Справа № 310/6956/21
2/310/2347/21
Іменем України
01 грудня 2021 року м.Бердянськ
Бердянський міськрайонний суд Запорізької області у складі:
головуючого судді Вірченко О.М.,
при секретарі Мельніченко А.Д.,
за участю представника позивача ОСОБА_1 ,
представників відповідачів Ареф'євої Ю.М. , Михайленка Д.В. ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до територіальної громади м. Бердянська в особі Бердянської міської ради Запорізької області про визнання права власності на 1/2 частку будинку в порядку набувальної давності,
встановив:
ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до територіальної громади м. Бердянська в особі Бердянської міської ради Запорізької області про визнання права власності на 1/2 частку будинку в порядку набувальної давності, мотивуючи свої вимоги наступним. Згідно з угодою про дарування від 17 вересня 1994 року позивач є власником 1/2 частки буд. АДРЕСА_1 . Власницею іншої 1/2 частки зазначеного будинку є ОСОБА_5 на підставі договору про продаж громадянам існуючого житлового фонду від 27 листопада 1963 року. Однак, ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 померла. Як відомо позивачу, після смерті ОСОБА_5 ніхто із заявами про прийняття спадщини не звертався, спадкових справ не відкривалось. З моменту отримання ОСОБА_4 права власності на 1/2 частку вищевказаного будинку і до теперішнього часу з питання спадкування після ОСОБА_5 ніхто до позивача не звертався, крім ОСОБА_4 в будинку ніхто не проживає, ним не користується. Таким чином, на даний час позивач є єдиним співвласником даного будинку, а також його єдиним фактичним користувачем. Виключно ним з 1996 року здійснюється утримання всього будинку, вносяться всі періодичні обов'язкові платежі за комунальні послуги, проводяться поточні та капітальні ремонти тощо. В даний час у позивача виникла необхідність оформлення субсидії, але в зв'язку з тим, що 1/2 частина будинку належить ОСОБА_5 , ОСОБА_4 не може цього зробити, чим суттєво порушуються його майнові права як власника нерухомого майна. Вважає, що своє право власності на вказану частку майна він може реалізувати тільки в порядку ст. 344 ЦК України, тобто в порядку набувальної давності, у зв'язку з чим просив визнати за ним право власності на 1/2 частку житлового будинку АДРЕСА_1 .
Позивач в судове засідання не з'явився, був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.
Представник позивача позовні вимоги підтримав, надав пояснення аналогічні, викладеним в позові.
Представники відповідача не погодились з твердженням позивача про наявність у нього підстав для реалізації права на 1/2 частку будинку в порядку набувальної давності. Зазначили, що добросовісність свідчить про те, що володілець майна не знає і не міг знати про те, що він володіє чужим майном, тобто ті обставини, які обумовили його володіння, не давали і не могли давати володільцю сумніву щодо правомірності його володіння майном. Таким чином, давність володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні майном не знала і не повинна була знати про відсутність у неї підстав для набуття власності. ОСОБА_4 не може вважатися добросовісним володільцем, оскільки йому було відомо особу власника 1/2 частки спірного будинку, що виключає фактор добросовісного володіння майном. Крім вказаного, звернули увагу на той факт, що ОСОБА_4 раніше намагався визнати за собою право власності з інших підстав, неодноразово звертаючись до суду, однак остаточних рішень за його заявами прийнято не було. Просили відмовити в задоволенні позову.
Судом в межах заявлених позовних вимог і на підставі наданих сторонами доказів встановлено наступні обставини та визначені відповідно до них правовідносини.
Згідно з договором про дарування від 07 вересня 1994 року, реєстровий номер 1-2198, ОСОБА_6 подарувала ОСОБА_4 1/2 частину житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно з листом КПТІ БМР від 20 липня 2021 року № 372 право власності на житловий будинок по АДРЕСА_1 зареєстровано - 1/2 частка за ОСОБА_5 на підставі договору про продаж громадянам існуючого житлового фонду, посвідченого Бердянською державною нотаріальною конторою від 27 листопада 1963 року, реєстровий номер 8421; 1/2 частка за ОСОБА_4 на підставі угоди про дарування, посвідченої Бердянською державною нотаріальною конторою від 07 вересня 1994 року, реєстровий номер 1-2198.
У відповідності зі свідоцтвом про смерть НОМЕР_1 , виданим Бердянським міським ЗАГС Запорізької області, ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Згідно з Інформаційними довідками зі Спадкового реєстру від 31 серпня 2021 року №№ 66211761, 66211776 спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_5 не заводились, заповіти/спадкові договори відсутні.
Свідок ОСОБА_8 пояснила суду, що проживає по сусідству з будинком позивача з 1983 року, їй відомо, що ОСОБА_4 з дитинства з батьками проживав в буд. АДРЕСА_1 , потім вони поїхали, а в 1994 році позивач після одруження повернувся та з сім'єю проживав у вказаному будинку з бабкою ОСОБА_6 . В другій половині будинку проживала ОСОБА_5 , яка зловживала спиртними напоями, в її частині будинку було брудно. Після смерті ОСОБА_5 в 2013 році ОСОБА_4 почав наводити порядок в належній їй половині будинку, потім почав робити там ремонт.
