17 листопада 2021 року м.Дніпросправа № 160/4209/21
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Баранник Н.П.,
суддів: Малиш Н.І., Щербака А.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 травня 2021 року у справі № 160/4209/21 (суддя Голобутовський Р.З) за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до суду з позовом, в якому просила:
- визнати протиправними дії та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - відповідач) від 11.06.2020 за № 0400-0317-8/42567 «Щодо відмови в призначенні пенсії»;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 на день звернення із заявою про призначення пенсії за вислугу років, 04 червня 2020 року:
до спеціального стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за вислугу років, як працівнику охорони здоров'я, згідно п.«е» ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» період роботи з 02.01.2001 по 31.12.2001 на посаді фельдшера-лаборанта клінічної лабораторії поліклініки «Будівельник», в результаті зміни назви закладу 25.09.2019 року комунального підприємства «Криворізька міська лікарня № 1» Криворізької міської ради»;
до стажу роботи у подвійному розмірі, згідно ст.60 Закону України «Про пенсійне забезпечення», періоди роботи: з 01.11.2007 по 31.01.2012 на посаді фельдшера-лаборанта відділення інтенсивної терапії комунального закладу «Міська дитяча лікарня № 4», в результаті зміни назви закладу 27.05.2019 року комунального некомерційного підприємства «Криворізька міська дитяча лікарня № 4» Криворізької міської ради;
з 01.02.2012 по 21.05.2019 на посаді фельдшера-лаборанта відділення інтенсивної терапії для новонароджених та недоношених дітей комунального закладу «Криворізький перинатальний центр зі стаціонаром» Дніпропетровської обласної ради», в результаті зміни назви закладу 11.03.2019 року комунального закладу «Криворізький перинатальний центр зі стаціонаром» Криворізької міської ради»;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 04.06.2020 року про призначення пенсії за вислугу років з зарахуванням вище зазначеного стажу;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років, з дня звернення із заявою про призначення пенсії з 04.06.2020 року, зарахуванням вище зазначеного стажу.
В обґрунтування позовних вимог зазначала, що рішення про відмову у призначенні пенсії є протиправним, оскільки чинні нормативно-правові акти та надані позивачем документи підтверджують наявність у позивача спеціального стажу працівника охорони здоров'я відповідно до п.«е» ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 травня 2021 року адміністративний позов задоволено частково:
- визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії за вислугу років;
- визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 11.06.2020 року за № 0400-0317-8/42567 «Щодо відмови в призначенні пенсії», яким відмовлено у призначенні пенсії за вислугу років та зарахуванні періодів роботи ОСОБА_1 ;
- зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 на день звернення із заявою про призначення пенсії за вислугу років, 04 червня 2020 року, до спеціального стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за вислугу років, як працівнику охорони здоров'я, згідно з п.«е» ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» період роботи з 02.01.2001 року по 31.12.2001 року на посаді фельдшера-лаборанта клінічної лабораторії поліклініки «Будівельник», в результаті зміни назви закладу 25.09.2019 року комунального підприємства «Криворізька міська лікарня № 1» Криворізької міської ради»;
- зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 на день звернення із заявою про призначення пенсії за вислугу років, 04 червня 2020 року, до стажу роботи у подвійному розмірі, згідно з ст.60 Закону України «Про пенсійне забезпечення», періоди роботи: з 01.11.2007 року по 31.01.2012 року на посаді фельдшера-лаборанта відділення інтенсивної терапії комунального закладу «Міська дитяча лікарня № 4», в результаті зміни назви закладу 27.05.2019 року комунального некомерційного підприємства «Криворізька міська дитяча лікарня № 4» Криворізької міської ради; з 01.02.2012 року по 21.05.2019 року на посаді фельдшера-лаборанта відділення інтенсивної терапії для новонароджених та недоношених дітей комунального закладу «Криворізький перинатальний центр зі стаціонаром» Дніпропетровської обласної ради», в результаті зміни назви закладу 11.03.2019 року комунального закладу «Криворізький перинатальний центр зі стаціонаром» Криворізької міської ради»;
- зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років, як працівнику охорони здоров'я, згідно з п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з дня звернення із заявою про призначення пенсії - 04.06.2020 року.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Із рішенням суду першої інстанції не погодився відповідач, була подана апеляційна скарга. В скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що для призначення пенсії за вислугу років після 11.10.2017 року обов'язковими умовами є наявність спеціального стажу не менше 28 років та досягнення 55-ти річного віку. Позивач не має права на призначення пенсії за вислугу років відповідно до п.«е» ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», оскільки на момент звернення за призначенням пенсії позивачу виповнилось 49 років. Положення ст.24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» виключно відповідно до яких, починаючи з 01.01.2004 року здійснюється обчислення стажу для призначення пенсії, не містять приписів щодо обчислення стажу у подвійному розмірі, зокрема, і стажу роботи в закладах охорони здоров'я. Крім того, судом першої інстанції проігноровано правові висновки Верховного Суду, викладеної у постановах від 24 січня 2019 року у справі № 265/4648/14-а та від 11 жовтня 2019 року у справі №329/553/17. Також суд першої інстанції втрутився у дискреційні повноваження пенсійного органу, зобов'язавши призначити позивачу пенсію за вислугу років, як працівнику охорони здоров'я, згідно з п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Позивач своїм правом на подання до суду апеляційної інстанції відзиву на апеляційну скаргу відповідача не скористалась.
Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження у відповідності до приписів ст.311 КАС України.
Колегія суддів, перевіривши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
З матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України, що підтверджується паспортом громадянина України серії НОМЕР_1 .
04.06.2020 позивач звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за вислугу років.
11.06.2020 року відділом з питань перерахунків пенсій №12 управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області надано відповідь, оформлену листом №0400-0317-8/42567 «Щодо відмови в призначення пенсії».
Вказаним листом позивачу відмовлено у призначенні пенсії та вказано, що згідно з наданими документами загальний стаж роботи складає 30 років 7 місяців 18 днів, з них стаж роботи по вислузі 27 років 2 місяці 18 днів. Враховуючи викладене, в призначенні пенсії за вислугу років відмовлено, у зв'язку з відсутністю встановленого пенсійного віку 55 років та необхідного стажу роботи по вислузі 28 років.
Не погодившись з такою відмовою відповідача, позивач звернулась до суду з даним позовом.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо часткового задоволення позовних вимог та вважає за необхідне зазначити наступне.
Згідно з відомостями, що містяться в трудовій книжці позивача серії НОМЕР_2 від 09.08.1990 року:
- 02.01.2001 року прийнята на посаду фельдшера й лаборанта клінічної лабораторії поліклініки «Будівельник», (запис трудової книжки №4);
- 01.01.2002 року назву «поліклініка «Будівельник» змінено на комунальний заклад «Міська поліклініка № 3» на підставі наказу ФКВМ від 16.10.2001 року №162 (запис трудової книжки №5);
- 06.04.2007 року звільнена за власним бажанням по догляду за дитиною до 14 років, ст.38 КЗпП України (запис трудової книжки № 6);
- 01.11.2007 року прийнята на посаду фельдшера - лаборанта відділення інтенсивної терапії комунального закладу «Міська дитяча лікарня № 4» (запис трудової книжки № 9);
- 03.01.2012 року назву комунального закладу «Міська дитяча лікарня № 4, змінено на назву комунальний заклад «Криворізька міська дитяча лікарня № 4» Дніпропетровської обласної ради» (запис трудової книжки №10);
- 31.01.2012 року звільнено за переводом до комунального закладу «Криворізький перинатальний центр зі стаціонаром» Дніпропетровської обласної ради» згідно з п.5 ст.36 КЗпП України (запис трудової книжки № 11);
- з 01.02.2012 року по 21.05.2019 року позивач працювала на посаді фельдшера - лаборанта відділення інтенсивної терапії для новонароджених та недоношених дітей, з 01.01.2014 року на посаді фельдшеру - лаборанта відділення інтенсивної терапії для новонароджених комунального закладу «Криворізький перинатальний центр зі стаціонаром» Дніпропетровської обласної ради», в результаті зміни назви закладу з 11.03.2019 року - комунального закладу «Криворізький перинатальний центр зі стаціонаром» Криворізької міської ради», з 11.10.2019 року - комунального некомерційного підприємства «Криворізький перинатальний центр зі стаціонаром» Криворізької міської ради» (записи трудової книжки №12-№15).
Відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, 25 років станом на 01 квітня 2015 року, з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років.
