги у повному обсязі - в розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.
Мінсоцполітики листом від 24.06.2021 р. №517/0/186-21 повідомило позивача, що у 2021 році виплата допомоги до 5 травня здійснювалася відповідно до Порядку використання коштів державного бюджету, передбачених для виплати щорічної разової грошової допомоги ветеранам війни і жертвам нацистських переслідувань, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.04.2021 р. №325, яким встановлено розмір щорічної разової грошової допомоги до 5 травня учасникам бойових дій за 2021 рік - 1 491,00 грн. Крім того, вказано, що Мінсоцполітики організовує виплату допомоги до 5 травня, згідно з п. 5 Порядку кошти, передбачені у державному бюджеті за програмою КПКВК 2501150, розподіляються Мінсоцполітики в межах бюджетних призначень і спрямовуються структурним підрозділам з питань соціального захисту населення обласних, Київської міської державних адміністрацій, які розподіляють їх між місцевими органами соціального захисту населення, центрами по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, які перераховують кошти отримувачам за місцем отримання пенсії або щомісячного довічного грошового утримання через відділення організації, що здійснює виплату і доставку пенсій та грошової допомоги за місцем фактичного проживання, або на поточні рахунки уповноваженого банку, тобто виплату допомоги до 5 травня у 2021 році районні органи соціального захисту населення і центри по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат проводили в межах бюджетних призначень.
ОСОБА_1 у червні 2021 року звернувся до комунального закладу із заявою про проведення донарахування та виплати одноразової грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік у повному обсязі - у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.
Листом від 06.07.2021 р. №Ч-1722//01/3995-01-08 комунальний заклад повідомив позивача, що у квітні 2021 року йому нараховано зазначену допомогу в розмірі, передбаченому постановою Кабінету Міністрів України «Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується відповідно до Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та «Про жертви нацистських переслідувань», а саме в розмірі 1 491,00 грн., а комунальний заклад не має повноважень щодо самостійного підвищення та перерахунку розміру допомоги.
Спірним під час апеляційного перегляду справи є питання визначення способу захисту порушеного права позивача, встановлення осіб, які мають відповідати за позовом, а також питання наявності підстав для відшкодування моральної шкоди.
Вирішуючи спірні правовідносини, суд виходить з наступного.
Правовий статус ветеранів війни визначає Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 р. № 3551-XII (далі - Закон № 3551-ХІІ).
Відповідно до частини п'ятої статті 12 Закону № 3551-XII (в редакції Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 25.12.1998 року №367-XIV) щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.
Пунктом 20 розділу II «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року №107-VI частину п'яту статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» викладено у такій редакції: «Щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі, який визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України».
Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10рп/2008 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зокрема, положення пункту 20 розділу II «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року №107-VI.
Статтею 17-1 Закону № 3551-XII передбачено, що щорічну виплату разової грошової допомоги до 5 травня в розмірах, передбачених статтями 12-16 цього Закону, здійснюють органи праці та соціального захисту населення через відділення зв'язку або через установи банків (шляхом перерахування на особовий рахунок отримувача) пенсіонерам - за місцем отримання пенсії, а особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання.
Особи, які не отримали разової грошової допомоги до 5 травня, мають право звернутися за нею та отримати її до 30 вересня відповідного року, в якому здійснюється виплата допомоги.
Законом України від 28 грудня 2014 року №79-VІІІ «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин», який набув чинності 01 січня 2015 року, розділ VІ Прикінцеві та перехідні положення Бюджетного кодексу України доповнено пунктом 26, яким встановлено, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
На виконання зазначених приписів Бюджетного кодексу України з метою забезпечення виплати разової грошової допомоги ветеранам війни, особам, на яких поширюється дія Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань», Кабінетом Міністрів України щороку приймалися відповідні, щодо окремого бюджетного року, постанови, а саме: №147 від 31 березня 2015 року, №141 від 02 березня 2016 року, №233 від 05 квітня 2017 року, №170 від 14 березня 2018 року, №237 від 20 березня 2019 року та №112 від 19 лютого 2020 року, якими визначався, зокрема, розмір та порядок виплати разової грошової допомоги учасникам бойових дій.
Зокрема, у постанові Кабінету Міністрів України «Деякі питання виплати у 2020 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань» №112 від 19 лютого 2020 року (набрала чинності 25.02.2020 року) визначено розмір виплати разової грошової допомоги учасникам бойових дій - 1390 гривень.
Постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання виплати разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань» № 325 від 08.04.2021 р. визначено розмір виплати у 2021 році разової грошової допомоги до 5 травня учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності та колишнім неповнолітнім (яким на момент ув'язнення не виповнилося 18 років) в'язням концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, а також дітям, які народилися в зазначених місцях примусового тримання їх батьків, в розмірі 1491 грн.
