Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"25" листопада 2021 р.м. ХарківСправа № 922/3908/21
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Шарко Л.В.
при секретарі судового засідання Гула Д.В.
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Ерідон", с. Чопилки, Київська обл.
до Приватного акціонерного товариства "Зміївська овочева фабрика", смт. Слобожанське, Харківська обл.
про стягнення 235459,96 грн.
за участю представників:
позивача - Боровик Б.М., ордер серії КС № 651102 від 17.06.21р.,
відповідача - не з'явився.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма Ерідон" (м. Київ) звернулось до господарcького суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить стягнути з Приватного акціонерне товариство "Зміївська овочева фабрика", смт. Слобожанське, Харківська обл. заборгованість за Договором поставки №724/21/153 від 23.12.20р. в сумі 898 683,26 грн., яка складається з: 663 223,30 грн. - основна заборгованість; 106669,02 грн. - 48% річних; 94600,89 грн. - проценти за користування товарним кредитом; 34190,05 грн. - пеня. Судові витрати просить покласти на відповідача.
Ухвалою суду від 04.10.21р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.
03.11.21р. від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог у зв'язку зі сплатою відповідачем суми основного боргу.
Відповідно до положень ч.ч.1, п.2 ч. 2 ст. 46 ГПК України сторони користуються рівними процесуальними правами. Крім прав та обов'язків, визначених у статті 42 цього Кодексу: позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
Приймаючи до уваги, що зменшення розміру позовних вимог є правом позивача, суд вважає за можливе задовольнити дану заяву та подальший розгляд справи ведеться з урахуванням нової ціни позову - 235459,96 грн.
Протокольною ухвалою суду від 08.11.21р. закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду в судовому засіданні по суті на 25.11.21р. о 12:00 год.
Представник позивача в судовому засіданні 25.11.21р. підтримав позовні вимоги, просив усно заяву про розподіл витрат на правничу допомогу залишити без розгляду.
Представник відповідача в судове засідання 25.11.21р. не з'явився. Станом на час винесення рішення по справі відповідач був належним чином повідомлений про розгляд даної справи, проте, не скористався своїм правом на подання відзиву на позовну заяву з нормативно-правовим обґрунтуванням своєї правової позиції щодо суті спору.
Враховуючи те, що одним з принципів судочинства є свобода в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.
Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, судом встановлено наступне.
На виконання договору поставки № 724/21/153 від 23.12.2020 (далі - Договір), та додатків до нього, позивач передав згідно видаткових накладних, а відповідач отримав Товар, а саме:
На підставі додатку № 724/21/153/02-3 від 27.01.2021 до Договору, згідно видаткових накладних, відповідачу було поставлено товари:
За видатковою накладною № 5155 від 19.02.2021 р. поставлено товару на суму 55063,80 грн.
За видатковою накладною № 5890 від 19.02.2021 р. поставлено товару на суму 53491,20 грн.
За видатковою накладною № 7175 від 26.02.2021 р. поставлено товару на суму 379848,78 грн.
За видатковою накладною № 8657 від 03.03.2021 р. поставлено товару на суму 117736,98 грн.
За видатковою накладною № 11412 від 11.03.2021 р. поставлено товару на суму 106388,40 грн.
Згідно п. 3 додатку товар підлягав оплаті наступним чином: 100,00% від загальної вартості Товару Покупець сплачує на умовах Кредит оплати в строк до 05.04.2021 року.
Відповідач здійснив оплату товару на загальну суму 443403,78 грн., відповідно до платіжного доручення № 7229 від 18.02.2021 р. на суму 55063,80 грн., платіжного доручення № 7444 від 09.03.2021 р. на суму 53491,20 грн., платіжного доручення № 7487 від 10.03.2021 р. на суму 79848,78 грн., платіжного доручення № 7540 від 12.03.2021 р. на суму 50000,00 грн., платіжного доручення № 7594 від 15.03.2021 р. на суму 50000,00 грн., платіжного доручення № 7602 від 16.03.2021 р. на суму 50000,00 грн., платіжного доручення № 7632 від 17.03.2021 р. на суму 50000,00 грн., платіжного доручення № 9128 від 05.08.2021 р. на суму 40000,00 грн., платіжного доручення № 9328 від 06.09.2021 р. на суму 15000,00 грн.