За змістом цієї норми Закону України «Про пенсійне забезпечення» встановлено, що законодавець уповноважив Кабінет Міністрів України визначати перелік робіт, посад у закладах й установах охорони здоров'я, перебування на яких зараховується до спеціального стажу, необхідного для набуття права на призначання пенсії за вислугу років за пунктом «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 04 листопада 1993 року №909 (далі - Перелік №909), розділом 2 «Охорона здоров'я» якого передбачено, що право на пенсію за вислугою років мають лікарі та середній медичний персонал (незалежно від найменування посад), що працюють у таких закладах охорони здоров'я: лікарняні заклади, лікувально-профілактичні заклади особливого типу, лікувально-трудові профілакторії, амбулаторно-поліклінічні заклади, заклади швидкої та невідкладної допомоги, заклади переливання крові, заклади охорони материнства і дитинства, санаторно-курортні заклади, установи з проведення лабораторних та інструментальних досліджень і випробувань Держсанепідслужби та територіальні органи Держсанепідслужби, діагностичні центри.
Не зараховуючи період роботи позивача з 01.02.2001 року по 31.12.2001 року на посаді фельдшера - лаборанта клінічної лабораторії поліклініки «Будівельник», в результаті зміни назви закладу 25.09.2019 року Комунального підприємства «Криворізька міська лікарня № 1» Криворізької міської ради», відповідач зазначає, що поліклініка «Будівельник» не відноситься до закладів охорони здоров'я, передбачених постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 року №909.
В архівних довідках від 24.01.2020 року № 6 та від 19.12.2020 року № 1553, які видані комунальним підприємством «Криворізька міська лікарня № 1» Криворізької міської ради зазначено, що позивач дійсно працювала на посаді фельдшера - лаборанта клінічної лабораторії поліклініки «Будівельник» з 02.01.2001 року по 06.04.2007 року, в результаті зміни назви закладу з 16.10.2001 року - комунального закладу «Міська поліклініка № 3», з 27.12.2011 року - комунального закладу «Криворізька поліклініка № 3» Дніпропетровської обласної ради», з 21.12.2012 року - комунального закладу «Криворізька міська лікарня №1» Дніпропетровської обласної ради», з 22.06.2018 року - комунального підприємства «Криворізька міська лікарня №1» Дніпропетровської обласної ради», з 25.09.2019 року - комунального підприємства «Криворізька міська лікарня № 1» Криворізької міської ради».
Окрім вказаного, в архівній довідці комунального підприємства «Криворізька міська лікарня № 1» Криворізької міської ради від 19.12.2020 року № 1553 також зазначено, що посада фельдшера - лаборанта (лаборанта) відноситься до посад середнього медичного персоналу (молодих спеціалістів з медичною освітою, у відповідності з:
- Наказом Міністерства охорони здоров'я України від 25.12.1992 року №195 «Про затвердження Переліку вищих і середніх спеціальних навчальних закладів, підготовка і отримання звання в яких дають право займатися медичною і фармацевтичною діяльністю (Додаток 1, розділ ІІІ «Посади середнього медичного персоналу», пункти7-8);
- Наказом Міністерства охорони здоров'я України від 23.02.2000 року №33 «Про штатні нормативи та типові штати закладів охорони здоров'я (Додаток 2, розділ «Середній медичний персонал», пункт 37).
У період з 02.01.2001 року по 06.04.2007 року позивач виконувала безпосередньо роботу фельдшера - лаборанта клініко-діагностичної лабораторії і весь стаж роботи на цій посаді дає право на пенсію за вислугу років згідно з постановою КМУ від 04.11.1993 р. №909 (зі змінами, внесеними постановою КМУ від 26.09.2002 р. №1436 «Перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років» та відповідно п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Отже, на підставі викладеного, з урахуванням даних трудової книжки та архівних довідок від 24.01.2020 року № 6 та від 19.12.2020 року № 1553, які видані комунальним підприємством «Криворізька міська лікарня № 1» Криворізької міської ради, наявні усі правові підстави для зарахування, згідно з п.«е» ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до спеціального стажу роботи, що дає позивачу право на призначення пенсії за вислугу років, як працівнику закладу охорони здоров'я, періоду роботи з 02.01.2001 року по 31.12.2001 року на посаді фельдшера - лаборанта клінічної лабораторії поліклініки «Будівельник», в результаті зміни назви закладу 25.09.2019 року комунального підприємства «Криворізька міська лікарня №1» Криворізької міської ради».
Щодо зарахування до стажу роботи у подвійному розмірі періодів роботи позивача, колегія суддів зазначає наступне.