Рішенням Конституційного Суду України від 27.02.2020 року у справі 1-247/2018(3393/18) визнано таким, що не відповідає Конституції України, окреме положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року №3551-ХІІ (далі по тексту - Закон №3551) застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
У зв'язку з прийняттям Конституційним Судом України рішення від 27.02.2020 року у справі 1-247/2018(3393/18) та визнанням таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окремого положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, стаття 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» діяла та мала застосовуватись у редакції Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 25.12.1998 року.
З 27.02.2020 року розмір разової грошової допомоги до 5 травня у 2020 році підлягає нарахуванню і виплаті органом, уповноваженим здійснювати виплату разової щорічної грошової допомоги до 5 травня, (Управління соціального захисту населення за місцем проживання особи та/або Центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат) у розмірі, визначеному статтею 12 Закону № 3551-XII у редакції Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 25.12.1998 року:
«Щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.»
Вказана правова позиція викладена в рішенні Верховного суду від 29.09.2020 року у зразковій справі № Пз/9901/14/20 (№440/2722/20).
Враховуючи наведене, суд погоджує висновок суду першої інстанції, що позивачу протиправно не виплачена щорічна грошова допомога до 5 травня за 2021 рік в розмірі, передбаченому частиною п'ятою статті 12 Закону №3551-ХІІ.
З прийняттям Конституційним Судом України рішення від 27 лютого 2020 року №3-р/2020 розмір разової грошової допомоги до 5 травня учаснику бойових дій у 2021 році становить 8 845,00 грн. (1 769,00 грн. х 5), тобто позивачу виплачена допомогу до 5 травня у 2021 році у меншому розмірі.
Стосовно питання, яка особа має відповідати за позовом та наявності підстав для солідарної відповідальності всіх відповідачів за позовом, суд зазначає наступне.
Пунктами 2 та 3 постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання виплати разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань» №325 від 08.04.2021 р., яка набрала чинності 09.04.2021 р., (даної - постанова № 325) головним розпорядником бюджетних коштів та відповідальним виконавцем бюджетної програми є Мінсоцполітики. Розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня є: 1) структурні підрозділи з питань соціального захисту населення обласних, Київської міської державних адміністрацій (далі - регіональні органи соціального захисту населення); 2) структурні підрозділи з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад (далі - місцеві органи соціального захисту населення), центри по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, які відповідають вимогам пункту 47 частини першої статті 2 Бюджетного кодексу України (далі - центри по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат).
Згідно з абзацом 1 пункту 5 постанови № 325 бюджетні кошти розподіляються Мінсоцполітики в межах бюджетних призначень і спрямовуються регіональним органам соціального захисту населення, які розподіляють їх між місцевими органами соціального захисту населення, центрами по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, що перераховують кошти за місцем отримання пенсії або щомісячного довічного грошового утримання через відділення організації, що здійснює виплату і доставку пенсій та грошової допомоги за місцем фактичного проживання, або на поточні рахунки уповноваженого банку (особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання) у розмірах згідно з додатком до цього Порядку.
За змістом пункту 6 постанови № 325 отримувачам грошової допомоги із числа військовослужбовців, поліцейських, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України, служби судової охорони, осіб начальницького і рядового складу Державної кримінально-виконавчої служби, які проходять службу (крім пенсіонерів), виплата грошової допомоги проводиться шляхом перерахування коштів місцевими органами соціального захисту населення, центрами по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат на спеціальні рахунки військових частин, установ, організацій за місцем їх служби.
Таким чином, виплату грошової допомоги до 5 травня проводить саме Міністерство соціальної політики через відповідні структурні підрозділи (місцеві органи соціального захисту населення та центри по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат), які перераховують кошти на спеціальні рахунки або через відділення зв'язку або установи банків на особові рахунки громадян.
Відповідно до Положення про Департамент соціального захисту населення Дніпропетровської обласної державної адміністрації, затвердженого розпорядженням голови Дніпропетровської обласної державної адміністрації від 14.06.2018 р. № Р-330/0/3-18, Департаментом соціального захисту населення Дніпропетровської обласної державної адміністрації не ведеться персональний облік отримувачів, зокрема, щорічної разової допомоги до 5 травня учасникам бойових дій, по містах та районах області, не здійснюється персональне нарахування та виплата усіх видів допомог. В Департаменті наявні тільки транзитні розрахункові рахунки за КПКВ 2501150 «Щорічна разова допомога ветеранам війни», призначення яких - перерахування сум коштів Комунального закладу «Центр здійснення соціальних виплат та надання інформаційно-консультативної допомоги з питань соціального захисту населення» Дніпропетровської обласної ради та децентралізованим місцевим (міським, районним) структурним підрозділам з питань соціального захисту населення місцевих органів влади, які мають реєстраційні особові розрахункові рахунки і безпосередньо виконують перерахування відповідних сум коштів фізичним особам.
