07 грудня 2021 року справа №200/7413/21
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Сіваченка І.В., суддів: Блохіна А.А., Казначеєва Е.Г., секретар судового засідання Сізонов Є.С., за участі представника відповідача Біловол В.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Скіф+» на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 27 липня 2021 року (повне судове рішення складено 27 липня 2021 року у м. Слов'янську) у справі № 200/7413/21 (суддя в І інстанції Лазарєв В.В.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Скіф+» до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
У червні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю ТОВ «СКІФ+» (далі - ТОВ «СКІФ+», платник податків) звернулося до суду із позовом до Головного управління ДПС у Донецькій області (далі - ГУ ДПС у Донецькій області), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0005301/0901 від 7 травня 2021 року.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ГУ ДПС у Донецькій області проведено фактичну перевірку ТОВ «СКІФ+» з метою здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та пального, відповідно до Закону України від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» (далі - Закон № 481/95-ВР), Податкового Кодексу України (далі - ПК України), Правил роздрібної торгівлі тютюновими виробами, затверджених наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 24.07.2002 № 218, та інших законодавчих актів.
За результатами перевірки складено акт від 03.11.2020 № 0025/05/99/05/09/30898048, на підставі якого відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 30.11.2020 № 0000986/0901, згідно з яким до ТОВ «СКІФ+» застосовано штрафні санкції у сумі 211 000 грн, у тому числі 120 000 грн - за відсутність реєстрації в ЄДР 3 рівномірів-лічильників рівня пального у резервуарах, рівномірів-лічильників на введених в експлуатацію резервуарах, розташованих на акцизному складі, та відсутність реєстрації в ЄДР 3 витратомірів-лічильників на місці відпуску пального наливом з акцизного складу, розташованому на акцизному складі; 91 000 грн - за незабезпечення з вини розпорядника акцизного складу своєчасного подання до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, електронних документів, що містять дані про фактичні залишки пального.
Зазначене рішення № 0000986/0901 оскаржене до Державної податкової служби України, в порядку статті 56 ПК України. За результатами розгляду скарг вимоги ТОВ «СКІФ+» задоволені частково та податкове повідомлення-рішення № 0000986/0901 в частині застосування штрафних санкцій у сумі 91 000 грн скасовано, в іншій частині зазначене рішення залишено без змін. У зв'язку із зменшенням нарахованої суму грошового зобов'язання, відповідачем винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0005301/0901 від 07.05.2021, яким до позивача застосовано штрафні санкції у сумі 200 000 грн, за кожний необладнаний резервуар та/або незареєстрований рівнемір-лічильник, а також за кожне необладнане місце відпуску пального наливом з акцизного складу або за кожне місце отримання та відпуску спирту етилового, та/або незареєстрований витратомір-лічильник/витратомір-лічильник спирту етилового.
Позивач вважав вищевказане рішення протиправним, оскільки сама перевірка проведена із порушенням вимог законодавства, що регулюють питання щодо порядку проведення фактичних перевірок, оскільки чинним законодавством визначений мораторій на проведення органами Державної податкової служби України перевірок суб'єктів господарювання, що провадять діяльність в населених пунктах, які розташовані на лінії зіткнення. Окрім того, наказ на проведення перевірки підписано неповноважною особою.
У зв'язку з чим позивач звернувся до суду із цим позовом.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 27 липня 2021 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення місцевого суду, прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
В обґрунтування апеляційної скарги наведено практично ті самі доводи, якими вмотивовано позовну заяву.
Апелянт наголошує, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення не враховано наявність міжгалузевої колізії норм права, що призвело до прийняття незаконного рішення.
Так, Законом України від 03 листопада 2016 року № 1726-VIII «Про внесення змін до Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» щодо лібералізації системи державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (далі - Закон № 1726-VIII) та Законом України від 2 вересня 2014 року № 1669-VII «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» (далі - Закон № 1669-VII) встановлено мораторій на проведення органами Державної податкової служби України перевірок суб'єктів господарювання, що провадять діяльність в населених пунктах, що розташовані на лінії зіткнення, одночасно ПК України такий мораторій не встановлено.