Допитаний судом свідок ОСОБА_9 пояснив, що він знає ОСОБА_4 з його народження. З 90-х років позивач постійно проживає в буд. АДРЕСА_1 , свідку відомо, що позивач в будинку робив ремонт.
Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Ч. 1 ст. 344 ЦК України передбачено, що особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Правовий інститут набувальної давності опосередковує один із первинних способів виникнення права власності, тобто це такий спосіб, відповідно до якого право власності на річ виникає вперше або незалежно від права попереднього власника на цю річ, воно ґрунтується не на попередній власності та відносинах правонаступництва, а на сукупності обставин, зазначених у ч. 1 ст. 344 ЦК України, а саме - наявність суб'єкта, здатного набути у власність певний об'єкт; законність об'єкта володіння; добросовісність заволодіння чужим майном; відкритість володіння; безперервність володіння; сплив установлених строків володіння; відсутність норми закону про обмеження або заборону набуття права власності за набувальною давністю. Для окремих видів майна право власності за набувальною давністю виникає виключно на підставі рішення суду (юридична легітимація).
Набуття відповідною особою права власності за набувальною давністю можливе лише за наявності всіх указаних умов у сукупності.
Аналізуючи поняття добросовісності заволодіння майном як підстави для набуття права власності за набувальною давністю відповідно до ст. 344 ЦК України, слід виходити з того, що добросовісність як одна із загальних засад цивільного судочинства означає фактичну чесність суб'єктів у їх поведінці, прагнення сумлінно захистити свої цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов'язків. При вирішенні спорів має значення факт добросовісності заявника саме на момент отримання ним майна (заволодіння майном), тобто на той початковий момент, який включається в повний давнісний строк володіння майном, визначений законом. Володілець майна в момент його заволодіння не знає (і не повинен знати) про неправомірність заволодіння майном. Крім того, позивач як володілець майна повинен бути впевнений у тому, що на це майно не претендують інші особи і він отримав це майно за таких обставин і з таких підстав, які є достатніми для отримання права власності на нього.
Звідси, йдеться про добросовісне, але неправомірне, в тому числі безтитульне, заволодіння майном особою, яка в подальшому претендуватиме на набуття цього майна у власність за набувальною давністю.
Відповідна особа має добросовісно заволодіти саме чужим майном, тобто об'єкт давнісного володіння повинен мати власника або бути річчю безхазяйною (яка не має власника або власник якої невідомий). Нерухоме майно може стати предметом набуття за набувальною давністю, якщо воно має такий правовий режим, тобто є об'єктом нерухомості, який прийнято в експлуатацію.
Відкритість володіння майном означає, що володілець володіє річчю відкрито, без таємниць, не вчиняє дій, спрямованих на приховування від третіх осіб самого факту давнісного володіння. При цьому володілець не зобов'язаний спеціально повідомляти інших осіб про своє володіння. Володілець має поводитися з відповідним майном так само, як поводився б із ним власник.
Давнісне володіння має бути безперервним протягом певного строку, тобто бути тривалим. Для нерухомого майна тривалість володіння складає десять років.
Набуття відповідною особою права власності за набувальною давністю можливе лише за наявності всіх указаних умов у сукупності.
При вирішенні спорів, пов'язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, необхідним є встановлення, зокрема, добросовісності та безтитульності володіння. Наявність у володільця певного юридичного титулу унеможливлює застосування набувальної давності. При цьому безтитульність визначена як фактичне володіння, яке не спирається на будь-яку правову підставу володіння чужим майном. Отже, безтитульним є володіння чужим майном без будь-якої правової підстави. Натомість володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності.
Подібні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 травня 2019 року у справі № 910/17274/17 (провадження № 12-291гс18), а також у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 01 серпня 2018 року у справі № 201/12550/16-ц (провадження № 61-19156св18), від 27 червня 2019 року у справі № 175/2338/16-ц (провадження № 61-2017св18).
З огляду на викладене, за набувальною давністю може бути визнане право власності на нерухоме майно, яке не має власника, або власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно, а також на майно, що придбане добросовісним набувачем і у витребуванні якого його власнику було відмовлено.
Згідно з матеріалами справи та у відповідності з поясненнями представника позивача, свідків, ОСОБА_4 було відомо про той факт, що він проживає в частині будинку, яка йому на праві власності не належить, вказана частка нерухомого майна належала померлій ОСОБА_5 , яка відповідного розпорядження щодо належного їй нерухомого майна не здійснювала, права власності позивачу на вказане майно не передавала. ОСОБА_4 було достеменно відомо, що 1/2 частка будинку АДРЕСА_1 належала ОСОБА_5 , він знав, що у нього відсутні правові підстави для набуття права власності на вказане нерухоме майно, а тому в даному випадку неможливо стверджувати, що він є добросовісним набувачем, що виключає підстави для визнання за ним права власності на частину нерухомого майна.
З урахуванням зазначеного суд приходить до висновку, що вимоги позивача є безпідставними, а тому позов задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 4, 13, 18, 141, 259, 263-265, 352, 354 ЦПК України, суд
вирішив:
В задоволенні позову ОСОБА_4 до територіальної громади м. Бердянська в особі Бердянської міської ради Запорізької області про визнання права власності на 1/2 частку будинку в порядку набувальної давності відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 06 грудня 2021 року.
Суддя О. М. Вірченко