Справа № 461/8208/17
Провадження № 2-а/461/11/21
30.11.2021 року. м. Львів.
Галицький районний суд м. Львова
в складі:
головуючого суді Юрківа О.Р.,
за участю:
секретаря судового засідання Цибулько О.І.,
представника відповідача Школяр О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Львові справу за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Галицької районної адміністрації Львівської міської ради про визнання протиправним та скасування розпорядження,-
У провадженні Галицького районного суду м. Львова перебуває справа за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Галицької районної адміністрації Львівської міської ради про визнання протиправним та скасування розпорядження. Позивачем заявлено такі позовні вимоги: визнати протиправним та скасувати розпорядження Галицької районної адміністрації Львівської міської ради від 17.11.2017 року №384 «Про демонтаж самочинно встановлених малих архітектурних форм у пр. Крива Липа, 6».
У судовому засіданні представниця відповідача заявила клопотання про закриття провадження у справі у зв'язку з тим, що спір у справі має не публічний, а приватно-правовий характер, а відтак його вирішення не належить до юрисдикції адміністративних судів.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання, про причини неявки суд не повідомив.
Відповідно до ст.205 КАС України, суд вважає за можливе проводити розгляд справи у відсутності представника позивача, оскільки у матеріалах справи є достатньо необхідних доказів про права та обов'язки сторін, їх взаємовідносини для постановлення судом законного та об'єктивного рішення.
У ході розгляду справи суд встановив такі фактичні обставини справи.
17 листопада 2017 року розпорядженням Галицької районної адміністрації Львівської міської ради за № 384 «Про демонтаж самочинно встановлених малих архітектурних форм у АДРЕСА_1 », яким прийнято рішення про демонтаж самочинно встановлених малих архітектурних форм (споруд для здійснення підприємницької діяльності) за адресою: АДРЕСА_1 ФОП ОСОБА_1
ФОП ОСОБА_1 не погоджується із розпорядженням Галицької районної адміністрації Львівської міської ради від 17 листопада 2017 року за № 384 «Про демонтаж самочинно встановлених малих архітектурних форм у АДРЕСА_1 », вважає його протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
Згідно з оскаржуваним розпорядженням, пунктом 1 суб'єкту підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_1 в добровільному порядку забезпечити демонтаж самочинно встановлених малих архітектурних форм (споруд для здійснення підприємницької діяльності) за адресою АДРЕСА_1 в термін до 23.11.2017 року.
Пунктом 2 вказаного розпорядження зазначено, що у випадку невиконання демонтажу суб'єктом підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_1 в добровільному порядку, відділу комунального господарства Галицької районної адміністрації організувати та здійснити примусовий демонтаж.
Однак у контексті конкретних обставин цієї справи та зумовленого ними нормативного регулювання правовідносин, що склалися між його суб'єктами, суд вважає, що даний позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Відповідно до ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до положень ст.20 КАС України, місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні: 1)адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності; 2)адміністративні справи,пов'язані з виборчим процесом чи процесом референдуму,щодо: оскарження рішень,дій чи бездіяльності дільничних виборчих комісій,дільничних комісій з референдуму,членів цих комісій; уточнення списку виборців; оскарження дій чи бездіяльності засобів масової інформації, інформаційних агентств, підприємств,установ,організацій,їх посадових та службових осіб,творчих працівників засобів масової інформації та інформаційних агентств,що порушують законодавство про вибори та референдум; оскарження дій чи бездіяльності кандидата у депутати сільської,селищної ради,кандидатів на посаду сільського,селищного голови,їх довірених осіб; 3)адміністративні справи,пов'язані з перебуванням іноземців та осіб без громадянства на території України,щодо: примусового повернення в країну походження або третю країну іноземців та осіб без громадянства; примусового видворення іноземців та осіб без громадянства за межі України; затримання іноземців або осіб без громадянства з метою їх ідентифікації та(або)забезпечення примусового видворення за межі території України; продовження строку затримання іноземців або осіб без громадянства з метою їх ідентифікації та(або)забезпечення примусового видворення за межі території України; затримання іноземців або осіб без громадянства до вирішення питання про визнання їх біженцями або особами, які потребують додаткового захисту в Україні; затримання іноземців або осіб без громадянства з метою забезпечення їх передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію; 4) адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання ними рішень судів у справах, визначених пунктами 1-3 частини першої цієї статті.
