30 листопада 2021 р.Справа № 520/207/21
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Григорова А.М.,
Суддів: Бартош Н.С. , Подобайло З.Г. ,
за участю секретаря судового засідання Щеглової Г.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 09.07.2021, головуючий суддя І інстанції: Бідонько А.В., м. Харків, повний текст складено 09.07.21 року по справі № 520/207/21
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі по тексту - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, в якій просив суд першої інстанції:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо не здійснення перерахунку та виплати основної державної пенсії ОСОБА_1 на підставі прямої дії ч.3 ст.59 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, починаючи з 25.04.2019 року та скасувати Рішення №2000- 0308-8 108077 від 16 грудня 2020 року пс №963230129467 відділ перерахунків пенсій №14 управління Пенсійного фонду України в Харківській області про відмову в перерахунку пенсії.
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області починаючи з 25 квітня 2019 року здійснити перерахунок га виплату ОСОБА_1 основної державної пенсії по інвалідності на підставі прямої дії ч.3 ст.59 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, починаючи з 25.04.2019 року.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що після прийняття Конституційним Судом України рішення від 25.04.2019 №1-р(ІІ) 2019 він звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області із заявою про здійснення перерахунку та виплати йому пенсії відповідно до частини третьої статті 59 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року. Однак відповідачем було відмовлено у здійсненні такого перерахунку пенсії. Зазначену відмову позивач вважає неправомірною та такою, що суперечить нормам чинного законодавства, оскільки він має право на перерахунок пенсії, виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, відповідно до частини третьої статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Посилається на протиправність дій пенсійного органу щодо перерахунку його пенсії не на підставі ч.3 ст.59 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», тобто з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, а на підставі п.9-1 Порядку №1210, яким визначено механізм такого обчислення.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 09.07.2021 року у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - відмовлено.
Позивач, ОСОБА_1 , не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив суд апеляційної інстанції рішення Харківського окружного адміністративного суду від 09.07.2021 по справі №520/207/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - скасувати. Прохав ухвалити нове рішення, яким повністю задовольнити його позовні вимоги.
В обґрунтування вимог скарги посилається на те, що не погоджується з оскаржуваним рішенням суду першої інстанції, вважаючи його таким, що винесено з порушенням норм матеріального права. Вважає, що Рішення відповідача №2000- 0308-8 108077 від 16 грудня 2020 року пс №963230129467 про відмову в перерахунку пенсії порушує його право на соціальний захист, є незаконним. Посилається на рішення Конституційного Суду України від 25.04.2019 року у справі №3-14/2019 (402/19, 1737/19 №1-р(ІІ)/2019). Зазначає, що з моменту прийняття вказаного рішення втратили чинність положення ч.3 ст. 59 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», за якими визначенням розміру відшкодування заподіяної внаслідок ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС шкоди при обчисленні пенсії виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, поширюються лише на категорію військовослужбовців, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю. Вказує, що прийняття Конституційним Судом України рішенням від 25.04.2019 року у справі № 3- 14/2019(402/19, 1737/19 №1-р(ІІ)/2019) стало підставою для поширення права на перерахунок пенсії у розмірі встановленому ч.3 ст. 59 Закону № 796-ХІІ, в тому числі і на категорію військовослужбовців, до числа яких належить апелянт. Попри це, відповідно до рішення відділу з питань призначення та перерахунку пенсій №14 управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, відповідач відмовив йому у здійснення перерахунку пенсії. В рішенні про відмову в перерахунку його пенсії відповідач не вказав жодних підстав, але при цьому лише пояснив порядок призначення йому пенсії та вказав, що йому пенсія призначена та виплачується відповідно до вимог ч.2 ст.59 Закону України ««Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з урахуванням п. 9-1 Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 р. №1210, саме який визначає механізм обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до статей 54, 57 і 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Вважає, що рішення відповідача від 16.12.2020 року є незаконним, оскільки перерахунок його пенсії проведено не на підставі ч.3 ст. 59 прямої дії Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», № 796-ХІІ від 28.01.1991 року, тобто п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, оскільки вказана норма права, не містить визначення розрахунку пенсії з розрахунку середньої заробітної плати у співвідношенні до відсотку втрати працездатності, а чітко визначає обчислення, виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року. Посилається, що він приймав участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та набув право на застосування гарантій, регламентованих статтею 59 вказаного Закону. Вважає, що з 25.04.2019 року він має право на обчислення пенсії по інвалідності на підставі ч.3 ст.59 Закону №796-ХІІ, виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної
заробітної плати, встановленої законом станом на 1 січня відповідного року. Крім того, зазначає, що наявні всі підстави для зобов'язання відповідача провести йому з 25.04.2019 року по 30.06.2019 року перерахунок пенсії, виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, у відповідності до положення ч.3 ст. 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та провести відповідні виплати з урахуванням сплачених раніше сум пенсії.
Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області подало відзив на апеляційну скаргу, в якому посилаюсь на те, що оскаржуване рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, просило скаргу позивача залишити без задоволення, а рішення Харківського окружного адміністративного суду від 09.07.2021 по справі №520/207/21 без змін. Зокрема, зазначає, що розмір пенсії позивача має перераховуватись та виплачуватись відповідно до вимог п.9-1 Порядку №1210, який саме визначає механізм обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до ст.ст.54, 57, 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.01.1991 року №796-ХІІ.
Позивач подав відповідь на відзив, в якому посилаючись на те, що відзив на апеляційну скаргу не відповідає дійсним обставинам справи і діючому законодавству, зазначаючи, що всі посилання відповідача не спростовують його позовних вимог, зазначив, що підтримує свої вимоги у повному обсязі та просить скасувати рішення суду першої інстанції та задовольнити вимоги його позову. Зазначив, що перерахунок його пенсії повинен бути здійснений відповідно до ч.3 ст.59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.01.1991 року №796-ХІІ, як норми прямої дії, а не відповідно до інших норм цього Закону чи підзаконних актів, а також відповідач повинен проводити відповідні виплати без обмеження граничного (максимального) розміру пенсії та інших обмежень щодо виплати заборгованості.
12.11.2021 року позивач направив засобами поштового зв'язку до Другого апеляційного адміністративного суду листа, в якому зазначив, що скаргу підтримує у повному обсязі та просить її задовольнити. Прохав розгляд справи здійснити у його відсутність.
30.11.2021 року до канцелярії Другого апеляційного адміністративного суду представник Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області подав заяву, в якій просив скаргу позивача розглядати без участі представника відповідача.
Учасники справи про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги були повідомлені заздалегідь та належним чином.
Апеляційна скарга розглядається у судовому засіданні згідно приписів ч.4 ст.229 КАС України.
Колегія суддів зазначає, що з огляду на ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи І категорії та інвалідом ІІІ групи, захворювання якого пов'язано з виконанням обов'язків по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЄС, що підтверджується посвідченням учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС серії НОМЕР_1 , посвідченням серії НОМЕР_2 .
Позивач перебуває на пенсійному обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Харківській області.
08 грудня 2020 року позивач звернувся до Головного управління із заявою про здійснення перерахунку державної (основної) пенсії відповідно до ч.3 ст.59 Закону №796, з урахуванням рішення Конституційного суду України від 25.04.2019 року № 1-р(ІІ)/2019 у справі № 3-14/2019, обчислюючи розмір грошового забезпечення для нарахування пенсії з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.
Рішенням №963230129467 від 16.12.2020 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області відмовлено позивачу у проведенні перерахунку його пенсії на підставі його заяви від 08.12.2020 року. Також зазначено про здійснення йому перерахунку пенсії з 01.07.2019 року як особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, за формулою, визначеною пунктом 9.1 Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року № 1210.
Позивач, вважаючи протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо не здійснення перерахунку та виплати основної державної пенсії ОСОБА_1 на підставі прямої дії ч.3 ст.59 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, починаючи з 25.04.2019 року та наявність підстав для скасування Рішення №2000- 0308-8 108077 від 16 грудня 2020 року пс №963230129467 відділ перерахунків пенсій №14 управління Пенсійного фонду України в Харківській області про відмову в перерахунку пенсії, звернувся до суду з позовною заявою.