Очевидно, що Верховна Рада України, приймаючи Закони № 1669-VII та № 1726-VIII ставила за мету створення спеціальної норми права для врегулювання певних різновидів суспільних відносин інакше, ніж це передбачає загальна норма права, тому на переконання апелянта, шляхом використання змістовного колізійного принципу, у спірних правовідносинах необхідно було застосовувати норми саме Законів № 1669-VII та № 1726-VIII.
В судовому засіданні представник відповідача заперечував проти задоволення апеляційної скарги. Представник позивача до апеляційного суду не прибув.
Відповідно до ч.1 ст.308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшов наступних висновків.
Судами першої та апеляційної інстанції встановлено таке.
ТОВ «СКІФ+» є юридичною особою, зареєстроване 04.05.2000, ідентифікаційний код юридичної особи 30898048, місцезнаходження: 85200, Донецька область, місто Торецьк (Дзержинськ), вулиця Центральна (Дзержинського), будинок 4, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи (а.с.67).
23 жовтня 2020 року Головним управлінням ДПС у Донецькій області, на підставі вимог ст.ст.19-1, 20, 75, п.п.80.2.5 п.80.2 ст.80 ПК України, Закону № 481/95-ВР, за наявності інформації про відсутність реєстрації в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівномірів-лічильників рівня пального у резервуарі рівноміра-лічильника на введеному в експлуатацію резервуарі, розташованому на акцизному складі № 1001256, незабезпечення своєчасного подання до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, електронних документів, що містять дані про фактичні залишки пального та обсягу обігу пального на акцизному складі № 1001256, видано наказ № 1381 про проведення фактичної перевірки ТОВ «СКІФ+» з 26.10.2020 тривалістю не більше 10 діб, за адресою: Донецька область, м. Торецьк, вул. Дзержинського, буд. 4, з метою здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та пального, відповідно до Закону 481/95-ВР, ПК України, Правил роздрібної торгівлі тютюновими виробами, затверджених наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 24.07.2002 №218, та інших законодавчих актів (а.с.10).
Вищевказаний наказ підписано в.о. начальника ГУ ДПС у Донецькій області Долозіною Іриною.
На підставі вищевказаного наказу видані направлення на перевірку № 1561 та № 1562 від 23.10.2020, які разом з наказом вручені директору ТОВ «СКІФ+» Осипову В.І. 27.10.2020, що підтверджується відповідним підписом директора (а.с.131, 132).
За результатами перевірки 03 листопада 2020 року був складений акт №0024/05/99/05/09/31015242 (а.с.11-17), згідно якого контролюючим органом встановлено, що ТОВ «Скіф+» з 01.04.2020 по 29.06.2020 обладнано акцизний склад, що розташований за адресою: Донецька область, м. Торецьк, вул. Дзержинського, буд. 4, рівнемірами-лічильниками у кількості 5 шт., відповідно до кількості введених в експлуатацію резервуарів пального, які були до 30.06.2020 не зареєстрованими в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі та витратомірами-лічильниками (паливороздавальними колонками) у кількості 5 шт. на місці відпуску пального, які не мають позитивного результату повірки або оцінки відповідності, проведеної відповідно до законодавства, чим порушено п.п.230.1.2 п. 230.1 ст. 230 ПК України.
Також, перевіркою встановлено, що ТОВ «Скіф+», як розпорядником акцизного складу (уніфікований номер - 1003922) за період з 01.04.2020 по 30.06.2020, не подавались до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику щоденні дані про фактичні залишки пального та про обсяг обігу пального після проведення останньої операції з обігу пального у звітній добі, чим порушено п.п.230.1.3 п. 230.1 ст. 230 ПК України.
За результатами розгляду матеріалів перевірки ГУ ДПС у Донецькій області винесено податкове повідомлення-рішення від 30.11.2020 № 0000986/0901 (а.с.38), про застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 291 000 грн (20 000 грн. х 10 + 1000 грн х 91).
