Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"07" грудня 2021 р.м. ХарківСправа № 922/4259/21
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Калініченко Н.В.
без повідомлення (виклику) учасників справи
розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження справу
за позовом Акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Харківської філії Акціонерного товариства "Укртелеком", місто Харків,
до Управління освіти адміністрації Холодногірського району Харківської міської ради, місто Харків,
про стягнення заборгованості,-
Позивач, Акціонерне товариство "Укртелеком" в особі Харківської філії Акціонерного товариства "Укртелеком", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача, Управління освіти адміністрації Холодногірського району Харківської міської ради, про стягнення основної заборгованості в сумі 9 985,93 грн., пені у сумі 159,58 грн., три відсотка річних у сумі 63,33 грн. та індексу інфляції у сумі 74,97 грн.
26 жовтня 2021 року, ухвалою господарського суду Харківської області, прийнято позовну заяву Акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Харківської філії Акціонерного товариства "Укртелеком"" до розгляду та відкрито позовне провадження у справі № 922/4259/21, розгляд якої ухвалено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами. Крім того, встановлено, зокрема відповідачу, згідно статті 251 Господарського процесуального кодексу України, п'ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали суду для подання відзиву на позов. Відповідач своїм правом на подання відзиву по справі не скористався, хоча як вбачається з повідомлення про вручення поштового відправлення, ухвалу господарського суду Харківської області від 26 жовтня 2021 року про відкриття провадження у справі отримав 29 жовтня 2021 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення. Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений ухвалою про відкриття провадження у справі від 26 жовтня 2021 року, не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно статті 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. Відповідно до частини 1 статті 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Згідно частиною 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, яка ратифікована Україною 17 липня 1997 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру. Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі "Смірнова проти України"). Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про вчинення усіх необхідних дій для розгляду справи та про достатність у матеріалах справи документальних доказів для вирішення спору по суті.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується заявлені позовні вимоги та заперечення проти них, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським судом встановлено наступне.
28 січня 2011 року між Відкритим акціонерним товариством "Укртелеком" (правонаступником якого є Акціонерне товариство "Укртелеком") в особі Харківської філії (далі за текстом - позивач, "Укртелеком" за договором) та Управлінням освіти адміністрації Холодногірського району Харківської міської ради (відповідач по справі, "абонент" за договором) укладено договір № 057300618/851 про надання телекомунікаційних послуг (далі - договір), за яким укртелеком відповідно до умов договору зобов'язався надавати абоненту загальнодоступні (універсальні) та інші телекомунікаційні послуги, супутні (додаткові) послуги, згідно переліку та в обсягах замовлених абонентом (далі - послуги), а абонент зобов'язався своєчасно оплачувати отримані Послуги відповідно до умов цього Договору (пункт 1.1 договору). Відповідно до пункту 2.1 договору перелік замовлених послуг та засобів зв'язку, виділених абоненту, зазначено у Додатку 2 до цього Договору. Положеннями розділу 3 договору встановлено, що Укртелеком зобов'язаний, серед іншого, надавати замовлені абонентом Послуги цілодобово 365 (366) днів на рік відповідно до вимог Закону України "Про телекомунікації", Правил надання та отримання телекомунікації них послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 720 від 09 серпня 2005 (далі - Правила), та інших нормативно-правових актів України; надавати послуги за встановленими показниками якості відповідно до стандартів та інших нормативних документів, умов договору та інформації про умови надання послуг, а абонент, в свою чергу, зобов'язаний дотримуватись умов цього договору та вимог чинних нормативних актів у сфері телекомунікацію; своєчасно оплачувати отримані Послуги в повному обсязі. Згідно з пунктів 4.1.