06 грудня 2021 року справа №418/2605/21
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Сіваченка І.В., суддів: Блохіна А.А., Гаврищук Т.Г., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) на постанову Міловського районного суду Луганської області від 28 вересня 2021 року (повне судове рішення складено 28 вересня 2021 року в смт Мілове) у справі № 418/2605/21 (суддя в І інстанції Чехов С.І.) за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ), Старшого техніку віпс (тип А) ВПС "Мілове" ім. В.Банних майстер-сержанта ОСОБА_2 про скасування постанови № 017797/21 від 03.08.2021 щодо накладення адміністративного стягнення за ч.1 ст. 204-2 КУпАП,
Представник позивача адвокат Галемський С.М. звернувся до суду з позовом, у якому просив скасувати постанову № 017797/21 від 03.08.2021 року, винесену відносно ОСОБА_1 за вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 204-2 КУпАП, а провадження по адміністративній справі - закрити.
Свій адміністративний позов обґрунтовує тим, що 03.08.2021 старший технік віпс (тип А) ІНФОРМАЦІЯ_2 майстер - сержант ОСОБА_2 виніс постанову відносно позивача, якою його притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 204-2 КУпАП, та накладено стягнення в розмірі 1700 гривень.
Згідно постанови, 13.08.2021 о 07:15 годині в пункті пропуску «Мілове» під час здійснення прикордонного контролю виявлено громадянина України ОСОБА_1 , який відповідно до інформації, наявної в базі даних ДПС України, 20.06.2018 виїхав з контрольованої території України до тимчасово окупованої території України через КПВВ «Мар'їнка», а 03.08.2021 о 07:15 в'їхав на територію України з Російської Федерації через пункт пропуску «Мілове». Особою надано письмові пояснення, в яких він зазначив, що 02.08.2021 близько 19:00 здійснив виїзд з тимчасово окупованої території України до Російської Федерації в напрямку н.п. «Новоазовськ» тимчасово окупована територія - «Весело-Вознесенка» Російська Федерація в районі н.п. Новоазовськ, що також підтверджується витягом з БД, відповідно до якого відсутня інформація про виїзд її з тимчасово окупованої території до КПВВ, чим порушив вимоги п. 3 Постанови Кабміну України від 17.07.2019 № 815 «Про порядок виїзду осіб, переміщення товарів на тимчасово окуповані території у Донецькій та Луганській областях і виїзду осіб, переміщення товарів з таких територій», чим вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 204-2 КУпАП.
Однак з постановою про накладання адміністративного стягнення позивач не згоден та наполягає на скасуванні оскільки розгляд справи відбувався дуже поверхнево та формально. А саме: під час притягнення позивача до адміністративної відповідальності відповідачем було допущено низку порушень діючого законодавства. Постанова позивачу не проголошувалась, права були роз'яснені вже після накладення стягнення. Не були виявлені обставини які підлягають обов'язковому вивченню та які виключають адміністративну відповідальність, не взяті до уваги пояснення позивача, а також не з'ясовані інші обставини що мають значення для правильного вирішення справи. Розгляд справи проведений на місці без підготовки та надання позивачу часу для звернення за правовою допомогою. Внаслідок чого при винесенні постанови не було враховано характер вчиненого правопорушення при призначенні адміністративного стягнення. В постанові не наведені докази підтвердження вини позивача у вчиненні адміністративного правопорушення, в обґрунтування яких особа, яка складала постанову, дійшла до висновку про вину позивача.
09 вересня 2021 року ухвалою Міловського районного суду Луганської області у якості співвідповідача по справі був залучений 3-й прикордонний загін імені Героя України полковника Євгена Пікуса Державної прикордонної служби України.
Рішенням Міловського районного суду Луганської області від 28 вересня 2021 року позовні вимоги задоволені.