За твердженнями позивача, непогашена сума заборгованості за додатком становить 269125,38 грн.
На підставі додатку № 724/21/153/05-3 від 09.04.2021 до Договору, згідно видаткових накладних, Відповідачу було поставлено товари: за видатковою накладною № 37028 від 19.04.2021 р. поставлено товару на суму 10920,00 грн.
Згідно п. 3 додатку вказаного додатку товар підлягав оплаті наступним чином: 100,00% від загальної вартості Товару Покупець сплачує на умовах Кредит оплати в строк до 17.05.2021 року.
Відповідач не здійснював оплати товару, у зв'язку з чим сума заборгованості за вказаним додатком становить 10920,00 грн.
За твердженнями позивача, непогашена сума заборгованості за додатком становить 10 920,00 грн.
На підставі додатку № 724/21/153/08-3 від 14.05.2021 до Договору, згідно видаткових накладних, Відповідачу було поставлено товари: за видатковою накладною № 55111 від 14.05.2021 р. поставлено товару на суму 29840,41 грн.
Згідно п. 3 додатку вказаного додатку товар підлягав оплаті наступним чином: 100,00% від загальної вартості Товару Покупець сплачує на умовах Передоплата оплати в строк до 14.05.2021 року.
Відповідач не здійснював оплати товару, у зв'язку з чим сума заборгованості за вказаним додатком становить 29840,41 грн.
За твердженнями позивача, непогашена сума заборгованості за додатком становить 29840,41 грн.
На підставі додатку № 724/21/153/04-Н від 19.03.2021 до Договору, згідно видаткових накладних, Відповідачу було поставлено товари: за видатковою накладною № 16674 від 23.03.2021 р. поставлено товару на суму 56902,98 грн.; за видатковою накладною № 18627 від 26.03.2021 р. поставлено товару на суму 318192,00 грн.; за видатковою накладною №21729 від 31.03.2021 р. поставлено товару на суму 193940,40 грн.; за видатковою накладною № 26530 від 06.04.2021 р. поставлено товару на суму 111133,02 грн.; за видатковою накладною № 53718 від 12.05.2021 р. поставлено товару на суму 29763,30 грн.
Згідно п. 3 додатку вказаного додатку товар підлягав оплаті наступним чином: 100,00% від загальної вартості Товару Покупець сплачує на умовах Кредит оплати в строк до 14.06.2021 року.
Відповідач здійснив оплату товару на загальну суму 377256,40 грн., відповідно до платіжного доручення № 8242 від 30.04.2021 р. на суму 71448,30 грн., платіжного доручення № 8677 від 09.06.2021 р. на суму 201935,30 грн., платіжного доручення № 8728 від 14.06.2021 р. на суму 50000,00 грн., платіжного доручення № 8754 від 15.06.2021 р. на суму 50000,00 грн., платіжного доручення № 8831 від 23.06.2021 р. на суму 3872,80 грн.
За твердженнями позивача, непогашена сума заборгованості за додатком становить 332675,30 грн.
Також, як вказує позивач, товар за договором постачався на підставі видаткових накладних без укладання додатків: за видатковою накладною № 12287 від 15.03.2021 р. поставлено товару на суму 4791,74 грн.; за видатковою накладною № 13102 від 16.03.2021 р. поставлено товару на суму 12570,53 грн.; за видатковою накладною № 13493 від 17.03.2021 р. поставлено товару на суму 3264,60 грн.
Згідно п. 3.6. Договору: «Товар, що був отриманий Покупцем, в межах цього Договору тільки за видатковими накладними (без підписання Додатку та без здійснення попередньої оплати), підлягає повній оплаті з дотриманням умов пунктів 3.2. та 3.3. цього Договору, не пізніше 10 (десяти) банківських днів з моменту його отримання.»
Таким чином Товар мав бути оплачений до 31.03.2021 року.
Відповідач не здійснював оплати товару за вказаними видатковими накладними, у зв'язку з чим сума заборгованості за вказаним додатком становить 20626,87 грн.
З огляду на вищезазначене, заборгованість відповідача за поставлений згідно договору поставки товар складала 663223,30 грн., у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з відповідним позовом з урахуванням 106669,02 грн. - 48% річних; 94600,89 грн. - проценти за користування товарним кредитом; 34190,05 грн. - пеня.
