"29" листопада 2021 р.м. Одеса Справа № 916/2983/21
Господарський суд Одеської області у складі судді Бездолі Д.О.,
секретар судового засідання Овчар А.С.
розглянувши справу за позовом: Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (вул. Артилерійська, 1, м. Одеса, 65039)
до відповідача: фізичної особи Мєламуда Ігоря Абрамовича ( АДРЕСА_1 )
про стягнення 217612,50 грн,
за участю представників учасників справи:
від позивача: Малаховська Ю.В.;
від відповідача: Монастирський Г.М.
Департамент комунальної власності Одеської міської ради звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до відповідача, в якій просить суд стягнути з відповідача на користь позивача кошти в розмірі 217612,50 грн, з яких: 74714,15 грн заборгованості з орендної плати; 599,67 грн пені та 142298,68 грн неустойки за прострочення повернення об'єкта оренди.
Позиції учасників справи
В обґрунтування підстав позову позивач посилається на обставину порушення відповідачем умов укладеного між сторонами договору оренди нежитлового приміщення від 31.05.2019 №358/4 в частині здійснення повної та своєчасної оплати орендних платежів за користування майном, що на належить до комунальної власності, а також порушення строків повернення орендованого майна після закінчення строку дії договору.
28.10.2021 до суду від відповідача надійшов відзив на позов (а.с.46-50, т.1), в якому заперечення відповідача відносно позову зводяться до наступного: відповідач зауважив, що резолютивна частина позовної заяви містить вимогу не до відповідача, а до іншої особи; відповідач вважає, що позивач не є власником приміщень, переданих в оренду відповідачу, зважаючи, що це приміщення розташоване у багатоквартирному будинку та є спільною сумісною власністю співвласників цього будинку; відповідач зазначив, що передача в оренду приміщення у багатоквартирному будинку для розміщення фотостудії суперечить положенням ст.383 ЦК України, а внаслідок протестів мешканців багатоквартирного будинку відповідач орендованим приміщенням не користувався.
04.11.2021 позивачем було подано до суду заяву про уточнення позовних вимог (а.с.57-62, т.1), згідно з якою позивачем було уточнено реквізити відповідача у прохальній частині позову, які помилково не вірно були зазначені у позовній заяві. Також, 04.11.2021 позивачем було подано до суду відповідь на відзив (а.с.63-73, т.1), в якій позивач щодо заперечень відповідача надав такі пояснення: передане відповідачу в оренду нежитлове приміщення є самостійним об'єктом цивільно-правових відносин, право власності на це приміщення зареєстроване в Реєстрі речових прав на нерухоме майно за територіальною громадою м. Одеси в особі Одеської міської ради; відповідач жодного разу після укладення договору оренди не звертався до позивача з пропозицією щодо повернення орендованого майна, зокрема, у зв'язку з протестами мешканців будинку; питання законності укладення договору між сторонами вже досліджувалось господарським судом в межах справи №916/3934/19.
15.11.2021 від відповідача до суду надійшли письмові заперечення (а.с.74-79, т.1), в яких останній наголосив на тому, що рішення суду у справі №916/3934/19 в частині виселення відповідача зі спірного приміщення ним виконано у добровільному порядку, при цьому відповідачем заявлено клопотання про застосування позовної давності до вимог позивача про стягнення неустойки та пені, враховуючи, що відповідач виселений з приміщення на підставі рішення від 07.09.2020, а позовна заява до суду подана 01.10.2021. Крім цього, відповідач заперечує щодо заявленої позивачем до стягнення заборгованості з орендної плати, посилаючись на те, що на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 та розпорядження Одеського міського голови від 15.03.2020 №218 тимчасово було зупинено роботу об'єктів загального користування, розташованих у м. Одесі, з метою попередження розповсюдження захворюваності на гостру респіраторну інфекцію, спричинену коронавірусом Covid-19. Між цим відповідач вважає, що спір між сторонами не підлягає вирішенню господарським судом, оскільки з 22.10.2021 відповідач припинив підприємницьку діяльністю.
25.11.2021 позивачем були подані до суду письмові пояснення (а.с.85-90, т.1), в яких останній наголосив на тому, що стягнення неустойки за прострочення виконання зобов'язання з повернення об'єкта оренди є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин, а тому початок перебігу позовної давності за такою вимогою визначається за загальним правилом, встановленим ч.1 ст.261 ЦК України. З приводу висловлених відповідачем заперечень щодо стягнення орендної плати позивач зазначив, що приміщення відповідачу в оренду було передано для розміщення фотостудії, а в переліку об'єктів, діяльність яких в обов'язковому порядку мала бути зупинена відповідно до розпорядження міського голови, фотостудія не вказана, зокрема у зв'язку з тим, що не відноситься до об'єктів загального користування з присутністю більше 10 осіб. При цьому позивач відзначив, що відповідач жодним доказом не підтвердив, що він не використовував або не міг використовувати орендоване приміщення, а тому підстави для звільнення відповідача від зобов'язання сплачувати орендну плату через обставини, за які орендар не відповідає, у спірних правовідносинах сторін відсутні. Також позивач, посилаючись на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 05.06.2018 у справі, зазначив про відсутність підстав для закриття провадження у цій справі, з огляду на припинення підприємницької діяльності відповідача, оскільки зобов'язання останнього за укладеним з позивачем господарським договором не припиняються, адже відповідач як фізична особа продовжує існувати та відповідати всім своїм майном за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю.