Згідно з п.1 ч.1 ст.19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Вжитий у цій процесуальній нормі термін «публічно-правовий спір» означає спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи (п.2 ст.4 КАС України).
Відповідно до п.7 ст.4 КАС України, суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Разом з тим, неправильним є поширення юрисдикції адміністративних судів на той чи інший спір тільки тому, що відповідачем у справі є суб'єкт владних повноважень, а предметом перегляду - його акт індивідуальної дії. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.
Спір у цій справі виник між позивачем та органом місцевого самоврядування як суб'єктом владних повноважень з приводу оскарження протиправного, на думку позивача, рішення органу місцевого самоврядування щодо демонтажу самочинно встановлених малих архітектурних форм у пр. Крива Липа, 6
При прийнятті оспорюваного позивачем рішення органу місцевого самоврядування, Галицька районна державна адміністрація Львівської міської ради реалізує право розпорядження комунальним майном від імені територіальної громади і має при цьому рівні права з громадянами та юридичними особами, з якими вступає у відносини щодо володіння, користування і розпорядження майном. У цьому спорі учасники відносин не підпорядковані один одному, а отже, суб'єкт владних повноважень - орган місцевого самоврядування - владних управлінських функцій не здійснював.
Тобто, крім іншого, існує спір про право цивільне; звернувшись до суду з даним позовом, позивач фактично звернувся за захистом свого речового права - права користування нерухомим майном.
За правилами ч.1 ст.19 Цивільного процесуального кодексу України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Таким чином, розгляду адміністративними судами підлягають спори, що мають в основі публічно-правовий характер, тобто випливають із владно-розпорядчих функцій або виконавчо-розпорядчої діяльності публічних органів. Якщо в результаті прийняття рішення особа набуває речового права на нерухоме майно, то спір стосується приватноправових відносин і підлягає розгляду в порядку цивільного чи господарського судочинства залежно від суб'єктного складу сторін спору.
Аналогічні висновки, викладені у постанові Верховного суду від 15.05.2018 року у справі №809/739/17, в якій зазначено, що якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, спричинених рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов'язаний з реалізацією майнових або особистих немайнових інтересів особи, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту її цивільних прав та інтересів.
В той же час, суд звертає увагу, що визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі й обов'язок суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін. Суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Згідно з п.1 ч.1 ст.238 КАС України, суд закриває провадження у справі: якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства. У відповідності до ч.1 ст.239 цього ж Кодексу, якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 238 цього Кодексу, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.
Виходячи із суті права та інтересу, за захистом яких звернувся позивач, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі, суд приходить висновку, що провадження у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Галицької районної державної адміністрації Львівської міської ради про визнання протиправним та скасування розпорядження слід закрити. Оскільки даний спір виник із цивільних відносин, його вирішення віднесено до компетенції суду загальної юрисдикції в порядку цивільного судочинства, відповідно до підсудності, визначеної Цивільним процесуальним кодексом України.
Керуючись ст. ст. 2, 19, 20, 238, 239 КАС України, суд, -
Клопотання представника відповідача Школяра Оксани Володимирівни про закриття провадження у справі, задовольнити.
Закрити провадження у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Галицької районної адміністрації Львівської міської ради про визнання протиправним та скасування розпорядження.
Ухвала суду може бути оскаржена до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали.
У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст ухвали виготовлений 30.11.2021 року.
Суддя О.Р. Юрків.