Приймаючи рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, Головне управління Пенсійного фонду України у Харківській області при прийнятті оскаржуваного рішення та при перерахунку і виплаті пенсії, обчисленої в п'ятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, із застосуванням формули передбаченої пунктом 9-1 Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, діяло у межах повноважень та у спосіб визначений чинним законодавством.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.1 ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я, умови соціального захисту потерпілого населення визначено Законом України від 28 лютого 1991 року №796-ХІІ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі по тексту - Закон №796-ХІІ).
Відповідно до ст.9 Закону №796-XII особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, є: 1) учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії та її наслідків; 2) потерпілі від Чорнобильської катастрофи - громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи; 3) громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації інших ядерних аварій та їх наслідків, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт; 4) громадяни, які постраждали від радіоактивного опромінення внаслідок будь-якої аварії, порушення правил експлуатації обладнання з радіоактивною речовиною, порушення правил зберігання і захоронення радіоактивних речовин, що сталося не з вини потерпілих.
Згідно зі ст.10 Закону №796-XII учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов'язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі, проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення дезактивації техніки або їх будівництві.
Згідно примітки тут і надалі до військовослужбовців належать: особи офіцерського складу, прапорщики, мічмани, військовослужбовці надстрокової служби, військовозобов'язані, призвані на військові збори, військовослужбовці-жінки, а також сержанти (старшини), солдати (матроси), які перебувають (перебували) на дійсній строковій службі у збройних силах, керівний і оперативний склад органів Комітету державної безпеки, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, а також інших військових формувань.
Частиною 1 ст.54 Закону №796-XII встановлено, що пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986 - 1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно із законодавством.
Особливості призначення пенсій військовослужбовцям, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, передбачені у ст.59 Закону України №796-ХІІ.
Так, відповідно до ст.59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у редакції, чинній до 01.10.2017 року, було передбачено, що пенсії військовослужбовцям призначаються з їх грошового забезпечення згідно з цим Законом та іншими законодавчими актами. Додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначається відповідно до статті 51 цього Закону.
Військовослужбовцям пенсії по інвалідності, а членам їх сімей пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи за їх бажанням можуть призначатися на умовах і в порядку, визначених законодавством України для осіб, які стали інвалідами внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, що їх вони дістали при виконанні обов'язків військової служби (службових обов'язків) або відповідно до статті 54 цього Закону.
Особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок чого стали інвалідами, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням цих осіб з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, що був встановлений на час їхнього перебування в зоні відчуження.
Отже, ч.3 ст.59 Закону у редакції, чинній до 01.10.2017 року, визначено лише одну категорію осіб, які мали право на обчислення пенсії з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, а саме: особи, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок чого стали інвалідами.
Законом України від 03.10.2017 року №2148-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» ст.59 Закону України №796-ХІІ викладено у іншій редакції, якою розширено перелік категорій осіб, які мають право на отримання пенсії, обчисленої з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.
Закон України №2148-VIII в частині зазначених змін, згідно Прикінцевих та перехідний положень, набрав чинності з 01.10.2017 року.
Рішенням Конституційного Суду України від 25 квітня 2019 року №1-р(II)/2019 Справа №3-14/2019 (402/19, 1737/19) у справі щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини третьої статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» було визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), словосполучення «дійсної строкової», яке міститься у положеннях частини третьої статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-XII зі змінами, за якими визначення розміру відшкодування заподіяної внаслідок ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС шкоди при обчисленні пенсії виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, поширюються лише на категорію військовослужбовців, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю.
Таким чином, словосполучення «дійсної строкової», що міститься в положеннях ч.3 ст.59 Закону України №796-XII, за якими визначення розміру відшкодування заподіяної внаслідок ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС шкоди при обчисленні пенсії виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, поширюються лише на категорію військовослужбовців, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, визнане неконституційним та втратило чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, тобто з 25.04.2019 року.
Отже, з 25.04.2019 року чинними є положення ч.3 ст.59 Закону України №796-ХІІ, згідно з якими особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до Закону або за бажанням таких осіб - з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.