За результатами адміністративного оскарження рішення № 0000986/0901 до Державної податкової служби України, висновки контролюючого органу щодо порушення ТОВ «Скіф+» п.п.230.1.3 п.230.1 ст.230 ПК України визнано необґрунтованими. ДПС частково скасувало податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Донецькій області від 30.11.2020 № 0000986/0901 в частині застосованих штрафних (фінансових) санкцій у сумі 91 000 грн (а.с.53-57).
З урахуванням часткового скасування та вимог п. 5 розд. ІІ Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.12.2015 № 1204, ГУ ДПС у Донецькій області, винесено нове податкове повідомлення-рішення від 07.05.2021 № 0005301/0901, про застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 200 000 грн (а.с.58).
Позивач оскаржує рішення податкового органу від 07.05.2021 № 0005301/0901, як таке, що винесено за наслідками фактичної перевірки, яка здійсненна всупереч норм чинного законодавства.
Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги позивача та заперечення відповідача, судова колегія виходить з такого.
Слід вказати, що суд переглядає справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Як вже було зазначено вище, позиція позивача в апеляційній скарзі зводиться до того, що судом помилково не застосовано до спірних правовідносин положення Закону № 1726-VIII та Закону № 1669-VII, як спеціальних, оскільки перевірку проведено під час дії мораторію на проведення перевірок органами ДПС суб'єктів господарювання, що провадять діяльність в населених пунктах, що розташовані на лінії зіткнення.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
ПК України (у редакції до 01.01.2021) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Згідно з п.75.1 ст.75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Відповідно до п.п.75.1.3 п.75.1 ст.75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
Пунктом 80.1 ст.80 ПК України встановлено, що фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).
Згідно з п.80.2 ст.80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з підстав визначених вказаним пунктом, зокрема, у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального (пп.80.2.5 п.80.2 ст. 80 ПК України).
Перед початком фактичної перевірки, з питань дотримання порядку здійснення розрахункових операцій та ведення касових операцій, посадовими особами контролюючих органів на підставі п.п.20.1.9 п. 20.1 ст. 20 ПК України може бути проведена контрольна розрахункова операція (п.80.4 ст. 80 ПК України).
Допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно із ст. 81 ПК України (п. 80.5 ст. 80 ПК України).
Фактична перевірка проводиться двома і більше посадовими особами контролюючого органу у присутності посадових осіб суб'єкта господарювання або його представника та/або особи, що фактично здійснює розрахункові операції (п. 80.7 ст. 80 ПК України).
Відповідно до абз.1-5 п. 81.1 ст. 81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених ПК України, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених ПК України, таких документів:
направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;
копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;
службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.
Непред'явлення або не надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.
Згідно з абзацом першим п.86.5 ст.86 ПК України акт (довідка) про результати фактичних перевірок, визначених ст.80 ПК України, складається у двох примірниках, підписується посадовими особами контролюючих органів, які проводили перевірку, реєструється не пізніше наступного робочого дня після закінчення перевірки. Акт (довідка) про результати зазначених перевірок підписується особою, яка здійснювала розрахункові операції, платником податків та його законними представниками (у разі наявності).
Підписання акта (довідки) таких перевірок особою, яка здійснювала розрахункові операції, платником податків та/або його представниками та посадовими особами контролю чого органу, які проводили перевірку, здійснюється за місцем проведення перевірки або у приміщенні контролюючого органу (абзац третій п. 86.5 ст. 86 ПК України).
В цьому випадку фактична перевірка, що оформлена відповідним актом, проведена з питань додержання суб'єктами господарювання вимог, встановлених законодавством України у сфері виробництва і обігу підакцизної продукції.
Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами та пальним, забезпечення їх високої якості та захисту здоров'я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального на території України, регулюються Законом № 481/95-ВР.