У поданих до суду 29.11.2021 письмових поясненнях (а.с.97-103, т.1) відповідач наголосив на тому, що зупиняючи здійснення своєї діяльності у зв'язку з введенням в Україні карантину відповідач керувався останнім реченням п.1 розпорядження Одеського міського голови від 15.03.2020 №218, відносячи свою діяльність до «інших закладів та установ (на розсуд та під особисту відповідальність керівників). Як зазначає відповідач, він знаходиться у групі підвищеного ризику захворюваності, оскільки з 30.09.2020 є пенсіонером за віком та має онкологічне захворювання.
Під час розгляду справи по суті у судовому засіданні представник позивача позовні вимоги в повному обсязі підтримав та просив суд їх задовольнити. Представник відповідача проти позову заперечував, підтримав позицію, викладену у поданих до суду заявах по суті спору та поясненнях.
Процесуальні дії у справі
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 06.10.2021 позовну заяву Департаменту комунальної власності Одеської міської ради було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №916/2983/21; ухвалено розглядати справу порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін; призначено судове засідання для розгляду справи по суті у цій справі на 01 листопада 2021 о 10:30.
01.11.2021 у судовому засіданні судом було проголошено протокольну ухвалу про перерву в судовому засіданні до 18 листопада 2021 о 13:45. 18.11.2021 судом було протокольно ухвалено оголосити перерву у судовому засіданні до 29 листопада 2021 о 15:30.
Ухвалою суду від 29.11.2021 замінено відповідача у цій справі - Фізичну особу-підприємця Мєламуда Ігоря Абрамовича на його правонаступника - фізичну особу Мєламуда Ігоря Абрамовича.
У судовому засіданні 29.11.2021 судом було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Обставини справи
Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, сформованого станом на 27.04.2017 (а.с.14, т.1), територіальній громаді м. Одеси в особі Одеської міської ради на праві комунальної власності належить нежитлове приміщення підвалу №101, загальною площею 111,8 кв.м., розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Рішельєвська, 48.
Згідно з Положенням про Департамент комунальної власності Одеської міської ради, затвердженого рішенням Одеської міської ради від 17.03.2021 №137-VII (а.с.26-32, т.1), Департамент є виконавчим органом Одеської міської ради, забезпечує реалізацію місцевої політики у сфері управління, ефективного використання та збереження майна комунальної власності територіальної громади м. Одеси, є уповноваженим органом, який виступає орендодавцем щодо єдиних майнових комплексів, нерухомого майна і споруд, майна, що не увійшло до статутного капіталу, перебуває у комунальній власності територіальної громади м. Одеси, за виключенням майна, орендодавцем якого уповноважено виступати інший орган міськради. На Департамент покладені, зокрема, функції із здійсненням повноважень орендодавця майна комунальної власності територіальної громади м. Одеси, а також контролю за повнотою та своєчасністю внесення орендної плати за договорами оренди цілісних майнових комплексів, нерухомого майна, будівель, приміщень, споруд комунальної форми власності.
31.05.2019 між Департаментом комунальної власності Одеської міської ради (орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем Мєламудом Ігорем Абрамовичем (орендар) було укладено договір оренди нежилого приміщення №358/4 (а.с.10-11, т.1; далі - договір), згідно з п.1.1. якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування нежитлове приміщення підвалу №101, загальною площею 111,8 кв.м., що розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Рішельєвська, 48 (об'єкт оренди).
Відповідно до п. 1.3 договору термін дії договору оренди встановлено: з 31.05.2019 по 30.04.2022.
Згідно з п. 2.1., 2.2. договору орендна плата визначається на підставі ст.19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», Методики розрахунку орендної плати за майно комунальної власності, затвердженої рішенням Одеської міської ради 30.01.2019 №4214-VII «Про затвердження Методики розрахунку орендної плати за майно комунальної власності територіальної громади м. Одеси». За орендоване приміщення орендар зобов'язується сплачувати орендну плату, що становить за перший, після підписання цього договору оренди, місяць 6643, 45 грн без урахування податку на додану вартість та індексу інфляції та є базовою ставкою орендної плати за місяць. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру орендної плати за минулий місяць на щомісячний індекс інфляції, що друкується Мінстатом України. Податок на додану вартість розраховується відповідно до вимог чинного законодавства.
