Справа № 534/1212/21
Провадження № 1-кп/534/171/21
26 листопада 2021 року місто Горішні Плавні
Комсомольський міський суду Полтавської області в складі головуючого судді ОСОБА_1 за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5
розглянувши у судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Комсомольськ, Полтавської області, громадянина України, не працюючого, не одруженого, фактично проживаючого без реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:
1) 24.07.2009 року Комсомольським міським судом Полтавської області за ч. 2 ст. 186, ст. 76 КК України до покарання у виді 4 років позбавлення волі. На підставіі ст. 75 КК України від відбуття покарання звільнений з іспитовим строком 1 рік;.2)20.01.2015 року Комсомольським міським судом Полтавської області за ч. 1 ст. 185 КК України до покарання у виді 1 року позбавлення волі; 3)30.09.2016 року Комсомольським міським судом Полтавської області за ч. 2 ст. 185, ст. 71 КК України до покарання у виді 8 місяців 29 днів позбавлення волі; 4)26.03.2020 року Комсомольським міським судом Полтавської області за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді 1 року 6 місяців позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України від відбуття покарання звільнений з іспитовим строком 1 рік 6 місяців.
за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.307, ч.2 ст. 307 КК України,
встановив:
ОСОБА_4 звинувачується у незаконному придбанні зберіганні з метою збуту, а також незаконному збуті наркотичних засобів.
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 звернувся із клопотанням про продовження застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Аргументуючи внесене клопотання та зазначаючи про наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, прокурор наполягав на продовженні застосування щодо ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Прокурором наголошено, що обвинувачений неодноразово судимий, у період іспитового строку вчинив продаж наркотичного засобу, тому існують обґрунтовані ризики щодо продовження вчинення ОСОБА_4 кримінальних правопорушень та перешкоджання кримінальному провадженню шляхом неприбуття до суду.
Обвинувачений ОСОБА_4 проти клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою заперечував, просив застосувати більш м'який засіб у виді домашнього арешту, а в разі задоволення такого клопотання просив визначити йому заставу.
Захисник ОСОБА_6 проти клопотання прокурора щодо обрання запобіжного заходу ОСОБА_4 заперечував, просив застосувати більш м'який запобіжний захід у виді домашнього арешту.
З'ясувавши правові позиції учасників судового провадження, суд зауважує про наступне.
У відповідності до ч.4 ст.176, ст.177 КПК України, під час судового провадження запобіжні заходи застосовуються судом за клопотанням прокурора, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який відповідно до ст.183 КПК України може бути застосований, зокрема, до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.
За змістом ст.194 КПК України, слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази, обставини, які свідчать, наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один з ризиків, передбачених ст.177 цього Кодексу, на які вказує слідчий, прокурор.
Клопотання про застосування стосовно обвинуваченого найсуворішого виду запобіжного заходу вмотивовано прокурором можливістю ОСОБА_4 з метою уникнення відповідальності переховуватись від суду, вчиняти інші кримінальні правопорушення, а також здійснювати незаконний вплив на свідків.
Враховуючи, що суду не надано переконливих доказів на підтвердження можливості обвинуваченого здійснювати незаконний вплив на свідків, вказаний ризик свого підтвердження не знайшов.
Разом із тим, суд погоджується із наведеними прокурором обґрунтуваннями наявності ризиків щодо можливості обвинуваченого переховуватись від суду та щодо можливості вчинення інших кримінальних правопорушень.
Як убачається з матеріалів справи і це підтвердив в судовому засіданні ОСОБА_4 , він офіційно не працевлаштований, законного джерела існування не має, суспільно-корисною діяльністю не займається, раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності за скоєння злочинів проти власності.
Вирішуючи питання продовження застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою суд враховує вимоги п.п. 3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув'язнення.
Суд зазначає, що у рішенні Європейського суду з прав людини від 01.06.2006 року у справі «Мамедова проти Росії», (пункті 74) Суд вказував, що хоча суворість покарання є визначальним елементом при оцінці ризику переховування від правосуддя чи вчинення нових злочинів, потребу позбавлення когось волі не можна оцінювати з винятково абстрактного погляду, беручи до уваги тільки тяжкість злочину. Тримання під вартою також не можна застосовувати як передбачення вироку у формі позбавлення волі.