Як вбачається з матеріалів справи, до закінчення підготовчого провадження по даній справі, позивачем було зменшено суму заявлених позовних вимог, у зв'язку зі сплатою відповідачем суми основного боргу.
Надаючи правову кваліфікацію доказам, які надані до суду та викладеним обставинам, суд виходить з наступного.
За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 ЦК України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договір та інші правочини та юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
У відповідності із ст.173 ГК України та ст.509 ЦК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт господарювання (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вичинити певну дію господарського чи управлінсько - господарського характеру на користь іншого суб'єкту (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо) або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язків.
Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).
Відповідно до ч.7 ст.179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно з ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не припустив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч.1 ст.193 ГК України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Відповідно до ч.1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч.1 статті 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено законом або договором.
Згідно статям 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Відповідно до статті 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.
Статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення.
Згідно з пунктом 6.2. Договору поставки Відповідач, у разі несвоєчасної оплати товару, повинен сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України за кожний день прострочення від вартості отриманого але не оплаченого Товару за кожний день прострочення.
Відповідно до п. 6.8. Договору поставки, стягнення штрафних санкцій (пені, штрафу, процентів) за договором поставки відповідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України не обмежується строком нарахування та припиняється в день виконання стороною зобов'язання, а строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій, у відповідності до ст. 259 Цивільного кодексу України, продовжується до 3 (трьох) років.
В частині 2 статті 343 Господарського кодексу України прямо зазначається, що пеня за прострочення платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.
Судом здійснено перевірку розрахунку пені, наданого позивачем, та встановлено, що його здійснено у відповідності до умов договору та чинного законодавства, у зв'язку з чим, заявлена до стягнення сума пені в розмірі 34190,05 грн., є обґрунтованою.
Відповідно до ч.2. ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Пунктом 6.7. Договору поставки встановлено, що в разі невиконання Покупцем зобов'язань щодо оплати Товару у відповідності до умов цього Договору, Покупець, відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, сплачує на користь Постачальника компенсаційний платіж в розмірі 48,00%. Річні нараховуються на загальну суму простроченої оплати. Для уникнення непорозумінь, Сторони погодили, що сплата коштів, передбачених цим пунктом, є особливим видом цивільно - правової відповідальності, передбаченим ст.625 Цивільного кодексу України, та не відноситься до неустойки (штрафу чи пені).
Судом здійснено перевірку розрахунку 48% річних, наданого позивачем, та встановлено, що його здійснено у відповідності до умов договору та чинного законодавства, у зв'язку з чим, заявлена до стягнення сума 48% річних в розмірі 106669,02 грн., є обґрунтованою.
Відповідно до ст. 536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором, розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного. Відповідно до ч. 5 ст. 694 Цивільного кодексу України якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати.
Згідно положень пункт 4, 5 додатку №724/21/153/02-З від 27.01.21р. до Договору сторони передбачили та встановили, що у разі порушення покупцем зобов'язань щодо оплати отриманого товару, що був поставлений на умовах відстрочення оплати у строк зазначений в п. 3 цього додатку, на строк понад 15 календарних днів, покупець, відповідно до вимог ст. 536 та ч. 5 ст. 694 Цивільного кодексу України, зобов'язаний сплатити на користь постачальника плату за користування товарним кредитом у розмірі 48% річних, нараховану на вартість отриманого, але неоплаченого покупцем товару. Нарахування відсотків за користування товарним кредитом здійснюється від дня коли товар підлягав оплаті за умовами відповідного Додатку та закінчується днем повної оплати вартості отриманого товару.
Згідно положень пункт 4,5 додатку №724/21/153/05-З від 09.04.21р. до договору сторони передбачили та встановили, що у разі порушення покупцем зобов'язань щодо оплати отриманого товару, що був поставлений на умовах відстрочення оплати у строк зазначений в п. 3 цього додатку, на строк понад 15 календарних днів, покупець, відповідно до вимог ст. 536 та ч. 5 ст. 694 Цивільного кодексу України, зобов'язаний сплатити на користь постачальника плату за користування товарним кредитом у розмірі 36% річних, нараховану на вартість отриманого, але неоплаченого покупцем товару. Нарахування відсотків за користування товарним кредитом здійснюється від дня коли товар підлягав оплаті за умовами відповідного додатку та закінчується днем повної оплати вартості отриманого товару.
