Дата документу 02.12.2021
Справа № 334/2213/21
Провадження № 1-кп/334/656/21
02 грудня 2021 року Ленінський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого - судді ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , потерпілого ОСОБА_4 , обвинуваченого ОСОБА_5 , законного представника ОСОБА_6 , захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_7
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження №12020080050001701 від 26.05.2020 року за обвинувачення м
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Запоріжжя, українця, громадянина України, який є студентом першого курсу Дніпровського Національного Університету, хімічного факультету, не одруженого, який не має малолітніх дітей, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого
у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КК України,-
25 травня 2020 приблизно о 18 годині 30 хвилин, ОСОБА_5 , знаходячись на пірсі в порту ім. Леніна, розташованого за адресою: м. Запоріжжя, вул. Портова, 1-А, маючи умисел на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , під час конфлікту з останнім, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, умисно наніс ОСОБА_4 один удар кулаком правої руки в область обличчя, чим самим спричинив йому тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому нижньої щелепи справа в ділянці суглобового відростку без зміщення кісткових уламків, що кваліфікується як тілесне ушкодження середнього степеню тяжкості за ознаками розладу здоров'я.
Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення визнав у повному обсязі, підтвердив обставини, вказані в обвинувальному акті, а також спрямованості умислу та мети при вчиненні ним кримінального правопорушення.
ОСОБА_5 пояснив суду обставини скоєння злочину, що 25 травня 2020 роки він зі своїми однокласниками святкував останній дзвоник. ОСОБА_4 він особисто не знав, але бачив його в обличчя, оскільки проживають в одному районі. У них виникла словесна сварка, оскільки ОСОБА_4 образив його дівчину. Словесна сварка перейшла у штовханину та ОСОБА_4 порвав йому футболку. Після цього, не стримавшись, він наніс ОСОБА_8 один удар кулаком правої руки в область обличчя. Далі усі розійшлися.
Обвинувачений щиро розкаявся у скоєному, просив суд не призначати суворе покарання.
Потерпілий ОСОБА_4 підтвердив надані обвинуваченим покази. Просив призначити покарання на розсуд суду.
Враховуючи, що обвинувачений ОСОБА_5 у повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення при обставинах встановлених у ході судового розгляду та беручи до уваги, що прокурор також не оспорював фактичні обставини провадження, і судом встановлено, що учасники судового провадження, в тому числі обвинувачений правильно розуміє зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності його позиції, суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються, роз'яснивши при цьому учасникам судового провадження положення ч. 3 ст. 349 КПК України про те, що у такому випадку він буде позбавлений права оспорювати фактичні обставини провадження у апеляційному порядку.
Згідно з ч.5 ст.9 КПК України, кримінально процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
У своїх рішеннях "Ірландія проти Сполученого Королівства" від 18 січня 1978 року, "Коробов проти України" від 21 жовтня 2011 року Європейський суд з прав людини повторює, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення "поза розумним сумнівом", така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків.
Отже суд, допитавши обвинуваченого, дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують його особу, приходить до висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_5 «поза розумним сумнівом» у нанесенні умисного тілесного ушкодження середньої тяжкості повністю доведена.
Таким чином, своїми умисними діями, ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення передбачене ч.1 ст. 122 КК України, яке кваліфікується, як умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження.
Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» суд призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку зобов'язаний врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом'якшують і обтяжують покарання, необхідні і достатні для її виправлення та попередження нових злочинів.
Обмірковуючи міру покарання для обвинуваченого судом враховуються, як ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, так і особу обвинуваченого.
Так, допитаний під час судового розгляду справи ОСОБА_5 свою вину у інкримінованому йому правопорушенню, за обставин викладених у обвинувальному акті, визнав у повному обсязі та щиро покаявся. Щире каяття ОСОБА_5 як під час досудового розслідування у даному кримінальному провадженні так і під час його судового розгляду, він повністю визнавав себе винним. Крім того він дав критичну оцінку своїм неправомірним діям та попросив вибачення у суду та учасників справи за свої неправомірні дії.
Також, суд взяв до уваги, що ОСОБА_5 є студентом першого курсу Дніпровського Національного Університету, є неконфліктним та ввічливим зі своїми одногрупниками та вчителями. Виховувався у повній родині, з батьками підтримує добрі відносини.
Крім того, при призначенні покарання ОСОБА_5 суд врахував обставини скоєного ним правопорушення
Відповідно до положень ч. 1 ст. 69 КК України за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного, суд може призначити основне покарання нижче від найнижчої межі встановленої санкцією відповідної статті.
За таких обставин, враховуючи характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого кримінального правопорушення, дані, що характеризують особу обвинуваченого: щире каяття, ставлення до вчиненого, раніше не судимий, який навчається та має високий рівень знань, що пом'якшують покарання обвинуваченому та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, суд приходить до висновку про можливість застосування ст. 69 КК України та призначити покарання у вигляді позбавлення волі нижче від найнижчої межі, що встановлена санкцією ч. 1 ст. 122 КК України
Будь-які обставини, які обтяжують покарання ОСОБА_5 або негативно характеризують його особу, в матеріалах кримінального провадження - відсутні.
Цивільний позов не заявлявся.
Долю речових доказів, вирішити в порядку, передбаченому ст. 100 КПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.314, 373, 374, 394,474, 475 КПК України,суд
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.122 КК України та призначити йому покарання із застосуванням ст.69 КК України у вигляді штрафу у розмірі 100 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає суму 1700 гривень.
Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Запорізького Апеляційного суду шляхом подачі апеляції через Ленінський районний суд м. Запоріжжя протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.
Суддя ОСОБА_1