Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
(додаткове)
"24" листопада 2021 р.м. ХарківСправа № 922/3023/21
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Пономаренко Т.О.
розглянувши заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Птахокомплекс "Нова" про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на правову допомогу по справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Птахокомплекс "Нова" (61002, м. Харків, вул. Чернишевськ, буд.66; код ЄДРПОУ: 34328899)
до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Панем" (36034, м. Полтава, вул. Половки, буд. 94; код ЄДРПОУ: 41452665) 2) Товариства з додатковою відповідальністю «Міжнародна страхова компанія» (61001, м. Харків, пр. Гагаріна, б.41/2, корпус 8, офіс 1-12; код ЄДРПОУ 31236795)
про стягнення збитків
28.07.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю "Птахокомплекс "Нова" звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Панем", в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Панем" грошові кошти в розмірі 357086,76 грн. матеріального збитку, а також розподілити судові витрати.
Рішенням господарського суду Харківської області від 17.11.2021 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Птахокомплекс "Нова" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Панем" та Товариства з додатковою відповідальністю «Міжнародна страхова компанія» про стягнення збитків задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Панем" суму збитків у розмірі 227 086,76 грн. та суму судового збору у розмірі 2 678,15 грн. Стягнуто з Товариства з додатковою відповідальністю «Міжнародна страхова компанія» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Птахокомплекс "Нова" суму страхового відшкодування у розмірі 130 000,00 грн. та суму судового збору у розмірі 2 678,15 грн.
Призначено судове засідання для вирішення питання про судові витрати на 24.11.2021. Сторонам встановлено строк протягом 5 днів для надання суду доказів понесених судових витрат.
10.11.2021 через господарського суду Харківської області представник позивача звернувся із заявою (вх.№26475 від 10.11.2021), в якій просить суд, зокрема, надати строк на доведення понесених витрат на професійну правничу допомогу у зв'язку із розглядом позову протягом п'яти днів з дня ухвалення рішення та розподілити судові витрати.
11.11.2021 через господарського суду Харківської області представник позивача надав заяву (вх.№26625 від 11.11.2021), в якій просить суд долучити до матеріалів справи докази направлення заяви від 10.11.2021 учасникам справи.
22.11.2021 через канцелярію господарського суду Харківської області від представника позивача надійшла заява (вх.№27517 від 22.11.2021) про розподіл судових витрат.
23.11.2021 через систему "Електронний суд" господарського суду Харківської області від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Панем" надійшли заперечення на заяву про розподіл судових витрат (вх.№27712 від 23.11.2021).
Присутні в судовому засіданні 24.11.2021 представники позивача просили суд заяву про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на правову допомогу задовольнити в повному обсязі.
Представники відповідачів в судове засідання 24.11.2021 не з'явились. Про дату, час та місце розгляду заяви були повідомлені належним чином.
У відповідності до частини 4 статті 244 Господарського процесуального кодексу України, неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи.
Розглянувши заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Птахокомплекс "Нова" про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на правову допомогу, суд приходить до висновку про часткове задоволення заяви з наступних підстав.
Так, представник позивача в заяві про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу просить суд стягнути з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 54 000,00 грн.
Положеннями статті 59 Конституції України встановлено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Відповідно до пункту 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема є: відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Метою запровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективного захисту своїх прав в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою (частина 1 статті 16 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до частини 1 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Відповідно до ст. 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:
1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення;
2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати;
3) судом не вирішено питання про судові витрати.
Відповідно до частини 1 статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, як зазначено у частині 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України, належать витрати:
1) на професійну правничу допомогу;
2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;
3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;
4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Частинами 2, 3 статті 126 ГПК України встановлено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Частиною 1 статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" передбачено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Також, суд зазначає, що при стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність») або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору.
Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Згідно з частиною 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою, а також розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відносно обґрунтованості розміру заявлених витрат на професійну правничу допомогу та його (розміру) пропорційності предмету спору, суд приймає до уваги, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини, зокрема, п.95 рішення у справі «Баришевський проти України» від 26.02.2015р., п.п.34-36 рішення у справі «Гімайдуліна і інших проти України» від 10.12.2009р., п.80 рішення у справі «Двойних проти України» від 12.10.2006р., п.88 рішення у справі «Меріт проти України» від 30.03.2004р. та п.268 рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 02.06.2014р., заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Витрати на надану професійну правничу допомогу, у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 цього Кодексу).
