вул. Зигіна, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21
E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/
Код ЄДРПОУ 03500004
03.12.2021 р. Справа № 917/1439/21
Господарський суд Полтавської області у складі судді Погрібної С.В., секретар судового засідання Мирна-Касян Ю.Л., розглянувши справу № 917/1439/21
за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Перша Ресурсна Компанія", вул. Леваневського, 95, м. Біла Церква, Білоцерківський район, Київська область, 09108
до Зовнішньоторгового підприємства "МАГ", вул. Конституції, 32/33, м. Горішні Плавні, Полтавська область, 39800
про стягнення 19 698,77 грн.
Без виклику сторін,
13.09.2021 р. до Господарського суду Полтавської області надійшла позовна заява від Товариства з обмеженою відповідальністю "Перша Ресурсна Компанія" до відповідача Зовнішньоторгове підприємство "МАГ" про стягнення 137 983,77 грн. заборгованості за Договором купівлі-продажу №11/21 від 15.01.2021 р., з яких : 118 285,00 грн. - основний борг, 19 173,47 грн. - пеня, 525,30 грн. - 3% річних.
Ухвалою суду від 15.09.2021 р. на підставі статті 174 ГПК України позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Перша Ресурсна Компанія" залишено без руху та надано позивачу строк 5 днів з дня вручення ухвали для усунення недоліків.
28.09.2021 р. до суду надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Перша Ресурсна Компанія" про усунення недоліків (вх. № 10792).
Крім того, від позивача надійшла заява вх. № 10466 про зменшення позовних вимог. Позивач у своїй заяві повідомляє суд про те, що відповідачем здійснено погашення основної суми боргу в розмірі 118 285,00 грн. Тому позивач зменшує позовні вимоги та просить суд стягнути з відповідача грошові кошти в сумі 19 698,77 грн., з яких : 19 173,47 грн. - пеня, 525,30 грн. - 3% річних. До заяви позивач додав копії платіжних доручень (№ 1464 від 08.09.2021 р. та № 1501 від 10.09.2021 р.).
Ухвалою суду від 04.10.2021 року було прийнято заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог та вирішено розглядати позовні вимоги в редакції даної заяви; відкрито провадження у справі, позовну заяву прийнято до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
05.10.2021 року від відповідача надійшов відзив на позов вх. № 12019. В поданому відзиві відповідач посилається на те, що ним не було допущено строків оплати товару, оскільки позивачем в супереч вимог п. 3.1 Договору не було надано разом з товаром сертифікату якості виробника. Крім того, відповідач зазначає, що позивачем неправомірно нараховано відповідачу пеню. Враховуючи викладене, відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.
Відповідач заяви з запереченням проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження суду не надав.
08.11.2021 року від позивача до суду надійшла відповідь на відзив вх. № 12323, в якій позивач не погодився із доводами відповідача, викладеними у відзиві на позов.
Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін згідно з ч. 5 ст. 252 ГПК України сторони суду не надали.
Сторони були належним чином та завчасно повідомлені за місцем їх реєстрації про покладені на них обов'язки, про що свідчать матеріали справи (поштові повідомлення про вручення даної ухвали наявні у матеріалах справи). Крім того, ухвала суду у даній справі була своєчасно розміщена судом в Єдиному державному реєстрі судових рішень.
Відповідно до ч.1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України в порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.
Частиною 5 статті 12 ГПК України визначено, що малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
За ч. 2 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
За ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Суд розпочав розгляд справи по суті в установлені строки. Під час розгляду справи по суті судом були досліджені всі письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
Відповідно до ч.2 ст. 233 ГПК України дане рішення прийнято, складено та підписано в нарадчій кімнаті.
Розглянувши подані документи і матеріали, дослідивши докази і письмові пояснення, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив наступне.
15.01.2021 р. між ТОВ «ПЕРША РЕСУРСНА КОМПАНІЯ» (далі - продавець) та ЗП «МАГ» (далі - покупець) було укладено Договір купівлі-продажу № 11/21, (далі - Договір, а.с. 3) на поставку хімічної продукції згідно Специфікації (далі - продукція).