Пунктом 2.4. договору передбачено, що орендар зобов'язаний вносити орендну плату щомісячно до 15 числа поточного місяця, незалежно від результатів його господарської діяльності.
Відповідно до п. 3.3. договору орендодавець має право виступати з ініціативою розірвання договору оренди у разі невиконання або неналежного виконання орендарем обов'язків, передбачених цим договором, у тому числі несплати орендної плати своєчасно та в повному обсязі.
Згідно з п. 3.4. договору орендодавець зобов'язується передати орендарю в оренду нежиле приміщення згідно з п. 1.1. цього договору за актом приймання-передачі, який підписується обома сторонами.
За умовами п. 4.1. договору вказані у п. 1.1 приміщення орендодавцем передаються орендарю виключно для розміщення фотостудії.
Відповідно до п. 4.7. договору після закінчення строку дії договору чи у випадку його дострокового розірвання, орендар зобов'язаний у 15-денний термін передати орендодавцю приміщення за актом у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі їх в оренду, та відшкодувати орендодавцеві збитки у разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) об'єкта оренди.
Пунктом 4.10. договору передбачено, що у випадку припинення дії цього договору, у зв'язку із закінченням строку чи дострокового розірвання договору, орендар сплачує неустойку в розмірі подвійної орендної плати з урахуванням щомісячного індексу інфляції по день підписання акта приймання-передачі приміщення.
Згідно з п.5.2. договору за несвоєчасне внесення орендної плати орендар сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення. Нарахування пені за прострочення виконання зобов'язання припиняється через один рік з дня, коли обов'язок повинен був бути виконаний.
За умовами п.5.3. договору у разі невнесення орендарем орендної плати протягом 3-х місяців з дати закінчення терміну платежу, орендодавець має право відмовитися від договору і вимагати повернення об'єкту оренди. Також орендодавець має право відмовитись від договору оренди, у разі невикористання орендарем приміщення за його профільним призначенням, невиконання поточного та капітального ремонту, в порядку, передбаченому цим договором та законодавством України. У разі відмови орендодавця від договору оренди, договір є розірваним з моменту одержання орендарем повідомлення орендодавця про відмову від договору.
Відповідно до п.7.5. договору зміна або розірвання договору можуть мати місце за погодженням сторін. Зміни та доповнення, що вносяться до договору, розглядаються сторонами протягом 20 днів і вносяться у тій самій формі, в якій укладено цей договір. Одностороння відмова від виконання умов договору та внесених змін не допускається.
Згідно з п.7.6. договору він може бути розірваний на вимогу однієї із сторін за рішенням господарського суду у випадках, передбачених чинним законодавством та зазначеним договором оренди. У разі розірвання договору в судовому порядку або відмови від договору оренди впродовж його строку, внаслідок невиконання обов'язків за договором, всі невід'ємні поліпшення орендованого майна, які неможливо відокремити від цього майна без нанесення йому збитку, здійснених орендарем при проведені капітального ремонту та реконструкції за час його оренди за рахунок власних коштів, залишаються у власності орендодавця безкоштовно і компенсації не підлягають.
Пунктом 7.11. договору передбачено, зокрема, що дія договору припиняється достроково внаслідок згоди сторін або за рішенням господарського суду.
За змістом п. 7.13. договору вступ орендаря у користування приміщеннями настає одночасно з підписанням акту приймання-передачі вказаних приміщень.
Згідно з розрахунком, який є додатком до вищевказаного договору (а.с.12, т.1), сторони погодили, що місячна орендна плата станом на 01.05.2019 без ПДВ становить 6643,45 грн.
На підставі акту прийому-передачі нежитлового приміщення від 31.05.2019 (а.с.13, т.1) позивач передав, а відповідач прийняв у користування об'єкт оренди за договором.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 07.09.2020 у справі №916/3934/19 за позовом позивача до відповідача (а.с.19-25, т.1) було розірвано укладений між сторонами договір оренди нежитлового приміщення від 31.05.2019 №358/4; виселено Фізичну особу-підприємця Мєламуда Ігоря Абрамовича з нежитлового приміщення №101, загальною площею 111,8 кв.м., яке розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Рішельєвська, 48; стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість з орендної плати за період з 31.05.2019 по 31.12.2019 в розмірі 56162,87 грн та 5111,14 грн пені станом на 31.12.2019.
Як встановлено судом, вказане рішення не оскаржувалось сторонами, а тому враховуючи, що його повний текст судом складено 17.09.2020, зазначене рішення набрало законної сили 08.10.2020, а відповідно договір оренди нежитлового приміщення від 31.05.2019 №358/4 з цієї дати є розірваним, тобто таким, що припинив свою дію та регулювання спірних правовідносин, а у відповідача, в порядку виконання рішення суду, який передбачений законодавством, а не договором, виник обов'язок негайно повернути позивачеві з орендного користування приміщення підвалу.
