ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
07.12.2021Справа № 910/15108/21
Господарський суд міста Києва в складі судді Коткова О.В., розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу № 910/15108/21
за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Вусо"
до Приватного акціонерного товариства "Страхова група "Ю.БІ.АЙ-КООП"
про стягнення грошових коштів
Без виклику учасників судового процесу.
15 вересня 2021 року до Господарського суду міста Києва від Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Вусо" (позивач) надійшла позовна заява № 5177 від 13.09.2021 року до Приватного акціонерного товариства "Страхова група "Ю.БІ.АЙ-КООП" (відповідач) про стягнення страхового відшкодування у розмірі 16 070,36 грн. (шістнадцять тисяч сімдесят гривень 36 копійок).
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту № 10732782-02-10-01 від 12.06.2020 року, внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди, позивачем виплачено відшкодування власнику пошкодженого застрахованого ним автомобіля марки "Hyundai Elantra", державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , тому, відповідно до ст. 27 Закону України "Про страхування" та ст. 993 ЦК України позивач отримав право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. За наслідками ДТП було складено європротокол, в якому водії скористалися своїм правом та склали повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, у якому зафіксували (погодили) обставини скоєння ДТП. Оскільки цивільна відповідальність власника транспортного засобу - автомобіля марки "Volkswagen Tiguan", державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , застрахована відповідачем, позивач просить суд стягнути з відповідача суму страхового відшкодування.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.09.2021 року у справі № 910/15108/21 позовну заяву № 5177 від 13.09.2021 року Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Вусо" до Приватного акціонерного товариства "Страхова група "Ю.БІ.АЙ-КООП" про стягнення грошових коштів залишено без руху, надано Приватному акціонерному товариству "Страхова компанія "Вусо" строк для усунення встановлених недоліків позовної заяви протягом 5 (п'яти) днів з дня вручення даної ухвали.
27.09.2021 року через відділ діловодства суду від Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Вусо" надійшла заява № 5352 від 27.09.2021 року "Про усунення недоліків".
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.10.2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено розгляд справи № 910/15108/21 здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; встановлено відповідачу строк у п'ятнадцять днів з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позов із урахуванням вимог, передбачених статтею 165 Господарського процесуального кодексу України, з викладенням мотивів повного або часткового відхилення вимог позивача з посиланням на діюче законодавство; докази направлення відзиву позивачу.
Як вбачається з рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 0105478556671 ухвалу Господарського суду міста Києва від 04.10.2021 року у справі № 910/15108/21 вручено уповноваженому представнику відповідача - 22.10.2021 року.
Відповідно до положень ч.ч. 1, 4 ст. 116 Господарського процесуального кодексу України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.
Тобто, строк для надання відзиву на позовну заяву до 08.11.2021 року (включно).
На адресу суду від відповідача відзиву на позов, клопотань, заяв тощо не надходило.
Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
За таких обставин, приймаючи до уваги, що відповідач так і не скористався наданими йому процесуальними правами, а за висновками суду у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України.
12.10.2021 року через відділ діловодства суду від Моторного (транспортного) страхового бюро України надійшла інформація про страхове покриття № 9-02/36982 від 12.10.2021 року.
Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами (ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
12.06.2020 року між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Вусо" (надалі - позивач, страховик) та ОСОБА_1 (страхувальник) укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № 10732782-02-10-01 (надалі - договір), предметом якого є майнові інтереси страхувальника пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням наземним транспортним засобом "Hyundai Elantra", державний реєстраційний номер НОМЕР_1 .
01.03.2021 року у місті Києві по вулиці Басейній сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу "Hyundai Elantra", державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , який знаходився під керуванням ОСОБА_2 та транспортного засобу "Volkswagen Tiguan", державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , який знаходився під керуванням ОСОБА_3 .
Відповідно до ст. 33.2 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (в редакції чинній на момент ДТП), у разі настання дорожньо-транспортної пригоди за участю лише забезпечених транспортних засобів, за умови відсутності травмованих (загиблих) людей, а також за згоди водіїв цих транспортних засобів щодо обставин її скоєння, за відсутності у них ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, ці водії мають право спільно скласти повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду.
У такому разі водії транспортних засобів після складення зазначеного в цьому пункті повідомлення мають право залишити місце дорожньо-транспортної пригоди та звільняються від обов'язку інформувати відповідні підрозділи Національної поліції про її настання.