Тобто, фактично в результаті ухвалення Рішення Конституційним Судом України змінено положення частини третьої статті 59 Закону, оскільки розширено раніше встановлений перелік осіб, на яких поширюється порядок обчислення пенсій по інвалідності, визначений цими положеннями Закону.
Отже, особи, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження служби та є інвалідами внаслідок цього, мають право на обчислення пенсії, виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати згідно з ч.3 ст.59 Зaкoну Укрaїни «Прo статус і сoціaльний зaxист грoмaдян, які пoстрaждaли внaслідoк Чoрнoбильськoї кaтaстрoфи» з 25.04.2019 року.
Як вбачається з матеріалів даної справи, ОСОБА_1 є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи І категорії та інвалідом ІІІ групи, захворювання якого пов'язано з виконанням обов'язків по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЄС.
Позивач перебуває на пенсійному обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Харківській області.
Так, зі змісту оскаржуваного рішення відповідача №2000- 0308-8 108077 від 16 грудня 2020 року пс №963230129467, яким позивачу було відмовлено у перерахунку пенсії згідно заяви від 08.12.2020 р. на підставі прямої дії ч.3 ст.59 Закону України №796-ХІІ, вбачається, що розпорядженням від 02.07.2019 позивачу з 01.07.2019 р. здійснено перерахунок пенсії відповідно до ч.3 ст.59 Закону України №796-ХІІ з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, вставленої законом на 1 січня відповідного року. Пенсія обчислена та виплачується відповідно до ч.3 ст.59 Закону України №796-ХІІ та пункту 9-1 Порядку обчислення пенсії особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1210 (зі змінами), який є чинним та обов'язковим до виконання.
Колегія суддів наголошує, що фактично в спірних правовідносинах суть спору зводиться до того, що позивач не погоджується з тим, що пенсія по інвалідності була перерахована йому за формулою, визначеною пунктом 9-1 Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року № 1210, а не відповідно до ч.3 ст. 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня відповідного року.
При цьому, на думку позивача, у відповідача відсутні підстави для застосування при перерахунку його пенсії формули, визначеної вказаним вище Порядком.
Відповідно до приписів ст.54 Закону України №796-XII (в редакції станом на час спірних правовідносин) порядок призначення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначаються Кабінетом Міністрів України.
Так, Постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 року №1210 був затверджений Порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, який визначає механізм обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до статей 54, 57 і 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі по тексту - Порядок №1210).
Відповідно до п.9 Порядку №1210 пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи, для осіб з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і пенсії у зв'язку з втратою годувальника з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС визначаються за формулою.
Постановою Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2017 року №851 внесено зміни до Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року №1210, згідно з якими згаданий Порядок доповнено пунктом 9-1, відповідно до якого за бажанням осіб, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби та внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, за формулою: П = Зс х Кзс х (Кв : 100%), де П - розмір пенсії; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, визначається як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки; Кзс - середньомісячний коефіцієнт заробітної плати, який враховується під час обчислення пенсії; Кв - розмір відшкодування фактичних збитків (у відсотках).
Середньомісячний коефіцієнт заробітної плати, який враховується під час обчислення пенсії (Кзс), визначається за формулою: Кзс = (Зп (мін) х 5) : Зс1, де Зп(мін) - розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року; Зс1 - середня заробітна плата (дохід) в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески за рік, що передує відповідному року. Розмір відшкодування фактичних збитків (Кв) визначається як відсоток втрати працездатності, визначений органами медико-соціальної експертизи. У разі зміни розміру мінімальної заробітної плати проводиться перерахунок зазначених пенсій виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.
Постановою Кабінету Міністрів України від 26 червня 2019 року №543 (яка набрала чинності з 01.07.2019) абзац перший пункту 9-1 Порядку №1210 викладено в такій редакції: "За бажанням військовослужбовців, зокрема військовозобов'язаних, призваних на військові збори, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження військової служби (військових зборів) і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, за формулою: П=Зс х Кзс х Кв/100%
де П - розмір пенсії; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, визначається як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки; Кзс - середньомісячний коефіцієнт заробітної плати, який враховується під час обчислення пенсії; Кв - розмір відшкодування фактичних збитків (у відсотках).