- 4.6. договору надання послуг за договором є платним. Форма розрахунків за Договором - безготівкова. Система розрахунків, що застосовується - з надсиланням рахунків. При використанні системи розрахунків з надсиланням рахунку абоненту, інформація про належну суму платежу за отримані послуги укртелекому надається не менше одного разу на місяць. За послуги, які надаються Абоненту третіми особами, інформація зазначається в окремому рядку рахунку на телекомунікаційні послуги. Порядок оплати наданих Послуг попередньою оплатою - в кредит. Система оплати наданих послуг місцевого телефонного зв'язку, яка застосовується укртелекомом - абонентна система з почасовим обліком телефонних розмов. Пунктом 4.15 договору встановлено, що оплата рахунку за отримані послуги проводиться абонентом при кредитному порядку оплати проводиться в термін не пізніше 20 числа місяця, що настає після повного розрахункового періоду. У разі неотримання рахунка до 10 числа місяця, що настає після розрахункового періоду, або здійснення розрахунків без застосування квитанцій (без надсилання рахунків) Абонент повинен звернутися до служби розрахунків укртелекому для отримання інформації про належну до сплати суму. У відповідності до пункту 5.2. договору у разі несвоєчасної оплати наданих укртелекомом послуг абонент сплачує пеню, яка обчислюється залежно від вартості неоплачених послуг у розмірі облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який стягується пеня, за кожний день прострочення оплати. Як-то визначено у пунктах 7.1. та 7.12 договору договір вступає в силу з дня його підписання і діє протягом одного року, а якщо за 30 днів до закінчення строку дії договору жодна із сторін не повідомила письмово про його припинення, договір вважається продовженим на тих самих умовах на кожний наступний рік. Договір та всі додатки підписано сторонами та скріплено печатками сторін. Доказів визнання недійсним або розірвання договору суду не подано. В межах виконання умов договору, 28 січня 2011 року сторонами підписана додаткова угода № 1, за змістом якої сторони дійшли згоди внести, що послуги зв'язку надаються в обсязі, що не перевищує суму асигнувань, виділених бюджетом для фінансування зобов'язань споживача щодо оплати послуг зв'язку т передбачених кошторисом останнього. При цьому, на споживача покладено обов'язок не пізніше 20 числа місяця, що передує зазначеному періоду (місяць, квартал, рік, тощо) надати позивачу документи про обсяг виділених для оплати послуг зв'язку бюджетних асигнувань, складених відповідно до вимог чинного законодавства України. Як свідчать матеріали справи, позивач, на виконання умов договору, у березні - червні 2021 року надав відповідачу телекомунікаційні послуги, про що були сформовані рахунок - акт № 3.2021.6333000000008510 від 31 березня 2021 року на суму 4 135,20 грн., рахунок - акт № 4.2021.6333000000008510 від 30 квітня 2021 року на суму 4 038,97 грн., рахунок - акт № 5.2021.6333000000008510 від 31 травня 2021 року на суму 4 143,31 грн., рахунок - акт № 6.2021.6333000000008510 від 30 червня 2021 року на суму 2 054,71 грн. У зв'язку з простроченням відповідачем виконання зобов'язань, що мали місце в процесі виконання умов договору, а також відсутності повної сплати послуг за надані телекомунікаційні послуги, позивачем на підставі умов договору, та відповідних вимог чинного законодавства України, було звернуто даний позов з метою стягнення основної суми заборгованості та похідних вимог.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення зобов'язань, є зокрема договори та інші правочини. За частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зважаючи на зміст спірних правовідносин, суд дійшов висновку про те, що між сторонами виникли господарські правовідносини на підставі договору про надання послуг з телекомунікації, регулювання яких передбачено главою 63 підрозділу І Розділу ІІІ Цивільного кодексу України, а також Законом України "Про телекомунікації".
Згідно частини 1 статті 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором
З матеріалів справи вбачається, що з березня по червень 2021 року позивачем було надано відповідачу телекомунікаційні послуги, про що свідчать рахунки-акти № 3.2021.6333000000008510 від 31 березня 2021 року на суму 4 135,20 грн., № 4.2021.6333000000008510 від 30 квітня 2021 року на суму 4 038,97 грн., № 5.2021.6333000000008510 від 31 травня 2021 року на суму 4 143,31 грн., № 6.2021.6333000000008510 від 30 червня 2021 року на суму 2 054,71 грн.
При цьому згадані вище рахунки-акти за телекомунікаційні послуги одночасно є актами передавання-приймання виконаних робіт (наданих послуг) за вказаний розрахунковий період. Водночас, позивачем не надано доказів їх скерування на адресу відповідача, втім в період з березня по червень 2021 року останній (абонент) здійснював активні дії, покликані на погашення заборгованості за надані послуги, що свідчить про визнання факту отримання телекомунікаційних послуг.
Доказів звернення відповідача до позивача по факту неотримання рахунку до 10 числа місяця, що настає після розрахункового періоду, як-то передбачено у пункті 4.15. договору, відповідач не представив, а відтак суд рахує, що відповідач був обізнаний про сформовані та виставлені рахунки-акти за період з березня по червень 2021 року.
Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
За пунктом 4.15 договору встановлено, що оплата рахунку за отримані послуги проводиться абонентом при кредитному порядку оплати проводиться в термін не пізніше 20 числа місяця, що настає після повного розрахункового періоду.
