06 грудня 2021 року справа №200/1107/21-а
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Перший апеляційний адміністративний суд у складі суддів: Гайдара А.В., Геращенка І.В., Компанієць І.Д., розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 26 травня 2021 року у справі № 200/1107/21-а (головуючий суддя І інстанції - Стойка В.В.), складене в повному обсязі 26 травня 2021 року в м. Слов'янськ Донецької області за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Донецькій області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернулася до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Маріупольського об'єднаного управління пенсійного фонду України Донецької області в якій просила:
визнати противоправними дії Маріупольського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України Донецької області, які виразились у незастосуванні ОСОБА_1 при розрахунку пенсії у зв'язку із втратою годувальника показника середньої заробітної плати (доходу) у середньому на одну застраховану особу в цілому в Україні, з якої сплачено страхові внески, календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, тобто за 2017-2019 роки, при призначенні пенсії у зв'язку із втратою годувальника;
зобов'язати Маріупольське об'єднане управління пенсійного фонду України Донецької області, код ЄДРПОУ 42171861, здійснити перерахунок та виплату пенсії у зв'язку із втратою годувальника ОСОБА_1 із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) у середньому на одну застраховану особу в цілому в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, тобто (2017-2019роки), з дати звернення до органу пенсійного фонду за призначенням пенсії у зв'язку із втратою годувальника тобто з 23.09.2020 року з урахуванням фактично виплачених сум.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 26 травня 2021 року позовні вимоги задоволено. Визнано противоправними дії Маріупольського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України Донецької області, які виразились у незастосуванні ОСОБА_1 при розрахунку пенсії у зв'язку із втратою годувальника показника середньої заробітної плати (доходу) у середньому на одну застраховану особу в цілому в Україні, з якої сплачено страхові внески, календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, тобто за 2017-2019 роки, при призначенні пенсії у зв'язку із втратою годувальника. Зобов'язано Маріупольське об'єднане управління пенсійного фонду України Донецької області, код ЄДРПОУ 42171861, здійснити перерахунок та виплату пенсії у зв'язку із втратою годувальника ОСОБА_1 із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) у середньому на одну застраховану особу в цілому в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, тобто (2017-2019роки), з дати звернення до органу пенсійного фонду за призначенням пенсії у зв'язку із втратою годувальника тобто з 23.09.2020 року з урахуванням фактично виплачених сум.
Не погодившись з судовим рішенням, Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області подало апеляційну скаргу та посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просило скасувати рішення суду першої інстанції та відмовити у задоволені позовних вимог у повному обсязі.
В обґрунтуванні апеляційної скарги зазначило, що у даному випадку переведення з одного виду пенсії на інший відсутнє, оскільки пенсія за вислугою років є різновидом пенсії за віком, що унеможливлює призначення позивачу пенсії за віком повторно, передбаченого ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Вважає, що розмір пенсії встановлено вірно.
Сторони в судове засідання не викликались, про дату та місце розгляду справи повідомлялись судом належним чином.
Ухвало Першого апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2021 року замінено відповідача по справі Маріупольське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області на правонаступника Головне управління Пенсійного фонду України у Донецькій області
Суд апеляційної інстанції, заслухав доповідь судді-доповідача, перевірив матеріали справи і обговорив доводи апеляційної скарги, перевірив юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідив правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 є громадянином України, що підтверджується паспортом НОМЕР_2 , перебуває на обліку у Маріупольському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Донецької області у якості застрахованої особи та отримувача пенсії.
З 23.09.2020 року на підставі відповідної заяви позивача було переведено з пенсії за віком на пенсію по втраті годувальника.
30.11.2020 року представник позивача звернулась до Маріупольського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області із адвокатським запитом, в якому просила надати в тому числі інформацію про коефіцієнти по стажу та по заробітку тощо.
