Справа № 310/10321/21
2/310/2943/21
Іменем України
06 грудня 2021 року м.Бердянськ
Бердянський міськрайонний суд Запорізької області у складі:
головуючого судді: Прінь І.П.,
за участі: секретаря судового засідання: Бевз О.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія « Дія-Актив», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бригіда Володимир Олександрович, приватний виконавець виконавчого округу Запорізької області Котула Артем Михайлович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,
Позивач звернувся до суду з позовом до ТОЮ «Юридична компанія « Дія-Актив» (далі- ТОВ «ЮК «Дія-Актив»), треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бригіда Володимир Олександрович, приватний виконавець виконавчого округу Запорізької області Котула Артем Михайлович, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, в якому вказує що, 15.09.2021 року приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бригіда В.О. вчинив виконавчий напис №27447 про стягнення з нього на користь ТОВ «ЮК «Дія-Актив» заборгованості за кредитним договором від 31.01.2020 № UP9346023 за період з 17.11.2020 по 06.08.2021 у розмірі 17280,00 грн., у тому числі: прострочена заборгованість за сумою кредиту - 9000,00 грн., прострочена заборгованість за несплаченими відсотками за користування кредитом - 8280,00 грн., а також за вчинення виконавчого напису - 650,00 грн., всього до стягнення 17930,00 грн.
Позивач вказує на те, що вказаний виконавчий напис був вчинений приватним нотаріусом з порушенням норм чинного законодавства, а саме ЗУ «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій. Жодних додаткових угод до кредитного договору він ТОВ «ЮК «Дія-Актив» не укладав і не підписував. Жодних письмових вимог від відповідача про усунення порушень йому не направлялося. Нарахування процентів після припинення строку дії договору - 01.03.2020 року суперечить вимогам чинного законодавства і є незаконним. Позивач вважає, що нотаріус при вчиненні оспорюваного виконавчого напису не переконався належним чином у безспірності заборгованості, що підлягає стягненню за виконавчим написом, чим порушив норми Закону України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України. З огляду на викладене, позивач просить суд визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис №27447, вчинений 15.09.2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригідою В.О., стягнути з відповідача понесені ним судові витрати.
Ухвалою суду 05.11.2021 року відкрито провадження у справі. Задоволено клопотання позивача про витребування у приватного нотаріуса копії матеріалів виконавчого напису від 15.09.2021 року №27447, заяву ТОВ «Юридична компанія «Дія-Актив», документів, які підтверджують безспірність вимог стягувача за кредитним договором від 31.01.2020р. № UP1256549, розрахунки такої заборгованості за вказаним кредитним договором.
Позивач ОСОБА_1 і його представник - адвокат Івлєв М.М. у судове засідання не з'явилися. Адвокат подав заяву про розгляд справи без їх участі, позовні вимоги підтримує, просить задовольнити позов, стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати.
Представник відповідача ТОВ «ЮК «Дія-Актив») у судове засідання не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином (а.с.56), про причини неявки суду не повідомив, заяв про відкладення розгляду справи та відзив на позовну заяву не подав.
Треті особи - приватний виконавець Котула А.М. і приватний нотаріус Бригіда В.О. у судове засідання не з'явилися. Про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, пояснень щодо позову не подали.
Відповідно до ч.8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
За таких підстав, суд ухвалив розглянути справу за відсутності позивача і відповідача, без здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, за наявними матеріалами.
Дослідивши надані суду письмові докази у їх сукупності, суд встановив таке.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Згідно зі ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін, при цьому кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст.76 цього Кодексу доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі письмових, речових та електронних доказів, висновків експертів та показаннями свідків.
Судом установлено, що 15.09.2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригідою В.О. вчинено виконавчий напис №27447 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ЮК «Дія-Актив» заборгованості за кредитним договором №UP9346023 від 31.01.2020 за період з 17.11.2020р. по 06.08.2021р. у розмірі 17280,00 грн., у тому числі: прострочена заборгованість за сумою кредиту - 9000,00 грн., прострочена заборгованість за несплаченими відсотками за користування кредитом - 8280,00 грн.
За вчинення виконавчого напису нотаріусом стягнуто плату у розмірі 650,00 грн.
Загальна сума, яка підлягає стягненню з боржника на користь стягувача становить 17930,00 грн. (а.с.23)
На підставі виданого виконавчого напису приватним виконавцем виконавчого округу Запорізької області 07.10.2021 року було відкрито виконавче провадження з примусового виконання цього виконавчого напису нотаріуса (а.с.24).
Звернувшись до суду із вказаними позовними вимогами ОСОБА_1 посилається на те, що виконавчий напис було вчинено нотаріусом із порушенням вимог ЗУ «Про нотаріат».
Вирішуючи вказаний спір суд виходить з наступного.
За загальним правилом статей 15, 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
Відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Згідно з частиною першої статті 1 Закону України «Про нотаріат» нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов'язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.
Згідно з частиною першою статті 39 Закону України «Про нотаріат» (далі - Закон), порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом та іншими актами законодавства України.
Відповідно до статті 87 Закону для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Статтею 88 Закону визначено умови вчинення виконавчих написів, відповідно до якої нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій).
У разі, якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (п.п. 2.2 п. 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку).
Крім того, п. 3.2, 3.5 п. 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року №1172 (далі - Перелік документів). При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій.
Також, ст.50 Закону України «Про нотаріат» передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.