У відповідності до ст.16 Закону № 481/95-ВР контроль за дотриманням норм цього Закону здійснюють органи, які видають ліцензії, а також інші органи в межах компетенції, визначеної законами України. Контроль за дотриманням вимог відповідності матеріально-технічної бази вимогам законодавства до малих виробництв виноробної продукції здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері безпечності та окремих показників якості харчових продуктів.
Згідно із п.3 ч.2 ст.6 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» № 222-VIII від 02.03.2015 орган ліцензування для цілей цього Закону за відповідним видом господарської діяльності здійснює контроль за додержанням ліцензіатами вимог ліцензійних умов та за результатами перевірки приймає рішення.
У відповідності до положення про ГУ ДПС України в Донецькій області, затверджене наказом ДПС України № 643 від 12.11.20 основними завданнями ГУ ДПС є забезпечення реалізації […] державної політики у сфері контролю за виробництвом та обігом […] пального.
Отже, аналіз наведених вище норм дає підстави для висновку, що фактична перевірка з питань додержання суб'єктами господарювання вимог, встановлених законодавством України у сфері виробництва і обігу підакцизної продукції, проводиться органами ДПС на підставі відповідного рішення керівника (наказу) з урахуванням податкового та спеціального законодавства.
Порядок оформлення результатів фактичної перевірки встановлено статтею 86 ПК України (п. 80.10 ст. 80 ПК України).
Відповідно до п. 86.1 ст. 86 ПК України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.
Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, у строки визначені ПК України, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов'язаний його підписати.
У разі незгоди платника податків з висновками акта такий платник зобов'язаний підписати такий акт перевірки із зауваженнями, які він має право надати разом з підписаним примірником акта або окремо у строки, передбачені ПК України.
Пунктом 86.5 ст. 86 ПК України встановлено, що акт (довідка) про результати фактичних перевірок, визначених статтею 80 цього Кодексу, складається у двох примірниках, підписується посадовими особами контролюючих органів, які проводили перевірку, реєструється не пізніше наступного робочого дня після закінчення перевірки. Акт (довідка) про результати зазначених перевірок підписується особою, яка здійснювала розрахункові операції, платником податків та його законними представниками (у разі наявності).
Підписання акта (довідки) таких перевірок особою, яка здійснювала розрахункові операції, платником податків та/або його представниками та посадовими особами контролюючого органу, які проводили перевірку, здійснюється за місцем проведення перевірки або у приміщенні контролюючого органу.
У разі відмови платника податків, його законних представників або особи, яка здійснювала розрахункові операції, від підписання акта (довідки), посадовими особами контролюючого органу складається акт, що засвідчує факт такої відмови. Один примірник акта або довідки про результати перевірки не пізніше наступного робочого дня після його складення реєструється в журналі реєстрації актів контролюючого органу і не пізніше наступного дня після його реєстрації вручається або надсилається платнику податків, його законному представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції.
«Порядок ведення Єдиного державного реєстру витратомірів-лічильників і рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі, передачі облікових даних з них електронними засобами зв'язку до контролюючих органів», затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 22 листопада 2017 року № 891, в редакції постанови Кабінету Міністрів України № 545 від 19.06.2019. Цей Порядок визначає процедуру створення та ведення Єдиного державного реєстру витратомірів-лічильників і рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі (далі - Реєстр), а також порядок передачі облікових даних (обсягу обігу та залишку пального) з них електронними засобами зв'язку до контролюючих органів.
Підпунктом 5 пункту 1 Порядку встановлено, що реєстр це електронна база даних, яка містить податкову інформацію про розпорядників акцизних складів, наявні у них акцизні склади, розташовані на акцизних складах резервуари, витратоміри та рівнеміри, їх серійні (ідентифікаційні) номери, а також дані про фактичні залишки пального на початок та кінець звітної доби та про фактичний обсяг обігу пального у розрізі кодів товарних підкатегорій згідно з УКТЗЕД, акцизних складів та розпорядників акцизних складів.