У разі оформлення документів про дорожньо-транспортну пригоду без участі уповноважених на те працівників відповідних підрозділів Національної поліції розмір страхової виплати за шкоду, заподіяну майну потерпілих, не може перевищувати максимальних розмірів, затверджених Уповноваженим органом за поданням МТСБУ, що діяли на день настання страхового випадку.
Моторним (транспортним) страховим бюро України було встановлено відповідний зразок повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду та за погодженням з Державною автомобільною інспекцією Міністерства внутрішніх справ України затверджено Інструкцію щодо заповнення повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду.
Відповідно до п. 7 вказаної вище Інструкції, у повідомленні зазначаються, зокрема, фактична дата, час та місце настання ДТП, схема ДТП; у пункті 10 стрілкою необхідно вказати напрям і місце початкового удару (первинного контакту); у пункті 11 стисло зазначаються видимі пошкодження кожного транспортного засобу; у пункті 12 (клітинки 1-17) відмічаються знаком «Х» обставини, які відносяться та характеризують ДТП.
Оформлене у відповідності до зазначеної Інструкції учасниками дорожньо-транспортної пригоди повідомлення в силу положень Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» є підставою для прийняття страховиком рішення щодо здійснення страхового відшкодування.
З відомостей, які містяться в повідомленні про дорожньо-транспортну пригоду (європротокол) від 01.03.2021 року вбачається, що в результаті дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено автомобіль "Hyundai Elantra", державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , шляхом зіткнення з автомобілем "Volkswagen Tiguan", державний реєстраційний номер НОМЕР_2 .
Судом встановлено, що європротокол складений обома учасниками ДТП у частинах, що стосуються інформації про транспортний засіб А та транспортний засіб В, не містить виправлень, у відповідних пунктах зазначено дату, час та місце дорожньо-транспортної пригоди, наявна схема ДТП, а також відсутні будь-які відмітки про наявність з боку сторін зауважень стосовно відомостей, які зазначені у даному європротоколі.
Крім того, сам лише факт складання та підписання обома учасниками ДТП повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (європротоколу) вказує на наявність у водіїв транспортних засобів згоди щодо обставин її скоєння.
Отже, враховуючи вищенаведене, з урахуванням приписів чинного законодавства, суд приймає до уваги повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (європротокол) від 01.03.2021 року, як належний доказ вчинення дорожньо-транспортної пригоди, за участю транспортних засобів "Hyundai Elantra", державний реєстраційний номер НОМЕР_1 та "Volkswagen Tiguan", державний реєстраційний номер НОМЕР_2 .
Позивач вказує, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 01.03.2021 року, було пошкоджено транспортний засіб "Hyundai Elantra", державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , майнові інтереси пов'язані з володінням, користуванням та/або розпорядженням вказаним транспортним засобом були застраховані Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Вусо" на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту № 10732782-02-10-01 від 12.06.2020 року.
Враховуючи зазначені у клітинах 9 та 13 пункту 12 повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (європротоколі) обставини ДТП, з огляду на схему дорожньо-транспортної пригоди вбачається, що дорожньо-транспортна пригода відбулась саме через порушення водієм автомобіля марки ""Volkswagen Tiguan", державний реєстраційний номер НОМЕР_2 Правил дорожнього руху України.
Отже, вина особи у спірній ДТП, яка керувала транспортним засобом "Volkswagen Tiguan", державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , підтверджується повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду (європротокол) від 01.03.2021 року, підписаного обома учасниками ДТП, без будь-яких зауважень.
Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Вусо" було складено страхові акти № 2103918-1 від 11.03.2021 року та № 2103918-2 від 01.04.2021 року, згідно яких дорожньо-транспортну пригоду, яка мала місце 01.03.2021 року визнано страховим випадком та вирішено виплатити страхове відшкодування у загальному розмірі 16 070,36 грн.
За наслідками вказаної дорожньо-транспортної пригоди позивачем було виплачено страхове відшкодування в розмірі 16 070,36 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 9273 від 11.03.2021 року на суму 11 204,36 грн. та № 11812 від 01.04.2021 року на суму 4866,00 грн.
На твердження позивача, до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Вусо" перейшло в межах суми 16 070,36 грн. право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
З матеріалів справи та положень ст.ст. 512, 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України "Про страхування" вбачається, що Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Вусо" набуло право вимоги до відповідача в порядку суброгації.
Як зазначає Верховний Суд, перехід права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика називається суброгацією. При суброгації нового зобов'язання із відшкодування збитків не виникає - відбувається заміна кредитора: потерпілий (а ним є страхувальник або вигодонабувач) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Внаслідок цього страховик виступає замість потерпілого.