Не погодившись з таким судовим рішенням, Луганський прикордонний загін імені Героя України полковника Євгенія Пікуса подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення місцевого суду, прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що згідно ст. 12 Закону України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях» визначено, що в'їзд осіб переміщення товарів на тимчасово окуповану території у Донецькій та Луганській областях і виїзд осіб, переміщення товарів з таких територій здійснюється через контрольні пункти в'їзду-виїзду. Порядок в'їзду осіб, переміщення товарів на тимчасово окуповані території Донецької та Луганської областях і виїзду осіб, переміщення товарів із таких територій визначений Постановою Кабінету Міністрів України № 815 від 17.07.2019. 03.08.2021 на ділянці проведення операції об'єднаних сил в межах Донецької та Луганської областей функціонували усі визначені КПВВ, про що наявна інформація в інтернет виданнях та на сайтах операції об'єднаних сил, Державної прикордонної служби, Східного регіонального управління та відповідних прикордонних загонів, у зв'язку з чим позивач мав фізичну можливість в законний спосіб здійснити виїзд з тимчасово окупованих територій України. Позивач, перетинаючи державний кордон України з території Російської Федерації в пункті пропуску «Мілове» пояснив, що 03.08.2021 перетнув державний кордон України з тимчасово окупованої території України до Російської Федерації через тимчасово недіючий пункт пропуску «Новоазовськ», чим порушив порядок в'їзду осіб, переміщення товарів на тимчасово окуповані території у Донецькій та Луганській областях. Під час надання пояснень позивач не виказував будь яких заперечень або зауважень до змісту відібраних пояснень та не надав будь-яких документів, які звільняли позивача від адміністративної відповідальності або пом'якшують відповідальність за адміністративне правопорушення. В матеріалах справи про адміністративне правопорушення наявна заява позивача про доведення його права на отримання безоплатної правової допомоги. Даною заявою позивач відмовився від правової допомоги та бажав захищати себе особисто. В матеріалах справи про адміністративне правопорушення також наявна пам'ятка, якою до позивача доведені положення ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП. Під час розгляду справи про адміністративне правопорушення були враховані обставини, що пом'якшують відповідальність за адміністративне правопорушення, щире розкаяння винного та винесено мінімальне стягнення, передбачене ч. 1 ст. 204-2 КУпАП.
Всі особи, які беруть участь в справі, в судове засідання не прибули.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, залишити без задоволення, з наступних підстав.
Згідно статті 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Статтею 9 КУпАП визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Так, ч.1 ст. 204-2 КУпАП передбачена відповідальність за порушення порядку в'їзду на тимчасово окуповану територію України та виїзду з неї.
Отже, вказана норма є бланкетною та відсилає до відповідного нормативного акту, зокрема, на Закон України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях».
Відповідно до частин 1 та 3 статті 12 цього Закону, в'їзд осіб, переміщення товарів на тимчасово окуповані території у Донецькій та Луганській областях і виїзд осіб, переміщення товарів з таких територій здійснюються через контрольні пункти в'їзду-виїзду.
Порядок в'їзду осіб, переміщення товарів на тимчасово окуповані території у Донецькій та Луганській областях і виїзду осіб, переміщення товарів із таких територій визначаються Кабінетом Міністрів України.
28.11.2019 набрав чинності Порядок № 815, відповідно до п. 1 якого, він визначає процедуру в'їзду/виїзду осіб і транспортних засобів, за допомогою яких вони переміщуються, і переміщення товарів на тимчасово окуповані території у Донецькій та Луганській областях (далі - тимчасово окуповані території) та з таких територій.
Дія цього Порядку поширюється на всіх фізичних та юридичних осіб, які здійснюють такий в'їзд/виїзд і переміщення товарів через контрольні пункти в'їзду-виїзду, контрольні пункти в'їзду-виїзду на залізниці.
Згідно з пунктом 3 Порядку № 815 (в редакції, чинній на час вчинення адміністративного правопорушення), в'їзд/виїзд осіб, у тому числі транспортних засобів, за допомогою яких вони переміщуються, а також переміщення товарів на тимчасово окуповані території та з таких територій здійснюється виключно через визначені контрольні пункти відповідно до вимог цього Порядку.
Контрольні пункти не призначені для перетинання державного кордону.