Обмеження розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою лише переліком законодавчих (стандартних) підстав для його застосування без встановлення їх наявності та обґрунтованості застосування до конкретної особи, є порушенням вимог п. 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (Рішення Європейського суду з прав людини «Харченко проти України», «Белевитський проти Росії»).
Суд зазначає, що згідно із обвинувальним актом ОСОБА_4 має непогашені судимості, скоїв кримінальні правопорушення , що йому інкімінується під час іспитового строку.
Зазначені обставини дають можливість дійти висновку про наявність достатніх підстав вважати, що ризик вчинення обвинуваченим інших кримінальних правопорушень знайшов своє підтвердження.
Разом із тим, встановлені в судовому засіданні обставини та характеристики особи обвинуваченого, у своїй сукупності дають суду підстави дійти висновку, що обвинувачений в подальшому може переховуватись від суду та перешкоджати кримінальному провадженню шляхом неприбуття у судові засідання.
Оцінивши всі обставини в їх сукупності, враховуючи, відсутність у ОСОБА_4 позитивних характеристик та доброї репутації, постійного місця роботи та стабільного законного джерела доходів, у відповідності до вимог ст.178 КПК України, суд дійшов до висновку, що клопотання прокурора про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до обвинуваченого підлягає задоволенню. Лише такий запобіжний захід зможе дієво запобігти ризикам, доведеним прокурором під час розгляду клопотання, що виключає можливість застосування до ОСОБА_4 більш м'якого запобіжного заходу.
Вік обвинуваченого, його стан здоров'я, сімейне та матеріальне становище не дає підстав для незастосування до нього такого запобіжного заходу.
Питання про застосування застави вирішено судом в порядку ч.3 ст.183 КПК України. У відповідності до ч.5 ст.182 КПК України, з урахування тяжкості інкримінованих злочинів та відомостей, що характеризують обвинуваченого, суд визначає заставу, достатню для забезпечення обвинуваченим ОСОБА_4 належної процесуальної поведінки у розмірі 142740 грн., із покладенням на обвинуваченого передбачених законом обов'язків.
На підставі викладеного та керуючись ст.176,177,182,183 КПК України, суд,
Клопотання прокурора ОСОБА_3 про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити повністю.
Застосувати до ОСОБА_4 запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на шістдесят днів.
Строк дії ухвали закінчується 24 січня 2022 року.
Визначити обвинуваченом ОСОБА_4 заставу у розмірі шістдесят прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 142740 грн., яка може бути внесена на депозитний рахунокТУ ДСА України в Полтавській області (отримувач: ТУ ДСА України в Полтавській області; ЗКПО 26304855; р/р UA398201720355289002000015950 в ДКСУ м.Київ; МФО 820172; призначення платежу: ПІБ платника, призначення платежу, суд) підозрюваним, обвинуваченим або заставодавцем, який зобов'язується надати суду документ, що це підтверджує.
В разі внесення застави у розмірі, визначеному ухвалою суду, уповноваженій службовій особі місця ув'язнення необхідно негайно звільнити ОСОБА_4 з-під варти та повідомити про це прокурора Горішньоплавнівського відділу Кременчуцької місцевої прокуратури ОСОБА_3 та суд.
В разі внесення застави та звільнення обвинуваченого ОСОБА_4 з-під варти на нього покладаються строком до 24 січня 2022 року наступні обов'язки:
- не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу, прокурора або суду,
- повідомляти, прокурора, суд про зміну свого місця проживання;
- прибувати до прокурора, суду за першим викликом.
Роз'яснити особі, якою буде внесено заставу, що в разі невиконання підозрюваним перелічених вище обов'язків, заставу буде звернуто в дохід держави.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Ухвала суду може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду. протягом семи днів з дня її оголошення.
Суддя ОСОБА_1