Середньомісячний коефіцієнт заробітної плати, який враховується під час обчислення пенсії (Кзс), визначається за формулою:
Кзс=Зп(мін) х 5/Зс1
де Зп(мін) - розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року;
Зс1 - середня заробітна плата (дохід) в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески за рік, що передує відповідному року.
Розмір відшкодування фактичних збитків (Кв) визначається як відсоток втрати працездатності, визначений органами медико-соціальної експертизи.
У разі зміни розміру мінімальної заробітної плати проводиться перерахунок зазначених пенсій виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року".
Верховний Суд у постанові від 11.12.2018 у справі №822/1346/18 (адміністративне провадження № К/9901/62803/18) зазначив, що пункт 9-1 Порядку №1210 прийнятий на реалізацію норми частини третьої статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а відтак може бути застосований виключно до осіб, на яких поширюється дія частини третьої статті 59 вказаного Закону.
Верховний Суд у постанові від 11.12.2018 у справі №822/1346/18 (адміністративне провадження №К/9901/62803/18) зазначив, що пункт 9-1 Порядку №1210 прийнятий на реалізацію норми частини третьої статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а відтак може бути застосований виключно до осіб, на яких поширюється дія частини третьої статті 59 вказаного Закону.
Колегія суддів зазначає, що Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у рішенні від 20 травня 2020 року у зразковій справі №520/12609/19, залишеному без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 21 квітня 2021 року, наведено висновок про те, що особи, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження служби та є інвалідами внаслідок цього, мають право на обчислення пенсії, виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати згідно з частиною третьою статті 59 Зaкoну №796-XII.
Разом з цим, Верховний Суд зауважив, що при обчисленні розміру пенсії, призначеної відповідно до статті 54 Закону №796-XII, її розмір визначається відповідно до вимог частини третьої статті 59 цього Закону за бажанням особи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, та з урахуванням формули, передбаченої пунктом 9-1 Порядку №1210.
Відповідно до приписів ч.5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Колегія суддів зазначає, що застосування формули, передбаченої Порядком №1210, при обчисленні розміру пенсії узгоджується зі змістом частини третьої статті 59 Закону №796-XII, що передбачає право особи на обчислення пенсії по інвалідності відповідно до цього Закону або за бажанням - з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.
Тобто, за Законом №796-XII умови, порядок призначення пенсії по інвалідності визначаються актами Кабінету Міністрів України, і розмір пенсії може бути обчислений, з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.
При цьому, Закон №796-XII та Закон №2262-ХІІ не містять положень про те, що пенсія по інвалідності розраховується саме в п'ятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, водночас передбачають проведення розрахунку пенсії у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України, за формулою, в якій однією зі складових є п'ятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.
Колегія суддів зазначає, що Постанова Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року №1210, якою було затверджено Порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, прийнята з метою практичної реалізації статей 54, 57 та 59 Закону №796-XII та в силу статті 117 Конституції України є обов'язковою до виконання.
П'ятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, це лише вихідний показник для обчислення пенсії, який сам по собі не враховує індивідуальних особливостей кожного окремого пенсіонера (зокрема, розміру відшкодування фактичних збитків (у відсотках)), а тому застосування формули, наведеної у пункті 9-1 Порядку №1210, дозволяє визначити розмір пенсії індивідуально для кожного пенсіонера із врахуванням його особливостей. Незастосування ж вказаної формули при обчисленні пенсії призведе до встановлення єдиного розміру пенсії для всіх пенсіонерів безвідносно до особливостей кожного, що в свою чергу не сприятимете належному та справедливому пенсійному забезпеченню окремо взятого пенсіонера.
Отже, відсутні підстави для перерахунку та виплати пенсії позивача, виходячи із п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, згідно ч.3 ст. 59 Закону № 796-XII з 25.04.2019 без застосування формули, визначеної в Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 № 1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
При цьому, колегія суддів звертає увагу, що рішення Конституційного Суду України від 25 квітня 2019 року №1-р(II)/2019 не містить висновків про необхідність обчислення пенсії по інвалідності виключно з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати. Так само, у цьому рішенні відсутні висновки про можливість (доцільність, необхідність) обчислення пенсійних виплат по інвалідності у розмірах, визначених Законом №2262-ХІІ.