15.07.2021 позивачем було направлено на адресу відповідача претензію (а.с.16-17, т.1), в якій позивач, наголошуючи на безпідставному використанні відповідачем орендованого майна після розірвання договору у судовому порядку та наявності у відповідача заборгованості з орендної плати, пропонував відповідачу у місячний строк погасити заборгованість, розрахунок якої позивач здійснив станом на 30.06.2021.
Відповідно до наявного у справі акту (а.с.18, т.1) лише 05.08.2021 державним виконавцем Приморського відділу державної виконавчої служби в м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Джміль О.О. при примусовому виконанні наказу Господарського суду Одеської області від 08.10.2020 у справі №916/3934/19 про виселення ФОП Мєламуда Ігоря Абрамовича з нежитлового приміщення №101, загальною площею 111,80 кв.м., що розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Рішельєвська, 48, боржника було виселено із зазначеного приміщення. При цьому акт державного виконавця містить підпис особисто відповідача - Мєламуда І.А.
Інших доказів, крім зазначеного акту, на підтвердження обставини звільнення відповідачем орендованого приміщення матеріали справи не містять. Крім цього, з матеріалів справи судом не встановлено наявності об'єктивних причин, які свідчать про неможливість повернення відповідачем орендованого майна до проведення державним виконавцем виконавчих дій та/або вчинення відповідачем дій, направлених на повернення орендованого майна позивачу з підписанням відповідного акту чи іншого посвідчуючого цей факт документу.
Приймаючи до уваги, що відповідач не сплатив заборгованість з орендної плати, яка нарахована за час дії договору до 08.10.2020, а також використання відповідачем орендованого майна поза межами строку дії договору до проведення виконавчих дій 05.08.2021, позивач нарахував та заявив до стягнення з відповідача 74714,15 грн заборгованості з орендної плати (за період з 01.01.2020 по 07.10.2020), 599,67 грн пені (за зобов'язаннями вересня 2020 року - за період з 16.09.2020 по 15.03.2021; за зобов'язаннями жовтня 2020 року - за період з 16.10.2020 по 15.04.2021) та 142298,68 грн неустойки за прострочення повернення об'єкта оренди (за період з 08.10.2020 по 05.08.2021). Як вбачається з долученого до позову розрахунку (а.с.15, т.1), неустойка позивачем розрахована виходячи з розміру базової орендної плати за місяць, що визначена договором та проіндексованої з урахуванням встановленого Мінстатом України індексу інфляції за відповідні місяці, при цьому при здійснені розрахунку неустойки позивачем до базової ставки орендної плати сума ПДВ не додавалась.
Під час розгляду справи відповідач наполягав, зокрема, на тому, що він був вимушений призупинити здійснення господарської діяльності на підставі розпорядження Одеського міського голови від 15.03.2020 №218 (а.с.99, т.1), а також враховуючи, що відповідач перебуває у зоні підвищеного ризику захворюваності, так як є пенсіонером за віком (а.с.101, т.1) та має онкологічне захворювання. На підтвердження обставини наявності онкологічного захворювання відповідач до справи долучив результати лабораторних аналізів, в яких відсутній лікарський діагноз (а.с.102-103, т.1).
Так, відповідно до п.1 розпорядження Одеського міського голови від 15.03.2020 №218 «Про тимчасове зупинення роботи об'єктів загального користування, розташованих у м. Одесі, з метою попередження розповсюдження захворюваності на гостру респіраторну інфекцію, спричинену коронавірусом COVID-19» з 16.03.2020 о 00:00 тимчасово зупинено роботу таких об'єктів загального користування незалежно від форми власності та підпорядкування з присутністю більше 10 осіб, розташованих у м. Одесі, до особливого розпорядження міського голови та скасування обмежувальних заходів:
- кінотеатрів, театрів, музеїв, галерей, бібліотек та інших культурних і розважальних закладів;
- дитячих розважальних центрів та клубів, майданчиків, у тому числі спортивних;
- фітнес-клубів, тренажерних залів, басейнів, спортивних майданчиків та стадіонів;
- зоопарків, водних парків, парків атракціонів;
- усіх магазинів, крім продуктових та аптек;
- торговельно-розважальних центрів;
- будівельних ринків та інших (крім продуктових);
- ресторанів, закладів громадського харчування, серед іншого у готелях, барів, клубів, кафе, дискотек, пабів;
- інших закладів та установ (на розсуд та під особисту відповідальність керівника).
Отже, вказаним розпорядженням не передбачено зупинення на території м. Одеси роботи фотостудій, а визначено, що керівники відсутніх у переліку об'єктів загального користування можуть зупинити роботу власних закладів та установ на власний розсуд та під свою відповідальність. При цьому в матеріалах справи відсутні докази зупинення відповідачем у спірних правовідносинах роботи фотостудії (наказом, розпорядженням керівника, фоп тощо) або докази повідомлення відповідачем позивача про зупинення роботи фотостудії на підставі згаданого розпорядження міського голови.