Таким чином, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.
Враховуючи вищевикладене, необхідною умовою для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат учасником справи.
Аналогічна правова позиція також викладена у додаткових постановах Верховного Суду від 22.03.2018 у справі №910/9111/17 та від 11.12.2018 у справі №910/2170/18.
Суд також враховує, що в постанові Об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 зазначено, що за змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Пунктом 3 частини 4 статті 129 ГПК України встановлено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач в позовній заяві просив суд розподілити судові витрати та надав попередній розрахунок судових витрат на професійну правничу допомогу на суму 54 000,00 грн.
Судом встановлено, що правовідносини між позивачем та адвокатським об'єднанням "ЛОУ УОЛВС", в особі голови адвоката Крайза О.І., на момент розгляду справи господарським судом Харківської області підтверджуються договором про надання правової допомоги №2-ПК від 01.07.2018, додатковою угодою б/н від 31.12.2020 до договору про надання правової допомоги №2-ПК від 01.07.2018, додатковою угодою №09/07/21 від 09.07.2021 до договору про надання правової допомоги №2-ПК від 01.07.2018, додатковою угодою б/н від 01.04.2021 до договору про надання правової допомоги №2-ПК від 01.07.2018 та ордером Серії АХ №1059946 від 20.07.2021.
На підтвердження понесення витрат на правову допомогу адвоката представник позивача надав суду копії акта приймання-передачі наданих послуг від 22.11.2021 за договором про надання правової допомоги №2-ПК від 01.07.2018 на загальну суму 54 000,00 грн. та копію платіжного доручення №3464524 від 22.11.2021 на суму 54 000,00 грн.
Суд зазначає, що надані представником позивача документи на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу в їх сукупності є достатніми доказами на підтвердження наявності підстав для відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу.
Вищевказані докази підтверджують фактичне понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 54 000,00 грн.
Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду від 30.09.2009 року №23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати: консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, тощо.
Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати.
Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, з означених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
Частинами 1, 2 статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" встановлено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та в надання інших видів правової допомоги клієнту.
Судова практика свідчить, що українські суди, здійснюючи розподіл витрат на послуги адвоката, керуються практикою Європейського суду з прав людини.
У своїх рішеннях у справах "Баришевський проти України" від 26.02.2015 p., "Гімадуліна та інші проти Україїш" від 10.12.2009р., "Двойних проти України" від 12.10.2006 p., "Меріт проти України" від 30.03.2004 p., "East/West Jinnee Limited" проти України" від 23.01.2014 p. ЄСПЛ указував, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат за умови, що буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір - обґрунтованим.
Сформована практика Європейського суду з прав людини заснована на тому, що заявник має право на відшкодування витрат в розмірі, який був необхідний та розумний і дійсно понесений. Зокрема, у справі "Неймайстер проти Австрії" було вирішено, що витрати на правову допомогу присуджуються в тому випадку, якщо вони були здійснені фактично, були необхідними і розумними в кількісному відношенні (пункт 43 рішення "Неймайстер проти Австрії").
Відповідно до частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, у разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно з частиною 4 цієї статті, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
- складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
- часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
- обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
- ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Верховний Суд в постанові від 01 серпня 2019 року по справі №915/237/18 зазначив, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.
Суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України, заява № 19336/04, п. 269).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Панем", не погоджуючись з розміром витрат на оплату послуг адвоката позивача, надав заперечення на заяву позивача, в яких просить суд про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу.