Наказом Міністерства фінансів України № 944 від 27.11.2018 «Про затвердження формату даних, структури та форм електронних документів для наповнення Єдиного державного реєстру витратомірів-лічильників і рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі», зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 02 січня 2019 року за №4/32975, Державна фіскальна служба України була зобов'язана забезпечити до 01 квітня 2019 року створення та функціонування Єдиного державного реєстру витратомірів-лічильників і рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі, а саме приймання від розпорядників акцизних складів пального електронними засобами зв'язку електронних документів для наповнення Реєстру; обробку електронних документів для наповнення Реєстру та автоматичного перенесення з них даних до Реєстру; збереження даних, що містяться у Реєстрі; захист інформації, що міститься у Реєстрі.
Судами встановлено, що правовою підставою для призначення перевірки був підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України, а фактичною підставою - «наявність інформації про відсутність реєстрації в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі рівнеміра-лічильника на введеному в експлуатацію резервуарі (а.с.10).
Таким чином, фактична перевірка ТОВ «СКІФ+» проведена ГУ ДПС у Донецькій області на підставі відповідного наказу та виданих направлень на перевірку, оформлена відповідними актами, з підстав отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення позивачем вимог законодавства в частині здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, а відтак суд дійшов висновку, що відповідач, здійснюючи фактичну перевірку, діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Суд першої інстанції обґрунтовано критично поставився до доводів позивача щодо відсутності у ОСОБА_1 повноважень видавати наказ на проведення фактичної перевірки, оскільки у відповідності до наказу ДПС України від 21.08.2020 № 851-0 на вищевказану посадову особу покладено обов'язки керівника ГУ ДПС у Донецькій області, про що внесено відповідний запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.141, 157-158). До того ж, Долозіна І.Л. є заступником начальника ГУ ДПС у Донецькій області.
З огляду на наведене та враховуючи приписи п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України, суд вважає, що наказ про проведення перевірки видано уповноваженою особою.
Щодо посилання позивача на статтю 3 Закону № 1669-VII та пункт 5 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1726-VIII, як на підставу незаконності проведеної перевірки.
Згідно зі статтею 3 Закону № 1669-VII, в редакції Закону України № 371-IX від 12.12.2019, уповноваженим законами здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності, у період та на території проведення антитерористичної операції тимчасово забороняється проведення планових та позапланових перевірок суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність у зоні проведення антитерористичної операції, крім позапланових перевірок суб'єктів господарювання, що відповідно до затверджених Кабінетом Міністрів України критеріїв оцінки ступеня ризику від провадження господарської діяльності віднесені до суб'єктів господарювання з високим ступенем ризику.
Пунктом 5 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1726-VIII установлено, що на період проведення антитерористичної операції забороняється проведення перевірок органами Державної фіскальної служби України суб'єктів господарювання, що провадять діяльність в населених пунктах, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та в населених пунктах, що розташовані на лінії зіткнення.
Зазначене положення пов'язує заборону проведення перевірки із провадженням суб'єктом господарювання своєї діяльності в населених пунктах, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та в населених пунктах, що розташовані на лінії зіткнення.
Колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду, що посилання позивача на положення Закону № 1726-VIII та Закону № 1669-VII, як підставу правового регулювання спірних правовідносин, є неприйнятним з огляду на системний аналіз статей 1, 5, 7 ПК України, за якими серед загальних засад встановлення податків і зборів пунктом 7.3 статті 7 передбачено, що будь-які питання щодо оподаткування регулюються цим Кодексом і не можуть встановлюватися або змінюватися законами України, крім законів, що містять виключно положення щодо внесення змін до цього Кодексу та/або положення, які встановлюють відповідальність за порушення норм податкового законодавства. Оскільки норми наведених сторонами законів не відповідають встановленим ПК України засадам, їх положення не можуть застосовуватись у межах спірних відносин.
Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 07.08.2018 по справі № 805/4013/17-а (адміністративне провадження № К/9901/52117/18), а тому суд, керуючись частиною 5 статті 242 КАС України, враховує її при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.
В тому числі вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 805/2210/17, на яку посилається позивач в обґрунтування позовних вимог.
