вул. Зигіна, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21
E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/
Код ЄДРПОУ 03500004
07.12.2021 Справа № 917/1584/21
Суддя Мацко О.С., розглянувши у спрощеному позовному провадженні (без виклику сторін) матеріали справи
за позовною заявою Публічного акціонерного товариства «Укртелеком», 01601, м. Київ, б-р Т. Шевченка, буд. 18,
в особі Полтавської філії Публічного акціонерного товариства «Укртелеком», 36000, м. Полтава, вул. Соборності, буд. 33,
до Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Лубенської міської ради, 37500, Полтавська обл., м. Лубни, просп. Володимирський, буд. 9,
про стягнення 135 850,54 грн.
08.10.2021 року Акціонерне товариство "Укртелеком" в особі Полтавської філії Акціонерного товариства "Укртелеком" звернулося до суду з позовною заявою до Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Лубенської міської ради про стягнення 135 850,00 грн. заборгованості по витратах, понесених внаслідок надання телекомунікаційних послуг (послуги зв'язку) на пільгових умовах протягом І півріччя 2021 року.
Позовна заява обгрунтована тим, що ПАТ "Укртелеком", як оператор телекомунікацій, надає послуги зв'язку споживачам - фізичним особам, в тому числі і тим, що мають визначені законодавством пільги з їх оплати. Законом України "Про телекомунікації" встановлений обов'язок позивача надавати послуги на пільгових умовах певним верствам населення у порядку, визначеному Правилами надання та отримання телекомунікаційних послуг, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2012 № 295.
Ухвалою господарського суду Полтавської області від 12.10.2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання), встановлені процесуальні строки для подання заяв по суті спору. Сторони були належним чином та вчасно повідомлені про покладені на них обов'язки, про що свідчать матеріали справи.
Відповідач у відзиві на позовну заяву (вх. № 12138 від 03.11.2021 року) позовні вимоги не визнає, посилається, зокрема, на те, що статтею 91 Бюджетного кодексу України надає лише можливість місцевим бюджетам здійснювати видатки на фінансування пільг з надання послуг зв'язку, а не встановлює прямий обов'язок. Крім того, відповідач вказує на те, що він не є розпорядником коштів бюджетного фінансування соціальних пільг населенню, на 2021 рік програма відшкодування пільг з надання послуг зв'язку мешканцям м. Лубни не була прийнята, про що відповідач був повідомлений відповідними листами, а тому неможливо відшкодувати пільги з надання послуг зв'язку мешканцям м. Лубни у 2021 році. Кошти на зазначені цілі з бюджету не виділялися. Крім того, 01.01.2020 втратила чинність постанова Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 №256 Про затвердження Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, якою встановлено, що головні розпорядники місцевих бюджетів здійснюють розрахунки з постачальниками послуг на підставі поданих ними щомісячних звітів щодо послуг, наданим особам, які мають право на відповідні пільги, а норми Бюджетного кодексу України не відносять до видатків, що здійснюються з бюджетів сільських, селищних, міських територіальних громад витрати на відшкодування пільг з послуг зв'язку. При цьому, ст. 91 Бюджетного кодексу України надає лише можливість місцевим бюджетам здійснювати видатки на пільги з послуг зв'язку, а не встановлює прямий обов'язок. Окрім того, даною статтею не визначено рівень місцевого бюджету.
Позивач у відповіді на відзив відхиляє заперечення відповідача, оскільки бюджетне законодавство відносить витрати на пільги з послуг зв'язку до видатків місцевих бюджетів та зобов'язаний здійснити розрахунки з відповідачем, а відсутність бюджетних призначень для цієї цілі не є підставами для звільнення його від вказаного обов'язку, так само як і неприйняття програми відшкодування пільг з надання послуг зв'язку мешканцям м.Лубни.