Наказом Департаменту соціального захисту населення Дніпропетровської обласної державної адміністрації від 22.03.2019 р. №ОД-65/0/209-19 «Про передачу функцій», починаючи з 2019 року функції з нарахування та здійснення соціальних виплат за КПКВК 2501150 передано Комунальному закладу «Центр здійснення соціальних виплат та надання інформаційно-консультативної допомоги з питань соціального захисту населення» Дніпропетровської обласної ради.
Листом Комунального закладу «Центр здійснення соціальних виплат та надання інформаційно-консультативної допомоги з питань соціального захисту населення» Дніпропетровської обласної ради від 06.07.2021 р. №Ч-1722//01/3995-01-08 підтверджено, що позивачем як учасником бойових дій в квітні 2021 році отримано щорічну разову грошову допомогу до 5 травня відповідно статті 12 Закону №3551-ХІІ в розмірі, передбаченому постановою № 325, - 1 491,00 грн.
Відтак, є правильним висновок суду першої інстанції, що в контексті спірних правовідносин саме до функцій Комунального закладу «Центр здійснення соціальних виплат та надання інформаційно-консультативної допомоги з питань соціального захисту населення» Дніпропетровської обласної ради належить виплата щорічної разової грошової допомоги до 5 травня, відповідно саме цей відповідач має відповідати за позовом та здійснити нарахування та виплату недоплаченої суми.
Доводи апелянта стосовно наявності підстав для солідарної відповідальності Мінсоцполітики, комунального закладу та УПСЗН суд визнає необґрунтованими.
Солідарною відповідальністю у теорії права визнається один із різновидів цивільно-правової відповідальності.
Відповідно до статті 541 Цивільного кодексу України солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання.
За приписами статті 1190 Цивільного кодексу України особи, спільними діями або бездіяльністю яких було завдано шкоди, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим.
За заявою потерпілого суд може визначити відповідальність осіб, які спільно завдали шкоди, у частці відповідно до ступеня їхньої вини.
Відтак, солідарна відповідальність - це у зобов'язальному праві відповідальність кількох боржників перед кредитором, при якій кредиторові надається право на свій розсуд вимагати виконання зобов'язання у повному обсязі або частково від усіх боржників разом або від кожного з них окремо.
При цьому солідарна відповідальність настає лише у випадках, прямо передбачених законом чи договором.
Враховуючи, що саме на Комунальний заклад «Центр здійснення соціальних виплат та надання інформаційно-консультативної допомоги з питань соціального захисту населення» Дніпропетровської обласної ради покладено функції з нарахування та виплати допомоги, у 2021 році саме комунальним закладом виплачена позивачу щорічна грошова допомога до 5 травня у розмірі меншому розмірі, ніж передбачено частиною п'ятою статті 12 Закону № 3551-XII, тобто порушені права позивача, а законом не передбачена солідарна відповідальність у спірних правовідносинах, є правильним висновок суду першої інстанції, що позовні вимоги, звернуті до Мінсоцполітики та УПСЗН, не можуть бути задоволені.
Позивач також вказує на те, що судом першої інстанції обрано неефективний спосіб захисту його порушеного права - замість стягнення недоплаченої суми допомоги судовим рішенням зобов'язано одного з відповідачів провести нарахування та виплату недоплаченої суми.
Судом першої інстанції правильно встановлено, що комунальним закладом позивачу не нараховувалась щорічна разова грошова допомога до 5 травня за 2021 рік в розмірі, передбаченому законом, відповідно, обґрунтовано на виконання приписів пункту 4 частини другої статті 245 КАС України визнано належним способом поновлення порушеного права ОСОБА_1 саме зобов'язання комунальний заклад нарахувати та виплатити позивачеві недоплачену грошову допомогу до 5 травня за 2021 рік у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньо виплаченої суми такої допомоги.
Також суд визнає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про відшкодування моральної шкоди.
Позивачем заявлено вимоги про солідарне стягнення з усіх відповідачів на його користь моральної шкоди в розмірі 300 000 грн.
Разом з тим, обґрунтовуючи такі вимоги, позивач виходив з розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на 01.01.2021 р. (6000,00 грн.), та зазначив, що моральна шкода не може бути меншою, ніж п'ять мінімальних розмірів заробітної плати (6000 х 5 = 30000,00), що буде еквівалентним завданим моральним стражданням і достатнім для їх відшкодування.
Статтею 23 Цивільного кодексу України встановлено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає:
1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;
2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів;
3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна;
4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
За приписами статті 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала:
1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки;
2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт;
3) в інших випадках, встановлених законом.
Верховним Судом неодноразово висловлювалась правова позиція з питання відшкодування моральної шкоди.