Слід вказати, що у відповідності до нормою п. 52-2 підрозд.10 розд. XX ПК України встановлено мораторій на проведення документальних та фактичних перевірок на період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабміном на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), окрім […] фактичних перевірок в частині порушення вимог законодавства в частині: обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками;
Інших підстав щодо протиправності оскаржуваного рішення позивачем не зазначено, в тому числі які б свідчили про відсутність порушень підпункту 230.1.2 пункту 230.1 статті 230 ПК України.
Посилання апелянта на правову позицію Верховного Суду, висловлену в постановах від 24.01.2019 у справі № 812/561/17, від 19.06.2020 у справі № 805/1334/17, судова колегія не приймає до уваги, оскільки спір у нинішній справі виник з інших правовідносин, які мають специфічні відмінності від правовідносин у наведених справах.
Разом з тим, враховуючи приписи частини 2 статті 2 КАС України, суд вважає необхідним зазначити наступне.
Підпунктом 14.1.6 п.14.1 ст.14 ПК України визначено, що акцизний склад це спеціально обладнані приміщення на обмеженій території (далі - приміщення), розташовані на митній території України, де під контролем постійних представників контролюючого органу розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, пакування, фасування, зберігання, одержання чи видачі спирту етилового, горілки та лікеро-горілчаних виробів, а також приміщення, розташовані на митній території України, де розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, навантаження-розвантаження, зберігання пального (крім скрапленого газу природного, бензолу, метанолу), за винятком приміщень для навантаження-розвантаження, зберігання пального виключно для потреб власного споживання пального розпорядником акцизного складу.
Згідно пп.14.1.224 п.14.1 ст.14 ПК України розпорядник акцизного складу - це суб'єкт господарювання, який одержав ліцензію на право виробництва спирту етилового, алкогольних напоїв, зареєстрований платником акцизного податку, або який здійснює виробництво, оброблення (перероблення), змішування, навантаження-розвантаження, зберігання пального (крім скрапленого газу природного, бензолу, метанолу), крім суб'єктів господарювання, які використовують приміщення, розташовані на митній території України, для навантаження-розвантаження, зберігання пального виключно для потреб власного споживання пального.
Пунктом 230.1 ст.230 ПК України визначено, що акцизні склади утворюються з метою підвищення ефективності роботи із запобігання та боротьби з незаконним виробництвом і обігом спирту етилового, горілки та лікеро-горілчаних виробів, пального, посилення контролю за повнотою та своєчасністю надходжень до бюджету акцизного податку.
У відповідності до пп.230.1.2 п.230.1 ст. 230 ПК України акцизні склади, на території яких здійснюється виробництво, оброблення (перероблення), змішування, розлив, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізація пального, повинні бути обладнані витратомірами-лічильниками на кожному місці відпуску пального наливом з акцизного складу, розташованому на акцизному складі, та рівнемірами-лічильниками рівня таких товарів (продукції) у резервуарі, а для скрапленого газу (пропану або суміші пропану з бутаном), інших газів, бутану, ізобутану за кодами згідно з УКТ ЗЕД 2711 12 11 00, 2711 12 19 00, 2711 12 91 00, 2711 12 93 00, 2711 12 94 00, 2711 12 97 00, 2711 13 10 00, 2711 13 30 00, 2711 13 91 00, 2711 13 97 00, 2711 14 00 00, 2711 19 00 00, 2901 10 00 10 - також можуть бути обладнані пристроями для вимірювання рівня або відсотка пального у резервуарі (далі - рівнемір-лічильник) на кожному введеному в експлуатацію стаціонарному резервуарі, розташованому на акцизному складі.
Витратоміри-лічильники та резервуари повинні відповідати вимогам законодавства та мати позитивний результат повірки або оцінку відповідності, проведені відповідно до законодавства, а рівнеміри-лічильники повинні відповідати вимогам законодавства та мати позитивний результат повірки або оцінку відповідності, або калібрування, проведені відповідно до законодавства. У разі відсутності позитивного результату повірки або оцінки відповідності, або калібрування витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників для цілей цього Кодексу акцизні склади, на яких вони розташовані, вважаються необладнаними витратомірами-лічильниками та рівнемірами-лічильниками
Паливороздавальні колонки та/або оливороздавальні колонки, встановлені на акцизних складах, на які є позитивні результати повірки або оцінка відповідності, проведені відповідно до законодавства, виконують функції витратомірів-лічильників.