Крім того, разом з відзивом на позов відповідач подав клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору Лубенську міську раду Лубенського району Полтавської області, мотивуючи тим, що рішення у справі може вплинути на її права та обов'язки, оскільки необхідне фінансування на відшкодування пільг з надання послуг зв'язку повинне здійснюватися відповідно до програм, затвердження яких належить до її повноважень. Суд, розглянувши дане клопотання, дійшов до висновку про відмову у його задоволенні. Так, відповідно до приписів ст.50 ГПК України, залучення третіх осіб до участі у справі необхідно, коли рішення у справі може вплинути на їхні права та обов'язки щодо однієї зі сторін; при цьому суд виносить ухвалу, в якій зазначається, на які права чи обов'язки такої особи та яким чином може вплинути рішення суду у справі. Сама по собі наявність у Лубенської міської ради повноважень на затвердження відповідних програм не свідчить про те, що рішення у справі вплине на її права та обов'язки, враховуючи, що предметом позову є стягнення заборгованості за минулі періоди, в які ці програми не були затверджені; зобов'язання з відшкодування витрат за надані послуги зв'язку пільговим категоріям виникають безпосередньо з законів України та не ставляться у залежність від прийняття/неприйняття відповідної програми органом місцевого самоврядування, про що детально буде вказано у мотивувальній частині даного рішення.
Відповідачем не наведено жодного обґрунтування, яким саме чином дане рішення може вплинути на права та/чи обов'язки Лубенської міської ради стосовно однієї за сторін спору (та не вказано, кого саме).
Під час розгляду справи по суті судом були досліджені всі письмові докази, що містяться в матеріалах справи та встановлено наступне:
У період з січня по червень 2021р. (І півріччя 2021 року) Полтавською філією ПАТ "Укртелеком" надавалися телекомунікаційні послуги (послуги зв'язку) на пільгових умовах населенню м. Лубни, що включені до Єдиного державного автоматизованого реєстру осіб, які мають право на пільги. Витрати позивача, понесені внаслідок надання послуг зв'язку на пільгових умовах становлять 135 850,54 грн., розрахунок в матеріалах справи (а.с. 12).
Щомісяця протягом І півріччя 2021 року поіменні списки абонентів-пільговиків надсилались позивачем супровідним листом на електронну та поштову адреси відповідача разом з розрахунками видатків на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг. Факт відправлення та отримання листів та розрахунків відповідачем не спростовується.
26.08.2021 року позивач направив відповідачу лист вимогу-претензію № 03-177 від 26.08.2021 року про сплату заборгованості, у відповідь на яку відповідач повідомив позивача, що програма відшкодування пільг з надання послуг зв'язку мешканцям м. Лубни на 2021 рік Лубенською міською радою не приймалася. Кошти на зазначені цілі з місцевого бюджету не виділялися, а Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Лубенської міської ради не є розпорядником коштів бюджетного фінансування вищевказаних соціальних пільг населенню. Заборгованість станом на момент подання позову відповідачем не сплачена.
При вирішенні спору суд виходить з наступного:
ПАТ "Укртелеком", відокремленим підрозділом якого є Полтавська філія ПАТ "Укртелеком", є оператором із надання телекомунікаційних послуг споживачам.
Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, визначено Законом України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії".
Приписами статті 19 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" унормовано, що виключно законами України визначаються: мінімальний розмір заробітної плати; мінімальний розмір пенсії за віком; неоподатковуваний мінімум доходів громадян; величина порогу індексації грошових доходів громадян; пільги щодо оплати житлово-комунальних, транспортних послуг і послуг зв'язку та критерії їх надання. Державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності. Органи місцевого самоврядування при розробці та реалізації місцевих соціально-економічних програм можуть передбачати додаткові соціальні гарантії за рахунок коштів місцевих бюджетів.
Обов'язок надання послуг зв'язку населенню на пільгових умовах передбачено Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", Законом України "Про жертви нацистських переслідувань"; Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"; Законом України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист"; Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", Законом України "Про охорону дитинства", якими встановлені пільги з оплати за послуги зв'язку для відповідних категорій осіб.
В перелічених законах закріплені норми, що реалізують державні гарантії певним категоріям громадян та є нормами прямої дії, якими встановлено безумовний обов'язок оператора телекомунікацій надавати пільги визначеним категоріям громадян, якому кореспондує безумовний обов'язок держави в особі її органів відшкодувати такі пільги.
Таким чином, законодавство України не передбачає обов'язковості укладення договору про відшкодування витрат за надані послуги зв'язку пільговим категоріям громадян, оскільки зобов'язання сторін у даній справі виникають безпосередньо із Законів України і не залежать від їх бажання.
Відповідно до положень ст. 63 Закону України "Про телекомунікації" телекомунікаційні послуги надаються відповідно до законодавства. Телекомунікаційні послуги споживачам, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати, надаються операторами, провайдерами телекомунікацій відповідно до законодавства України. Встановлені законами пільги з оплати послуг зв'язку надаються споживачеві за місцем його проживання згідно з пунктом 63 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2012 № 295.