Згідно положень пункт 4,5 додатку №724/21/153/08-З від 14.05.21р. до договору сторони передбачили та встановили, що у разі порушення покупцем зобов'язань щодо оплати отриманого товару, що був поставлений на умовах відстрочення оплати у строк зазначений в п.3 цього додатку, на строк понад 15 календарних днів, покупець, відповідно до вимог ст. 536 та ч. 5 ст. 694 Цивільного кодексу України, зобов'язаний сплатити на користь постачальника плату за користування товарним кредитом у розмірі 36% річних, нараховану на вартість отриманого, але неоплаченого покупцем товару. Нарахування відсотків за користування товарним кредитом здійснюється від дня коли товар підлягав оплаті за умовами відповідного Додатку та закінчується днем повної оплати вартості отриманого Товару.
Згідно положень пункт 4,5 додатку №724/21/153/04-Н від 19.03.21р. до договору сторони передбачили та встановили, що у разі порушення покупцем зобов'язань щодо оплати отриманого товару, що був поставлений на умовах відстрочення оплати у строк зазначений в п.3 цього додатку, на строк понад 15 календарних днів, покупець, відповідно до вимог ст. 536 та ч. 5 ст. 694 Цивільного кодексу України, зобов'язаний сплатити на користь постачальника плату за користування товарним кредитом у розмірі 36% річних, нараховану на вартість отриманого, але неоплаченого покупцем товару. Нарахування відсотків за користування товарним кредитом здійснюється від дня коли товар підлягав оплаті за умовами відповідного додатку та закінчується днем повної оплати вартості отриманого товару.
Судом здійснено перевірку розрахунку плати за користування товарним кредитом, наданого позивачем, та встановлено, що його здійснено у відповідності до умов договору та чинного законодавства, у зв'язку з чим, заявлена до стягнення сума плати за користування товарним кредитом в розмірі 94600,89 грн., є обґрунтованою.
Частиною третьою статті 509 ЦК України передбачено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості, а частиною першою статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених статтею 3 ЦК України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин.
Ці загальні засади втілюються у конкретних нормах права та умовах договорів, регулюючи конкретні ситуації, таким чином, коли кожен з учасників відносин зобов'язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов'язки, захищати власні права та інтереси, а також дбати про права та інтереси інших учасників, передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам і інтересам інших осіб, закріпляти можливість адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.
Зокрема, загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Цій меті, насамперед, слугує стягнення збитків. Розмір збитків в момент правопорушення, зазвичай, ще не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести або складно, або неможливо взагалі.
З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.
Наприклад, такими правилами є правила про неустойку, передбачені статтями 549-552 ЦК України. Для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило частини третьої статті 551 ЦК України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити. Якщо неустойка стягується понад збитки (частина перша статті 624 ЦК України), то вона також не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер.
Така неустойка стягується не понад дійсні збитки, а лише понад збитки у доведеному розмірі, які, як правило, є меншими за дійсні збитки. Для запобігання перетворенню неустойки на каральну санкцію суд має застосовувати право на її зменшення. Тож право суду на зменшення неустойки є проявом принципу пропорційності у цивільному праві.
Водночас закріплений законодавцем принцип можливості обмеження свободи договору в силу загальних засад справедливості, добросовісності, розумності може бути застосований і як норма прямої дії, як безпосередній правовий засіб врегулювання прав та обов'язків у правовідносинах.
Главою 24 ГК України загальні засади відповідальності учасників господарських відносин врегульовано таким чином, що господарсько-правова відповідальність передбачена за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Тож справедливість, добросовісність, розумність, як загальні засади цивільного законодавства є необхідними у питаннях застосування господарсько-правової відповідальності.
За частиною другою статті 216 ГК України застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.
Господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими: потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; передбачена законом відповідальність виробника (продавця) за недоброякісність продукції застосовується також незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; сплата штрафних санкцій за порушення зобов'язання, а також відшкодування збитків не звільняють правопорушника без згоди другої сторони від виконання прийнятих зобов'язань у натурі; у господарському договорі неприпустимі застереження щодо виключення або обмеження відповідальності виробника (продавця) продукції (частина третя статті 216 ГК України).