Хоч і регрес, і суброгація виникають на підставі закону, проте вказані підстави є різними. Так суброгація виникає, зокрема, на підставі ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України "Про страхування", а регрес, зокрема, на підставі ст. 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".
Між поняттями суброгації та регресу існують відмінності. За суброгації відбувається лише зміна осіб у вже наявному зобов'язанні (зміна активного суб'єкта) зі збереженням самого зобов'язання. Це означає, що одна особа набуває прав і обов'язків іншої особи у конкретних правовідносинах. У процесуальному відношенні страхувальник передає свої права страховику на підставі договору і сприяє реалізації останнім прийнятих суброгаційних прав. При регресі одне зобов'язання замінює собою інше, але переходу прав від одного кредитора до іншого не відбувається.
Регрес у страхуванні виникає стосовно вузького кола осіб, тоді як суброгація застосовуються щодо будь-якої особи, відповідальної за настання страхового випадку. При суброгації перебіг строку позовної давності починається з моменту виникнення страхового випадку. При регресі - з моменту, коли страховик виплатив страхове відшкодування, тобто зазнав збитків.
Відповідно до положень ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України "Про страхування" від дня страхового випадку внаслідок заміни кредитора у зобов'язанні з відшкодування шкоди до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат й у межах загального строку позовної давності, переходить право вимоги до особи, відповідальної за завдані страхувальнику збитки.
За цією нормою страхувальник, який отримав майнову шкоду в деліктному правовідношенні набув право вимоги відшкодування до заподіювача й строк такої вимоги почав спливати у момент заподіяння шкоди, але у зв'язку з погашенням шкоди коштами страхового відшкодування до страховика переходить право вимоги (права кредитора, яким у деліктному зобов'язанні є потерпілий) до заподіювача із залишком строку позовної давності, оскільки відповідно до статті 262 Цивільного кодексу України заміна сторін у зобов'язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності. При цьому строк позовної давності у страховому зобов'язанні є загальним (три роки) та його перебіг починається від дня настання страхового випадку.
У спірному зобов'язанні відбулася заміна кредитора - страхувальник передав страховикові, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки. При цьому строк позовної давності у страховому зобов'язанні є загальним (три роки) та його перебіг починається від дня настання страхового випадку. Аналогічна позиція міститься у постанові Верховного Суду України № 6-112цс13 від 25.12.2013 року.
Судом встановлено, що відносини між Приватним акціонерним товариством "Страхова група "Ю.БІ.АЙ-КООП", як страховиком та власником автомобіля "Volkswagen Tiguan", державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , як страхувальником врегульовані полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ЕP/200971719.
Таким чином, у зв'язку з укладенням відповідачем з власником "Volkswagen Tiguan", державний реєстраційний номер НОМЕР_2 полісу страхування цивільно-правової відповідальності № ЕP/200971719, відповідач прийняв на себе обов'язок відшкодовувати завдану шкоду, заподіяну майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу "Volkswagen Tiguan", державний реєстраційний номер НОМЕР_2 .
Франшиза згідно полісу № ЕP/200971719 встановлена в розмірі 0,00 грн.
У пункті 33.1.4 статті 33 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов'язаний невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов'язок, він має підтвердити це документально.
Крім того, для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, МТСБУ) заяву про страхове відшкодування (пункт 35.1 статті 35).
Згідно з пунктом 36.1 статті 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв'язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку.
Відповідно до пунктів 37.1.1, 37.1.4 статті 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є:
навмисні дії особи, відповідальність якої застрахована (страхувальника), водія транспортного засобу або потерпілого, спрямовані на настання страхового випадку. Зазначена норма не поширюється на осіб, дії яких пов'язані з виконанням ними громадянського чи службового обов'язку, вчинені у стані необхідної оборони (без перевищення її меж) або під час захисту майна, життя, здоров'я. Кваліфікація дій таких осіб встановлюється відповідно до закону;
неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров'ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди.
При цьому зазначений у пункті 37.1.4 статті 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" строк є присічним і поновленню не підлягає.
Із аналізу наведених норм спеціального Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" можна зробити висновок, що підстави для відмови у виплаті страхового відшкодування передбачені у статті 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", їх перелік є вичерпним і розширювальному тлумаченню не підлягає.
Тому, саме річний строк звернення із заявою про виплату страхового відшкодування є припинювальним і з його спливом у страховика настає право на відмову у виплаті страхового відшкодування.