Не зараховуючи у подвійному розмірі періоди роботи позивача з 01.11.2007 року по 31.01.2012 року на посаді фельдшера-лаборанта відділення інтенсивної терапії комунального закладу «Міська дитяча лікарня №4» та з 01.02.2012 року по 21.05.2019 року на посаді фельдшера-лаборанта відділення інтенсивної терапії для новонароджених дітей комунального некомерційного підприємства «Криворізький перинатальний центр зі стаціонаром» Криворізької міської ради, відповідач зазначає, що законодавством не передбачено зарахування періоду роботи у подвійному розмірі.
Положенням ст.60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров'я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров'я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров'я, а також у закладах з надання психіатричної допомоги зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.
У відповідності до спеціального листа Міністерства охорони здоров'я України на адресу Пенсійного фонду України від 08.12.2006 року № 10.01.09/2209 щодо віднесення окремих структурних підрозділів охорони здоров'я до відділень реанімації, робота в яких відповідно до ст.60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі, вказано що у реанімаційній службі закладів охорони здоров'я існували такі відділення: відділення (групи) анестезіології - реанімації - створювалися в лікарнях, які мали до 80% ліжок хірургічного профілю. У закладках, де кількість хірургічних ліжок менша і таке відділення не може бути створено за встановленими нормативами (пологові будинки з числом ліжок хірургічного профілю 75 і т.д.), організовувалися палати для реанімації і інтенсивної терапії з введенням посад лікарів - анестезіологів - реаніматологів та медичних сестер - анестезіологів (наказ МОЗ СРСР від 19.08.1969 року № 605 «Про поліпшення анестезіолого-реанімаційної служби в державі») та відділення реанімації і інтенсивної терапії.
Згідно з роз'ясненнями, наданими Міністерством охорони здоров'я, Міністерством праці та соціальної політики України та Пенсійним фондом України, викладеними у листі від 10.09.2002 року № 10.03.67/1000, період роботи працівників у відділеннях (групах) анестезіології та інтенсивної терапії та відділеннях інтенсивної терапії лікувальних закладів зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі для нарахування пенсії відповідно до ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
У довідці від 04.02.2020 року №109, яка видана комунальним некомерційним підприємством «Криворізька міська дитяча лікарня № 4» Криворізької міської ради зазначено, що позивач була прийнята в КЗ «Криворізька міська дитяча лікарня № 4» на посаду фельдшера - лаборанта відділення інтенсивної терапії з 01.11.2007 року (наказ №154-К від 30.10.2007 року). Звільнена із займаної посади за переводом до КЗ «Криворізький перинатальний центр зі стаціонаром» ДОР» 31.01.2012 року згідно п.5 ст.36 КЗпП України (наказ №І2-К від 30.01.2012 року).
Комунальний заклад «Міська дитяча лікарня № 4» в результаті зміни назви закладу з 03.01.2012 року - комунальний заклад «Криворізька міська дитяча лікарня № 4» Дніпропетровської обласної ради», з 17.05.2018 року - комунальний заклад «Криворізька міська дитяча лікарня № 4» Криворізької міської ради, з 27.05.2019 року - комунальне некомерційне підприємство «Криворізька міська дитяча лікарня № 4» Криворізької міської ради.
Окрім вказаного, у довідці комунального некомерційного підприємства «Криворізька міська дитяча лікарня № 4» Криворізької міської ради від 02.02.2021 року №173 також зазначено, що ОСОБА_1 займала посаду фельдшера - лаборанта відділення інтенсивної терапії з 01.11.2007 року по 31.01.2012 року згідно з штатним розкладом, який був затверджений відповідно до наказу Міністерства охорони здоров'я від 23.02.2000 року №33 «Про штатні нормативи та типові штати закладів охорони здоров'я і в частині стосовно відділення інтенсивної терапії згідно з додатком 26, пункті 7 п.п.2.2.2 відповідного наказу.
У довідках від 12.03.2020 року № 351 та від 03.02.2021 року №230, які видані комунальним некомерційним підприємством «Криворізький перинатальний центр зі стаціонаром» Криворізької міської ради, зазначено, що позивач дійсно працювала на посаді фельдшера - лаборанта відділення інтенсивної терапії для новонароджених та недоношених дітей комунального закладу «Криворізький перинатальний центр зі стаціонаром» Дніпропетровської обласної ради» (на 9 ліжок) з 01.02.2012 року (наказ про прийняття на роботу №24/к від 01.02.2012 року) по 21.05.2019 року (наказ про звільнення №59/к від 17.05.2019 року).