На підтвердження неспівмірності заявлених представником позивача витрат, 1-й відповідач надає суду п'ять релевантних рішень Господарського суду Харківської області щодо стягнення витрат на правову допомогу у справах про відшкодування шкоди спричиненої внаслідок ДТП. Вважає, що зазначена категорія спорів збільшого розглядається в рамках спрощеного провадження без виклику сторін. Зазначив, що витрати на правову допомогу у розмірі 12700,00 грн. були стягненні судом у справі в якій призначалась судова експертиза, відповідно справа тривала з січня 2020 року по квітень 2021 року, а сума позовних вимог складала 645 518,84 грн. На думку 1-го відповідача зазначена справу не можна вважати складною, відповідно відсутні підстави для застосування будь яких коефіцієнтів для збільшення вартості відповідних витрат. Час витрачений представником позивача на складання позовної заяви (2 години), який зазначено у акті приймання-передачі послуг, є співмірним але має бути врахований без коефіцієнту. За умовами договору вартість однієї години 6000,00 грн. із врахуванням мінімальної заробітної плати встановленої Законом України "Про державний бюджет на 2021 рік". Але 6000,00 грн. це мінімальна заробітна плата за місяць, а не за годину. Щодо участі представника позивача у судових засіданнях, 1-й відповідач зазначає, що суд змушений був неодноразово відкладати розгляд справи саме через непрофесійні дії представника позивача. По-перше, представник позивача під час складання позовної заяви знав, що цивільна відповідальність відповідача застрахована та як адвокат, мав знати про правову позицію Верховного Суду щодо зазначеного питання. Відповідно відкладення судового розгляду через заяву представника позивача про залучення в якості другого відповідача страхової кампанії є повністю його провиною та не має бути відшкодовано за рахунок відповідача. Крім того, представник позивача неодноразово подавав заяви, які суд відхиляв через безпідставність та через порушення вимог ГПК України. На думку 1-го відповідача, представник позивача подавав зазначені заяви навмисно, з метою збільшити кількість судових засідань, відповідно штучно збільшити розмір витрат на правову допомогу. Також, 1-й відповідач вважає, що справедливим розміром витрат на правову допомогу є 10 000,00 грн.
Проаналізувавши подані представником позивача докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу та заперечення 1-го відповідача, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 86 ГПК України, суд оцінює докази на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Керуючись приписами ст.129 ГПК України, позивачем підтверджено правовий статус представника - адвоката, надано докази виконання робіт та оплати позивачем наданих послуг, прийнятих згідно з актом виконаних робіт за договором та факт понесених позивачем витрат у розмірі 54 000,00 грн.
Водночас, суд частково погоджується з позицією відповідача та зазначає, що даний спір для кваліфікованого юриста є спором незначної складності, відноситься до категорії спорів, які виникають у зв'язку із неналежним виконанням вимог Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" в частині відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Крім того, спірні правовідносини регулюються нормами Цивільного кодексу України, Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та Законом України "Про страхування".
Великої кількості законів і підзаконних нормативно-правових актів, які підлягають дослідженню адвокатом і застосуванню, спірні правовідносини не передбачають.
Враховуючи вищевикладене, виходячи з критерію реальності адвокатських витрат, їх дійсності та необхідності, а також критерію розумності їхнього розміру, беручи до уваги клопотання 1-го відповідача про зменшення витрат на оплату правової допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, суд вважає за доцільне заяву представника позивача щодо вирішення питання про розподіл судових витрат задовольнити частково, а саме у розмір 14 000,00 грн. та розподілити їх між відповідачами у відповідності до ст.129 ГПК України пропорційно задоволеним позовним вимогам.
Керуючись статтями 123,126,129, 237, 238, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд
Заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Птахокомплекс "Нова" про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на правову допомогу - задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Панем" (36034, м. Полтава, вул. Половки, буд. 94; код ЄДРПОУ: 41452665) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Птахокомплекс "Нова" (61002, м. Харків, вул. Чернишевська, буд.66; код ЄДРПОУ: 34328899) суму витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000 (десять тисяч) грн. 00 коп.
Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Міжнародна страхова компанія» (61001, м. Харків, пр.Гагаріна, б.41/2, корпус 8, офіс 1-12; код ЄДРПОУ 31236795) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Птахокомплекс "Нова" (61002, м. Харків, вул. Чернишевська, буд.66; код ЄДРПОУ: 34328899) суму витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 4 000 (чотири тисячі) грн. 00 коп.
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст додаткового рішення складено 06.12.2021.
Суддя Т.О. Пономаренко