Рішенням Одеської міської ради від 10.06.2020 №6121-VII «Про особливості нарахування плати за оренду майна комунальної власності територіальної громади міста Одеси на період дії карантину та протиепідемічних обмежувальних заходів» встановлено, що від плати за оренду об'єктів комунальної власності територіальної громади міста Одеси тимчасово в період з 16 березня 2020 року та протягом дії карантину, на час, протягом якого діяли відповідні заборони господарської діяльності та використання окремих об'єктів, введені постановами Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», від 20.05.2020 року № 392 «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів» звільняються:
- орендарі приміщень, балансоутримувачами яких є заклади освіти, підпорядковані департаменту освіти та науки Одеської міської ради, та департамент освіти та науки Одеської міської ради (включаючи приміщення, що використовуються закладами громадського харчування без використання пільгового розміру орендної плати) - до закінчення терміну дії відповідних обмежувальних заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19);
- орендарі приміщень, що використовуються для проведення курсів та групових занять;
- орендарі приміщень, що використовуються під розміщення закладів громадського харчування, без надання послуг громадського харчування із застосуванням адресної доставки замовлень ;
- інші орендарі об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Одеси, які не могли використовувати об'єкти оренди через запровадження заборони роботи окремих суб'єктів господарювання та заборону доступу до окремого орендованого майна, передбачених постановами Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211, від 20.05.2020 року № 392 «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів» на час дії відповідних заборон.
Законодавство, застосоване судом до спірних відносин
За змістом ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.
Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Частиною 1 ст. 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
За змістом ч.2 ст.16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Згідно з ч.1, 6 ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
За змістом ч.ч.1, 3 ст.762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендна плата встановлюється у грошовій формі і вноситься у строки, визначені договором. Орендна плата визначається за результатами аукціону. У разі передачі майна в оренду без проведення аукціону орендна плата визначається відповідно до Методики розрахунку орендної плати, яка затверджується Кабінетом Міністрів України щодо державного майна та представницькими органами місцевого самоврядування - щодо комунального майна. У разі якщо представницький орган місцевого самоврядування не затвердив Методику розрахунку орендної плати, застосовується Методика, затверджена Кабінетом Міністрів України. Орендна плата підлягає коригуванню на індекс інфляції згідно з Методикою розрахунку орендної плати. Якщо орендар отримав майно в оренду без проведення аукціону, відповідне коригування орендної плати на індекс інфляції здійснюється щомісячно. Орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків провадження господарської діяльності. Порядок розподілу орендної плати для об'єктів, що перебувають у державній власності, між державним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначається Порядком передачі майна в оренду. Порядок розподілу орендної плати для об'єктів, що належать Автономній Республіці Крим, між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначається органами, уповноваженими Верховною Радою Автономної Республіки Крим. Порядок розподілу орендної плати для об'єктів, що перебувають у комунальній власності, між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначається представницьким органом місцевого самоврядування. Стягнення заборгованості з оплати орендної плати може здійснюватися в безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса.
Відповідно до ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.
Статтею 786 ЦК України визначено, що перебіг позовної давності щодо вимог наймодавця починається з моменту повернення речі наймачем, а щодо вимог наймача - з моменту припинення договору найму.
Згідно з ч.1 ст.230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Частиною 1 статті 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Згідно з п.12. Прикінцевих та перехідних положень ЦК України (в редакції Закону України від 30.03.2020 №540-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)") під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Законом від 30.03.2020 № 540-IX, який набрав чинності 02.04.2020, розділ "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України доповнено пунктом 14 такого змісту: "14. З моменту встановлення карантину, введеного постановою Кабінету Міністрів України "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" від 11.03.2020 № 211 (з наступними змінами і доповненнями), і до його завершення в установленому законом порядку наймач може бути звільнений від плати за користування майном відповідно до частини 6 статті 762 цього Кодексу".
Законом України від 13.04.2020 № 553-IX, який набрав чинності 18.04.2020, пункт 14 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України викладено в такій редакції: "14. Встановити, що на час дії відповідних обмежувальних карантинних заходів, запроваджених Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), обставинами, за які наймач (орендар) не відповідає відповідно до частини другої статті 286 ГК України, частин 4 та 6 статті 762 ЦК України, також є заходи, запроваджені суб'єктами владних повноважень, якими забороняються певні види господарської діяльності з використанням орендованого майна, або заходи, якими забороняється доступ до такого майна третіх осіб".