З 01.01.2014 року на підставі рішення штатного розпису назву відділення змінено на відділення інтенсивної терапії для новонароджених (на 9 ліжок) (наказ №302 від 31.12.2013 року).
Посада фельдшер - лаборант затверджена штатним розкладом, який був складений та затверджений відповідно до наказу Міністерства охорони здоров'я від 23.02.2000 року №33 «Про штатні нормативи та типові штати закладів охорони здоров'я» і в частині стосовно відділення інтенсивної терапії згідно додатку 26 п.17 вищевказаного наказу».
Починаючи з 09.10.2013 року посада фельдшера - лаборанта затверджена штатним розкладом, який був складений та затверджений відповідно до наказу Міністерства охорони здоров'я від 25.07.2013 року №641 «Про затвердження Примірного положення про Перинатальний центр II рівня» зі змінами внесеними наказом Міністерства охорони здоров'я №871 від 09.10.2013 року в частині доповнення пунктом 9 «Примірні штатні нормативи Перинатального центру» згідно з п.27 даного штатного нормативу.
Отже, з довідки некомерційного підприємства «Криворізький перинатальний центр зі стаціонаром» Криворізької міської ради від 03.02.2021 року №230 видно, що позивач займала посаду фельдшера-лаборанта відділення інтенсивної терапії для новонароджених з 01.02.2012 року по 21.05.2019 року згідно з штатним розкладом, який був затверджений відповідно до наказу Міністерства охорони здоров'я від 23.02.2000 року №33 «Про штатні нормативи та типові штати закладів охорони здоров'я», і в частині стосовно відділення інтенсивної терапії згідно з додатком 26 п.17 вищевказаного наказу, а починаючи з 09.10.2013 року посада фельдшер - лаборант затверджена штатним розкладом, який був складений та затверджений відповідно до наказу Міністерства охорони здоров'я від 25.07.2013 року №641 «Про затвердження Примірного положення про Перинатальний центр II рівня» зі змінами внесеними наказом Міністерства охорони здоров'я від 09.10.2013 року №871 в частині доповнення пунктом 9 «Примірні штатні нормативи Перинатального центру» згідно з п.27 даного штатного нормативу.
З огляду на викладене, з урахування даних трудової книжки та досліджених уточнюючих довідок, судом встановлено, що позивач з 01.11.2007 року по 31.01.2012 року працювала на посаді фельдшера-лаборанта відділення інтенсивної терапії комунального закладу «Міська дитяча лікарня №4» та з 01.02.2012 року по 21.05.2019 року на посаді фельдшера-лаборанта відділення інтенсивної терапії для новонароджених дітей комунального некомерційного підприємства «Криворізький перинатальний центр зі стаціонаром» Криворізької міської ради, тобто, працювала на посадах, робота на яких дає право на обрахунок стажу у подвійному розмірі.
Щодо правової позиції Верховного Суду, викладеної у постановах від 24 січня 2019 року у справі № 265/4648/14-а та від 11 жовтня 2019 року у справі №329/553/17, колегія суддів зазначає, що посилання на висновки викладені в постанові є недоречними, оскільки встановлені обставини зазначених справ відмінні від обставин даної справи та позивачі в зазначених справах звертались з іншими позовними вимогами, а саме з вимогами про проведення перерахунку вислуги років у пільговому розмірі, а не стажу роботи у подвійному розмірі відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», який передбачає право на пенсію на пільгових умовах.
Щодо віку позивача, необхідного для призначення пенсії, колегія суддів зазначає наступне.
Право на пенсію за вислугу років мають, зокрема: працівники освіти, охорони здоров'я, а також соціального забезпечення, які в будинках-інтернатах для престарілих та інвалідів і спеціальних службах безпосередньо зайняті обслуговуванням пенсіонерів та інвалідів, відповідно до пункту «е» статті 55 (ст.52 Закону України № 1788-ХІІ).
Пунктом «е» статті 55 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (в редакції, що діяла до внесення змін Законами України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 № 213-VIII та «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.2015 № 911-VIII) передбачалося, що право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я, незалежно від віку при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.
