Справа № 158/3166/21 Провадження №11-сс/802/603/21 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Категорія: арешт майна Доповідач: ОСОБА_2
02 грудня 2021 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд у складі:
головуючого судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Ківерцівського районного суду Волинської області від 22 листопада 2021 року (кримінальне провадження №12021030590000544),
Ухвалою слідчого судді Ківерцівського районного суду Волинської області від 22 листопада 2021 року відмовлено в задоволенні клопотання слідчого СВ ВП №1 (м.Ківерці) Луцького РУП ГУНП у Волинській області ОСОБА_7 про накладення арешту на майно, яке було вилучене 16 листопада 2021 року під час проведення огляду місця події, а саме: вантажний автомобіль зеленого кольору марки «ЗИЛ» моделі «130», реєстраційний номер НОМЕР_1 , власником якого, згідно із свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 , є ОСОБА_8 , деревину породи осика, яка знаходилась в кузові вищевказаного автомобіля.
Слідчий суддя, обґрунтовуючи свої висновки про відмову в накладенні арешту на вищезазначене майно послався на те, що в матеріалах кримінального провадження та клопотанні слідчого відсутні докази, які б давали підстави вважати, що вищезазначене майно (автомобіль та деревина) відповідають критеріям, вказаним у ст. 98 та ч. 2 ст. 167 КПК України, окрім як визнання цього майна речовим доказом відповідною постановою. У зв'язку з тим, що слідчим та прокурором не доведено наявність достатніх підстав та розумних підозр вважати, що було вчинене кримінальне правопорушення, зазначена лісодеревина породи "осика" незаконного походження, тобто, що вона отримана внаслідок вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 246 КК України, чи виготовлена з незаконно зрубаної деревини, відсутні відомості про наявність істотної шкоди, що є обов'язковою ознакою складу цього кримінального правопорушення, слідчим суддею прийнято рішення про відмову в задоволенні клопотання слідчого.
Не погоджуючись з ухвалою слідчого судді Ківерцівського районного суду Волинської області прокурор у кримінальному провадженні подав апеляційну скаргу.
Вважає, що слідчим суддею допущено неповноту дослідження матеріалів клопотання та справи і прийнято рішення, яке не враховує всіх обставин та містить невідповідність висновків фактичним обставинам провадження. Ухвала є незаконною та необґрунтованою, слідчий суддя повинен був задовольнити клопотання слідчого, оскільки не враховано те, що подані до слідчого судді матеріали кримінального провадження прямо вказують на відповідність вилученого майна критеріям, встановленим ст. 98, ч.2 ст. 167 КПК України, доведеність мети застосування арешту майна - забезпечення збереження речових доказів, і на нього слід було накласти арешт.
На переконання апелянта, слідчий суддя формально підійшов до розгляду поданого слідчим клопотання, та прийшов до хибного висновку про відмову в накладенні арешту на майно.
Прокурор просить скасувати ухвалу слідчого судді, прийняти нову ухвалу, якою повністю задовольнити клопотання слідчого про накладення арешту на пропоноване майно, яке було вилучене 16 листопада 2021 року під час проведення огляду місця події.
Заслухавши доповідача, який виклав суть ухвали слідчого судді та доводи апеляційної скарги, думку прокурора, який підтримав апеляційну скаргу і просив її задовольнити, перевіривши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає.
Аналізуючи доводи апеляційної скарги прокурора, колегія суддів зазначає наступне.
Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з'ясувати усі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.
Так, ч.2 ст.170 КПК України передбачає, що арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Згідно зі ст.173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати, окрім іншого, правову підставу для арешту майна та можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні у разі арешту майна з підстав, передбачених п.1 ч.2 ст.170 КПК України.
Відповідно до ст.98 КПК України матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюється під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом є речовими доказами по справі. Якщо документи містять зазначені вище ознаки, вони теж є речовими доказами.
Відповідно до ч. 2 ст.131 КПК України арешт майна є одним з видів заходів забезпечення кримінального провадження, а отже за правилами ст.132 КПК України його застосування не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи, про який йдеться у клопотанні слідчого або прокурора; може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається з клопотанням.
При розгляді клопотання про арешт майна, слідчим суддею дотримані вищевказані вимоги процесуального закону, а зміст ухвали слідчого судді повністю відповідає вимогам ч.5 ст.173 КПК України.
Як вбачається з матеріалів клопотання, органом досудового розслідування не доведено наявність підстав для накладення арешту на вилучені автомобіль та лісодеревину, оскільки фактично не підтверджено, що таке майно має значення речового доказу в даному провадженні, тобто, що воно зберегло на собі сліди протиправної діяльності, є засобами або знаряддями його вчинення або ж у ньому містяться відомості, які потребують дослідження в ході досудового розслідування, а тому апеляційний суд погоджується з висновками слідчого судді.
Крім того з аналізу клопотання, поданого до слідчого судді не вбачається жодного посилання на можливість незаконного походження зазначеної готової лісодеревини, що свідчить про безпідставність клопотання слідчого.
З матеріалів провадження вбачається, володільцем майна було надано органу поліції належні документи на підтвердження правомірності походження та купівлі вилученої деревини. Про законність купівлі деревини ОСОБА_9 в підприємця ОСОБА_10 свідчить наявна в матеріалах справи товарно-транспортна накладна №96 від 16.11.2021, згідно якої вантажовідправником ФОП ОСОБА_10 , а замовником ОСОБА_9 в пункті навантаження с.Клубочин Луцького району Волинської області в пункт призначення м.Луцьк Волинської області було відпущено дрова паливні в кількості 7,14 м.куб на загальну суму 3213 грн. Це підтверджено показаннями свідка ОСОБА_10 від 18.11.2021 (а.с.15-18), які не були спростовані прокурором під час розгляду справи апеляційним судом.
Доводи апелянта не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду провадження, з висновками, які викладені в ухвалі слідчого судді, повністю погоджується і апеляційний суд.
З урахуванням викладеного, апеляційний суд вважає, слідчий суддя розглянув клопотання з дотриманням вимог ст.ст.170-173 КПК України та прийшов до висновку про відмову в задоволенні клопотання слідчого.
На підставі наведеного і керуючись ст.ст.376, 405, 407, 422 КПК України, Волинський апеляційний суд
Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Ківерцівського районного суду Волинської області від 22 листопада 2021 року про відмову в задоволенні клопотання щодо накладення арешту на майно - без змін.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, є остаточною і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий
Судді