Разом з тим, у Законі України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" прямо не передбачено, що встановлено досудовий порядок урегулювання спору. Не зазначено про обов'язок особи, яка заявляє вимогу про виплату страхового відшкодування, спочатку звернутися до страховика, та не пов'язано дотримання такого порядку з правом чи можливістю цієї особи звернутися до суду з вимогою про стягнення страхового відшкодування.
Тому, у контексті вказаних обставин справи можна зробити висновок, що у Законі України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" не передбачено обов'язкового досудового порядку врегулювання питання з приводу виплати страхового відшкодування, особа, яка вимагає такої виплати, за власним розсудом може звернутися із заявою безпосередньо до страховика, з дотриманням вимог, передбачених у статті 35 названого Закону, чи звернутися безпосередньо до суду.
У будь-якому разі строк звернення обмежується щодо стягнення майнової шкоди річним строком.
Інших обмежень щодо порядку звернення із заявою про виплату страхового відшкодування норми Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" не містять.
У разі звернення із заявою безпосередньо до суду, страховик з цього моменту має діяти відповідно до статті 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", та не позбавлений можливості, у разі відсутності заперечень проти позову, його визнати та сплатити страхове відшкодування.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі № 465/4621/16-к (провадження № 13-24кс19), зазначено, що у системному зв'язку зі статтею 36 вимоги підпункту 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону № 1961-IV щодо неподання заяви про страхове відшкодування впродовж установлених цим пунктом строків як підстави для відмови у відшкодуванні стосуються випадків, коли впродовж цих строків потерпілий взагалі не здійснював волевиявлення, спрямованого на одержання компенсації - не звертався ані до страховика (або МТСБУ), ані до суду. Якщо ж особа впродовж цих строків подала позовну заяву до суду, вона здійснила відповідне волевиявлення, обравши на власний розсуд один з альтернативно можливих способів захисту свого порушеного права.
Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що попереднє звернення потерпілого у випадках, передбачених законом, до МТСБУ із заявою про виплату страхового відшкодування в порядку, визначеному статтею 35 Закону № 1961-IV, загалом не є обов'язковим та не виключає право особи звернутися безпосередньо до суду із позовом про стягнення відповідного страхового відшкодування.
Велика Палата Верховного Суду при цьому послалася на постанову Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 21 серпня 2018 року у справі № 227/3573/16-ц, у якій зроблено висновок про необхідність стягнення страхового відшкодування незважаючи на те, що позивач не звертався до страховика із заявою про відшкодування шкоди і за таким відшкодуванням звернувся безпосередньо до суду в межах річного строку.
Окрім наведеного, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11.12.2019 року у справі № 465/4287/15 зазначила, що жодним законодавчим актом не передбачено обов'язку потерпілого звернутися попередньо до страховика, та відсутність такого звернення не позбавляє права позивача звернутися до суду для стягнення страхового відшкодування.
При цьому, судом встановлено, що страховий випадок (ДТП) стався 01.03.2021 року, а позов до суду подано 13.09.2021 року, тобто в межах встановленого законом річного строку.
Згідно частини 2 підпункту 12.1 статті 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
Враховуючи викладене, зважаючи на положення ст. 993 Цивільного кодексу України, ст. Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», з огляду на те, що полісом № ЕР/200971719 встановлено ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну в розмірі 130 000,00 грн. і франшизу в сумі - 0,00 грн., суд дійшов висновку про обґрунтованість доводів позивача, проте стягненню з відповідача підлягає сума страхового відшкодування за шкоду, заподіяну внаслідок експлуатації ОСОБА_3 транспортного засобу "Volkswagen Tiguan", державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , в розмірі 16 070,36 грн.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Таким чином, зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм викладених вище, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Судові витрати позивача по сплаті судового збору в сумі 2270,00 грн. відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.
Керуючись ст. 73, 86, 129, 219, 233, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова група "Ю.Бі.Ай.-КООП" (ідентифікаційний код 31113488, адреса: 01014, м. Київ, вул. Бастіонна, 5/13) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Вусо" (ідентифікаційний код 31650052, адреса: 03150, м. Київ, вул. Казимира Малевича, 31) грошові кошти: страхового відшкодування - 16 070,36 грн. (шістнадцять тисяч сімдесят гривень 36 копійок) та судовий збір - 2270,00 грн. (дві тисячі двісті сімдесят гривень).
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено та підписано 07.12.2021р.
Суддя О.В. Котков