Законом України від 16.06.2020 № 692-IX, який набрав чинності з 16.07.2020, пункт 14 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України викладено в такій редакції: "14. Установити, що з моменту встановлення карантину, введеного Постановою Кабінету Міністрів України "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" від 11 березня 2020 року N 211 (із наступними змінами і доповненнями), і до його відміни (скасування) в установленому законом порядку, плата за користування нерухомим майном (його частиною) підлягає зменшенню за вимогою наймача, який здійснює підприємницьку діяльність з використанням цього майна, впродовж усього часу, коли майно не могло використовуватися в підприємницькій діяльності наймача в повному обсязі через запроваджені обмеження та (або) заборони. У випадку, визначеному абзацом першим цього пункту, розмір плати за користування майном не може перевищувати сукупний (пропорційно до орендованої площі) обсяг витрат, які наймодавець здійснив або повинен буде здійснити за відповідний період для внесення плати за землю, сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, і сплати вартості комунальних послуг. Зазначені витрати покладаються на наймача як плата за користуванням майном за відповідний період пропорційно площі нерухомого майна, яку він наймає відповідно до договору, якщо договором не передбачений обов'язок наймача самостійно сплатити ці витрати повністю або частково. Ця норма не поширюється на суб'єктів господарювання, які впродовж дії карантину фактично здійснювали діяльність з використанням цього майна в своїй господарській діяльності в повному обсязі, а також на договори найму майна, яке належить територіальній громаді".
Згідно з ч.ч.1-3 ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Частиною 1 статті 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з ч.4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Згідно з ч.4 ст.236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" було установлено з 12 березня 2020 до 22 травня 2020 на всій території України карантин.
Постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2020 №392 "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" було установлено з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), з 22 травня 2020 р. до 31 липня 2020 р. на території Автономної Республіки Крим, Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Кіровоградської, Київської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, м. Києва, м. Севастополя (далі - регіони) із урахуванням епідемічної ситуації в регіоні карантин, продовживши на всій території України дію карантину, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2".
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" від 22 липня 2020 р. N 641 (із змінами і доповненнями, внесеними Постановами Кабінету Міністрів України), установлено з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), з 1 серпня до 31 грудня 2020 р. на території Автономної Республіки Крим, Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Кіровоградської, Київської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, м. Києва, м. Севастополя (далі - регіони) карантин, продовживши на всій території України дію карантину, встановленого постановами Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. N 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" та від 20 травня 2020 р. N 392 "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2".
Згідно з постановою Кабінету Міністрів України "Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" від 9 грудня 2020 р. № 1236, із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України, установлено з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), з 19 грудня 2020 до 31 грудня 2021 р. на території України карантин, продовживши дію карантину, встановленого постановами Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (Офіційний вісник України, 2020 р., № 23, ст. 896, № 30, ст. 1061), від 20 травня 2020 р. № 392 "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (Офіційний вісник України, 2020 р., № 43, ст. 1394, № 52, ст. 1626) та від 22 липня 2020 р. № 641 "Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (Офіційний вісник України, 2020 р., № 63, ст. 2029).
Позиція суду
Департамент комунальної власності звернувся до господарського суду з позовом до відповідача про стягнення з останнього заборгованості з орендної плати в розмірі 74714,15 грн, пені в розмірі 599,67 грн, а також неустойки в розмірі 142298,68 грн, нарахованої відповідно до ч.2 ст.785 ГПК України, яка передбачає санкцію за невиконання орендарем обов'язку з негайного повернення об'єкту з оренди.
Так, під час розгляду справи судом була встановлена обставина щодо укладення між сторонами договору оренди нежитлового приміщення від 31.05.2019 №358/4, який було розірвано рішенням Господарського суду Одеської області від 07.09.2020 у справі №916/3934/19, що набрало законної сили 08.10.2020. Крім цього, вказаним рішенням з відповідача було стягнуто на користь позивача, зокрема, заборгованість з орендної плати в розмірі 56162,87 грн за період з 31.05.2019 по 31.12.2019.
Отже, оскільки укладений між сторонами договір є припиненим з 08.10.2020 внаслідок його дострокового розірвання за рішенням суду, а матеріали справи не місять доказів внесення відповідачем орендних платежів на користь позивача за період, що не охоплений рішенням суду у справі №916/3934/19 та по останній день дії договору (з 01.01.2020 по 07.10.2020), суд, встановивши вірність розрахунку позивача, дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати за вказаний період є обґрунтованими.
Вирішуючи питання щодо доводів відповідача про наявність у спірних відносинах сторін підстав для звільнення відповідача від здійснення орендних платежів у зв'язку з введенням на державному рівні карантину, суд виходить з такого.
Так, у частині 6 статті 762 ЦК України відсутній вичерпний перелік обставин, які унеможливлюють використання орендарем майна, підстав виникнення таких обставин, засобів їх підтвердження. За змістом пункту 14 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у редакції, чинній до 16.07.2020, такого вичерпного переліку обставин теж не передбачено, а в редакції з 16.07.2020 законодавець, зокрема, передбачив, що ця норма не поширюється на суб'єктів господарювання, які впродовж дії карантину фактично здійснювали діяльність з використанням орендованого майна в своїй господарській діяльності в повному обсязі, а також на договори найму майна, яке належить територіальній громаді.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.05.2018 у справі № 910/7495/16 зазначено, що підставою для застосування норми частини 6 статті 762 ЦК України є встановлення факту неможливості використання орендарем майна з незалежних від нього причин на загальних підставах, визначених процесуальним законодавством. Відтак, для застосування частини 6 статті 762 ЦК України та звільнення наймача від плати за користування орендованим майном визначальною умовою такого звільнення є наявність обставин, за які орендар не відповідає. Тобто, наймач повинен довести обставини, які свідчать про те, що майно не використовувалося або не могло бути використане, і він не відповідає за ці обставини.