У подальшому, Законом України від 02.03.2015 № 213-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» підвищено спеціальний стаж, необхідний для виходу на пенсію, для категорій працівників, визначених пунктами «д», «е», «ж» статті 55 Закону № 1788, а Законом України №911 встановлено раніше не передбачений законодавством вік виходу на пенсію для окремих категорій громадян, а саме: 55 років - для працівників освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення (п.«е» ст.55 Закону № 1788) за переліком, що затверджується у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Так, пунктом «е» статті 55 Закону України № 1788-ХІІ (в редакції Закону від 24.12.2015 № 911-VIII) встановлено, що право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років та після цієї дати:
з 01.04.2015 по 31.03.2016 - не менше 25 років 6 місяців;
з 01.04.2016 по 31.03.2017 - не менше 26 років;
з 01.04.2017 по 31.03.2018 - не менше 26 років 6 місяців;
з 01.04.2018 по 31.03.2019- не менше 27 років;
з 01.04.2019 року по 31.03.2020 - не менше 27 років 6 місяців;
з 01.04.2020 по 31.03.2021 - не менше 28 років.
Рішенням Конституційного Суду України № 2-р/2019 від 04.06.2019 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту «а» статті 54,статті 55Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII зі змінами, внесеними законами України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2.03.2015№ 213-VIII, «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.2015 № 911-VIII.
Зазначено, що вказані положення, які визнані неконституційними втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
У цьому рішенні Конституційного Суду України викладено висновки, що положення, зокрема, статті 55 Закону № 1788 зі змінами, внесеними Законом № 911 у частині встановлення як додаткової умови для призначення пенсії за вислугу років досягнення віку 55 років для осіб, зазначених у пунктах «е», «ж» статті 55 Закону № 1788, слід визнати такими, що нівелюють сутність права на соціальний захист, не відповідають конституційним принципам соціальної держави та суперечать положенням статей 1,3,частини третьої статті 22, статті 46 Основного Закону України.
Зазначено також, що положення пункту «а» статті 54, статті 55 Закону № 1788 зі змінами, внесеними Законом № 213 щодо, крім іншого, збільшення на п'ять років загального та спеціального стажу роботи, необхідного для призначення пенсії за вислугу років для окремих категорій працівників, є такими, що позбавляють вказаних осіб права на соціальний захист і не відповідають конституційним принципам прав і свобод людини, соціальної держави.
Таким чином, п.«е» ст.55 Закону № 1788-XII з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення № 2-р/2019 від 04.06.2019 діє у редакції від 09.12.2012, що була чинною до 01.04.2015, тобто до внесення у неї змін Законами № 213-VIII від 02.03.2015 та № 911-VIII від 24.12.2015.
Редакція п.«е» ст.55 Закону № 1788-XII від 09.12.2012 передбачала, що право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.
Пункт 2 Постанови № 909 у редакції від 28.12.2012, чинній під час дії редакції п.«е» ст.55 Закону № 1788-XII, чинної, в свою чергу, до 01.04.2015, передбачав, що пенсії за вислугу років працівникам освіти, охорони здоров'я і соціального захисту призначаються при наявності спеціального стажу роботи не менше 25 років.
Отже, застосуванню до спірних правовідносин підлягає редакція п.«е» ст.55 Закону № 1788-XII, що була чинною до 01.04.2015 року, яка не передбачала досягнення певного віку працівнику закладу охорони здоров'я для можливості призначення пенсії за вислугу років.
Щодо вимоги про призначення пенсії, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частин першої та другої статті 8 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Дискреційними є виключно повноваження відповідного органу, за яких він вправі діяти на власний розсуд обираючи з декількох правильних варіантів поведінки.
На переконання колегії суддів, задоволення позовних вимог щодо зобов'язання відповідача призначити пенсію у встановленому судом порядку, є дотриманням судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.
Такий спосіб захисту прав позивача, матиме наслідком дотримання судом основних принципів здійснення судочинства, не буде втручанням у дискреційні повноваження органу пенсійного фонду, оскільки судом під час розгляду справи та відповідачем під час розгляду заяви позивача про призначення пенсії не встановлено інших підстав для відмови у призначенні пенсії, аніж досліджені судом у ході розгляду справи.
Колегія суддів приходить до висновку про обґрунтованість висновків суду першої інстанції щодо часткового задоволення позовних вимог.
Колегією суддів встановлено, що судом першої інстанції рішення ухвалено з додержанням норм матеріального права і підстав для його скасування не вбачається, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.311, п.1 ч.1 ст.315, ч.1 ст.316, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області - залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 травня 2021 року у справі № 160/4209/21 - залишити без змін.
Постанова Третього апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у випадках та в строки, визначені статтями 328,329 КАС України.
Головуючий - суддя Н.П. Баранник
суддя Н.І. Малиш
суддя А.А. Щербак