Справа № 462/8918/21
06 грудня 2021 року м. Львів
Залізничний районний суд м.Львова
в складі: головуючого судді Мруць І.С.,
за участю секретаря судових засідань Тимощук І.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову до подання позовної заяви,
встановив:
ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про забезпечення позову, у якій просить забезпечити її майбутній позов до ОСОБА_2 , Львівської міської ради, треті особи ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ПП «Геокапітал», ТзОВ «Ордо Плюс» про визнання нечинною ухвали Львівської міської ради від 07.10.2021 року №1542 «Про затвердження громадянам технічних документацій із землеустрою та передачу громадянам у власність, спільну сумісну власність та оренду земельних ділянок» в частині затвердження технічної документації із землеустрою і передання у власність ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0,0831 га з кадастровим номером 4610136300:05:004:0106 за адресою: АДРЕСА_1 ; скасування державної реєстрації земельних ділянок площею 0,0831 га, площею 0,0350 га з кадастровим номером №4610136300:05:004:0109, площею 0,0481 га з кадастровим №4610136300:05:004:0110; припинення права власності ОСОБА_2 на земельні ділянки площею 0,0831 га з кадастровим номером 4610136300:05:004:0106, площею 0,0350 га №4610136300:05:004:0109 та площею 0,0481 га №4610136300:05:004:0110.
З метою забезпечення вказаного позову, просить вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельні ділянки площею 0.0350 га з кадастровим №4610136300:05:004:0109, та площею 0.0481 га з кадастровим номером №4610136300:05:004:0110, заборони ОСОБА_2 вчиняти дії щодо поділу та об'єднання земельних ділянок площею 0.0350 га з кадастровим номером №4610136300:05:004:0109, та площею 0.0481 га з кадастровим номером №4610136300:05:004:0110, заборони ОСОБА_2 відчужувати земельні ділянки площею 0.0350 га з кадастровим номером №4610136300:05:004:0109, та площею 0.0481 га з кадастровим номером №4610136300:05:004:0110.
В обґрунтування заяви покликається на те, що вона здійснює оформлення права власності на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_2 . 05 листопада 2020 року вона звернулася до Львівської міської ради із заявою про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0.0165 га по АДРЕСА_2 . Ухвалою Львівської міської ради від 07.10.2021 року №1536 такий дозвіл надано. Однак, в процесі оформлення документів на земельну ділянку було виявлено, що ОСОБА_2 здійснюється оформлення права власності на сусідню земельну ділянку шляхом підробки документів. Так згідно даних Державного земельного кадастру на замовлення ОСОБА_2 , було виготовлено документацію із землеустрою та зареєстровано земельну ділянку з кадастровим номером №4610136300:05:004:0106 за адресою: АДРЕСА_1 . Розробником документації із землеустрою зазначено ПП «Геокапітал», інженери- землевпорядники ОСОБА_5 , ОСОБА_6 . Сформована земельна ділянка ОСОБА_2 накладається на земельну ділянку, яку оформляє заявниця. Зазначає, що акт обстеження та показу меж земельних ділянок у АДРЕСА_1 суміжними землекористувачами не підписувався та не погоджувався, а відтак є підробленим. За вказаними фактами відкрито кримінальне провадження, після чого ОСОБА_2 була розроблена документація із землеустрою щодо поділу земельної ділянки на дві земельні ділянки: площею 0,0350 га кадастровий №4610136300:05:004:0109 та площею 0,0481 га кадастровий №4610136300:05:004:0110. Вважає, що в подальшому такі ділянки будуть відчужені з метою їх легалізації. На її думку, невжиття таких заходів може унеможливити виконання рішення суду у випадку задоволення позову, а також ефективний захист та поновлення порушених прав або інтересів, за захистом яких вона має намір звернутися до суду, оскільки поділ спірної ділянки та відчуження її по частинах приведе до неможливості відведення та отримання у власність нею земельної ділянки, на яку вона отримала дозвіл на здійснення приватизації згідно ухвали ЛМР.
У зв'язку із наведеними обставинами просить заяву задоволити.
У відповідності до ч.1 ст.152, ч.1 ст.153 ЦПК України заява про забезпечення позову подається: до подання позовної заяви - за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом для відповідного позову, або до суду за місцезнаходженням предмета спору - якщо суд, до підсудності якого відноситься справа, визначити неможливо та розглядається не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду), крім випадків, передбачених частиною п'ятою цієї статті.
На підставі ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалося.
Дослідивши матеріали справи, суд доходить наступного висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Згідно із ч. 2 ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов'язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Пунктом 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» передбачено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Відтак, заходи забезпечення позову повинні відповідати заявленим вимогам, тобто бути безпосередньо зв'язаними з предметом спору, необхідними і достатніми для забезпечення виконання судового рішення. Підставою забезпечення позову є обґрунтоване припущення заявника про те, що незастосування заходів по забезпеченню позову, може утруднити або взагалі унеможливити виконання рішення суду.
Відповідно до ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад, реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Даних щодо дійсної і реальної загрози вчинення будь-яких дій щодо земельних ділянок відповідачем ОСОБА_2 та невиконання майбутнього рішення матеріали справи не містять. Припущення заявника про намір ОСОБА_2 відчужити належній їй земельні ділянки не є достатньою підставою для задоволення заяви про забезпечення позову.
Враховуючи наведене вище, суд прийшов переконання, що матеріали заяви не містять належних та допустимих доказів того, що невжиття заходів забезпечення позову до подання позовної заяви може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду за наслідками розгляду майбутнього позову, а саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення майбутнього відповідача ОСОБА_2 від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Крім цього, у заяві про забезпечення позову ОСОБА_1 зазначає, що в процесі оформлення документів на земельну ділянку нею було виявлено, що ОСОБА_2 здійснюється оформлення права власності на сусідню земельну ділянку. Вказуючи, що сформована ОСОБА_2 земельна ділянка накладається на земельну ділянку, яку заявниця оформляє у власність, та подаючи заяву про застосування заходів забезпечення позову щодо двох належних ОСОБА_2 ділянок, ОСОБА_1 не зазначає місце та площу накладення ділянок.
Таким чином, суд не встановив також співмірності розміру позовних вимог із обраним способом забезпечення позову, враховуючи інтереси не тільки позивача, але й відповідача, а відтак дійшов висновку, що в задоволенні заяви заявниці ОСОБА_1 про забезпечення позову до подання позовної заяви слід відмовити.
На підставі викладеного, керуючись ст. 149, 150, 151,153 ЦПК України, -
постановив:
відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову до подання позовної заяви.
Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів.
Суддя: І.С. Мруць