Платники податку - розпорядники акцизних складів зобов'язані зареєструвати:
а) усі розташовані на акцизних складах резервуари, введені в експлуатацію, витратоміри-лічильники та рівнеміри-лічильники у розрізі акцизних складів - в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі;
б) усі акцизні склади - в системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового.
Один акцизний склад може бути зареєстрований виключно одним розпорядником акцизного складу. Один розпорядник акцизного складу може зареєструвати один і більше акцизних складів.
Забороняється здійснення реалізації пального без наявності зареєстрованих витратомірів-лічильників, рівнемірів-лічильників та резервуарів, без реєстрації акцизного складу.
На підставі п. 12 підрозділу 5 розділу XX ПК України, розпорядники акцизних складів відповідно до вимог цього Кодексу зобов'язані обладнати акцизні склади витратомірами-лічильниками та/або рівнемірами-лічильниками та зареєструвати їх в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі в такі строки, зокрема, акцизний склад, де розташовано резервуари, загальна місткість яких не перевищує 1000 куб. метрів, - не пізніше 1 січня 2020 року.
Пунктом 18 до внесення до нього змін Законом України від 18.12.2019 № 391-ІХ було встановлено, що норми п.128-1.1 ст.128-1 ПК України застосовуються до розпорядників акцизних складів, на яких розташовано резервуари, загальна місткість яких не перевищує 1000 куб. метрів (крім розпорядника акцизного складу, який до 1 липня 2019 року не підпадав під визначення платника податку відповідно до пункту 212.1 статті 212 цього ПК України) з 1 січня 2020 року.
Проте Законом України № 391-ІХ від 18.12.2019 були внесені зміни та слово «січня» замінено словом «квітня».
Таким чином, законодавець з 01.04.2020 встановив відповідальність розпорядників акцизних складів за відсутність обладнання акцизних складів, на території яких здійснюється виробництво, оброблення (перероблення), змішування, навантаження-розвантаження, зберігання пального, витратомірами-лічильниками та рівнемірами-лічильниками та їх не реєстрацію в Реєстрі.
Відповідно до вимог ст. 230 ПК України, постановою Кабінету Міністрів України від 22.11.2017 № 891 затверджено Порядок ведення Єдиного державного реєстру витратомірів-лічильників і рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі, передачі облікових даних з них електронними засобами зв'язку (далі - Порядок № 891).
Пунктом 2 Порядку № 891 визначено, що у цьому Порядку терміни вживаються в такому значенні:
витратомір-лічильник (далі - витратомір) - законодавчо регульований засіб вимірювальної техніки, призначений для безперервного вимірювання, запам'ятовування та відображення у фактичних умовах вимірювання кількості пального, що проходить через вимірювальний перетворювач у закритих, повністю заповнених трубопроводах;
рівнемір - лічильник рівня пального у резервуарі (далі - рівнемір) - законодавчо регульований засіб вимірювальної техніки, призначений для вимірювання рівня пального, за яким обчислюється об'єм пального, що перебуває у резервуарі, за градуювальною таблицею резервуара;
резервуар - законодавчо регульований засіб вимірювальної техніки у вигляді стаціонарної споруди або ємності, який призначений для здійснення операцій з обігу пального та його зберігання та для якого встановлена залежність його місткості від абсолютної висоти рівня пального в резервуарі, що оформлено у вигляді градуювальної таблиці;
обіг пального - будь-які операції, що передбачають: фізичне отримання розпорядником акцизного складу пального з переходом права власності чи без переходу права власності на пальне (операції з виробництва, придбання, комісії, доручення, відповідального зберігання та інші операції); фізичний відпуск (відвантаження) розпорядником акцизного складу пального з переходом права власності чи без переходу права власності на пальне (операції з реалізації, комісії, доручення, відповідального зберігання та інші операції).