При цьому сторони узгодили, зокрема, наступне :
- Продавець зобов'язується продати, а Покупець прийняти і оплатити хімічну продукцію, далі по тексту Товар, за цінами та терміном, в кількості та асортименті, вказаному в специфікації (п. 1.1 Договору);
- Загальна сума Договору визначається на підставі всіх сум специфікацій, які є невід'ємною частиною Договору (п. 2.1 Договору);
- Якість товару підтверджується наявністю сертифікату якості виробника і повинна йому відповідати (п. 3.1 Договору);
- Поставка Товару проводиться на умовах ІНКОТЕРМС 2010: FСА склад Продавця. Датою поставки вважається дата передачі Товару перевізнику або Покупцю згідно видатковим накладним. Приймання Товару здійснюється : за кількістю - згідно з видатковою накладною, за якістю - згідно з сертифікатами якості, виданими заводом-виробником (п. 4.1 - 4.3 Договору);
- У разі виявлення невідповідності кількості або якості Товару приймання здійснюється відповідно з вимогами Інструкції П-6 и П-7, затвердженими Держарбітражем СРСР відповідно 15.06.1965р. и 25.04.1966р. з доповненнями та змінами. При отриманні неякісного Товару або виявленні недостачі Товару Покупець визиває представника Продавця для складання Акту про невідповідність якості/кількості Товару. При неявці за викликом представника Продавця, на протязі 5-ти робочих днів з моменту виклику, підставою поставки неякісного Товару або недостачі є висновок експерта Торгово-Промислової палати (п. 4.4 Договору);
- Покупець проводить оплату за поставлений Товар, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Продавця в терміни, які погоджуються Сторонами і фіксуються в специфікаціях на кожну поставку (п. 6.1 Договору);
- У випадку не виконання або неналежне виконання взятих Сторонами на себе зобов'язань винна Сторона виплачує пеню в розмірі 0,3% від суми невиконаних зобов'язань за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діє у період, за який сплачується пеня (п. 7.2 Договору).
Відповідно до видаткових накладних від 24.06.2021 року № 504 та від 07.07.2021 року № 7, Позивач здійснив поставку Продукції згідно Специфікацій додатків до Договору № 7 та № 8, на загальну суму - 584 035,00 грн.. Дані видаткові накладні підписані представниками сторін та скріплені печаткою позивача (копії наявні у матеріалах справи, а.с. 4-5).
Відповідно до п. 6.1. Договору, Відповідач зобов'язався здійснити оплату за Продукцію по специфікації Додатку від 23.06.2021 року № 7 протягом чотирнадцяти днів після поставки, (поставка здійснилась - 24 червня та 07 липня 2021 року, відповідно до видаткових накладних № 504 і № 7).
В порушення умов Договору відповідач здійснив оплату отриманого товару з порушенням строків, а саме, оплати були проведені наступним чином :
- 05.07.2021 року згідно платіжного доручення № 1082 було сплачено 150 750,00 грн.,
- 09.07.2021 року згідно платіжного доручення № 1149 було сплачено 75 000,00 грн.,
- 22.07.2021 року згідно платіжного доручення № 1218 було сплачено 50 000,00 грн.,
- 30.07.2021 року згідно платіжного доручення № 1249 було сплачено 90 000,00 грн.,
- 06.08.2021 року згідно платіжного доручення № 1331 було сплачено 50 000,00 грн.,
- 12.08.2021 року згідно платіжного доручення № 1353 було сплачено 50 000,00 грн.,
- 08.09.2021 року згідно платіжного доручення № 1464 було сплачено 50 000,00 грн.,
- 10.09.2021 року згідно платіжного доручення № 1501 було сплачено 68 285,00 грн..
Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом (в редакції прийнятої судом до розгляду заяви про зменшення позовних вимог) про стягнення з відповідача грошових коштів в сумі 19 698,77 грн., з яких : 19 173,47 грн. - пеня, 525,30 грн. - 3% річних.
Позивач, в докази обґрунтованості позовних вимог надав копії документів: Договору від 15.01.2021 року № 11/21; Специфікацій Додаток від 23.06.2021 року № 7 Додаток від 05.07.2021 року № 8; видаткових накладних: від 24 червня 2021 року № 504, від 07 липня 2021 року № 7; платіжних доручень від 05.07.2021 року № 1082 від 09.07.2021 року № 1149 від 22.07.2021 року № 1218 від 30.07.2021 року № 1249 від 06.08.2021 року № 1331 від 12.08.2021 року № 1353, № 1464 від 08.09.2021 року № 1501 від 10.09.2021 року № 1501; Розрахунок штрафних санкцій (по реалізації) за Договором від 14.06.2017 року № 14/06-2017.
Відповідач як докази обґрунтованості своїх заперечень проти позовних вимог надав копії : товарно-транспортних накладних та контрозрахунок пені та 3% річних.
При прийнятті рішення суд керувався наступним.
Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. У відповідності до вимог ст. ст. 525, ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається. Статтею 193 Господарського України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом.
Враховуючи правову природу укладеного договору, кореспондуючи права та обов'язки його сторін, суд дійшов висновку, що оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватись з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з купівлі-продажу.
Відповідно ст. 663 Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу. Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару (ст. 692 Цивільного Кодексу України).
Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною першою ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України та ст. 202 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.