Підставою звільнення від зобов'язання сплачувати орендну плату ця норма визначає об'єктивну неможливість використовувати передане в оренду майно (бути допущеним до приміщення, знаходитись у ньому, зберігати у приміщенні речі тощо) через обставини, за які орендар не відповідає. При оцінці таких обставин презюмується незмінність умов господарювання (користування майном) чи стану об'єкта оренди, а орендар повинен подати докази наявності тих обставин, на які він посилається в обґрунтування своїх вимог, а також довести, що ці обставини виникли з незалежних від нього причин, зокрема, внаслідок зміни кон'юнктури на ринку товарів, робіт, послуг, з вини орендодавця, через дію непереборної сили тощо. Якщо орендар з незалежних від нього обставин протягом певного часу був повністю позбавлений можливості користуватися орендованим майном, то на підставі цієї норми Закону він вправі порушувати питання про повне звільнення його від внесення орендної плати.
При цьому звільнення від сплати орендної плати є істотним втручанням у правовідносини сторін договору, а тому може застосовуватись за виключних обставин, наприклад, відсутності доступу до найманого приміщення, неможливості орендаря перебування в ньому та зберігання речей тощо.
Аналогічна правова позиція щодо застосування приписів статті 762 ЦК України викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 20.10.2021 у справі №911/3067/20.
Як встановлено судом, як на підставу для звільнення від обов'язку сплачувати орендну плату у спірному в цій справі періоді відповідач посилається на те, що ним, на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 та розпорядження Одеського міського голови від 15.03.2020 №218, було призупинено здійснення господарської діяльності, при цьому, відповідач посилається на те, що він свою діяльність, з урахуванням визначеного переліку у розпорядженні міського голови, відніс до категорії «інших закладів та установ (на розсуд та під особисту відповідальність керівника)».
Так, у вищезгаданій постанові Верховний Суд при здійсненні тлумачення норм частини 6 статті 762 ЦК України у подібних правовідносинах зробив висновок, що запровадження Кабінетом Міністрів України обмежувальних заходів під час карантину (у тому числі заборона роботи, яка передбачає приймання відвідувачів) само по собі не свідчить про принципову неможливість використання відповідачем орендованого майна у розумінні частини 6 статті 762 ЦК України. Між цим, в межах цієї справи відповідач жодним доказом не довів суду обставини повного припинення здійснення ним господарської діяльності у період карантину, у тому числі внаслідок відсутності доступу до майна, а тому самі лише посилання відповідача на введений на державному рівні карантин не можуть бути єдиною та безумною обставиною, яка б свідчила про наявність обставин для звільнення відповідача від сплати орендних платежів протягом спірного періоду. Варто зауважити, що матеріали справи не містять також і доказів, які б свідчили про звернення відповідача до позивача у будь-який спосіб з повідомленнями про неможливість використання орендованого приміщення та/або порушення відповідачем питання про його звільнення від сплати орендних платежів.
При цьому доводи відповідача про нікчемність договору оренди не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, а припущення відповідача про те, що орендоване за договором майно належить до спільної сумісної власності співвласників багатоквартирного будинку, розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Рішельєвська, 48, не підтверджуються матеріалами справи. Натомість, позивачем поданий витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, який свідчить про те, що право власності на передане відповідачу у користування приміщення належить територіальній громаді м. Одеси в особі Одеської міської ради, виконавчим органом якого є позивач.
За вищевикладених обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача орендної плати в розмірі 74714,15 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Водночас, приймаючи до уваги, що бездіяльність відповідача у виді несплати орендних платежів у визначені договором строк та розмірі суперечить вищевказаним нормам права та договору, суд дійшов висновку, що позивачем правомірно нараховано та заявлено до стягнення з відповідача пеню за зобов'язаннями вересня-жовтня 2020 року в загальному розмірі 599,67 грн, розрахунок якої судом перевірено та встановленого його вірність.
Далі, як встановлено судом, рішення суду від 07.09.2020 у справі №916/3934/19 набрало законної сили 08.10.2020, а відповідно договір оренди нежитлового приміщення від 31.05.2019 №358/4 з цієї дати є розірваним, тобто таким, що припинив свою дію та регулювання спірних правовідносин, а у відповідача, в порядку виконання рішення суду, який передбачений законодавством, а не договором, виник обов'язок негайно повернути позивачеві з орендного користування приміщення підвалу. Натомість, вказаний обов'язок відповідач виконав лише 05.08.2021, після проведення державним виконавцем виконавчих дій з примусового виконання наказу суду, що в свою чергу спростовує доводи відповідача про виконання ним у добровільному порядку цього судового рішення в частині виселення. На підтвердження іншого матеріали справи жодного доказу не містять, зокрема, підписаного між позивачем та відповідачем акту чи іншого документу щодо повернення об'єкта з оренди, звернення відповідача до позивача з ініціативою щодо підписання акту або доказів ухилення позивача від прийняття орендованого майна за активних дій відповідача тощо.