За результатами аналізу вищенаведених норм можна дійти наступних висновків:
вчинення нотаріусом виконавчого напису це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права.
Саме тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником. Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.
Безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем - це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (ст. 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак, характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.
З огляду на наведене та з урахуванням приписів ст. 15, 16, 18 ЦК України, ст. 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.
Тому суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі, суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Разом із тим законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.
Такий правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 05 липня 2017 року у справі № 6-887цс 17 та від 06 травня 2020 року у справі № 320/7932/16-ц, а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.01.2020 р. по справі № 305/2082/14-ц, яка відповідає висновкам, викладеним у раніше ухвалених постановах Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі № 137/1666/16-ц, від 02 липня 2019 року у справі № 916/3006/17 з подібних правовідносин, відступати від яких немає підстав.
Позивач вказує на те, що нотаріусу не були надані документи, які б доводили безспірність заборгованості, оскільки заборгованість була визначена стягувачем за період з 17.11.2020р. по 06.08.2021р. у розмірі 17280,00 грн. і складалася з заборгованості за сумою кредиту - 9000,00 грн., простроченої заборгованість за несплаченими відсотками за користування кредитом - 8280,00 грн. Вимоги про стягнення відсотків заявлені поза межами строку дії договору. Жодних письмових вимог про погашення заборгованості кредитор йому не пред'являв і заборгованість з ним не узгоджувалася.
З виконавчого напису від 15.09.2021 року взагалі не вбачається, чи було надано нотаріусу документи, які б свідчили про наявність заборгованості і її безспірність, а також документи, які б підтверджували направлення вимоги про погашення заборгованості боржнику і отримання ним такої вимог. Не надано суду таких документів і відповідачем у справі.
За таких підстав, суд вважає, що безумовним фактом, який свідчить про небезспірність заборгованості за кредитним договором, є та обставина, що розмір заборгованості був визначений самостійно відповідачем, з позивачем розмір заборгованості не узгоджувався і ним не визнається.
Відповідно до ч.3 ст. 12 та ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
Крім цього, суд зауважує на тому, що постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14 постанову Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» від 26 листопада 2014 року № 662, якою було внесено до Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів таку форму договору, як кредитний договір, було визнано незаконною та нечинною в частині, зокрема й щодо доповнення Переліку документів новим розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин».
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 року у справі №826/20084/14 постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року залишено без змін.
Таким чином, зазначене судове рішення набрало законної сили та є обов'язковим до виконання на всій території України.
Постановою Великою Палати Верховного Суду від 20.06.2018 року було відмолено у задоволенні заяви ПАТ «Комерційний банк «Приватбанк» про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 року.
Таким чином, на сьогодні редакція Переліку передбачає можливість вчинення виконавчого напису лише на підставі оригіналу нотаріально посвідченого договору.
Однак, незважаючи на те, що судовим рішенням були скасовані зміни до Переліку в частині вчинення виконавчого напису на кредитному договорі, нотаріуси продовжують вчиняти виконавчі написи на кредитних договорах, які нотаріально не посвідчені.
Судом встановлено, що спірний виконавчий напис було вчинено нотаріусом 15.09.2021 року, тобто після набрання постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14 законної сили, а отже на підставі нормативного акту, який було визнано незаконним та не чинним.
Верховний Суд у своїй постанові від 12.03.2020 у справі № 757/24703/18-ц (провадження № 61-12629св19) дійшов висновку, що оскільки серед документів, наданих банком нотаріусу для вчинення виконавчого напису, відсутній оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів), за яким стягнення заборгованості може провадитися у безспірному порядку, тому стягнення не могло бути проведено у безспірному порядку шляхом вчинення виконавчого напису.
В даному випадку, доказів того, що між сторонами було укладено кредитний договір, який було посвідчено нотаріально, суду не надано, що унеможливлює стягнення у безспірному порядку шляхом вчинення виконавчого напису нотаріуса.
Таким чином, суд приходить до висновку, що у даному випадку нотаріус всупереч вимогам Закону України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністра юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 та зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595, вчинив виконавчий напис без дотримання умов його вчинення в частині подання стягувачем документів на підтвердження безспірності розміру заборгованості боржника, а тому наявні підстави для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Відповідно до вимог ст.141 ЦПК України та Закону України «Про судовий збір» з відповідача на користь позивача також слід стягнути судовий збір у розмірі 1 362 грн., що складається із судового збору сплаченого позивачем за подання позовної заяви, у розмірі 908,00 грн. та судового збору за подання заяви про забезпечення позову у розмірі 454,00 грн.
Керуючись ст. ст. 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат», ст. ст. 3, 24 Закону України «Про виконавче провадження», ст. 25 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», ст.ст. 3, 4, 10, 12, 28, 76-82, 89, 133, 141, 247, 263, 265, 280-282, 352, 354, 355 ЦПК України, суд,
Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Дія-Актив», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бригіда Володимир Олександрович, приватний виконавець виконавчого округу Запорізької області Котула Артем Михайлович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,- задовольнити.
Визнати виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригідою Володимиром Олександровичем 15 вересня 2021 року за реєстровим номером №27447 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Дія-Актив», заборгованості у розмірі 17930,99грн. таким, що не підлягає виконанню.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Дія-Актив» (ЄДРПОУ 43024915, м. Київ, вул. Сурікова, буд. 3, нежилі приміщення (в літ А) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) судові витрати у розмірі 1362,00 грн.(одна тисяча триста шістдесят дві гривні).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення (складання).
Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя І. П. Прінь