Матеріалами справи підтверджується, що позивач належним чином виконував зобов'язання за вищезазначеним Договором щодо здійснення ним поставки товару. Відповідач в порушення прийнятих на себе зобов'язань за вказаним Договором та приписів ст. 692 Цивільного кодексу України оплатив отриманий товар з порушенням строків. Дана обставина відповідачем не спростована.
Заперечення відповідача стосовно того, що у відповідача не наступив строк оплати за отриманий товар, оскільки позивачем не було йому надано сертифікату якості товару, судом як правомірні не оцінюються за наступного мотивування.
У пунктах 4.1 - 4.4 сторони узгодили порядок поставки та приймання товару.
У пункті 6.1 Договору визначено, що Покупець проводить оплату за поставлений Товар, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Продавця в терміни, які погоджуються Сторонами і фіксуються в специфікаціях на кожну поставку.
У специфікаціях було встановлено строки оплати, а саме : у Специфікації від 23.06.2021 року № 7 визначено, що оплата повинна бути проведена протягом чотирнадцяти днів після поставки, (поставка здійснилась - 24 червня та 07 липня 2021 року); Специфікація № 8 від 05.07.2021 року повинна бути оплачена на умовах 100% передплати.
Матеріалами справи підтверджується, що позивач поставив товар, а відповідач в порушення умов Договору оплатив отриманий товар з порушенням термінів. Доказів у спростування вищевикладеного відповідач суду не надав. Також відповідачем не надано доказів, що при прийманні товару від позивача були пристуні будь які претензії.
Відповідно до ст. 610, ст. 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, від 13 листопада 2019 року у справі № 922/3095/18, від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18.
Частиною 4 ст. 236 ГПК України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Позивач заявив до стягнення 525,30 грн. 3% річних, нарахованих за періоди : з 21.07.2021 року по 08.09.2021 року (за товар поставлений згідно видаткової накладної № 7 від 07.07.2021 р.); з 08.07.2021 року по 08.09.2021 року (за товар поставлений згідно видаткової накладної № 504 від 24.06.2021 р.).
Здійснивши перерахунок річних та інфляційних суд встановив, що позовні вимоги в цій частині є правомірними та підлягають задоволенню повністю. Перевірка правильності розрахунку 3% річних здійснена за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій інформаційної системи "Ліга. Закон Еліт".
Згідно з ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Одним із видів забезпечення виконання зобов'язань відповідно ст. 546, ст. 549 Цивільного кодексу України та ст. 199 Господарського кодексу України, є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України. Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Пунктом 4 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Пунктом 6 ст. 232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Згідно статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань не повинен перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховувалась пеня.
Пунктом 7.2 Договору визначено, у випадку не виконання або неналежне виконання взятих Сторонами на себе зобов'язань винна Сторона виплачує пеню в розмірі 0,3% від суми невиконаних зобов'язань за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діє у період, за який сплачується пеня.
Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку, в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача пені у розмірі 19 173,47 грн. суд прийшов до висновку, що вимоги позивача в цій частині, відповідно до приписів Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" є правомірними частково, а тому підлягають задоволенню в частині стягнення з відповідача 2 782,05 грн. пені (з урахуванням приписів п. 4 ст. 231 Господарського кодексу України та ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань").
Судом досліджено всі докази, наявні у матеріалах справи.
Згідно із ч. 2-3 ст.13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч.1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
На підставі матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 2 782,05 грн. пені та 525,30 грн. 3% річних є обґрунтованими та підлягають задоволенню. В іншій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Згідно ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд виходи із наступного.
Відповідно до п. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У пункті 1 частини 1 статті 7 цього Закону прямо встановлено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
На підставі вище викладеного суд приходить до висновку, що сума судового збору в розмірі 399,43 грн. підлягає стягненню з відповідача, сума судового збору в частині зменшення розміру позовних вимог підлягає поверненню позивачу з Державного бюджету України після надходження від позивача відповідного клопотання.
Керуючись статтями 12, 129, 232-233, 237-238, 240, 247-252 ГПК України, суд, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Зовнішньоторгового підприємства "МАГ" (вул. Конституції, 32/33, м. Горішні Плавні, Полтавська область, 39800, ідентифікаційний код 21071441, р/р № НОМЕР_1 в АТ КБ "Приват Банк") на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Перша Ресурсна Компанія" (вул. Леваневського, 95, м. Біла Церква, Білоцерківський район, Київська область, 09108, ідентифікаційний код 36211073, розрахунковий рахунок № НОМЕР_2 в ПAT "БАНК Восток" м. Дніпро) 2 782,05 грн. пені, 525,30 грн. 3% річних та 399,43 грн. судового збору.
3. В іншій частині позову відмовити.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення підписано 03.12.2021 року.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст.ст.257 ГПК України).
Суддя Погрібна С.В.