Приймаючи до уваги викладене та враховуючи, що з матеріалів справи судом не встановлено, що прострочення повернення об'єкта оренди після закінчення строку дії договору оренди відбулося не з вини відповідача, суд дійшов висновку про правомірність заявленої позивачем вимоги до відповідача про сплату неустойки у розмірі подвійної орендної плати за весь час прострочення по день фактичного повернення об'єкта оренди, зокрема, в межах спірного у цій справі періоду з 08.10.2020 по 05.08.2021. Перевіривши здійснений позивачем у цій справі розрахунок неустойки, суд встановив його вірність та відповідність положенням законодавства, застосованого судом у спірних правовідносинах.
Вирішуючи питання щодо заяви відповідача про застосування до вимог позивача про стягнення пені та неустойки позовної давності, суд зазначає, що відповідно до змісту п.12. Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, в редакції Закону України від 30.03.2020 №540-IX, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені, зокрема, статтями 258 та 786 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Так, Кабінетом Міністрів України карантин, який діє і станом на день вирішення спору судом, був введений з 12 березня 2020, а періодом нарахування у цій справі є: пеня - з 16.09.2020 по 15.04.2021; неустойка - з 08.10.2020 по 05.08.2021. За цих обставин суд дійшов висновку, що позивач з позовними вимогами до відповідача звернувся в межах визначеного законом строку позовної давності, що не спростовано відповідачем. Більше того, у постанові від 20.11.2020 у справі №916/1319/19 Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду зробила висновок, що застосування частини другої статті 785 ЦК України, як особливої міри відповідальності, визначеної законодавцем за правовою природою як неустойка та має певну специфіку у застосуванні щодо непоширення на неї скороченого строку позовної давності (оскільки частиною другою передбачено право сторони стягнути таку неустойку за весь час неправомірного користування майном після припинення дії договору), а зокрема, щодо незастосування до неї положень статті 232 ГК України про припинення нарахування штрафних санкцій по закінченню 6 місяців, оскільки інше передбачено частиною другою статті 785 ЦК України.
Також суд зауважує про відсутність підстав для закриття провадження у цій справі у зв'язку з припиненням відповідачем підприємницької діяльності 22.10.2021, враховуючи, що припинення підприємницької діяльності відповідача не має наслідком припинення його зобов'язань як суб'єкта господарювання за договором оренди, укладеного з позивачем, оскільки він як фізична особа в силу вимог закону не перестає існувати та відповідає за своїми зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, відповідно спір, що виник між сторонами, підлягає розгляду у порядку господарського судочинства.
Крім того, суд вважає необхідним зауважити, що з метою дослідження питання наявності підстав для зменшення розміру штрафних санкцій з урахуванням ст. 233 ГК України, суд запропонував представнику відповідача подати суду докази наявності у відповідача онкологічного захворювання, натомість суду були подані результати біохімічного дослідження крові та дослідження сечі, в який відсутній лікарський діагноз. Також, суд зазначає, що відповідачем питання про зменшення штрафних санкцій перед судом не порушувалось та інші докази, підтверджуючі наявність підстав для зменшення їх розміру, не подавались.
За вищевикладених обставин, суд дійшов висновку, що заявлені Департаментом комунальної власності Одеської міської до фізичної особи Мєламуда Ігоря Абрамовича вимоги про стягнення заборгованості з орендної плати в розмірі 74714,15 грн, пені в розмірі 599,67 грн та неустойки в розмірі 142298,68 грн слід задовольнити повністю.
Розподіл судових витрат
Згідно з ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Приймаючи до уваги задоволення в повному обсязі позовних вимог позивача, судовий збір в сумі 3264,19 грн слід покласти на відповідача в повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 129, 231, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з фізичної особи Мєламуда Ігоря Абрамовича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (вул. Артилерійська, 1, м. Одеса, 65039, код ЄДРПОУ 26302595) заборгованість з орендної плати в сумі 74714 /сімдесят чотири тисячі сімсот чотирнадцять/грн 15 коп, пеню в сумі 599 /п'ятсот дев'яносто дев'ять/грн 67 коп, неустойку в сумі 142298 /сто сорок дві тисячі двісті дев'яносто вісім/грн 68 коп та судовий збір в сумі 3264 /три тисячі двісті шістдесят чотири/грн 19 коп.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги у строки, визначені ст. 256 ГПК України.
Повний текст рішення складено 06 грудня 2021 р.
Суддя Д.О. Бездоля