За частинами першою та другою статті 217 ГК України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.
Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов'язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов'язань.
Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.
Відповідно до встановлених судом обставин справи, за змістом пунктів 6.4., 6.7. укладеного сторонами договору та пунктами 4, 5 додатків до договору, положень статті 611 та частини третьої статті 692, статті 625 ЦК України, яка регулює відповідальність за порушення грошового зобов'язання, стягувана позивачем з відповідача сума річних та плати за користування товарним кредитом у визначеному за договором розмірі від несплаченої загальної вартості товару є відповідальністю сторони господарського договору за допущене нею правопорушення у сфері господарювання.
Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що нарахування даних сум відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов'язання. Подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц.
Звертаючись з вимогою про стягнення процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, позивач також не повинен доводити розмір дійсних майнових втрат, яких він зазнав. Тому оцінка таких втрат кредитора, пов'язаних із затримкою розрахунку, не має на меті встановлення точного їх розміру.
Відповідно до частини першої статті 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві суд доходить висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов'язання.
Аналогічні правові висновки викладені в Постанові Великої Палати Верховного суду у справі №902/417/18 від 18.03.20р.
Суд, дослідивши матеріали справи, з огляду на очевидну неспівмірність заявлених до стягнення сум санкцій у вигляді пені, процентів річних та процентів за користування товарним кредитом, враховуючи здійснення відповідачем повної оплати заявленої до стягнення основної суми боргу, що свідчить про намагання відповідача виконувати умови договору, з урахуванням інтересів обох сторін, суд вважає справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи та наведеним вище критеріям, зменшити розмір санкцій на 30%.
Таким чином, з урахуванням зменшення, стягненню підлягають 48% річних в сумі 74668,32 грн.; проценти за користування товарним кредитом - 36% в сумі 66220,63 грн.; пеня в сумі 23933,04 грн.
В частині заявлених до стягнення 48% річних в сумі 32000,70 грн.; 36 % за користування товарним кредитом в сумі 28380,26 грн., пені в сумі 10257,01 грн., - слід відмовити.
Згідно з положеннями ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 ГПК України).
Таким чином, суд приходить до висновку про наявність законних підстав для часткового задоволення заявлених до стягнення позовних вимог.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 129 ГПК України. Судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача, з урахування заяви про зменшення розміру заявлених позовних вимог.
Позивачем у підготовчому засіданні було заявлено клопотання про покладення на відповідача витрат по сплаті послуг адвоката, які були понесені у зв'язку зі зверненням до суду з відповідним позовом.
Приймаючи до уваги, що представником позивача в судовому засіданні 25.11.21р. заявлено усне клопотання про залишення без розгляду клопотання про покладення на відповідача адвокатських витрат, суд вважає за можливе дану заяву задовольнити, у зв'язку з чим витрати на правову допомогу адвоката, які були понесені позивачем, залишаються судом без розгляду.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України; ст.ст. 526, 546, 548, 549, 610-612, 623-625, 629, 631 Цивільного кодексу України; ст.ст. 173, 174, 179, 224, 225 Господарського кодексу України; ст.ст. 1, 2, 4, 5, 12, 13, 14, 15, 73, 74, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 256, 257, 259 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з Приватне акціонерне товариство "Зміївська овочева фабрика" (63460, Харківська обл., Чугуївський р-н, селище міського типу Слобожанське, Балаклійське шоссе, будинок 17-А, код ЄДРПОУ 31834736) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Ерідон" (08467, Київська обл., Переяслав-Хмельницький р-н, село Чопилки, вул. Богдана Хмедьницького, будинок 35, код ЄДРПОУ 43106699) 48% річних в сумі 74668,32 грн.; проценти за користування товарним кредитом - 36% в сумі 66220,63 грн.; пеню в сумі 23933,04 грн.; витрати по сплаті судового збору в сумі 2472,33 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
В частині заявлених до стягнення 48% річних в сумі 32000,70 грн.; 36 % за користування товарним кредитом в сумі 28380,26 грн., пені в сумі 10257,01 грн. - відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку для оскарження. Зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції, або до суду першої інстанції відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України.
Повне рішення складено "06" грудня 2021 р.
Суддя Л.В. Шарко