Враховуючи вищезазначені норми чинного законодавства, при визначенні загальної місткості розташованих на акцизному складі резервуарів беруться до уваги стаціонарні споруди або ємності, які призначені для здійснення операцій, що передбачають фізичне отримання розпорядником акцизного складу пального чи/або фізичний відпуск (відвантаження) розпорядником акцизного складу пального з переходом права власності чи без переходу права власності на пальне та його зберігання, при цьому акцизні склади, на території яких здійснюється виробництво, оброблення (перероблення), змішування, розлив, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізація пального, повинні бути обладнані витратомірами-лічильниками на кожному місці відпуску пального наливом з акцизного складу, розташованому на акцизному складі, та рівнемірами-лічильниками на кожному введеному в експлуатацію стаціонарному резервуарі, розташованому на акцизному складі.
Застосування штрафних санкцій визначене пунктом 128-1.1 ст.128-1 ПК України, яким зокрема передбачено, що не обладнання та/або відсутність реєстрації в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі рівнеміра-лічильника на введеному в експлуатацію резервуарі, розташованому на акцизному складі, та/або витратоміра-лічильника на місці відпуску пального наливом з акцизного складу, розташованого на акцизному складі, а також не обладнання та/або відсутність реєстрації в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників обсягу виробленого спирту етилового витратоміра-лічильника спирту етилового на місці отримання та відпуску спирту етилового, розташованого на акцизному складі, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 20000 гривень за кожний необладнаний резервуар та/або незареєстрований рівнемір-лічильник, а також за кожне необладнане місце відпуску пального наливом з акцизного складу або за кожне місце отримання та відпуску спирту етилового, та/або незареєстрований витратомір-лічильник/витратомір-лічильник спирту етилового.
Згідно з частиною 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Суд відмічає, що позивач не заперечує сам факт обладнання акцизного складу, що розташований за адресою: Донецька область, м. Торецьк, вул. Дзержинського, буд. 4, рівнемірами-лічильниками у кількості 5 шт., відповідно до кількості введених в експлуатацію резервуарів пального, які були до 30.06.2020 не зареєстрованими в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі та витратомірами-лічильниками (паливороздавальними колонками) у кількості 5 шт. на місці відпуску пального, які не мають позитивного результату повірки або оцінки відповідності.
Отже, позивач допустив правопорушення, за яке пунктом 128-1.1 статті 128-1 ПК України передбачена відповідальність.
З огляду на викладене, місцевий суд дійшов правильного висновку, що факт вчинення позивачем порушення, передбаченого підпунктом 230.1.2 пункту 230.1 статті 230 ПК України, знайшов своє підтвердження при розгляді цієї справи, що стало правомірною підставою для застосування штрафу.
Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов'язаний оцінити, виконуючи свої зобов'язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
За практикою Європейського суду з прав людини пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09 грудня 1994 року, Серія A, № 303-A, параграф 29). Водночас, відповідь суду повинна бути достатньо детальною для відповіді на основні (суттєві) аргументи сторін.
Згідно з частиною першою статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За встановлених в цій справі обставин та з урахуванням правового регулювання спірних правовідносин, оскільки в межах даної адміністративної справи аргументи позовної заяви є необґрунтованими, а відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, на якого частиною другою статті 77 КАС України покладено обов'язок щодо доказування правомірності своїх рішень, дій чи бездіяльності, доведено суду правомірність своїх дій, тому місцевий суд дійшов правильного висновку, що у задоволенні позову слід відмовити в повному обсязі.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні фактичних обставин та норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини.
Зважаючи на наведене, судова колегія дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому вона підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись статями 291, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Скіф+» - залишити без задоволення.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 27 липня 2021 року в справі № 200/7413/21 - залишити без змін.
Повне судове рішення - 07 грудня 2021 року.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Колегія суддів І. В. Сіваченко
А. А. Блохін
Е. Г. Казначеєв