Всупереч покладеного на відповідача обов'язку, останній не повів із позивачем остаточного розрахунку за надані телекомунікаційні послуги за період з березня по червень 2021 року, заборгувавши сплату грошових коштів у розмірі 9 985,93 грн.
Відповідно до частини 2 статті 614 Цивільного кодексу України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання. Відповідно до частини 3 та 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на спростування наведених вище висновків, як і не надано належним доказів на підтвердження здійснення повної оплати за надані телекомунікаційні послуги. За таких обставин, оскільки відповідач прийняв послуги, однак не здійснив повний розрахунок із позивачем, суд дійшов висновку про те, що відповідачем були порушені права та законні інтереси позивача, за захистом яких він звернувся до суду, а відтак задовольняє позов в цій частині та стягує з відповідача основну суму заборгованості в розмірі 9 985,93 грн.
За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами та договором (частина 2 статті 193, частина 1 статті 216 та частина 1 статті 218 Господарського кодексу України). Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною 2 статті 217 Господарського кодексу України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (частина 1 статті 230 Господарського кодексу України).
Так, відповідно до статей 230, 231 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. Відповідно до частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частиною 3 статті 549 Цивільного кодексу України). У відповідності до частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.
Сторонами погоджено у пункті 5.2. договору у разі несвоєчасної оплати наданих укртелекомом послуг абонент сплачує пеню, яка обчислюється залежно від вартості неоплачених послуг у розмірі облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який стягується пеня, за кожний день прострочення оплати.
Отже, сторони на власний розсуд, з урахуванням свободи договору, який визначений як один із головних принципів в правовідносинах між учасниками, з огляду на надане право, визначили розмір неустойки в розмірі облікової ставки Національного банку України, а також порядок її нарахування (кожний день прострочення оплати).
Перевіривши правомірність нарахування позивачем пені та виходячи з пункту пункті 5.2 договору, приписів статті 231 Господарського кодексу України, а також періоду нарахування штрафної санкції, суд встановив, що дане нарахування не суперечать вимогам чинного законодавства та умовам договору. Під час перевірки розміру штрафної санкції, з огляду на визначений позивачем період її стягнення, а також суму заборгованості, суд встановив, що позивачем арифметично вірно сформовано суму пені у сумі 159,58 грн. та відповідно в даній сумі суд задовольняє позовні вимоги.
Також, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь три відсотка річних у сумі 63,33 грн. та індексу інфляції у сумі 74,97 грн.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Отже, у розумінні положень норми статті 625 Цивільного кодексу України позивач як кредитор, вправі вимагати стягнення у судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов'язання.
Здійснивши перерахунок 3% річних та інфляційних втрат, з урахуванням умов договору, а також визначеного позивачем періоду прострочення по сплаті грошового зобов'язання, господарський суд приходить до висновку, що позивачем вірно проведено розрахунок даних похідних вимог, що слугує підставою для суду, з метою захисту майнового права та інтересу позивача, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення сплати основної заборгованості, для стягнення з відповідача три відсотка річних у сумі 63,33 грн. та індексу інфляції у сумі 74,97 грн.
Рішення суду, як найважливіший акт правосуддя, має ґрунтуватись на повному з'ясуванні того, чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у справі, якими доказами вони підтверджуються та чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18 липня 2006 року у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
З огляду на вищевикладене, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Судові витрати зі сплати позивачем при поданні позову судового збору, відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 1-5, 8, 10, 11, 12, 20, 41-46, 73-80, 86, 123, пунктом 2 частини 1 статті 129, статтями 232, 233, 236-238, 240, 241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, господарського суд Харківської області, -
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Управління освіти адміністрації Холодногірського району Харківської міської ради (61052, місто Харків, вулиця Ярославська, будинок 10, ідентифікаційний код юридичної особи 02146305) на користь Акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Харківської філії Акціонерного товариства "Укртелеком" (61010, місто Харків, Нетіченська набережна, будинок 8, ідентифікаційний код 25614660) 9 985,93 грн. основної заборгованості, 159,58 грн. пені, 63,33 грн. три відсотка річних, 74,97 грн. індексу інфляції та 2 270 грн. судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення, відповідно до статей 256, 257 ГПК України та з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Перехідних положень Кодексу.
Повне рішення складено "07" грудня 2021 р.
Суддя Н.В. Калініченко
справа № 922/4259/21