Згідно ст. 20 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" надання державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок бюджетів усіх рівнів, коштів підприємств, установ і організацій та соціальних фондів на засадах адресності та цільового використання. Державні соціальні гарантії та державні соціальні стандарти і нормативи є основою для розрахунку видатків на соціальні цілі та формування на їх основі бюджетів усіх рівнів та соціальних фондів, міжбюджетних відносин, розробки загальнодержавних і місцевих програм економічного і соціального розвитку.
Частиною першою статті 11 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи. Відповідно до положень ст. 27 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать підготовка програм соціально-економічного та культурного розвитку сіл, селищ, міст, цільових програм з інших питань самоврядування, подання їх на затвердження ради, організація їх виконання; подання раді звітів про хід і результати виконання цих програм.
Згідно ч. 1 ст. 54 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільська, селищна, міська, районна у місті (у разі її створення) рада у межах затверджених нею структури і штатів може створювати відділи, управління та інші виконавчі органи для здійснення повноважень, що належать до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад. Організаційні засади реалізації повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад щодо здійснення державної регуляторної політики визначаються Законом України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності". Реалізацію державної політики у сфері соціального захисту населення на території м. Лубен Полтавської області здійснює Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Лубенської міської ради.
Правові засади функціонування бюджетної системи України, її принципи, основи бюджетного процесу і міжбюджетних відносин та відповідальність за порушення бюджетного законодавства визначаються Бюджетним кодексом України. Згідно положень ст. 22 Бюджетного кодексу України за обсягом наданих повноважень розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня. Головними розпорядниками бюджетних коштів можуть бути виключно: за бюджетними призначеннями, визначеними іншими рішеннями про місцеві бюджети, - місцеві державні адміністрації, виконавчі органи та апарати місцевих рад (секретаріат Київської міської ради), структурні підрозділи місцевих державних адміністрацій, виконавчих органів місцевих рад в особі їх керівників. Якщо згідно із законом місцевою радою не створено виконавчий орган, функції головного розпорядника коштів відповідного місцевого бюджету виконує голова такої місцевої ради.
Згідно ч. 6 ст. 48 Бюджетного кодексу України бюджетні зобов'язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг з оплати спожитих житлово-комунальних послуг та послуг зв'язку (в частині абонентної плати за користування квартирним телефоном), компенсацій громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються Казначейством України незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень.
Видатки, визначені пунктом 1 частини першої статті 82 цього Кодексу, здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України. Видатки, визначені пунктами 2 і 3 частини першої статті 82 цього Кодексу, здійснюються за рахунок коштів місцевих бюджетів, у тому числі трансфертів з Державного бюджету України (ст. 83 Бюджетного кодексу України).
Згідно ч. 2 ст. 85 Бюджетного кодексу України, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, виконавчі органи відповідних місцевих рад, сільські, селищні, міські (міст районного значення) голови (якщо відповідні виконавчі органи не створені згідно із законом) зобов'язані забезпечити здійснення видатків, визначених пунктами 2 і 3 частини першої статті 82 цього Кодексу, з відповідних місцевих бюджетів з додержанням розподілу цих видатків між бюджетами, визначеного статтями 89-91 цього Кодексу та законом про Державний бюджет України.
Відповідно до п. 20-4 ч. 1 ст. 91 Бюджетного кодексу України до видатків місцевих бюджетів, що можуть здійснюватися з усіх місцевих бюджетів, належать видатки на пільги з послуг зв'язку, інші передбачені законодавством пільги. Отже, бюджетне законодавство України відносить витрати на пільги з послуг зв'язку до видатків місцевих бюджетів.
З метою удосконалення обліку осіб, які мають право на пільги за соціальною ознакою, Кабінет Міністрів України постановою від 29.01.2003 № 117 затвердив Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги (далі - Положення).
Законодавством акріплений чіткий перелік вимог щодо відомостей, які мають бути зазначені під час здійснення розрахунків видатків на відшкодування витрат, пов'язаних із наданням пільг, зокрема, відомості, за якими можливо ідентифікувати особу, перелік її пільг та період їх отримання, місце проживання особи.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем щомісячно надсилались відповідачу листи з додатками, а саме поіменні списки абонентів за формою 2-пільга, а також акти звіряння за формою 3-пільга ( арк.справи 13-43).