Поза визначеними контрольними пунктами в'їзду/виїзду переміщення через лінію розмежування осіб, транспортних засобів та товарів заборонено.
З визначення термінів, викладених в пункті 2 Порядку вбачається, що контрольний пункт в'їзду/виїзду - це комплекс будівель, спеціальних, інженерних споруд і технічних засобів, розташованих на спеціально визначеній земельній ділянці, де здійснюються заходи контролю в'їзду-виїзду осіб, транспортних засобів та товарів, які переміщуються на тимчасово окуповані території та з таких територій.
Лінія розмежування - умовна лінія на місцевості між тимчасово окупованими територіями та контрольованими територіями, яка проходить по передньому краю передових позицій об'єднаних сил;
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що положення Порядку визначають правила в'їзду на тимчасово окуповані території у Донецькій та Луганській областях та виїзду з них виключно через контрольні пункти, які розташовані на спеціально визначеній земельній ділянці в межах лінії розмежування, при цьому такі контрольні пункти не призначені для перетинання державного кордону.
Таким чином, особа підлягає відповідальності за ч. 1 ст. 204-2 КУпАП виключно у разі переміщення саме через лінію розмежування поза визначеними контрольними пунктами в'їзду/виїзду.
Як вбачається з оскаржуваної постанови, на позивача накладено стягнення за ч. 1 ст. 204-2 КУпАП за перетинання державного кордону через непрацюючий пункт пропуску «Новоазовськ», закритий розпорядженням Кабінету Міністрів України від 18.02.2015 № 106-р.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про державний кордон України», державним кордоном України є лінія і вертикальна поверхня, що проходить по цій лінії, які визначають межі території України - суші, вод, надр, повітряного простору.
Згідно з частинами 1 та 3 статті 9 цього Закону, перетинання державного кордону України здійснюється на шляхах сполучення через державний кордон з додержанням встановленого порядку.
Пункт пропуску через державний кордон України - це спеціально виділена територія на залізничних та автомобільних станціях, у морських і річкових портах, аеропортах (аеродромах) з комплексом будівель, споруд і технічних засобів, де здійснюються прикордонний, митний та інші види контролю і пропуск через державний кордон осіб, транспортних засобів, вантажів та іншого майна.
Стаття 35 Закону України «Про державний кордон України» передбачає, що особи, винні в порушенні або спробі порушення режиму державного кордону України, прикордонного режиму або режиму в пунктах пропуску через державний кордон України, у незаконному переміщенні або спробі незаконного переміщення через державний кордон України вантажів, матеріалів, документів та інших предметів, а також в інших порушеннях законодавства про державний кордон України, несуть кримінальну, адміністративну або іншу відповідальність згідно з законодавством України.
Зокрема, стаття 204-1 КУпАП передбачає відповідальність за незаконне перетинання або спробу незаконного перетинання державного кордону України.
Таким чином, незаконний перетин державного кордону України не охоплюється складом адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-2 КУпАП, оскільки положення Порядку забороняють в'їзд/виїзд поза визначеними контрольними пунктами саме через лінію розмежування, а не державного кордону.
Відповідно до вимог ст. 284 КУпАП у справі про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить одну з таких постанов: 1) про накладення адміністративного стягнення; 2) про застосування заходів впливу, передбачених ст. 24-1 цього кодексу; 3) про закриття справи.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Відтак, висновок суду першої інстанції про необхідність скасування постанови про накладення адміністративного стягнення на позивача за ч. 1 ст. 204-2 КУпАП та закриття провадження по справі про адміністративне правопорушення є законним та обґрунтованим.
Зважаючи на наведене, судова колегія дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому вона підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Відповідно до положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись статтями 139, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України,-
Апеляційну скаргу Луганського прикордонного загону імені Героя України полковника Євгенія Пікуса - залишити без задоволення.
Рішення Міловського районного суду Луганської області від 28 вересня 2021 року у справі № 418/2605/21 - залишити без змін.
Повне судове рішення - 06 грудня 2021 року.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя І. В. Сіваченко
Судді Т. Г. Гаврищук
А. А. Блохін