Колегія суддів наголошує, що пенсія позивача обчислена та виплачується відповідно до частини третьої статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» із застосуванням формули, відображеної у пункті 9-1 Порядку №1210, затвердженого затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 № 1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» із п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати станом на 01.01.2019.
Відтак, із урахуванням вищевикладеного, відповідач при перерахунку та виплаті пенсії, діяв у межах повноважень та у спосіб, визначений чинним законодавством.
Відповідно доводи скаржника про те, що перерахунок його пенсії повинен бути здійснений відповідно до ч.3 ст.59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.01.1991 року №796-ХІІ, як норми прямої дії, а не відповідно до інших норм цього Закону чи підзаконних актів, а також доводи про те, що відповідач повинен проводити відповідні виплати без обмеження граничного (максимального) розміру пенсії та інших обмежень щодо виплати заборгованості, а оскаржуване рішення відповідача від 16.12.2020 року є незаконним, колегія суддів вважає необґрунтованими та такими, що суперечать наведеним вище висновкам.
Також, колегія суддів зазначає, що також не підлягають задоволенню вимоги позивача за період з 25.04.2019 по 30.06.2019, оскільки позивач фактично просить їх задовольнити не в порядку, передбаченому чинним законодавством, а саме без застосування формули, відображеної у пункті 9-1 Порядку №1210, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 № 1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Оскільки позивач звернувся до пенсійного органу щодо перерахунку його пенсії лише 08.12.2020, відповідач здійснив перерахунок його пенсії з 01.07.2019 р.
З урахуванням наведеного вище, доводи апеляційної скарги про необхідність зобов'язання відповідача з 25.04.2019 по 30.06.2019 перерахунок пенсії, виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року у відповідності до положення ч.3 ст.59 Закону №2262-ХІІ та провести відповідні виплати з урахуванням сплачених раніше сум пенсії є необґрунтованими.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що заявлені позивачем вимоги є необґрунтованими та безпідставними, а тому суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 .
Посилання скаржника в обґрунтування своєї позиції на ухвали Верховного Суду від 11.06.2018 р. (справа №825/1922/18), 13.06.2018 р. (справа №812/1094/16), від 08.05.2018 р. (справа №812/1148/18), від 21.05.2018 р. (справа № 816/1159/18), колегія суддів відхиляє, оскільки зі змісту норми ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду, відповідно відсутні правові підстави щодо обов'язковості врахування вказаних ухвал суду касаційної інстанції у даній справі.
При цьому, з огляду на вже наведену вище норму КАС України, застосування в межах спірних правовідносин підлягають наведені вище судом апеляційної інстанції постанови суду касаційної інстанції (в т.ч. Великої Палати Верховного Суду), в т.ч. у зразковій справі №520/12609/19.
Щодо посилання в апеляційній скарзі на правові позиції Європейського суду з прав людини, викладені в певних його рішеннях, то колегія суддів їх враховує та зауважує, що висновки суду у даній справі не суперечать їм.
Як вбачається з ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
В даному випадку відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, доведено правомірність його бездіяльності та рішення, що є предметом оскарження у даній справі.
Згідно зі ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Під час апеляційного провадження, колегія суддів не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.
Доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні суду.
Таким чином, судова колегія вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийнятим на підставі з'ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та таким, що ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін
З урахуванням вимог ст.139 КАС України, відсутні правові підстави для розподілу судових витрат у даній справі.
Відповідно до п.3 ч.6 ст.12 КАС України справами незначної складності є справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг, і дана справа відноситься до справ незначної складності, а також враховуючи те, що дана справа розглянута за правилами спрощеного позовного провадження, відповідно вказане рішення (постанова) суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України відповідно до вимог ст.327, ч.1 ст.329 КАС України.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 09.07.2021 по справі № 520/207/21 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України відповідно до вимог ст.327, ч.1 ст.329 КАС України.
Головуючий суддя (підпис)А.М. Григоров
Судді(підпис) (підпис) Н.С. Бартош З.Г. Подобайло
Повний текст постанови складено 06.12.2021 року