Зокрема, в постанові від 10.04.2019 р. в справі № 464/3789/17 Верховним Судом зазначено, що у справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади або органом місцевого самоврядування, суд, оцінивши обставин справи, повинен встановити чи мали дії (рішення, бездіяльність) відповідача негативний вплив, чи досягли негативні емоції позивача рівня страждання або приниження, встановити причинно-наслідковий зв'язок та визначити співмірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам.
При цьому у справах про відшкодування моральної шкоди обов'язок доказування покладається на особу, яка заявляє вимогу про відшкодування такої шкоди. Доказами, які дозволять суду встановити наявність моральної шкоди, її характер та обсяг, в даному випадку можуть бути, зокрема довідки з медичних установ, виписки з історії хвороби, чеки за оплату медичної допомоги та придбання ліків тощо.
Суд вважає за необхідне у спростування доводів позивача про покладання судом першої інстанції на нього обов'язку доказування зазначити, що обов'язок доведення правомірності своїх рішень, дій чи бездіяльності суб'єктом владних повноважень, встановлений частиною другою статті 77 КАС України, не є абсолютним, адже в силу частини першої цієї статті кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
У випадку заявлення вимог про відшкодування моральної шкоди саме позивач має зазначити та довести, в чому саме полягає моральна шкода, характер завданої шкоди, її прояви. Саме позивач має у своєму розпорядження необхідні докази завдання такої шкоди та обґрунтування розміру шкоди.
Така позиція суду узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 12.11.2019 р. в справі № 818/1430/17, в постанові від 14.05.2020 р. в справі №822/231/16.
В цьому випадку позивачем, дійсно, не надано достатніх доказів заподіяння йому душевних страждань невиплатою у розмірі, встановленому законом, щорічної грошової допомоги до 5 травня, а сам по собі факт порушення прав позивача не може слугувати виключною підставою для стягнення моральної шкоди, оскільки завдана моральна шкода має бути обов'язково підтверджена належними та допустимими доказами.
Також є доречним зазначення судом першої інстанції про невідповідність завленного до стягнення розміру моральної шкоди (300 000 грн.) із її розрахунком, приведеним у позові (30 000,00 грн., виходячи з п'яти мінімальних розмірів заробітної плати, встановленої на 01 січня 2021 року, а саме: 6000 х 5 = 30 000,00).
Відтак, суд погоджує висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову в частині стягнення моральної шкоди.
Стосовно підстав для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення суд зазначає таке.
Частинами першою та другою статті 382 КАС України встановлено, що суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. За наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Судом не встановлено обставин, які б свідчили, що загальний порядок виконання судового рішення не дасть очікуваного результату або відповідач буде ухилятися від виконання судового рішення, тому є правильним висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для застосування процесуального інституту судового контролю за виконанням судового рішення.
Стосовно доводів апелянта про необґрунтованість розгляду судом першої інстанції справи в порядку спрощеного провадження без виклику сторін, що є порушенням норм процесуального права, суд зазначає наступне.
Ця справа є справою незначної складності у розумінні частини шостої статті 12 КАС України.
Частиною четвертою статті 257 КАС України встановлено, що за правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах:
1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом;
2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності;
4) щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до частини третьої статті 257 КАС України при вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) значення справи для сторін; 2) обраний позивачем спосіб захисту; 3) категорію та складність справи; 4) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків тощо; 5) кількість сторін та інших учасників справи; 6) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 7) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Особливості розгляду окремих категорій справ незначної складності встановлено статтею 263 КАС України, пунктом 2 частини першої якої передбачено, що суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Зважаючи на те, що предметом позову в цій справі є дії (рішення) суб'єкта владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання соціальної виплати, ця справа не відноситься до справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження, судом першої інстанції обґрунтовано справа розглянута в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (в порядку письмового провадження).
З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення.
Оскільки предметом позову в цій справі є дії (рішення) суб'єкта владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання соціальної виплати, тобто ця справа є справою незначної складності у розумінні п. 3 ч. 6 ст. 12 КАС України, судове рішення суду апеляційної інстанції згідно з п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених цим пунктом.
Керуючись ст. ст. 6, 7, 8, 9, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.09.2021 р. в справі № 160/12126/21 залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.09.2021 р. в справі № 160/12126/21 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства соціальної політики України, Комунального закладу «Центр здійснення соціальних виплат та надання інформаційно-консультативної допомоги з питань соціального захисту населення» Дніпропетровської обласної ради, управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Саксаганської районної у місті ради про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття 06.12.2021 р. та відповідно п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених цим пунктом.
Повне судове рішення складено 06.12.2021 р.
Суддя-доповідач В.А. Шальєва
суддя С.В. Білак
суддя Н.А. Олефіренко