Доказів того, що зазначені у актах звірки розрахунків суми не відповідають фактично наданим послугам, матеріали справи не містять.
Таким чином, розрахунки видатків на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг та акти звірок розрахунків, які щомісячно надсилалися позивачем відповідачу, є належними доказами про розмір витрат позивача на надання послуг зв'язку пільговим категоріям споживачів.
В порушення вищезазначених вимог нормативно-правових актів, витрати, понесені позивачем внаслідок надання телекомунікаційних послуг (послуг зв'язку) на пільгових умовах у спірний період, відповідачем не відшкодовані.
При цьому суд погоджується з доводами позивача, що частиною другою статті 218 ГК України та статтею 617 ЦК України не передбачено такої підстави для звільнення від відповідальності, як відсутність у боржника необхідних коштів.
Згідно правової позиції, викладеної в постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.05.2018 у справі №927/465/17, Управління соціального захисту населення зобов'язане здійснити розрахунок з позивачем за надані особам, які згідно із чинним законодавством мають право на соціальні пільги, телекомунікаційні послуги, незважаючи на те, що Законом України про Державний бюджет на відповідний рік не були передбачені кошти на ці видатки, адже відповідне право на отримання послуг на пільговій основі виникає в особи, а в держави - відповідне цьому праву фінансове зобов'язання, причому не у зв'язку зі згаданим Законом та похідними від нього актами (бюджетний розпис, кошторис тощо), а з нормативно-правового акту, що регулює відносини між особою та державою у певній сфері суспільних відносин.
Законодавством не передбачена також залежність відшкодування від фактичного фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення або звільнення від обов'язку здійснення розрахунків з постачальниками послуг на пільгових умовах. За висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеної в постанові від 29.10.2017 у справі №911/1924/18, у позивача «виникло цивільне право на відшкодування вартості послуг зв'язку, наданих особам, які згідно з чинним законодавством мають право на соціальні пільги, а в Управління як органу, через який діє держава у цивільних відносинах, - цивільний обов'язок здійснити з позивачем розрахунок за надані цим особам послуги, оскільки: по-перше, держава діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин (частина перша статті 167 ЦК України); по-друге, держава набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом (стаття 170 ЦК України)».
Отже, відповідач зобов'язаний здійснити розрахунки з позивачем щодо послуг, наданих особам, які згідно з чинним законодавством мають право на соціальні пільги, протягом січня-червня 2021 року. Посилання на неприйняття програми відшкодування пільг з надання послуг зв'язку мешканцям м. Лубни на 2021 рік і в зв'язку з цим відсутність у відповідача обов'язку відшкодовувати такі пільги судом оцінюється критично, оскільки відшкодування вказаних витрат не залежить від прийняття цієї Програми.
Відповідно до ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23,02.2006 № 3477-IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, а саме, у справі "Кечко проти України" (заява №63134/00), ЄСПЛ зауважив, що держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату надбавок з державного бюджету, однак свідома відмова в цих виплатах не допускається, доки відповідні положення є чинними (пункт 23 рішення Суду). У пункті 26 вказаного рішення зазначено, що органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
Європейським судом з прав людини у рішеннях у справі Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України від 18.10.2005, у справі Бакалов проти України від 30.11.2004 року та у справі Кечко проти України від 08.11.2005 року зазначено, що відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.
Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ст. 74 ГПК України).
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при укладенні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відповідно, витрати по сплаті судового збору в сумі 2 270,00 грн. покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 126, 129 (ч. 1), 232-233, 237-238 Господарського процесуального кодексу України, суд,-
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Лубенської міської ради (проспект Володимирський, 9, м. Лубни, Полтавська область, 37500, код ЄДРПОУ 24565327) на користь Акціонерного товариства "Укртелеком" (01601, м. Київ, бульвар Шевченка, буд. 18, код ЄДРПОУ 21560766) в особі Полтавської філії Акціонерного товариства "Укртелеком" (вул. Соборності, 33, м. Полтава, 36000, код ЄДРПОУ 01186975) 135 850,54 грн. боргу та 2 270,00 грн. витрат по сплаті судового збору.
Видати наказ з набранням цим рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається в порядку та строки, встановлені ст..ст.256,257 ГПК України.
Повне рішення складено та підписано 07.12.2021р.
Суддя О.С.Мацко