03.12.2020 року Маріупольське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області надало відповідь на адвокатський запит, згідно змісту якого зазначило, що при розрахунку пенсії позивача було застосовано проіндексований середній заробіток за 2016 рік - 4888, 83грн.
Спірним питанням даної справи є правомірність дій Маріупольського ОУПФУ в застосуванні при перерахунку пенсії показник середнього заробітку працівників, зайнятих в галузях України за 2017 рік з урахуванням індексу інфляції (4888, 83грн).
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем порушене право позивача на отримання належного їй розміру пенсійних виплат.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.
Колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 92 Конституції України встановлено, що виключно законами України визначаються права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов'язки громадянина.
Статтею 4 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року №1058-IV (далі - Закон №1058-IV) встановлено, що законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, Законів України "Про недержавне пенсійне забезпечення", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.
Згідно з частиною 1 статті 9 Закону №1058-IV відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати:
1) пенсія за віком;
2) пенсія по інвалідності;
3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Частиною статті 45 Закону України 1058 передбачено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
У постановах Верховного Суду від 10.07.2018 року у справі № 520/6808/17, від 19.12.2018 року у справі № 577/5248/16-а зазначено, що частиною 3 статті 45 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” регламентовано порядок переведення з одного виду пенсії, призначеного саме за цим Законом, на інший. В при такому переведенні на інший вид пенсії показник середньої заробітної плати має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом № 1058-ІV. Водночас, у випадках звернення особи до територіальних органів пенсійного фонду із заявами про переведення з пенсії, призначеної на підставі іншого закону, ніж Закон № 1058, котрий передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, така особа вважається такою, що звертається за призначенням пенсії за віком відповідно до Закону № 1058-ІV вперше. В таких випадках до спірних правовідносин не застосовується частина третя статті 45 Закону № 1058-ІV.
Таким чином, отримуючи пенсію за Законом України “Про пенсійне забезпечення” позивач не користувався жодним із видів пенсій, встановлених Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, тому, призначення позивачу пенсії за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” у 2019 році відбулось вперше.
За приписами частини 2 статті 40 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Тимчасово, з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року, заробітна плата (дохід) для призначення пенсії визначається із середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2016 та 2017 роки; Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз1 + Кз2 + Кз3 + ... + Кзn ); К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.
У той же час, частиною 3 статті 45 Закону України 1058 встановлено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що частиною 3 статті 45 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” регламентовано порядок переведення з одного виду пенсії, призначеного саме за цим Законом, на інший. Отже, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”. Однак, якщо мало місце призначення іншої пенсії за іншим законом, має враховуватись показник середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують року призначення нового виду пенсії (пенсії за віком).
Зазначені висновки щодо здійснення призначення пенсії, а не переведення згідно з частиною 3 статті 45 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 31.10.2018 року у справі №876/5312/17 (провадження № 11-731апп18).
Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції щодо необхідності задоволення позовних вимог.
Відтак, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.
Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Як зазначив Європейський суд з прав людини в справі «Золотас проти Греції» стаття 1 Протоколу № 1, яка має за головну мету захистити особу від будь-якого посягання держави на повагу до її майна, може також вимагати позитивних зобов'язань, відповідно до яких держава має вжити певних заходів, необхідних для захисту права власності, зокрема, якщо існує прямий зв'язок між заходом, якого заявник може правомірно очікувати від влади, і ефективним користуванням ним своїм майном (Zolotas v. Greece, заява № 66610/09). Подібний висновок викладений у рішенні Європейського суду з прав людини в справі «Капітал Банк АД проти Болгарії» (Capital Bank AD v. Bulgaria, заява № 49429/99).
Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
У справі, що розглядається, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що скаржникові надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду попередньої інстанції.
Відповідно до положень ч.1 ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись статтями 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Донецькій області - залишити без задоволення.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 26 травня 2021 року у справі № 200/1107/21-а- залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 06 грудня 2021 року.
Судді А.В. Гайдар
І.В. Геращенко
І.Д. Компанієць